Ухвала

від 15.06.2020 по справі 910/14757/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

УХВАЛА

про залишення апеляційної скарги без руху

"15" червня 2020 р. Справа№ 910/14757/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Дідиченко М.А.

Руденко М.А.

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 14.01.2020 у справі №910/14757/19 (суддя Сташків Р.Б.) за позовом Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України до Об`єднання співвласників багатоповерхового будинку Автозаводська 29А про стягнення 91 982,57 грн.

ВСТАНОВИВ наступне.

Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України звернулося з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Автозаводська 29А про стягнення заборгованості за договором постачання природного газу №1157/16-ТЕ-41 від 21.12.2015, з урахуванням договору про переведення боргу №16/2373/17-ТЕ від 10.11.2017, у загальному розмірі 91 982,57 грн., з яких: 35 161,07 грн. - основного боргу, 18 134,06 грн. - пені, 7 492,55 грн. - 3% річних та 31 194,89 грн. - інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.01.2020 закрито провадження у даній справі в частині стягнення з відповідача 35 161,07 грн. основного боргу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 14.01.2020 у справі №910/14757/19 позов Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України задоволено; стягнуто з відповідача на користь позивача 18 134,06 грн. пені, 7 492,55 грн. 3% річних та 31 194,89 грн. інфляційних втрат.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Автозаводська 29А звернулося до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій просило оскаржуване судове рішення скасувати.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2020 апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Автозаводська 29А залишено без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 14.01.2020 у справі № 910/14757/19 залишено без змін.

ОСОБА_1 (особа, яка не брала участі у справі) звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14.01.2020 у справі №910/14757/19 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Крім того, апелянтом подано клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги.

Розглянувши апеляційну скаргу, додані до неї матеріали, апеляційний суд дійшов висновку, що скарга підлягає залишенню без руху, з наступних підстав.

Приписами п. 1 ч. 3 ст. 258 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до апеляційної скарги додаються довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо скарга подана представником і в справі немає підтвердження його повноважень.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 60 ГПК України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені, зокрема, довіреністю фізичної або юридичної особи.

Відповідно до ч. 4 ст. 60 ГПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність .

Дана апеляційна скарга підписана представником апелянта ОСОБА_1 - АО Неофеліс Ло Груп в особі адвоката Романченко В.В.

На підтвердження повноважень вказаної особи, до апеляційної скарги додано ордер серії АЕ №1023813 від 23.05.2020, виданий Адвокатським об`єднанням Неофеліс Ло Груп адвокату Романченко В.В. про надання правової допомоги ОСОБА_1 у Господарському суді міста Києва.

Однак, до апеляційної скарги не додано документів, які б підтверджували повноваження зазначеної особи на підписання та подання скарги від імені ОСОБА_1 до Північного апеляційного господарського суду.

Доказів на представництво інтересів ОСОБА_1 адвокатом Романченко В.В. у Північному апеляційному господарському суді (ордеру чи довіреності), матеріали справи теж не містять.

Крім того, пунктом 2 ч. 3 ст. 258 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.

Статтею 4 Закону України Про судовий збір (у редакції, яка діє на дату звернення з апеляційною скаргою), встановлені ставки судового збору в таких розмірах:

- за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Разом з тим, положеннями Закону України Про судовий збір встановлено мінімальний розмір судового збору (1 прожитковий мінімум для працездатних осіб), що підлягає сплаті за подання позовної заяви майнового характеру.

Ціна позову у даній справі становить 91 982,57 грн.

Як вже зазначалось, ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.01.2020 було закрито провадження у даній справі в частині стягнення з відповідача 35 161,07 грн. основного боргу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Оскаржуваним судовим рішенням від 14.01.2020 з відповідача на користь позивача стягнуто 18 134,06 грн. пені, 7 492,55 грн. 3% річних та 31 194,89 грн. інфляційних втрат, що загалом становить 56 821,50 грн.

Відтак, виходячи із оспорюваної апелянтом суми, при поданні позову в цій частині ставка судового збору складала - 1 921,00 грн. (розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на момент подання позовної заяви).

Отже, апелянт оскаржуючи судове рішення в апеляційному порядку та фактично не погоджуючись із присудженою до стягнення сумою, має сплатити 2 881,50 грн. (1 921,00 грн. х 150%).

В свою чергу, апелянтом додано до скарги квитанцію №0.0.1718342732.1 від 26.05.2020 на суму 1 280,00 грн., а отже, судовий збір сплачено у меншому розмірі аніж передбачено законодавством.

Згідно зі ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пункт 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду позовом щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

В рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі Пелевін проти України , від 30.05.2013 у справі Наталія Михайленко проти України , зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Тим не менш, обмеження, що застосовуються, не повинні обмежувати доступ, що залишається для особи, у такий спосіб або такою мірою, щоб сама суть права була порушена. Більш того, обмеження не відповідає п. 1 ст. 6 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимну ціль та якщо немає розумного співвідношення між засобами, що застосовуються та ціллю, якої прагнуть досягти (п. 31 рішення Європейського суду з прав людини від 30.05.2013 у справі Наталія Михайленко проти України ).

Таким чином, обмеженням права на доступ до суду, зокрема, є визначений в ГПК України обов`язок заявника при зверненні до суду сплачувати судовий збір. Невиконання заявником вищенаведених вимог процесуального законодавства наділяє суд правом не приймати до розгляду та повертати скаргу скаржнику.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі Креуз проти Польщі, no. 28249/95, від 19.06.2001 зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду .

Крім того, пунктом 3 ч. 3 ст. 258 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до апеляційної скарги додаються докази надсилання копії скарги іншій стороні у справі.

Приписами статті 259 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що особа, яка подає апеляційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копію цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, листом з описом вкладення .

З доданих до апеляційної скарги документів вбачається, що апелянтом надіслано копію апеляційної скарги відповідачу за адресою: АДРЕСА_1 .

Проте, згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням Об`єднання співвласників багатоповерхового будинку Автозаводська 29А (відповідача у справі) є 04114, м. Київ, вулиця Автозаводська, будинок 29-А (код ЄДРПОУ 41079538).

За таких обставин, апелянтом не надано належних доказів направлення копії апеляційної скарги відповідачу у даній справі.

Частиною 2 статті 260 Господарського процесуального кодексу встановлено, що апеляційна скарга, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 Господарського процесуального кодексу підлягає залишенню без руху.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що скаржником не виконано вимоги п.п. 1, 2, 3 ч. 3 ст. 258 Господарського процесуального кодексу України, що відповідно до положень статті 260 Господарського процесуального кодексу України є підставою для залишення апеляційної скарги без руху з наданням строку для усунення вказаних недоліків.

Стосовно заявленого скаржником клопотання про поновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Оскаржуване рішення у даній справі було прийняте судом 14.01.2020 (без виклику представників сторін), відповідно останнім днем строку подання апеляційної скарги на вказане рішення, відповідно до вимог ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, є 03.02.2020.

Згідно зі штемпелем на конверті, в якому надійшла апеляційна скарга, остання була подана апелянтом 26.05.2020, тобто з пропуском встановленого ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України строку на апеляційне оскарження.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення Господарського суду міста Києва від 14.01.2020 вже переглядалося за апеляційною скаргою Об`єднання співвласників багатоповерхового будинку Автозаводська 29А , за наслідками перегляду якого апеляційним господарським судом було винесено постанову від 22.04.2020 про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення - без змін.

В обґрунтування причин пропуску строку на подання апеляційної скарги, апелянт посилається на те, що про існування вказаних судових рішень ОСОБА_1 стало відомо після отримання листа-повідомлення (№12 від 04.05.2020) від адміністрації ОСББ в особі голови правління - Лугової Лариси Миколаївни, про нарахування до сплати додаткових коштів для погашення боргу за постачання природного газу за договором №16/2373/17-ТЕ від 10.11.2017.

За доводами апелянта, прийняте місцевим судом рішення порушує майнові права та інтереси ОСОБА_1 , як власника квартири АДРЕСА_1 , у зв`язку з нарахуванням додаткових витрат на утримання будинку.

Крім того, апелянт зазначає, що копію оскаржуваного рішення від 14.01.2020 він отримав 22.05.2020.

Викладені обставини, на думку скаржника, свідчать про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 14.01.2020 у справі №910/14757/19.

Згідно ч. 1 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Колегія суддів, розглянувши клопотання апелянта - ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження, дійшла висновку про неповажність причин його пропуску, з огляду на наступне.

Так, клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах).

При цьому, Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду поновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Для вирішення господарським судом питання про поновлення процесуального строку самого лише клопотання недостатньо, наявність поважної причини пропуску строку має бути доведена заявником.

Таким чином, заявник повинен обґрунтувати поважність причини (причин) пропуску строку, в разі необхідності - з поданням доказів цього.

Відповідно до чинного законодавства поважними визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.

Діюче процесуальне законодавство не допускає довільного, не обмеженого у часі перегляду судових рішень.

Норми Господарського процесуального кодексу України, встановлюючи строки для подачі скарг, тим самим визначають баланс між принципом правової визначеності, забезпечуючи стабільність правовідношень у сфері підприємницької та іншої економічної діяльності, з однієї сторони, і правом на справедливий судовий розгляд, який передбачає можливість виправлення судових помилок, з іншої.

Згідно із статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини суди застосовують при розгляді Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Право на доступ до суду не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (див. пункти 22-23 Рішення у справі Мельник проти України від 28.03.2006, пункти 37-38 Рішення у справі Мушта проти України від 18.11.2010).

У пункті 41 Рішення від 03.04.2008 року Пономарьов проти України Суд вказав, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків .

Також слід зазначити, що Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 29.10.2016 зі справи Устименко проти України , дійшов до висновку що національні суди, вирішивши поновити пропущений строк оскарження остаточної постанови у справі заявника без наведення відповідних причин та скасувавши постанову суду, порушили принцип правової визначеності та право заявника на справедливий судовий розгляд за пунктом 1 статті 6 Конвенції.

Отже, можливість поновлення судом апеляційної інстанції пропущеного строку не є необмеженою, а вирішення цього питання пов`язується із наявністю поважних причин пропуску строку, які у даному випадку є відсутніми.

Так, посилання скаржника на те, що про існування оскаржуваного рішення від 14.01.2020, а також постанови Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2020 він дізнався вже після їх прийняття - внаслідок отримання листа-повідомлення (№12 від 04.05.2020) від адміністрації ОСББ в особі голови правління - Лугової Лариси Миколаївни про нарахування до сплати додаткових коштів для погашення боргу, не визнається судом поважною причиною для поновлення строку на звернення до суду з апеляційною скаргою, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем за підписом адвоката Тарасової К.І. до апеляційного суду 17.02.2020 було подано супровідний лист про усунення недоліків апеляційної скарги.

Крім того, в матеріалах справи міститься договір про надання правової допомоги від 03.12.2019, укладений між Адвокатським Об`єднанням Неофеліс Ло Груп в особі адвоката Тарасової Катерини Ігорівни та Об`єднанням співвласників багатоповерхового будинку Автозаводська 29А в особі Лугової Лариси Миколаївни, на підставі якого, під час апеляційного перегляду даної справи, представництво інтересів відповідача - Об`єднання співвласників багатоповерхового будинку Автозаводська 29А здійснювалось адвокатом Добраниця В.М. згідно ордера серії АА №1016679, виданого Адвокатським Об`єднанням Неофеліс Ло Груп на підставі вказаного договору про надання правової допомоги.

При цьому, відзив на позовну заяву теж підписаний адвокатом Добраниця В.М., однак, на підтвердження повноважень додано ордер, виданий на підставі іншого договору про надання правової допомоги.

Отже, з викладеного вбачається, що апелянт був обізнаний про наявність оскаржуваного рішення набагато раніше дати звернення з апеляційною скаргою.

За таких обставин, наведені апелянтом доводи не є поважною причиною для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення від 14.01.2020.

Натомість, жодних інших причин стосовно того, що саме перешкоджало скаржнику подати апеляційну скаргу, у встановлений законом строк, ним не зазначено.

Згідно рішень Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі Пелевін проти України та від 30.05.2013 у справі Наталія Михайленко проти України , право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальної заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений Господарським процесуальним кодексом України.

Наявність права на оскарження не є безумовною підставою для здійснення судового захисту шляхом прийняття апеляційної скарги, поданої з порушенням встановленого процесуальним законом порядку.

Отже, виходячи з наведеного, суд апеляційної інстанції вважає, що апелянтом не наведено обґрунтованих причин пропуску ним процесуального строку на оскарження рішення місцевого господарського суду, а тому, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання про поновлення строку, оскільки причини, наведені скаржником в обґрунтування клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, визнаються колегією суддів неповажними.

Згідно ч. 3 ст. 260 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

З урахуванням визнання причин, наведених скаржником в обґрунтування клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, неповажними, апеляційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням скаржнику строку на звернення до суду апеляційної інстанції із заявою, із зазначенням, при цьому, інших підстав для поновлення строку.

Керуючись статтями 234, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 14.01.2020 у справі №910/14757/19 залишити без руху.

2. ОСОБА_1 усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки шляхом подання до Північного апеляційного господарського суду доказів на представництво інтересів ОСОБА_1 адвокатом Романченко В.В. у Північному апеляційному господарському суді, доказів доплати судового збору у розмірі 1 601,50 грн. та належних доказів направлення копії апеляційної скарги відповідачу листом з описом вкладення, протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

3. Роз`яснити апелянту, що при невиконанні вимог п. 2 даної ухвали у встановлений вище строк, апеляційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута апелянту.

4. Роз`яснити ОСОБА_1 про право на звернення до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали із заявою, в якій зазначити інші підстави для поновлення строку.

5. Роз`яснити апелянту, що при неподанні відповідної заяви у встановлений вище строк або у разі, якщо вказані ним підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не підлягає оскарженню.

Ухвала підписана суддями: 15.06.2020 року.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді М.А. Дідиченко

М.А. Руденко