Постанова

від 29.06.2021 по справі 671/308/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

29 червня 2021 року

м. Київ

справа № 671/308/20

провадження № 61-16392св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волочиського районного суду Хмельницької області від 15 червня 2020 року у складі судді Павлової А. С. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 01 жовтня 2020 року у складі колегії суддів: Грох Л. М., Пєнти І. В., Спірідонової Т. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Позовобґрунтований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - рідний брат ОСОБА_5 , а ІНФОРМАЦІЯ_3 - мати ОСОБА_6 .

Після смерті батька відкрилася спадщина на житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1 .

Її батько ОСОБА_4 залишив заповіт від 31 жовтня 2011 року, яким заповів усе своє майно в рівних частинах їй та брату ОСОБА_5 .

Позивач часто хворіла, доступу до документів не мала, а тому не знала про цей заповіт.

29 січня 2020 року державний нотаріус Волочиської державної нотаріальної контори відмовив їй в оформленні спадщини у зв`язку з пропуском строку для її прийняття.

Відповідачі є дочками її брата ОСОБА_5 , який прийняв та оформив спадщину після смерті батька.

Вважала, що з поважних причин пропустила встановлений законом строк для прийняття спадщини, оскільки не знала про існування заповіту батька на її користь.

Просила визначити їй додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, що відкрилася після смерті її батька ОСОБА_4 .

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Волочиського районного суду Хмельницької області від 15 червня 2020 року, залишеним без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 01 жовтня 2020 року, в позові відмовлено.

Відмовивши в позові, суд першої інстанції виходив з того, що наведені позивачем причини пропуску строку для подання до нотаріуса заяви про прийняття спадщини (наявність хвороб та періодичне лікування позивача, її необізнаність про існування заповіту батька на її користь) не є поважними причинами пропуску цього строку, тому відсутні підстави для задоволення позову.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Волочиського районного суду Хмельницької області від 15 червня 2020 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 01 жовтня 2020 року, просила скасувати оскаржувані рішення та ухвалити нове про задоволення позову.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржуване судове рішення є незаконним, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права.

Як на підставу касаційного оскарження заявник посилалася на те, що суд апеляційної інстанції не застосував правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17.

Аргументи інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 29 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.

У січні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваних судових рішень, обговоривши доводи касаційної скарги, відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Маначин Волочиського району помер батько позивача - ОСОБА_4 . Після його смерті відкрилася спадщина на належний йому на праві власності житловий будинок з надвірними будівлями на АДРЕСА_1 та земельні ділянки.

Згідно з матеріалами спадкової справи №499/2015 після смерті ОСОБА_4 спадщину прийняв його син ОСОБА_5 .

ОСОБА_6 , дружина спадкодавця ОСОБА_4 , звернулася із заявою до нотаріуса, підтвердила свою обізнаність зі змістом заповіту спадкодавця на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_5 та відмовилася від належної їй обов`язкової частки у спадщині.

ОСОБА_5 оформив спадщину після батька ОСОБА_4 і отримав свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 05 березня 2016 року на земельну ділянку площею 2,1535 га, кадастровий номер 6820984200:02:010:0008 та земельну ділянку площею 0,4802 га, кадастровий номер 6820984200:02:013:0211.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 помер.

Згідно з матеріалами спадкової справи №110/2017 після смерті ОСОБА_5 спадщину прийняли його дочки ОСОБА_2 та ОСОБА_3

31 жовтня 2011 року ОСОБА_4 склав заповіт, яким заповів все своє майно ОСОБА_1 та ОСОБА_5 у рівних частках.

ІНФОРМАЦІЯ_3 померла мати позивачки, ОСОБА_6 .

Згідно з матеріалами спадкової справи № 332/2018 після сметрі ОСОБА_6 спадщину у встановленому порядку прийняла її дочка ОСОБА_1 , яка отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом.

У січні 2020 року ОСОБА_1 звернулася із заявою про прийняття спадщини після батька ОСОБА_4

29 січня 2020 року державний нотаріус Волочиської державної нотаріальної контори відмовив позивачу в оформленні спадщини після ОСОБА_4 через пропуск строку для її прийняття.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно з частиною першою статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).

За загальними положеннями про спадкування, право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Законодавство не встановлює конкретний перелік поважних причин пропуску строку на подачу заяви про прийняття спадщини та такі причини оцінюються судом на власний розсуд, в кожному конкретному випадку та з урахуванням усіх обставин справи. Головною ознакою поважних причин є те, що вони унеможливлюють своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини.

Встановивши, що позивач є дочкою померлого, а тому незалежно від наявності заповіту на її ім`я, вона, у випадку, якщо бажала би прийняти спадщину, мала можливість звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за законом, суд апеляційної інстанції правильно застосував норми матеріального права та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність у цій справі підстав для надання додаткового строку для прийняття спадщини.

У випадку якби позивач не була спадкоємцем першої черги вона дійсно б не мала підстави звертатися до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, аж доки б не дізнався про існування заповіту і така обставина могла бути підставою для подання заяви про надання додаткового строку.

Спадкове законодавство засновується на принципі переваги формального волевиявлення спадкодавця (заповіту) над положеннями закону, спадкоємці за законом спадкують тільки у випадках відсутності заповіту, визнання його недійсним, нерозподілення заповідачем усієї спадщини або неприйняття (відмови від прийняття) спадщини спадкоємцями, призначеними у заповіті (частина друга статті 1223 ЦК України).

У цій справі суди встановивши обставини справи, дійшли висновку, що незалежно від обізнаності про існування заповіту позивач могла реалізувати своє волевиявлення на прийняття спадщини після смерті батька як спадкоємиця першої черги за законом шляхом подання відповідної заяви до нотаріуса у встановлений 6-місячний строк. Проте, така заява позивачем у шестимісячний строк подана не була. Обставини, на які посилалася позивач, не є поважними (пов`язаними з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій) причинами пропуску строку для прийняття спадщини.

Безпідставними є доводи скарги про те, що суд апеляційної інстанції не застосував правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17.

У постанові Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17, провадження № 61-38298св18, викладено висновок, що необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини. Суд у цій справі виходив з того, що позивач на час відкриття спадщини не проживав із спадкодавцем, про наявність заповіту, складеного на його користь, дізнався поза межами строку, передбаченого частиною першою статті 1270 ЦК України. Такі обставини свідчать про поважність причин, пов`язаних з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця при поданні заяви про прийняття спадщини, що є підставою для визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

У цій справі встановлені обставини спадкування позивача після смерті його двоюрідного брата, отже, спадкування спадкоємцем п`ятої черги за законом.

У справі, яка переглядається, правовідносини виникли у зв`язку із спадкуванням позивачем, яка є спадкоємицем першої черги після сметрі батька.

Отже правовідносини у справі № 565/1145/17 та у справі, яка переглядається, не є подібними, тому суд обгрунтовано не застосував до спірних правовідносин висновки, викладені у справі № 565/1145/17.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновки суддів, спрямовані на незгоду із судовими рішеннями у справі та власним тлумачення норм процесуального права.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Перевіривши правильність застосування судами норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень без змін.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки у цій справі оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Волочиського районного суду Хмельницької області від 15 червня 2020 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 01 жовтня 2020 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: А. С. Олійник

С. О. Погрібний

В. В. Яремко