Ухвала

від 15.06.2020 по справі 826/6162/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 826/6162/17

УХВАЛА

про залишення апеляційної скарги без руху

15 червня 2020 року м. Київ

Суддя Шостого апеляційного адміністративного суду Оксененко О.М., перевіривши матеріали апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 лютого 2019 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Порше Страхове Агентство до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у місті Києві про скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 лютого 2019 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, 12.03.2019 відповідачем вперше було подано апеляційну скаргу, яку в подальшому ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 травня 2019 року повернено скаржнику, з підстав не сплати судового збору.

Копію вище зазначеної ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду направлено на поштову адресу апелянта 14.05.2019, що підтверджується наявним в матеріалах справи штампом про відправку кореспонденції.

Вдруге скаржник звернувся з апеляційною скаргою до суду апеляційної інстанції тільки 03.05.2020, тобто майже через рік після повернення йому первинної апеляційної скарги.

У повторній апеляційній скарзі, скаржник просить суд апеляційної інстанції відстрочити йому сплату судового збору з підстав недостатнього фінансування апелянта призначеного для сплати судового збору.

Разом з тим, апелянт заявляє клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 лютого 2019 року.

Перевіривши матеріали поданої повторно апеляційної скарги, суд вважає, що її не може бути прийнято до апеляційного провадження та вона підлягає залишенню без руху, оскільки не відповідає вимогам статтей 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а саме: до апеляційної скарги, знову, не додано документ про сплату судового збору у визначеному законодавством розмірі та пропущено строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Крім того, приписи пункту 1 частини 2 статті 295 КАС України визначають, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Звертаючись 03.05.2020 до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, тобто з пропуском 30-денного строку на оскарження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 лютого 2019 року, апелянт просить поновити строк на апеляційне оскарження на підставі того, що у зв`язку з реорганізацією податкових органів було зупинено операцій з бюджетними коштами за всіма рахунками скаржника, тому апелянт не мав фактичної змоги здійснити таку сплату своєчасно. Крім того, відповідальна особа, що супроводжувала дану справу в органах судової влади звільнилась за власним бажанням та рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 лютого 2019 року як не оскаржене в апеляційному порядку через первинне повернення апеляційної скарги, було виявлене в результаті інвентаризації справ.

Також, скаржник зазначає, що первинну апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції було подано у визначені законом строки, тому апелянт вважає, що ним постійно вживались заходи із реалізації свого права на апеляційне оскарження.

Розглянувши вищевказані доводи щодо поважності підстав пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, суд вважає його необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження можуть бути визнані лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами справи певних процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.

Зазначені скаржником доводи щодо неможливості своєчасної сплати судового збору є неповажними причинами пропуску строку, оскільки в ситуації з пропуском строків органами державної влади, поважною причиною не може виступати необхідність належної організації внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів. Це пов`язано з тим, що суб`єкти владних повноважень, мають дотримуватись принципу належного урядування , тому органи державної влади не можуть отримувати вигоду від порушення правил та обов`язків, встановлених державою.

Отже, неналежна організація внутрішніх робочих процесів, в даному випадку щодо належного забезпечення руху коштів та безпосередньої наявності коштів у суб`єкта владних повноважень для своєчасної сплати судового збору не є поважною причиною для поновлення строку, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з наявними обставинами у скаржника є його відповідальністю за неналежну організацію виконання процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.

Відповідач, який діє від імені держави, як суб`єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від організаційних чи фінансових складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і щодо забезпечення неухильного виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання апеляційної скарги, її форми та змісту, а також сплати судового збору.

Крім того, статтею 295 КАС України встановлено присічний строк на апеляційне оскарження судових рішень суб`єктами владних повноважень незалежно від поважності причин пропуску строку, натомість не встановлює можливість не застосування до таких суб`єктів строку на апеляційне оскарження судових рішень, який становить 30 днів, а так само не встановлює наявність у суб`єктів владних повноважень безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої апеляційної скарги без урахування процесуальних строків встановлених для цього, а у суду обов`язку поновлювати такий строк, у разі його пропуску, тим більш за відсутності поважних причин.

Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною в ухвалі Верховного суду від 01.10.2019 по справі № 826/16769/18.

Практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути піддане обмеженням, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав, або фінансовим обмеженням (справа Стаббігс на інші проти Великобританії , справа Девеер проти Бельгії , справа Креуз проти Польщі ).

Крім того, вказана апеляційна скарга не відповідає вимогам, встановленим статтею 296 КАС України, з огляду на наступне.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 5 статті 296 КАС України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.

Проте апелянт зазначеної вимоги не виконав під час звернень до суду апеляційної інстанції та не надав належного документу про сплату судового збору.

Питання, пов`язані із розміром ставок судового збору, порядком сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору регулюються Законом України Про судовий збір від 08.07.2011 (далі - Закон).

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 4 Закону (в редакції, чинній на момент подання апеляційної скарги) за подання апеляційної скарги на рішення суду, розмір судового збору складає 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги, але не більше 15 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з частиною 1 статті 4 Закону (в редакції, чинній на момент подання апеляційної скарги) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Як вбачається з матеріалів справи, позовну заяву подано у травні 2017 року.

Відповідно до Закону України Про Державний бюджет України на 2017 рік розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01.01.2017, становив 1 600 грн.

Водночас, при поданні даної позовної заяви, з урахуванням всіх зазначених позовних вимог, підлягала сплаті ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру юридичною особою 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (у редакції, чинній на момент подання позовної заяви).

Як вбачається з матеріалів позовної заяви позивачем заявлено вимогу майнового характеру на загальну суму 1 368 083, 29 грн, тому розмір ставки судового збору, за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду, в даному випадку, становить 28 815 грн.

Відтак, з 01.01.2020 Шостий апеляційний адміністративний суд для сплати судового збору має наступні реквізити:

отримувач - УК у Печер.р-ні/Печерс.р-н;

код отримувача (ЄДРПОУ) - 38004897;

банк отримувача - Казначейство України (ЕАП);

код банку (МФО) - 899998;

рахунок отримувача - UA638999980313171206081026007;

код класифікації доходів бюджету - 22030101

Призначення платежу - *;101;

---

(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8); реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України (в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом

---

(ПІБ чи назва установи, організації позивача), Шостий апеляційний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа) .

При цьому апелянт звертається до суду з клопотанням про відстрочення сплати судового збору.

Перевіривши доводи клопотання, суддя-доповідач не вбачає підстав для його задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Згідно з положеннями статті 8 Закону України Про судовий збір (в редакції чинній з 15.12.2017) враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5% розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або позивачами є: військовослужбовці; батьки, які мають дитину віком до 14-ти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до 14-ти років або дитину-інваліда; члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Отже, умовою звільнення від сплати судового збору або відстрочення його сплати є такий майновий стан сторони, який не дозволяє його сплатити.

При цьому, відповідно до пункту 1 частини 2 статті 129 Конституції України, згідно з яким однією із основних засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

У зв`язку із цим обставини, пов`язані небажанням сторони сплатити судовий збір, у тому числі, обставини щодо фінансування суб`єкта владних повноважень з Державного бюджету України та відсутністю коштів, призначених для сплати судового збору, зупинення операцій по рахунках, не можуть вважатися достатньою підставою для відстрочення від такої сплати.

Згідно з пунктом 11 Рекомендацій щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя № R (81)7, що прийняті Комітетом Міністрів Ради Європи, прийняття до судочинства не повинно обумовлюватися сплатою стороною державі будь-якої грошової суми, розміри якої нерозумні стосовно до даної справи; у тій мірі, в якій судові витрати є явною перешкодою для доступу до правосуддя, їх слід, по можливості, скоротити або анулювати.

Водночас, практика ЄСПЛ, за якою вимога сплатити судовий збір не порушує право заявників на доступ до правосуддя, оскільки судовий збір є певним законним обмежувальним заходом, який є формою регулювання доступу до суду, а також попередження подання необґрунтованих та безпідставних позовів та перенавантаження судів. Таке обмеження не може розглядатись як таке, що саме по собі суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована згідно із Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР та набрала чинності для України 11.09.1997, який гарантує кожному право на розгляд його справи судом.

Тобто, саме на заявника покладається обов`язок щодо доведення фактів відповідно до його прохання про звільнення (відстрочення) від сплати судового збору; обов`язок сплатити судові збори, встановлений відповідно до закону, має законну мету, а тому, за загальним правилом, не визнається судом непропорційним чи накладеним свавільно; застосовані згідно із законом процесуальні обмеження у формі обов`язку сплатити судовий збір, за загальним правилом, не зменшують для заявника можливості доступу до суду та не ускладнюють йому цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права.

Тому, з урахуванням недоведеності апелянта та не надання належних і відповідних доказів фінансової неспроможності сплатити судовий збір, суд прийшов до висновку про неможливість задоволення поданого клопотання скаржника стосовно відстрочення сплати судового збору, через його необґрунтованість.

Враховуючи, що апелянтом не додано до апеляційної скарги документ про сплату судового збору, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про необхідність залишення апеляційної скарги без руху.

Таким чином, скаржнику для усунення недоліків апеляційної скарги необхідно:

- надати до суду документ про сплату судового збору в розмірі 28 815 грн або клопотання з наведенням інших належних, на думку апелянта, підстав для звільнення, відстрочення або розстрочення такої сплати, які б підтверджувалися відповідними доказами;

- подати обґрунтоване клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження з наведенням інших поважних, на думку апелянта, причин такого пропуску, що підтверджувалися б належними та відповідними доказами.

Відповідно до вимог частини 2 статті 298 КАС України до апеляційної скарги яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Оскільки вищевказані обставини перешкоджають прийняттю апеляційної скарги до провадження суду апеляційної інстанції, тому відповідно до статей 169, 296 КАС України апеляційна скарга підлягає залишенню без руху.

Керуючись статтями 169, 295, 296, 298 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у місті Києві про відстрочення сплати судового збору, відмовити .

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 лютого 2019 року, залишити без руху.

Встановити строк для усунення вказаних недоліків протягом 10 днів з дня отримання копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, або з дня закінчення карантину , установленого постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 (зі змінами).

У разі не усунення недоліків у вищезазначений строк скаржнику буде відмовлено у відкритті апеляційного провадження відповідно до норм зазначених пунктом 4 частини 1 статті 299 КАС України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає касаційному оскарженню.

Суддя: Оксененко О.М.