Постанова

від 17.06.2020 по справі 280/4951/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 червня 2020 року

Київ

справа №280/4951/19

адміністративне провадження №К/9901/12429/20

Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду:

суддя-доповідач - Гусак М. Б., судді - Гімон М. М., Усенко Є. А.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області (правонаступника Головного управління ДФС у Запорізькій області) на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2020 року у справі №280/4951/19 за позовом Приватного підприємства Торговий дім Агропродсіті до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИЛА:

Приватне підприємство Торговий дім Агропродсіті (далі - ПП Торговий дім Агропродсіті ) звернулось до суду з позовом, в якому просило: визнати протиправним та скасувати рішення Комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - ГУ ДФС у Запорізькій області), викладене у протоколі від 15 липня 2019 року №130, про визнання ПП Торговий дім Агропродсіті таким, що відповідає підпункту 1.6 пункту 1 Критеріїв ризиковості платника податку; зобов`язати ГУ ДФС у Запорізькій області виключити ПП Торговий дім Агропродсіті із переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості.

Запорізький окружний адміністративний суд рішенням від 11 листопада 2019 року позов задовольнив.

10 грудня 2019 року ГУ ДФС у Запорізькій області звернулося з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції.

Третій апеляційний адміністративний суд ухвалою від 18 грудня 2019 року апеляційну скаргу залишив без руху для усунення недоліків - сплати судового збору.

Ухвалою від 10 січня 2020 року Третій апеляційний адміністративний суд апеляційну скаргу ГУ ДФС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2019 року повернув внаслідок невиконання вимог ухвали апеляційного суду від 18 грудня 2019 року про залишення апеляційної скарги без руху.

13 січня 2020 року копію ухвали апеляційного суду від 10 січня 2020 року надіслано судом відповідачу та 17 січня 2020 року згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення - ним отримано.

23 січня 2020 року згідно з поштовим штемпелем ГУ ДФС у Запорізькій області повторно подало апеляційну скаргу.

Третій апеляційний адміністративний суд ухвалою від 18 лютого 2020 року визнав неповажними причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2019 року, апеляційну скаргу відповідача залишив без руху, зазначивши про необхідність надання клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду із наведенням інших поважних причин такого пропуску, якщо такі є.

18 березня 2020 року відповідач подав клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження, пославшись на те, що пропуск строку апеляційного оскарження пов`язаний із відсутністю бюджетних асигнувань для сплати судового збору на час звернення вперше з апеляційною скаргою, однак станом на день подання повторної апеляційної скарги судовий збір сплачено; повторне звернення з апеляційної скаргою здійснено одразу після отримання платіжного доручення; відсутній прозорий та швидкий алгоритм для зарахування здійснених платежів, що створює істотні перешкоди та труднощі у реалізації, зокрема, державними органами, своїх прав на судовий захист.

Розглянувши вказане клопотання, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення та ухвалою від 30 березня 2020 року відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ГУ ДФС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2019 року.

Не погодившись із цією ухвалою, ГУ ДПС у Запорізькій області подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права судом апеляційної інстанції, просить її скасувати, справу направити до апеляційного суду для продовження розгляду.

На обґрунтування своїх доводів відповідач посилається, зокрема на те, що згідно з платіжним дорученням від 24 грудня 2019 року ним сплачено 2881,50 грн судового збору на виконання ухвали апеляційного суду про залишення апеляційної скарги без руху, проте відсутність прозорого та швидкого алгоритму зарахування здійснених платежів на адресу судових органів та автоматичного врахування таких даних під час прийняття процесуальних рішень, створює істотні перешкоди та труднощі під час реалізації особою права на судовий захист; сплата відповідачем судового збору свідчить про вжиття ним необхідних заходів щодо своєчасного виконання своїх процесуальних обов`язків.

Позивач правом на подання відзиву не скористався.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

За правилами частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Відповідно до частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Згідно з пунктом четвертим частини першої статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Процесуальний строк звернення до суду покликаний забезпечувати принцип правової визначеності і є гарантією захисту прав сторін спору. Вирішуючи питання про поновлення строку звернення до суду або апеляційного оскарження, суди повинні надавати оцінку причинам, що зумовили пропуск строку.

Отже, у випадку пропуску строку на апеляційне оскарження підставами для прийняття апеляційної скарги є лише наявність поважних причин (підтверджених належними доказами), тобто обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій.

З метою виконання процесуального обов`язку дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти всі можливі та залежні від неї дії.

Як вбачається з матеріалів справи, вперше відповідач оскаржив в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції в межах строку, визначеного процесуальним законом, проте внаслідок невиконання вимог ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху в частині сплати судового збору, апеляційна скарга повернута відповідачу. Ухвала про повернення апеляційної скарги отримана відповідачем 17 січня 2020 року.

Вдруге апеляційну скаргу відповідачем було подано 23 січня 2020 року, тобто через шість днів з моменту отримання копії ухвали про повернення апеляційної скарги. Заявником апеляційної скарги одночасно було додано платіжне доручення від 24 грудня 2019 року про сплату 2881,50 грн судового збору та заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

На думку Колегії суддів сам по собі факт повернення апеляційної скарги не є поважною причиною пропуску строку, однак, при вирішенні питання про поважність наведених скаржником причин, суд має враховувати також і ті обставини, які стали підставою для повернення попередньо поданої апеляційної скарги, а також період часу, який сплинув з моменту, коли особа дізналась про відповідне рішення суду.

У даному випадку апелянт не допустив необ`єктивного зволікання з поданням другої апеляційної скарги. При цьому пропуск строку на апеляційне оскарження був незначним і перегляд судового рішення суду першої інстанції не порушив би принципу res judicata.

Окрім того, з доданого до повторної апеляційної скарги платіжного доручення вбачається, що недолік поданої стороною вперше апеляційної скарги нею фактично було усунуто ще до повернення такої.

Дані обставини не були враховані апеляційним судом при вирішенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Отже, Верховний Суд знаходить помилковим висновок апеляційного суду про неповажність причин пропуску апелянтом строку на апеляційне оскарження.

Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Частиною четвертою статті 353 КАС України визначено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, КАС України,

ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області задовольнити.

2. Ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2020 року скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. Б. Гусак

Судді: М. М. Гімон

Є. А. Усенко