Рішення

від 15.06.2020 по справі 522/6014/16-ц

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Провадження № 2/522/4322/20

Справа № 522/6014/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2020 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси

у складі: судді - Бондар В.Я.,

за участю секретаря судового засідання - Грищук В.О.

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні у м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Кредитної спілки Експрес Кредит про визнання недійсним кредитного договору, договору поруки та договору купівлі-продажу квартири, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач 06.04.2016 року звернулася до Приморського районного суду м.Одеси з позовом до ОСОБА_2 , Кредитної спілки Експрес Кредит та уточнивши позовні вимоги заявою від 14.03.2017 року, просила: визнати кредитний договір №КС`ЕК`НП-575 від 22.12.2014 року, що укладений між ОСОБА_1 та Кредитною спілкою ЕКСПРЕС КРЕДИТ - недійним; визнати договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений 22.12.2014 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Кобзарем О.Ю. за №1509 - недійсним; визнати договір поруки №000000000349 від 22.12.2014 року, що укладений між КС ЕКСПРЕС КРЕДИТ , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 - недійсним; стягнути на користь позивача судові витрати у сумі 826,80 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що протягом усього 2014 року позивачка декілька разів перебувала на лікуванні в Одеському обласному медичному центрі Психічного здоров`я у зв`язку зі скаргами на тривогу, безсоння, почуття переслідування та впливу на неї. 20.11.2014 року позивачка була виписана під нагляд районного лікаря психіатра з діагнозом хронічний маячний розлад. ОСОБА_1 вказує, що такий розлад стався низкою сімейних та особистих обставин, у тому числі пов`язаних з тим, що вона залишилася без всіх своїх грошових коштів, у зв`язку з ліквідацією Кредитної спілки, де вона їх зберігала. Єдиною опорою для позивачки був її брат, який невдовзі після виписки позивачки з лікарні помер, що також вплинула на психічний стан ОСОБА_1 . Хтось з знайомих позивачки порадив звернутися до Кредитної спілки Експрес кредит та пояснив, що представник спілки сам приїде до позивачки. Коли представник спілки прибув то пояснив, що може надати кредит у сумі не більше ніж 500 000 грн. під відсотки. Позивачка погодилася не вдаючись в деталі. Представник зателефонував ОСОБА_1 наступного дня та запропонував приїхати до офісу Кредитної спілки з документами. Позивачка не розуміла які саме документи необхідні тому взяла всі. 22.12.2014 року в КС позивачці повідомили, що підписання кредитного договору відбудиться у нотаріуса та після підписання документів вона отримає 500 000 грн., однак всієї суми вона так і не отримала до тепер. Під час перебування у нотаріуса 22.12.2014 року співробітник КС Експрес кредит - ОСОБА_2 надав ОСОБА_1 документи для підписання, пояснивши, що всі стосується кредитного договору, при цьому жодного документу позивачці не передали, лише через місяць надали один екземпляр кредитного договору. Як з`ясувалося пізніше позивачка уклала кредитний договорів, договір поруки та договір купівлі-продажу квартири.

Справа надійшла до провадження судді Ільченко Н.А. та ухвалою від 07.04.2016 року провадження у справі відкрите.

Ухвалою суду від 07.04.2016 року забезпечено позов, шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 .

ОСОБА_2 не погоджуючись з ухвалою суду про відкриття провадження, подав 08.06.2016 року апеляційну скаргу, в результаті розгляду якої Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 28.09.2016 року апеляційну скаргу відхилено, ухвалу залишено без змін.

До суду 15.11.2016 року надійшли заперечення ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 , згідно яких просив відмовити у задоволені позову. Заперечення мотивовані тим, що викладене позивачкою з приводу того, що вона 22.12.2014 року перебуваючи у нотаріуса підписала три договори не відповідає дійсності, адже кредитний договір та договір поруки укладений між позивачкою та Кредитною спілкою Експрес Кредит в особі голови правління Сокур О.І. , а не з ОСОБА_2 як співробітником кредитної спілки. Також відзначає, що позивачкою здійснювалися виплати до кредитному договору. З метою перевірки прав малолітніх осіб на квартиру позивачем було замовлено та представлено довідку (виписку з домової книги) та Звіт про оцінку майна від 22.12.2014 року, що був зроблений на замовлення позивача, що свідчить про те, що позивачка усвідомлювала, розуміла та завчасно готувалася до продажу власного майна, а також здійснила всі необхідні дії для його продажу та укладення договору. Також відповідач вказує, що обмеження здатності розуміти свої дії, а не цілком втрата контролю над діями не є підставою для визнання договору недійсним, відповідно до Постанови Верховного суду України №6-131цс14 від 17.09.2014 року.

Ухвалою суду від 11.07.2017 року витребувано від КУ Одеський обласний медичний центр психічного здоров`я та з КУ Міський психіатричний диспансер медичні картки ОСОБА_1 .

До суду 11.12.2017 року надійшли заперечення КС Експрес Кредит проти позову, згідно яких просили відмовити у задоволенні позову. Заперечення мотивовані тим, що грошові кошти за кредитним договором були видані КС ЕКСПРЕС КРЕДИТ та позивачем отримані 22.12.2014 року на підставі Видаткового касового ордеру, на якому позивача особисто написала про отримання коштів та підписала ордер. Підготовка до укладення кредитного договору займає певний проміжок часу, тому позивачка не могла не знати про його зміст та умови, також про те, що вона розуміла значення своїх дій свідчить те, що протягом січня-червня 2015 року ОСОБА_1 сплачувала кошти за кредитним договором.

Ухвалою суду від 14.12.2017 року по справі призначено психолого-психіатричну експертизу.

На підставі розпорядження в.о. керівника апарату суду №4472/18 від 23.06.2018 року по справі було проведено повторний автоматизований розподіл судової справи, в результаті якого справа надійшла до провадження судді Бондаря В.Я.

Ухвалою від 02.07.2018 року справа прийнята до провадження судді Бондаря В.Я. та призначена до розгляду за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 29.08.2018 року.

У підготовче засідання 29.08.2018 позивачка не з`явилася, розгляд справи відкладено на 22.11.2018 року.

У підготовче засідання 22.11.2018 року учасники справи не з`явилися.

Ухвалою суду від 22.11.2018 року позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без розгляду.

До суду 10.06.2019 року надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу суду про залишення позову без розгляду.

Постановою Одеського апеляційного суду від 19.03.2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 було задоволено, ухвалу Приморського районного суду м.Одеси від 22.11.2018 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду.

Справа 06.04.2020 року повернулася до Приморського районного суду м.Одеси та була призначена до розгляду у підготовчому засіданні 27.04.2020 року. Представник позивача подала заяву про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 27.04.2020 року закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті на 15.06.2020 року.

У судове засідання 15.06.2020 року учасники справи не з`явилися, про час, дату та місце судового розгляду повідомлялися належним чином. Від ОСОБА_1 надійшла заява, згідно якої просила відкласти розгляд справи, у зв`язку з короновірусом. Вказала, що ніколи не знала ОСОБА_2 , тільки зустрілися, коли він привів банду з 20-ти чоловік, які побили позивачку, її дочку та племінницю. На нього відкрита кримінальна справа, позивачка лікується, бо їй залили очі. Також вказала, що в квартирі вона проживає 40 років.

Від представника позивача - ОСОБА_5 надійшла заява про відкладення розгляду справи, мотивована введеним в Україні карантином.

Представник ОСОБА_2 - ОСОБА_6 подала заяву про розгляд справи за її відсутності, просила відмовити у задоволенні позову. Звернула увагу на те, що позивачка постійно зловживає своїми процесуальними правами, затягуючи розгляд справи, тому наполягала на розгляді справи.

Європейський суд у своїх рішеннях наголошує, що сторони, які задіяні в ході судового розгляду, зобов`язані з розумним інтервалом часу самі цікавитись провадженням у справі, добросовісно користуватись належними процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

У той же час, Європейський суду своїх рішеннях неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання.

Крім того, враховуючи нормативне регулювання даного питання національним та європейським законодавством, суд вважає, що позивач (представник позивача) не з`являючись у судові засідання, не даючи суду можливості своїми діями у встановлений законом строк вирішити справу, зловживає своїми процесуальними правами.

Законодавець диференціює необхідність врахування судом поважності/неповажності явки позивача до суду залежно від того, яке це судове засідання: перше чи повторне. Тобто, не вказує на врахування судом поважності причин при повторній неявці позивача до суду (другої підряд). Це пов`язано із дією принципу цивільного судочинства - диспозитивністю, відповідно до якого кожний учасник процесу самостійно розпоряджається наданими йому законом процесуальними правами. Крім того, таке положення закону пов`язане із дотриманням судом розумних строків розгляду справи, що є вимогою ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (1950 р.).

Пунктом 2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 р. № 11 Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення вказано на те, що строки, встановлені ЦПК України, є обов`язковими для судів та учасників судових процесів.

Також варто відзначити, що позивачка посилається на тяжкий стан здоров`я, лікування очей, втім доказів на підтвердження даних обставин не надає.

Враховуючи вищевикладене, зважаючи на те, що за такий тривалий час слухання справи, позивачка мала змогу подати всі докази, що стосуються предмета доказування, суд відмовляє у задоволенні заяви про відкладення розгляду справи на іншу дату.

Що стосується представника позивача, яка також подала заяву про відкладення, варто відзначити, що у її задоволені також слід відмовити, адже згідно постанови Кабінету Міністрів України від 04.05.2020 року №343 із змінами та доповненнями внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 року № 392 дозволена діяльність адвокатів за умови обмеження кількості осіб в одному місці не більше 50 осіб.

Тобто, представник позивача як адвокат мала можливість брати участь при розгляді справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази, дійшов до висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 , зважаючи на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

У ч.2 ст.78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з ч.1 ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування

Відповідно до положень ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено , що ОСОБА_7 22 грудня 2014 року звернулася до Кредитної спілки ЕКСПРЕС КРЕДИТ з метою отримання кредиту, про що свідчить заява-анкета на отримання кредиту. В графі мета майбутніх ділових відносин вказано ремонт, реконструкція нерухомості (а.с.102-103).

22 грудня 2014 року між ОСОБА_7 та Кредитною спілкою ЕКСПРЕС КРЕДИТ в особі голови правління Сокур Олега Ігоровича було укладено кредитний договір №КС`ЕК`НП-575, згідно якого ОСОБА_7 отримала кредит у розмірі 500 000 грн. на строк з 22.12.2014 року по 22.06.2015 року з оплатою 42% річних. Ціль кредиту є ремонт та реконструкція нерухомості (а.с.11-12).

22.12.2014 року Кредитна спілка ЕКСПРЕС КРЕДИТ в особі голови правління Сокур Олега Ігоровича з одного боку та членом кредитної спілки - ОСОБА_2 з іншого боку, укладено договір поруки №000000000349, відповідно до умов якого ОСОБА_2 зобов`язався солідарно відповідати перед Кредитором за всі зобов`язання ОСОБА_7 (а.с.15).

З видаткового касового ордеру вбачається, що ОСОБА_7 22.12.2014 року отримала 500 000 (п`ятсот тисяч) гривень, про що свідчить підписи позивача та касира (а.с.174).

З огляду на що видатковий касовий ордер спростовує твердження позивача про неотримання повної суми кредитних коштів.

22 грудня 2014 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу, зареєстрований приватним нотаріусом Одеського міського округу Кобзарем О.Ю. за №1509. Згідно вказаного договору ОСОБА_7 продала, а ОСОБА_2 купив квартиру АДРЕСА_1 (а.с.8-9).

З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №31418344 вбачається, що 22.12.2014 року за ОСОБА_2 було зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 (а.с.10).

ОСОБА_7 сплачувала кошти за кредитним договором про що свідчить квитанції до прибуткового касового ордеру від 29.01.2015 року, 23.02.2015 року, 23.03.2015 року, 04.06.2015 року (а.с.69).

Довідка (виписка з домової книги про склад сім`ї та реєстрацію) від 18.12.2014 року видане ОСОБА_7 (а.с.70) не може свідчить про підготовку квартири до продажу, як вказує відповідач, в той час як звіт про оцінку майна №RS00-141222-014 дійсно виготовлений на замовлення ОСОБА_7 22.12.2014 року (а.с.71-72), тобто в день продажу квартири.

Згідно епікризу наданого ОСОБА_7 Комунальною установою Одеський обласний медичний центр психічного здоров`я 01.12.2014 року діагноз ОСОБА_7 - хронічний маячний розлад F22.8. При цьому, в описі психічного статуту вказано: в ясній свідомості. Орієнтована всебічно правильно. Напружена, тривожна, підозріла. Важко привертається увага (а.с.17).

Відповідно до висновку судово-психіатричних експертів №145 від 28.03.2018 року, при вчинені оскаржуваних договорів 22.12.2014 року не знаходилась у якомусь юридично значимому емоційному стані, який би міг суттєво вплинути на її свідомість, поведінку та дії. Випробовувана виявляє нормальний для її віку рівень інтелектуального розвитку, вона могла правильно сприймати обставини, що мають значення по справі, могла розуміти характер дій, що діє, їх можливі наслідки. ОСОБА_7 на теперішній час виявляє ознаки Органічного розладу особистості та поведінки поєднаного генезу з окремими минущими маячними включеннями за анамнезом , глибина та ступінь виразності якого не позбавляють підекспертну можливості усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. ОСОБА_7 на момент та під час вчинення оспорюваних договорів за своїм психічним станом була здатна усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними (а.с.186-194).

Згідно зі ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

За частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (стаття 638 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст. 553 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Згідно ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч. 1-3, 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частиною 1 ст. 225 ЦК України передбачено, що правочин, який дієздатна особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а у разі її смерті за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Підставою для визнання правочину недійсним на підставі, яка передбачена зазначеною нормою, повинна бути встановлена судом неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.

Правила ст.225 ЦК України поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала у такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо).

Тобто, для визнання правочину недійсним необхідна наявність факту, що особа саме у момент укладення договору не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними.

Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд відповідно до п.2 ч.1 ст. 105 ЦПК України зобов`язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї зі сторін. Справи про визнання правочину недійсним із цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів відповідно до ст. 89 ЦПК України.

Висновок такої експертизи має стосуватися стану особи саме на момент вчинення правочину.

Висновок про тимчасову недієздатність учасника такого правочину слід робити, перш за все, на основі доказів, які свідчать про внутрішній, психічний стан особи в момент вчинення правочину. Хоча висновок експертизи в такій справі є лише одним із доказів у справі і йому слід давати належну оцінку в сукупності з іншими доказами, будь-які зовнішні обставини (показання свідків про поведінку особи тощо) мають лише побічне значення для встановлення того, чи була здатною особа в конкретний момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.

Висновок експертизи має бути категоричним та не може ґрунтуватись на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України).

Тлумачення наведених норм права дає підстави для висновку, що для визнання правочину недійсним на підставі, передбаченій ч.1 ст.225 ЦК України, може бути лише абсолютна неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.

Викладене узгоджується з правовими висновками, наведеними у постановах Верховного Суду України від 29 лютого 2012 року у справі № 6-9цс12, від 17 вересня 2014 року у справі № 6-131цс14, у постановах Верховного Суду від 05 лютого 2018 року у справі № 404/4956/15-ц, від 25 липня 2018 року у справі № 416/13806/14, а також у постанові Об`єднаної падати Касаційного цивільного суду від 25 липня 2018 року у справі № 496/4851/14-ц.

У відповідності до вимог ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Результати проведеної експертизи свідчать про можливість та здатність ОСОБА_7 усвідомлювати значення своїх дій під час укладення оспорюваних договорів, наданий позивачкою епікриз від 01.12.2014 року (за 21 день до вчинення правочинів) вказує на перебування позивачки в ясній свідомості.

Надане позивачем свідоцтво про смерть ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 серії НОМЕР_1 (а.с.16) не приймається судом до уваги, адже матеріалами справи не підтверджується ні родинні зв`язки позивачки з ОСОБА_8 , ні факт утримання померлим позивачки, про що вона вказує в позові.

Сторони не заявляли бажання викликати та допитати свідків.

Висновок експертів є повним, всебічним, складеним на підставі дослідження амбулаторних карток позивачки, матеріалів цивільної справи та особистого спілкування з позивачкою.

Отже, оцінивши наведений висновок судово-психіатричних експертів у сукупності з іншими доказами по справі, суд вважає, що відсутні обставини, що свідчать про неможливість ОСОБА_7 усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними при укладенні оспорюваних правочинів 22.12.2014 року.

У зв`язку з вищевикладеним, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_7 , тому у задоволенні її позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 5, 12, 30, 43, 76, 81, 84, 89, 95, 223, 235, 241, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 ), Кредитної спілки Експрес Кредит (код ЄДРПОУ 36436238, м. Одеса, вул. Пушкінська, 7) про визнання недійсним кредитного договору, договору поруки та договору купівлі-продажу квартири.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

До утворення апеляційних судів в апеляційних округах, апеляційна скарга подається шляхом подання апеляційної скарги через Приморський районний суд м. Одеси до апеляційного суду у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 17.06.2020 року.

Суддя: В.Я. Бондар