Ухвала

від 18.01.2021 по справі 826/6162/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

18 січня 2021 року

м. Київ

справа № 826/6162/17

адміністративне провадження № К/9901/36397/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Яковенка М. М.,

суддів: Дашутіна І. В., Шишова О. О.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2020 року у справі № 826/6162/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Порше Страхове Агентство до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про скасування податкового повідомлення - рішення,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Порше Страхове Агентство звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у місті Києві (надалі - відповідач), у якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення №0014671205 від 09 грудня 2016 року.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 лютого 2019 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві подано апеляційну скаргу.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2019 року у задоволенні клопотання Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві про відстрочення сплати судового збору відмовлено. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві залишено без руху через її невідповідність вимогам КАС України.

10 квітня 2019 року на адресу суду від Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві надійшло клопотання про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги у зв`язку з необхідністю додаткового часу для сплати судового збору.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2019 року клопотання Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги задоволено.

Продовжено Державній податковій інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві строк для усунення недоліків апеляційної скарги на п`ять днів з дня отримання копії вказаної ухвали.

02 травня 2019 року від Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві надійшло повторне клопотання про продовження строку для усунення недоліків у зв`язку з необхідністю додаткового часу для сплати судового збору.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду 08 травня 2019 року у задоволенні клопотання про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги відмовлено. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 лютого 2019 року повернуто особі, яка її подала.

Вдруге скаржник звернувся з апеляційною скаргою до суду апеляційної інстанції тільки 03 травня 2020 року, тобто майже через рік після повернення йому первинної апеляційної скарги.

У повторній апеляційній скарзі, скаржник просить суд апеляційної інстанції відстрочити йому сплату судового збору з підстав недостатнього фінансування апелянта призначеного для сплати судового збору. Разом з тим, апелянт заявляє клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 лютого 2019 року.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2020 року апеляційну скаргу залишено без руху та надано для усунення недоліків, а саме надати до суду документ про сплату судового збору або відповідного клопотання та подати обґрунтоване клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження з наведенням інших поважних, на думку апелянта причин пропуску такого строку, що підтверджувалися б належними та відповідними доказами.

27 липня 2020 року на адресу Шостого апеляційного адміністративного суду від скаржника надійшло клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги та додане до нього платіжне доручення про сплату судового збору. Щодо поважності підстав пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, в своєму клопотанні скаржник посилається на те, що введені карантинні обмеження ускладнили доступ до правосуддя, через велике навантаження на одну штатну одиницю та виконання посадових обов`язків дистанційно.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2020 року у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження відмовлено. У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 лютого 2019 року відмовлено.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд виходив із того, що поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження можуть бути визнані лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами справи певних процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами. Неналежна організація внутрішніх робочих процесів, в даному випадку щодо належного забезпечення виконання посадових обов`язків дистанційно не є поважною причиною для поновлення строку, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з наявними обставинами у скаржника є його відповідальністю за неналежну організацію виконання процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Відповідач, який діє від імені держави, як суб`єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від організаційних чи фінансових складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і щодо забезпечення неухильного виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання апеляційної скарги, її форми та змісту, а також сплати судового збору.

28 грудня 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у м. Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2020 року у справі № 826/6162/17, у якій скаржник просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та направити справу для подальшого розгляду до суду апеляційної інстанції.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, скаржник посилається на те, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права і, як наслідок, дійшов помилкового висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження у справі. При цьому, скаржник просить звернути увагу на той факт, що відповідачем апеляційну скаргу вперше подану у строк, визначений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіряючи доводи касаційної скарги, Суд виходить з такого.

Відповідно до вимог пункту 5 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Згідно частини другої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України визначено строк на апеляційне оскарження судового рішення, а пунктом першим частини п`ятої статті 296 цього Кодексу закріплено вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо надання документа про сплату судового збору.

За правилами частини третьої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт четвертий частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України).

Крім того, згідно з частиною другою статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга прокурора, суб`єкта владних повноважень подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків подання апеляційної скарги суб`єктом владних повноважень у справі, про розгляд якої він не був повідомлений або до участі в якій не був залучений, якщо суд ухвалив рішення про його права та (або) обов`язки.

Статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п`ятої цієї статті).

Отже, наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження.

Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені чинним законодавством.

Окрім цього, пунктом другим частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває стаття 8 цього Кодексу, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.

Такі положення наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки.

Отже, органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов`язків.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.

Згідно з частиною першою статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 7 липня 1989 року у справі "Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain" Європейський суд з прав людини зазначив, по заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у строк встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку оскарження з поважних причин.

У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору чи тимчасова відсутність таких коштів. Це пов`язано з тим, що держава має дотримуватись принципу "належного урядування" та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов`язків, встановлених нею ж.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження можуть бути визнані лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами справи певних процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами. Неналежна організація внутрішніх робочих процесів, в даному випадку щодо належного забезпечення виконання посадових обов`язків дистанційно не є поважною причиною для поновлення строку, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з наявними обставинами у скаржника є його відповідальністю за неналежну організацію виконання процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Відповідач, який діє від імені держави, як суб`єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від організаційних чи фінансових складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і щодо забезпечення неухильного виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання апеляційної скарги, її форми та змісту, а також сплати судового збору.

Таким чином, подана касаційна скарга є необґрунтованою. Правильне застосовування апеляційним судом норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що, в свою чергу, у розумінні частини другої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.

Керуючись статтею 333 КАС України, Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2020 року у справі № 826/6162/17.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя доповідач М. М. Яковенко

Судді І. В. Дашутін

О. О. Шишов