Постанова

від 15.06.2020 по справі 905/1088/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2020 року

м. Київ

Справа № 905/1088/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Губенко Н.М. - головуючий, Баранець О.М., Студенець В.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Східного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Шутенко І. А., Россолов В. В., Тихий П. В.

від 02.04.2020

за позовом Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "РАЙЗ ПАРТ", ОСОБА_1

про стягнення солідарно заборгованості в розмірі 81 992,97 грн.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "РАЙЗ ПАРТ" та ОСОБА_1 про солідарне стягнення заборгованості за кредитом в розмірі 74 227,65 грн, за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість у розмірі 1 239,02 грн, за відсотками на прострочену заборгованість у вигляді щомісячної комісії в розмірі 5 400,00 грн, пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором в розмірі 1 126,30 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням першим відповідачем зобов`язань за кредитним договором № б/н від 12.11.2018, виконання яких забезпечені другим відповідачем за договором поруки.

2. Хід розгляду справи

Рішенням Господарського суду Донецької області від 10.09.2019 позов задоволено повністю. Стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "РАЙЗ ПАРТ" та ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" заборгованість за кредитом в розмірі 74 227,65 грн, заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість в розмірі 1 239,02 грн, заборгованість за відсотками на прострочену заборгованість у вигляді щомісячної комісії в розмірі 5 400,00 грн, пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором в розмірі 1 126,30 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернулась до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 10.03.2020 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Донецької області від 10.09.2019 у справі № 905/1088/19 залишено без руху; ухвалено апелянту усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки, а саме, надати до суду апеляційної інстанції вмотивоване клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження із доказами, які підтверджують дату, коли особа дізналася про рішення Господарського суду Донецької області від 10.09.2019 у справі № 905/1088/19. Встановлено ОСОБА_1 10-денний строк для усунення недоліків апеляційної скарги з дня вручення ухвали про залишення без руху та роз`яснено, що не усунення недоліків, визначених цією ухвалою, має наслідки передбачені статтями 260, 261 Господарського процесуального кодексу України.

3. Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.04.2020 у справі № 905/1088/19 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Донецької області від 10.09.2019 у справі № 905/1088/19.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що:

- ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою з пропуском строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Донецької області від 10.09.2019 у справі № 905/1088/19 більше ніж 4 місяців;

- всі процесуальні документи Господарського суду Донецької області (ухвала про відкриття провадження від 16.07.2019, ухвала про оголошення перерви від 06.08.2019, рішення від 10.09.2019, ухвала про виправлення описки від 04.10.2019) надсилалися ОСОБА_1 за адресою, яка міститься в матеріалах справи (зазначена у позовній заяві та у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "РАЙЗ ПАРТ" у рядку "Перелік засновників (учасників) юридичної особи..") - АДРЕСА_2 ;

- всі поштові відправлення, які адресовані ОСОБА_1 , повернулися до Господарського суду Донецької області неврученими у зв`язку з тим, що адресат не проживає за вказаною адресою;

- довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 04.12.2019, згідно з якою фактичне місце проживання ОСОБА_1 - АДРЕСА_1 , видана ОСОБА_1 після ухвалення рішення Господарського суду Донецької області від 10.09.2019 у справі № 905/1088/19;

- доказів того, що до взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 мешкала за іншою адресою, ніж та, за якою направлялася поштова кореспонденція суду апеляційної інстанції надано не було;

- матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 на час розгляду справи судом першої інстанції та ухвалення остаточного судового рішення у справі проживала за іншою адресою, ніж міститься в матеріалах справи, господарським судом першої інстанції поштова кореспонденція направлялася ОСОБА_1 за належною адресою;

- враховуючи те, що приватним виконавцем під час вчинення виконавчих дій накладається арешт на майно та кошти боржника, сумнівним є твердження ОСОБА_1 , що про накладення арешту та про існування постанови приватного виконавця від 14.11.2019, та як наслідок і про ухвалене рішення у даній справі, вона дізналася лише у лютому 2020 року;

- жодних доказів та пояснень, яким чином скаржник дізнався про існування виконавчого провадження та накладення арешту апелянтом до суду апеляційної інстанції надано не було, доказів на підтвердження того, що про зазначені обставини апелянт дізнався лише у лютому 2020 року також матеріали справи не містять та до апеляційної скарги заявником не надано;

- апелянтом не надано належних та допустимих доказів на підтвердження об`єктивних та непереборних обставин, які завадили скаржнику скористатися правом на апеляційне оскарження та могли бути визнані судом поважними;

- обставини зазначені апелянтом у заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Донецької області від 10.09.2019 у справі № 905/1088/19 є неповажними.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі скаржник просить скасувати ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 02.04.2020 у даній справі та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

5. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що:

- у даному випадку відсутні підстави для застосування приписів частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України;

- судом апеляційної інстанції безпідставно не було прийнято до уваги те, що враховуючи необізнаність про існування справи, ОСОБА_1 дізналася про існування рішення суду першої інстанції лише після звернення 24.02.2020 за юридичною консультацією щодо роз`яснення постанови приватного виконавця про арешт майна боржника від 14.11.2019, прийняту на підставі наказу Господарського суду Донецької області у даній справі;

- суд апеляційної інстанції у порушення приписів частини 1 статті 234, частини 2 статті 281 Господарського процесуального кодексу України не навів мотивів на спростування обставин поважності пропуску строку, зазначених скаржником у заяві про поновлення строку апеляційного оскарження.

6. Доводи інших учасників справи

Учасники даної справи відзив на касаційну скаргу не надали, що відповідно до частини 3 статті 295 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду судових рішень.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

7. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, та згідно із компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

8. Джерела права й акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України" зазначено, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі застререження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні мати легітимну мету та передбачати розумний ступінь пропорційності між застосованими засобами та визначеними цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, застосовуються для забезпечення належного здійснення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, а їх застосування має відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам користуватися наявними засобами; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані.

За змістом статей 55, 129 Конституції України застосування та користування правами на судовий захист, апеляційний перегляд справи здійснюється у випадках та в порядку, встановлених законом.

Тобто реалізацію конституційного права, зокрема, на апеляційне оскарження судового рішення, узалежнено із положеннями відповідних процесуальних норм, в наведеному випадку - норм Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частин 1- 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з частиною 1 статті 254 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Частинами 1, 3 статті 256 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 261 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Із тексту ухвали Східного апеляційного господарського суду від 02.04.2020 у даній справі убачається, що відмовляючи у поновленні строку на апеляційне оскарження, суд, зокрема, виходив із того, що ОСОБА_1 було належно повідомлено судом першої інстанції про розгляд справи, оскільки всі процесуальні документи Господарського суду Донецької області - ухвала про відкриття провадження від 16.07.2019, ухвала про оголошення перерви від 06.08.2019, рішення від 10.09.2019, ухвала про виправлення описки від 04.10.2019, надсилалися ОСОБА_1 за адресою, яка міститься в матеріалах справи - АДРЕСА_2 ; всі поштові відправлення, які адресовані ОСОБА_1 , повернулися до Господарського суду Донецької області неврученими у зв`язку з тим, що адресат не проживає за вказаною адресою, що свідчить про вручення рішення Господарського суду Донецької області від 10.09.2019 у даній справі ОСОБА_1 у розумінні частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України; ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою з пропуском строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Донецької області від 10.09.2019 у даній справі більше ніж 4 місяців та не надала належних та допустимих доказів на підтвердження об`єктивних та непереборних обставин, які завадили скаржнику скористатися правом на апеляційне оскарження та могли бути визнані судом поважними, а обставини зазначені апелянтом у заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції є неповажними.

Проте наведені висновки суду апеляційної інстанції є передчасними, зважаючи на таке.

Відповідно до частини 1 статті 41 Господарського процесуального кодексу України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи.

Згідно з частинами 1, 3 статті 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Як вбачається з матеріалів справи, у даній справі Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" пред`явлено позовну вимогу як до Товариства з обмеженою відповідальністю "РАЙЗ ПАРТ", так і до ОСОБА_1 , як фізичної особи, яка не є підприємцем.

Відповідно до частини 1 статті 176 Господарського процесуального кодексу України за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу. Якщо відповідачем вказана фізична особа, яка не є підприємцем, суд відкриває провадження протягом п`яти днів з дня отримання судом у порядку, передбаченому частиною восьмою цієї статті, інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідача.

Згідно з частиною 4 статті 176 Господарського процесуального кодексу України у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, що не є підприємцем, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.

Частиною 7 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що інформація про місце проживання (перебування) фізичної особи має бути надана протягом п`яти днів з моменту отримання відповідним органом реєстрації місця проживання та перебування особи відповідного звернення суду.

Можливість суддею користуватися даними Єдиного державного демографічного реєстру передбачено частиною 8 статті 176 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини 10 статті 176 Господарського процесуального кодексу України якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи, суд вирішує питання про відкриття провадження у справі. Подальший виклик такої особи як відповідача у справі здійснюється через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.

Із зазначених норм процесуального законодавства вбачається, що саме на суд першої інстанції покладено обов`язок встановлення місця проживання (перебування) фізичної особи, яка не є підприємцем, до якої пред`явлено позовну вимогу.

У разі ж неможливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи, виклик такої особи як відповідача у справі здійснюється через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.

Зазначений порядок повідомлень і викликів учасників справи, що здійснюються судом наведений у частині 4 статті 122 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи. В оголошенні про виклик вказуються дані, зазначені в частині першій статті 121 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Суд зазначає, що дійсно із вказаної статті убачається, що у разі повернення поштового відправлення із відміткою про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, то судове рішення є таким, що вручено стороні. Однак, дана умова щодо вручення судового рішення ставиться в залежність від обставин направлення судового рішення за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку , якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки виконання судом першої інстанції вимог процесуального закону щодо належного повідомлення ОСОБА_1 , як фізичної особи, яка не є підприємцем, як щодо розгляду справи, так і вручення судового рішення.

Невручення стороні належним чином судових документів неодноразово було предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Созонов та інші проти України" від 08.11.2018 зазначено, що загальна концепція справедливого судового розгляду, яка охоплює фундаментальний принцип змагальності процесу (див. рішення у справі "Руїз-Матеос проти Іспанії" (Ruiz-Mateos v. Spain), від 23.06.1993, пункт 63, Серія А, № 262), вимагає, щоб особу, щодо якої порушено провадження, було проінформовано про цей факт (див. рішення у справі "Діліпак та Каракайя проти Туреччини" (Dilipak and Karakaya v. Turkey), заяви № 7942/05 та № 24838/05, пункт 77, від 04.03.2014). Принцип рівності сторін вимагає надання кожній стороні розумної можливості представляти свою справу за таких умов, які не ставлять її у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною (див. рішення у справах "Авотіньш проти Латвії" [ВП] () [GC], заява № 17502/07, пункт 119, ЄСПЛ 2016, та "Домбо Бехеєр Б.В. проти Нідерландів" (Dombo Beheer B.V. v. the Netherlands), від 27.10.1993, пункт 33, Серія А № 274). Кожній стороні має бути забезпечена можливість ознайомитись із зауваженнями або доказами, наданими іншою стороною, у тому числі із апеляційною скаргою іншої сторони, та надати власні зауваження з цього приводу. Під загрозою стоїть впевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, зокрема, на усвідомленні того, що вони мали змогу висловити свою позицію щодо кожного документа в матеріалах справи (див. рішення у справі "Беер проти Австрії" (Beer v. Austria), заява № 30428/96, пункти 17 та 18, від 06.02.2001).

На національні суди покладено обов`язок з`ясувати чи були судові повістки або інші документи завчасно отримані сторонами та, за необхідності, зафіксувати таку інформацію у тексті рішення (див. рішення у справі "Ганкін та інші проти Росії" (Gankin and Others v. Russia), заява № 2430/06 та інші, пункт 36, від 31.05.2016). У разі невручення стороні належним чином судових документів, вона може бути позбавлена можливості захищати себе у провадженні (див. рішення у справі "Заводнік проти Словенії" (Zavodnik v. Slovenia), заява № 53723/13, пункт 70, від 21.05.2015, із подальшими посиланнями). Аналогічних висновків Європейський суд з прав людини дійшов у рішенні від 27.06.2017 у справі "Лазаренко та інші проти України".

Суд зазначає, що вирішуючи питання про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, суд апеляційної інстанції має оцінювати підстави, з яких сторона була позбавлена можливості своєчасно звернутись із апеляційною скаргою.

Враховуючи вищевикладене, передчасним є висновок суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Донецької області від 10.09.2019 у справі № 905/1088/19 і відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на зазначене рішення.

9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Згідно із частиною 6 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку про те, що касаційну скаргу ОСОБА_1 слід задовольнити частково, оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати, та направити справу до суду апеляційної інстанції зі стадії прийняття до розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Донецької області від 10.09.2019 у даній справі.

10. Судові витрати

Оскільки у даному випадку суд касаційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 02.04.2020 у справі № 905/1088/19 скасувати.

3. Справу № 905/1088/19 направити до Східного апеляційного господарського суду зі стадії прийняття до розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Донецької області від 10.09.2019 у справі №905/1088/19

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н.М. Губенко

Судді О.М. Баранець

В.І. Студенець