Постанова

від 16.06.2020 по справі 910/10574/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" червня 2020 р. Справа№ 910/10574/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шаптали Є.Ю.

суддів: Яковлєва М.Л.

Куксова В.В.

при секретарі Токарева А.Г.

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 16.06.2020.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Спадщина-Капітал"

на рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2019 (повний текст рішення складено 24.12.2019) у справі №910/10574/19 (суддя Ягічева Н. І.)

за позовом 1) Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації,

2) Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спадщина-Капітал"

про припинення договору оренди і виселення орендаря, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.12.2019 позов задоволено частково, та вирішено:

Виселити Товариство з обмеженою відповідальністю "Спадщина-Капітал" з нежитлового приміщення площею 450,6 м. кв. на першому поверсі житлового будинку за адресою вул. Марганецька, 22, м. Київ, та передати приміщення Комунальному підприємству "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва" шляхом підписання між Комунальним підприємством "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва" і Товариством з обмеженою відповідальністю "Спадщина-Капітал" двостороннього акту приймання-передачі орендного майна та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спадщина-Капітал" на користь Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва" 1921 грн.00коп.судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Спадщина-Капітал" подало до Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2019 у справі №910/10574/19 в частині задоволених позовних вимог Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва" про виселення Товариства з обмеженою відповідальністю "Спадщина-Капітал" з нежитлового приміщення площею 450,6 м. кв. на першому поверсі житлового будинку за адресою вул. Марганецька, 22, м. Київ шляхом підписання між Комунальним підприємством "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва" і Товариством з обмеженою відповідальністю "Спадщина-Капітал" двостороннього акту приймання-передачі орендного майна та ухвалите нове рішення.

Також скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушено або неправильно застосовано норми матеріального чи процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга має бути задоволена.

23.01.2020 матеріали справи, разом з апеляційною скаргою, надійшли до Північного апеляційного господарського суду та відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передані на розгляд колегії суддів у наступному складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Яковлєва М. Л., Куксова В. В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2020 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спадщина-Капітал" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2019 у справі №910/10574/19 залишено без руху та надано скаржникові строк для усунення недоліків, допущених останнім при поданні апеляційної скарги.

Через канцелярію Північного апеляційного господарського суду 21.02.2020 року від скаржника надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2020 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Спадщина-Капітал" пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2019 у справі №910/10574/19, відкрито апеляційне провадження та призначено до розгляду на 31.03.2020.

06.03.2020 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду позивачем - 2 подано відзив на апеляційну скаргу у відповідності до якого останній просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції просить залишити без змін та подано клопотання про долучення документів.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2020, враховуючи постанову Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" повідомлено учасників справи №910/10574/19, що розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Спадщина-Капітал" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2019 не відбудеться 31.03.2020, про час та дату судового засідання учасників справи буде повідомлено додатково.

23.03.2020 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду скаржником подано клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2020 призначено до розгляду справу на 02.06.2020.

В судовому засіданні 02.06.2020 оголошено перерву до 16.06.2020.

В судовому засіданні 16.06.2020 представник скаржника підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та просив задовольнити її, а рішення місцевого господарського суду просив скасувати.

В судовому засіданні 16.06.2020 представник позивача-1 заперечив проти доводів викладених в апеляційній скарзі та просив відмовити в її задоволенні, а рішення суду першої інстанції просив залишити без змін.

В судовому засіданні 16.06.2020 представник позивача-2 заперечив проти доводів викладених в апеляційній скарзі з урахуванням відзиву на апеляційну скаргу поданого під час апеляційного провадження та просив відмовити в її задоволенні, а рішення суду першої інстанції просив залишити без змін.

Згідно з частиною першою статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, що 27.12.2001 рішенням представника територіальної громади Києва, Київської міської ради (надалі-Власник) № 208/1642 об`єкти житлового і нежитлового фонду, окремо стоячи нежитлові будівлі відповідно до переліку, були віднесені до комунальної власності територіальних громад м. Києва, в цьому переліку знаходився і будинок за адресою вул. Марганецька, 22, м. Київ.

Між Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва і Товариством з обмеженою відповідальністю "Спадщина-Капітал" (надалі - Відповідач) 30.09.2003 року було укладено договір оренди нежилого приміщення за № 190/415 (надалі Договір) на нежиле приміщення за адресою вул. Марганецька, 22, м. Київ, площею 450,6 м 2 .

Рішенням Власника від 28.10.2011 № 183/4995 і розпорядженням від 10.12.2010 № 1112 виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) об`єкти комунальної власності згідно рішення Власника № 208/1642 закріплялись на праві господарського відання за районними в місті Києві державними адміністраціями з правом направлення пропозицій по наданню нерухомого майна в оренду і контролю за надходженням до бюджету відрахувань від орендної плати.

22.09.2011 Власником було прийнято рішення № 34/6250 яким останній визначив орендодавцями, районні в місті Києві державні адміністрації, щодо майна яке передане їм в правління. Ці повноваження підтверджені в рішенні Власника № 415/1280 від 21.04.2015 з одночасними затвердженням "Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва" і Методики розрахунку орендної плати територіальної громади міста Києва.

09.10.2014 на підставі рішення Власника № 270/270, було створено комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва" (надалі - Позивач 2). 13.02.2015 Дніпровська районна в місті Києві державна адміністрація (надалі-Позивач 1) розпорядженням № 61 закріпила за Позивачем 2 на праві господарського відання, управління об`єктами житлового і нежитлового фонду переданого в управління Виконавчого органу і визначила його балансоутримувачем.

01.09.2015 вступило в силу рішення Господарського суду м. Києва по справі №910/6772/15-г яким Договір вважався поновленим до 21.12.2015.

Між Позивачем- 1, Відповідачем і Позивачем- 2, 13.11.2015 було підписано додаткову угоду до Договору, відповідно до якої орендодавцем за Договором стає Позивач 1, а балансоутримувачем - особою на рахунок якої орендар перераховує орендну плату, Позивач-2.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.07.2018 по справі №910/4975/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спадщина - Капітал" до Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації про визнання Договору продовженим встановлено, що договір оренди нежилого приміщення № 190/415 від 30.09.2003 фактично є поновленим з 21.12.2015 на той же строк, тобто до 21.12.2018.

У відповідності до фактів встановлених в ході розгляду справ №910/6772/15-г, № 910/4975/18 і керуючись ч. 4ст.75 ГПК України Позивач-1 є орендодавцем по Договору, а Позивач-2 стороною Договору, яка згідно умов Договору і за дорученням Позивача-1, має здійснювати контроль по дотриманню орендодавцем режиму використання орендованого майна і отримувати від Відповідача орендну плату.

З матеріалів справи вбачається та стверджується позивачем, що 17.01.2019 відповідно до вимог ч.2ст.17 Закону України "Про оренду державного і комунального майна" останній направив Відповідачу листа (заяву) про припинення договірних відносин згідно Договору і небажання їх продовжувати. Лист було відправлено за адресою місцезнаходження юридичної особи і адресою місцезнаходження об`єкта оренди.

Вказані обидва листи надійшли на адресу відповідача 18.01.2019 і були отримані 13.02.2019, що підтверджується зворотними повідомленням і поширенням інформації в мережі Інтернет, на сайті сервісу Укрпошта.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивачі зазначають, що змістом ст. 17 ЗУ "Про оренду державного і комунального майна" визначено як підставу припинення договору оренду лише бажання однієї зі сторін не продовжувати договір оренди, строк дії якого сплив, а відповідач не заявив протягом місяця, своїх заперечень.

Беручи до уваги викладене та частково задовольняючи позовні вимоги місцевий господарський суд виходив з наступного.

У відповідності до ст.ст. 627, 628 та 629 Цивільного кодексу України (далі також - ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Як визначено ст. 283 Господарського кодексу України (далі також - ГК України), що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Разом з тим, оскільки об`єктом оренди за договором № 190/415 від 30.09.2003 є комунальне майно, то на спірні правовідносини поширюється також і дія Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10 квітня 1992 року № 2269-XII (далі також - Закон), у частині першій статті 2 якою наведено аналогічне визначення оренди.

Згідно з ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

У відповідності до п. 2 ч. 1 статті 10 ЗУ "Про оренду державного та комунального майна" істотними умовами договору оренди є, зокрема, термін, на який укладається договір оренди.

Частиною 1 ст. 763 ЦК України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" термін договору оренди визначається за погодженням сторін.

Як встановлено ч. 4 ст. 284 ГК України, що строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Правові наслідки продовження користування майном після закінчення строку договору оренди також встановлено ст. 764 ЦК України.

Як передбачено ст. 764 ЦК України, що поновлення договору найму на той самий строк без укладення нового договору за умови, по-перше, що наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, та, по-друге, відсутні заперечення наймодавця протягом одного місяця.

Разом з тим, ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачає, що у разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Отже, для продовження дії договору оренди на підставі ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар продовжує користування орендованим майном; відсутнє письмове повідомлення однієї зі сторін договору, у встановлений строк, про припинення або зміну умов договору.

Таким чином, Закон визначає можливість продовження договору оренди на той самий термін і на тих самих умовах без проведення конкурсу. При цьому, для такого автоматичного продовження договору оренди державного та комунального майна передбачена особливість - відсутність заяви (повідомлення) однієї із сторін про припинення чи зміну умов договору протягом місяця після закінчення терміну його дії.

Апеляційний господарський суд приходить до висновку, що істотне значення у даному випадку має факт направлення такого повідомлення в межах місячного строку після закінчення терміну дії договору, а також зміст самого повідомлення, оскільки воно обов`язково повинно бути спрямоване на припинення або зміну умов договору оренди, як відповідно форма вираження волевиявлення орендодавця.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.09.2019 у справі № 920/960/18 та від 09.07.2019 у справі № 906/745/18.,

Проте, враховуючи відсутність доказів протилежного, з урахуванням указаних положень Закону та рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2018 №910/4975/18, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що у цьому випадку відбувалося неодноразове продовження дії договору на підставі ч. 2 ст. 17 Закону.

З матеріалів справи слідує, що на підтвердження висловлення відсутності наміру вкотре продовжувати дію договору № 190/415 від 30.09.2003 та повідомлення про це відповідача протягом місяця після закінчення вказаного строку позивачем додано до матеріалів справи лист "Про заперечення щодо користування орендованим майном після закінчення договору оренди від 03.01.2019 № 103/89/26/1 опис вкладення від 17.01.2019, фіскальний чек від 17.01.2019, зворотне повідомлення про вручення в якості доказу направлення такого листа.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно з ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов`язаний повернути орендодавцеві об`єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди. Якщо орендар допустив погіршення стану орендованого майна або його загибель, він повинен відшкодувати орендодавцеві збитки, якщо не доведе, що погіршення або загибель майна сталися не з його вини.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині виселення та передачі приміщення, шляхом підписання двостороннього акту приймання-передачі.

При цьому, як встановлено у ст. 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (статті 15, 16 Цивільного кодексу України).

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Як визначено ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, що способи захисту цивільних прав та інтересів, до числа яких належать: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Зазначений перелік способів захисту цивільних прав чи інтересів не є вичерпним. Відповідно до абзацу 2 пункту 10 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Місцевий господарський суд дійшов до вірного висновку про те, що зазначеними правовими нормами не встановлено можливості припиняти дію договору, оскільки передбачений у пункті 6 частини 2 статті 16 ЦК спосіб захисту як "припинення правовідношення" не є тотожним "припиненню правочину", тобто позивачем в цій частині позовних вимог обрано спосіб захисту, який не передбачений діючим законодавством та не забезпечує захисту його порушених прав, оскільки спрямований на встановлення юридичного факту, з яким пов`язується можливість вимагати повернення майна з оренди.

Посилань скаржника на те, що орендодавцем спірного приміщення є Київська міська рада, не приймаються апеляційним господарським судом до уваги, оскільки до договору №190/415 від 30.09.2003 не вносилися зміни про заміну орендодавця, які були погоджені сторонами.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими що підлягають частковому задоволенню.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України).

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2019 року у справі № 910/10574/19 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Разом з тим, доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "Спадщина-Капітал", викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції.

Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.

Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Суд апеляційної інстанції зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 р. N 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 р. N3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Спадщина-Капітал" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2019 року у справі № 910/10574/19 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спадщина-Капітал" - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2019 року у справі № 910/10574/19 - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/10574/19 повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ГПК України.

Повний текст постанови складено 18.06.2020

Головуючий суддя Є.Ю. Шаптала

Судді М.Л. Яковлєв

В.В. Куксов