Постанова

від 16.06.2020 по справі 280/1356/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

16 червня 2020 року

м. Київ

справа № 280/1356/16-ц

провадження № 61-18231св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Апеляційного суду Житомирської області від 20 червня 2017 року у складі колегії суддів: Павицької Т. М., Григорусь Н. Й., Коломієць О. С.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання спадкових договорів.

Позов обґрунтований тим, що 11 вересня 2015 року між ОСОБА_1 , як відчужувачем, та ОСОБА_2 , як набувачем, укладено спадкові договори, згідно з умовами яких позивач передає після своєї смерті у власність відповідача житловий будинок з надвірними будівлями на АДРЕСА_1 , земельні ділянки площею 0,2500 га, кадастровий номер 1822587601:01:001:0083, площею 0,2074 га, кадастровий номер 1822587601:01:001:0085, а відповідач зобов`язався забезпечити його необхідним доглядом, продуктами харчування, одягом та належними лікувальними засобами, а також за необхідності здійснювати ремонт житлового будинку і будівель. Проте своїх договірних зобов`язань відповідач не виконав. Під приводом лікування в санаторно-курортній установі відповідач 11 липня 2016 року привіз його у с. Іванівку та здав до Житомирського геріатричного пансіонату. Відповідач оформив документи на поселення його до Житомирського будинку-інтернату для одиноких людей. Добровільного розірвання спадкового договору сторонами не передбачено, тому він звернувся до суду з цим позовом у зв`язку з тим, що відповідач перестав виконувати умови договорів.

Просив розірвати спадкові договори, укладені між ним та відповідачем 11 вересня 2015 року, про передачу набувачу житлового будинку на АДРЕСА_1 , земельних ділянок площею 0,2500 кв. м, кадастровий номер 1822587601:01:001:0083, площею 0,2074 кв. м, кадастровий номер 1822587601:01:001:0085, які знаходяться у с. Торчин Коростишівського району Житомирської області, у зв`язку з невиконанням відповідачем своїх договірних зобов`язань.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанцій

Рішенням Коростишівського районного суду Житомирської області від 01 березня 2017 року в позові ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що будь-яких доказів невиконання обов`язків, обумовлених спадковими договорами, позивач не надав і не спростував доводів відповідача про надання відповідачу необхідних послуг, визначених спадковими договорами.

Короткий зміст судового рішення апеляційної інстанцій

Рішенням Апеляційного суду Житомирської області від 20 червня 2017 року рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 01 березня 2017 року скасовано, ухвалено нове судове рішення.

Розірвано спадковий договір, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 11 вересня 2015 року, про передачу набувачу житлового будинку на АДРЕСА_1 у зв`язку з невиконанням ОСОБА_2 своїх договірних зобов`язань.

Розірвано спадковий договір, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 11 вересня 2015 року, про передачу набувачу земельної ділянки площею 0,2500 кв. м, кадастровий номер 1822587601:01:001:0083, яка знаходиться у с. Торчин Коростишівського району Житомирської області у зв`язку з невиконанням ОСОБА_2 своїх договірних зобов`язань.

Розірвано спадковий договір, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 11 вересня 2015 року, про передачу набувачу земельної ділянки площею 0,2074 кв. м, кадастровий номер 1822587601:01:001:0085, яка знаходиться у с. Торчин Коростишівського району Житомирської області, у зв`язку з невиконанням ОСОБА_2 своїх договірних зобов`язань.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що відповідач не довів належними та допустимими доказами належного виконання ним умов спадкових договорів, свою вину у невиконанні договорів не спростував.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У червні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційною скаргою на рішення Апеляційного суду Житомирської області від 20 червня 2017 року, просив його скасувати та залишити в силі рішення Коростишівського районного суду Житомирської області.

Рух справи в суді касаційної інстанції

11 серпня 2017 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження у справі.

У квітні 2018 року вказану справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України, у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-\/ІІІ Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

16 березня 2018 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла заява представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 про закриття касаційного провадження у справі.

Заява обґрунтована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в будинку - інтернаті помер позивач у справі ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть від 16 лютого 2018 року серія НОМЕР_1 .

Ухвалою Верховного Суду від 25 березня 2019 року у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 про закриття касаційного провадження у справі відмовлено.

Касаційне провадження у справі №280/1356/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання спадкових договорів зупинено до залучення до участі у справі правонаступника (правонаступників) ОСОБА_1 .

Відповідно до відповіді приватного нотаріуса Житомирського нотаріального округу Житомирської області - Доброльожа В . В. заведена спадкова справа №44/2018, згідно з якої спадкоємцем за заповітом є ОСОБА_3 , яка прийняла спадщину.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтована тим, що 11 вересня 2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено спадковий договір, згідно з яким ОСОБА_1 передає після своєї смерті у власність ОСОБА_2 , а ОСОБА_2 приймає у власність від ОСОБА_1 після його смерті належний йому на праві особистої приватної власності житловий будинок з надвірними будівлями та земельні ділянки, що знаходиться в АДРЕСА_1 . ОСОБА_2 зобов`язаний забезпечити ОСОБА_1 необхідним доглядом, необхідними продуктами харчування, одягом, належними лікувальними засобами.

Скасувавши рішення суду першої інстанції та постановивши нове рішення про розірвання спадкових договорів, апеляційний суд необґрунтовано виходив з того, що відповідач не виконував умови цих договорів.

У матеріалах справи відсутні будь-які звернення позивача до відповідача про надання допомоги, чи відмови про надання такої допомоги.

Щодо тимчасового поміщення позивача до пансіонату, то це було його бажання після обстеження лікаря.

Крім того, відповідач весь час навідував позивача у пансіонаті.

Суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку, що на набувача майна покладено забезпечення довічного проживання відчужувача в будинку, що є предметом договору. Зазначені умови відсутні у спірних спадкових договорах.

Суд апеляційної інстанції не звернув уваги, що відповідач не брав на себе зобов`язання цілодобово знаходитись із позивачем, а лише зобов`язався забезпечити його необхідним доглядом, необхідними продуктами харчування, одягом, належними лікувальними засобами.

Суд апеляційної інстанції не встановив, а позивач та його представники не довели, що ОСОБА_1 потребував конкретного забезпечення, якого ОСОБА_2 йому не надав.

Під час спілкування та постійного відвідування позивача у пансіонаті він вказував, що до суду не звертався та бажання розірвати договори не мав.

Аргументи інших учасників справи

У запереченні на касаційну скаргу позивач просив відхилити касаційну скаргу ОСОБА_2 та залишити без змін рішення суду апеляційної інстанції.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

11 вересня 2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено спадковий договір, згідно з яким ОСОБА_1 передає після своєї смерті у власність ОСОБА_2 , а ОСОБА_2 приймає у власність від ОСОБА_1 після його смерті належний йому на праві особистої приватної власності житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 . ОСОБА_2 зобов`язаний забезпечити ОСОБА_1 необхідним доглядом, необхідними продуктами харчування, одягом, належними лікувальними засобами.

11 вересня 2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено спадковий договір, згідно з яким ОСОБА_1 передає після своєї смерті у власність ОСОБА_2 , а ОСОБА_2 приймає у власність від ОСОБА_1 після його смерті належну йому на праві особистої приватної власності земельну ділянку площею 0,2500 га, кадастровий номер 1822587601:01:001:0083, що знаходиться в АДРЕСА_1 . ОСОБА_2 зобов`язаний забезпечити ОСОБА_1 необхідним доглядом, необхідними продуктами харчування, одягом, належними лікувальними засобами.

11 вересня 2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено спадковий договір, відповідно до якого ОСОБА_1 передає після своєї смерті у власність ОСОБА_2 , а ОСОБА_2 приймає у власність від ОСОБА_1 після його смерті належну йому на праві особистої приватної власності земельну ділянку площею 0,2074 га, кадастровий номер 1822587601:01:001:0085, що знаходиться в АДРЕСА_1 на АДРЕСА_1 . ОСОБА_2 зобов`язаний забезпечити ОСОБА_1 необхідним доглядом, необхідними продуктами харчування, одягом, належними лікувальними засобами.

Суд першої інстанції встановив, що відповідно до довідки, виданої 12 вересня 2016 року директором Житомирського геріатричного пансіонату, ОСОБА_1 , який прибув згідно з путівкою Департаменту праці та соціального захисту населення Житомирської облдержадміністрації від 30 червня 2016 року № 130, проживає в Житомирському геріатричному пансіонаті та знаходиться на повному державному забезпеченні з 11 липня 2016 року на час видачі довідки.

Департамент праці та соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації 30 червня 2016 року видав путівку № 130 для ОСОБА_1 . До путівки від 30 червня 2016 року № 130 додано повідомлення, відповідно до якого ОСОБА_1 прибув у Житомирський будинок-інтернат та наказом від 11 липня 2016 року № 86 зарахований на державне утримання.

Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 власноруч написав заяву, відповідно до якої просив прийняти його на постійне місце проживання в дім-інтернат, так як він потребує постійного догляду, з умовами прийому, утримання і виписки з будинку-інтернату ознайомлений.

Вимоги про визнання спадкового договору недійсним або розірвання його до поміщення в пансіонат позивач не заявляв.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ (далі - Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).

Касаційні скарги у цій справі подані у липні 2017 року, а тому вони підлягають розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-ІХ.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, заперечення на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Скасовуючи рішення суду першої інст анц ії та ухвалюючи нове рішення про задоволення позову, апеляційний суд виходив з того, що відповідно до частини першої статті 1308 ЦК України спадковий договір може бути розірвано судом на вимогу відчужувача у разі невиконання набувачем його розпоряджень. Крім того, відповідач не довів належними та допустимими доказами належного виконання ним умов спадкових договорів, своєї вини у їх невиконанні не спростував.

З висновками суду апеляційної інстанції погодитись не можна з огляду на таке.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до статті 1302 ЦК України за спадковим договором одна сторона (набувач) зобов`язується виконувати розпорядження другої сторони (відчужувача) і в разі його смерті набуває право власності на майно відчужувача.

Згідно зі статтею 1305 ЦК України набувач у спадковому договорі може бути зобов`язаний вчинити певну дію майнового або немайнового характеру до відкриття спадщини або після її відкриття.

Відповідно до частини другої статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до статті 1308 ЦК України спадковий договір може бути розірвано судом на вимогу відчужувача у разі невиконання набувачем його розпоряджень. Спадковий договір може бути розірвано судом на вимогу набувача у разі неможливості виконання ним розпоряджень відчужувача.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша статті 526 ЦК України).

Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (частини перша, друга статті 614 ЦК України).

Згідно з пунктом 11 спадкових договорів та частиною першої статті 1308 ЦК України спадковий договір може бути розірвано судом на вимогу відчужувача у разі невиконання набувачем його розпоряджень.

Відповідно до частин першої - четвертої статті 60 ЦПК України 2004 року кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Обов`язок доказування обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень.

Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач, є підставою для відмови у позові; а у разі, якщо на тому наполягає відповідач - для відхилення його заперечень проти позову.

У випадку невиконання учасником справи його обов`язку із доведення відповідних обставин належними і допустимими доказами, такий учасник має усвідомлювати та несе ризик відповідних наслідків, зокрема відмови у задоволенні позовних вимог у зв`язку з їх недоведеністю.

Суд першої інстанції встановив обставини справи, дослідив та оцінив докази у справі дійшов висновку, що спірні спадкові договори були укладені відповідно до вимог законодавства.

Стаття 1305 ЦК України визначає, що змістом спадкового договору є вчинення набувачем дій майнового чи немайнового характеру як до відкриття спадщини, так і після її відкриття.

Згідно з укладеними спадковими договорами набувач майна зобов`язаний забезпечити ОСОБА_1 необхідним доглядом, необхідними продуктами харчування, одягом, належними лікувальними засобами (пункт 7 спадкових договорів).

Верховний Суд зазначає, що з метою зловживань з боку відчужувача, враховуючи алеаторний( ризиковий) характер спадкового договору, його зміст має бути конкретно визначений.

Умови спадкових договір, укладених між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , визначають дії майнового характеру, які має вчиняти набувач (відповідач) майна за життя відчужувача майна (позивача). Водночас вони не є достатньо визначеними, що може нести ризик для сторін під час виникнення спору.

Оцінюючи доводи касаційної скарги, застосування судами норм матеріального права, Верховний Суд бере до уваги підстави позову, встановлені судами обставини та зміст спадкових договорів.

У позовній заяві позивач як на підставу позову посилався на те, що відповідач здав його в геріатричний пансіонат, де він проживає та знаходиться на державному забезпеченні з 11 липня 2016 року, оплачує щомісячно будинку - інтернату 3/4 частини розміру своєї пенсії. ОСОБА_2 не виконує свої зобов`язання згідно зі спадковими договорами, позивач перестав виконувати договірні зобов`язання, грубо порушує умови договорів, тому спадкові договори беззаперечно підлягають розірванню.

Водночас у позовній заяві позивач не зазначив, які конкретно умови договорів не виконує відповідач, з огляду на те, що згідно з спадковими договорами він має забезпечити позивача необхідним доглядом, необхідними продуктами харчування, одягом, належними лікувальними засобами, не зазначено, які конкретно його розпорядження (пункт 11 спадкових договорів) після поміщення до геріатричного пансіонату не виконує набувач - відповідач у справі.

Вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції встановив, що відповідач не надав належних і допустимих доказів виконання умов спадкових договорів в повному обсязі, а також докази, що він купував продукти харчування та ліки для позивача, надавав необхідну допомогу.

Суд апеляційної інстанції взяв до уваги, що згідно з довідкою Житомирського геріатричного пансіонату від 12 вересня 2016 року № 405 ОСОБА_1 знаходиться в пансіонаті на повному державному забезпеченні з 11 липня 2016 року.

Встановивши такі обставини, суд апеляційної інстанції не взяв до уваги підстави позову, зміст спадкових договорів, згідно з якими не передбачено забезпечення відчужувача майна грошовими коштами, а як на підставу позову позивач посилався саме на те, що перебування у пансіонаті здійснюється частково за кошти його пенсії.

Посилання суду апеляційної інстанції на довідку Житомирського геріатричного пансіонату від 12 вересня 2016 року № 405 про перебування ОСОБА_1 в пансіонаті на повному державному забезпеченні з 11 липня 2016 року не свідчить про невиконання ОСОБА_2 умов спадкових договорів від 11 вересня 2015 року.

Згідно з довідкою Житомирського геріатричного пансіонату від 20 січня 2017 року ОСОБА_2 періодично відвідував підопічного ОСОБА_1 .

Згідно із заявою ОСОБА_1 , яка написана ним особисто, він просив прийняти його на постійне місце проживання в дім-інтернат, так як він потребує постійного догляду, з умовами прийому, утримання і виписки з будинку-інтернату ознайомлений.

Дійшовши висновку про відмову в позові, суд апеляційної інстанції не витлумачив, не з`ясував зміст спадкових договорів, не з`ясував, які дії відповідач має вчиняти щодо забезпечення позивача необхідним доглядом, необхідними продуктами харчування, належними лікувальними засобами, чи передбачено договорами виконання інших розпоряджень позивача.

Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частин першої, третьої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Одним з елементів верховенства права є дотримання прав людини, зокрема права сторони спору на представлення її позиції та права на справедливий судовий розгляд (пункти 41 і 60 Доповіді Верховенство права , схваленої Венеційською Комісією на 86-му пленарному засіданні, м. Венеція, 25-26 березня 2011 року).

Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини розуміють здатність особи безперешкодно отримати судовий захист та доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Верховний Суд бере до уваги, що за життя позивач не звертався з позовом до відповідача, з будь-якими вимогами про невиконання спадкових договорів, не зазначив у позовній заяві, які на його розпорядження під час перебування у геріатричному пансіонаті не виконував відповідач.

Є необгрунтованими твердження ОСОБА_3 у відзиві на касаційну скаргу, що відповідач під приводом санаторно-курортного лікування здав ОСОБА_1 до будинку-інтернату для одиноких осіб похилого віку на державне утримання.

Згідно з письмовими доказами у справі саме позивач просив оформити його до будинку-інтернату ( а. 9), йому було переконливо рекомендовано замовити путівку на постійне місце проживання в дім-інтернат загального типу за рекомендацією лікарів (а. с. 10, 11).

При оформленні до геріатричного пансіонату позивач не виявив бажання про здійснення оплати його перебування за рахунок відповідача.

Верховний Суд зазначає, що 06 вересня 2016 року позивач видав довіреність на представництво його інтересів у суді, зокрема ОСОБА_3 (його правонаступнику) довіреність була посвідчена приватним нотаріусом в геріатричному пансіонаті. За весь час перебування позивача у геріатричному пансіонаті зміни до спадкових договорів внесено не було.

Верховний Суд зазначає, що суд має розглянути спір з урахуванням підстав позову, суд не повинен сам додатково визначати підстави позову з урахуванням диспозиції норми матеріального права, яка підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо (стаття 11 ЦПК України).

Вирішуючи спір, суд першої інстанції допитав свідків, дослідив письмові докази у справі та дійшов висновку про недоведеність позовних вимог.

Верховний Суд, оцінивши умови спадкових договорів, витлумачивши пункт 11 спадкових договорів, норми матеріального права (статті 1305, 1308 ЦК України) дійшов висновку, що з огляду на зміст спадкових договорів та підстави позову, поміщення позивача до будинку - інтернат не є безумовною підставою для розірвання спадкових договорів, оскільки таке поміщення зумовлене хворобою позивача, на його прохання і за медичними показниками. Спадкові договори не передбачають умови щодо забезпечення позивача на випадок непередбачених для сторін обставин.

З огляду на встановлені судом першої інстанції обставини, підстави позову, зміст спадкових договорів, обставини цієї справи, принципу пропорційності, Верховний Суд дійшов висновку, що справедливим і законим є рішення суду першої інстанції про відмову в позові.

З наведених підстав ухвалене у справі судове рішення суду апеляційної інстанції не можна визнати законним та обґрунтованим, воно підлягає скасуванню, оскільки суд неправильно застосував норми матеріального права.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що рішення суду апеляційної інстанції необхідно скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Апеляційного суду Житомирської області від 20 червня 2017 року скасувати, рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 01 березня 2017 року залишити в силі.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

А. С. Олійник

С. О. Погрібний

В. В. Яремко