Рішення

від 09.06.2020 по справі 910/17224/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.06.2020Справа № 910/17224/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., за участю секретаря судового засідання Коверги П.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Скайтранс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рінекант Агро"

про стягнення 2 366 279,13 грн.

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рінекант Агро"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Скайтранс"

про стягнення збитків у розмірі 1 040 459,09 грн.

Представники сторін:

від позивача за первісним позовом: Ковальчук В.Л., ордер серія КС № 385431;

від відповідача за первісним позовом: Яремчук В.В., ордер серія ВН № 070777.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Скайтранс звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю Рінекант Агро про стягнення 2 366 279,13 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за Договором про транспортно-експедиторське обслуговування перевезень вантажів залізничним транспортом № 29/2019 від 27.02.2019, в частині здійснення розрахунків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.12.2019 судом залишено позовну заяву без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків та встановлено спосіб їх усунення.

13.12.2019 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про усунення недоліків, відповідно до якої, позивачем усунуто недоліки, зазначені в ухвалі Господарського суду міста Києва від 10.12.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.12.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 20.01.2020.

08.01.2020 представником відповідача подано відзив на позовну заяву.

08.01.2020 Товариства з обмеженою відповідальністю Рінекант Агро подано зустрічний позов до Товариства з обмеженою відповідальністю Скайтранс про стягнення збитків у розмірі 1 040 459,09 грн., який відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 08.01.2020 переданий судді Грєховій О.А.

Позовні вимоги обґрунтовані завданням позивачу за зустрічним позовом збитків у сумі 588 618,81 грн. та збитків у формі упущеної вигоди у розмірі 451 840 грн., у зв`язку із завищенням тарифу за перевезення та порушенням строків перевезення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.01.2020 судом залишено зустрічну позовну заяву без руху, надано позивачу за зустрічним позовом строк для усунення недоліків та встановлено спосіб їх усунення.

14.01.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача за зустрічним позовом про усунення недоліків, відповідно до якої, позивачем за зустрічним позовом усунуто недоліки, зазначені в ухвалі Господарського суду міста Києва від 09.01.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.01.2020 прийнято зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Рінекант Агро до Товариство з обмеженою відповідальністю Скайтранс про стягнення збитків у розмірі 1 040 459,09 грн. до розгляду з первісним позовом у справі № 910/17224/19, вимоги за зустрічним позовом об`єднано в одне провадження з первісним позовом.

17.01.2020 представником позивача за первісним позовом подано заяву про ознайомлення з матеріалами справи.

20.01.2020 представником позивача за первісним позовом подано відповідь на відзив.

20.01.2020 представником відповідача за первісним позовом подано клопотання про відкладення розгляду справи.

У судове засідання 20.01.2020 представник позивача з`явився, представник відповідача не з`явився.

За результатами судового засідання судом постановлено ухвалу про відкладення розгляду справи на 10.02.2020, яку занесено до протоколу судового засідання.

28.01.2020 представником відповідача за первісним позовом подано клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

29.01.2020 представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Рінекант Агро" подано клопотання про скасування заходів забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.01.2020 призначено розгляд клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Рінекант Агро" подано клопотання про скасування заходів забезпечення позову на 03.02.2020.

30.01.2020 представником позивача за первісним позовом подано клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

31.01.2020 представником позивача за первісним позовом подано заперечення на заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Рінекант Агро" подано клопотання про скасування заходів забезпечення позову.

У судове засідання 03.02.2020 представник позивача за первісним позовом з`явився, представник відповідача за первісним позовом (заявника) не з`явився.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.02.2020 у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Рінекант Агро" про скасування заходів забезпечення позову відмовлено.

05.02.2020 представником відповідача за первісним позовом подано клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

10.02.2020 представником відповідача за зустрічним позовом подано відзив на зустрічний позов.

10.02.020 представником позивача за первісним позовом подано клопотання про призначення судової економічної експертизи.

У судове засідання 10.02.2020 представники сторін з`явились.

За результатами судового засідання судом оголошено перерву до 02.03.2020.

18.02.2020 представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Рінекант Агро" подано клопотання про часткове скасування заходів забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.02.2020 призначено розгляд клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Рінекант Агро" про часткове скасування заходів забезпечення позову на 24.02.2020.

У судове засідання 24.02.2020 представник позивача за первісним позовом не з`явився, представник відповідача за первісним позовом (заявника) з`явився та надав усні пояснення по суті заявленого клопотання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.02.2020 у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Рінекант Агро" про часткове скасування заходів забезпечення позову відмовлено.

25.02.2020 представником позивача за первісним позовом подано заяву про ознайомлення з матеріалами справи.

25.02.2020 представником позивача за зустрічним позовом подано заперечення проти клопотання про призначення судової економічної експертизи.

У судове засідання 02.03.2020 представник позивача за первісним позовом з`явився, представник відповідача за первісним позовом не з`явився.

За результатами розгляду клопотання представника позивача за зустрічним позовом про призначення судової експертизи, заслухавши пояснення представника позивача за первісним позовом, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Згідно з положеннями ст. 1 Закону України "Про судову експертизу" - судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Однак, відповідачем в обґрунтування заявленого клопотання не наведено жодної підстави та обставини, яка у відповідності до ч. 1 ст. 99 ГПК України свідчила б про необхідність призначення судової експертизи з метою визначення розміру збитків та упущеної вигоди позивача за зустрічним позовом за Договорами, які укладені з третіми особами.

За наведених обставин, судом відмолено у задоволенні клопотання позивача за зустрічним позовом про призначення судової економічної експертизи.

За результатами судового засідання 02.03.2020, судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті, яку занесено до протоколу судового засідання.

02.03.2020 представником позивача подано клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.03.2020 розгляд справи по суті призначено на 27.04.2020.

22.04.2020 представником позивача за первісним позовом подано заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, яке з огляду на приписи ч. 2 ст. 197 ГПК України, на підставі ч. 2 ст. 118 ГПК України залишене судом без розгляду.

24.04.2020 представником позивача за зустрічним позовом подано клопотання про відкладення розгляду справи.

27.04.2020 представником позивача за первісним позовом подано заяву про ознайомлення з матеріалами справи.

У судове засідання 27.04.2020 представник позивача за первісним позовом з`явився, представник відповідача за первісним позовом не з`явився.

За результатами судового засідання судом постановлено ухвалу про відкладення розгляду справи на 18.05.2020, яку занесено до протоколу судового засідання.

14.05.2020 представником відповідача за первісним позовом подано клопотання про відкладення розгляду справи.

18.05.2020 представником позивача за первісним позовом подано письмові пояснення.

У судове засідання 18.05.2020 представник позивача за первісним позовом з`явився, представник відповідача за первісним позовом не з`явився.

За результатами судового засідання судом постановлено ухвалу про відкладення розгляду справи на 09.06.2020, яку занесено до протоколу судового засідання.

28.05.2020 представником позивача за первісним позовом подано заяву про ознайомлення з матеріалами справи.

28.05.2020 Товариством з обмеженою відповідальністю "Скайтранс" подано заяву про забезпечення позову.

29.05.2020 представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Скайтранс" подано клопотання про долучення документів до заяви про забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.06.2020 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Скайтранс" про забезпечення позову відмовлено.

02.06.2020 представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Скайтранс" подано клопотання про долучення документів до заяви про забезпечення позову.

У судове засідання 09.06.2020 представники сторін з`явились.

Представник позивача за первісним позовом в судовому засіданні первісний позов підтримав у повному обсязі, проти задоволення зустрічного позову заперечив.

Представник відповідача за первісним позовом не визнав заявлені первісні позовні вимоги у повному обсязі та просив суд відмовити у задоволенні первісного позову повністю та задовольнити зустрічний позов, підтриманий позивачем за зустрічним позовом у повному обсязі.

На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 09.06.2020 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

27 березня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Скайтранс (далі - експедитор, позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом) та Товариством з обмеженою відповідальністю Рінекант Агро (далі - замовник, відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом) укладено Договір про транспортно-експедиторське обслуговування перевезень вантажів залізничним транспортом № 29/2019 від 27.02.2019 (далі - Договір), за умовами якого замовник доручає, а експедитор приймає на себе зобов`язання від імені замовника та за його рахунок організувати та надати комплекс послуг з транспортно-експедиторського обслуговування при перевезенні залізничним транспортом вантажів замовника по території України, країн - учасниць Співдружності Незалежних Держав, що є сторонами Соглашения о международном железнодорожном грузовом сообщении (далі - СМГС) та третіх країн. Перевезення вантажу здійснюється у відповідності до вимог Правил перевезення вантажів залізничним транспортом України , Правил перевозок грузов (додаток 1 до СМГС), міжурядових та прикордонних Угод та вимог іншого транспортного права країни, на території якої здійснюється перевезення.

Експедитор зобов`язується на підставі письмових заяво замовник щодо організації експедитором комплексу пологу з транспортно-експедиторського обслуговування при перевезенні вантажів замовника, надавати йому Інструкцію про порядок заповнення окремих граф залізничних накладних відповідного зразку, при необхідності організовувати включення заявлених обсягів в основний або додатковий плани перевезень вантажів та за окремою письмовою вимогою замовника, та зі стягненням з нього додаткової плати, організовувати, із залученням третіх осіб у порядку, який передбачений чинним законодавством, надання послуг пов`язаних з проведенням митних формальностей, транзитного декларування вантажів, сплатою єдиного 0збору, оформленням фінансової гарантії на підакцизні товари, здійсненням контролю за просуванням вантажу під час перевезення та надання інших послуг (п. 2.1.1 та п. 2.1.4 Договору).

Пунктом 2.1.6 Договору визначено, що перелік послуг, що надаються експедитором, умови їх надання та їх вартість, конкретизується і визначається сторонами у додатках до цього Договору, які є його невід`ємною частиною.

Відповідно до п. 2.2.8 Договору замовник зобов`язується оплачувати вартість послуг експедитора, у розмірі ставок, що узгоджені у додатках до даного Договору, а також відшкодовувати експедитору, згідно наданих ним підтверджуючих документів, усі передбачені та не узгоджені у ставках зазначених у додатках до даного Договору платежі, збори, штрафи тощо, які виникли під час перевезення вантажу, та які сплачені експедитором при організації транспортно-експедиторського обслуговування при перевезенні вантажів замовника.

Згідно з п. 3.1 Договору сторони узгоджують умови надання послуг, ставки за організацію транспортно-експедиторського обслуговування при перевезенні конкретного вантажу по відповідному маршруту, шляхом підписання додатків до цього Договору.

Під розміром ставки за організацію транспортно-експедиторського обслуговування при перевезенні вантажів, сторони даного Договору розуміють весь комплекс витрат експедитора, як необхідні для організації перевезення вантажів замовника, насамперед які пов`язані зі сплатою тарифу за перевезення, додаткових плат та зборів, штрафів, вартості інших послуг та винагороду експедитора за організацію транспортно-експедиторського обслуговування (п. 3.2 Договору).

Відповідно до п. 3.4 Договору замовник здійснює 100% попередню оплату експедитору вартості послуг з організації транспортно-експедиторського обслуговування за ставками, що узгоджені сторонами у відповідних додатках до даного Договору, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок експедитора протягом не більше 3-х банківських днів з дати отримання від експедитора рахунку.

За згодою сторін можливий інший порядок розрахунків, який додатково погоджується у додатках до Договору.

Пунктом 3.5 Договору узгоджено, що за результатами здійснених перевезень вантажів експедитор складає Акт виконаних робіт (наданих послуг), який підписується уповноваженими представниками та скріплюється печатками сторін. Експедитор також має право складати Акт виконаних робіт (наданих послуг) станом на останнє число місяця, у якому надавалися послуги.

Акт виконаних робіт (наданих послуг) підписується замовником протягом 3-х робочих днів, після його надання експедитором, або у зазначений термін підлягає поверненню із письмовим обґрунтуванням причин відмови від його підписання. У випадку не підписання у визначений термін замовником Акту виконаних робіт (наданих послуг), або не направлений письмово обґрунтованої відмови від його підписання, зазначений акт рахується підписаним замовником через три робочі дні, від дати його надання експедитором, а надані експедитором послуги - виконаними якісно та повному обсязі.

У відповідності до п. 3.6 Договору у разі наявності різниці між узгодженими (запланованим) обсягом перевезення вантажу у тонах з фактичним, або у випадку сплати експедитором платежів, зборів, штрафів тощо, які виникли під час організації перевезення вантажів замовника, та які не були передбачені та узгоджені у ставках наведених у додатках до Договору, експедитор враховує витрати при складанні Акту виконаних робіт (наданих послуг) або виставляє замовнику додатковий рахунок для оплати.

Згідно з п. 3.8 Договору усі не передбачені додаткові витрати експедитора, які зазначені у пункті 2.2.8 даного Договору, замовник зобов`язаний відшкодувати експедитору шляхом підписання Акту виконаних робіт (наданих послуг) або оплатити їх протягом десяти банківських днів, з дати виставлення експедитором відповідного рахунку.

Термін дії цього Договору встановлюється з дня підписання і діє до 31.12.2019. Договір автоматично продовжується на кожний наступний календарний рік, якщо жодна із сторін за 30 днів до закінчення терміну дії не повідомить іншу сторону у письмовій формі про його розірвання. У частині виконання обов`язків за Договором і проведення взаєморозрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Як зазначає позивач за первісним позовом, ТОВ Скайтранс на виконання умов Договору надало ТОВ Рінекант Агро транспортно-експедиторські послуги, а ТОВ Рінекант Агро прийняло такі послуги згідно Актів виконаних робіт (наданих послуг) № 1 від 29.03.2019 на суму 2 042 242,40 грн., № 52 від 30.04.2019 на суму 3 056 604,82 грн., № 61 від 02.05.2019 на суму 222 449,50 грн., № 85 від 31.05.2019 на суму 14 580,61 грн., № 87 від 31.05.2019 на суму 2 047 939,42 грн., № 100 від 20.06.2019 на суму 35 800 грн., № 62 від 31.07.2019 на суму 1 981 471,73 грн. № 223 від 31.10.2019 на суму 40 341,96 грн., однак як зазначає позивач за первісним позовом, відповідач за первісним позовом за надані за Договором послуги розрахувався лише частково, внаслідок чого, за відповідачем обліковується заборгованість в розмірі 2 147 882,44 грн., в зв`язку з чим, позивач за первісним позовом вимушений був звернутись до суду з позовною заявою.

Відповідач за первісним позовом заперечуючи проти позову, зазначає, що позивачем за первісним позовом порушено умови Договору в частині формування розрахункових тарифів на перевезення, оскільки ціни наведені в Актах не відповідають Договірним цінам. Відповідач за первісним позовом зазначає, що ТОВ Скайтранс порушило умови Договору в частині строків перевезення. ТОВ Рінекант Агро зазначає, що ТОВ Скайтранс без погодження із ТОВ Рінекант Агро змінювало строк виконання свого зобов`язання та тарифи за перевезення, нівелюючі усі домовленості сторін.

В свою чергу, ТОВ Рінекант Агро звернулось до суду із зустрічним позовом, у якому зазначає, що ТОВ Скайтранс завдано ТОВ Рінекант Агро збитки у розмірі 588 618,81 грн., які складаються з різниці між договірною ціною і фактичною у розмірі 326 268 грн., із розрахунку 108 перевезень * 3 021 грн., оскільки сторонами було досягнута згода щодо кінцевої ціни Договору у розмірі 40 979 грн. за 1 вагон, однак фактична ціна за один вагон склала 44 000 грн., та суми 263 350,81 грн., що є сумою штучного завищення ціни перевезення у зв`язку з неналежним виконанням своїх обов`язків ТОВ Скайтранс та свідомого уповільнення надання послуг, а також створення умов для примушення ТОВ Рінекант Агро для оренди вагонів, заведених відповідачем за зустрічним позовом із Молдавії. Позивачем за зустрічним позовом також заявлено до стягнення упущену вигоду у розмірі 451 840 грн., оскільки у зв`язку з неналежним виконання відповідачем за зустрічним позовом, ТОВ Рінекант Агро вимушене було розірвати контракт з ТОВ Сангрейн Інвест , в зв`язку з чим було укладено Договір поставки з ТОВ Олам Україна , на виконання якого було реалізовано 3 233,95 тонн кукурудзи за середньою ціною реалізації 5 142,84 грн., в свою чергу ціна реалізації з ТОВ Сангрейн Інвест складала 5 250 грн. за тонну, що на 107,16 грн. більше, ніж за контрактом з ТОВ Олам Україна , а також укладено Договір поставки з іноземними інвестиціями Гленкор Агрікалчер Україна , на виконання якого реалізовано 510,3 тонн зерна вартістю 5 043,67 грн. за 1 тонну, що на 206,33 грн. менше, ніж ціна реалізації за контрактом з ТОВ Сангрейн Інвест .

Відповідач за зустрічним позовом в свою чергу, заперечуючи проти позову, зазначає, що у діях позивача відсутня протиправна поведінка (усі дії були угоджені сторонами), негативний результат у вигляді збитків не є наслідком протиправної поведінки ТОВ Скайтранс , так як протиправна поведінка відсутня. При цьому, відповідач за зустрічним позовом зазначає, що у разі незгоди з порядком надання йому послуг у тому числі за строками, позивач за зустрічним позовом мав можливість не підписувати акт виконаних робіт (наданих послуг) повернувши їх відповідачу за зустрічним позовом із відповідним обґрунтуванням. Також відповідач за зустрічним позовом зазначає, що затримки на залізничному транспорті відбувались не з вини позивача, а перенесення строків є узгодженими, про що свідчать підписані позивачем за первісним позовом Акти, а отже причиною збитків не є протиправна поведінка позивача. Крім того, відповідач за зустрічним позовом зазначає, що сам лише факт укладення договорів, не може свідчити про те, що доставлений товар міг бути використаний на виконання Договорів поставки.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. Цивільні права і обов`язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов`язання одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст. 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Статтею 316 ГК України визначено, що за договором транспортного експедирування може бути встановлений обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов`язань, пов`язаних із перевезенням.

Отже, транспортне експедирування є видом господарської діяльності, спрямованої на організацію процесу перевезення вантажів. Експедитор є таким суб`єктом господарювання, функціональне призначення якого полягає в організації та сприянні здійсненню процесу вантажів. Експедитором може бути, як суб`єкт господарювання (транспортно-експедиційна організація), так і безпосередньо перевізник. Транспортне експедирування - це комплекс заходів, які супроводжують процес перевезення вантажів на всіх його стадіях.

Основні умови здійснення транспортно-експедиційного обслуговування зовнішньоторговельних і транзитних вантажів визначено у Законі України "Про транспортно-експедиторську діяльність".

Згідно зі ст. 1 Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів. Транспортно-експедиторська послуга - це робота, що безпосередньо пов`язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.

Транспортне експедирування як вид господарської діяльності не може розглядатися окремо від перевезення, це комплекс заходів, які супроводжують процес перевезення вантажів на всіх його стадіях (сортування вантажів під час їх прийняття до перевезення, перевалка вантажів у процесі їх перевезення, облік надходження вантажів під час видачі вантажу тощо), і саме це дає підстави розглядати її допоміжним щодо перевезення видом діяльності.

Відносини учасників транспортно-експедиторської діяльності встановлюються на основі договорів. Учасники цієї діяльності вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов взаємовідносин, що не суперечать чинному законодавству.

Пунктом 3.5 Договору узгоджено, що за результатами здійснених перевезень вантажів експедитор складає Акт виконаних робіт (наданих послуг), який підписується уповноваженими представниками та скріплюється печатками сторін. Експедитор також має право складати Акт виконаних робіт (наданих послуг) станом на останнє число місяця, у якому надавалися послуги.

Акт виконаних робіт (наданих послуг) підписується замовником протягом 3-х робочих днів, після його надання експедитором, або у зазначений термін підлягає поверненню із письмовим обґрунтуванням причин відмови від його підписання. У випадку не підписання у визначений термін замовником Акту виконаних робіт (наданих послуг), або не направлений письмово обґрунтованої відмови від його підписання, зазначений акт рахується підписаним замовником через три робочі дні, від дати його надання експедитором, а надані експедитором послуги - виконаними якісно та повному обсязі.

У відповідності до п. 3.6 Договору у разі наявності різниці між узгодженими (запланованим) обсягом перевезення вантажу у тонах з фактичним, або у випадку сплати експедитором платежів, зборів, штрафів тощо, які виникли під час організації перевезення вантажів замовника, та які не були передбачені та узгоджені у ставках наведених у додатках до Договору, експедитор враховує витрати при складанні Акту виконаних робіт (наданих послуг) або виставляє замовнику додатковий рахунок для оплати.

Згідно з п. 3.8 Договору усі не передбачені додаткові витрати експедитора, які зазначені у пункті 2.2.8 даного Договору, замовник зобов`язаний відшкодувати експедитору шляхом підписання Акту виконаних робіт (наданих послуг) або оплатити їх протягом десяти банківських днів, з дати виставлення експедитором відповідного рахунку.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ Скайтранс на виконання умов Договору надало ТОВ Рінекант Агро транспортно-експедиторські послуги, а ТОВ Рінекант Агро прийняло такі послуги згідно Актів виконаних робіт (наданих послуг) № 1 від 29.03.2019 на суму 2 042 242,40 грн., № 52 від 30.04.2019 на суму 3 056 604,82 грн., № 61 від 02.05.2019 на суму 222 449,50 грн., № 85 від 31.05.2019 на суму 14 580,61 грн., № 87 від 31.05.2019 на суму 2 047 939,42 грн., № 100 від 20.06.2019 на суму 35 800 грн., № 62 від 31.07.2019 на суму 1 981 471,73 грн., які підписані відповідачем за первісним позовом без заперечень та зауважень.

Також, позивачем за первісним позовом надано відповідачу за первісним позовом транспортно-експедиційні послуги згідно Акту виконаних робіт (наданих послуг) № 223 від 31.10.2019 на суму 40 341,96 грн., який з огляду на наявність в матеріалах справи доказів його направлення відповідачу за первісним позовом та відсутність письмових обґрунтованих відмов від його підписання, вважається підписаним у відповідності до пункту 3.5 Договору.

З огляду на встановлені обставини справи, суд відхиляє посилання відповідача за первісним позовом про порушення позивачем за первісним позовом умов Договору в частині формування розрахункових тарифів на перевезення та строків перевезення, оскільки надані позивачем за первісним позовом транспортно-експедиційні послуги за Договором прийняті відповідачем за первісним позовом без заперечень та зауважень.

При цьому, надане позивачем за зустрічним позовом роздруковане електронне листування, яке як зазначає відповідач за первісним позовом, є листуванням між сторонами, не може вважатись належним доказом, а саме електронним документом (копіями електронних документів) з огляду на наступне.

Частина перша статті 5 Закону України Про електронні документи та електронний документообіг визначає, що електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Відповідно до частин першої, другої статті 6 Закону України Про електронні документи та електронний документообіг електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, яка використовується для ідентифікації автора та/або підписування електронного документа іншим суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершує створення електронного документа.

В свою чергу, надане відповідачем за первісним позовом роздруковане електронне листування, означених ознак не містить, що зокрема унеможливлює встановлення осіб такого листування та належність їх до сторін Договору.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.06.2019 у справі № 904/2882/18, від 24.09.2019 у справі № 922/1151/18, від 28.12.2019 у справі № 922/788/19.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 3.4 Договору замовник здійснює 100% попередню оплату експедитору вартості послуг з організації транспортно-експедиторського обслуговування за ставками, що узгоджені сторонами у відповідних додатках до даного Договору, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок експедитора протягом не більше 3-х банківських днів з дати отримання від експедитора рахунку.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору позивачем за первісним позовом виставлено відповідачу за первісним позовом рахунки № 27 від 25.03.2019, № 29 від 16.04.2019, № 56 від 02.05.2019, № 64 від 15.05.2019, № 73 від 30.05.2019, № 78 від 03.06.2019, № 75 від 31.07.2019, які оплачені відповідачем лише частково, в зв`язку з чим, за відповідачем за первісним позовом обліковується заборгованість в розмірі 2 147 882,44 грн., що відповідачем за первісним позовом не заперечується.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів на підтвердження сплати заборгованості за отримані послуги в повному обсязі, в тому числі станом на час розгляду справи в суді, до матеріалів справи не надано.

Таким чином, відповідач за первісним позовом, в порушення взятих на себе зобов`язань за Договором, оплату отриманих послуг у повному обсязі не здійснив, у зв`язку з чим, за відповідачем за первісним позовом обліковується заборгованість в розмірі 2 147 882,44 грн.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Порушенням зобов`язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт надання позивачем за первісним позовом відповідачу за первісним позовом узгоджених послуг та факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати отриманих послуг підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем за первісним позовом, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 2 147 882,44 грн.

Також, позивачем за первісним позовом заявлено до стягнення 218 396 грн. пені.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статей 216, 218 ГК України порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій в порядку, передбаченому законодавством та договором.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Суд зазначає, що за порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено пеню.

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання (та одночасно вид відповідальності за неналежне виконання/невиконання зобов`язання) як пеня та механізм її нарахування встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України та частиною шостою статті 232 ГК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 4.8 Договору сторонами узгоджено, що за затримку сплати платежів, за фактично надані експедитором послуги, більше ніж на 10 банківських днів, замовник сплачує експедитору пеню (неустойку) у розмірі 0,3 % від суми заборгованості за кожен день прострочення, починаючи з 11 дня, але не більше розміру неоплаченої суми.

Відтак, стягненню з відповідача підлягає пеня у розмірі 218 396,69 грн.

Щодо зустрічного позову, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин першої - третьої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

За змістом статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані ним збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з частиною першою статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною;

неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною;

матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарських відносин.

Обов`язок відшкодування збитків може бути покладено на особу лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності відповідно до ст. 623 ЦК України.

Умовами покладення відповідальності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного зв`язку між діями особи та збитками, які складають об`єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.

Тобто збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони за договором, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.

З огляду на положення статті 22 ЦК України та статті 224 ГК України для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

При обчисленні розміру упущеної вигоди (неодержаного прибутку) має значення достовірність (реальність) тих доходів, які потерпіла особа передбачала отримати за звичайних умов цивільного обороту. Обов`язок з доведення розміру тих доходів, яких особа отримала б у випадку непосягання на її право, покладається на потерпілого.

Неодержаний прибуток - це рахункова величина втрати очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив би правопорушення, тобто якщо ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б отримані у випадку неналежного виконання боржником своїх зобов`язань.

Крім того, важливим елементом доказування наявності упущеної вигоди є встановлення причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

За вказаних обставин пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі, якщо б відповідачем не було порушено його прав.

Отже, позивач за зустрічним позовом повинен довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи і тільки неправомірні дії відповідача за зустрічним позовом стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.

Однак, як встановлено судом, надані відповідачем за зустрічним позовом транспортно-експедиційні послуги прийняті позивачем за зустрічним позовом без заперечень та зауважень згідно наявних в матеріалах справи Актів виконаних робіт (наданих послуг).

Також, в обґрунтування заявлених вимог, позивачем за зустрічним позовом надано лише укладені з третіми особами Договори, які не містять жодних доказів як здійснення фактичної поставки, так і розірвання Договору із ТОВ Сангрейн Інвест .

Суд також враховує, що жодних доказів перебування визначених у Договорах цін, із наданням транспортно-експедиційних послуг відповідачем за зустрічним позовом за Договором у причинно-наслідковому зв`язку, матеріали справи не містять, а позивачем за зустрічним позовом не наведено.

Відтак, позивачем за зустрічним позовом не доведено наявності всіх елементів цивільного правопорушення, відсутність яких, виключає можливість стягнення з відповідача за зустрічним позовом збитків.

При цьому, оцінюючи доводи учасників справи під час розгляду справи, суд як джерелом права керується також практикою Європейського суду з прав людини. Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення суму.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення первісних позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача за зустрічним позовом в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, та відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача за зустрічним позовом в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ :

1. Первісний позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рінекант Агро" (01601, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3; ідентифікаційний код: 40320049) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Скайтранс" (03150, м. Київ, вул. Тверська, буд. 6; ідентифікаційний код: 39268578) заборгованість в розмірі 2 147 882 (два мільйони сто сорок сім тисяч вісімсот вісімдесят дві) грн. 44 коп., пеню в розмірі 218 396 (двісті вісімнадцять тисяч триста дев`яносто шість) грн. 69 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 35 494 (тридцять п`ять тисяч чотириста дев`яносто чотири) грн. 19 коп.

3. У задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

4. Витрати по сплаті судового збору за подання зустрічного позову покласти на позивача за зустрічним позовом.

5. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 15.06.2020

Суддя О.А. Грєхова