Постанова

від 17.06.2020 по справі 200/16977/16-ц

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3670/20 Справа № 200/16977/16-ц Суддя у 1-й інстанції - Томаш В. І. Суддя у 2-й інстанції - Каратаєва Л. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2020 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого - Каратаєвої Л.О.

суддів - Ткаченко І.Ю., Деркач Н.М.,

за участю секретаря судового засідання - Літвінової А.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 26 травня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 - про стягнення заборгованості за договором позики, -

В С Т А Н О В И Л А:

04 жовтня 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про стягнення боргу. Просив стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на його користь: суму боргу у розмірі 170000 доларів США; проценти у розмірі 70293,69 доларів США; 3% річних за прострочення повернення грошових коштів у розмірі 11556,99 доларів США, а всього 251850,68 доларів США; витрати по оплаті судового збору у розмірі 4134 грн.

Заочним рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 26 травня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 суму боргу 251850,68 доларів США, з яких 170000 доларів США - сума основного боргу, 70293,69 доларів США - на повернення процентів, 11556,99 доларів США - сума нарахованих 3% річних у порядку ст. 625 ЦК України. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 26 червня 2017 року заяву ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 01 березня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Заочне рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 26 травня 2017 року змінено у частині розподілу судових витрат, виключивши слово стягнути солідарно та вказавши стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір по 2067 грн. з кожного. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 15 січня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 01 березня 2018 року скасовано. Передано справу № 200/16977/16-ц на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не звернув увагу, що п. 3 ч.3 ст. 376 ЦПК України в редакції, чинній на момент розгляду справи судом апеляційної інстанції передбачено обов`язкову підставу для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 158 ЦПК України (в редакції, чинній на момент розгляду справи судом першої інстанції) розгляд судом цивільної справи відбувається в судовому засіданні з обов`язковим повідомленням осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч.5 ст. 74 ЦПК України (в редакції, чинній на момент розгляду справи судом першої інстанції) судова повістка разом із розпискою, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається поштою рекомендованим листом із повідомленням або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншою особою, яка бере участь у справі.

Європейський суд з прав людини вказав, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (GUREPKA v. UKRAINE (No. 2), № 38789/04, § 23, ЄСПЛ, від 08 квітня 2010 року).

Європейський суд з прав людини зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене п. 1 ст. 6 Конвенції, має на увазі право на усне слухання . Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (TRUDOV v. RUSSIA, № 43330/09, § 25, 27, ЄСПЛ, від 13 грудня 2011 року).

Аналіз матеріалів справи свідчить, що 03 квітня 2017 року розгляд справи відкладено на 26 травня 2017 року о 13:00 год (Т. 1, а. с. 70). Доказів повідомлення ОСОБА_1 чи його представника ОСОБА_5 про розгляд справи 26 травня 2017 року о 13:00 год. матеріали справи не містять.

Тобто матеріали справи не містять документів, які б підтверджували, що ОСОБА_1 було належним чином повідомлено про розгляд справи судом першої інстанції.

Відповідно до п.3 ч.3 ст. 376 ЦПК України (в редакції, чинній на момент розгляду справи судом апеляційної інстанції) порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

В обґрунтовування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 посилався на неповідомлення судом першої інстанції про дату, час і місце розгляду справи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги відповідача щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права та розгляду справи без його належного повідомлення. У зв`язку з чим, рішення суду підлягає скасуванню на підставі п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України , з ухваленням нового рішення по суті позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 позичили та зобов`язались повернути ОСОБА_2 до 01 липня 2015 року 200000 доларів США зі сплатою 12 % річних за користування коштами, що підтверджується відповідними розписками від 01 вересня 2013 року, від 31 грудня 2014 року, які написані та підписані відповідачами та є документами, що підтверджують вчинення між сторонами правочину.

Розпискою від 31 грудня 2014 року про продовження строку повернення грошових коштів було одночасно змінено відсоткову ставку до 1,2 % на місяць.

ОСОБА_1 та ОСОБА_3 взятих на себе зобов`язань у зазначені строки не виконали.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу . При цьому боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок.

Згідно ст.1046 ЦК України , за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики)або таку ж кількість речей того ж роду такої ж якості.

Відповідно до ст.1047 ЦК України , на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Розписка написана та підписана відповідачами (позичальниками), є документом, що підтверджує вчинення правочину між ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла до висновку, що позивач належним чином обґрунтував свої позовні вимоги в частині визначення розміру боргу.

Відповідно до положень ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3,5,6 ст. 203 ЦК України .

Ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Аналізуючи зібрані по справі докази, оскільки відповідачами не спростовано порушення умов договору, укладеного між сторонами, зобов`язання має виконуватись належним чином, позовні вимоги в частині стягнення процентів та заборгованості з 3% річних підлягають до задоволення в розмірі визначеному позивачем.

Доводи апелянта, що розписка є підробленою, оскільки на дату її підписання він перебував у Німеччині та не мав фактичної можливості її підписати, є безпідставними, такими, що містять суттєві протиріччя, так як у письмовому клопотанні про призначення експертизи (а.с.72) він вказував, що саме його батько ОСОБА_6 був у Німеччині, а в скарзі - він вказує про даний факт відносно себе, крім того, ці доводи спростовуються матеріалами справи, а саме, тим же клопотанням про призначення експертизи, в якому ОСОБА_7 письмово підтвердив факт підписання розписки та отримання грошових коштів. Належних та допустимих доказів на підтвердження знаходження за межами України, апелянт не надав. Належних, конкретних заперечень щодо самої суми заборгованості апелянт також не надав.

В той же час, знаючи про ухвалене рішення, ОСОБА_8 не оскаржив його в установленому законом порядку, що свідчить про його згоду із позовом та висновками районного суду.

Згідно ст. 116 ЦПК України суд за заявою учасника справи має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим. Способами забезпечення доказів, окрім іншого, є призначення експертизи.

Враховуючи той факт, що у порушення зазначеної норми права ОСОБА_7 в апеляційній інстанції не надав обґрунтованої письмової заяви про призначення по справі судової почеркознавчої експертизи, - апеляційний суд не знаходить правових підстав для вирішення питання щодо проведення по справі вказаної експертизи.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду з позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 6890,00 грн.

Відповідно до п. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Таким чином, на користь позивача слід стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 3445 грн. з кожного.

Керуючись ст.367, 376, 379, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_9 - задовольнити частково.

Заочне рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 26 травня 2017 року скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики - задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 та ОСОБА_3 , ІПН НОМЕР_2 на користь ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_3 суму боргу 251850 доларів США 68 центів, з яких 170000 доларів США - сума основного боргу, 70293 долари США 69 центів - на повернення процентів, 11556 доларів США 99 центів - сума нарахованих 3% річних в порядку ст. 625 ЦК України .

Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір по 3445 грн. з кожного.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до чинного законодавства.

Судді: