Постанова

від 09.06.2020 по справі 263/12380/18

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

22-ц/804/1536/20

263/12380/18

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 червня 2020 року місто Маріуполь

справа № 236/12380/18

провадження № 22-ц/804/1536/20

Донецький апеляційний суд у складі:

головуючого Пономарьової О. М.,

суддів Зайцевої С. А., Попової С. А.,

секретар судового засідання Сікора М. М.

сторони:

позивач - Орган опіки та піклування Маріупольської міської ради - Служби у справах дітей Маріупольської міської ради по Центральному району управління Служба у справах дітей міської ради в інтересах малолітніх ОСОБА_1 та ОСОБА_2

відповідачі - ОСОБА_3 , ОСОБА_4

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку позовного провадження з повідомленням учасників справи апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 на рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області у складі судді Соловйова О.Л. від 23 січня 2020 року,

в с т а н о в и в :

Короткий зміст позовних вимог

12 вересня 2018 року Орган опіки та піклування Маріупольської міської ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про позбавлення їх батьківських прав відносно малолітніх доньок ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та стягнення аліменти на утримання малолітніх дітей.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_3 малолітні діти ОСОБА_1 та ОСОБА_2 влаштовані в інфекційне відділення Маріупольської міської лікарні №4 на підставі акту про покинуту дитину в пологовому будинку, іншому закладі охорони здоров`я або яку відмовились забрати батьки чи інші родичі, про покинуту чи знайдену дитину.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 01 квітня 2014 року малолітні діти відібрані у матері без позбавлення її батьківських прав.

Рішенням колегії Орджонікідзевської районної адміністрації Маріупольської міської ради від 25 червня 2014 року №147 та №148 ОСОБА_5 та ОСОБА_6 влаштовані у комунальний заклад Маріупольський дитячий будинок Центр опіки Маріупольської міської ради на повне державне забезпечення.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 11 березня 2015 року ОСОБА_3 визнано батьком малолітніх, на підставі чого 06 жовтня 2015 року їх передано до родини батька, проте вже 21 грудня 2015 року за заявою батька дітей передали до Комунального закладу Маріупольський дитячий будинок Центр опіки Маріупольської міської ради.

Перебування дітей в дитячому закладі продовжувалось за заявою батька від 11 травня 2016 року та за спливом строку перебування ІНФОРМАЦІЯ_4 дівчинки передані в сім`ю батька.

Місце знаходження матері дітей ОСОБА_4 не відомо. Відповідно до довідки начальника кримінальоної поліції Центрального ВП ГУНП в Донецькій області, ОСОБА_4 , 09 жовтня 1986 року наодження, перебуває в активному розшуку за Центральним ВП ГУНП в Донецькій області як безвісно зникла особа (оперативно-розшукова справа категорії Розшук № 17-5 від 22 лютого 2016 року) .

01 серпня 2018 року надійшло повідомлення сусідів за місцем мешкання дітей, що останні тривалий час знаходяться на подвір`ї без нагляду дорослих.

Комісійним обстеженням встановлено, що ОСОБА_3 декілька днів перебував у стані сильного алкогольного сп`яніння, діти залишились без піклування та їх підгодовували сусіди. Діти перебували у небезпечних умовах, оскільки у найспекотніший час доби перебували на відкритій місцевості подвір`я, без води та їжі, вхід до будинку зачинений, діти могли потрапити до будинку тільки через вікно. Умови для існування відсутні, батько, за твердженням дівчаток, пішов до ломбарда закладати предмети домашнього вжитку.

З метою збереження життя та здоров`я дітей останні терміново влаштовані до інфекційного відділення Маріупольської міської лікарні №4.

З часу народження, тобто 7 та 8 років відповідно, дівчатка матері не бачили взагалі, а в родині батька сукупно перебували менше 10 місяців, за минуванням яких були вилученні через загрозу життю та здоров`ю.

Посилаючись на положення ч. 2 ст. 164 СК України, що відповідачі свідомо нехтують своїми батьківськими обов`язками по відношенню до дітей, позивач просив позбавити відповідачів батьківських прав зі стягненням аліментів у розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку, але не меньше ніж 50% від прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку на користь опікуна (піклувальника) або державної установи, куди будуть влаштовані діти, починаючи з дня звернення до суду з даним позовом та до досягнення дітьми повноліття.

02 листопада 2018 року ОСОБА_3 подав зустрічну позовну заяву про зобов`язання Органу опіки та піклування Маріупольської міської ради повернути дітей з тих підстав, що діти відібрані 07 серпня 2018 року без будь-якого розпорядчого акту, а тим більше рішення суду.

Вважає, що діями позивача безпідставно порушуються права дітей на батьківське піклування, а він позбавлений можливості дбати про своїх дітей.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Жовтневого районного суду міста Маріпуоля Донецької області від 23 січня 2020 року позовні вимоги Органу опіки та піклування Маріупольської міської ради - Служби у справах дітей Маріупольської міської ради по Центральному району управління Служба у справах дітей міської ради в інтересах малолітніх ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів задоволено частково.

Позбавлено ОСОБА_3 та ОСОБА_4 батьківських прав відносно малолітніх доньок ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь державного закладу або фізичної особи, якій буде передані на утримання малолітні діти ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , аліменти в розмірі 1/3 частини всіх видів його заробітку (доходів) але не менше ніж 50% від прожиткового мінімуму на дітей відповідного віку щомісячно, починаючи з 12 вересня 2018 року і до їх повноліття.

В задоволенні іншої частини вимог Органу опіки та піклування Маріупольської міської ради - Служби у справах дітей Маріупольської міської ради по Центральному району управління Служба у справах дітей міської ради, відмовлено.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до Оргну опіки та піклування Маріупольської міської ради про повернення дітей відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 1 280 грн.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь держави судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 640 грн.

Судове рішення мотивоване тим, що біологічними батьками не здійснюється повсякденний догляд та турбота за дітьми. Бажання ОСОБА_3 займатись вихованням та доглядати за дітьми є епізодичним та нетривалим, яке загострюється лише загрозою бути позбавленим батьківства. За час судового розгляду справи, спостерігаючи за поведінкою відповідача та його ставленням до процесу, суд переконався, що на меті у останнього не інтереси малолітніх дівчат, а створення хибної уяви про вжиття ним вичерпних заходів для покращення умов проживання дітей. ОСОБА_3 , ігноруючи елементарні потреби дітей у одягу та їжі, привів їх до занедбалого стану та залишив напризволяще, що стало умовою їх вилучення працівниками соціальних служб. Відповідачем не зроблено жодних висновків, а лише висунуті зворотні звинувачення про упереджене ставлення соціальних служб до його родини. Суд першої інстанції дійшов висновку, що, незважаючи на демонстрацію своєї любові до дітей, батько не здатен забезпечити елементарні потреби дитини у відповідному віці та створити умови для їх гармонійного розвитку.

Вжиття інших заходів, аніж позбавлення батьківських прав, є недоцільним, оскільки чисельні судові рішення, в тому числі про відмову у позбавленні батьківських прав, не лише не забезпечили реалізацію найвищих інтересів дітей, а навіть створили передумови, за яких діти опинились у реальній небезпеці для життя та здоров`я.

Суд першої інстанції не зміг встановити місце знаходження відповідача ОСОБА_4 . Вжиті судом заходи, щодо розшуку відповідача, не дали результатів. З метою перевірки інформації, наданої сторонами процесу про нібито перебування її на тимчасово непідконтрольній державній владі України території, судом зроблено запит до Маріупольської міської організації Товариства Червоного Хреста України, але відповіддю №3 від 22 січня 2019 року наведене не підтвердилось. Відсутність інформації про місце знаходження ОСОБА_4 , тривале ігнорування батьківських обов`язків, вказують на доведеність позовних вимог та необхідність позбавлення останньої батьківських прав.

Оскільки відповідачі свідомо нехтують своїми обов`язками щодо виховання дітей, є підстави для застосування крайнього заходу впливу у вигляді позбавлення батьківських прав, що обумовлюється необхідністю захисту інтересів дітей.

Позовні вимоги щодо стягнення аліментів, суд задовольнив частково, цей вид цивільної відповідальності застосовано лише до ОСОБА_3 , оскільки з відповідача ОСОБА_4 аліменти на утримання неповнолітніх ОСОБА_1 та ОСОБА_6 стягнуті за рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 01 квітня 2014 року.

Узагальнені доводи вимог апеляційної скарги

25 березня 2020 року до апеляційного суду надійшла апеляційна скарга відповідача ОСОБА_3 на рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 23 січня 2020 року,

Відповідач, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення в частині позбавленя його батьківських прав стосовно доньок ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , стягнення з нього аліментів на їх утримання, а також в частині відмови у задоволенні його зустрічного позову про повернення дітей. ОСОБА_3 просив повернути йому дітей та відмовити у задоволенні вимог про позбавлення його батьківських прав та стягнення з нього аліментів.

Апеляційна скарга мотивована тим, що у порушення вимог закону до участі у справі не залучено Комунальний заклад Маріупольський дитячий будинок змішаного типу Центр опіки для дітей дошкільного та шкільного віку Маріупольської міської ради Донецької області, в якому на теперішній час перебувають його доньки.

Крім того, негативні характеристики його, як батька, не відповідають дійсності, оскільки не підтверджуються належними доказами: акт від 07 серпня 2018 року складено зі слів його сусідів, проте не назначено їх прізвищ, а характеристика дільничного офіцера від 20 серпня 2018 року, яка також характеризує його як недобросовісного батька, є необ`єктвною, підстави вважати його поведінку систематично противоправною нема, оскільки він не притягався до адміністративної відповідальності. Він, як батько, вживає всіх необхідних заходів щодо покращення матеріального становища родини: займається тимчасовими роботами, оформив документи за для отримання державної допомоги та намагається забезпечити дітей усім необхідним.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

04 червня 2020 року до апеляційного суду надійшов відзив Органу опіки та піклування Маріупольської міської ради, у якому, посилаючись на те, що судом повно та всебічно з`ясовані обставини справи, перевірені доводи та заперечення сторін, правильно застосовані норми прцесуального та матеріального права, позивач просив відмовити ОСОБА_3 у задоволенні апеляційної скарги, оскільки її доводи висновків суду не спростовують, та залишити рішення суду без змін.

Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції

Ухвалою Донецького апеляційного суду від 27 березня 2020 року апеляційна скарга відповідача ОСОБА_3 залишена без руху у зв`язку з несплатою судового збору та витребувано з Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області цивільну справу № 263/12380/18.

Ухвалою Донецького апеляційного суду від 18 травня 2020 року відкрито апеляційне провадження у вказаній справі.

Ухвалою Донецького апеляційного суду від 19 травня 2020 року вказану справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд встановив, що відповідно до свідоцтв про народження серії НОМЕР_1 та НОМЕР_2 ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . (т.1 а.с.6,7)

Згідно з копіями паспортів громадянина України ОСОБА_3 та ОСОБА_4 станом на 2014-2015 р.р. мали тимчасову реєстрацію по АДРЕСА_1 . (т.1 а.с.8,9). На час розгляду справи, відомості про зареєстроване місце мешкання відсутні.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 06 жовтня 2015 року визнано незаконною відмову Жовтневої районної адміністрації Маріупольської міської ради у поверненні ОСОБА_3 малолітніх дітей; зобов`язано Маріупольський дитячий будинок Центр опіки Маріупольської міської ради передати ОСОБА_3 малолітніх дітей: ОСОБА_1 , 2011 року народження, та ОСОБА_2 , 2012 року народження (т.1 а.с15-19).

Актами від 20 жовтня 2017 року дітей повернуто до родини батька. (т.1 а.с.22,23)

07 серпня 2018 інспектором ювенальної поліції СП Центрального ВП ГУНП в Донецькій області Гороховець Р.В., у присутності спеціаліста Центру ОСОБА_7 , складено акт про покинуту дитину, відповідно до якого на подвір`ї будинку АДРЕСА_2 виявленні двоє малолітніх дітей (дівчата 6 та 7 років), батько яких о 03:00 год. 07 серпня 2018 року пішов та до 11:30 год. вказаного дня не повернувся. Виховує дітей один, зловживає алкоголем, діти недоглянуті та голодні, обстановка в якій вони знаходяться, загрожує їх життю та здоров`ю. Діти тимчасово влаштовані до інфекційного відділення Міської лікарні №4. (т.1 а.с.24)

Постановою Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 12 вересня 2018 року ОСОБА_3 за даним фактом визнано винним у здійсненні дій економічного характеру по відношенню до свої малолітніх доньок, а саме: не задовольняв їх потреби у їжі, чим скоїв психологічне насильство у сім`ї, та здійснив адміністративне правопорушення, передбачене ст.1732 ч.1 КУпАП. (т.2 а.с.33)

За повідомленням Центрального ВП ГУНП в Донецькій області№2694/101/04-2019 від 13 листопада 2019 року ОСОБА_3 було визнано сімейним насильником . На разі ОСОБА_3 на обліку не перебуває (т.2 а.с.37)

За повідомленням начальника відділення СВ Центрального відділу ГУНП в Донецькій області Верба К.А. в провадженні слідчого відділу знаходиться кримінальне провадження №12019050770000729 від 21 березня 2019 року за ознаками ч.2 ст.156 КК України, за фактом вчинення розпусних дій ОСОБА_3 щодо своїх малолітніх дітей ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно.( т.1 а.с.161).

За характеристикою старшого дільничного офіцера Центрального ВП ГУНП в Донецькій області ОСОБА_8 , наданою станом на 20 серпня 2019 рокую, ОСОБА_3 зарекомендував себе з негативного боку, як особа, що зловживає спиртними напоями та схильний до скоєння правопорушень. (т.1, а.с.28)

22 травня 2019 року комісією у складі: начальника управління служби у справах дітей Маріупольської міської ради Красильникової Н.В.; завідуючої сектором служби у справах дітей по Центральному району ОСОБА_9 ; фахівцем з соціальної роботи Центру Піскової М.В., квартальної КСН ОСОБА_10 ; інспектором з ювенальної поліції СП ЦВП Ніколаєвою С.О., старшим дільничним офіцером поліції ВП ЦВП ГУНП в Донецької області Кисленком Н.В. обстежено матеріально-побутові умови проживання родини ОСОБА_3 у будинку АДРЕСА_2 та встановлено, що будинок складається з однієї кімнати, та має два приміщення без вікон, одно з яких прилаштовано під кухню. Наявна твердопаливна піч, кухонні приладдя, але у приміщенні брудно. Будинок забезпечено енергопостачанням, але проводка відкрита, електричні проводи у вільному доступі на рівні 30 см від підлоги, має неізольовані скрутки, що створює небезпеку для оточуючих. Будинок обладнаний санітарним вузлом, є гаряче та холодне водопостачання, але туалет змонтований всупереч будівельних норм та стандартів, розташований майже напроти вхідних дверей та жодним чином не відокремлений. Умови проживання за місцем мешкання ОСОБА_3 визнанні такими, що не відповідають санітарно-гігієнічним вимогам для проживання малолітніх дітей. В будинку грубо порушенні правила протипожежної безпеки, що становить реальну загрозу життю та здоров`ю малолітніх ОСОБА_1 та ОСОБА_6 . (т.1 а.с.183)

За інформацією №299 від 25.10.2018 року директора Маріупольської загальноосвітньої санаторної школи-інтернат №11 Донецької облради Керекеша- ОСОБА_11 В ОСОБА_12 ОСОБА_1 за документами з тубдиспансеру зарахована до санаторної школи-інтернату, але дитина до навчання не приступила. Батько ОСОБА_3 попередив адміністрацію, що донька буде навчатись в іншому навчальному закладі за місцем проживання, тому 05 вересня 2018 року ОСОБА_1 була відрахована з закладу освіти. (т.1 а.с.63)

Директор Маріупольської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернат №37 Донецької облради Ковальчук О.В. за №258 від 26 жовтня 2018 року повідомила, що ОСОБА_3 у травні 2018 року звертався з приводу влаштування до шкоди ОСОБА_2 , 2012 року народження. Батько отримав консультаційні поради від психолого-медико педагогічної комісії з приводу подальшого навчання дитини, але ні заяву про вступи до школи, ані копії документів не надав. (т.1 а.с.64)

Позиція апеляційного суду

Згідно з положеннями статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Апеляційна скарга ОСОБА_3 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судове рішення в частині позбавлення батоківських прав ОСОБА_1 не оскаржуються, тому в апеляційному порядку не переглядається.

Предметом спору у даній справі є позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно малолітніх доньок ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та стягнення аліментів на утримання дітей.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

За правилами статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України.

Зокрема, згідно з частиною першою статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов`язками.

У справі М.С. проти України Європейський суд з прав людини наголосив, що на сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення. При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

Враховуючи встановлені у справи обставини та надані докази, суд першохї інстанції зробив обгрунтований висновок, що відповідачем ОСОБА_3 не забезпечено своєчасне отримання освіти його доньками, оскільки дані про влаштування до навчального закладу та залучення дітей до освітнього процесу, за матеріалами справи, відсутні.

У звязку з виявленням покинутих дітей та відсутності умов для їх повноцінного проживання, харчування та розвитку ОСОБА_3 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 1732 КпАП України постановою Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 12 серпня 2018 року.

Допитана в залі судового засіданні ОСОБА_1 суду пояснила, що за час знаходження в родині батька, останній ображав її з сестрою та зловживав спиртним. Вони відвідували цілодобовий дитячий дошкільний заклад, дома були лише на вихідних. В подальшому проживала в іншій родині, де з вихователем вчилась читати. До батька повертись не бажає, просить влаштувати до іншої сім`ї.

Патронатний вихователь ОСОБА_13 суду показала, що на початку вересня 2018 року з лікарняної установи їй передали дітей ОСОБА_3 , які виховувались у її родині протягом 6 місяців. Діти були зовсім без речей та голодні. На контакт діти не йшли, оскільки боялись дорослих. З подальшого спілкування стало відомо, що батько їх бив, як покарання ставив до кута, та не давав їжу. Умов виховання та проживання не було, іграшки та навчальний матеріал у дітей відсутній, спали на одному ліжку.

Проаналізувавши свідчення допитаних в залу судового засідання осіб, дослідивши надані письмові докази суд першої інстанції, врахувавши інтереси дітей, дійшов обгрунтованого висноку про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 , оскільки ним не здійснюється повсякденний догляд та турбота за дітьми, а бажання займатись вихованням та доглядати за дітьми, є епізодичним та нетривалим, яке загострюється лише загрозою позбавлення батьківства. Відповідач ОСОБА_3 , ігноруючи елементарні потреби дітей у одязі та їжі, залишив їх напризволяще, що стало умовою їх вилучення працівниками соціальних служб. Батько не здатен забезпечити елементарні потреби дитини у відповідному віці та створити умови для їх гармонійного розвитку.

Суд першої інстанції врахував, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, проте вжиття інших заходів, аніж позбавлення батьківських прав, є недоцільним, оскільки чисельні судові рішення, в тому числі про відмову у позбавленні батьківських прав, не лише не забезпечили реалізацію найвищих інтересів дітей, а навіть створили передумови, за яких діти опинились у реальній небезпеці для життя та здоров`я.

Судом взяті до уваги відомості про здійснення соціального супроводу сімї, враховано той факт, що відповідач не дотримувався умов договору про соціальний супровід, не відвідував Центр соціальних служб, уникав зустрічей з фахівцями, не вживав необхідних заходів для подолання складних життевих обставин, не змінив власного ставлення до виховання дітей, забезпечення їх потреб тощо. Небажання відповідача ОСОБА_3 змінити власний спосіб життя унеможливлює повернення дітей в родину батька, оскільки це загрожує їх психічному та морально-етиному розвитку.

Ухвалюючи рішення про позбавлення відповідача ОСОБА_3 батьківських прав, суд врахував інтереси дітей та необхідність застосування такого заходу, дослідивши докази ухилення ОСОБА_3 від виконання своїх батьківських обов`язків, що і стало законною підставою для позбавлення його батьківських прав відносно малолітніх доньок.

Враховуючи встановлені обставини та дійшовши висновку про позбавленні ОСОБА_3 батьківських прав, суд обгрунтовано задовольнив вимоги про стягнення аліментів на утримання утримання неповнолітніх ОСОБА_1 та ОСОБА_6 та відмовив в задоволенні зустрічних вимог ОСОБА_3 про повернення дітей.

Посилання в апеляційній скарзі на допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права є необгрунтованими.

Доводи апеляційної скарги щодо незалучення до участі в справі Комунального закладу Маріупольський дитячий будинок змішаного типу Центр опіки для дітей дошкільного та шкільного віку Маріупольської міської ради Донецької області, де на час розгляду справи перебували діти, не впливають на правильність ухваленого рішення, оскільки такого клопотання під час розгляду справи в суді першої інстанції ОСОБА_3 не заявляв, орган опіки та піклування Маріупольської міської ради залишався єдиним законним представником малолітніх, тому відсутність дитячого бідинку Центр опіки як третьої особи при розгляді справи по суті ніяким чином не вплинуло на правильність судового рішення.

Доводи апеляційнох скарги про недоведенність обставин, що мають значенні у справі та невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи, спростовуються матеріалами справи та дослідженними в суді доказами.

Оскільки малолітні діти відповідача більшу частину свого життя (з 19 березня 2014 року по 11 листопада 2015 року, з 21 грудня 2015 року(за ініціативою батька через місяць після повернення дітей в сім`ю) по ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 19 квітня 2019 року по теперішній час провели поза сімейним оточенням та перебували в державному закладі, орган опіки та піклування для підтвердження фактів тривалого неналежного виконання батьками батьківських обов`язків відносно дітей залучив до матеріалів справи усі документі з 2014 року, що підтверджують вказані обстави.

Твердження ОСОБА_3 , що діти були відібрані у нього без будь-якого розпорядчого акту, є безпідлставними, адже акт органу внутрішніх справ України та закладу охорони здоровья про підкинуту чи знайдену дитину та їх доставку не є відібранням дітей у батька, а підтверджує факт залишення дітей без наглядку та відсутність можливості передати дітей іншим законним представникам. На момент виявлення дітей, які залишилися без батьківського піклування, комісією був складений акт, який підтверджував небезпеку для дітей за місцем їх проживання та невиконання батьком покладених на нього обов`язків.

Відповідно до висновку служби у справах дітей по Центральному району управління Служба у справах дітей Маріупольскої міської ради від 20 серпня 2018 року № 05-37-01/18 прийнято рішення про недоцільність повернення малолітніх дітей в родину батька.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно зі статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Розподіл судових витрат

Відповідно до підпункту в пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 23 січня 2020 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 15 червня 2020 року.

Головуючий О. М. Пономарьова

Судді С. А. Зайцева

С. А. Попова