Ухвала

від 16.06.2020 по справі 918/462/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

УХВАЛА

"16" червня 2020 р. м.Рівне Справа №918/462/20

Господарський суд Рівненської області у складі судді Марач В.В., розглянувши у справі

за позовом Фізичної особи-підприємця Бородія Андрія Анатолійовича ( АДРЕСА_1 , ІН НОМЕР_1 )

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІК Енерготеп" (35700, Рівненська область, Здолбунівський район, вул. Шкільна, 30А, код ЄДРПОУ 39349672)

про стягнення в сумі 168 696,95 грн.

заяву представника відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа підприємець Бородій Андрій Анатолійович звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІК Енерготеп", в якій просить стягнути з останнього 168 696,95 грн. (сто шістдесят вісім тисяч шістсот дев`яносто шість гривень 95 коп.), з яких: 140030,28 грн. - пеня, 14 905,80 грн. - інфляційні втрати та 13 760,87 грн. - 3% річних.

Даний позов обгрунтовує наступним. Рішенням господарського суду Рівненської області від 09.04.2019 року у справі №918/84/19 встановлено, що відповідач своїх зобов`язань щодо перерахування на рахунок позивача відповідних платежів у відповідності до умов мирової угоди, яка затверджена ухвалою господарського суду Рівненської області від 18.04.2016 року у справі № 918/170/16, в повному обсязі не виконав, доказів сплати суми заборгованості суду не надав, а тому позивач отримав право вимагати від відповідача сплати непогашеної суми заборгованості у розмірі 482 402,10 грн. (377 362,70 грн. основного боргу та 105 039,33 грн. пені). Станом на даний час, відповідач - ТзОВ ІК Енерготеп стягнутої рішенням господарського суду Рівненської області від 09.04.2019 року у справі №918/84/19 суми заборгованості також не сплатив. Пунктом 5 Мирової угод, яка затверджена ухвалою господарського суду Рівненської області від 18.04.2016 року у справі № 918/170/16, встановлено, що за несвоєчасну або неповну оплату сум, що зазначені в пункті 2 даної Мирової угоди, відповідач зобов`язується оплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення платежу від неоплаченої суми в національній валюті, що визначається шляхом множення заборгованості грошового еквівалента в доларах США на офіційний курс гривні відносно долара США, встановлений Національним Банком України на день межової дати оплати чергового платежу, визначеного п. 2 даної Мирової угоди та за весь період прострочення виконання грошового зобов`язання. Позивач вважає, що з відповідача має бути стягнута пеня за весь період прострочення (за винятком пені стягнутої рішенням господарського суду Рівненської області від 09.04.2019 року у справі №918/84/19), інфляційні втрати та три відсотки річних, нарахованих на суму невиконаного грошового зобов`язання за весь період прострочення 168 696,95 грн. (сто шістдесят вісім тисяч шістсот дев`яносто шість гривень 95 коп.), з яких: 140030,28 грн. - пеня, 14 905,80 грн. - інфляційні втрати та 13 760,87 грн. - 3% річних.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 26 травня 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження. Справу призначено до слухання в засіданні на "16" червня 2020 року.

Представником відповідача через відділ канцелярії та документального забезпечення суду подано заяву, відповідно до якої останній просить розглядати справу у порядку загального позовного провадження та замінити засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням. Дану заяву мотивує тим, що справа № 918/462/20 є складною, вимоги позовної заяви ґрунтуються на матеріалах іншої господарської справи №918/84/19, рішення в якій в свою чергу було винесено на підставі мирової угоди сторін, затвердженої ухвалою Господарського суду Рівненської області від 18.04.2016 року по справі №918/170/16.

Зазначає, що при розгляді даної справи треба встановити всі існуючі відносини між сторонами, з`ясувати і дослідити підстави позову і їх обґрунтованість, для чого суду неодмінно потрібно буде заслуховувати думку сторін з приводу цих питань, що розгляд цієї справи має важливе значення для Відповідача, так як останній перебуває на етапі залучення інвестицій, про що відомо позивачеві, а рішення у даній справі вплине на його законні права та обов`язки та може завадити цьому. Заявник вказує, що розгляд справи № 918/462/20 Господарським судом Рівненської області становить значний суспільний інтерес, так як задоволення позову поставить Відповідача в складене фінансове становище, що може потягнути за собою те, що ТОВ ІК ЕНЕРГОТЕП не зможе здійснювати свою господарську діяльність, внаслідок чого частина соціально значущих об`єктів у різних населених пунктах залишиться без опалення та теплої води.

Заявник вважає, що значний обсяг доказів, які необхідно буде долучати до матеріалів справи, потреба у витребуванні доказів і виклику свідків додатково підтверджує необхідність призначення даної справи до розгляду в порядку загального позовного провадження.

Крім того, вказує, що наслідком віднесенням даної справи до категорії малозначних та призначення позову до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження може бути позбавлення позивача або відповідача реальної можливості оскаржити судове рішення у касаційному порядку.

Розглянувши Заяву представника відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, з`ясувавши обставини на яких вона грунтується, безпосередньо дослідивши докази додані до неї, господарський суд прийшов до висновку, що остання не підлягає задоволенню. При цьому господарський суд керувався наступним.

Відповідно до п. 4 ст. 250 ГПК України якщо відповідач в установлений судом строк подасть заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд залежно від обгрунтованості заперечень відповідача постановляє ухвалу про: 1) залишення заяви відповідача без задоволення; 2) розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.

Відповідно до частини 1 статті 12 Господарського процесуального кодексу України господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного). За нормами частини 3 цієї ж статті спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Частиною 4 статті 12 ГПК України встановлено, що умови, за яких суд має право розглядати вимоги про стягнення грошових сум у наказному провадженні, а справи - у загальному або спрощеному позовному провадженні, визначаються цим Кодексом.

Відповідно до частини 5 статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є:

1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини 3 статті 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує:

1) ціну позову;

2) значення справи для сторін;

3) обраний позивачем спосіб захисту;

4) категорію та складність справи;

5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо;

6) кількість сторін та інших учасників справи;

7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес;

8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Статтею 2 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Основними засадами (принципами) господарського судочинства є:

1) верховенство права;

2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом;

3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами;

4) змагальність сторін;

5) диспозитивність;

6) пропорційність;

7) обов`язковість судового рішення;

8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи;

9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках;

10) розумність строків розгляду справи судом;

11) неприпустимість зловживання процесуальними правами;

12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За нормами статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Представник відповідача у Заяві про розгляд справи за правилами загального позовного провадження хоч і посилається на обставини, які суд враховує при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження, однак жодними належними та допустимими доказами не підтверджує цих обставин.

Так Заявник жодним чином не обгрунтовує для чого суду заслуховувати думку сторін адже, відповідно до статті 73 ГПК України, такі засоби не є доказами на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Що стосується тверджень заявника про те, що при розгляді даної справи необхідно встановити всі існуючі відносини між сторонами, з`ясувати і дослідити підстави позову і їх обґрунтованість, то суд зазначає, що і без думки сторін з цього приводу це в будь-якому разі є обов`язком суду.

Крім того, як уже зазначалося вище, відповідач, як сторона справи, на підставі ст.74 ГПК України зобов`язана належними та допустимими доказами довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, так як докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Посилання позивача на рішення, постановлене у іншій господарській справі (№918/84/19), не може свідчити на складність справи, що розглядається, так як суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, однак у будь-якому разі не розглядає матеріали іншої господарської справи. Крім того суд зазначає, що вимоги позову грунтуються не на матеріалах іншої господарської справи, як стверджує заявник, а на рішенні, винесеному у даній справі.

Голослівними також є твердження заявника про перебування його на етапі залучення інвестицій та про значний суспільний інтерес даної справи.

Також у поданій заяві, заявник не обгрунтував, який значний обсяг та які докази необхідно буде долучати до матеріалів справи, потребу у витребуванні доказів і виклику свідків, що не підтверджує необхідність призначення даної справи до розгляду в порядку загального позовного провадження.

Що стосується можливості чи неможливості оскарження судового рішення, винесеного у спрощеному позовному провадження, у касаційному порядку, то суд зазначає, що це, у розумінні статті 247 ГПК України, не є обставиною яку суд має враховувати при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження.

Керуючись статтями 12, 232-235, 247, 250 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Заяву представника відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.

Суддя Марач В.В.