Постанова

від 03.06.2020 по справі 761/8870/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

03 червня 2020 року

м. Київ

справа № 761/8870/17

провадження № 61-10362св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Тіпі-Лінк Юкрейн ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Тіпі-Лінк Юкрейн на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 20 червня 2017 року у складі судді Гуменюк А. І. та постанову Апеляційного суду м. Києва від 24 січня 2018 року у складі колегії суддів: Мараєвої Н. Є., Андрієнко А. М., Заришняк Г. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Тіпі-Лінк Юкрейн (далі - ТОВ Тіпі-Лінк Юкрейн ) про стягнення заборгованості за договором оренди нерухомого майна.

Позовна заява мотивована тим, що 21 серпня 2014 року між нею та ТОВ Тіпі-Лінк Юкрейн укладено договір найму (оренди) нерухомого майна, а саме ізольованої трикімнатної квартири загальною площею 78 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , яка належить їй на праві приватної власності.

Згідно з умовами вказаного договору найму (оренди) нерухомого майна вонапередала, а відповідач прийняв у строкове платне володіння і користування нерухоме майно та зобов`язався щомісячно сплачувати за користування майном орендну плату у безготівковій грошовій формі у сумі 1 500 долларів США. При цьому сторони погодили, що розмір орендної плати не включає в себе плату за електроенергію, телебачення, інтернет, телефон, комунальні платежі та інші офіційні і договірні плати. За умовами договору у разі підвищення офіційного курсу долара США до гривні більше ніж на 20 % орендна плата фіксується в національній валюті України - гривні і становить 22 800 грн. Відповідач розрахунки відповідно до умов договору не здійснив, допустив утворення заборгованості у розмірі 96 878,13 грн.

З огляду на викладене та з урахуванням уточнених позовних вимог, ОСОБА_1 просила суд: стягнути з ТОВ Тіпі-Лінк Юкрейн на її користь 105 314,91 грн, з яких: 96 878, 13 грн - заборгованість за орендною платою, 1 457, 43 грн - три проценти річних, 6 979, 35 грн - інфляційні втрати; стягнути з відповідача понесені судові витрати.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 20 червня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ТОВ Тіпі-Лінк Юкрейн на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором оренди нерухомого майна у розмірі 105 314,91 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач взяті на себе зобов`язання за договором найму (оренди) нерухомого майна від 21 серпня 2014 року належним чином не виконав, унаслідок чого у відповідача виникла заборгованість у розмірі 105 314,91 грн, із яких 96 878,13 грн - заборгованість за орендною платою, 1 457,43 грн - три проценти річних за прострочення виконання грошового зобов`язання та 6 979,35 грн - інфляційні втрати, які підлягають стягненню із відповідача на користь позивачки у судовому порядку.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду м. Києва від 24 січня 2018 року апеляційну скаргу ТОВ Тіпі-Лінк Юкрейн залишено без задоволення, рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 20 червня 2017 року залишено без змін.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції, правильно застосувавши норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини сторін, та врахувавши, що визначена умовами договору оренди сума орендної плати не передбачала ніяких відрахувань із цієї суми, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У касаційній скарзі, поданій у лютому 2018 року до Верховного Суду, ТОВ Тіпі-Лінк Юкрейн , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права,просило скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди попередніх інстанцій помилково не врахували доводи представника ТОВ Тіпі-Лінк Юкрейн про те, що останнє діяло як податковий агент позивачки та сплачувало до державного бюджету податок з доходу фізичної особи згідно з вимогами Податкового кодексу України (далі - ПК України). За таких обставин сума заборгованості є необгрунтованою, зважаючи на те, що сумарний розмір таких платежів від імені позивачки становить 99 274,13 грн. Сплата податків є обов`язковою у випадку отримання доходу будь-якою особою. Порядок нарахування, утримання та сплати податків встановлюється виключно законами України і не може визначатись положеннями інших правових актів, у тому числі правочинами, що вказує на необгрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 . Усупереч вимог статей 10, 11, 60, 212-215 ЦПК України суди зазначених вище обставин не встановили та не надали їм належної правової оцінки.

Надходження касаційної скарги до Верховного Суду

Ухвалою Верховного Суду від 03 березня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ Тіпі-Лінк Юкрейн на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 20 червня 2017 року та постанову Апеляційного суду м. Києва від 24 січня 2018 року і витребувано із суду першої інстанції цивільну справу № 761/8870/17.

Ухвалою Верховного Суду від 04 квітня 2018 року справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ Тіпі-Лінк Юкрейн про стягнення заборгованості за договором оренди нерухомого майна призначено до судового розгляду.

Короткий зміст позиції інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу позивачка до суду не подала.

Фактичні обставини справи

21 серпня 2014 року між ОСОБА_1 та ТОВ Тіпі-Лінк Юкрейн було укладено договір найму (оренди) нерухомого майна, за яким позивачка передала, а відповідач прийняв у строкове платне володіння і користування ізольовану трикімнатну квартиру загальною площею 78 кв. м, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , яка належить позивачці на праві приватної власності.

Відповідно до пункту 3.1 договору найму (оренди) нерухомого майна від 21 серпня 2014 року за домовленістю сторін щомісячна плата за користуванням об`єктом нерухомості (орендна плата) вноситься наймачем у безготівковій грошовій формі і становить суму в гривні, еквівалентну 1 500 доларів США, і не включає плати за електроенергію, телебачення, інтернет, телефон, комунальні платежі та інших офіційних і договірних плат .

Згідно з пунктом 3.1.1 договору найму (оренди) нерухомого майна від 21 серпня 2014 року передбачено, що орендна плата в сумі, вказаній у пункті 3.1 цього договору, перераховується на розрахунковий рахунок наймодавця в гривні за середнім курсом, встановленим на день оплати, який передує оплаті.

У разі підвищення курсу долара США до гривні більше ніж на 20 % орендна плата фіксується в гривні і становить суму у розмірі 22 800 грн.

31 серпня 2014 року між ОСОБА_1 та ТОВ Тіпі-Лінк Юкрейн було підписано акт передавання-приймання, за яким позивачка передала, а відповідач прийняв квартиру загальною площею 78 кв. м, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 (а. с. 8).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній до набрання чинності Законом України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ ) передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частинами першою та другою статті 400 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення відповідають зазначеним вище вимогам цивільного процесуального законодавства України.

Згідно з частиною першою статті 759 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства (стаття 526 ЦК України).

Частиною першою статті 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вирішуючи спір у цій справі, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив із доведеності та обґрунтованості позовних вимог відповідно до наданих позивачем розрахунків заборгованості.

З таким висновком судів погоджується й колегія суддів.

Заперечуючи проти визначеного позивачем розміру заборгованості з орендної плати, відповідач вказував на те, що в правовідносинах, які виникли між сторонами, він виступає податковим агентом.

Фактично розмір спірної заборгованості відповідач ототожнює із сумою податку на доходи фізичних осіб та сумою військового збору, які він як податковий агент позивачки був зобов`язаний сплатити до Державного бюджету України згідно зі статтями 14, 57 ПК України.

На підтвердження своїх доводів ТОВ Тіпі-Лінк Юкрейн надало суду розрахунок розміру орендної плати за договором від 21 серпня 2014 року з урахуванням податку на доходи фізичних осіб та військового збору, які відповідачем включено до кожного щомісячного платежу.

Разом з цим у пункті 3.1 договору найму (оренди) від 21 серпня 2014 року сторони погодили, що щомісячна плата за користуванням об`єктом нерухомості (орендна плата) становить суму в гривні, еквівалентну 1 500 доларів США, і не включає плати за електроенергію, телебачення, інтернет, телефон, комунальні платежі та інших офіційних і договірних плат .

Відповідно до пункту 3.1.1 договору найму (оренди) нерухомого майна від 21 серпня 2014 року передбачено, що саме орендна плата в сумі, вказаній в пункті 3.1 цього договору, перераховується на розрахунковий рахунок наймодавця в гривні за середнім курсом, встановленим на день оплати, який передує оплаті.

Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Отже, сторони договору оренди (найму) дійшли згоди щодо всіх істотних умов правочину, зокрема, розміру орендної плати, яка підлягає сплаті позивачці у фіксованому розмірі.

При цьому вказаний вище договір найму (оренди) не містить застереження про те, що сума орендної плати включає в себе податок, який повинен сплатити відповідач як податковий агент позивачки.

Вирішення питання про наявність правових підстав для стягнення спірної заборгованості, на думку відповідача, стосується встановлення складових орендної плати, яка в обов`язковому порядку має включати суму податку на доходи фізичних осіб та суму військового збору, встановлену законом.

Встановивши, що сторони узгодили у договорі найму (оренди) розмір орендної плати, який не включає інших офіційних плат , якими по суті є податок на доходи фізичних осіб та військовий збір, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про наявність у відповідача заборгованості перед позивачкою, оскільки сплата останній орендної плати з відрахуванням від цієї суми будь-яких платежів, вказує на неналежне виконання відповідачем як орендарем зобов`язання за договором найму.

Інших доводів щодо необґрунтованості нарахованих позивачкою сум відповідач не зазначив.

Розглядаючи зазначений позов, суди повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і надали їм належну оцінку згідно зі статтями 57-60, 212 ЦПК України 2004 року, правильно встановили обставини справи, у результаті чого ухвалили законні й обґрунтовані рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права.

Наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів попередніх інстанцій по суті вирішення указаного позову та не дають підстав вважати, що судами порушено норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у касаційній скарзі заявник.

Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.

Згідно із статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Крім того, відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Ухвалою Верховного Суду від 12 квітня 2018 року зупинено виконання рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 20 червня 2017 року та постанови Апеляційного суду м. Києва від 24 січня 2018 року до закінчення касаційного провадження.

Оскільки касаційне провадження у справі закінчено, то виконання рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 20 червня 2017 року та постанови Апеляційного суду м. Києва від 24 січня 2018 року підлягає поновленню.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 419, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Тіпі-Лінк Юкрейн залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 20 червня 2017 року та постанову Апеляційного суду м. Києва від 24 січня 2018 року залишити без змін.

Поновити виконання рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 20 червня 2017 року та постанови Апеляційного суду м. Києва від 24 січня 2018 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк