Постанова

від 01.10.2020 по справі 671/308/20

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 671/308/20

Провадження № 22-ц/4820/1316/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2020 року м. Хмельницький

Хмельницький апеляційний суд у складі колегії

суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Грох Л.М. (суддя-доповідач), П`єнти І.В., Спірідонової Т.В.,

секретар судового засідання Чебан О.М.,

з участю представника апелянта, а також відповідачів у режимі відеоконференції,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Волочиського районного суду Хмельницької області в складі судді Павлової А.С. від 15 червня 2020 року.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд

в с т а н о в и в :

У лютому 2020 року ОСОБА_1 , звертаючись в суд з цим позовом до відповідачів, вказувала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_4 . ІНФОРМАЦІЯ_2 помер її рідний брат ОСОБА_5 . ІНФОРМАЦІЯ_3 померла її мати ОСОБА_6 .

Після смерті батька відкрилася спадщина на житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1 .

Як з`ясувалося у січні 2020 року, її батько ОСОБА_4 залишив заповіт від 31.10.2011 року, яким заповів усе своє майно в рівних долях їй та її брату ОСОБА_5 .

Позивач часто хворіла, доступу до документів не мала, а тому і не знала про вказаний заповіт.

29.01.2020 року державним нотаріусом Волочиської державної нотаріальної контори відмовлено їй в оформленні спадщини у зв`язку з пропуском строку для прийняття спадщини.

Відповідачі є доньками її брата ОСОБА_5 , який прийняв та оформив спадщину після смерті батька.

Вважала, що з поважних причин пропустила встановлений законом строк для прийняття спадщини, оскільки не знала про існування заповіту батька на її користь.

Тому просила визначити їй додатковий строк для подачі заяви про прийняття спадщини, що відкрилася після смерті її батька ОСОБА_4 .

Рішенням Волочиського районного суду Хмельницької області від 15 червня 2020 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вважає рішення суду незаконним, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати, прийняти нове судове рішення, яким позов задовольнити. Вважає помилковим висновок суду першої інстанції про неповажність наведених нею причин пропуску строку для прийняття спадщини. На думку апелянта, суд не врахував її пояснення про необізнаність щодо існування заповіту, а також практику Верховного Суду щодо наявності підстав для визначення додаткового строку для прийняття спадщини за аналогічних обставин.

Апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Так, судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Маначин Волочиського району помер батько позивачки - ОСОБА_4 . Після його смерті відкрилася спадщина на належний йому на праві власності житловий будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 та земельні ділянки.

31.10.2011 року ОСОБА_4 було складено заповіт, яким він заповів все своє майно ОСОБА_1 та ОСОБА_5 у рівних частках.

ОСОБА_6 , дружина ОСОБА_4 , була зареєстрована та проживала разом з ним на день смерті.

Згідно з матеріалами спадкової справи № 499/2015 до майна померлого ОСОБА_4 спадщину після нього прийняв у встановленому порядку його син ОСОБА_5

ОСОБА_6 , дружина спадкодавця ОСОБА_4 , заявою до нотаріуса підтвердила свою обізнаність зі змістом заповіту спадкодавця на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_5 та відмовилася від належної їй обов`язкової частки у спадщині.

ОСОБА_5 оформив спадщину після батька ОСОБА_4 і отримав свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 05.03.2016 року на земельну ділянку площею 2,1535 га, кадастровий номер 6820984200:02:010:0008 та земельну ділянку площею 0,4802 га, кадастровий номер 6820984200:02:013:0211.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 помер.

Згідно з матеріалами спадкової справи № 110/2017 до майна померлого ОСОБА_5 спадщину після нього у встановленому порядку прийняли та оформили його доньки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - відповідачки у справі.

ІНФОРМАЦІЯ_3 померла мати позивачки, ОСОБА_6 .

За матеріалами спадкової справи № 332/2018 до майна померлої ОСОБА_6 спадщину після неї у встановленому порядку прийняла її донька ОСОБА_1 , яка отримала і свідоцтва про право на спадщину за заповітом.

Позивач ОСОБА_1 не проживала постійно разом із спадкодавцем ОСОБА_4 на час відкриття спадщини і не подала у встановлений 6-місячний строк заяву про прийняття спадщини.

ОСОБА_1 звернулася із заявою про прийняття спадщини після батька ОСОБА_4 лише в січні 2020 року, у зв`язку з чим 29.01.2020 року державним нотаріусом Волочиської державної нотаріальної контори відмовлено позивачці в оформленні спадщини після ОСОБА_4 внаслідок пропуску строку для прийняття спадщини.

Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи і не оспорюються сторонами.

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що наведені позивачем причини пропуску строку для подання до нотаріуса заяви про прийняття спадщини (наявність хвороб та періодичне лікування позивача, її необізнаність про існування заповіту батька на її користь) не є поважними причинами пропуску цього строку, тому відсутні підстави для визначення додаткового строку.

Доводи апеляційної скарги про помилковість цих висновків суду і неналежну оцінку причин пропуску строку для прийняття спадщини як поважних не ґрунтуються на нормах закону і є безпідставними.

Так, відповідно до ст.ст. 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб

(спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з ч.ч. 1, 2 статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Відповідно до частини 1 статті 1269, частини 1 статті 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно статтею 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Пленум Верховного Суду України у пункті 24 постанови від 30 травня 2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування роз`яснив, що, вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

За змістом ст. 1217 Цивільного кодексу України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно з ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Відповідно до статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Встановлено, що позивач ОСОБА_1 є донькою спадкодавця ОСОБА_4 , була обізнана про факт його смерті, а отже, й про відкриття спадщини у зв`язку з його смертю.

Відтак незалежно від обізнаності про існування заповіту, позивач могла реалізувати своє волевиявлення на прийняття спадщини після смерті батька як його потенційний спадкоємець першої черги за законом шляхом подачі відповідної заяви до нотаріуса у встановлений 6-місячний строк.

У зв`язку з цим не мають істотного значення доводи апеляційної скарги про неповідомлення її про відкриття спадщини нотаріусом відповідно до ст. 63 Закону України Про нотаріат .

В свою чергу обґрунтованими є висловлені судом сумніви у достовірності твердження позивача про необізнаність щодо існування заповіту батька на її ім`я, зважаючи на обізнаність її матері зі змістом цього заповіту, яка в свою чергу склала заповіт на ім`я позивачки, що свідчить про їхні добрі стосунки.

Суд першої інстанції правильно констатував, що обставини, на які посилалася позивачка, не є поважними (пов`язаними з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій) причинами пропуску строку для прийняття спадщини.

Суд обґрунтовано не взяв до уваги правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17, а також в постанові від 21.09.2020 року (справа № 130/2517/18), на який посилається апелянт, оскільки він стосується спору за участю спадкоємця за заповітом, який не належить до кола спадкоємців заповідача першої черги за законом, при наявності таких спадкоємців, - тобто, стосується обставин, за яких заповіт є єдиною підставою спадкування і незнання про його існування зумовило пропуск строку для прийняття спадщини.

Суд першої інстанції на підставі встановлених обставин справи та належно оцінених доказів, керуючись статтями 1222, 1220, 1269, 1270, 1272 ЦК України про порядок прийняття спадщини, правильно встановив, що причини, на які посилалася ОСОБА_1 як на підставу для визначення їй додаткового строку для прийняття спадщини, не можуть бути визнані поважними.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновок суду першої інстанції.

Рішення суду ґрунтується на повно, всебічно досліджених матеріалах справи, постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст .ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Волочиського районного суду Хмельницької області від 15 червня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повна постанова складена 05 жовтня 2020 року.

Судді Л.М. Грох

І.В. П`єнта

Т.В. Спірідонова