Постанова

від 11.06.2020 по справі 713/523/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

11 червня 2020 року

м. Київ

справа № 713/523/16-ц

провадження № 61-10531св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , Берегометська селищна рада Вижницького району Чернівецької області,

треті особи: відділ Держгеокадастру у Вижницькому районі Чернівецької області, Державне підприємство Чернівецький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_3 , на постанову Апеляційного суду Чернівецької області від 19 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Половінкіна Н. Ю., Міцнея В. Ф., Одинака О. О.,

ВСТАНОВИВ:

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ .

Частиною другою розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин, розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 , , яка подана її представником ОСОБА_3 , на постанову Апеляційного суду Чернівецької області від 19 грудня 2017 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , Берегометської селищної ради Вижницького району Чернівецької області , треті особи: відділ Держгеокадастру у Вижницькому районі, Державне підприємство Чернівецький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою (далі - ДП Чернівецький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою ), про визнання недійсними рішень ради, державного акту про право власності на земельну ділянку, акту погоджувальної комісії та усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою.

В обгрунтування позову ОСОБА_1 посилалась на те , що є власником земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1 , площею 0,1483 га, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 7320555300:01:004:0023.

Зазначала, що суміжним землекористувачем є відповідач ОСОБА_2 , який отримав державний акт на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7320555300:01:004:0090, площею 0,1414 га.

У вересні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до ДП Чернівецького науково-дослідного та проектного інституту землеустрою для виготовлення технічної документації. Інженер-землевпорядник, встановлюючи межі земельної ділянки на місцевості, виніс координати, не врахувавши її державний акт на право власності на земельну ділянку. У зв`язку із цим ОСОБА_2 розширив свою земельну ділянку, зменшивши площу її земельної ділянки.

Вказувала, що відповідач при оформленні документів про право власності на свою земельну ділянку, не узгоджував з нею межі земельної ділянки, як з суміжним землекористувачем, підпис в акті погодження меж вона не ставила, а тому, на її думку, технічна документація складена з порушенням вимог земельного законодавства.

Рішенням Берегометської селищної ради Вижницького району Чернівецької області від 31 березня 2016 року вирішено затвердити акт погоджувальної комісії від 22 березня 2016 року.

Зазначала, що вказаним актом від 22 березня 2016 року погоджувальна комісія затвердила межу земельної ділянки ОСОБА_2 без її підпису, як суміжного землевласника.

Позивач вважає, що Берегометська селищна рада Вижницького району Чернівецької області своїм рішенням від 31 березня 2016 року та актом погоджувальної комісії від 22 березня 2016 року порушує її майнові права, оскільки межі земельної ділянки ОСОБА_2 накладаються на її земельну ділянку.

Посилаючись на викладені обставини та уточнивши позов, позивач просила:

- визнати недійсним рішення 24 сесії 5 скликання Берегометської селищної ради Вижницького району Чернівецької областівід 19 серпня 2009 року щодо земельної ділянки на ім`я ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 , площею 0,1414 га;

- визнати недійсним державний акт Серії ЯИ № 247758 про право власності на земельну ділянку площею 0,1414 га, виданий 15 квітня 2010 року на ім`я ОСОБА_2 на підставі рішення 24 сесії 5 скликання Берегометської селищної ради Вижницького району Чернівецької областівід 19 серпня 2009 року;

- визнати недійсними рішення Берегометської селищної ради Вижницького району Чернівецької областівід 31 березня 2016 року про затвердження акту погоджувальної комісії від 22 березня 2016 року та акт погоджувальної комісії;

- усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою шляхом знесення (демонтування) самочинно встановленої ОСОБА_2 огорожі на її земельній ділянці.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Вижницького районного суду Чернівецької області від 27 вересня 2016 року позов задоволено частково.

Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 247758 від 15 квітня 2010 року, виданий на ім`я ОСОБА_2 на підставі рішення 24 сесії 5 скликання Берегометської селищної ради № 300 від 19 серпня 2009 року, кадастровий номер 7320555300:01:004:0090, загальною площею 0,1414 га, з цільовим призначенням 1.8 - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, в частині посвідчення права власності на земельну ділянку площею 0,0068 га, яка розташована по АДРЕСА_1 .

Зобов`язано ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою шляхом знесення за власний рахунок бетонної огорожі, що розташована на земельній ділянці по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 7320555300:01:004:0023, належній на праві власності ОСОБА_1 .

В задоволені іншої частини позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що площа накладання земельної ділянки ОСОБА_2 на земельну ділянку ОСОБА_1 становить 0,0068 га, а тому державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 247758 від 15 квітня 2010 року, виданий на ім`я ОСОБА_2 , необхідно визнати недійсним в частині посвідчення права власності на земельну ділянку площею 0,0068 га, яка розташована по АДРЕСА_1 . Також суд зазначив, що, встановивши на земельній ділянці позивачки бетонну огорожу, відповідач порушив її право на користування земельною ділянкою.

При цьому, відмовляючи у позові в частині визнання рішення 24 сесії 5 скликання Берегометської селищної ради від 19 серпня 2009 року, рішення Берегометської селищної ради від 31 березня 2016 року та акту погоджувальної комісії від 22 березня 2016 року недійсними, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що зазначені рішення не порушують права та законні інтереси позивача щодо права володіння та користування її земельною ділянкою.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням в частині задоволених позовних вимог, відповідач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу.

Постановою Апеляційного суду Чернівецької області від 19 грудня 2017 року рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 27 вересня 2016 року в частині визнання державного акту на право власності на земельну ділянку недійсним, зобов`язання ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення за власний рахунок бетонної огорожі скасовано .

У позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Берегометської селищної ради Вижницького району Чернівецької області, треті особи: відділ Держгеокадастру у Вижницькому районі Чернівецької області, ДП Чернівецький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, визнання державного акту про право власності на земельну ділянку недійсним відмовлено.

В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що згідно з висновком повторної судової земельно-технічної експертизи Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз від 24 листопада 2017 року просторового зміщення та накладення меж земельної ділянкивідповідача на інші земельні ділянки немає, що свідчить про відсутність порушення права позивача на користування її земельною ділянкою.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У лютому 2018 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_4 , яка подана представником ОСОБА_3 , на постанову Апеляційного суду Чернівецької області від 19 грудня 2017 року , в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, заявник просить скасувати оскаржене судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд помилково скасував законне та обгрунтоване рішення суду першої інстанції, яке ухвалено із повним з`ясуванням всіх фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, та з наданням належної оцінки доказам, які містились в матеріалах справи.

Рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 27 вересня 2016 року в касаційному порядку не оскаржено, а тому рішення судів в частині вирішення позовних вимог щодо визнання рішення 24 сесії 5 скликання Берегометської селищної ради від 19 серпня 2009 року, рішення Берегометської селищної ради від 31 березня 2016 року та акту погоджувальної комісії від 22 березня 2016 року недійсними (у задоволенні яких місцевий суд відмовив) не є предметом касаційного перегляду.

Доводи інших учасників справи

У квітні 2018 року від ОСОБА_2 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_5 , надійшов відзив, в якому він просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Апеляційного суду Чернівецької області від 19 грудня 2017 року - без змін, посилаючись на її законність та обгрунтованість.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 03 березня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі № 713/523/16-ц та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

16 квітня 2020 року вказана справа передана на розгляд колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду: Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,1483 га, яка розташована в смт Берегомет, Вижницького району Чернівецької області, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер земельної ділянки 7320555300:01:004:0023.

Земельна ділянка ОСОБА_1 межує із земельною ділянкою ОСОБА_2

Рішенням 30 сесії 4 скликання Берегометської селищної ради від 21 березня 2006 року внесено зміни у попередньо прийняте рішення виконавчого комітету Про надання безоплатно у приватну власність земельних ділянок стосовно розмірів земельних ділянок, а саме ОСОБА_2 в рішення виконавчого комітету № 20 від 05 березня 1997 року з площі 0,30 га на фактичну площу 0,3301 га, в тому числі 0,15 га - для будівництва житлового будинку та господарських споруд, а 0,1801 га - для ведення особистого селянського господарства.

Рішенням 24 сесії 5 скликання Берегометської селищної ради № 300 від 19 серпня 2009 року ОСОБА_2 погоджено зміну цільового призначення земельної ділянки площею 0,1413 га, наданої йому у власність для ведення особистого селянського господарства, згідно державного акту Серії ЯЕ № 174017 від 01 лютого 2007 року - для будівництва на ній жилого будинку, господарських будівель і споруд пов`язаного зі зміною її цільового призначення по АДРЕСА_1 та зобов`язано ОСОБА_2 замовити у спеціалізованих землевпорядних організаціях розробку проекту на відведення на зміну цільового призначення земельної ділянки для будівництва жилого будинку та господарських будівель і споруд, що підтверджується копією рішення.

На замовлення відповідача ОСОБА_2 ДП Чернівецьким науково-дослідним та проектним інститутом землеустрою розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, цільове призначення якої змінюється з для ведення особистого селянського господарства , на для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд , в межах АДРЕСА_1 , що підтверджується його копією.

Згідно державного акту на право власності на земельну ділянку Серії ЯИ № 247758 від 15 квітня 2010 року, виданого на підставі рішення від 19 серпня 2009 року 24 сесії 5 скликання Берегометської селищної ради, ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 0,1414 га у межах згідно з планом, яка розташована в АДРЕСА_1 , цільове призначення 1.8 - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер земельної ділянки 7320555300:01:004:0090.

З Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-7301298782015 від 29 грудня 2015 року вбачається, що ОСОБА_2 09 липня 2010 року зареєстрував право власності за земельну ділянку площею 0,1414 га, з цільовим призначенням 1.8 - для індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва, кадастровий номер земельної ділянки 7320555300:01:004:0090.

Згідно із висновком повторної судової земельно-технічної експертизи Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз від 24 листопада 2017 року № 797-798 просторового зміщення та накладення меж земельної ділянки, що розташована по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 7320555300:01:004:0090 на інші земельні ділянки немає.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України (тут і далі в редакції, що діяла на час подання касаційної скарги, що розглядається) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.ції_перевіряє_за"> Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Зазначеним вимогам постанова суду апеляційної інстанції відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно із частиною першою статті 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини другої статті 4 ЗК України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

За частиною першою, другою статті 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Відповідно до частини першої статті 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Статтями 116, 118 ЗК України визначено підстави й порядок набуття громадянами і юридичними особами права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності.

Згідно зі статтею 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Пунктом б статті 211 ЗК Українивстановлена відповідальність за порушення земельного законодавства, зокрема за самовільне зайняття земельних ділянок.

Встановлено, що ОСОБА_1 на праві власності належить земельна ділянка, розташована по АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.

Рішенням виконавчого комітету Берегометської селищної ради Вижницького району Чернівецької області від 05 березня 1997 року № 20 передано ОСОБА_1 безоплатно у приватну власність земельну ділянку площею 0,22 га, в тому числі для будівництва та обслуговування житлового будинку площею 0,07 га, для ведення особистого селянського господарства площею 0,15 га.

ОСОБА_1 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЧВ № 089018 Вижницьким районним відділом земельних ресурсів Чернівецької області 26 жовтня 2004 року на підставі рішення виконавчого комітету Берегометської селищної ради Вижницького району Чернівецької області від 05 березня 1997 року № 20.

Суміжним землевласником позивачки є ОСОБА_2 , якому на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 247758, виданого відділом Держкомзему у Вижницькому районі Чернівецької області 15 квітня 2010 року на підставі рішення 24 сесії 5 скликання Берегометської селищної ради № 300 від 19 серпня 2009 року, належить земельна ділянка, розташована по АДРЕСА_1 , площею 0,1414 га, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 7320555300:01:004:0090.

Згідно з висновком повторної судової земельно-технічної експертизи Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз від 24 листопада 2017 року № 797-798 просторового зміщення та накладення меж земельної ділянки, що розташована по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 7320555300:01:004:0090 на інші земельні ділянки немає.

Отже, скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та зобов`язання усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, апеляційний суд, установивши, що у матеріалах справи відсутні докази порушення права ОСОБА_1 на користування земельною ділянкою, дійшов обгрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову в цій частині.

Доводи касаційної скарги про те, що при виготовленні технічної документації на земельну ділянку відповідач не погоджував з позивачем меж земельної ділянки, акт погодження нею не підписувався, а технічна документація складена з порушенням вимог земельного законодавства є необгрунтованими з огляду на наступне.

За змістом статті 198 ЗК України погодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами необхідне при кадастровій зйомці як комплексу робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок.

Зідно з положеннями статті 55 Закону України Про землеустрій установлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів, здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) закріплюються межовими знаками встановленого зразка.

Механізм встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками визначено Інструкцією про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженою наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18 травня 2010 року № 376, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16 червня 2010 року за № 391/17686 (далі - Інструкція № 376).

Згідно з пунктом 3.12 Інструкції № 376 закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем у присутності власника (користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) суміжних земельних ділянок або уповноваженою ним (ними) особою.

Закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) може здійснюватися за відсутності власників (користувачів) суміжних земельних ділянок у випадку їх нез`явлення якщо вони були належним чином повідомлені про час проведення вищезазначених робіт, про що зазначається у акті приймання-передачі межових знаків на зберігання.

Аналіз зазначених норм свідчить, що стадія погодження меж земельної ділянки при виготовленні землевпорядної документації є допоміжною. При цьому стаття 198 ЗК України лише вказує, що складовою кадастрових зйомок є погодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами. Погодження меж полягає у тому, щоб суміжнику було запропоновано підписати відповідний акт. Якщо він відмовляється це робити, орган, уповноважений вирішувати питання про приватизацію ділянки по суті, повинен виходити не із самого факту відмови від підписання акта, а з мотивів відмови. Підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації. Непогодження меж земельної ділянки, яка знаходиться поза межами населеного пункту, із суміжними власниками та землекористувачами не може слугувати підставою для відмови відповідним територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (територіальним органом Держгеокадастру в районах (містах)) в затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачів.

Аналогічні правові висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справах № 350/67/15-ц (провадження № 14-652цс18) та № 514/1571/14-ц (провадження № 14-552цс18).

Інші доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують, на законність оскаржуваного судового рішення не впливають, фактично зводяться до необхідності переоцінки доказів та незгоди з оцінкою доказів, які, на думку заявника, встановлені апеляційним судом неправильно, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції згідно з вимогами статті 400 ЦПК України.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна протии України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки підстави для його скасування відсутні.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту в пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_3 , залишити без задоволення.

Постанову Апеляційного суду Чернівецької області від 19 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Коротенко

С. Ю. Бурлаков

А. Ю. Зайцев