УХВАЛА
10 червня 2020 року
м. Київ
Справа № 922/2733/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Мачульського Г.М. - головуючого, Кушніра І.В., Краснова Є.В.,
секретар судового засідання Лихошерст І.Ю.
розглядаючи у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Харківської міської ради
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 29 . 01.2020 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Зубченко І.В., судді Білецька А.М., Чернота Л.Ф.) та на рішення Господарського суду Харківської області від 12.11.2019 (суддя Шатерніков М.І.)
за позовом Харківської міської ради
до Приватного підприємства "Квант-Інвест"
про стягнення безпідставно набутих коштів
за участю: відповідача: Швець Р.П. (адвокат),
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1. Харківська міська рада (далі-позивач) звернулася у суд з позовом до Приватного підприємства "Квант-Інвест" (далі-відповідач) згідно якого просила стягнути з відповідача 1 525 188,88 грн. безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою за період з 01.04.2018 по 31.07.2019.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач у спірний період без достатніх правових підстав використовував земельну ділянку, яка перебуває у комунальній власності позивача, внаслідок чого відповідач зберігає кошти, не сплачуючи орендну плату за користування землею за відсутності укладеного договору, тобто відбувається безпідставне збереження коштів у розмірі орендної плати за рахунок позивача .
2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
2.1. Рішенням Господарського суду Харківської області від 12.11.2019, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 29.01.2020, позов задоволено частково, стягнуто з відповідача 430 557,76 грн. безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, в іншій частині позову відмовлено.
2.2. Свої висновки суди мотивували тим, що позивач при здійсненні розрахунку безпідставно збережених коштів неправильно застосував коефіцієнт функціонального використання землі, а також не врахував сплачену відповідачем часткову суму грошових коштів.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та позиція інших учасників справи
3.1. У касаційній скарзі позивач просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.
3.2. В обґрунтування касаційної скарги позивач посилався на те, що оскаржувані судові рішення прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права. Заявник касаційної скарги вказує, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, у постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі № 912/1188/17, від 21.01.2019 у справі № 902/794/17, від 29.01.2019 у справі № 922/536/18 .
3.3. У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити без змін вказані судові рішення, посилаючись на те, що судами у відповідності до норм матеріального та процесуального права надано належну правову оцінку поданим сторонами доказам, а доводи скаржника їх не спростовують.
4. Мотивувальна частина
4.1. Касаційну скаргу мотивовано посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), із зазначенням того, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду.
4.2. Приймаючи судові рішення у справі, що переглядається у касаційному порядку, суд апеляційної інстанції залишаючи без змін рішення місцевого господарського суду дійшов висновку, що відповідач (Приватне підприємство Квант-Інвест ) як фактичний користувач спірної земельної ділянки (кадастровий номер 6310137500:02:043:0009), що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки (Харківської міської ради) зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки (Харківській міській раді) на підставі ч.1 ст.1212 ЦК України.
Разом з тим, щодо порядку визначення сум, які підлягають стягненню за фактичне користування земельною ділянкою без оформлення права на неї, суд апеляційної інстанції виходив із того, що відповідно до наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016 №489 затверджено Порядок нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, який застосовується з 01.01.2017. У відповідності до розділу II вказаного Порядку при визначенні нормативної грошової оцінки використовується, зокрема, коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф). Відповідно до додатку 1 до вказаного Порядку для земель промисловості, до яких відноситься спірна земельна ділянка встановлений коефіцієнт функціонального використання у розмірі 1,2.
З огляду на викладене суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що розрахунок безпідставно збережених коштів має відповідати нормативній грошовій оцінки, яка зроблена у відповідності до Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженого Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016р. №489, тому погодився із висновком суду першої інстанції про правомірність здійснення розрахунку суми безпідставно збережених коштів на підставі Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №1982/176-19 від 20.08.2019, у якому встановлено коефіцієнт функціонального використання земельної ділянки у розмірі 1,2, який відповідає коефіцієнту функціонального використання для земель промисловості, до яких відноситься й спірна земельна ділянка по пр.Ювілейному, 30 у м.Харкові.
4.3. В той же час у наведених вище постановах Верховного Суду, на які посилався скаржник у касаційній скарзі, предмет та підстави спору, правовідносини не є подібними порівняно із справою, яка переглядається у касаційному порядку, оскільки не стосувалися визначення розміру безпідставно збережених коштів від застосування коефіцієнту функціонального використання для земель промисловості, до яких відноситься й спірна земельна ділянка у справі, що переглядається у касаційному порядку.
Отже висновок щодо застосування норми права у справі, що переглядається у касаційному порядку, заснований на правовідносинах які не є подібними порівняно із справами, на які скаржник посилався як на підставу для скасування судових рішень.
4.4. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України (у редакції, чинній з 08.02.2020) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Положеннями статті 287 ГПК України право касаційного оскарження обмежено виключно тими випадками, які передбачені у цій статті .
4.5. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України (у редакції, чинній з 08.02.2020) суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
4.6. Отже, оскільки законодавцем обмежено доступ до касаційного суду щодо касаційного оскарження, а відповідно і на касаційний перегляд судових рішень, що є передбачуваними для учасників судового процесу виходячи із наведених вище конкретних норм ГПК України, суд касаційної інстанції не вбачає правових підстав виходячи із доводів скаржника, викладених у касаційній скарзі, для перегляду у касаційному порядку судових рішень.
4.7. Враховуючи викладене, оскільки зі змісту постанови суду апеляційної інстанції, про перегляд якої подано касаційну скаргу, та змісту судових рішень Верховного Суду, зазначених скаржником, не вбачається що правовідносини є подібними, касаційне провадження у справі підлягає закриттю на підставі п.5 частини першої статті 296 ГПК України .
4.8. Сплачена сума судового збору за подання касаційної скарги з урахуванням положень пункту 5 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" поверненню не підлягає, оскільки Верховним Судом закривається касаційне провадження, а не провадження у справі.
Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України,
УХВАЛИВ:
Касаційне провадження за касаційною скаргою Харківської міської ради на постанову Східного апеляційного господарського суду від 29 .0 1.2020 та на рішення Господарського суду Харківської області від 12.11.2019 у справі Господарського суду Харківської області № 922/2733/19, закрити .
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Г.М. Мачульський
Судді І.В. Кушнір
Є.В. Краснов
Суд | Касаційний господарський суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 10.06.2020 |
Оприлюднено | 16.06.2020 |
Номер документу | 89810164 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Касаційний господарський суд Верховного Суду
Мачульський Г.М.
Господарське
Східний апеляційний господарський суд
Зубченко Інна Володимирівна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні