Рішення

від 09.06.2020 по справі 922/4276/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" червня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/4276/19 Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

при секретарі судового засідання Горбачовій О.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нові енергетичні системи", м. Кривий Ріг до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічне підприємство "Харківенергомонтаж", с.Рай-Оленівка Харківської області про стягнення 1578724,17 грн. за участю представників:

позивача - Шевчук (адвокат, ордер №1012539 від 14.01.2020 року);

відповідача - Бринза (адвокат, ордер ПТ №064975 від 24.01.2020).

ВСТАНОВИВ:

В провадженні господарського суду Харківської області знаходиться справа №922/4276/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нові енергетичні системи" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічне підприємство "Харківенергомонтаж" про стягнення 1578724,17 грн. попередньої оплати за договором підряду №18/02-03 від 18.02.2019 року.

Під час підготовчого провадження сторони надали до суду наступні документи:

- відзив відповідача (т.1 а.с.125-131);

- відповідь позивача на відзив (т.1 а.с.242-247);

- заперечення відповідача (т.2 а.с.10-13);

- клопотання відповідача про призначення експертизи (т.2 а.с.29-30);

- заперечення позивача проти призначення експертизи (т.2 а.с.78-80);

- клопотання відповідача про долучення доказів (т.2 а.с.31-32);

- пояснення позивача (т.2 а.с.60-61);

- клопотання відповідача про долучення доказів (т.2).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 02.06.2020 року закрито підготовче провадження, призначено справу №922/4276/19 до судового розгляду по суті на 09.06.2020 року о 14:00.

У судовому засіданні 09.06.2020 року позивач позов підтримував, зазначив про підписання актів приймання-передачі виконаних робіт на суму 333153,26 грн., просив провадження в цій частині закрити, в іншій частині позов задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні 09.06.2020 року проти позову заперечував повністю, зазначивши, що строк виконання робіт ще не сплив, а був 01.06.2019 року зупинений відповідним листом та погодженим з ТЕЦ.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив наступне.

Між ТОВ НЕС (позивач) та ТОВ НТП Харківенергомонтаж (відповідач) укладено договір №18/02-03 від 18 лютого 2019 року, відповідно до умов якого останній зобов'язався власними силами та засобами на власний ризик виконати роботи з капітального ремонту парової турбіни ПР - 25/30-90/10/0,9 ст.№4 Херсонської ТЕЦ, а позивач сплатити ці роботи.

Правовідносини між АТ Херсонська ТЕЦ (замовник) та ТОВ НЕС (генеральним підрядником) врегульовані договором №31 від 17.01.2019 року, що укладений між ними.

Згідно з п.2.2. зазначеного вище договору загальна вартість робіт становить 3028506,34 грн. у т.ч. ПДВ 504751,06 грн.

П.8.4.8. та п.8.1.12 вищезазначеного Договору передбачено, що Підрядник зобов'язаний повернути Замовнику передплату або її частину, що була здійснена відповідно до п.4.2. даного договору у випадку невиконання робіт або частини робіт Підрядником у встановлені договором терміни.

Відповідно до п.5.1. Договору, початок робіт - 5 робочих днів від отримання попередньої оплати, а їх завершення - 90 календарних днів.

П.5.1. договору №18/02-03 від 18 лютого 2019 року передбачено, що Підрядник повинен приступити до виконання робіт, визначених п.1.1 цього Договору, не пізніше ніж через п'ять робочих днів після передплати. Термін закінчення робіт, визначених у п.1.1. цього договору становить 90 календарних днів.

На виконання п.4.2. вищезазначеного договору Замовником було здійснено 80% попередньої оплати від суми договору у розмірі 2422805,07 грн., у т.ч. ПДВ, наступними платежами:

- 15.03.2019 року попередня оплата в розмірі 920000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №270 від 15.03.2019 року.

- 22.03.2019 року попередня оплата в розмірі 1502805,07 грн., що підтверджується платіжним дорученням №284 від 22.03.2019 року, та підтверджується банківськими виписками.

П.3.5. Договору передбачено, що сторони зобов'язуються письмово повідомляти одна одну про будь яке затримання, зупинення чи припинення виконання робіт, причини цього та про строк відновлення робочого процесу.

З врахуванням того, що ТОВ НТП Харківенергомонтаж не виконані роботи в терміни, передбачені договором, ТОВ НЕС звернулось до суду на підставі п.4.8.4. договору з проханням стягнути з відповідача суму сплаченої попередньої оплати.

Відповідачем 13.08.2019 року направлено позивачу супровідним листом повідомлення про зупинення робіт з 01.06.2019 року разом з актами приймання-передачі виконаних робіт №1 від 30.04.2019 року та №2 від 31.05.2019 року на загальну суму 333153,26 грн.

Позивачем під час розгляду справи підписано акти приймання-передачі виконаних робіт №1 від 30.04.2019 року та №2 від 31.05.2019 року на загальну суму 333153,26 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно зі ст.16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Згідно зі ст.20 цього Кодексу право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ч.1 ст.174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) закріплено, що господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Згідно із положеннями ст.ст.627, 628, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст.509 ЦК України, ст.173 ГК України в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Так, ч.1 ст.193 ГК України, ст.526 ЦК України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). При цьому, приписи ч.7 ст.193 ГК України та ст.525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст.629 ЦК України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

За змістом ч.2 ст.570 ЦК України авансом є певна грошова сума або інші цінності, які боржник передає кредиторові в рахунок майбутніх платежів.

Відповідно до ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржником виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Частиною 1 статті 837 ЦК України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з ч.2 ст.837 ЦК України договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ч.4 ст.882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони уклали договір підряду, який було розірвано позивачем в односторонньому порядку.

В даному випадку перерахування коштів у розмірі 80% попередньої оплати (авансу) відбулося на підставі спірного договору підряду: 15.03.2019 року - 920000,00грн., 22.03.2019 року - 1502805,07 грн.

Отже, враховуючи те, що 80% попередньої оплати у повному обсязі було здійснено Замовником 22.03.2019 року, то Підрядник відповідно до п.5.1. Договору повинен завершити виконання робіт до 29.06.2019 року.

Однак, роботи, передбачені вищезазначеним договором, в строки визначені договором №18/02-03 від 18 лютого 2019 року, не виконані Підрядником у повному обсязі.

В своєму відзиві відповідач вказує про те, що в ході проведення робіт з ремонту турбіни ПР - 25/30-90/10/0,9, ним було виявлено ряд дефектів, для усунення яких необхідно проводити ремонтні роботи, що не охоплені кошторисом до Договору. У зв'язку з необхідністю виконати додаткові роботи та внести зміни до кошторису, підрядник не мав можливості завершити своєчасно роботи.

Частинами 3, 4 статті 844 ЦК України передбачено, що якщо виникла необхідність проведення додаткових робіт і у зв'язку з цим істотного перевищення визначеного приблизного кошторису, підрядник зобов'язаний своєчасно попередити про це замовника. Замовник, який не погодився на перевищення кошторису, має право відмовитися від договору підряду. У цьому разі підрядник може вимагати від замовника оплати виконаної частини роботи.

Отже, передумовою внесення змін до приблизного кошторису є своєчасне попередження Підрядником Замовника про необхідність проведення додаткових робіт, внаслідок чого буде істотне перевищення приблизного кошторису.

Однак, вимоги ст.844 ЦК України підрядником не були виконані належним чином. Ним не було своєчасно попереджено Замовника про істотне перевищення кошторису. Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем на адресу позивача було направлено лист з повідомленням про зупинення робіт та необхідності внесення змін до кошторису лише 13.08.2019 року, тобто вже після завершення встановленого договором строку виконання робіт, який становить 29.06.2019 року (п.5.1.Договору). Таке попередження не можна вважати своєчасним в розумінні ст.844 ЦК України, оскільки 29.06.2019 року Підрядник повинен вже був передати Замовнику виконані роботи в повному обсязі або повідомити про причини неможливості завершення робіт, як це передбачено п.3.5. Договору. Натомість з боку Підрядника не були виконані ані приписи ст.844 ЦК України, ані умови п.3.5. та 5.1.Договору.

Крім іншого, згідно з ст.651 ЦК України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Ст.525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст.846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Отже, п.5.1. Договору встановлений кінцевий строк виконання робіт 29.06.2019 року. Внесення змін до вищезазначеного п.5.1.Договору сторонами не здійснювалось, тобто строк виконання робіт не було продовжено. Таким чином повідомлення підрядником про зупинення робіт 13.08.2019 року є безпідставним та таким, що суперечить приписам 525, 651 ЦК України, оскільки ці роботи вже повинні бути завершені в повному обсязі та передані Замовнику 29.06.2019 року за умовами згаданого вище договору.

Крім того, відповідач в своєму відзиві зазначає про те, що необхідність проведення додаткових робіт була визначена на підставі акту дефектації №1-т від 14.08.2019 року, складеного за участю представників ТОВ НТП Харківенергомонтаж та АТ Херсонська ТЕЦ .

Тобто, вищевказаний акт був складений без участі ТОВ НЕС та взагалі без повідомлення позивача про проведення обстеження (дефектації) турбіни ПР - 25/30-90/10/0,9.

Відповідно до ст.838 ЦК України Підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов'язку.

Замовник і субпідрядник не мають права пред'являти один одному вимоги, пов'язані з порушенням договорів, укладених кожним з них з генеральним підрядником, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, виходячи з приписів ст.838 ЦК України в даному випадку ТОВ НТП Харківенергомонтаж є субпідрядником, а ТОВ НЕС є генеральним підрядником. Правовідносини між вказаними сторонами, їх права та обов'язки врегульовані та встановлені Договором №18/02-03 від 18 лютого 2019 року. Тому при виникненні будь-яких питань щодо виконання капітального ремонту турбіни ПР - 25/30-90/10/0,9, сторони повинні керуватися умовами вказаного договору. В зазначених правовідносинах відсутня третя сторона - АО Херсонська ТЕЦ , тому складання акту дефектації №1-т від 14.08.2019 року за участю ТОВ НТП Харківенергомонтаж , як субпідрядником та АО Херсонська ТЕЦ , як замовником є таким, що суперечить вимогам чинного законодавства України, зокрема ст.838 ЦК України, а також умовам вищенаведеного Договору.

Вищезазначений акт дефектації №1-т від 14.08.2019 року, складений між АО Херсонська ТЕЦ та ТОВ НТП Харківенергомонтаж , однак не складений з позивачем.

Крім того, у відповідності до ч.2 ст.207 ЦК України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Отже, виходячи з вищенаведеного підписати акт дефектації №1-т від 14.08.2019 року можуть особи, уповноваженими на це установчими документами або довіреністю.

В даному випадку вищенаведений акт дефектації №1-т від 14.08.2019 року підписано зам.начальника ПТО АО Херсонська ТЕЦ Пляс П.В., інженер по ремонту ПТО АО Херсонська ТЕЦ Хомик Т.Ю., в.о.директора АО Херсонська ТЕЦ Попцева Т.А. Однак, при цьому відповідачем не наведені та не надані докази, що підтверджують наявність повноважень зазначених вище осіб щодо підписання акту дефектації №1-т від 14.08.2019 року.

Відповідно до п.4.3. договору 18/02-03 від 18 лютого 2019 року фактично виконані роботи згідно цього договору підтверджуються на основі наданих Підрядником Замовнику актів здачі-приймання виконаних робіт.

П.6.1. Договору передбачено, що виконані роботи, згідно з цим Договором, оформлюються Підрядником актами здачі-приймання виконаних робіт та мають бути підписані Замовником в строк 10 календарних днів після отримання кожного акту Замовником, за умови відсутності зауважень щодо недоліків у виконаних роботах.

Позивачем під час розгляду справи підписано акти приймання-передачі виконаних робіт №1 від 30.04.2019 року (т.2 а.с.82-86) та №2 від 31.05.2019 року (т.2 а.с.87-92) на загальну суму 333153,26 грн., які раніше надсилались на адресу позивача відповідачем до подачі позову (серпень 2019 року).

Відповідно до ч.4 ст.882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

У свою чергу, обов'язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника.

Враховуючи вищевикладене та надсилання відповідачем у серпні 2019 року актів виконаних робіт з повідомленням про зупинення робіт, суд приходить до висновку, що роботи, зазначені у актах, були виконані до подачі позову, жодних обґрунтованих зауважень у встановлений строк позивач не висловив.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтями 598, 599 ЦК України зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; припини зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлю договором або законом; зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 3 ЦК України закріплено, що одним із основних принципів цивільного права є принцип добросовісності, розумності та справедливості.

Враховуючи, що роботи виконані відповідачем на суму 333153,26 грн., то відповідач об'єктивно має право розраховувати на отримання оплати за виконану ним роботу. Ці роботи виконані до подачі позову, а не під час розгляду справи, у зв'язку з чим, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову в частині стягнення 333153,26 грн. попередньої оплати.

Інша частина робіт у встановлений договором строк відповідачем не виконана, погодження зупинення робіт з ТЕЦ не є належним повідомленням про таке зупинення позивача, надсилання листа про зупинення робіт після спливу строку на виконання робіт є порушенням умов договору. Судом встановлено, що додаткових угод щодо зміни строку виконання робіт сторонами не укладалось, гнучкий кошторис передбачає можливу зміну ціни договору, проте не строки його виконання.

Відповідно до ч.ч.2-4 ст.849 ЦК України замовник має право в будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Статтею 631 ЦК України та ч.7 ст.180 ГК України передбачено, що строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Стаття 610 ЦК України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.3 ст.612 Цивільного кодексу України якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання й вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до ч.2 ст.220 ГК України якщо надалі прострочення боржника виконання втратило інтерес для кредитора, він має право відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до ч.3 ст.13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 78 ГПК України передбачено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 79 ГПК України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Приписами статті 236 ГПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, підсумовуючи викладене та враховуючи принципи справедливості, добросовісності та розумності, суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність заявлених позовних вимог. Докази, надані позивачем в обґрунтування позовних вимог є більш вірогідними, ніж докази, надані відповідачем на їх спростування.

Отже, позов підлягає частковому задоволенню щодо стягнення 1245570,91 грн. попередньої оплати за невиконані відповідачем роботи.

В частині стягнення 333153,26 грн. попередньої оплати суд відмовляє, у зв'язку з тим, що роботи на цю суму виконані відповідачем до подання позову до суду, а ні під час розгляду справи.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на відповідача, з вини якого виник спір, пропорційно розміру задоволених вимог.

Щодо витрат на правничу допомогу суд встановив наступне.

Відповідно до ч.2 ст.126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Так, представником позивача до закінчення судових дебатів у справі заявлено усне клопотання про подання доказів на адвокатські витрати після ухвалення рішення.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.221 ГПК України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог; для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене суд призначає судове засідання для вирішення питання про судові витрати на 16.06.2020 року о 16:30.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 13, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 221, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічне підприємство "Харківенергомонтаж" (адреса: 62402, Харківська обл., Харківський р-н, с.Рай-Оленівка, пров.Підлісний, 12; код ЄДРПОУ 36875536) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нові енергетичні системи" (адреса: 50099, Дніпропетровська обл., м.Кривий Ріг, вул.Калиниченка, 3; код ЄДРПОУ 35230823) 1245570,91 грн. попередньої оплати, 18683,56 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення 333153,26 грн. попередньої оплати відмовити.

Призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати на 16.06.2020 року о 16:30.

Сторонам протягом 5 днів надати суду докази понесених судових витрат.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням ч.4 розділу Х Прикінцевих положень.

Повне рішення складено "18" червня 2020 р.

Суддя К.В. Аріт