Постанова

від 20.05.2020 по справі 727/9199/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

20 травня 2020 року

м. Київ

справа № 727/9199/16-ц

провадження № 61-15968св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого -Ступак О. В., суддів:Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Олійник А. С., Яремка В. В., позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю Гіпербуд ,

треті особи: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Рівненська-10 , Чернівецька міська рада, Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут НДІ Проектреконструкція , ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_1 на постанову Чернівецького апеляційного суду від 25 липня 2019 року та додаткову постанову Чернівецького апеляційного суду від 09 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Владичана А. І., Кулянди М. І., Одинака О. О. та касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Гіпербуд на постанову Чернівецького апеляційного суду від 25 липня 2019 року у складі колегії суддів: Владичана А. І., Кулянди М. І., Одинака О. О.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю Гіпербуд (далі - ТОВ Гіпербуд ), треті особи: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Рівненська-10 (далі - ОСББ Рівненська-10 ), Чернівецька міська рада, Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут НДІ Проектреконструкція , ОСОБА_3 , про визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав на нежитлове приміщення, додаткової угоди та усунення перешкод у користуванні майном.

Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 , в якій зареєстрований та постійно проживає з квітня 2015 року по даний час. Після проведення реконструкцій на горищі будинку в квартирі став відчувати неприємний запах каналізації. На горище він виявив знаходження двох каналізаційних стояків, доступ до яких було обмежено перегородками та встановлено двері. Зазначав, що відповідач ОСОБА_2 є власником квартири НОМЕР_5 у цьому ж будинку . Забудовником будинку є ТОВ Гіпербуд , яке за договором купівлі-продажу майнових прав на нежитлове приміщення будинку по АДРЕСА_4 від 11 червня 2014 року № 3-т продало ОСОБА_2 нежитлові приміщення на технічному поверсі площею 91,6 кв. м. Останнім без будь-яких дозвільних документів виконано роботи по влаштуванню отвору в міжповерховому перекритті між його квартирою (9 поверх) та нежитловим приміщенням технічного поверху літ. V (горище) та встановлено вказані вище перегородки, за що його притягнуто до адміністративної відповідальності та вручено припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил. 27 січня 2015 року між сторонами укладено додаткову угоду, якою внесено зміни до істотних умов основного договору в частині збільшення площі нежитлового приміщення до 93,30 кв. м. Вважав, що горище є допоміжним приміщенням, де розташовані будинкові інженерні комунікації, доступ до яких має бути постійно відкритим, не є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин, а отже ТОВ Гіпербуд не мало права його відчужувати.

З огляду на вище наведене, ОСОБА_1 просив суд визнати недійсними договір купівлі-продажу майнових прав на нежитлове приміщення будинку по АДРЕСА_4 від 11 червня 2014 року № 3-Т та додаткову угоду до цього договору від 27 січня 2015 року, укладені між ТОВ Гіпербуд та ОСОБА_2 ; зобов`язати ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні приміщеннями під літ. V технічного поверху будинку АДРЕСА_4 шляхом приведення його в попередній стан, визначений інвентарною справою на даний житловий будинок (розділ Техповерх літ. А ), шляхом демонтажу перегородок та дверей.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 21 березня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано недійсними: договір купівлі-продажу майнових прав від 11 червня 2014 року № 3-т на нежитлове приміщення будинку по АДРЕСА_4 ; додаткову угоду до цього договору від 27 січня 2015 року, укладені між ТОВ Гіпербуд та ОСОБА_2 . Зобов`язано ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні приміщенням № V технічного поверху будинку АДРЕСА_4 , шляхом приведення його в попередній стан, визначений інвентарною справою на даний житловий будинок (розділ Техповерх літ. А ), шляхом демонтажу перегородок та дверей. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 823,20 грн. Стягнуто з ТОВ Гіпербуд на користь держави судовий збір у розмірі 274,20 грн.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що спірне нежитлове приміщення належить до допоміжних приміщень будинку, які мають перебувати у спільній власності всіх співвласників. Оспорюваний договір купівлі-продажу майнових прав на допоміжні приміщення будинку та додаткова угода суперечать закону та порушують права позивача на володіння своїм майном.

Постановою Чернівецького апеляційного суду від 25 липня 2019 року апеляційні скарги ОСОБА_2 та ТОВ Гіпербуд задоволено частково. Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 21 березня 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 та ТОВ Гіпербуд по 1 653,60 грн судового збору за подання апеляційних скарг.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та постановляючи нове рішення про відмову в задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що захист порушених прав позивача, який є співвласником майна, відчуженого за оспорюваними правочинами третій особі, можливий лише шляхом пред`явлення віндикаційного позову до набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387, 388 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), тому обраний позивачем спосіб захисту порушеного права є неналежним.

Додатковою постановою Чернівецького апеляційного суду від 09 вересня 2019 року заяву представника ОСОБА_2 - Поляк М. В. задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

Приймаючи додаткову постанову, апеляційний суд виходив із того, що оскільки у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено, а відповідачем ОСОБА_2 понесено судові витрати у вигляді витрат на правничу допомогу, що підтверджується наданими належними, допустимими та достовірними доказами, не спростованими позивачем, отже наявні підстави для задоволення заяви представника відповідача та стягнення з позивача частини понесених ними витрат у доведеному ними розмірі.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційних скарг, позиція інших учасників справи

У серпні 2019 року ОСОБА_1 із застосуванням засобів поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Чернівецького апеляційного суду від 25 липня 2019 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права , просить скасувати вказане судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції:

- не врахував, що, оскільки ОСОБА_2 не набув права власності на спірне нежитлове приміщення у відповідності до частини другої статті 331 ЦК України, то пред`явлення до нього віндикаційного позову є безпідставним;

- не звернув увагу на те, що обраний заявником спосіб захисту - визнання правочинів недійсними відповідає пункту 2 частини другої статті 16 ЦК України;

- безпідставно стягнув із заявника судові витрати, хоча він звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону України Про судовий збір , як учасник бойових дій.

Також у серпні 2019 року ТОВ Гіпербуд із застосуванням засобів поштового зв`язку звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Чернівецького апеляційного суду від 25 липня 2019 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить змінити оскаржуване судове рішення, виклавши його резолютивну частину в редакції його касаційної скарги.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції:

- не врахував, що проектною документацією на будівництво будинку АДРЕСА_4 , яка пройшла державну будівельну експертизу, передбачено шість нежитлових приміщень на технічному поверсі першого блоку будинку, а тому спірні нежитлові приміщення є самостійним об`єктом цивільних прав та їх відчуження заявником є правомірним;

- не звернув увагу на те, що жодним нормативним актом в Україні не заборонено бужувати нежитлові приміщення на технічному поверсі будинку;

- проігнорував, що ОСОБА_1 є неналежним позивачем, оскільки ним не визначено власні права чи свободи, які підлягають захисту (поновленню) в судовому порядку, що є самостійною підставою для відмови в позові. Позов про визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав на приміщення, яке є спільною власністю мешканців будинку, мав би заявлятися всіма співвласниками, а не одним із них;

- безпідставно прийняв до уваги висновок судової будівельно-технічної експертизи від 13 липня 2015 року № 435, оскільки експерт, який склав висновок, не належить до кола осіб, які вправі проводити експертизу проектів будівництва, встановлювати чи змінювати цільове призначення приміщень, визначених проектною документацією. Судова експертиза не може підміняти собою проектну документацію на будівництво, державну будівельну експертизу.

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 із застосуванням засобів поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на додаткову постанову Чернівецького апеляційного суду від 09 вересня 2019 року, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права , просить її скасувати та відмовити в задоволенні заяви представника ОСОБА_2 - Поляк М. В .

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції:

- проігнорував, що представниками ОСОБА_2 не подавався в порядку, визначеному частиною першою статті 134 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат;

- не звернув увагу на те, що вартість наданої адвокатом правничої допомоги є завищеною і не відповідає критерію розумності ;

- не врахував, що твердження в заяві про ухвалення додаткового рішення про те, що представником ОСОБА_2 зроблену усну заяву про додаткове надання розрахунку понесених відповідачем витрат на правничу допомогу не відповідає дійсності, оскільки такої заяви зроблено не було, і про це відсутні відомості в протоколі судового засідання.

У вересні 2019 року ТОВ Гіпербуд засобами поштового зв`язку подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому, посилаючись на її необґрунтованість, просить її відхилити. Також повторно викладає доводи власної касаційної скарги.

У лютому 2020 року ТОВ Гіпербуд засобами поштового зв`язку надіслало до Верховного Суду письмові пояснення, в яких просить врахувати під час вирішення цієї справи висновки. викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 598/175/15-ц.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 04 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Чернівецького апеляційного суду від 25 липня 2019 року; витребувано матеріали справи № 727/9199/16-ц з суду першої інстанції та надано учасникам справи строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.

Ухвалою Верховного Суду від 12 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ Гіпербуд на постанову Чернівецького апеляційного суду від 25 липня 2019 року та надано учасникам справи строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.

24 вересня 2019 року матеріали справи № 727/9199/16-ц надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 18 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на додаткову постанову Чернівецького апеляційного суду від 09 вересня 2019 року та надано учасникам справи строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.

Ухвалою Верховного Суду від 08 травня 2020 року справу № 727/9199/16-ц призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції станом на дату подання касаційних скарг) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України (у редакції станом на дату подання касаційних скарг) передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, зміст відзиву та пояснень сторін, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційні скарги ОСОБА_1 та ТОВ Гіпербуд не підлягають задоволенню з огляду на таке.

Фактичні обставини справи

Судами попередніх інстанцій установлено, що 12 січня 2012 року між Чернівецькою міською радою, як замовником, Департаментом містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради, як платником, та ТОВ Хмельницькбудінвест , як генеральним підрядником укладено договір про спільну діяльність № 4185-кр по будівництву дев`ятиповерхового 180 - квартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими гаражами на 50 автомобілів по АДРЕСА_4 .

Відповідно до пункту 2.9 договору генеральний підрядник за власні кошти розробляє проектну документацію на зазначений об`єкт, залучає інвестиції та інвесторів на об`єкти нежитлового призначення та продає майнові права на об`єкти житлового призначення, окрім площі, визначеної у пункті 2.6 цього договору.

Згідно з експертним звітом філії Державного підприємства Укрдержбудекспертиза у Чернівецькій області від 19 липня 2012 року № 2600544.12/12, до розгляду надані проектні матеріали з будівництва 9-ти поверхового 180 - квартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими гаражами на 50 авто по АДРЕСА_4 (1 черга - блок 1), який має такі техніко-економічні показники: площа житлового будинку, загальна площа квартир, загальна площа підвального поверху, житлова площа, будівельний об`єм, поверховість; інформація про об`єкти нежитлового призначення відсутня, проте за погодженням із замовником в проект внесені зміни і доповнення.

Додатковим договором від 03 січня 2013 року № 1 до договору про спільну діяльність замінено генерального підрядника з ТОВ Хмельницькбудінвест на ТОВ Гіпербуд .

Чернівецькою філією НДІ Проектреконструкція затверджено у 2013 році пояснювальну записку, техніко-економічні показники, генплан, архітектурно-будівельні рішення 180-квартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими гаражами на 50 авто по АДРЕСА_4 та розділом 3 Техніко-економічні показники по планам (1-черга) зазначена загальна кількість квартир 44, кількість 1-о, 2-о та 3-ох - кімнатних квартир, зазначено загальну площу квартир, загальну площу підвального поверху, загальну житлову площу квартир, будівельний об`єм нижче та вище + 0,000, загальний будівельний об`єм та кількість поверхів - 9. Інформація про площу та кількість об`єктів нежитлового призначення - відсутня.

Згідно з пунктом 4.2 Архітектурно-планувальне рішення генплану пояснювальної записки генеральним планом передбачається розміщення на ділянці групи дев`ятиповерхових житлових будинків з технічним та підвальним поверхами. Частину приміщень підвального поверху, а саме ті, які виходять на дворовий фасад, використати під влаштування вбудовано-прибудованих приміщень гаражів. Пунктом 5.1 Архітектурно-планувальне рішення передбачено, що житловий будинок буде одно під`їзний, дев`ятиповерховий з технічним та підвальним поверхами.

У Інспекції ДАБК у Чернівецькій області 03 жовтня 2014 року зареєстровано декларацію про готовність об`єкта до експлуатації дев`ятиповерхового 180-квартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими гаражами для 50 автомобілів по АДРЕСА_4 черга - блок 1. У розділі 13 цієї декларації міститься характеристика інших нежитлових приміщень, загальна площа яких становить 882,6 кв. м, до складу яких входять: гаражі площею 121,9 кв. м, функціональне призначення яких - зберігання автотранспорту; нежитлові приміщення площею 92,8 кв. м, функціональне призначення яких - підвальні приміщення для мешканців; технічні приміщення площею 409,0 кв. м, функціональне призначення яких - обслуговування будинку; нежитлові приміщення загального користування площею 380,8 кв. м, функціональне призначення яких - для загального користування. Жодних інших видів нежитлових приміщень з іншим функціональним призначенням (приміщення нежитлового призначення) в 1 черзі блок 1 (перший під`їзд) у вказаному будинку в декларації про готовність не передбачено.

Згідно з актом приймання-передачі з балансу на баланс 1 черги житлового комплексу за адресою: АДРЕСА_4 , від 29 травня 2015 року ОСББ Рівненська 10 передано ТОВ Гіпербуд допоміжні приміщення загальною площею 882,6 кв. м, у тому числі технічні приміщення (обслуговування будинку) загальною площею 409,00 кв. м.

Разом з тим за редакцією ОСББ Рівненська 10 до переліку технічних приміщень (обслуговування будинку) площею 409 кв. м входять нежитлові приміщення технічного поверху площею 282,6 кв. м, а в редакції передаючої сторони ТОВ Гіпербуд до переліку технічних приміщень (обслуговування будинку) площею 409 кв. м нежитлові приміщення технічного поверху площею 282,6 кв. м не входять. Натомість зазначені нежитлові приміщення технічного поверху площею 282,6 кв. м зазначені в пункті Г розділу 2 як нежитлові приміщення технічного поверху в редакції ТОВ Гіпербуд , а в редакції ОСББ Рівненська 10 пункт Г відсутній.

Відповідно до технічного паспорта на багатоквартирний житловий будинок АДРЕСА_4 (1 блок), виготовленого 10 жовтня 2013 року та зареєстрованого в Чернівецькому комунальному обласному бюро технічної інвентаризації, справа № 44346, за ТОВ Гіпербуд зареєстровано 6 нежитлових приміщень на технічному поверсі, в тому числі спірне приміщення площею 93,3 кв. м.

11 червня 2014 року між ТОВ Гіпербуд та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу майнових прав на нежитлове приміщення № 3 , розташоване на десятому поверсі в першому під`їзді будинку по АДРЕСА_4 площею 91,6 кв. м.

27 січня 2015 року між ТОВ Гіпербуд та ОСОБА_2 укладено додаткову угоду до договору купівлі-продажу майнових прав від 11 червня 2014 року № 3-Т, за умовами якої уточнено площу нежитлового приміщення в„– 3 на 10-му поверсі першого під`їзду будинку АДРЕСА_6 , яка за результатами інвентаризації складає 93,3 кв. м. У відповідності до акта прийому-передачі від 02 березня 2015 року сторонами договору купівлі-продажу майнових прав ОСОБА_2 прийняв, а ТОВ Гіпербуд передало спірне нежитлове приміщення площею 93,3 кв. м.

Згідно з довідкою ТОВ Гіпербуд від 02 березня 2015 року на виконання умов договору купівлі-продажу майнових прав проведено повний розрахунок в сумі 203 860,00 грн за нежиле приміщення № 3 (за технічним паспортом № V) у першому під`їзді будинку АДРЕСА_4 .

Із будинкової інвентарної справи та технічного паспорта будинку по АДРЕСА_4 встановлено, що зазначене приміщення знаходиться на технічному поверсі, який розташований над 9 поверхом.

Таким чином, приміщення № 3 площею 93,3 кв. м, що є предметом оспорюваного договору, та приміщення № V площею 93,3 кв. м у відповідності до технічного паспорта на І блок багатоквартирного будинку АДРЕСА_4 технічного поверху будинку, є одним і тим же приміщенням.

Судами також установлено, що позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_7 , та є власником зазначеної квартири загальною площею 38,2 кв. м, житловою площею 15,7 кв. м, що підтверджується свідоцтвом про право власності.

У відповіді на звернення позивача від 25 травня 2016 року Департамент житлово-комунального господарства зазначив, що забудовником будинку по АДРЕСА_4 ТОВ Гіпербуд продано майнові права на нежитлове приміщення будинку на 10 поверсі площею 91,6 кв. м. На момент обстеження встановлено, що власником нежитлового приміщення виконано роботи по влаштуванню отвору в міжповерховому перекритті між квартирою НОМЕР_5 (9 поверх) та нежитловим приміщенням (10 або технічний поверх), влаштовано перегородки з облегшених матеріалів без дозвільних документів на перепланування. У квартирі заявника тріщин, які загрожують проживанню мешканців, не виявлено.

Згідно з відповіддю Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Чернівецькій області від 26 травня 2016 року посадовою особою Управління здійснена позапланова перевірка, за результатами якої встановлено, що ОСОБА_2 розпочав будівельні роботи без оформлення права на виконання будівельних робіт. За вказане порушення Управлінням складено протокол про адміністративне правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу та вручено обов`язковий до виконання припис про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які не відповідають законодавству, будівельним нормам, державним стандартам і правилам, архітектурним вимогам, затвердженим проектним рішенням, технічним умовам та іншим нормативно-правовим актам, виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або без отримання дозволу на виконання будівельних робіт та припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

Із пояснювальної записки вбачається, що будинок за адресою АДРЕСА_4 є дев`ятиповерховим, та зазначено план технічного поверху.

Відповідно до акта про обстеження приміщень технічного поверху І під`їзду від 10 червня 2016 року встановлено, що через технічний поверх проходять мережі каналізування; система каналізування закінчується на технічному поверсі клапаном притоку повітря; через технічні поверхи проходять димові та вентиляційні канали; є необхідність обстеження технічного поверху по стояках заявників, проте доступ до приміщень № V технічного поверху відсутній. Встановлено, що власник квартири НОМЕР_5 ОСОБА_2 самовільно, без дозвільної документації проводив ремонтні роботи в приміщенні № V, що розташовані на технічному поверсі, та допустив втручання в системи вентиляції та каналізування; встановив самовільно дерев`яні двері із замками на вході у вказане приміщення, чим обмежив мешканців у доступі до інженерного обладнання.

З акта обстеження нежитлових приміщень, що розташовані на технічному поверсі (10-й поверх) багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_6 , блок 31 від 03 листопада 2015 року вбачається, що на технічному поверсі розташовано: машинне приміщення ліфта 13,4 кв. м, нежитлове приміщення 49,0 кв. м, нежитлове приміщення 16,8 кв. м, нежитлове приміщення 43,7 кв. м, нежитлове приміщення 74,9 кв. м, нежитлове приміщення 93,3 кв. м, коридор 3,2 кв. м, коридор 2,9 кв. м, коридор 2,0 кв. м, з окремими входами. В приміщеннях, крім машинного приміщення ліфта, коридору присутні транзитні трубопроводи холодного водопостачання, каналізації і електропостачання та відсутні органи управління комунікаціями всього будинку. Розташування приміщень та розміщення в них транзитних трубопроводів відповідає проекту на будівництво.

Згідно з висновком спільного підприємства Західно-Український-Експортно-Консультативний Центр № 435 судової будівельно-технічної експертизи від 13 липня 2015 року, при обстеженні технічного поверху з нежитловими приміщеннями (блок 1) дев`ятиповерхового багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_6 , експертом встановлено, що через нежитлові приміщення проходять штроби, в яких прокладені каналізаційні стояки, з витяжною частиною каналізаційного стояка, який виводиться через покрівлю; розташоване технічне обладнання (машинного приміщення ліфта) інженерні комунікації (каналізаційні стояки для забезпечення санітарно-гігієнічних умов і (газового обладнання) безпеки експлуатації квартир), без доступу до яких експлуатація житлового будинку АДРЕСА_4 є неможливою. Нежитлові приміщення, які розташовані на технічному поверсі, належать до категорії допоміжних, які призначені для забезпечення експлуатації будинку, побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення).

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 31 травня 2016 року залишено без змін рішення Господарського суду Чернівецької області від 27 січня 2016 у справі № 962/1762/15, яким відмовлено в задоволенні позову ТОВ Гіпербуд до Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради м. Чернівці про зобов`язання внести зміни в пункт 13 Декларації про готовність об`єкта до експлуатації (І черга, блок 1), зареєстрованої 03 жовтня 2014 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в Чернівецькій області, та зазначити правильно серед інших нежитлових приміщень, нежитлові приміщення із функціональним призначенням нежитлові приміщення загальною площею 277,7 кв. м відповідно до акта обстеження технічного поверху блоку 1 від 03 листопада 2015 року, привівши у відповідність площі решти нежитлових, технічних приміщень, гаражів до загальної площі інших нежитлових приміщень об`єкта будівництва, яке вступило в законну силу.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 04 травня 2018 року у справі № 727/10521/17, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Чернівецької області від 06 серпня 2018 року та постановою Верховного Суду від 07 лютого 2020 року, відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 до Чернівецької міської ради про зобов`язання подати Інспекції архітектурно-будівельного контролю Чернівецької міської ради заяву про зміни в пункті 13 декларації про готовність об`єкта до експлуатації, багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_4 (блоки 1-3 ): № ЧВ 143142750132 (блок 1) 34,8 кв. м нежитлові приміщення загального користування та 282,6 кв. м нежитлові приміщення, зобов`язати Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю Чернівецької міської ради розглянути подані Чернівецькою міською радою документи та внести відповідну інформацію до реєстру.

Судами також установлено, що ні експертним звітом № 2600544.12/12 філії Державного підприємства Укрдержбудекспертиза у Чернівецькій області від 19 липня 2012 року, ні затвердженою у 2013 році Чернівецькою філією НДІ Проектреконструкція пояснювальною запискою, техніко-економічними показниками, генпланом, архітектурно-будівельними рішеннями 180-квартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими гаражами на 50 авто по АДРЕСА_4 , у 1 під`їзді блоку І, у проектній документації вказаного будинку не було передбачено нежитлових приміщень з функціональним призначенням нежитлові приміщення , що також підтверджується декларацією про готовність об`єкта до експлуатації від 03 жовтня 2014 року, в пункті 13 якої зазначені площі всіх наявних у блоці І (під`їзді 1) приміщень та їх функціональне призначення. Так, зокрема, площа спірного приміщення віднесена до технічних приміщень (загальна площа яких 409,0 кв. м) з функціональним призначенням - для обслуговування будинку.

Підставою позову ОСОБА_1 зазначено порушення оспорюваним договором купівлі-продажу його прав як співвласника багатоквартирного будинку на володіння, користування і розпорядження спільною сумісною власністю, а саме допоміжними приміщеннями будинку.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та їх нормативно-правове обґрунтування

- щодо касаційних скарг ОСОБА_1 та ТОВ Гіпербуд на постанову Чернівецького апеляційного суду від 25 липня 2019 року

Відповідно до частини другої статті 382 ЦК України власникам квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.

За змістом частини 1 статті 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ними спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Статтею 1 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку передбачено, що допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, поза квартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення); загальне майно - частина допоміжних приміщень житлового комплексу, що можуть використовуватися згідно з їх призначенням на умовах, визначених у статуті об`єднання (кладові, гаражі, в тому числі підземні, майстерні тощо); неподільне майно - неподільна частина житлового комплексу, яка складається з частини допоміжних приміщень, конструктивних елементів будинку, технічного обладнання будинку, що забезпечують належне функціонування жилого будинку.

Згідно з положеннями частини другої статті 10 Закону України Про приватизацію державного житлового фонду власники квартир багатоквартирних будинків та житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов`язані брати участь у загальних витратах, пов`язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т.ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

Як зазначено у пункті 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 09 листопада 2011 року № 14-рп/2011 у справі № 1-22/2011, в аспекті конституційного звернення положення пункту другого статті 10 Закону України Про приватизацію державного житлового фонду від 19 червня 1992 року № 2482-ХІІ зі змінами необхідно розуміти так, що власники квартир дво- або багатоквартирних житлових будинків та житлових приміщень у гуртожитку, незалежно від підстав набуття права власності на такі квартири, житлові приміщення, є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення); нежитлове приміщення - ізольоване приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об`єктом нерухомого майна.

Відповідно до пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 09 листопада 2011 року в справі № 14-рп/2011, за законодавством України допоміжне приміщення у дво- або багатоквартирному будинку, гуртожитку має своє функціональне призначення, яке полягає у забезпеченні експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців.

У багатоквартирних житлових будинках можуть розміщуватись як допоміжні приміщення, так і інші приміщення, які не є допоміжними, а є нежитловими приміщеннями, призначеними для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру і є самостійними об`єктами цивільно-правових відносин.

Для розмежування допоміжних приміщень багатоквартирного житлового будинку, призначених для забезпечення його експлуатації та побутового обслуговування мешканців будинку, які віднесені до житлового фонду, і нежилих приміщень, призначених для побутових та інших потреб непромислового характеру, що є самостійними об`єктами цивільно-правових відносин, необхідно виходити як з місця їх розташування, так і з загальної характеристики сукупності властивостей таких приміщень, зокрема, способу і порядку їх використання.

Згідно з пунктом 2 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461 (у редакції на день реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації), прийняття в експлуатацію об`єктів, що належать до I-III категорії складності, та об`єктів, будівництво яких здійснено на підставі будівельного паспорта, проводиться шляхом реєстрації Державною архітектурно-будівельною інспекцією та її територіальними органами поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації.

Відповідно до пункту 7 вказаного Порядку у разі потреби замовник може до прийняття об`єкта в експлуатацію вносити погоджені з автором проекту будівництва пропозиції щодо зміни складу пускового комплексу. При цьому із складу пускового комплексу не повинні виключатися будівлі та споруди санітарно-побутового призначення, а також ті, що призначені для створення безпечних умов життєдіяльності.

Водночас, предметом позову ОСОБА_1 , тобто його матеріально-правовою вимогою є визнання договору-купівлі продажу та додаткової угоди недійсними.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України, частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів.

Указана норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес.

У рішенні Конституційного суду України №18-рп/2004 від 01 грудня 2004 року визначено поняття охоронюваний законом інтерес , що вживається у частині першій статті 4 ЦПК України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям права , яке треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів визначений у статті 16 ЦК України.

Способи захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України, статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статтею 16 ЦК України, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту у спосіб, передбачений законом, зокрема статтею 16 ЦК України, або у спосіб, не передбачений законом, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення.

Реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК України) застосовується лише за наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним або який визнано недійсним.

У зв`язку із цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред`явлена тільки стороні недійсного правочину.

Положення частини першої статті 216 ЦК України не може застосовуватись як підстава позову про повернення переданого на виконання недійсного правочину майна, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.

Відповідно до закріпленого у статті 387 ЦК України загального правила власник має право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю).

Можливість власника реалізувати його право витребувати майно від добросовісного набувача згідно зі статтею 388 ЦК України залежить від того, на якій підставі добросовісний набувач набув це майно у власність, а у разі набуття його за оплатним договором - також від того, як саме майно вибуло з володіння власника чи особи, якій власник це майно передав у володіння.

Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (частина третя статті 388 ЦК України). Коло підстав, за яких власник має право витребувати майно від добросовісного набувача, є вичерпним (частини перша - третя статті 388 ЦК України).

Задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника.

Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16.

Таким чином, скасовуючи рішення суду першої інстанції та постановляючи нове рішення про відмову в задоволенні позовуОСОБА_1 , апеляційний суд правильно виходив з того, що захист порушених прав позивача, який є співвласником майна, відчуженого за спірними правочинами третій особі, можливий лише шляхом пред`явлення віндикаційного позову до набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387, 388 ЦК України, а обраний позивачем спосіб захисту порушеного права є неналежним.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що відповідач ОСОБА_2 не набув права власності на спірне нежитлове приміщення, у відповідності до частини другої статті 331 ЦК України, а тому пред`явлення до нього віндикаційного позову є безпідставним, Верховний Суд відхиляє з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача зокрема у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Отже, для застосування способу захисту визначеного статтею 388 ЦК України, правове значення має лише факт реалізації майна за відплатним договором особою, поза волею дійсного його власника (співвласника).

Таким чином, відсутність реєстрації за відповідачем ОСОБА_2 права власності на спірний об`єкт нерухомості, яке він набув на підставі договору купівлі-продажу, не позбавляє позивача, як співласника майна, права на звернення до суду з віндикаційним позовом.

Аргументи касаційної скарги ОСОБА_1 на те, що обраний позивачем спосіб захисту - визнання правочинів недійними відповідає пункту 2 частини другої статті 16 ЦК України, є безпідставними, оскільки зводяться до неправильного тлумачення заявником норм чинного цивільного законодавства України.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що апеляційний суд безпідставно стягнув із нього судові витрати, хоча він звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону України Про судовий збір , як учасник бойових дій, є необґрунтованими з огляду на таке.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 дійсно має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_4 від 06 лютого 1998 року.

Відповідно до пункту 13 частини першої статті 5 Закону України Про судовий збір учасники бойових дій під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються від сплати судового збору у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.

Разом з тим, зазначена норма має відсильний характер та не містить вичерпного переліку справ, в яких учасники бойових дій та прирівняні до них особи звільняються від сплати судового збору.

Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, встановлені Законом України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту . У статті 22 цього Закону передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акта, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов`язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов`язаних з розглядом цих питань.

Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у статті 12 цього Закону.

Зокрема згідно з пунктом 14 статті 12 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту учасникам бойових дій надаються такі пільги: першочергове забезпечення жилою площею осіб, які потребують поліпшення житлових умов, та першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва, першочерговий ремонт жилих будинків і квартир цих осіб та забезпечення їх паливом. Учасники бойових дій, які дістали поранення, контузію або каліцтво під час участі в бойових діях чи при виконанні обов`язків військової служби, забезпечуються жилою площею, у тому числі за рахунок жилої площі, що передається міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями у розпорядження місцевих рад та державних адміністрацій, - протягом двох років з дня взяття на квартирний облік.

Отже, вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм пункту 13 частини першої статті 5 Закону України Про судовий збір суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статей 12, 22 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту .

Подібну правову позицію щодо застосування та тлумачення пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 545/1149/17 (провадження № 14-730цс19) та від 09 жовтня 2019 року у справі № 9901/311/19 (провадження № 11-795заі19).

Предметом спору у цій справі є визнаня недійсними договору купівлі-продажу майнових прав на нежитлове приміщення будинку по АДРЕСА_4 від 11 червня 2014 року № 3-Т та додаткової угодидо цього договору від 27 січня 2015 року, укладених між ТОВ Гіпербуд та ОСОБА_2 ; зобов`язання ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні приміщеннями під літ. V технічного поверху будинку АДРЕСА_4 шляхом приведення його в попередній стан, визначений інвентарною справою на даний житловий будинок (розділ Техповерх літ. А ), шляхом демонтажу перегородок та дверей, тобто зазначений спір не пов`язаний із захистом порушених прав ОСОБА_1 з урахуванням положень статей 12, 22 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту , а тому він не звільнений від сплати судового збору за подання касаційної скарги у цій справі.

Отже, апеляційний суд правомірно стягув із ОСОБА_1 судові витрати за розгляд цієї справи в суді.

Аргументи касаційної скарги ТОВ Гіпербуд про те, що проектною документацією на будівництво будинку АДРЕСА_4 , яка пройшла державну будівельну експертизу, передбачено шість нежитлових приміщень на технічному поверсі першого блоку будинку, а тому спірні нежитлові приміщення є самостійним об`єктом цивільних прав та їх відчуження заявником є правомірним, є безпідставними, оскільки на день укладення оспорюваного правочину згідно з технічної документацією (експертного звіту № 2600544.12/12 філії ДП Укрдержбудекспертиза у Чернівецькій області від 19 липня 2012 року, затвердженою Чернівецькою філією НДІ Проектреконструкція пояснювальною запискою, техніко-економічні показники, генплан, архітектурно-будівельні рішення 180 квартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими гаражами на 50 авто по АДРЕСА_4 , у 1 під`їзді блоку І вказаного будинку), приміщення, що є предметом оспорюваного договору, відносилось до технічних приміщень для обслуговування будинку - допоміжні приміщення, тому укладення щодо нього договору купівлі-продажу є таким, що суперечить статтям 1, 19 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку та частинам першій і другій статті 369 ЦК України.

Доводи касаційної скарги ТОВ Гіпербуд про те, що ОСОБА_1 є неналежним позивачем, оскільки ним не визначено власні права чи свободи, які підлягають захисту (поновленні) в судовому порядку, що є самостійною підставою для відмови в позову, є необґрунтованими, оскільки судами попередніх інстанцій у цій справі встановлено, що спірне приміщення площею 93,3 кв. м відноситься до допоміжних приміщень будинку АДРЕСА_4 , які мають перебувати у спільній власності всіх співвласників, тому інтереси позивача, як власника квартири НОМЕР_6 порушено, що полягають у безперешкодному користуванні приміщенням співвласником якого він є, на підставі положень закону.

Набуття позивачем права власності на квартиру НОМЕР_6 після 11 червня 2014 року (день укладення оспорюваного договору) не впливає на виникнення у нього прав та інтересів щодо майна, яке повинно перебувати у спільній власності співвласників багатоквартирного будинку.

Інші доводи касаційних скарг ОСОБА_1 та ТОВ Гіпербуд на постанову Чернівецького апеляційного суду від 25 липня 2019 року у своїй сукупності зводяться до переоцінки доказів у справі, що за змістом статті 400 ЦПК України (у редакції станом на дату подання касаційних скарг) знаходиться за межами повноважень суду касаційної інстанції, та незгоди з висновками суду апеляційної інстанції стосовно встановлених обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки апеляційним судом, що їх обґрунтовано спростував, та не можуть бути підставами для скасування постановленого у справі судового рішення.

- щодо касаційної скарги ОСОБА_1 на додаткову постанову Чернівецького апеляційного суду від 09 вересня 2019 року

Статтею 59 Конституції України визначено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з частиною другою статті 15 ЦПК України представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини першої - шостої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічні критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрат на підставі Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі East/West Alliance Limited проти України , від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до статті 28 Правил адвокатської етики, затверджених звітно-виборним з`їздом адвокатів України 09 червня 2017 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Апеляційним судом у цій справі встановлено, що ОСОБА_2 правнича допомога надавалась адвокатським об`єднанням Поляк і партнери (далі - АО Поляк і партнери ) за договором про надання юридичної (правової) допомоги від 03 вересня 2018 року № 150/18.

Згідно з пунктом 4.1 договору вартість послуг, що надаються адвокатським об`єднанням, становить 40 відсотків розміру місячної мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня поточного року за годину роботи особи, яка надавала правову допомогу, якщо інший порядок розрахунків не зазначений в дорученні (угоді). Тобто година роботи адвоката визначена на рівні 1489,20 грн.

08 листопада 2018 року АО Поляк і партнери надано до суду першої інстанції попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які відповідач поніс та очікує понести в зв`язку із розглядом справи, на суму 17 876,40 грн.

Актом про надані послуги у зв`язку з розглядом справи від 21 березня 2019 року передбачено обсяг виконаних робіт: консультація і роз`яснення з приводу розгляду судом справи про визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав на нежитлове приміщення - 1 год; підготовка та подача заяви про ознайомлення з матеріалами справи, ознайомлення з матеріалами справи за допомогою засобів технічної фіксації, вивчення матеріалів справи - 2 год; підготовка та подача заяви про отримання записів технічної фіксації судового засідання, ознайомлення із записами технічної фіксації судового засідання - 5 год 30 хв; підготовка до судового засідання та участь у судовому засіданні 08 листопада 2018 року - 1 год; підготовка до судового засідання та участь у судовому засіданні 18 грудня 2018 року - 1 год; визначення правової позиції, аналіз нормативно-правових актів та судової практики, підготовка письмових пояснень - 3 год; підготовка до судового засідання та участь у судовому засіданні 06 березня 2019 року - 1 год; підготовка до судового засідання та участь у судовому засіданні 21 березня 2019 року - 1 год. Загальна сума витрат на правничу допомогу складає 23 982,60 грн.

Згідно з оригіналом квитанції до прибуткового касового ордера від 22 березня 2019 року № 22/03, АО Поляк і партнери від ОСОБА_2 прийнято 23 982,60 грн на виконання договору про надання юридичної (правничої) допомоги від 03 вересня 2018 року № 150/18.

07 серпня 2019 року Поляк М. В ., яка діє в інтересах ОСОБА_2 , звернулася до апеляційного суду із заявою про ухвалення додаткового рішення в справі, в якій просила вирішити питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 23 982,60 грн, понесених ОСОБА_2 у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції.

Надавши повну та всебічну оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо розподілу судових витрат за результатами перегляду справи в апеляційному порядку, дотримуючись норми процесуального права, навівши у судовому рішенні необхідне мотивування, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку щодо належного розподілу судових витрат, ухваливши відповідне додаткове рішення.

При цьому апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що співмірним із складністю справи та наданих адвокатом послуг, часом, витраченим адвокатом на надання послуг, обсягом наданих адвокатом послуг буде розмір витрат, який становить 10 000,00 грн.

Доводи касаційної скарги про те, що представниками ОСОБА_2 не подавався в порядку, визначеному частиною першою статті 134 ЦПК України, попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, є безпідставними, оскільки, як вбачається із матеріалів справи (а. с. 176 т. 2), такий розрахунок подавався представником відповідача та прийнятий апеляційним судом як належний.

Аргументи касаційної скарги про те, що представник ОСОБА_2 до закінчення судових дебатів в суді апеляційної інстанції не робив заяви в порядку абзацу 2 частини восьмої статті 141 ЦПК України про подання доказів розміру витрат, які сплачені у зв`язку з розглядом справи, протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, спростовуються змістом наявного у справі звукозапису судового засідання Шевченківського районного суду м. Чернівці, що відбулось 21 березня 2019 року (а. с. 16, т. 3).

Інші наведені в касаційній скарзі ОСОБА_1 доводи не спростовують правильність висновків апеляційного суду, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині його додаткової постанови, а зводяться до незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки апеляційного суду, яких їх спростував. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів згідно з положеннями статті 400 ЦПК України (у редакції станом на дату подання касаційних скарг).

ЄСПЛ вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (§ 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі Проніна проти України , заява № 63566/00).

При цьому Верховний Суд враховує, що, як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії , §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі Хірвісаарі проти Фінляндії , заява № 49684/99).

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційних скарг

За змістом частини першої статті 410 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційних скарг) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки правильність висновків суду апеляційної інстанції у цій справі не спростовано доводами касаційних скарг, оскаржувані постанови винесені відповідно до норм матеріального та процесуального права, то Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційні скарги ОСОБА_1 та ТОВ Гіпербуд підлягають залишенню без задоволення, а постанова Чернівецького апеляційного суду від 25 липня 2019 року та додаткова постанова Чернівецького апеляційного суду від 09 вересня 2019 року - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України (у редакції станом на дату подання касаційних скарг) .

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до підпункту в пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційних скарг відмовлено, то підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів

Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю Гіпербуд залишити без задоволення.

Постанову Чернівецького апеляційного суду від 25 липня 2019 року та додаткову постанову Чернівецького апеляційного суду від 09 вересня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийО. В. Ступак Судді:І. Ю. Гулейков А. С. Олійник С. О. Погрібний В. В. Яремко