Рішення

від 11.12.2008 по справі 2-81/2008

ІРПІНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-81/2008 рік

РІШБННЯ

Іменем України

11 грудня 2008 року Ірпінський міський суд Київської області в складі:

головуючого судді Кашперської Т.Ц.,

при секретарях Литвин І. Г., Ільюшко Ю. Г., Синиченко О.В.,

Максименко с. А.,

з участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2 Л.0.,

відповідача ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4,

відповідача ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Ірпінського міського суду Київської області справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_5, третя особа: Бучанська міська рада Київської області, про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, розподіл додатково закріпленої земельної ділянки та відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та частиною будинку, -

встановив:

В серпні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Заявлені вимоги обгрунтовує тим, що він та відповідач є співвласниками будинку № 91 по вул. Вокзальній в смт. Буча Київської області, належні їм в даний час частини будинку перейшли від попередніх співвласників будинку; оскільки рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 27.04.1987 року був визначений порядок користування земельною ділянкою в чітко визначених межах, вони із відповідачем користувалися прилеглою до їх частин будинку земельною ділянкою відповідно до визначених рішенням суду меж, при цьому частина земельної ділянки знаходиться в тилу, до якої встановлений прохід через земельну ділянку відповідача.

Вказує, що між ним та відповідачем виникали конфлікти з приводу користування частиною земельної ділянки в тилу ділянки. Так, відповідач без його згоди та у його відсутність перенесла існуючий паркан, зменшивши його ділянку, зрізала належні йому фруктові дерева, безпосередньо на межі їх ділянок встановила самовільно гараж розміром 5, 32 х 4, 90 м. і на його ділянці вбиральню.

Вважає, що відповідач має відшкодувати йому вартість дерев в розмірі 1000 грн. та заподіяну моральну шкоду 2000 грн., що полягає в протиправних діях відповідача по знищенню його дерев, перешкоджанню проходу до його земельної ділянки, знищенні фруктових дерев, злочинному ігноруванні правил співвжиття та порушення його звичайного способу життя.

В зв'язку із викладеними обставинами просив зобов'язати відповідача ОСОБА_3 не чинити йому перешкод в користуванні частиною земельної ділянки біля частини будинку № 91 по вул. Вокзальна в смт. Буча Київської області, перенісши паркан на місце, визначене рішенням Ірпінського міського суду від 24.04.1987 року, знести самовільно встановлені вбиральню та гараж; стягнути із ОСОБА_3 на його користь для відшкодування матеріальної шкоди 1000 грн. та для відшкодування моральної шкоди 2000 грн.

В лютому 2007 року позивач ОСОБА_1 доповнив заявлені позовні вимоги позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_5 про розподіл додатково закріпленої земельної ділянки. Обгрунтовує додаткові вимоги тим, що рішенням Ірпінського міського суду Київської області

від 24.04.1987 року між попередніми власниками даного будинку був визначений порядок

2 користування земельною ділянкою біля будинку № 91 по вул. Вокзальній в м. Буча, визначений судовим рішенням порядок користування земельною ділянкою є обов'язковим і для наступних власників, якими є він та відповідачі, при чому із ОСОБА_5Б не виникають сварки з приводу користування земельною ділянкою, оскільки він користується відокремленою земельною ділянкою незалежно від інших співвласників.

Вказує, що із відповідачем ОСОБА_3 постійно виникають сварки, оскільки вона не допускає його та членів його сім'ї до частини земельної ділянки, що знаходиться в тилу земельної ділянки. Рішенням Бучанської селищної ради № 1324 від 28.04.2005 року за їх будинком додатково було закріплено 134 кв. м. земельної ділянки, що має бути розділена між всіма співвласниками; добровільно вирішити дане питання вони не можуть, хоча ОСОБА_5 з врахуванням конфігурації додатково закріпленої земельної ділянки та її місця розташування не заперечує, щоб вона була виділена йому. Вважає, що за рахунок додатково закріпленої земельної ділянки є можливість змінити порядок користування земельною ділянкою між ним та ОСОБА_3 із облаштуванням відокремленого проходу до його частини земельної ділянки в тилу ділянки.

В зв'язку із викладеними обставинами позивач просив визначити порядок користування додатково закріпленою земельною ділянкою площею 134 кв. м. біля будинку № 91 по вул. Вокзальній в м. Буча Київської області, виділивши йому дану земельну ділянку у відокремлене користування; змінити порядок користування земельною ділянкою між ним та ОСОБА_3 з врахуванням додатково закріпленої земельної ділянки по варіанту, запропонованому спеціалістом ОСОБА_6, а саме виділити йому у відокремлене користування 476 кв. м. земельної ділянки, а ОСОБА_3В - 321 кв. м.

В лютому 2007 року ОСОБА_3 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та частиною будинку. Обгрунтовує заявлені вимоги тим, що їй належить на праві власності 17/100 частин будинку № 91 по вул. Вокзальній в м. Буча, відповідачу належить на праві власності 33/100 частини цього ж будинку, інша 1/2 частина будинку належить ОСОБА_5 За рішенням Ірпінського міського суду від 24.04.1987 року було визначено порядок користування земельною ділянкою біля даного будинку між попередніми співвласниками будинку: ОСОБА_7 виділено в користування 345 кв. м. земельної ділянки, ОСОБА_8 - 420 кв. м., а ОСОБА_9 - 465 кв. м. земельної ділянки; в спільному користуванні ОСОБА_7 та ОСОБА_8 залишено 30 кв. м. земельної ділянки (смуга шириною 1 м. ); на даний час їй належить на праві власності частина будинку, що раніше належала ОСОБА_7

Вказує, що після отримання власність 33/100 частин будинку відповідач ОСОБА_1 переставив внутрішню огорожу, звузивши прохід від вул. Вокзальної до належної їй частини будинку з 4, 4 м. до 3, 57 м., захопивши земельну ділянку площею 19, 5 кв. м. ; крім того, переставив огорожу в тилу ділянки на 0, 5 м. вглиб її двору, а вона переставила огорожу відповідно до рішення суду. Також вказує на те, що ОСОБА_1 спорудив під її парканом біля погребу сміттєзбірник, що є порушенням санітарних норм та правил. Вважає, що перенесенням огорожі та спорудженням з порушенням санітарних норм сміттезбірника відповідач порушує її права користувача земельної ділянки та власника частини будинку.

В зв'язку із викладеним позивач ОСОБА_3 просила зобов'язати ОСОБА_1 не чинити їй перешкод в користуванні земельною ділянкою та 17/100 частинами будинку № 91 по вул. Вокзальній в м. Буча Київської області шляхом перенесення огорожі від вул. Вокзальній по ширині на 0, 83 м. і по довжині на 23, 51 м. та повернення в її користування 19, 5 кв. м. земельної ділянки, а також перенесення сміттезбірника на 15 м. від належної їй частини будинку та на 1 м. від огорожі.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 26.02.2007 року позови ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні, розподіл додатково закріпленої земельної ділянки та відшкодування матеріальної та моральної шкоди та ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та частиною будинку були об'єднані в одне провадження.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 позов ОСОБА_1 підтримали, позов ОСОБА_3 не визнали. В судовому засіданні пояснювали, що ОСОБА_3 чинить ОСОБА_1 перешкоди в користуванні земельною ділянкою біля його частини будинковолодіння, зокрема переставила паркан, зменшивши його частину земельної ділянки, зрізала два фруктових дерева та самовільно встановила вбиральню та гараж, своїми діями заподіяла ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 1000 грн. та моральну шкоду в розмірі 2000 грн. Крім того, вказували, що в зв'язку із закріпленням за будинковолодінням сторін додаткової земельної ділянки є можливість зміни встановленого порядку користування земельною ділянкою та облаштування для ОСОБА_1 відокремленого підходу до частини земельної ділянки в тилу ділянки. Вважали, що позов ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та частиною будинку не знайшов свого підтвердження в судовому засіданні та не може бути задоволений судом. Просили зобов'язати відповідача ОСОБА_3 не чинити ОСОБА_1 перешкод в користуванні частиною земельної ділянки біля частини будинку № 91 по вул. Вокзальна в смт. Буча Київської області, зобов'язати перенести паркан на місце, визначене рішенням Ірпінського міського суду від 24.04.1987 року, знести самовільно встановлені вбиральню та гараж; стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 для відшкодування матеріальної шкоди 1000 грн. та для відшкодування моральної шкоди 2000 грн., визначити порядок користування додатково закріпленою земельною ділянкою площею 134 кв. м. біля будинку № 91 по вул. Вокзальній в м. Буча Київської області, виділивши ОСОБА_1 дану земельну ділянку у відокремлене користування; змінити порядок користування земельною ділянкою між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з врахуванням додатково закріпленої земельної ділянки по варіанту, запропонованому спеціалістом ОСОБА_6, а саме виділити ОСОБА_1 у відокремлене користування 476 кв. м. земельної ділянки, а ОСОБА_3В - 321 кв. м. Просили ОСОБА_3 в позові відмовити.

Відповідач ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_4 0.1. в судовому засіданні позов ОСОБА_1 не визнали, позов ОСОБА_3 підтримали. Заперечували ті обставини, що ОСОБА_3 чинить ОСОБА_1 перешкоди в користуванні земельною ділянкою, вказували, що ОСОБА_1 перешкоджає ОСОБА_3 користуватися її частиною будинковолодіння та земельної ділянки, зокрема він самовільно переставив паркан та зменшив частину земельної ділянки ОСОБА_3 В судовому засіданні також пояснювали, що ОСОБА_10 дійсно переставляла паркан в сторону земельної ділянки ОСОБА_1, оскільки ОСОБА_1 раніше незаконно переніс паркан та зменшив частину земельної ділянки ОСОБА_3, не заперечували, що ОСОБА_3 зрізала два дерева, разом із тим вказували, що дані дерева ОСОБА_1 не належали, заперечували, що вбиральня та гараж є самовільними спорудами та підлягають знесенню відповідно до вимог ст. 376 ЦК України, заперечували також факт заподіяння ОСОБА_1 із сторони ОСОБА_3 матеріальної та моральної шкоди в зазначеному розмірі. В судовому засіданні ОСОБА_3 та її представник зменшили позовні вимоги та просили зобов'язати ОСОБА_1 не чинити перешкод ОСОБА_3 в користуванні земельною ділянкою та 17/100 частинами будинку № 91 по вул. Вокзальній в м. Буча Київської області шляхом перенесення огорожі від вул. Вокзальній по ширині на 0, 83 м. і по довжині на 23, 51 м. та повернення в її користування 19, 5 кв. м. земельної ділянки, вказували, що ОСОБА_1 добровільно переніс сміттєзбірник. Просили позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити, а ОСОБА_1 в позові відмовити.

Відповідач ОСОБА_5 в судовому засіданні позов ОСОБА_1 визнав, позов ОСОБА_3 просив вирішити на розсуд суду. В судовому засіданні пояснював, що він є співвласником будинковолодіння разом із ОСОБА_3 та ОСОБА_1, між попередніми співвласниками будинку був визначений порядок користування земельною ділянкою, він користується відокремленою частиною земельної ділянки, не заперечував проти закріплення за ОСОБА_1 частини земельної ділянки, що була додатково закріплена за їх будинковолодінням, вважав, що таким чином може бути виправлена конфліктна ситуація між ними. В наступні судові засіданні відповідач не з'являвся, просив продовжити розгляд справи у його відсутності.

Третя особа Бучанська міська рада Київської області направила до суду листа з проханням розглядати справу у відсутності представника ради.

Суд, заслухавши пояснення сторін та їх представників, показання свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_6, вивчивши письмові докази по справі, вважає позови ОСОБА_1 та ОСОБА_17 такими, що не підлягають до задоволення, виходячи із наступного.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Згідно ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено і обставини.

В судовому засіданні встановлено, що сторони по справі ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 є співвласниками будинку № 91 по вул. Вокзальній в м. Буча Київської області: ОСОБА_1 - власником 33/100 частин будинку на підставі договору дарування від 31.01.1997 року, ОСОБА_3 - власником 17/100 частин будинку на підставі договору дарування частини житлового будинку від 26.11.2003 року, ОСОБА_5 - власником !4 частини будинку (а. с. 6, 221 том 1)

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 24.04.1987 року був визначений порядок користування земельною ділянкою між попередніми співвласниками будинку в м. Буча Київської області по вул. Вокзальна, № 91, виділено ОСОБА_7 - 335 кв. м., ОСОБА_8 - 420 кв. м., ОСОБА_9 - 465 кв. м. ; в спільному користуванні ОСОБА_8 та ОСОБА_7 залишено 30 кв. м. (смуга шириною 1 м. від паркану, починаючи від частини будинку ОСОБА_8 до її частини земельної ділянки) (а. с. 49 - 51 том 1).

В 1997 році ОСОБА_8 подарувала належніїй частину будинку позивачу ОСОБА_1, а частина будинку, що належала ОСОБА_7, перейшла у власність відповідача ОСОБА_3 в 2003 році.

Рішенням Бучанської селищної ради Київської області від № 1324-45-V від 28.04.2005 року за заявою ОСОБА_3 були внесені зміни до рішення Бучанської селищної ради за № 849-26-XXI-V від 29.05.2004 року та встановлена норма землекористування за будинковолодінням в смт. Буча Київської області по вул. Вокзальній, 91 площею 1364 кв. м. (а. с

149 том 1).

В судовому засіданні також встановлено, що відповідно до зведеного плану земельної ділянки станом на 05.04.2006 року в користуванні ОСОБА_1 знаходилось 422 кв. м., ОСОБА_3 - 345 кв. м., ОСОБА_5 - 567 кв. м., 29 кв. м. зайнято під прохід спільного користування.

Наведені обставини в судовому засіданні визнані сторонами та відповідно до вимог ст. 61 ЦПК України не підлягають доказуванню.

У відповідності до ст. 158 ЗК України виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування та розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян, а згідно п. 6 перехідних положень ЗК України і у користуванні громадян.

Оскільки в судовому засіданні встановлено, що сторони по справі - ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не одержували державні акти про право власності на земельні ділянки, то у сторін згідно ст. 125 ЗК України не виникло право власності на земельні ділянки, а тому позивачі за своїми позовами мають право на користування земельними ділянками відповідно ОСОБА_1 - 420 кв. м., ОСОБА_3 - 335 кв. м.

Згідно до ст. 90 ЗК України права власників земельних ділянок (згідно п. 6 перехідних положень ЗК і землекористувачів) підлягають відновленню.

Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_1 про зобов'язання ОСОБА_3 не чинити йому перешкод в користуванні частиною земельної ділянки біля частини будинку № 91 по вул. Вокзальна в смт. Буча Київської області, зобов'язати перенести паркан на місце, визначене рішенням Ірпінського міського суду від 24.04.1987 року, суд враховує наступне.

Як було встановлено в судовому засіданні, рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 24.04.1987 року між попередніми співвласниками будинку в м. Буча Київської області по вул. Вокзальна, № 91 був визначений порядок користування земельною ділянкою, виділено ОСОБА_7 - 335 кв. м., ОСОБА_8 - 420 кв. м., ОСОБА_9 -465 кв. м. ; в спільному користуванні ОСОБА_8 та ОСОБА_7 залишено 30 кв. м. (смуга шириною 1 м. від паркану, починаючи від частини будинку ОСОБА_8 до її частини земельної ділянки), в 1997 році ОСОБА_8 подарувала належну їй частину будинку позивачу ОСОБА_1

Таким чином, ОСОБА_1 має право на користування земельною ділянкою у відокремлене користування - 420 кв. м. та спільно із ОСОБА_3 - 30 м.

Разом із тим встановлено, що на час розгляду справи у відокремленому користуванні ОСОБА_1 знаходиться 422 кв. м. земельної ділянки, а тому його доводи про зменшення його земельної ділянки ОСОБА_3 в зв'язку із перенесенням парканів не знайшли свого підтвердження та є недоведеними.

Оцінюючи дані в судовому засіданні показання свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_14, ОСОБА_6, суд вважає, що дані покази не є беззаперечними доказами на підтвердження тих обставин, що ОСОБА_3 чинить ОСОБА_1 перешкоди в користуванні його частиною земельної ділянки.

Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_1 щодо знесення ОСОБА_3 вбиральні та гаражу, суд враховує наступне.

Відповідно до вимог ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або із істотним порушенням будівельних норм і правил. Даною нормою також передбачено, що у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила будівництво.

Як було встановлено в судовому засіданні, 03.04.2006 року Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю при перевірці встановлено самочинне без дозволу будівництво гаражу розміром 4, 9 кв. м. X 5, 3 кв. м. та туалету, в зв'язку із чим ОСОБА_3 було видано відповідний припис, складено протокол про адміністративне правопорушення № 143 та постановою від 05.04.2006 року ОСОБА_3 притягнута до адміністративної відповідальності за самочинне без дозволу здійснення будівництва (а. с. 1 - 7 том 2). Разом із тим суд враховує, що відповідно до листа Ірпінського бюро технічної інвентаризації № 382 від 20.04.2007 року (а. с. 147 том 1) за адресою будинковолодіння сторін є споруди, що підлягають інвентаризації, але являються тимчасовими конструктивними елементами, які не відносяться до самовільно збудованих.

Таким чином, оскільки в судовому засіданні ОСОБА_1 не доведено, що ОСОБА_3 проводила будівництво сараю та гаражу на земельній ділянці, що перебуває в його користуванні, а також не наведено передбачених законом підстав для знесення самочинного будівництва, суд відмовляє ОСОБА_1 в частині заявлених позовних вимог про знесення сараю та туалету.

Не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні позовні вимоги про стягнення із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 для відшкодування матеріальної шкоди 1000 грн. Обгрунтовуючи позовні вимоги в цій частині, ОСОБА_1 в судовому засіданні вказував, що

ОСОБА_3 зрізала належні йому два фруктових дерева, разом із тим не довів, що вказані дерева належать йому та не надав доказів, що підтверджують розмір шкоди, яку він бажає отримати на свою користь.

На думку суду, не підлягають до задоволення заявлені ОСОБА_1 вимоги про відшкодування на його користь моральної шкоди в розмірі 2000 грн.

Так, відповідно до вимог ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній особи неправомірними рішенням, дією чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Оскільки в судовому засіданні позивачем ОСОБА_1 не надано доказів на підтвердження заподіяння йому моральної шкоди неправомірними діями ОСОБА_3, так і не надано доказів на підтвердження її розміру, суд не вбачає підстав для відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_1

ОСОБА_1 також заявлені позовні вимоги щодо визначення порядку користування додатково закріпленою земельною ділянкою площею 134 кв. м. біля будинку № 91 по вул. Вокзальній в м. Буча Київської області із виділенням йому даної земельної ділянки у відокремлене користування та про зміну порядку користування земельною ділянкою між ним та ОСОБА_3 з врахуванням додатково закріпленої земельної ділянки по варіанту, запропонованому спеціалістом ОСОБА_6, а саме виділити йому у відокремлене користування 476 кв. м. земельної ділянки.

Як було встановлено в судовому засіданні, рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 24.04.1987 року між попередніми співвласниками будинку в м. Буча Київської області по вул. Вокзальна, № 91 був визначений порядок користування земельною ділянкою.

Судом також встановлено, що рішенням Бучанської селищної ради Київської області від № 1324-45-V від 28.04.2005 року за заявою ОСОБА_3 були внесені зміни до рішенням Бучанської селищної ради за № 849-26-XXI-V від 29.05.2004 року та встановлена норма землекористування за будинковолодінням в смт. Буча Київської області по вул. Вокзальній, 91 площею 1364 кв. м.

Доказів щодо додаткового закріплення земельної ділянки із визначенням відповідними землевпорядними органами її місця знаходження, конкретної площі, меж та конфігурації позивачем ОСОБА_1 надано не було, в зв'язку із чим суд позбавлений можливості задовольнити позовні вимоги про розподіл даної земельної ділянки між співвласниками будинку.

Крім того, між попередніми співвласниками будинку порядок користування спірною земельною ділянкою вже був визначений рішенням суду і даний порядок користування є обов'язковим для їх правонаступників, встановлення інших проходів по земельній ділянці є фактичною зміною порядку користування, що є можливим із згоди співвласників будинку, а ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечувала проти встановлення проходу земельної ділянки ОСОБА_1 по її частині земельної ділянки.

З врахуванням наведених обставин вимоги ОСОБА_1 в даній частині не можуть бути задоволені судом.

Позовні вимоги ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та частиною будинку також не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.

Як було встановлено в судовому засіданні, рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 24.04.1987 року був визначений порядок користування земельною ділянкою між попередніми співвласниками будинку в м. Буча Київської області по вул. Вокзальна, № 91, виділено ОСОБА_7 - 335 кв. м., ОСОБА_8 - 420 кв. м., ОСОБА_9 - 465 кв. м. ; в спільному користуванні ОСОБА_8 та ОСОБА_7 залишено 30 кв. м. (смуга шириною 1 м. від паркану, починаючи від частини будинку ОСОБА_8 до її частини земельної ділянки), частина будинку, що належала ОСОБА_7, перейшла у власність відповідача ОСОБА_3 в 2003 році.

З огляду на викладене в судовому засіданні беззаперечно встановлено, що ОСОБА_3 має право на відокремлене користування 335 кв. м. та спільно із ОСОБА_1 - 30 м. за адресою м. Буча Київської області по вул. Вокзальна, № 91.

Як встановлено в судовому засіданні, на час розгляду справи ОСОБА_3 користується земельною ділянкою загальною площею 345 кв. м., що підтверджується зведеним планом земельних ділянок за вищевказаною адресою (ас. 114 - 115 том 2).

Таким чином, доводи ОСОБА_3 про те, що ОСОБА_1 зменшив її земельну ділянку та переніс паркани, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні. Показання свідків ОСОБА_18, ОСОБА_16, ОСОБА_13 не заперечують вищевстановлені судом обставини.

З врахуванням викладених обставин вимоги про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та частиною будинку суд вважає недоведеними та відмовляє ОСОБА_3 в задоволенні заявленого нею позову.

З врахуванням наведеного суд відмовляє ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в задоволенні заявлених ними позовних вимог.

На підставі ст. ст. 4, 88, 89, 90, 103, 106, 152, 158 ЗК України, ст. ст. 15, 16, 23, 386, 1166, 1167 ЦК України, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 209, 212, 214 - 223 ЦПК України, суд, -

вирішив:

В позові ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, розподіл додатково закріпленої земельної ділянки та відшкодування матеріальної та моральної шкоди відмовити.

В позові ОСОБА_3 про усунення перешкод - в користуванні земельною ділянкою та частиною будинку відмовити.

Повне рішення буде виготовлене протягом п'яти днів з дня закінчення розгляду справи після 16.12.2008 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Київської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.