Постанова від 11.06.2020 по справі 913/69/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" червня 2020 р. Справа № 913/69/20

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Білецька А.М. , суддя Гребенюк Н.В. , суддя Чернота Л.Ф.

за участю секретаря судового засідання Пляс Л.Ф.

за участю представників сторін:

позивача - Єфременко О.О., Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія КС № 6537/10 від 23.03.18; довіреність (діє до 01.01.21) № 14-192 від 17.05.19

відповідача - не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , м.Київ (вх. № 1299 Л/3) на рішення господарського суду Луганської області від 30.03.2020 (повний текст складено 30.03.2020, суддя Н.М.Зюбанова) у справі № 913/69/20

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія Нафтогаз України", м. Київ

до Комунального підприємства "Сєвєродонецьктеплокомуненерго",м. Сєвєродонецьк Луганської області

про стягнення 342316 грн 72 коп.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Луганської області від 30.03.2020 у справі № 913/69/20 позов Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", ідент. код 20077720 до Комунального підприємства "Сєвєродонецьктеплокомуненерго", ідент. код 13405551 про стягнення 201244,39 грн. пені, 46890,54 грн. 3% річних та 94181,79 грн. інфляційних втрат задоволено частково.

Стягнуто з Комунального підприємства "Сєвєродонецьктеплокомуненерго", м. Сєвєродонецьк Луганської області, пр. Космонавтів, 9-А, ідент. код 13405551 на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 6, ідент. код 20077720 - 46890,54 грн. 3% річних, 94181,79 грн. інфляційних втрат та 2116,08 грн. судового збору.

У задоволенні позову на суму 201 244,39 грн. пені - відмовлено.

Позивач звернувся з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Луганської області від 30.03.2020, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати в частині відмови у стягненні 201 244,39 грн. пені та прийняти нове рішення, яким позов в цій частині задовольнити; відшкодувати за рахунок відповідача понесені судові витрати за подання скарги.

Апеляційна скарга обґрунтована посиланням на неправильне застосування судом першої інстанції норм ст. 2 Закону України Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств - виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси , п. 27, ст. 1 Закону України Про ринок природного газу , ст. 1 Закону України Про електроенергетику , оскільки позивач не був і не є енергопостачальною компанією, а природний газ не є предметом договору постачання енергоресурсів. В обґрунтування своєї позиції по справі позивач посилається на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 16.10.2018 у справі № 913/65/18.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.05.2020 у справі № 913/69/20 сформовано колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Білецька А.М., суддя Гребенюк Н.В., суддя Чернота Л.Ф.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.05.2020 апеляційну скаргу залишено без руху та надано апелянту десятиденний строк для надання до суду докази сплати судового збору за звернення з апеляційною скаргою у розмірі 4528,00 грн.

15.05.2020 до Східного апеляційного господарського суду від апелянта надійшла заява про усунення недоліків, до якої додані докази сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі, а саме: платіжне доручення № 0000004397 від 28.04.2020 про сплату судового збору в розмірі 4528,00 грн.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.05.2020 відкрито провадження за даною апеляційною скаргою та призначено до розгляду на 11.06.2020 об 11:00 год.

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому з доводами апеляційної скарги не погоджується, просить залишити оскаржуване рішення без змін, апеляційну скаргу - без задоволення. Відповідач зокрема зазначає, що нарахування пені не може здійснюватися відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств - виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси від 13.01.2015, який розповсюджується на спірні правовідносини, з урахуванням того, що відповідач є виконавцем/виробником житлово-комунальних послуг, діяльність та потужності якого спрямовані на надання/вироблення відповідних послуг на території проведення антитерористичної операції, приймаючи до уваги, що позивач є постачальником енергоресурсу.

В судове засідання Східного апеляційного господарського суду 11.06.2020 представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи належним чином повідомлений. Зокрема, про обізнаність відповідача щодо відкриття апеляційного провадження за вказаною апеляційною скаргою та призначення справи до розгляду свідчать наявне в матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (№6102252125085).

Отже, під час розгляду даної справи судом апеляційної інстанції, у відповідності до приписів пункту 4 частини 5 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого частиною 1 статті 273 цього Кодексу.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (частина 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України).

Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, виходячи з того, що участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені частиною першою статтею 42 Господарського процесуального кодексу України) є правом, а не обов`язком сторін, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутнього представника позивача, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах встановлених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду у відповідності до вимог статті 282 Господарського процесуального кодексу України зазначає про такі обставини.

Як свідчать матеріали справи та вірно встановлено судом першої інстанції, між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (позивачем) та Комунальним підприємством "Сєвєродонецьктеплокомуненерго" (відповідачем) 05.09.2017 було укладено договір № 5029/1718-БО-20 постачання природного газу з додатковими угодами № 1, № 2, за умовами яких постачальник зобов`язався постачати споживачеві у 2017-2018 роках природний газ виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями, а покупець зобов`язався та оплатити цей природний газ на умовах цього договору, що передбачено п. 1.1 останнього.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що на виконання умов вказаного договору він передав у власність відповідача природний газ за актами приймання-передачі: від 31.10.2017 на суму 665552 грн 18 коп., від 30.11.2017 на суму 2067033 грн 80 коп., від 31.12.2017 на суму 1353440 грн 63 коп., від 31.01.2018 на суму 3478070 грн 48 коп., від 28.02.2018 на суму 2438362 грн 24 коп., від 31.03.2018 на суму 2873017 грн 86 коп., від 30.04.2018 на суму 227679 грн 91 коп., а усього - 13103157 грн 10 коп.

Строк дії договору в частині реалізації газу сторонами визначено до 31.05.2018, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (розділ 12 договору в редакції додаткової угоди від 03.04.2018 № 2).

Відповідно до п. 6.1 договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

У зв`язку з порушенням відповідачем грошових зобов`язань за договором, позивачем заявлені вимоги на підставі ст. 625 ЦК України у вигляді 3% річних в сумі 46890,54 грн. та 94181,79 грн. інфляційних втрат, а також 201244,39 грн. пені на підставі п. 8.2 договору.

Приймаючи рішення у справі, суд першої інстанції виходив з наступних обставин.

Так, правове регулювання правовідносин сторін здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про ринок природного газу", Законом України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на території проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси" від 13.01.2015 № 85-VIII (набрав чинності з 07.02.2015) у редакції Закону України "Про державний бюджет України на 2016 рік" від 25.12.2015 № 928-VIII (далі - Закон України від 13.01.2015 № 85-VIII).

В пункті 8.2 договору у редакції додатковою угодою № 1 від 15.01.2018 року сторони передбачили, що у разі прострочення споживачем оплати, згідно п. 6.1 цього договору, він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія Нафтогаз України" заявило до стягнення пеню в сумі 201244,39 грн., що вбачається з доданого до справи розрахунку позовних вимог, а саме:

- за прострочку сплати боргу за газ, поставлений у жовтні 2017 року за період з 28.11.2017 по 12.12.2017 у сумі 1276,02 грн.;

- за прострочку сплати боргу за газ, поставлений у грудні 2017 року за період з 26.01.2018 по 13.02.2017 у сумі 7836,09 грн.;

- за прострочку сплати боргу за газ, поставлений у січні 2018 року за період з 27.02.2018 по 14.03.2018 у сумі 10162,20 грн.;

- за прострочку сплати боргу за газ, поставлений у лютому 2018 року за період з 27.03.2018 по 16.04.2018 у сумі 14800,36 грн.;

- за прострочку сплати боргу за газ, поставлений у березні 2018 року за період з 26.04.2018 по 10.12.2018 у сумі 149609,05 грн.;

- за прострочку сплати боргу за газ, поставлений у квітні 2018 року за період з 26.05.2018 по 25.11.2018 у сумі 17560,67 грн.

Щодо виконання відповідачем зобов`язань по сплаті боргу, то за газ, проданий у жовтні 2017 року відповідач остаточно розрахувався 13.12.2017, за газ, проданий у листопаді 2017 року - 26.12.2017, за газ, проданий у грудні 2017 року - 14.02.2018, за газ, проданий у січні 2018 року - 15.03.2018, за газ, проданий у лютому 2018 року - 17.04.2018, за газ, проданий у березні 2018 року - 11.12.2018 та за газ, проданий у квітні 2018 року - 10.01.2019, що також підтверджується письмовими відомостями операцій по особовому рахунку КП "Сєвєродонецьктеплокомуненерго".

При цьому, судом першої інстанції враховано, що відповідно до ст. 2 Закону України від 13.01.2015 Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств - виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси № 85-VIII (набрав чинності з 07.02.2015) встановлено мораторій на час, визначений ст. 1 цього Закону, на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції.

Законом України "Про державний бюджет України на 2016 рік" від 25.12.2015 № 928-VIII дію ст. 1 зупинено до завершення антитерористичної операції, яка у спірний період та на цей час триває.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.05.1998 №747 "Про визначення гарантованих постачальників природного газу" встановлено, що гарантованим постачальником природного газу для промислових споживачів, річний обсяг споживання природного газу яких перевищує 3 млн. куб. метрів, та підприємств, що здійснюють виробництво теплової енергії, є Національна акціонерна компанія Нафтогаз України, що в установленому порядку отримала ліцензію на постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом.

У пункті 5 статуту АТ "НАК Нафтогаз України", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 № 226 встановлено, що метою діяльності Компанії є одержання прибутку від провадження господарської діяльності, сприяння структурній перебудові нафтової, газової та нафтопереробної галузей, підвищення рівня енергетичної безпеки держави, забезпечення ефективного функціонування та розвитку нафтового комплексу, більш повного задоволення потреб промислових і побутових споживачів у сировині та паливно-енергетичних ресурсах.

Пунктом 6 статуту АТ "НАК Нафтогаз України" встановлено, що предметом діяльності Компанії є, зокрема, постачання природного газу.

Відповідно до п. 1.5 ст. 1 Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" енергоносії - це кам`яне і буре вугілля, торф, інші види первинного твердого палива, кам`яновугільні брикети, інші види вторинного твердого палива, буровугільні і торф`яні брикети, газ нафтопереробки, нафтопродукти, природний газ, природні енергетичні ресурси (ядерна, гідравлічна та геотермальна енергія, інші природні ресурси), електрична і теплова енергія. Таким чином, природний газ як матеріальний об`єкт, різновид палива, в якому зосереджена енергія, придатна для практичного використання, є одним з видів енергетичних ресурсів.

З урахуванням наведеного, в силу приписів чинного законодавства, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що АТ "НАК Нафтогаз України" є енергопостачальною компанією в розумінні статті 2 Закону України від 13.01.2015 № 85-VIII.

Разом з цим, судом встановлено, що відповідач - КП "Сєвєродонецьктеплокомуненерго" здійснює свою господарську діяльність з постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря у м. Сєвєродонецьку Луганської області, яке входить до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затв. розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 № 1275-р.

Відтак, з урахуванням того, що відповідач є виконавцем (виробником) житлово-комунальних послуг, діяльність та потужності якого спрямовані на надання (вироблення) відповідних послуг на території проведення антитерористичної операції, приймаючи до уваги, що АТ "НАК Нафтогаз України" є постачальником енергоресурсу, суд першої інстанції вважав, що положення Закону України від 13.01.2015 № 85-VIII розповсюджують свою дію на правовідносини сторін, які виникли внаслідок невиконання відповідачем умов договору постачання природного газу № 5029/1718-БО-20 від 05.09.2017.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що нарахування позивачем пені за зобов`язаннями жовтня 2017 року - квітня 2018 року протирічить Закону України від 13.01.2015 № 85-VIII, а тому у цій частині вимог позивачу відмовлено за необґрунтованістю.

Щодо решти позову, предмет якого також складають вимоги у вигляді 46890 грн 54 коп. 3% річних та 94181 грн 79 коп. інфляційних втрат, суд першої інстанції визнав їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню на підставі ст. 625 ЦК України.

За змістом апеляційної скарги позивач не погоджується із судовими рішеннями у справі лише в частині відмови у позові про стягнення пені. В іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується.

Позивач посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм ст. 2 Закону України Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств - виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси , п. 27, ст. 1 Закону України Про ринок природного газу , ст. 1 Закону України Про електроенергетику , оскільки позивач не був і не є енергопостачальною компанією, а природний газ не є предметом договору постачання енергоресурсів.

З приводу наведених позивачем доводів колегія суддів зазначає наступне.

За змістом статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною 1 статті 530 цього Кодексу якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Разом із тим 13.01.2015 прийнято Закон України № 85-VIII "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на території проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси", який набрав чинності 07.02.2015, відповідно до частини 2 статті 2 якого встановлено мораторій на час, визначений у статті 1 цього Закону, на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами - виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції.

Метою зазначеного Закону відповідно до статті 1 є встановлення додаткових гарантій щодо захисту житлових та майнових прав громадян, які проживають на територіях, де проводиться антитерористична операція, та громадян, які тимчасово переселені в інші населені пункти України з територій, на яких проводиться антитерористична операція.

За змістом витягу із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основним видом економічної діяльності КП "Сєвєродонецьктеплокомуненерго" (відповідача) є постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря.

Рішенням виконавчого комітету Сєвєродонецької міської ради від 09.08.2005 № 1314 відповідач визначений виконавцем житлово-комунальних послуг у житловому фонді міської ради.

Водночас, КП "Сєвєродонецьктеплокомуненерго" здійснює свою господарську діяльність у м. Сєвєродонецьку Луганської області, яке входить до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затв. розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 № 1275-р.

Згідно з пунктом 1.2 спірного договору природний газ, що постачається, відповідач використовує виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціїями.

Разом із тим у пункті 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про визначення гарантованих постачальників природного газу" (чинної на час виникнення спірних правовідносин) гарантованими постачальниками природного газу є суб`єкти господарювання, що в установленому порядку отримали ліцензію на постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом та провадять діяльність на затвердженій Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, території з постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом для споживачів України (крім промислових споживачів, річний обсяг споживання природного газу яких перевищує 3 млн м 3 , та підприємств, що здійснюють виробництво теплової енергії); гарантованим постачальником природного газу для промислових споживачів, річний обсяг споживання природного газу яких перевищує 3 млн м 3 , та підприємств, що здійснюють виробництво теплової енергії, є Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", що в установленому порядку отримала ліцензію на постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом.

За змістом пунктів 5, 6 статуту Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.1998 № 747 (у редакції, яка діяла на дату прийняття Закону України № 85-VIII), метою діяльності Компанії є сприяння структурній перебудові нафтової, газової та нафтопереробної галузей, підвищення рівня енергетичної безпеки держави, забезпечення ефективного функціонування та розвитку нафтового комплексу, більш повного задоволення потреб промислових і побутових споживачів у сировині та паливно-енергетичних ресурсах і отримання прибутку. Предметом діяльності Компанії є, зокрема, постачання природного газу, організація виробництва і постачання електричної та теплової енергії.

У Законі України "Про енергозбереження" визначено, що енергозбереження - це діяльність (організаційна, наукова, практична, інформаційна), яка спрямована на раціональне використання та економне витрачання первинної та перетвореної енергії і природних енергетичних ресурсів в національному господарстві і яка реалізується з використанням технічних, економічних та правових методів; паливно-енергетичні ресурси - це сукупність всіх природних і перетворених видів палива та енергії, які використовуються в національному господарстві.

У статті 1 Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" зазначено, що енергоносії - це кам`яне і буре вугілля, торф, інші види первинного твердого палива, кам`яновугільні брикети, інші види вторинного твердого палива, буровугільні і торф`яні брикети, газ нафтопереробки, нафтопродукти, природний газ, природні енергетичні ресурси (ядерна, гідравлічна та геотермальна енергія, інші природні ресурси), електрична і теплова енергія.

Отже, оскільки природний газ - один із видів енергетичних ресурсів, а гарантований постачальник цього ресурсу - підприємство позивача, що підтверджується матеріалами справи, то підприємство позивача є постачальником енергоресурсу.

З урахуванням наведеного та беручи до уваги положення законодавства, суд першої інстанції вірно встановив, що АТ "НАК "Нафтогаз України" є енергопостачальною компанією у розумінні положень статті 2 Закону України № 85-VIII.

Наведене узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у справі № 913/66/18 від 18.01.2019, а також у постановах Верховного Суду від 31.01.2019 у справі № 905/272/18, від 21.03.2019 у справі № 905/1100/18, від 14.05.2019 у справі № 905/1882/18, від 30.09.2019 у справі № 905/162/19, від 10.10.2019 у справі № 913/643/18, від 25.02.2020 у справі № 913/411/19.

Ураховуючи, що позивач є енергопостачальною організацією, а відповідач -виконавцем/виробником житлово-комунальних послуг на території, де у спірний період часу проводилася антитерористична операція, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про поширення на спірні правовідносини (щодо стягнення пені), дії мораторію, встановленого згідно з частиною 2 статті 2 Закону України № 85-VIII.

При цьому суд обґрунтовано виходив із того, що дія наведених положень Закону поширюється на правовідносини між енергопостачальними компаніями і виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, обмежень щодо виду енергетичних ресурсів не передбачено.

Відтак, з урахуванням того, що відповідач є виконавцем (виробником) житлово-комунальних послуг, діяльність та потужності якого спрямовані на надання (вироблення) відповідних послуг на території проведення антитерористичної операції, приймаючи до уваги, що АТ "НАК Нафтогаз України" є постачальником енергоресурсу, наведені вище положення Закону України від 13.01.2015 № 85-VIII розповсюджують свою дію на правовідносини сторін, які виникли внаслідок невиконання відповідачем умов договору постачання природного газу № 5029/1718-БО-20 від 05.09.2017.

Стосовно викладених у апеляційній скарзі посилань на постанову Верховного Суду від 16.10.2018 у справі № 913/65/18 колегія суддів зазначає, що згідно із цією постановою судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у справі № 913/65/18 у частині відмови у стягненні пені було скасовано, а справу у зазначеній частині направлено на новий розгляд, що не означає остаточного вирішення спору у справі; згідно з постановою Верховного Суду від 03.12.2019 у справі № 913/65/18 постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.09.2019 і рішення Господарського суду Луганської області від 08.07.2019 у справі № 913/65/18 змінено, викладено пункт 1 резолютивної частини рішення суду першої інстанції у редакції, за змістом якої у задоволенні позову АТ "НАК "Нафтогаз України" про стягнення з Комунального підприємства "Первомайськтеплокомуненерго" Первомайської міської ради 1 220 851,45 грн пені відмовлено; у решті зазначені рішення та постанову залишено без змін.

Зважаючи на встановлені судами обставини справи та положення законодавства, яке регулює спірні правовідносини, колегія суддів апеляційної інстанції вважає правомірним висновок господарських судів про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 201 244,39 грн., оскільки нарахування позивачем пені за зобов`язаннями жовтня 2017 року - квітня 2018 року протирічить Закону України від 13.01.2015 № 85-VIII.

Враховуючи наведене вище, судова колегія дійшла висновку, що рішення Господарського суду Луганської області від 30.03.2020 у справі № 913/69/20 ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по розгляду апеляційної скарги відносяться на позивача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 269, 270, 275, 277, 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , м.Київ на рішення господарського суду Луганської області від 30.03.2020 у справі № 913 /69/20 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Луганської області від 30.03.2020 у справі № 913/69/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені статтями 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 15.06.2020.

Головуючий суддя А.М. Білецька

Суддя Н.В. Гребенюк

Суддя Л.Ф. Чернота