Постанова

від 15.09.2020 по справі 910/1104/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" вересня 2020 р. Справа№ 910/1104/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Іоннікової І.А.

Тищенко А.І.

секретар судового засідання: Білоус О.О.

за участю представників: згідно протоколу судового засідання від 15.09.2020,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Київська комунальна компанія

на рішення Господарського суду міста Києва від 27.05.2020 (повний текст складено 04.06.2020)

та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2020

у справі №910/1104/20 (суддя Спичак О.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Майстерліфт

до Товариства з обмеженою відповідальністю Київська комунальна компанія

про стягнення 311 098,80 грн,

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю Майстерліфт (далі, позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Київська комунальна компанія (далі, відповідач) про стягнення 311 098,80 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов договорів на виконання ремонтних робіт будинку №1/2 від 30.07.2019, №1/6 від 30.07.2019, №1/7 від 30.07.2019, №1/8 від 30.07.2019, №1/9 від 30.07.2019 в частині повної оплати наданих позивачем послуг, внаслідок чого у відповідача виникла основна заборгованість в розмірі 285 004,00 грн. У зв`язку з неналежним виконанням умов договорів позивачем також нараховано до стягнення з відповідача 23 222,99 грн пені, 524,19 грн інфляційних втрат та 2 347,62 грн 3% річних.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.05.2020 у справі №910/1104/20 закрито провадження у справі №910/1104/20 на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Майстерліфт до Товариства з обмеженою відповідальністю Київська комунальна компанія про стягнення основного боргу в сумі 57 800,00 грн.

Позовні вимоги задоволено частково.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Київська комунальна компанія на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Майстерліфт основний борг в сумі 227 204,00 грн, пеню в розмірі 23 222,99 грн, інфляційні втрати в сумі 346,80 грн, 3% річних в сумі 2 347,62 грн та судовий збір в сумі 4 663, 82 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що позивачем належними та допустимими доказами доведений суду факт наявності у відповідача заборгованості перед позивачем за договорами на виконання ремонтних робіт №1/2 від 30.07.2019, №1/6 від 30.07.2019, №1/7 від 30.07.2019, №1/8 від 30.07.2019, №1/9 від 30.07.2019 станом на дату подання позовної заяви в загальній сумі 285 004,00 грн. Водночас, після відкриття провадження у справі відповідачем було переховано на рахунок позивача в рахунок погашення заборгованості за договором №1/2 від 30.07.2019 грошові кошти в сумі 57 800,00 грн. Відтак, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 227 204,00 та закриття провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 57 800,00 грн відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України. Також, з огляду на порушення відповідачем встановлених договорами строків остаточного розрахунку за виконані позивачем роботи, суд, керуючись статтею 625 Цивільного кодексу України та пунктами 5.3. договорів, перевіривши надані позивачем розрахунки пені та 3% річних, дійшов висновків про їх обґрунтованість та стягнення з відповідача на користь позивача 23 222, 99 грн пені та 2 347,62 грн 3% річних. Одночасно, суд визнав необґрунтованим наведений позивачем розрахунок інфляційних втрат, оскільки позивачем при розрахунку не було враховано те, що якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць. Після здійснення власного перерахунку суд дійшов висновку, що обґрунтованим є стягнення з відповідача інфляційних втрат на суму 346,80 грн.

04.06.2020 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про відшкодування судових витрат у справі №910/1104/20.

За результатами розгляду вказаної заяви додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 16.06.2020 у справі №910/1104/20 присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Київська комунальна компанія на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Майстерліфт витрати на професійну правничу допомогу в сумі 31 981,75 грн.

Додаткове судове рішення мотивоване тим, що представлені позивачем до матеріалів справи документи підтверджують факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу в сумі 32 000,00 грн. Водночас, оскільки позов було задоволено частково, витрати на професійну правничу допомогу, з огляду на положення частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають розподілу між сторонами пропорційно задоволених позовних вимог, а до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають витрати на професійну правничу допомогу в сумі 31 981,75 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із зазначеними рішеннями, 02.07.2020 (про що свідчить відмітка Укрпошти Експрес на конверті) Товариство з обмеженою відповідальністю Київська комунальна компанія звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 27.05.2020 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2020 у справі №910/1104/20 та відмовити у повному обсязі у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Майстерліфт .

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм матеріального та процесуального права.

Узагальнені доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до наступного:

- судом першої інстанції було порушено положення статей 182, 183 Господарського процесуального кодексу України щодо порядку проведення підготовчого засідання - не з`ясовано результатів розгляду позивачем пропозиції відповідача про укладення мирової угоди, статті 238 Господарського процесуального кодексу України - у рішенні суду не зазначено щодо внесення на розгляд позивачу пропозиції щодо укладення мирової угоди;

- 27.05.2020 відповідачем було подане клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із продовженням строку дії карантину, яке судом було відхилене;

- судом було порушено норми Господарського процесуального кодексу України щодо порядку розподілу судових витрат, оскільки заяву про розподіл судових витрат подано із пропуском встановленого статтею 129 Господарського процесуального кодексу України п`ятиденного строку для подання доказів на підтвердження розміру судових витрат; сума судових витрат істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку судових витрат; в мотивувальній частині основного рішення було визначено порядок розподілу судового збору, проте не зазначено про порядок розподілу витрат на професійну правничу допомогу та не вказано на необхідність проведення судового засідання для вирішення питання про судові витрати, не зафіксовано, що представником позивача до закінчення судових дебатів у справі подавалася заява про необхідність надання доказів на підтвердження витрат на правничу допомогу після ухвалення рішення.

Разом з апеляційною скаргою апелянтом було подано також клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження. У прохальній частині апеляційної скарги апелянтом викладено також клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги до розгляду справи по суті.

Узагальнені доводи та заперечення учасників справи

Представник позивача письмового відзиву на апеляційну скаргу суду не надав, що у відповідності до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.07.2020 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Київська комунальна компанія передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Іоннікова І.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.07.2020 відмовлено у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Київська комунальна компанія про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 27.05.2020 у справі №910/1104/20; роз`яснено скаржнику, що протягом 10 (десяти) днів з дня вручення даної ухвали про залишення апеляційної скарги без руху скаржник має право усунути її недоліки, надавши суду апеляційної інстанції докази сплати судового збору в розмірі 6 999,72 грн.

06.08.2020 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду директор Товариства з обмеженою відповідальністю Київська комунальна компанія подав заяву про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої додане платіжне доручення №7 від 02.07.2020 на суму 7 001,00 грн на підтвердження сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 27.05.2020 у справі №910/1104/20.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.08.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Київська комунальна компанія на рішення Господарського суду міста Києва від 27.05.2020 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2020 у справі №910/1104/20; розгляд справи призначено на 15.09.2020. Водночас, враховуючи, що з апеляційною скаргою відповідач звернувся до суду 02.07.2020, тобто під час строку дії карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 (зі змінами, внесеними згідно з постановами Кабінету Міністрів України №215 від 16.03.2020, №239 від 25.03.2020, №241 від 29.03.2020, №242 від 20.03.2020, №255 від 02.04.2020, №262 від 08.04.2020, №284 від 15.04.2020, №291 від 22.04.2020, №313 від 29.04.2020, №332 від 04.05.2020, №343 від 04.05.2020, №377 від 14.05.2020, №392 від 20.05.2020), клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення судом не розглядалося, оскільки апеляційна скарга вважається такою, що була подана в установлений законом строк.

У судовому засіданні 15.09.2020 суд оголосив вступну та резолютивну частини постанови.

Явка представників сторін

У судове засідання суду апеляційної інстанції 15.09.2020 з`явилися представники позивача та відповідача.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просив її задовольнити, оскаржене рішення та додаткове рішення скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги відповідача, просив залишити оскаржувані судові рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

30.07.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю Майстерліфт (підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Київська комунальна компанія (замовник) було укладено Договір №1/2 на виконання ремонтних робіт, за умовами пункту 1.1. якого підрядник зобов`язується по завданню замовника виконати капітальний ремонт ліфта за адресою: вул. Кондратюка, 3 (під.1, в/п 1000 кг на 24 зуп. Зав.№ЕF 609). Для цього замовник відповідно зобов`язується надати безперешкодний доступ та забезпечити необхідні умови для співробітників підрядника для виконання робіт, ухвалити та прийняти виконані роботи, вчасно оплачувати роботи в повному обсязі.

За умовами пункту 2.1. Договору №1/2 від 30.07.2019 вартість договору становить 82 000 грн, в тому числі, податок на додану вартість в розмірі 20% - 13 800,00 грн.

Усі платежі за договором здійснюються в національній валюті України по безготівковому розрахунку на поточний рахунок підрядника (пункт 2.2. Договору №1/2 від 30.07.2019).

Згідно з пунктом 2.3. Договору №1/2 від 30.07.2019 оплата вартості робіт відбувається наступним чином: замовник зобов`язується перерахувати авансовий платіж на рахунок підрядника в розмірі 30% від вартості робіт, зазначених в кошторисі на протязі десяти банківських днів з дати підписання договору. Остаточна оплата вартості виконаних робіт здійснюється замовником на підставі погодженого та підписаного замовником акту приймання виконаних підрядником робіт, протягом п`яти банківських днів. У разі незгоди з об`ємами чи якістю виконаних робіт, замовник в строк не більше 5 календарних днів з моменту отримання актів виконаних робіт, надає обґрунтовані письмові заперечення. У разі ненадання в зазначені строки аргументованих заперечень, надані акти вважаються перевіреними по об`ємам та якості, а роботи прийнятими, тому замовник зобов`язується оплатити їх протягом 5 банківських днів від дати їх подання.

У пункті 5.3. Договору №1/2 від 30.07.2019 передбачено, що за невиконання своїх обов`язків по договору замовник сплачує підряднику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у цей період, від суми заборгованості.

Даний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх обов`язків (пункт 9.1. Договору №1/2 від 30.07.2019).

30.07.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю Майстерліфт (підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Київська комунальна компанія (замовник) також було укладено Договір №1/6 на виконання ремонтних робіт, за умовами пункту 1.1. якого підрядник зобов`язується по завданню замовника виконати капітальний ремонт ліфта за адресою: вул. Кондратюка, 3 (під.3, в/п 1000 кг на 24 зуп. Зав.№ЕF 616). Для цього замовник відповідно зобов`язується надати безперешкодний доступ та забезпечити необхідні умови для співробітників підрядника для виконання робіт, ухвалити та прийняти виконані роботи, вчасно оплачувати роботи в повному обсязі.

За умовами пункту 2.1. Договору №1/6 від 30.07.2019 вартість договору становить 82 000,00 грн, в тому числі, податок на додану вартість в розмірі 20% - 13 800,00 грн.

Усі платежі за договором здійснюються в національній валюті України по безготівковому розрахунку на поточний рахунок підрядника (пункт 2.2. Договору №1/6 від 30.07.2019).

Згідно з пунктом 2.3. Договору №1/6 від 30.07.2019 оплата вартості робіт відбувається наступним чином: замовник зобов`язується перерахувати авансовий платіж на рахунок підрядника в розмірі 30% від вартості робіт, зазначених в кошторисі на протязі десяти банківських днів з дати підписання договору. Остаточна оплата вартості виконаних робіт здійснюється замовником на підставі погодженого та підписаного замовником акту приймання виконаних підрядником робіт, протягом п`яти банківських днів. У разі незгоди з об`ємами чи якістю виконаних робіт, замовник в строк не більше 5 календарних днів з моменту отримання актів виконаних робіт, надає обґрунтовані письмові заперечення. У разі ненадання в зазначені строки аргументованих заперечень, надані акти вважаються перевіреними по об`ємам та якості, а роботи прийнятими, тому замовник зобов`язується оплатити їх протягом 5 банківських днів від дати їх подання.

У пункті 5.3. Договору №1/6 від 30.07.2019 передбачено, що за невиконання своїх обов`язків по договору, замовник сплачує підряднику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у цей період, від суми заборгованості.

Даний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх обов`язків (пункт 9.1. Договору №1/6 від 30.07.2019).

30.07.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю Майстерліфт (підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Київська комунальна компанія (замовник) також було укладено Договір №1/7 на виконання ремонтних робіт, за умовами пункту 1.1. якого підрядник зобов`язується по завданню замовника виконати капітальний ремонт ліфта за адресою: вул. Кондратюка, 3 (під.5, в/п 1000 кг на 24 зуп. Зав.№ЕF 624). Для цього замовник відповідно зобов`язується надати безперешкодний доступ та забезпечити необхідні умови для співробітників підрядника для виконання робіт, ухвалити та прийняти виконані роботи, вчасно оплачувати роботи в повному обсязі.

За умовами пункту 2.1. Договору №1/7 від 30.07.2019 вартість договору становить 82 000,00 грн, в тому числі, податок на додану вартість в розмірі 20% - 13 800,00 грн.

Усі платежі за договором здійснюються в національній валюті України по безготівковому розрахунку на поточний рахунок підрядника (пункт 2.2. Договору №1/7 від 30.07.2019).

Згідно з пунктом 2.3. Договору №1/7 від 30.07.2019 оплата вартості робіт відбувається наступним чином: замовник зобов`язується перерахувати авансовий платіж на рахунок підрядника в розмірі 30% від вартості робіт, зазначених в кошторисі на протязі десяти банківських днів з дати підписання договору. Остаточна оплата вартості виконаних робіт здійснюється замовником на підставі погодженого та підписаного замовником акту приймання виконаних підрядником робіт, протягом п`яти банківських днів. У разі незгоди з об`ємами чи якістю виконаних робіт, замовник в строк не більше 5 календарних днів з моменту отримання актів виконаних робіт, надає обґрунтовані письмові заперечення. У разі ненадання в зазначені строки аргументованих заперечень, надані акти вважаються перевіреними по об`ємам та якості, а роботи прийнятими, тому замовник зобов`язується оплатити їх протягом 5 банківських днів від дати їх подання.

У пункті 5.3. Договору №1/7 від 30.07.2019 передбачено, що за невиконання своїх обов`язків по договору, замовник сплачує підряднику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у цей період, від суми заборгованості.

Даний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх обов`язків (пункту 9.1. Договору №1/7 від 30.07.2019).

30.07.2019 Товариством з обмеженою відповідальністю Майстерліфт (підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Київська комунальна компанія (замовник) укладено Договір №1/8 на виконання ремонтних робіт, за умовами пункту 1.1. якого підрядник зобов`язується по завданню замовника виконати капітальний ремонт ліфта за адресою: вул. Кондратюка, 3 (під.6, в/п 1000 кг на 24 зуп. Зав.№ЕF 628). Для цього замовник відповідно зобов`язується надати безперешкодний доступ та забезпечити необхідні умови для співробітників підрядника для виконання робіт, ухвалити та прийняти виконані роботи, вчасно оплачувати роботи в повному обсязі.

За умовами пункту 2.1. Договору №1/8 від 30.07.2019 вартість договору становить 82 476,00 грн, в тому числі, податок на додану вартість в розмірі 20% - 13 746,00 грн.

Усі платежі за договором здійснюються в національній валюті України по безготівковому розрахунку на поточний рахунок підрядника (пункт 2.2. Договору №1/8 від 30.07.2019).

Згідно з пунктом 2.3. Договору №1/8 від 30.07.2019 оплата вартості робіт відбувається наступним чином: замовник зобов`язується перерахувати авансовий платіж на рахунок підрядника в розмірі 30% від вартості робіт, зазначених в кошторисі на протязі десяти банківських днів з дати підписання договору. Остаточна оплата вартості виконаних робіт здійснюється замовником на підставі погодженого та підписаного замовником акту приймання виконаних підрядником робіт, протягом п`яти банківських днів. У разі незгоди з об`ємами чи якістю виконаних робіт, замовник в строк не більше 5 календарних днів з моменту отримання актів виконаних робіт, надає обґрунтовані письмові заперечення. У разі ненадання в зазначені строки аргументованих заперечень, надані акти вважаються перевіреними по об`ємам та якості, а роботи прийнятими, тому замовник зобов`язується оплатити їх протягом 5 банківських днів від дати їх подання.

У пункті 5.3. Договору №1/8 від 30.07.2019 передбачено, що за невиконання своїх обов`язків по договору, замовник сплачує підряднику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у цей період, від суми заборгованості.

Даний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх обов`язків (пункт 9.1. Договору №1/8 від 30.07.2019).

30.07.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю Майстерліфт (підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Київська комунальна компанія (замовник) укладено договір №1/9 на виконання ремонтних робіт, за умовами пункту 1.1. якого підрядник зобов`язується по завданню замовника виконати капітальний ремонт ліфта за адресою: вул. Кондратюка, 3 (під.6, в/п 1000 кг на 24 зуп. Зав.№ЕF 627). Для цього замовник відповідно зобов`язується надати безперешкодний доступ та забезпечити необхідні умови для співробітників підрядника для виконання робіт, ухвалити та прийняти виконані роботи, вчасно оплачувати роботи в повному обсязі.

За умовами пункту 2.1. Договору №1/9 від 30.07.2019 вартість договору становить 79 128,00 грн, в тому числі, податок на додану вартість в розмірі 20% - 13 188,00 грн.

Усі платежі за договором здійснюються в національній валюті України по безготівковому розрахунку на поточний рахунок підрядника (пункт 2.2. Договору №1/9 від 30.07.2019).

Згідно з пунктом 2.3. Договору №1/9 від 30.07.2019 оплата вартості робіт відбувається наступним чином: замовник зобов`язується перерахувати авансовий платіж на рахунок підрядника в розмірі 30% від вартості робіт, зазначених в кошторисі на протязі десяти банківських днів з дати підписання договору. Остаточна оплата вартості виконаних робіт здійснюється замовником на підставі погодженого та підписаного замовником акту приймання виконаних підрядником робіт, протягом п`яти банківських днів. У разі незгоди з об`ємами чи якістю виконаних робіт, замовник в строк не більше 5 календарних днів з моменту отримання актів виконаних робіт, надає обґрунтовані письмові заперечення. У разі ненадання в зазначені строки аргументованих заперечень , надані акти вважаються перевіреними по об`ємам та якості, а роботи прийнятими, тому замовник зобов`язується оплатити їх протягом 5 банківських днів від дати їх подання.

У пункті 5.3. Договору №1/9 від 30.07.2019 передбачено, що за невиконання своїх обов`язків по договору, замовник сплачує підряднику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у цей період, від суми заборгованості.

Даний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх обов`язків (пункт 9.1. Договору №1/9 від 30.07.2019).

На виконання умов Договору №1/2 від 30.07.2019 Товариством з обмеженою відповідальністю Майстерліфт було виконано, а Товариством з обмеженою відповідальністю Київська комунальна компанія прийнято роботи на суму 82 800,00 грн, про що сторонами складено та підписано акт надання послуг №1515 від 01.10.2019.

На виконання умов Договору №1/6 від 30.07.2019 Товариством з обмеженою відповідальністю Майстерліфт було виконано, а Товариством з обмеженою відповідальністю Київська комунальна компанія прийнято роботи на суму 82 800,00 грн, про що сторонами складено та підписано акт надання послуг №1481 від 23.09.2019.

На виконання умов Договору №1/7 від 30.07.2019 Товариством з обмеженою відповідальністю Майстерліфт було виконано, а Товариством з обмеженою відповідальністю Київська комунальна компанія прийнято роботи на суму 82 800,00 грн, про що сторонами складено та підписано акт надання послуг №1645 від 10.10.2019.

На виконання умов Договору №1/8 від 30.07.2019 Товариством з обмеженою відповідальністю Майстерліфт було виконано, а Товариством з обмеженою відповідальністю Київська комунальна компанія прийнято роботи на суму 82 476,00 грн, про що сторонами складено підписано акт надання послуг №1644 від 10.10.2019.

На виконання умов Договору №1/9 від 30.07.2019 Товариством з обмеженою відповідальністю Майстерліфт було виконано, а Товариством з обмеженою відповідальністю Київська комунальна компанія прийнято роботи на суму 79 128,00 грн, про що сторонами складено підписано акт надання послуг №1643 від 10.10.2019.

Звертаючись до суду із позовом у даній справі, позивач зазначав, що Товариством з обмеженою відповідальністю Київська комунальна компанія було лише частково здійснено розрахунок за виконі позивачем роботи, внаслідок чого у відповідача станом на момент звернення до суду з розглядуваним позовом утворилась заборгованість за договорами в сумі 285 004,00 грн.

Відповідач у відзиві на позовну заяву проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що в порушенні строків оплати виконаних робіт відсутня вина замовника, оскільки фінансування таких робіт в повному обсязі залежить від співвласників будинку.

Водночас, після відкриття провадження у справі відповідачем було перераховано на рахунок позивача грошові кошти в сумі 57 800,00 грн в рахунок погашення заборгованості за Договором №1/2 від 30.07.2019, що підтверджується представленими суду відповідачем платіжними дорученнями №1596 від 03.03.2020 на суму 8 672,00 грн, №26 від 03.03.2020 на суму 21 000,00 грн та №25 від 03.03.2020 на суму 28 128,00 грн.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а оскаржені основне рішення та додаткове рішення місцевого господарського суду не підлягають зміні або скасуванню з наступних підстав.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як встановлено судом, спірні правовідносини між позивачем та відповідачем виникли на підставі договорів №1/2 від 30.07.2019, №1/6 від 30.07.2019, №1/7 від 30.07.2019, №1/8 від 30.07.2019, №1/9 від 30.07.2019, які за своєю правовою природою є договорами підряду.

За змістом статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення (частина 1 статті 843 Цивільного кодексу України).

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (частина 1 статті 854 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення господарських зобов`язань, які згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України, статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріалами справи, а саме складеними та підписаними сторонами актами надання послуг №1515 від 01.10.2019, №1481 від 23.09.2019, №1645 від 10.10.2019, №1644 від 10.10.2019, №1643 від 10.10.2019 підтверджується факт виконання позивачем ремонтних робіт згідно договорів №1/2 від 30.07.2019, №1/6 від 30.07.2019, №1/7 від 30.07.2019, №1/8 від 30.07.2019, №1/9 від 30.07.2019 на загальну суму 410 004,00 грн.

Згідно з пунктами 2.3. договорів №1/2 від 30.07.2019, №1/6 від 30.07.2019, №1/7 від 30.07.2019, №1/8 від 30.07.2019, №1/9 від 30.07.2019 оплата вартості робіт відбувається наступним чином: замовник зобов`язується перерахувати авансовий платіж на рахунок підрядника в розмірі 30% від вартості робіт, зазначених в кошторисі на протязі десяти банківських днів з дати підписання договору. Остаточна оплата вартості виконаних робіт здійснюється замовником на підставі погодженого та підписаного замовником акту приймання виконаних підрядником робіт протягом п`яти банківських днів. У разі незгоди з об`ємами чи якістю виконаних робіт, замовник в строк не більше 5 календарних днів з моменту отримання актів виконаних робіт, надає обґрунтовані письмові заперечення. У разі ненадання в зазначені строки аргументованих заперечень, надані акти вважаються перевіреними по об`ємам та якості, а роботи прийнятими, тому замовник зобов`язується оплатити їх протягом 5 банківських днів від дати їх подання.

Отже, строк оплати робіт (остаточного розрахунку) за договорами №1/2 від 30.07.2019, №1/6 від 30.07.2019, №1/7 від 30.07.2019, №1/8 від 30.07.2019, №1/9 від 30.07.2019 станом на дату подання позовної заяви є таким, що настав.

Як вбачається із доданої позивачем до позовної заяви виписки по рахунку АТ КБ Глобус від 31.07.2019, Товариством з обмеженою відповідальністю Київська комунальна компанія було лише частково, на загальну суму 125 000,00 грн здійснено розрахунок за виконані позивачем роботи, внаслідок чого у відповідача станом на момент звернення до суду з даним позовом утворилась заборгованість в сумі 285 004,00 грн (410 004,00 грн - 125 000,00 грн).

Водночас, після відкриття провадження у справі відповідачем у рахунок погашення заборгованості за Договором №1/2 від 30.07.2019 було переховано на рахунок позивача грошові кошти в сумі 57 800,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №1596 від 03.03.2020 на суму 8 672,00 грн, №26 від 03.03.2020 на суму 21 000,00 грн та №25 від 03.03.2020 на суму 28 128,00 грн.

За таких обставин, виходячи із вищевикладеного у сукупності, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог позивача в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 227 204,00 грн (285 004,00 грн - 57 800,00 грн).

Водночас, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Отже, з огляду на часткове добровільне виконання відповідачем своїх зобов`язань з оплати робіт за Договором №1/2 від 30.07.2019, суд дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності правових підстав для закриття провадження у справі в частині стягнення основного боргу сумі 57 800,00 грн у відповідності до пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 23 222,99 грн пені, 524,19 грн інфляційних втрат та 2 347,62 грн 3% річних.

Із приводу цієї частини позовних вимог колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), стаття 610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов`язання.

Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов`язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Водночас, умовами пунктів 5.3. договорів №1/2 від 30.07.2019, №1/6 від 30.07.2019, №1/7 від 30.07.2019, №1/8 від 30.07.2019, №1/9 від 30.07.2019 передбачено, що за невиконання своїх обов`язків по договору, замовник сплачує підряднику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у цей період, від суми заборгованості.

Колегія суддів, здійснивши перевірку наведеного позивачем розрахунку пені та 3% річних, погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що останні є арифметично вірними, а позовні вимоги в цій частині такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Водночас, місцевим господарським судом обґрунтовано встановлено, що наведений позивачем розрахунок інфляційних втрат є невірним, оскільки невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України Про індексацію грошових доходів населення у наступному місяці. Отже, якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Наведене позивачем при нарахуванні інфляційних втрат враховано не було, а тому, після здійснення власного перерахунку, суд дійшов обґрунтованого висновку, що правомірним є стягнення з відповідача інфляційних втрат на суму 346,80 грн.

Отже, враховуючи вищевстановлені обставини справи, позовні вимоги у даній справі підлягають частковому задоволенню, а до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають основний борг в сумі 227 204,00 грн, пеня в розмірі 23 222,99 грн, інфляційні втрати в сумі 346,80 грн, 3% річних в сумі 2 347,62 грн. В іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Колегія суддів також наголошує, що як унормовано частиною 1 статті 96 Цивільного кодексу України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями, а статтями 525, 526 названого Кодексу і статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Разом з тим, відповідно до статті 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Таким чином, юридична особа здійснює свою господарську діяльність на власний ризик, а тому, укладаючи договори і погоджуючи їх умови, відповідач повинен був оцінити погоджений сторонами строк виконання зобов`язання з оплати виконаних робіт та, відповідно, об`єктивно оцінити можливість виконання такого зобов`язання у вказаний строк.

Частина 2 статті 218 Господарського кодексу України та стаття 617 Цивільного кодексу України прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважається обставинами, які є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язання.

Отже, посилання відповідача в якості заперечень на позов на те, що в порушенні строків оплати виконаних робіт відсутня вина замовника, оскільки фінансування таких робіт в повному обсязі залежить від співвласників будинку, ніяким чином не спростовують обов`язку замовника згідно умов договорів своєчасно здійснити розрахунок за виконані позивачем роботи та не звільняють від відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

В апеляційній скарзі відповідач посилається, зокрема, на те, що суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення, порушив положення статей 182, 183 Господарського процесуального кодексу України щодо порядку проведення підготовчого засідання, не з`ясувавши результатів розгляду позивачем пропозиції відповідача про укладення мирової угоди, та статті 238 Господарського процесуального кодексу України, не зазначивши у рішенні інформації щодо внесення на розгляд позивачу пропозиції відповідача щодо укладення мирової угоди.

Оцінюючи вказані доводи скаржника, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, 10.03.2020 відповідачем було подане до суду першої інстанції клопотання, у якому відповідач наголошував на наявності у нього намірів врегулювати існуючий спір шляхом укладення мирової угоди. До вказаного клопотання відповідачем були додані платіжні доручення №1596 від 03.03.2020, №26 від 03.03.2020, №25 від 03.03.2020 на підтвердження сплати заборгованості за Договором №1/2 від 30.07.2019 та копія пропозиції про укладення мирової угоди вих.№20/01-05/042 від 05.03.2020 із доказами її направлення позивачу.

Як вбачається зі змісту долученої відповідачем до клопотання копії пропозиції про укладення мирової угоди вих.№20/01-05/042 від 05.03.2020, відповідач пропонував ТОВ Майстерліфт укласти мирову угоду у справі №910/1104/20, якою погодити розстрочення оплати заборгованості на 5 місяців, рівними частинами.

У свою чергу, ні під час розгляду справи в суді першої інстанції, ні під час її апеляційного перегляду позивач не висловив бажання щодо прийняття вказаної пропозиції відповідача на укладення мирової угоди. Доказів протилежного матеріали справи не містять, як і не містять жодної редакції мирової угоди та спільної заяви сторін про її затвердження.

В оскаржуваному судовому рішенні дійсно не відображено інформації про подання відповідачем до суду вказаного документу - пропозиції про укладення мирової угоди вих.№20/01-05/042 від 05.03.2020.

Однак, зазначена обставина не свідчить про наявність передбачених статтею 277 Господарського процесуального кодексу України підстав для скасування судового рішення, оскільки порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи, чого судом апеляційної інстанції в даному випадку не встановлено.

Стосовно посилання скаржника в апеляційній скарзі на те, що 27.05.2020 відповідачем було подане клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із продовженням строку дії карантину, яке судом було відхилене, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно частини 1 статті 216 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 202 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, зокрема, у разі першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Згідно пункту 2 частини 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідачем ще 19.02.2020 було подано до суду відзив на позовну заяву, у якому викладено свої заперечення проти позову. Також, як зазначалося вище, 10.03.2020 відповідачем було повідомлено суд про часткову сплату спірної заборгованості.

Отже, станом на дату прийняття судового рішення позивач виклав свою правову позицію по суті поданої позовної заяви.

Водночас, позивач у своєму клопотанні про відкладення розгляду справи від 27.05.2020 не наголошував на обставинах, які, з огляду на доказове наповнення матеріалів справи, перешкоджали розгляду справи по суті. Також колегія суддів звертає увагу на те, що учасник справи, який в силу норм статті 42 Господарського процесуального кодексу України зобов`язаний сприяти суду в своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, не був позбавлений права, у разі неможливості з`явитися до суду у зв`язку з продовженням строку дії карантину, заявити у відповідності до статті 197 Господарського процесуального кодексу України клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, у тому числі, поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, про що, зокрема, його було повідомлено ухвалою суду від 14.05.2020.

Тобто, відповідачем не доведено, що суд першої інстанції, відмовивши у задоволенні його клопотання про відкладення розгляду справи від 27.05.2020, порушив його процесуальні права.

За вищенаведених обставин справи колегія суддів вважає правомірною відмову суду першої інстанції у задоволенні клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи від 27.05.2020.

З огляду на вищевикладене, рішення суду першої інстанції від 27.05.2020 у даній справі є обґрунтованим.

Щодо доводів апеляційної скарги відповідача в частині оскарження додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2020 у даній справі, колегія суддів зазначає наступне.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 16.06.2020 у справі №910/1104/20 присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Київська комунальна компанія на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Майстерліфт витрати на професійну правничу допомогу в сумі 31 981,75 грн.

Частиною 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені (частина 5 статті 244 Господарського процесуального кодексу України).

У разі оскарження первісного судового рішення, щодо якого було прийняте додаткове судове рішення, перегляду в сукупності за таким первісним судовим рішенням підлягає і додаткове судове рішення як похідне від первісного судового акта і його невід`ємна складова.

Згідно статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З аналізу наведеної норми законодавства слідує, що витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

За приписами статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Колегією суддів встановлено, що позивач, подаючи до суду позовну заяву, зазначив в останній, що докази про розмір витрат на правничу допомогу будуть подані у строк, визначений статтею 129 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, у позовній заяві наведено орієнтований розрахунок суми судових витрат у розмірі 20 666,48 грн, з яких 4 666,48 грн судовий збір та 16 000,00 грн витрати на правничу допомогу.

13.05.2020 позивачем було подано заяву, у якій, серед іншого, також зазначено, що докази судових витрат на правничу допомогу будуть подані суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Як вбачається із протоколу судового засідання від 27.05.2020, позивачем до початку судових дебатів було зроблено усну заяву про розподіл судових витрат, розрахунок яких буде надано пізніше.

Як вбачається із матеріалів справи, після прийняття у даній справі рішення Господарського суду міста Києва від 27.05.2020, 04.06.2020 до місцевого господарського суду від позивача надійшла заява про відшкодування судових витрат від 01.06.2020 у справі №910/1104/20.

Скаржник в апеляційній скарзі наголошує, що заяву про розподіл судових витрат подано із пропуском встановленого статтею 129 Господарського процесуального кодексу України п`ятиденного строку для подання доказів на підтвердження розміру судових витрат.

Однак, такі доводи скаржника є безпідставними, оскільки вищевказана заява про відшкодування судових витрат була направлена позивачем до суду засобами поштового зв`язку 01.06.2020, тобто у п`ятиденний строк з дня ухвалення судового рішення (27.05.2020), про що свідчить відмітка поштового штемпеля на конверті та роздруківка із сайту Укрпошта щодо відстеження пересилання поштового відправлення 04073 22850940, долучена судом до матеріалів справи.

Обґрунтовуючи розмір понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, позивачем до заяви про відшкодування судових витрат долучені:

- Договір від 22.01.2020 про надання правової допомоги, укладений з Адвокатським об`єднанням Правовий аргумент , предметом якого є надання замовником доручення виконавцю надавати правничу допомогу в судових органах всіх рівнів по стягненню заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю Київська комунальна компанія в обсязі та на умовах, передбачених договором. Ціна договору визначена в розмірі 32 000,00 грн;

- рахунок-фактура №18 від 31.01.2019 на суму 16 000,00 грн; рахунок - фактура №20 від 31.03.2020 на суму 16 000,00 грн;

- платіжні доручення №3062 від 06.04.2020 на суму 17 500,00 грн та №2525 від 03.02.2020 на суму 16 000,00 грн;

- довіреність від 22.01.2020, видана ТОВ Майтерліфт адвокату Лелюх Л.П. на представництво інтересів Товариства, зокрема, в судових органах (за даними Єдиного реєстру адвокатів України Лелюх Л.П. має свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю № 1789/10 від 28.09.2000).

У заяві наведено розрахунок суми судових витрат, у якому відображені, зокрема, дії, які вчинялися адвокатом у порядку позовної роботи в рамках господарського спору у справі №910/1104/20.

Згідно наданого розрахунку:

- консультація клієнта, узгодження правової позиції (2 години роботи адвоката) - 4000,00 грн;

- підготовка позовної заяви та подання її до суду (8 годин роботи адвоката) - 16 000,00 грн;

- підготовка заяви та подання її до суду - 1 000,00 грн;

- участь в судових засіданнях представника - 11 000,00 грн.

Також позивачем у заяві зазначено, що сума судових витрат відрізняється від попереднього розрахунку, викладеного у позовній заяві, у зв`язку з тим, що протягом розгляду даної справи відбулось декілька судових засідань.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що вказані докази є достатніми та підтверджують факт понесення позивачем судових витрат на правничу допомогу у справі на зазначену ним суму.

При цьому, як вірно наголосив суд першої інстанції, незважаючи на сплату позивачем на підставі рахунку №20 від 31.03.2020 грошових коштів в сумі 17 500,00 грн, до розподілу між сторонами заявлено лише 32 000,00 грн, тобто без урахування суми в розмірі 1500,00 грн, на яку оплата перевищує виставлений рахунок.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на положення частини 6 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, зазначає, що сума судових витрат істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку судових витрат, а тому у суду були наявні підстави для відмови у задоволенні заяви на заявлену позивачем суму.

Із цього приводу колегія суддів зазначає, що по-перше наведений у позовній заяві попередній розрахунок судових витрат не нівелює права позивача у разі понесення витрат за наслідками судового процесу у більшому розмірі заявити до розподілу саме останні (частина 3 статті 124 Господарського процесуального кодексу України), а по-друге, розмір заявлених до стягнення витрат (32 000,00 грн) відповідає визначеному умовами Договору від 22.01.2020 про надання правової допомоги гонорару адвоката.

Також, як уже зазначалося вище, частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, у розумінні частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно за клопотанням іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Проте, відповідачем відповідної заяви про зменшення суми судових витрат у порядку частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України до суду першої інстанції подано не було та не доведено суду недотримання позивачем вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт. Крім того, відсутність представника позивача в одному з чотирьох судових засідань не спростовує наведених позивачем у розрахунку витрат на участь адвоката у судовому засіданні.

Посилання скаржника на відсутність вказівки у резолютивній частині рішення на необхідності проведення судового засідання для вирішення питання про судові витрати оцінюються судом критично, оскільки норми частини 6 статті 238 Господарського процесуального кодексу України закріплюють, що такі відомості зазначаються в резолютивній частині рішення у разі необхідності .

Враховуючи вищевстановлені обставини справи, приймаючи до уваги відсутність обґрунтованої заяви відповідача про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу, враховуючи сукупність доказів щодо витраченого адвокатом часу на підготовку позовної заяви, підготовку матеріалів до судового засідання, участь адвоката у судових засіданнях, характер спірних правовідносин у справі, ціну позову, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем до стягнення витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 32 000,00 грн є доказово обґрунтованими та підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, виходячи з вищенаведених висновків стосовно часткового задоволення позовних вимог у даній справі, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 32 000,00 грн підлягають розподілу між сторонами пропорційно розміру задоволених вимог, а до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 31 981,75 грн, висновки суду першої інстанції із приводу чого, викладені в додатковому судовому рішенні, є обґрунтованими.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог та питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Доводи апеляційної скарги відповідача не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для зміни чи скасування як основного, так і додаткового рішення місцевого господарського суду. Скаржником не надано суду доказів, які б свідчили про необґрунтованість позовних вимог та заявлених до стягнення із відповідача витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає рішення та додаткове рішення суду у даній справі обґрунтованими, прийнятими з додержанням норм матеріального та процесуального права та такими, що відповідають чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для їх скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Київська комунальна компанія є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Порушень норм процесуального права, які могли бути підставою для скасування або зміни оскарженого рішення у відповідності до норм статті 277 Господарського процесуального кодексу України, судом апеляційної інстанції не виявлено.

Судові витрати за подання зазначеної апеляційної скарги згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 221, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Київська комунальна компанія на рішення Господарського суду міста Києва від 27.05.2020 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2020 у справі №910/1104/20 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 27.05.2020 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2020 у справі №910/1104/20 залишити без змін.

Матеріали справи №910/1104/20 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 28.09.2020 після виходу судді Тищенко А.І. з відпустки.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді І.А. Іоннікова

А.І. Тищенко