Рішення

від 15.06.2020 по справі 671/308/20

ВОЛОЧИСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №: 671/308/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2020 року м. Волочиськ

Волочиський районний суд Хмельницької області

в складі: головуючої - судді Павлової А.С.,

за участю секретаря судових засідань Козак Г.А.,

представника позивача адвоката Фіщука В.М.,

відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Волочиськ за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визначення додаткового строку достатнього для подання заяви про прийняття спадщини, -

ВСТАНОВИВ:

21 лютого 2020 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько - ОСОБА_5 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла її мати - ОСОБА_6 .

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер її рідний брат - ОСОБА_7 .

Після смерті батька ОСОБА_5 відкрилася спадщина на майно, яке складається з житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться по АДРЕСА_1 .

В січні 2020 року позивач дізналася, що ОСОБА_5 залишив заповіт, яким все своє майно заповів в рівних долях їй та братові ОСОБА_7 . Однак, нотаріус відмовив їй у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку із пропуском строку для прийняття спадщини.

ОСОБА_3 в позові просила надати їй додатковий строк достатній для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті батька ОСОБА_5 , зазначивши, що існували перешкоди та об`єктивні обставини для подання нею заяви про прийняття спадщини, а саме: незнання про існування заповіту на її ім`я.

Ухвалою Волочиського районного суду Хмельницької області від 12.03.2020 позовну заяву було прийнято до розгляду судом та відкрито провадження у справі. Її розгляд вирішено проводити за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Волочиського районного суду Хмельницької області від 06.05.2020 було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача ОСОБА_8 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю і просив їх задовольнити. Додатково суду пояснив, що позивач знайшла заповіт в речах померлої матері лише в 2020 році. Їй було відомо виключно про існування першого заповіту ОСОБА_5 , яким той усе майно заповів сину. Про те, що заповіт було змінено іншим - позивач не знала. Також ОСОБА_8 вказав, що його довірителька ОСОБА_3 хворіла, долучивши на підтвердження цього лист лікарні від 11.06.2020. Представник повідомив суду, що ОСОБА_3 була в нормальних стосунках із батьками, навідувала їх. Проживала вона за 10-15 км від них. Також була присутньою на похованні усіх вищевказаних родичів.

Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проти задоволення позову заперечили.

В судовому засіданні ОСОБА_1 пояснила, що позивачу було достеменно відомо про наявність заповітів ОСОБА_5 , оскільки вона є дочкою спадкодавця і знала як про заповіт на користь ОСОБА_7 , так і про другий заповіт - де майно померлий залишив обом дітям (позивачу та ОСОБА_7 ). Про це знали усі родичі і обговорювали неодноразово дану тему. Між позивачем і ОСОБА_7 (її братом) часто виникали сварки, через те, що їхній батько змінив свою волю.

Остання хворіла, однак її усюди возили на автомобілі. Пересуватись вона може. До батьків позивач раніше приїжджала регулярно - раз на тиждень. На усіх похоронах також була присутня. Робила 40 днів по матері. Посилання ОСОБА_3 на незадовільний стан здоров`я, як на підставу для незнання про заповіт чи неможливість відвідати нотаріуса, на думку відповідача ОСОБА_1 є надуманим.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні також висловила позицію, що позивач знала про існування кількох заповітів свого батька. Воля заповідача за життя змінювалась, і відбувалось це, не виключно, з ініціативи ОСОБА_3 . Вважає, що Закон передбачає чіткий порядок і строки прийняття спадщини, і позивач після смерті ОСОБА_5 таким правом не скористалась.

Заслухавши вступне слово представника позивача та відповідачів, дослідивши матеріали справи та надавши оцінку наявним у ній доказам, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову.

Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Маначин Волочиського району Хмельницької області помер батько позивача ОСОБА_5 (а.с. 8, 40-41, 106).

Згідно з копії довідки від 20.01.2020 № 16, виданої діловодом с. Маначин Волочиської міської об`єднаної територіальної громади Хмельницької області, на день смерті ОСОБА_5 разом з ним була зареєстрована та проживала його дружина ОСОБА_6 (а.с. 10).

Згідно з копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 27.08.2018, ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 7).

ОСОБА_5 , належало право приватної власності на житловий будинок, що розташований по АДРЕСА_1 (а.с. 11-12).

Вказані вище обставини визнано сторонами в ході розгляду справи.

Згідно копії заповіту від 31.10.2011 ОСОБА_5 все своє майно в рівних долях заповів ОСОБА_3 та ОСОБА_7 (а.с. 13).

Волочиська державна нотаріальна контора відмовила ОСОБА_3 у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_5 , у зв`язку з тим, що вона пропустила шестимісячний термін для прийняття спадщини і не була зареєстрована за однією адресою разом зі спадкодавцем, що підтверджується копією листа від 29.01.2020 № 114/02-14 (а.с. 15).

Згідно з ч. 1 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).

З копії спадкової справи № 499/2015, заведеної після смерті ОСОБА_5 слідує, що єдиним спадкоємцем, який прийняв спадщину після смерті останнього є його син ОСОБА_7 . Дружина спадкодавця ОСОБА_6 відмовилась від отримання належної їй обов`язкової частки у спадщині та від усієї спадщини, подавши заяву від 19.11.2015. Також в заяві дружина зазначила, що чоловік заповів майно, яке є його особистою приватною власністю, ОСОБА_3 і ОСОБА_7 (а.с. 49 зворот).

З копії вказаної спадкової справи також встановлено, що крім заповіту від 31.10.2011, вчиненого на ім`я ОСОБА_3 та ОСОБА_7 (а.с. 54 зворот), ОСОБА_5 вчинив ще два заповіти, а саме: від 04.12.2000, яким все своє майно заповів ОСОБА_7 , та від 06.02.2012, яким заповів ОСОБА_7 земельні ділянки площею 0,4802 га та 2,1535 га (а.с. 50 зворот, 51). Належним чином оформивши свої спадкові права, ОСОБА_7 отримав свідоцтва про право на спадщину за заповітом. Спадщина, на яку видані свідоцтва, складається із земельних ділянок площею 2,1535 га та площею 0,4802 га (а.с. 57 зворот, 59)

За змістом ч.ч. 1-2 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1268, ч. 1 ст. 1269, ч. 1 ст. 1270, ч. 1 ст. 1272 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Таким чином, єдиним спадкоємцем ОСОБА_5 , який прийняв спадщину подавши нотаріусу у встановлений законом строк заяву про прийняття спадщини був його син

ОСОБА_7. ОСОБА_7. помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 24.01.2017 (а.с. 9, 68). З копії спадкової справи № 110/2017, заведеної після смерті ОСОБА_7 вбачається, що спадкоємцями, які прийняли спадщину після смерті останнього є його дочки: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с. 63-96).

З копії спадкової справи № 322/2018, заведеної після смерті ОСОБА_6 встановлено, що спадщину після її смерті прийняла дочка ОСОБА_3 і отримала свідоцтва про право на спадщину за заповітом (а.с. 34-47).

Як встановлено судом, позивач ОСОБА_3 не була зареєстрована за однією адресою з ОСОБА_5 на день його смерті та у шестимісячний строк не звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини (а.с. 10, 15).

Для оформлення спадкових прав після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 подала до нотаріуса заяву лише в січні 2020 року.

У зв`язку з цим, Волочиська державна нотаріальна контора відмовила ОСОБА_3 у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Згідно з ч. 3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Суд звертає увагу на те, що поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є ті, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Частиною 1 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу, який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.

ОСОБА_3 позовну заяву обґрунтовує тим, що пропустила строк для прийняття спадщини з об`єктивних причин, оскільки не знала про існування заповіту на її ім`я. Не знання про заповіт також пов`язано із її незадовільним станом здоров`я (хворобами).

За результатами судового розгляду справи суд приходить до переконання, що позивачем не доведено наявності у неї поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини, якими обґрунтовано позов.

Доводи позивача щодо незнання нею про існування заповіту батька від 31.10.2011 спростовується поясненнями відповідачів та матеріалами справи.

З пояснень представника позивача та відповідачів наданих в судовому засіданні слідує, що позивач ОСОБА_3 проживає за 10-15 км. від домоволодіння її померлих батьків, з ними підтримувала нормальні відносини, регулярно навідувалась та спілкувалась. Особливо була близькою з матір`ю, яка усе своє майно заповіла доньці - ОСОБА_3 . Остання була на похоронах свого батька, матері та брата, спілкувалася із членами сім`ї. Хвороби не стали на заваді цьому. Відповідачі стверджують суду, що їхній тітці було відомо про існування заповітів, а відомості про їхній зміст обговорювалась в родині неодноразово.

Суд вважає, що доводи відповідачів підтверджуються матеріалами спадкової справи № 499/2015, заведеної після смерті ОСОБА_5 , де наявні заяви матері позивача та її брата від листопада 2015 року. Зі змісту заяв вбачається, що і ОСОБА_6 , і ОСОБА_7 знали про волю померлого, викладену у його заповітах та повідомили нотаріуса про спадкоємця ОСОБА_3 .

Варто вказати і про те, що усі спадкові справи були заведені в одній державній нотаріальній конторі. 08.11.2018 ОСОБА_3 у визначений законом строк звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_6 .

Отже, у 2018 році позивач була обізнана з вимогами статей 1269, 1270 ЦК України, а також із волею матері відносно розпорядження її спадковим майном.

Вказане, на думку суду, також підтверджує доводи відповідачів в частині поінформованості позивача про наявність заповітів її батька.

Лист Волочиської Центральної районної лікарні від 11.06.2020 № 477, в якому міститься інформація про лікування та діагнози позивача, на переконання суду, не доводить факт того, що ОСОБА_3 не знала про існування заповіту від 31.10.2011.

Крім того, сторона позивача не обґрунтовує позов тим, що строк для звернення до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини було пропущено з поважної причини, якою є перебування на лікуванні в хірургічному відділенні.

Враховуючи вищевикладене, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_3 через їх недоведеність.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на позивача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 1261, 1269, 1270, 1272 ЦК України, ст.ст. 12-13, 81, 89, 206, 263-265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визначення додаткового строку достатнього для подання заяви про прийняття спадщини - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга подається до Хмельницького апеляційного суду через Волочиський районний суд Хмельницької області протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач 1: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання невідоме; фактичне місце проживання: АДРЕСА_3 .

Відповідач 2: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 .

Повний текст судового рішення складено 16 червня 2020 року.

Суддя: