Постанова

від 12.11.2020 по справі 910/10574/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2020 року

м. Київ

Справа № 910/10574/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Зуєва В. А., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання: Мартинюк М. О.,

за участю представників сторін:

позивача -1 - не з`явилися,

позивача -2 - Майданіка В. Ю. (адвоката),

відповідача - Щербань М.В. (самопредставництво),

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спадщина-Капітал"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.06.2020 (колегія суддів: Шаптала Є. Ю. - головуючий, Яковлєв М. Л., Куксов В. В.) і рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2019 (суддя Ягічева Н. І.), у справі

за позовом 1) Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, 2) Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спадщина-Капітал"

про припинення договору оренди і виселення орендаря,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Дніпровська районна в місті Києві державна адміністрація (далі - Дніпровська в м. Києві РДА), Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва" (далі - КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва") звернулися до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спадщина - Капітал" (далі - ТОВ "Спадщина-Капітал"), у якому просили ухвалити рішення про припинення станом на 21.01.2019 дії договору оренди № 190/415, через повідомлення позивачем-1 (орендодавцем) відповідача про небажання подовжувати з ним орендні (договірні) відносини (згідно з Законом України "Про оренду державного і комунального майна"), виселення ТОВ "Спадщина капітал" з нежитлового підвального приміщення 450,6 м 2 за адресою вул. Марганецька, 22, м. Київ, та передачу приміщення позивачу-2 шляхом підписання позивачем-2 і відповідачем двостороннього акта приймання передачі орендованого майна.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за змістом статті 17 Закону України "Про оренду державного і комунального майна" визначено як підставу припинення договору оренду лише бажання однієї зі сторін не подовжувати договір оренди, строк дії якого сплив.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду м. Києва від 11.12.2019, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.06.2020, позов Дніпровської у м. Києві РДА, КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва" до ТОВ "Спадщина-Капітал" задоволено частково. Виселено ТОВ "Спадщина-Капітал" з нежитлового приміщення площею 450,6 м 2 на першому поверсі житлового будинку за адресою вул. Марганецька, 22, м. Київ, та зобов`язано передати приміщення КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва" шляхом підписання між КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва" і ТОВ "Спадщина - Капітал" двостороннього акта приймання-передачі орендного майна. Розподілено судові витрати. У задоволенні решти позову відмовлено.

2.2. Аргументуючи рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що на підтвердження відсутності наміру продовжувати дію договору оренди нежитлового приміщення позивач-1 протягом місяця після закінчення строку оренди надіслав відповідачеві повідомлення про заперечення у користуванні орендованим майном. Посилаючись на положення частини 2 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у частині виселення та передачі приміщення шляхом підписання акта прийому-передачі. Враховуючи положення статей 15, 16 Цивільного кодексу України, суд зазначив, що правовими нормами не встановлено можливості припиняти дію договору, оскільки передбачений пунктом 6 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України спосіб захисту "припинення правовідношення" не є тотожним "припиненню правочину". За таких обставин суд дійшов висновку про відмову у позові в цій частині, оскільки такий спосіб захисту як припинення договору оренди спрямований на встановлення юридичного факту і не забезпечує захисту порушених прав.

3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї

3.1. ТОВ "Спадщина-Капітал", не погоджуючись із постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.06.2020 і рішенням Господарського суду міста Києва від 11.12.2019, звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

3.2. ТОВ "Спадщина-Капітал" зазначає, що касаційна скарга подається на підставі пунктів 2, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник стверджує, що з урахуванням фактичних обставин справи існують підстави для відступлення від висновків щодо застосування частини 2 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", викладених у постановах Верховного Суду від 03.09.2019 у справі № 920/960/18, від 09.07.2019 у справі № 906/745/18. Окрім того, скаржник зазначає у касаційній скарзі та в письмових поясненнях, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування частини 2 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" з урахуванням вимог Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради № 415/1280 від 21.04.2015 (щодо обсягу повноважень орендодавця і балансоутримувача в частині прийняття рішення відносно оренди майна, що належить територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради). ТОВ "Спадщина-Капітал" стверджує, що ця справа має виняткове значення для скаржника, оскільки припинення договору оренди позбавить відповідача можливості врахування вартості поліпшень при приватизації, які були здійснені на виконання спірного договору оренди, втрати від задоволення позову будуть складати 1 889 905,00 грн.

3.3. У відзиві на касаційну скаргу КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва" просить залишити касаційну скаргу без задоволення. КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва" зазначає, що доводи касаційної скарги є безпідставними та необґрунтованими, викладені висновки скаржника зводяться до власного тлумачення норм права, а відносно поліпшень і відповідач вдається до маніпулювання.

4. Обставини справи встановлені судами

4.1. Господарськими судами попередніх інстанцій установлено, що 27.12.2001 рішенням представника територіальної громади Києва, Київської міської ради № 208/1642 об`єкти житлового і нежитлового фонду, окремо стоячі нежитлові будівлі відповідно до переліку, були віднесені до комунальної власності територіальних громад м. Києва. До цього переліку включено і будинок за адресою вул. Марганецька, 22 в м. Київ.

4.2. Між Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва і ТОВ "Спадщина-Капітал" 30.09.2003 було укладено договір оренди нежилого приміщення за № 190/415 (далі - Договір оренди) на нежиле приміщення за адресою вул. Марганецька, 22, м. Київ, площею 450,6 м 2 .

4.3. Рішенням Київської міської ради від 28.10.2011 № 183/4995 і розпорядженням від 10.12.2010 № 1112 виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) об`єкти комунальної власності згідно з рішенням Київської міської ради № 208/1642 закріплювалися на праві господарського відання за районними в місті Києві державними адміністраціями з правом направлення пропозицій по наданню нерухомого майна в оренду і контролю за надходженням до бюджету відрахувань від орендної плати.

4.4. Київська міська рада 22.09.2011 прийняла рішення № 34/6250, яким визначила орендодавцями районні в місті Києві державні адміністрації щодо майна, яке передане їм в управління.

4.5. 09.10.2014 на підставі рішення Київської міської ради № 270/270 було створено Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва".

13.02.2015 Дніпровська районна в місті Києві державна адміністрація розпорядженням № 61 закріпила за КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва" на праві господарського відання управління об`єктами житлового і нежитлового фонду, переданого в управління виконавчого органу, і визначила його балансоутримувачем.

21.04.2015 рішенням Київської міської ради № 415/1280 затверджено Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва і Методику розрахунку орендної плати територіальної громади міста Києва, у якому визначено, що орендодавцями є районні в місті Києві державні адміністрації щодо нерухомого майна, яке передане їм до сфери управління (пункт 2.1 цього Положення).

4.6. 01.09.2015 набрало законної сили рішення Господарського суду м. Києва у справі №910/6772/15-г, яким договір оренди нежилого приміщення за № 190/415 вважався поновленим до 21.12.2015.

4.7. Між Дніпровською РДА у м. Києві, ТОВ "Спадщина-Капітал" і КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва" 13.11.2015 було підписано додаткову угоду до договору оренди нежилого приміщення за № 190/415, відповідно до якої орендодавцем за договором стає Дніпровська РДА у м. Києві, а балансоутримувачем - особою на рахунок якої орендар перераховує орендну плату, КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва".

4.8. Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.07.2018 у справі № 910/4975/18 за позовом ТОВ "Спадщина - Капітал" до Дніпровської РДА у місті Києві про визнання договору оренди нежилого приміщення за № 190/415 продовженим встановлено, що цей договір фактично є поновленим з 21.12.2015 на той же строк, тобто до 21.12.2018.

4.9. Господарські суди установили, що 17.01.2019 відповідно до вимог частини 2 статті 17 Закону України "Про оренду державного і комунального майна" Дніпровська РДА у м. Києві направила ТОВ "Спадщина-Капітал" листи (заяви) про припинення договірних відносин за договором оренди і небажання їх продовжувати. Листи було відправлено за адресою місцезнаходження юридичної особи і за адресою місцезнаходження об`єкта оренди. Обидва листи надійшли на адресу відповідача 18.01.2019 і були отримані 13.02.2019, що підтверджується зворотними повідомленням і інформацією в мережі Інтернет, на сайті сервісу Укрпошта.

4.10. Спір виник у зв`язку з невиконанням відповідачем вимог про звільнення нежитлового приміщення шляхом передання приміщення за актом приймання-передачі КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва".

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши у судовому засіданні доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивачів та відповідача, дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Спадщина-Капітал" відкрите з підстав, передбачених пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підлягає закриттю, а касаційна скарга, касаційне провадження за якою відкрите з підстав, передбачених пунктом 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не може бути задоволена з таких підстав.

5.2. Предметом спору у цій справі є вимоги позивачів про припинення станом на 21.01.2019 дії договору оренди, виселення відповідача з нежитлового приміщення та зобов`язання передати приміщення позивачу-2 шляхом підписання позивачем-2 і відповідачем двостороннього акта приймання-передачі орендованого майна.

5.3. За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (частина 1 статті 759 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

5.4. У цій справі встановлено, що орендоване майно є об`єктом комунальної власності, тому на спірні правовідносини поширюється також дія Закону України "Про оренду державного та комунального майна", у частині 1 статті 2 якого наведено аналогічне визначення оренди.

5.5. Отже, відповідно до наведених положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про оренду державного та комунального майна", сторонами договору найму (оренди) з відповідними правами та обов`язками є наймодавець (орендодавець) та наймач (орендар).

5.6. Суди установили, що 13.11.2015 між Дніпровською РДА у м. Києві (орендодавець, позивач-1), ТОВ "Спадщина-Капітал" (орендар) і КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва" (підприємство, відповідач-2) було укладено додаткову угоду до договору оренди нежилого приміщення за № 190/4151-1, відповідно до якої орендодавцем за договором стає Дніпровська РДА у м. Києві, а балансоутримувачем, особою на рахунок якої орендар перераховує орендну плату, КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва". При цьому, Київська міська рада, як власник майна, не була стороною цього договору, орендодавцем і учасником спірних правовідносин є Дніпровська РДА у м. Києві, оскільки рішеннями Київської міської ради від 22.09.2011 № 34/6250 та від 21.04.2015 № 415/1280, Київська міська рада визначила орендодавцями комунального майна, яке передано до сфери управління державним адміністраціям, саме районні в місті Києві державні адміністрації.

5.7. Таким чином, оскільки орендодавцем нежитлових приміщень за договором оренди нежилого приміщення № 190/415 відповідно до Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва, яке затверджене рішенням Київської міської ради від 21.04.2015 № 415/1280, є саме позивач-1, то саме орендодавець як сторона договору має право заперечувати щодо поновлення договору оренди на новий строк.

5.8. Частиною 1 статті 763 Цивільного кодексу України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно з частиною 1 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", термін договору оренди визначається за погодженням сторін.

Відповідно до частини 4 статті 284 Господарського кодексу України, строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Статтею 764 Цивільного кодексу України передбачено поновлення договору найму на той самий строк без укладення нового договору за умов, по-перше, що наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, та, по-друге, якщо відсутні заперечення наймодавця протягом одного місяця.

Крім того, частиною 2 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" установлено, що у разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Договір оренди припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено (частина 2 статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").

Таким чином, для продовження дії договору оренди на підставі частини 2 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар продовжує користування орендованим майном; відсутнє письмове повідомлення однієї зі сторін договору про припинення або зміну умов договору.

І навпаки, якщо на дату закінчення строку дії договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.

Аналогічні висновки викладено у постановах об`єднаної палати Верховного Суду від 15.05.2020 у справі № 910/5410/19, Верховного Суду від 03.09.2019 у справі № 920/960/18.

5.9. У справі, що розглядається, суди установили факт направлення орендарю орендодавцем повідомлення-заперечення у продовженні дії договору в межах місячного строку після закінчення терміну дії договору, з`ясували зміст повідомлення, обізнаність орендаря про направлення йому повідомлення про припинення договору оренди, а відтак дійшли обґрунтованих висновків про припинення договірних відносин і задоволення позовних вимог про виселення відповідача.

5.10. Такі висновки судів ґрунтуються на положеннях чинного законодавства та відповідають висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 19.05.2019 у справі № 910/719/19, від 15.05.2020 у справі № 910/5410/19, від 06.10.2020 у справі № 910/8081/19.

5.11. Касаційна скарга мотивована, зокрема, наявністю підстав для касаційного оскарження зазначених судових рішень, які передбачені пунктами 2, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до пунктів 2, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

5.12. Скаржник стверджує, що з урахуванням фактичних обставин справи існують підстави для відступлення від висновків щодо застосування частини 2 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", викладених у постанові Верховного Суду від 03.09.2019 у справі № 920/960/18, від 09.07.2019 у справі № 906/745/18. Мотивуючи необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, ТОВ "Спадщина-Капітал" зазначає, що у наведених справах суди установили, що саме власник майна висловив заперечення стосовно продовження дії договору оренди, про що був повідомлений орендодавець, який у свою чергу повідомив про непродовження договору оренди орендаря. На думку скаржника, у цій справі, що розглядається, заперечення відповідача щодо припинення договору оренди обумовлені відсутністю волевиявлення власника цього майна припинити орендні правовідносини. За твердженням відповідача, у позивачів відсутні повноваження щодо прийняття рішення про припинення договору оренди, оскільки вони не є власниками орендованого ним майна.

У справі № 920/960/18, Верховний Суд погодився із тим, що суд відмовив у задоволенні позову про зобов`язання відповідача укласти додаткову угоду № 1 до договору оренди державного майна, оскільки орендодавець в межах місячного строку після закінчення терміну дії договору повідомив орендаря про відсутність наміру продовжувати дію договору оренди. Проте, у цій справі було установлено, що і власник цього орендованого майна заперечував проти продовження дії договору оренди. Водночас, Верховний Суд зазначив, що власник не є стороною договору оренди і відповідне повідомлення про припинення дії договору було надіслано орендодавцем, а тому суди правильно установили фактичний склад, необхідний для припинення договору оренди.

У справі № 906/745/18, на яку посилається скаржник, у спорі про зобов`язання повернути орендоване нерухоме майно, суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення судів, зазначив що у разі якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.

5.13. За змістом частини 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.14. Колегія вважає, що зміст поданої касаційної скарги щодо підстави оскарження, передбаченої пунктом 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, свідчить про неспростування скаржником встановлених судами фактичних обставин, покладених в основу оскаржуваних рішення і постанови.

Правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 03.09.2019 у справі № 920/960/18, від 09.07.2019 у справі № 906/745/18, на які послався скаржник, аналогічні висновкам Верховного Суду викладеним у постановах від 19.05.2019 у справі № 910/719/19, від 15.05.2020 у справі № 910/5410/19, від 06.10.2020 у справі № 910/8081/19 щодо застосування частини 2 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна". При цьому скаржник не навів переконливих аргументів для відступлення від висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 03.09.2019 у справі № 920/960/18, від 09.07.2019 у справі № 906/745/18, а колегія суддів таких підстав не вбачає, тому доводи, викладені у касаційній скарзі, у цій частині не отримали свого підтвердження.

Щодо підстав касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

5.15. Скаржник у касаційній скарзі зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування частини 2 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" з урахуванням вимог Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради № 415/1280 від 21.04.2015 (щодо обсягу повноважень орендодавця і балансоутримувача в частині прийняття рішення відносно оренди майна, що належить територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради).

Водночас Законом України "Про оренду державного та комунального майна" регламентовано відповідний порядок припинення договору оренди комунального майна і висновки щодо застосування частини 2 статті 17 цього Закону України "Про оренду державного та комунального майна" наведені у зазначених скаржником постановах та у постановах Верховного Суду від 19.05.2019 у справі № 910/719/19, від 15.05.2020 у справі № 910/5410/19, від 06.10.2020 у справі № 910/8081/19. Окрім того, Законом України "Про оренду державного та комунального майна" та у наведених постановах Верховного Суду визначено особливості правосуб`єктності учасників орендних правовідносин, зокрема сторін договору оренди. Оскільки Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва розроблені на підставі Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України, Законів України "Про місцеве самоврядування", "Про оренду державного і комунального майна", "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність", то необхідність викладення окремих спеціальних висновків щодо повноважень учасників відносин оренди майна, яке належить до комунальної власності міста Києва, відсутня.

За таких обставин суд касаційної інстанції відхиляє посилання скаржника про відсутність висновку Верхового Суду щодо застосування частини 2 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" з урахуванням вимог Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради № 415/1280 від 21.04.2015.

5.16. Зважаючи на те, що підстава для касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, колегія суддів відповідно до пункту 4 частини 1 статті 296 цього Кодексу дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "Спадщина-Капітал", відкритого з підстав, передбачених пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України .

6. Висновки Верховного Суду

6.1 . Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.2. Згідно зі статтею 300 цього Кодексу, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази .

6.3. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.4. Відповідно до частини 1 статті 309 цього Кодексу суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.5. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, про необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду та про відсутність висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносанах, не підтвердилися, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, тому оскаржені у справі постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.06.2020 і рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2019 необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу, касаційне провадження за якою відкрито з підстав, передбачених пунктом 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, - без задоволення.

7. Розподіл судових витрат

7.1. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку, передбаченому статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, необхідно покласти на скаржника.

Керуючись статтями 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Спадщина-Капітал" з підстав, передбачених пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.

2. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спадщина-Капітал" в частині підстав, передбачених пунктом 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишити без задоволення.

3. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.06.2020 і рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2019 у справі № 910/10574/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді В. А. Зуєв

Ю. Я. Чумак