Постанова

від 09.06.2020 по справі 910/17698/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2020 року

м. Київ

Справа № 910/17698/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пількова К. М., суддів: Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

за участю секретаря судового засідання - Жураховської Т. О.

учасники справи:

позивач - Київська міська рада

представник позивача - Геркіял І. М ., на засадах самопредставництва

відповідач - Приватне акціонерне товариство Атек

представник відповідача - Давиденко О. В., адвокат

третя особа-1 - ОСОБА_6

представник третьої особи-1 - особисто, Басараб Н. В., адвокат

третя особа-2 - ОСОБА_11

представник третьої особи-2 - особисто, Басараб Н. В., адвокат

третя особа-3 - ОСОБА_8.

представник третьої особи-3 - особисто, Басараб Н. В., адвокат

третя особа-4 - ОСОБА_9.

представник третьої особи-4 - особисто, Басараб Н. В., адвокат

третя особа-5 - ОСОБА_10.

представник третьої особи-5 - особисто, Басараб Н. В., адвокат

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства Атек на рішення Господарського суду міста Києва від 28.03.2019 (суддя Пінчук В. І.) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2020 (головуючий суддя Іоннікова І. А., судді Разіна Т. І., Тарасенко К. В.) у справі за позовом Київської міської ради до Приватного акціонерного товариства Атек за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 про зобов`язання вчинити дії.

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. 29.12.2018 Київська міська рада (далі - Позивач, Рада) звернулась до Приватного акціонерного товариства Атек (далі - Відповідач, Товариство) з позовом про зобов`язання передати безоплатно гуртожиток по АДРЕСА_1 загальною площею 7 233 кв.м. до комунальної власності територіальної громади міста Києва в особі Ради.

1.2. Позовні вимоги мотивовані тим, що на виконання рішення Київської міської ради Про надання згоди на безоплатне прийняття до комунальної власності територіальної громади міста Києва гуртожитків, включених до статутних капіталів товариств від 26.06.2018 № 1021/508, Позивач звернувся до Відповідача - власника гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 листом від 30.07.2018 № 003-1553 про розгляд питання щодо безоплатної передачі вказаного гуртожитку, у відповідь на який Відповідач листом від 08.08.2018 № 45 відмовився передавати гуртожиток до комунальної власності.

2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. 28.03.2019 Господарський суд міста Києва рішенням, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2020, позов задоволено; зобов`язано Товариство передати безоплатно гуртожиток по АДРЕСА_1 у м. Києві загальною площею 7 233 кв.м. до комунальної власності територіальної громади міста Києва в особі Ради.

2.2. Прийняті у справі судові рішення мотивовані тим, що Відповідач не надав суду доказів, на підтвердження того, що вказаний гуртожиток було побудовано або придбано до 01.12.1991 приватними або колективними власниками, зокрема, Відповідачем за власні або залучені кошти. Спірний гуртожиток, який увійшов до статутного фонду Відповідача в процесі приватизації, в силу вимог Закону України Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності , в тому числі за рішенням суду, підлягає передачі у власність територіальної громади.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Відповідач (Скаржник) подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 28.03.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2020, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

4. Доводи Скаржника, викладені у касаційній скарзі

4.1. Судові рішення прийняті з порушенням статей 2, 13, 14, 74 - 77, 79, 238 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), що призвело до порушення статей 1, 1-1, 14 Закону України Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків (далі - Закон), статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 170 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України).

4.2. Порушуючи положення частини третьої статті 13, частини третьої статті 14, статей 73 - 77 ГПК України, Позивач не надав жодного доказу в обґрунтування розповсюдження дії Закону на спірні правовідносини.

4.3. Суди залишити поза увагою постанову Верховного Суду України від 14.09.2004, якою встановлено, що право власності на гуртожиток Відповідачем набуто 15.01.1991 за наслідками викупу відповідно до Договору оренди з правом викупу від 24.09.1990, а не за наслідками внесення гуртожитку до статутного капіталу, тому до спірних правовідносин не може бути застосовано статті 1, 14 Закону. Наведене також свідчить про неврахування судами правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду від 13.05.2019 у справі № 924/166/18 та від 06.09.2018 у справі № 904/1035/17.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

5.1.Позивач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а прийняті у справі судові рішення залишити без змін.

5.2. Треті особи подали відзив на касаційну скаргу, в якому просять відхилити касаційну скаргу, залишити без змін прийняті у справі судові рішення.

5.3. За доводами, наведеними у відзиві, Відповідач не надав судам першої та апеляційної інстанцій доказів, які підтверджують ту обставину, що спірний гуртожиток було побудовано або придбано до 01.12.1991 приватними або колективними власниками, зокрема, Відповідачем за власні або залучені кошти.

5.4.Гуртожитки, що увійшли до статутних фондів чи капіталів акціонерних товариств (організацій), створених у процесі приватизації чи корпоратизації (у тому числі тих, що в подальшому були передані до статутних капіталів (фондів) інших юридичних осіб або відчужені в інший спосіб) повинні безумовно передаватися територіальній громаді, у тому числі і з приватної власності, на що прямо вказує Закон, та не є втручанням у реалізацію та здійснення права власності.

6. Розгляд справи Судом

6.1.Ухвалою Верховного Суду від 06.03.2020 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Відповідача та призначено розгляд справи.

6.2.Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" із змінами і доповненнями станом на 25.03.2020, установлено з 12.03.2020 до 03.04.2020 на усій території України карантин із забороною, зокрема, проведення всіх масових заходів. У зв`язку з чим ухвалою Верховного Суду від 25.03.2020 відкладено розгляд справи та зазначено, що про дату і час судового засідання учасники справи будуть повідомлені додатково, про що також учасників справи повідомлено телефонограмами.

6.3. 22.04.2020 призначено розгляд касаційної скарги в судовому засіданні на 19.05.2020.

6.4. 19.05.2020 у судовому засіданні оголошено перерву до 09.06.2020.

7. Встановлені судами обставини

7.1. 24.09.1990 між Міністерством важкого машинобудування СРСР та організацією орендарів Київського екскаваторного заводу укладено договір оренди державного майна заводу та додаткову угоду про право його викупу.

7.2. Згідно з пунктом 1.1 вказаного договору в оренду передавалося все майно заводу, яке знаходилось у нього на балансі станом на 1 жовтня 1990 року, в тому числі і невиробничі основні фонди.

7.3. Відповідно до додаткової угоди право викупу орендованого майна здійснювалось шляхом передачі за плату промислово-виробничих фондів (пункт 2) та безоплатної передачі у власність організації орендарів невиробничих фондів (пункт 3).

7.4. Пунктом 3 додаткової угоди передбачено, що виробничі основні фонди, а також невиробничі основні фонди (комунального господарства, соцкульпобуту, охорони здоров`я) передаються безоплатно із забезпеченням їх утримання.

7.5. Факт включення гуртожитку до статутного капіталу Відповідача, як встановлено судами, підтверджується з огляду на посилання останнього у відзиві на те, що відповідно до пункту 3.2 першого статуту Товариства, затвердженого протоколом конференції засновників від 23.01.1991 та зареєстрованого за № 198, його статутний капітал складає 37811 карбованців, що повністю відповідає сумі викупленого майна, отже не включає передані безкоштовно об`єкти, в тому числі і спірний гуртожиток. Також зазначив, що на момент створення Відповідача (як і на час розгляду справи) усі майнові активи валютні та інші цінності включені до статутного фонду відображаються у їх грошовому еквіваленті.

7.6. Крім того, у запереченнях на позовну заяву представник Відповідача зазначив, що виключення гуртожитку із статутного капіталу ПрАТ Атек призвело б до порушення загального порядку зменшення статутного капіталу акціонерного товариства, передбаченого чинним законодавством та порушення майнових прав та інтересів акціонерів згаданого товариства, гарантії яких згідно з пунктом 3 частини другої статті 152 ЦК України, встановлюються законом .

7.7. У провадженні Святошинського районного суду м. Києва перебуває справа за позовом мешканців гуртожитку по АДРЕСА_1 до Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації, Київської міської ради, ПрАТ АТЕК про визнання частково незаконним розпорядження Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації, визнання незаконним включення до статутного капіталу Товариства та зобов`язання вчинити певні дії.

7.8. На виконання рішення Ради Про надання згоди на безоплатне прийняття до комунальної власності територіальної громади міста Києва гуртожитків, включених до статутних капіталів товариств від 26.06.2018 № 1021/508, Позивач звернувся до Відповідача - власника гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 з листом від 30.07.2018 № 003-1553 про розгляд питання щодо безоплатної передачі вказаного гуртожитку.

7.9. У відповідь на вказаний лист Відповідач листом від 08.08.2018 року № 45 повідомив Позивача про те, що дія Закону не поширюється на спірний гуртожиток, оскільки він не включений до статутного капіталу Товариства, а також зазначив, що, відповідно до частини четвертої статті 1 Закону, дія цього Закону не поширюється на гуртожитки, побудовані або придбані за радянських часів (до 1 грудня 1991 року) приватними або колективними власниками за власні або залучені кошти (крім гуртожитків, що були включені до статутних капіталів організацій, створених у процесі приватизації чи корпоратизації, у тому числі тих, що у подальшому були передані до статутних капіталів інших юридичних осіб або відчужені в інший спосіб).

8. Позиція Верховного Суду

8.1. Правові, майнові, економічні, соціальні, організаційні питання щодо особливостей забезпечення реалізації конституційного права на житло громадян, які за відсутності власного житла тривалий час на правових підставах, визначених законом, мешкають у гуртожитках, призначених для проживання одиноких громадян або для проживання сімей, жилі приміщення в яких після передачі гуртожитків у власність територіальних громад можуть бути приватизовані відповідно до закону регулює Закон України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" (далі - Закон).

8.2. За змістом частин третьої, четвертої статті 1 Закону сфера його дії поширюється на гуртожитки, які є об`єктами права державної та комунальної власності, за винятком гуртожитків, що перебувають у віданні чи в оперативному управлінні окремих відомств (казенних установ) Разом з цим, дія Закону не поширюється на гуртожитки, побудовані або придбані за радянських часів (до 1 грудня 1991 року) приватними або колективними власниками з власні або залучені кошти (крім гуртожитків, що були включені до статутних капіталів організації, створених у процесі приватизації чи корпоратизації, у тому числі тих, що у подальшому були передані до статутних капіталів інших юридичних осіб або відчужені в інший спосіб).

8.3. Зазначаючи про те, що дія вказаного Закону не поширюється на гуртожиток, передача якого у комунальну власність є предметом цього спору, Відповідач у касаційній скарзі (пункт 4.3) вказує на те, що цей гуртожиток набуто ним 15.01.1991 за наслідками викупу відповідно до Договору оренди з правом викупу від 24.09.1990, а не за наслідками внесення гуртожитку до статутного капіталу, про що зазначив Верховний Суд України у постанові від 14.09.2004, яку суди до уваги не взяли.

8.4. Разом з цим, у вказаній постанові Верховного Суду України предметом позову, заявленого в. о. прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до Закритого акціонерного товариства "Атек", було визнання недійсним пункту 3 додаткової угоди від 26.10.1990 до договору оренди від 24.09.1990 та визнання права власності. В цій постанові суд касаційної інстанції, направляючи справу на новий розгляд, вказав на помилковість висновків судів попередніх інстанцій щодо того, що спірна угода не відповідає вимогам закону, тому вказав на відсутність підстав для застосування статті 48 Цивільного кодексу ЦК УРСР та дійшов висновку про те, що відповідач є законним власником спірного майна.

8.5. При цьому, як свідчать встановлені у цій справі обставини, згідно з додатковою угодою до договору оренди з правом викупу право викупу орендованого майна здійснювалось шляхом передачі за плату промислово-виробничих фондів (пункт 2) та безоплатної передачі у власність організації орендарів невиробничих фондів (пункт 3), що не суперечить викладеному у вказаній постанові Верховного Суду України.

8.6. Доказів здійснення передачі спірного гуртожитка саме за плату учасниками справи судам не надано і на такі докази Відповідач не посилається.

8.7. Водночас, суди перевірили надані учасниками справи докази у цій справи і встановили, що статутний капітал Відповідача становив 37 811 карбованців, що повністю відповідає ціні викупленого за плату майна, тобто мова йде про промислово-виробничі фонди, натомість передані безкоштовно об`єкти, у тому числі і гуртожиток, було включено до статутного капіталу Відповідача сукупно з викупленим за плату майном без збільшення розміру статутного капіталу за рахунок вартості цих об`єктів, тобто безкоштовно. Ці обставини Відповідачем не спростовані.

8.8. Враховуючи викладене, відсутні підстави для висновку про те, що дія Закону не поширюється на гуртожиток, зобов`язання передати який у комунальну власність територіальної громади є предметом позову у цій справі.

8.9. У зв`язку з цим відповідне посилання Відповідача (пункт 4.2) на те, що Позивач, порушуючи положення частини третьої статті 13, частини третьої статті 14, статей 73- 77 ГПК України, не надав жодного доказу в обґрунтування розповсюдження дії Закону на спірні правовідносини Суд відхиляє як необґрунтовані.

8.10. Так, згідно з частинами першою-третьою статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

8.11. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону забезпечення реалізації конституційного права на житло мешканців гуртожитків, на яких поширюється дія цього Закону, здійснюється з дотриманням такого підходу, що всі гуртожитки, на які поширюється дія цього Закону, підлягають передачі у власність територіальних громад.

8.12. За частиною першою статті 14 Закону гуртожитки (як об`єкти нерухомого майна, житлові комплекси та/або їх частини), на які поширюється дія цього Закону, передаються у власність відповідних територіальних громад згідно з цим Законом у порядку та строки, визначені затвердженою законом Загальнодержавною цільовою програмою передачі гуртожитків у власність територіальних громад.

8.13. Згідно з частиною третьою статті 14 Закону гуртожитки, включені до статутних капіталів товариств, передаються у власність територіальних громад відповідно до цього Закону в один із таких способів, а саме: на безкомпенсаційній основі всі гуртожитки передаються, зокрема, без згоди власника - за рішенням суду.

8.14. З огляду на наведене спірний гуртожиток підлягає передачі у власність територіальної громади за рішенням суду.

8.15. Враховуючи викладене, Суд вважає, що посилання Скаржника (пункт 4.1) на порушення судами статей 2, 13, 14, 74- 77, 79, 238 ГПК України, статей 1, 1-1, 14 Закону, статті 16 ЦК України, статті 170 КПК України не знайшли свого підтвердження і висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

8.16. За таких обставин оскаржувані рішення та постанова судів першої та апеляційної інстанцій зміні чи скасуванню не підлягають, у зв`язку з чим касаційна скарга має бути залишена без задоволення.

9. Судові витрати

9.1. Оскільки касаційна скарга задоволенню не підлягає, судові витрати покладаються на Скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства Атек залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 28.03.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2020 у справі № 910/17698/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя К. М. Пільков

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак