Постанова

від 10.06.2020 по справі 127/24859/17

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

10червня 2020 року

м. Київ

справа № 127/24859/17

провадження № 51-1362км20

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

виправданих ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судами першої та апеляційної інстанцій, на ухвалу Вінницького апеляційного суду від10грудня 2019року в кримінальному провадженні, внесеному доЄдиного реєстру досудових розслідувань за №12016020080000008, заобвинуваченням

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки с.Переорки Вінницького району Вінницької області, мешканки АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.364, ст.246, ч.2 ст.366, ч.2 ст.191КК України,

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, уродженця с.Благоєво Іванівського району Одеської області, мешканця АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні злочинів, передбачених ст.246, ч.2 ст.366КК України,

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вінницький міський суд Вінницької області вироком від 14 травня 2019року визнав невинуватими ОСОБА_9 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.364, ст.246, ч.2 ст.366, ч.2 ст.191КК України, та ОСОБА_8 у вчиненні злочинів, передбачених ст.246, ч.2 ст.366КК України,й виправдав їх у зв`язку з не доведенням вчинення кримінальних правопорушень, у яких вони обвинувачувались.

Органом досудового розслідування ОСОБА_7 та ОСОБА_8 обвинувачувались у вчиненні злочинів за наступних обставин.

12 червня 2015 року ОСОБА_8 , працюючи на посаді інженера по лісокористуванню Вінницького обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства «Віноблагроліс» (далі за текстом ВОКСЛП «Віноблагроліс»), будучи службовою особою, виготовив лісорубний квиток № 192 про здійснення рубки деревини вздовж автомобільної дороги «Шипинки - ст. Копай - Мар`янівка» смуга відводу км 1+580 - км 2+360 (права сторона), який містить недостовірні дані.

Так у стрічці «Власник лісів або постійний лісокористувач» ОСОБА_8 зазначено власником ПАТ«Вінниччина», хоча він достовірно знав, що частина вищезазначених лісових насаджень відноситься до захисної смуги автодороги, що перебуває на балансі ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України» ДП «Вінницький облавтодор» філія «Жмеринський райавтодор», інша частина - до земель запасу Копайгородської селищної ради Барського району Вінницької області.

ОСОБА_7 , перебуваючи на посаді головного лісничого ВОКСЛП «Віноблагроліс», будучи службовою особою, знаючи, що вказаний лісорубний квиток складено незаконно, оскільки в ньому містяться неправдиві відомості, незаконно засвідчила його власним підписом.

Зазначений лісорубний квиток, виготовлений ОСОБА_8 та засвідчений ОСОБА_7 , направлено до ПАТ «Вінниччина», на підставі чого працівниками товариства проведено незаконну порубку дерев. Незаконно вирубану деревину ПАТ«Вінниччина» використано для власних потреб у виробничій діяльності. Загальний розмір шкоди завданий державі в особі Державної екологічної інспекції у Вінницькій області незаконною порубкою, становить 1445395,34грн, що є тяжкими наслідками, оскільки більше ніж в 250 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Крім цього, ОСОБА_7 , достовірно знаючи про те, що працівники ПАТ«Вінниччина» на підставі підробленого лісорубного квитка провели порубку дерев, зловживаючи своїм службовим становищем, умисно не закріпила відповідального працівника для проведення огляду місць заготівлі деревини, в результаті чого незаконно вирубаною деревиною протиправно заволоділо ПАТ«Вінниччина», чим територіальній громаді Вінницької області в особі Вінницької обласної ради заподіяно матеріальну шкоду на суму 71020грн. Тобто ОСОБА_7 вчинила розтрату чужого майна шляхом зловживання своїм службовим становищем.

Виправдовуючи обвинувачених, суд першої інстанції дійшов висновку, що ВОКСЛП«Віноблагроліс» є постійним користувачем земельної ділянки, на якій здійснено порубку, а ПАТ«Вінниччина» могло бути вказано у лісорубному квитку лісокористувачем, у зв`язку з наявним між ВОКСЛП«Віноблагроліс» та ПАТ«Вінниччина» договору про спільну діяльність. Враховуючи викладене, порубка деревини вздовж автомобільної дороги «Шипинки - ст. Копай - Мар`янівка» смуга відводу км 1+580 - км 2+360 (права сторона) була здійснена законно, а ПАТ«Вінниччина» розпорядилась вирубаною деревиною для власних потреб відповідно до умов наявного договору.

Вінницький апеляційний суд ухвалою від 10грудня 2019 року апеляційну скаргу прокурора залишив без задоволення, а вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 14травня 2019року без зміни.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу Вінницького апеляційного суду від 10 грудня 2019 рокуі призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції у зв`язку з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону танеправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.

Прокурор вважає, що суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги прокурора та не вмотивував прийнятого рішення. Зазначає, що судом не вказано, чому доводи скарги про відсутність у ВОКСЛП«Віноблагроліс» та ПАТ«Вінниччина» права постійного користування земельними лісовими ділянками, про що було відомо обвинуваченим, й тому вони не могли делегувати таке право шляхом укладення договору про спільну діяльність, не були враховані судом. З огляду на викладене, прокурор вважає, що ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам ст.419КПК України.

Позиції учасників судового провадження

До початку касаційного розгляду захисник ОСОБА_6 в інтересах виправданих ОСОБА_7 та ОСОБА_8 подав заперечення на касаційну скаргу прокурора, в яких просить касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу без зміни.

Прокурор підтримав подану касаційну скаргу і просив її задовольнити.

Виправдані та захисник заперечували проти задоволення касаційної скарги прокурора.

Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час тамісце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про його відкладення не надходило.

Мотиви Суду

Положеннямист. 438 КПК Українивизначено, що підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: 1) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; 2) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; 3) невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених підстав суд касаційної інстанції керується статтями412-414КПКУкраїни.

Статтею 412 КПК Українипередбачено, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПК, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Відповідно до ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженим під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Ухвала апеляційного суду є рішенням суду вищого рівня стосовно законності й обґрунтованості рішення суду першої інстанції, яке перевіряється в апеляційному порядку, і повинна відповідати вимогам статей 370, 419 КПК України.

Зі змісту положень ч.2 ст.418, ст.419 КПК Українивбачається, що рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями368-380 цього Кодексу. В ухвалі суду апеляційної інстанції, крім іншого, мають бути зазначені узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, наводяться докази, що спростовують її доводи. Усі доводи, що містяться в апеляційних скаргах, мають бути проаналізовані з урахуванням наявних у справі доказів з тим, щоб жоден з них не залишився нерозглянутим. Однак цих законодавчих вимог апеляційний суд не дотримався.

Суд першої інстанції, виправдовуючи ОСОБА_9 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.364, ст.246, ч.2 ст.366, ч.2 ст.191КК України та ОСОБА_8 у вчиненні злочинів, передбачених ст.246, ч.2 ст.366КК України, виходив з того, що не було доведено вчинення кримінальних правопорушень, у яких вони обвинувачувались.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, прокурор, не погоджуючись з таким рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій вказав на конкретні порушення, допущені, на його думку, судом першої інстанції при ухваленні вироку Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від27березня 2019року, та навів відповідне обґрунтування.

Зокрема прокурор зазначав, що положення п.5 Перехідних положень Лісового кодексу України, згідно з якими, до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування, не розповсюджуються на ВОКСЛП «Віноблагроліс» та ПАТ«Вінниччина», оскільки вони не є державними підприємствами.

Суд апеляційної інстанції, залишаючи апеляційну скаргу прокурора без задоволення, а вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 14травня 2019року - без зміни, з посиланням на п.5 Перехідних положень Лісового кодексу України вказав, що ВОКСЛП«Віноблагроліс» є постійним користувачем зазначеної земельної ділянки. Проте доводи апеляційної скарги прокурора про те, що зазначенні положення закону не можуть бути застосовані до ВОКСЛП «Віноблагроліс» та ПАТ«Вінниччина», суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив, й підстав, з яких визнав ці доводи необґрунтованими, не вказав.

Враховуючи вкладене, колегія суддів Верховного Суду вважає, що суд апеляційної інстанції з достатньою повнотою не перевірив доводи апеляційної скарги прокурора, відповіді на них не дав, не провів ретельного аналізу і оцінки обставин, на які він посилався.

За таких обставин ухвала апеляційного суду не може вважатися законною й обґрунтованою, а допущені цим судом порушення вимог кримінального процесуального закону у силу положень ст. 412 КПК Україниє істотними.

У зв`язку з цим, касаційну скаргу прокурора потрібно задовольнити частково, ухвалу апеляційного суду скасувати у зв`язку з невідповідністю її вимогам ст. 419 КПК України, з призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції.

Під час апеляційного перегляду потрібноусунути зазначені порушення, повно та всебічно перевірити доводи поданої на вирок апеляційної скарги й постановити рішення, яке відповідає вимогам закону.

Керуючись ст. ст. 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу прокурора задовольнити частково.

Ухвалу Вінницького апеляційного суду від10грудня 2019року щодо ОСОБА_9 та ОСОБА_8 скасувати та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3