Рішення

від 16.06.2020 по справі 910/1104/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.06.2020Справа № 910/1104/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Майстерліфт"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська комунальна компанія"

про стягнення 311 098, 80 грн

Господарський суд міста Києва у складі судді Спичака О.М.

за участю секретаря судового засідання

Тарасюк І.М.

Представники сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: Глазовий О.П.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Майстерліфт" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська комунальна компанія" про стягнення 311 098, 80 грн

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов договорів про виконання ремонтних робіт будинку в частині оплати наданих послуг, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість в розмірі 285 004, 00 грн, 23 222, 99 грн пені, 524, 19 грн інфляційних втрат та 2 347, 62 3% річних.

Ухвалою від 30.01.2020р. відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 26.02.2020р.

Відповідач у відзиві проти задоволення позовних вимог надав заперечення, посилаючись на те, що в порушенні строків оплати виконаних робіт відсутня вина замовника, оскільки фінансування таких робіт в повному обсязі залежить від співвласників будинку.

26.02.2020р. судом було відкладено підготовче засідання на 11.03.2020р.

11.03.2020р. судом було продовжено строк підготовчого провадження та відкладено підготовче засідання на 01.04.2020р.

01.04.2020р. судове засідання не відбулось.

Ухвалою від 24.04.2020р. судом було призначено підготовче засідання на 13.05.2020р.

13.05.2020р. судом було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 27.05.2020р.

Представник відповідача у судове засідання 27.05.2020р. не з`явився та подав клопотання про відкладення розгляду справи по суті.

Вказане клопотання було відхилено судом.

Представник позивача у судовому засіданні 27.05.2020р. надав усні пояснення по суті справи, згідно змісту яких позовні вимоги з урахуванням часткового погашення заборгованості відповідачем після відкриття провадження у справі підтримав.

В судовому засіданні 27.05.2020р. на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

04.06.2020р. до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання позивача про долучення доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою від 09.06.2020р. судом було призначено судове засідання для вирішення питання про судові витрати було призначено на 16.06.2020р.

С/З

У судовому засіданні 16.06.2020р. судом було проголошено вступну та резолютивну частини додаткового рішення.

Розглянувши подану позивачем заяву та додані до неї документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

За приписами ст.221 Господарського процесуального кодексу України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

У ст.244 вказаного нормативно-правового акту зазначено, суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, в тому числі, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, який ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Частиною 1 ст.123 Господарського процесуального кодексу України передбачено що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Статтею 1 Закону України Про судовий збір визначено, що судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (ч.3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України).

Як вказувалось вище, позивачем було подано заяву про розподіл витрат на професійну допомогу.

04.06.2020р. до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання позивача про долучення доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу.

16.06.2020р. представником відповідача було подано заперечення проти заявленої позивачем суми судових витрат, в яких вказано, що з умов укладеного між позивачем та з Адвокатським об`єднанням Правовий аргумент договору не вбачається за якими саме договорами з відповідачем буде надаватись правова допомога. До того ж, вказаним учасником судового процесу звернуто увагу на те, що рахунок №20 від 31.03.2020р. видано на суму 16 000 грн., тоді як оплату за останнім здійснено в розмірі 17 500 грн. До того ж, відповідачем наголошено на тому, що в одне з судових засідань представник позивача не прибув. Означені обставини, на думку відповідача вказують на відсутність підстав для покладення на останнього витрат на професійну правничу допомогу, які було понесено позивачем.

Оцінюючи надані докази та заперечення відповідача судом враховано наступне.

Частинами 1-2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Наразі, обґрунтовуючи розмір понесених судових витрат на професійну правничу допомогу позивачем представлено до матеріалів справи:

- договір від 22.01.2020р. про надання правової допомоги, укладений з Адвокатським об`єднанням Правовий аргумент , предметом якого є надання замовником доручення виконавцю надавати правничу допомогу в судових органах всіх рівнів по стягненню заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська комунальна компанія" в обсязі та на умовах, передбачених договором. Ціна договору визначена в розмірі 32 000 грн.;

- рахунок-фактуру №18 від 31.01.2019р. на суму 16 000 грн.; рахунок - фактуру №20 від 31.03.2020р. на суму 16 000 грн.;

- платіжні доручення №3062 від 06.04.2020р. на суму 17 500 грн. та №2525 від 03.02.2020р. на суму 16 000 грн.;

- довіреність від 22.01.2020р., повіреним згідно якої є адвокат Лелюх Л.П.

- розрахунок суми судових витрат.

Судом враховано, що за даними Єдиного реєстру адвокатів України Лелюх Л.П. має свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю № 1789/10 від 28.09.2000р.

За висновками суду, означені документи є належними та достатніми доказами понесення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 32 000 грн.

При цьому, суд звертає увагу відповідача на те, що незважаючи про сплату позивачем на підставі рахунку №20 від 31.03.2020р. грошових коштів в сумі 17 500 грн., до розподілу між сторонами заявлено лише 32 000 грн., тобто без урахування суми в розмірі 1500 грн., на яку оплата перевищує виставлений рахунок.

Наразі, суд зауважує, що наведений у позовній заяві попередній розрахунок судових витрат не нівелює права позивача у разі понесення витрат за наслідками судового процесу у більшому розмірі заявити до розподілу саме останні.

Крім того, відсутність представника позивача в одному з чотирьох судових засідань не спростовує наведених позивачем у розрахунку витрат на участь адвоката у судовому засіданні.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Тобто, виходячи з представлених позивачем до матеріалів справи документів, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості тверджень позивача про понесення в межах розгляду спору витрат на професійну правничу допомогу в сумі 32 000 грн.

Одночасно, враховуючи заперечення відповідача, суд вважає за доцільне звернути увагу вказаного учасника судового процесу на наступне.

За приписами ст.1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Згідно ст.30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

За наявності заперечень іншої сторони суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Згідно з частиною 4 ст.126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Вказану правову позицію викладено у постанові від 17.09.2019р. Верховного Суду по справі №910/4515/18.

Судом враховано те, що за приписами ч.6 ст.126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами .

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Руїс-Матеос проти Іспанії від 23 червня 1993 р.).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні справедливого балансу між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993р. Європейського суду з прав людини у справі Домбо Бегеер Б .В. проти Нідерландів ).

У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі Надточій проти України суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Проте, відповідачем відповідної заяви про зменшення суми судових витрат у порядку ч.5 ст.126 Господарського процесуального кодексу України подано не було, ґрунтовних заперечень з приводу наявності підстав вважати розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу завищеним не наведено.

Приймаючи до уваги відсутність обґрунтованої заяви відповідача про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу, враховуючи сукупність доказів щодо витраченого адвокатом часу на підготовку позовної заяви, підготовку матеріалів до судового засідання, участь адвоката у судових засіданнях, характер спірних правовідносин у справі, ціну позову, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем до стягнення витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 32 000 грн. є доказово обґрунтованими та підлягають розподілу.

Частиною 4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з висновків суду стосовно часткового задоволення позовних вимог, витрати на правничу професійну допомогу в розмірі 32 000 грн. також підлягають розподілу між сторонами пропорційно задоволених вимог.

Керуючись приписами ст.ст.123, 126, 129, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська комунальна компанія" (04201, м.Київ, вул.Кондратюка, будинок 1, ЄДРПОУ 38261519) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Майстерліфт" (04073, м.Київ, провулок Куренівський, будинок 17 ЛІТЕРА Ш, ЄДРПОУ 33308688) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 31 981,75 грн.

2. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст.241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч.1 ст.256 та п.п.17.5 пункту 17 Розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст складено та підписано 18.06.2020р.

Суддя Спичак О.М.