Ухвала

від 21.01.2021 по справі 922/4276/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

"21" січня 2021 р.Справа № 922/4276/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

при секретарі судового засідання Горбачовій О.В.

розглянувши подання Приватного виконавця Виконавчого округу Харківської області Петренко Д.О. (вх.№1334) про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нові енергетичні системи", м. Кривий Ріг до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічне підприємство "Харківенергомонтаж", смт.Рай-Оленівка, Х/о про стягнення 1578724,17 грн.

ВСТАНОВИВ:

20.01.2021 року від Приватного виконавця Виконавчого округу Харківської області Петренко Д.О. (вх. №1334) про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника, в якому останній просить суд встановити тимчасове обмеження у праві виїзду директора боржника-юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічне підприємство "Харківенергомонтаж" ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 , до виконання зобов`язань, покладених на нього виконавчими документами по справам №№922/4275/19, №922/4276/19 у зведеному виконавчому провадженні №63567407.

З урахуванням того, що ч.2 ст.337 ГПК України передбачено негайний розгляд подання та необхідність повідомлення приватного виконавця про дату розгляду подання, з огляду на практику Європейського суду з прав людини та положення Конвенції, та те, що подання про тимчасове обмеження боржника-фізичної особи у праві виїзду за межі України має бути розглянуте не пізніше наступного дня після його надходження до суду, ухвалою суду від 20.01.21 подання приватного виконавця було прийнято судом та призначено до розгляду у судовому засіданні на 21.01.2021 року о 12:40.

Приватний виконавець про дату, час та місце розгляду подання був повідомлений належним чином шляхом направлення телефонограми, відповідно до ч.6 ст.120 ГПК України. Телефонограму передано приватному виконавцю 20.01.2021 року, проте в судове засідання він не з`явився.

Розглянувши подання приватного виконавця щодо встановлення тимчасового обмеження керівника боржника у праві виїзду за межі України, суд встановив наступне.

На виконанні Приватного виконавця Виконавчого округу Харківської області Петренко Д.О. знаходиться зведене виконавче провадження №63567407, в якому об`єднано: ВП №63561631 з виконання наказу по справі №922/4276/19, виданого 29.10.2020 року про стягнення 1245570,91 грн. попередньої оплати та 18683,56 грн. судового збору; ВП №63565218 з виконання наказу по справі №922/4276/19, виданого 29.10.2020 про стягнення 9862,16 грн. витрат на правову допомогу; ВП №63838174 з виконання наказу по справі №922/4275/19, виданого 22.10.2020 року про стягнення 1251009,25 грн. попередньої оплати та 18764,72 грн. судового збору; ВП №№63839502 з виконання наказу по справі №922/4275/19, виданого 22.10.2020 про стягнення 6250,00 грн. витрат на правову допомогу;

За вказаним зведеним виконавчим провадженням за вище переліченими виконавчими документами боржником є - Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-технічне підприємство "Харківенергомонтаж" (код ЄДРПОУ 36875536).

Відповідно до ст.ст.3, 4, 24, 25, 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавцем 10.11.2020 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, якою боржника зобов`язано подати декларацію про доходи та майно, а також попереджено боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Однак, як вказує приватний виконавець, рішення суду боржником не виконано, декларацію не надано, будь яких дій спрямованих на його виконання не здійснено, що свідчить про ухилення боржника від виконання рішення суду.

Враховуючи викладене, той факт, що рішення до теперішнього часу не виконано, а боржник ухиляється від його виконання, не вживає заходів щодо виконання, наявні підстави для звернення до суду із поданням стосовно тимчасового обмеження керівника боржника у праві виїзду за межі України.

Викладені обставини стали підставою для звернення Приватного виконавця Виконавчого округу Харківської області Петренко Д.О. до господарського суду з поданням щодо встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду директора боржника-юридичної особи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 , за межі України до виконання зобов`язань покладених на нього наказами по справам №922/4276/19, №922/4275/19, виданих 29.10.2020 року та 22.10.2020 року відповідно.

Дослідивши матеріали подання, суд дійшов висновку про відмову у його задоволенні, з огляду на наступне.

Відповідно до ст.80 Цивільного кодексу України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Частиною 1 статті 91 Цивільного кодексу України визначено, що юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.

Юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов`язків і здійснювати їх через своїх учасників. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень (ч.ч.1-3 ст. 93 ЦК України).

Згідно з ст.96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями. Юридична особа відповідає за своїми зобов`язанням усім належним їй майном.

Як вбачається з матеріалів справи, боржником у зведеному виконавчому провадженні №63567407 є юридична особа ТОВ "Науково-технічне підприємство "Харківенергомонтаж", а не керівник цього підприємства, щодо якого подано подання.

У поданні приватний виконавець просить обмежити у праві виїзду за межі України керівника боржника - юридичної особи Ткачова С.Є. до виконання боржником- юридичною особою виконавчих документів, посилаючись на ст. 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України".

Однак, у зазначеній статті визначено, що громадянину України може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, якщо він (громадянин) ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, до виконання зобов`язань.

Водночас, рішеннями суду обов`язок оплати покладено на юридичну особу - ТОВ "Науково-технічне підприємство "Харківенергомонтаж", а не на громадянина - керівника юридичної особи.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно з ч.4 ст.11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно зі ст.2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Також ст.12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об`єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

Законодавством України зазначені правовідносини регулюються ст.313 Цивільного кодексу України, відповідно до якої фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Отже, виходячи з наведеного, задоволення подання з підстав, викладених приватним виконавцем, може призвести до безпідставного обмеження права фізичної особи на свободу пересування, яке передбачено Конституцією України.

Нормами ч.5 ст.19 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що боржник зобов`язаний: утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій; за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п`яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України; повідомити виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини; своєчасно з`являтися на вимогу виконавця; надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.

Відповідно до п.19 ч.3 ст.18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Згідно з ч.1 ст.3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з ч.ч.1-4 ст.337 ГПК України тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як виключний захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України" право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.

Відповідно до листа Верховного Суду України "Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України" від 01.02.2013 року однією з підстав для відмови у задоволенні подань, що складає основну частину розглянутих справ, є неповнота вчинення виконавчих дій, відсутність доказів на підтвердження факту ухилення боржника від виконання своїх боргових зобов`язань і відомостей про обізнаність боржника щодо наявності відкритого виконавчого провадження та строків його добровільного виконання.

При цьому, під поняттям "ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням" варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).

З урахуванням вищенаведених норм чинного законодавства, господарський суд доходить висновку, що положеннями процесуального законодавства передбачено право суду постановити ухвалу про тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України.

Разом з тим, господарський суд зазначає, що положеннями ГПК України не передбачено право суду обмежувати у праві виїзду керівника боржника.

Господарський суд зазначає, що право виконавця звернутись до суду із заявою про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника встановлено ст.18 Закону України "Про виконавче провадження".

Проте, господарський суд зауважує, що правила, визначені ГПК України, є спеціальними нормами по відношенню до правил, закріплених у Законі України "Про виконавче провадження". Таким чином, при вирішенні подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, підлягає застосуванню процесуальна норма, яка є спеціальною та має для господарського суду переважне значення. При цьому, приписами ст.337 ГПК України не передбачені повноваження суду у встановленні обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника.

Позиція господарського суду щодо необхідності застосування саме норм ГПК України у випадку їх розбіжності із нормами Закону України "Про виконавче провадження", в тому числі, підтверджується правовою позицію Великої Палати Верхового Суду, викладеною у постанові від 13.03.2019 року у справі №920/149/18.

Отже, відповідно до приписів ст.337 ГПК України тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи може мати місце виключно у випадку: коли ця особа є боржником; у випадку невиконання нею судового рішення, на строк до повного виконання такого судового рішення. І цей захід забезпечення виконання судового рішення є виключним.

Підсумовуючи вищевикладене, з огляду на те, що фізична особа ОСОБА_1 не є боржником за наказами господарського суду Харківської області у справах №922/4276/19, №922/4275/19, та приватним виконавцем не надано доказів про те, що ОСОБА_1 , як фізична особа може відповідати належним йому майном за зобов`язаннями юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічне підприємство "Харківенергомонтаж", тому, згідно з положеннями ст.337 ГПК України, у суду відсутні правові підстави для задоволення подання приватного виконавця за викладених в ньому обставин та доводів.

Таким чином, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні подання приватного виконавця.

Керуючись ст.ст. 232-235, 337, 338 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні подання приватного виконавця Виконавчого округу Харківської області Петренко Д.О. (вх.№1334 від 20.01.21) про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена, в порядку, передбаченому ст.ст.254-257 ГПК України.

Ухвала підписана 21.01.2021.

Суддя К.В. Аріт