Рішення

від 09.06.2020 по справі 913/698/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

09 червня 2020 року Справа № 913/698/19

м.Харків Провадження №33/913/698/19

За первісним позовом Акціонерного товариства "Укргазвидобування", вул.Кудрявська, 26/28, м.Київ, 04053

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство Оргсинтез", пр-т Гвардійський, буд.30, м.Сєвєродонецьк, Луганська область, 93409

про стягнення 2 028 352 грн 99 коп.

За зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство Оргсинтез", пр-т Гвардійський, буд.30, м.Сєвєродонецьк, Луганська область, 93409

до відповідача Акціонерного товариства "Укргазвидобування", вул.Кудрявська, 26/28, м.Київ, 04053

про стягнення 43 938 грн 33 коп.

Суддя Драгнєвіч О.В.

Секретар судового засідання Скляр Т.С.

У засіданні брали участь:

від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом): адвокат Бєлєвцова О.С., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №2185 від 17.01.2018, довіреність №2-542д від 17.12.2019 ;

від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом): керівник підприємства Кашуба Ю. О. , витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців; адвокат Глущенко С.О., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №1013 від 12.04.2002, довіреність б/н від 08.01.2020.

С У Т Ь С П О Р У:

Акціонерне товариство "Укргазвидобування" звернулось до Господарського суду Луганської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство Оргсинтез" про стягнення штрафних санкцій за допущене прострочення виконання умов договору №УБГ684/015-18 від 04.10.2018, специфікації №1 від 04.10.2018, додаткової угоди №1 від 27.11.2018 до специфікації №1, в частині своєчасного здійснення поставки придбаного позивачем товару в розмірі 2 028 352 грн 99 коп. (враховуючи встановлені судом обставини щодо правильності визначення сторони позивача у справі, надані пояснення представником позивача в судовому засіданні від 11.02.2020, ухвали суду від 11.02.2020, 03.03.2020 т.1, а.с.173-145, т.2, а.с.47-50).

Свої вимоги позивач обґрунтовує посилаючись на те, що додатковою угодою №1 від 27.11.2018 до п.3 специфікації №1 від 04.10.2018 до договору були внесені зміни, зокрема встановлені нові строки поставки товару: до 31.12.2018 - 50 т., до 31.01.2019 - 50т., до 28.02.2019 - 50 т.

Відповідно до видаткової накладної №2019024 від 23.04.2019 року постачальник поставив товар в кількості 16,8 т. на суму 1 147 104 грн 00 коп.

Відповідно до видаткової накладної №2019031 від 07.05.2019 року постачальник поставив товар в кількості 33,60 т. на суму 2 294 208 грн 00 коп.

Відповідно до видаткової накладної №2019034 від 14.05.2019 року постачальник поставив товар в кількості 33,60 т. на суму 2 294 208 грн 00 коп.

Відповідно до видаткової накладної №2019050 від 01.07.2019 року постачальник поставив товар в кількості 16,80 т. на суму 1 147 104 грн 00 коп.

Відповідно до видаткової накладної №2019063 від 30.07.2019 року постачальник поставив товар в кількості 33,60 т. на суму 2 294 208 грн 00 коп.

Відповідно до видаткової накладної №2019064 від 30.07.2019 року постачальник поставив товар в кількості 15,75 т. на суму 1 075 410 грн 00 коп.

Оскільки відповідач здійснював поставку товару із простроченням, на підставі п.7.10 договору позивачем нараховані до стягнення з відповідача штраф у сумі 716 940 грн 00 коп. і пеня в сумі 1 311 412 грн 99 коп.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.12.2019 справа передана на розгляд судді Драгнєвіч О.В.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 23.12.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 21.01.2020; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали суду.

Відповідач у відзиві на позовну заяву вих.№01/20 від 10.01.2020, що надійшов через канцелярію суду 10.01.2020, заперечує проти задоволення позову, зазначає що позивачем не було надано рознарядок передбачених п.5.2 укладеного між сторонами договору, а тому відповідно до вищезазначеного пункту для відповідача діяла заборона на поставку. Ця умова пов`язана, на думку відповідача, з можливостями прийому та зберігання певних обсягів товару у пункті поставки, визначеного згідно п.2 специфікації №1 від 01.10.2018. Поставка була здійснена в повному обсязі, з урахуванням відхилення в бік перевищення, визнаного допустимим п.3 специфікації №1 від 04.10.2018. Жодних претензій щодо кількості, якості, а також строків поставки позивачем заявлено не було.

В розрахунку позовних вимог позивач відштовхується від крайніх строків поставки кожної частини загального обсягу, хоча повинен обраховувати ці строки по кожній поставці від дати рознарядки плюс строк на транспортування до обумовленого складу позивача.

Відповідач також послався на те, що заявлена сума штрафних санкцій 2 028 352 грн 99 коп. складає 20% від суми договору (10 242 000 грн 00 коп.) та є дуже великою. При тому, що поставка була виконана в повному обсязі, збитків позивачеві та третім особам не спричинено. Відтак, заявлена сума штрафних санкцій є явно надмірно великою та зважаючи на відсутність прострочення виконання та відсутність збитків у позивача та третіх осіб, з посиланням на положення ст.233 ГК України відповідач вважає, що суд має право зменшити розмір штрафних санкцій, врахувати інтереси обох сторін

відповідач вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню в повному обсязі (т.1, а.с.58-60).

Одночасно із відзивом відповідач - ТОВ "Науково-виробниче підприємство Оргсинтез", через канцелярію суду 10.01.2020 подав зустрічну позовну заяву за вих.№02/20 від 10.01.2020 про стягнення з первісного позивача - Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (враховуючи подане в подальшому клопотання за вих.№07/20 від 25.02.2020 щодо правильності визначення сторони відповідача за зустрічним позовом, т.1, а.с.187-192, ухвали суду від 11.02.2020, 03.03.2020 т.1, а.с.173-145, т.2, а.с.47-50) господарських санкцій за договором поставки №УБГ684/015-18 від 04.10.2018 у розмірі 43 938 грн 33 коп., з яких: 2920 грн 81 коп. - пені; 24 006 грн 69 коп.- 3% річних; 17 010 грн 83 коп.- інфляційних втрат.

Свої вимоги позивач за зустрічним позовом обґрунтовує посилаючись на те, що відповідно до п.4 специфікації №1 від 04.10.2018 до договору оплата за товар мала відбуватись протягом 30 календарних днів з моменту отримання товару.

Оплату за поставлений товар відповідачем (за зустрічним позовом) було проведено:

- за видатковою накладною №2019024 від 23.04.2019 - 13.06.2019, що підтверджується платіжним дорученням №161189 (прострочення склало 21 день);

- за видатковою накладною №2019031 від 07.05.2019 - 11.07.2019, що підтверджується платіжним дорученням №173284 (прострочення склало 35 днів);

- за видатковою накладною №2019034 від 14.05.2019 - 18.07.2019, що підтверджується платіжним дорученням №175787 (прострочення склало 35 днів);

- за видатковою накладної №2019050 від 01.07.2019 - 29.08.2019, що підтверджується платіжним дорученням №194566 (прострочення склало 29 днів);

- за видатковою накладної №2019063 від 30.07.2019 - 20.08.2019, що підтверджується платіжним дорученням №203418 (прострочення склало 22 днів);

- за видатковою накладною №2019064 від 30.07.2019 - 20.09.2019, що підтверджується платіжним дорученням №203419 (прострочення склало 22 днів).

У зв`язку із допущеним відповідачем (за зустрічним позовом) простроченням виконання грошового зобов`язання на підставі п.7.12 договору, ст.625 ЦК України позивачем (за зустрічним позовом) були нараховані та заявлені до стягнення пеня, 3% річних та інфляційні втрати.

Наразі відповідач (позивач за зустрічним позовом) вказує, що оскільки обидві вимоги, як за первісним так і за зустрічним позовом випливають із одних правовідносин сторін щодо виконання договору поставки, правовою підставою обох позовів є застосування господарських санкцій за прострочення виконання кожною із сторін своїх зобов`язань за договором, обидва позови є взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним (т.1, а.с.64-68).

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 21.01.2020 після усунення недоліків, прийнято зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство Оргсинтез" до Акціонерного товариства "Укргазвидобування" про стягнення 43 938 грн 33 коп. до розгляду з первісним позовом у справі № 913/698/19. Вирішено вимоги за зустрічним позовом об`єднати в одне провадження з первісним позовом.

Протокольною ухвалою від 21.01.2020 оголошено перерву в судовому засіданні до 11.02.2020.

Позивач (за первісним позовом) у відповіді на відзив за вих.№032-032-554-1 від 20.01.2020 вказує, що відповідач помилково робить висновки про те, що рознарядка є єдиною та виключною підставою для поставки товару та обрахунку строків поставки. Оскільки відповідно до п.5.2 договору визначено, що обсяг поставки товару визначається в рознарядках покупця та узгоджується до поставки товару, тобто рознарядка не встановлює, не породжує, не зупиняє строки, закріплені специфікацією. Листом №18Т-521 П-1 від 10.10.2018 відповідач запропонував позивачу узгодити графік поставок, обсяги та внести зміни до договору.

На підставі зазначеного листа, 27.11.2018 сторонами було укладено додаткову угоду №1, якою п.3 специфікації №1 від 04.10.2018 було викладено в новій редакції: "строк поставки товару: до 31.12.2018 - 50т., до 31.01.2019 - 50 т., до 28.02.2019 - 50 т.", тобто сторони дійшли згоди з усіх істотних умов договору, які стосувались строків та обсягів поставки. Таким чином, підписавши додаткову угоду сторони виключили факт поставки товару згідно наданих рознарядок, який був передбачений п.3 специфікації до внесення змін.

Позивач вказує, що строк дії банківської гарантії акредитиву повинен встановлюватися з урахуванням строку дії договору, що буде укладений, або виконання зобов`язань по договору +35 календарних днів. В даному випадку до 06.03.2019. Виконання зобов`язання в частині поставки товару по договору відповідач здійснив після спливу терміну дії банківської гарантії. Тому, безпідставним є твердження відповідача, що якщо позивач вважав, що строки поставки прострочені, він міг направити до банку відповідну вимогу згідно умов гарантії (яка є Додатком №6 до договору), зазначене свідчить про те, що позивач не вважав зобов`язання відповідача простроченим. Позивач замість виставлення вимог за банківською гарантією від 21.09.2018, обрав інший спосіб захисту порушених інтересів шляхом направлення саме претензії обумовленої ст.222 Господарського Кодексу України (т.1, а.с.142-144).

Відповідач (за первісним позовом) у запереченнях на відповідь на відзив за вих.№04/20 від 28.01.2020 вказує, що п.5.1 договору містить в собі відсилку до документу, який має бути обов`язково підписаний додатково і яким мають бути узгоджені строки поставки та місце поставки. Пункт 5.2 договору містить в собі відносно п.5.1 обов`язкову умову, яка пов`язує виконання обов`язків відповідачем з настанням певної події - направлення на його адресу рознарядки. Цей пункт містить умову заборони відвантаження, якщо така рознарядка не була позивачем направлена. Положення специфікації №1 від 04.10.2018, положення додаткової угоди №1 від 27.11.2018, якою було змінено п.3 специфікації №1 від 04.10.2018, не містили в собі застережень щодо нечинності або незастосування до правовідносин сторін за договором п.5.2 договору. Таким чином, положення п.5.2 договору залишились незмінними і чинними. На думку відповідача, позивач не має законного права вимагати від відповідача додержання строку (терміну) виконання зобов`язання з поставки товару без надання рознарядок (т.1, а.с.154-155).

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 11.02.2020 продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів, по 22.03.2020 (включно), відкладено підготовче засідання на 03.03.2020.

Від позивача за первісним позовом/відповідача за зустрічним позовом надійшов відзив на зустрічний позов за вих.№032-032-955-1 від 03.02.2020, в якому останній не погоджується з позовними вимогами ТОВ "Науково-виробниче підприємство Оргсинтез", з огляду на те, що при розрахунку пені за порушення строків оплати, позивач не вірно обчислив період часу за який здійснюється стягнення, включивши до цього день фактичної оплати. Крім того позивач порушив порядок стягнення суми боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, не направивши вимогу, яка передбачена п.7.12 договору (т.1, а.с.176-177).

Також від позивача за первісним позовом/відповідача за зустрічним позовом надійшли письмові пояснення за вих.№032-032-1281-1 від 12.02.2020, в яких останній зазначає, що п.5.2 договору сторони передбачили, що обсяг поставки товару (кожної партії) визначається в рознарядках покупця та узгоджується до поставки товару. Пунктом.3 Специфікації №1 до договору від 04.10.2018 року було передбачено, що строк поставки товару до 31.12.2018 згідно наданих рознарядок. 27.11.2018 сторонами було укладено Додаткову угоду №1 , якою п.3 Специфікації №1 від 04.10.2018: "строк поставки товару: до 21.12.2018 - 50 т., до 31.01.2019 - 50 т., до 28.02.2019 - 50 т." Тобто, підписавши додаткову угоду сторони виключили алгоритм поставки товару згідно наданих рознарядок, який був передбачений п.3 Специфікації до внесення змін (т.1, а.с.178-179).

Зокрема, в письмових поясненнях б/н від 28.02.2020 відповідач за первісним позовом/ позивач за зустрічним зазначає, що на перевезення кожної партії товару оформлювались товарно-транспортні накладні, які підписані відповідальною особою покупця, що посвідчувало отримання не тільки товарно-матеріальних цінностей, а й супровідні документи, в тому числі відповідні рахунки-фактури. Таким чином, останній повністю належним чином виконав свої зобов`язання за договором, у тому числі з додержанням порядку, передбаченого п.4.1 та п.4.2 договору. Відповідно, вимогу про оплату суми основного боргу було заявлено шляхом надання документів, передбачених договором. Також відповідач за первісним позовом вважає, що днем виникнення зобов`язання по оплаті товару, відповідно до п.4.1, 4.2, 5.3 договору а також п.4 Специфікації №1 до договору є момент отримання товару, який визначається датою поставки товару, яка визначається шляхом підписання видаткової накладної. Останнім днем належного виконання грошового зобов`язання з оплати поставленого товару є тридцяти денний календарний день від дати підписання видаткової накладної. Від цієї дати до дати фактичного зарахування коштів на рахунок відповідача за первісним позовом/позивача за зустрічним і обраховується нею період прострочення виконання грошового зобов`язання з боку позивача з первісним/відповідача за зустрічним позовом (т.1, а.с.196-199).

В письмових поясненнях за вих.№09/20 від 28.02.2020, що надійшли через канцелярію суду 03.03.2020 відповідач за первісним позовом/ позивач за зустрічним вказує, що наявність рознарядки передбачена п.1 розділу І тендерної документації та додатком №2 до неї, зі змісту яких рознарядкою мають визначатися як строки поставки кожної партії товару, так і обсяги поставки кожної партії. За таких обставин надання рознарядки було відначальною вимогою документації закупівлі, і є обов`язковою умовою укладеного договору. Враховуючи викладене, вимога про стягнення з ТОВ "Науково-виробниче підприємство Оргсинтез" штрафних санкцій за несвоєчасну поставку товару за договором є безпідставною (т.2, а.с.1-2).

Як зазначалося вище, позивачем за зустрічним позовом, враховуючи поданий відзив та письмові пояснення відповідачем за зустрічним позовом, надано письмові пояснення б/н від 28.02.2020 та вих.№09/20 від 28.02.2020 з доданими документами, які оцінені судом як відповідь на відзив відповідача за зустрічним позовом.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 03.03.2020 за клопотанням обох сторін відкладено підготовче засідання на 19.03.2020 року.

Від позивача за первісним позовом/відповідача за зустрічним позовом через канцелярію суду 18.03.2020 надійшли письмові пояснення за вих.№032-032-2216-1 від 16.03.2020 з доказами направлення відзиву відповідачу.

Від відповідача за первісним позовом/позивача за зустрічним позовом через канцелярію суду 19.03.2020 надійшло клопотання, в якому останній просить враховувати під час розгляду справи письмові пояснення з доданими письмовими доказами, подані 28.02.2020 до суду, як відповідь на відзив на зустрічний позов.

Зазначені документи прийняті судом до розгляду та долучені до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 19.03.2020 закрито підготовче провадження, призначено справу до розгляду по суті на 07.04.2020.

Ухвалами Господарського суду Луганської області від 07.04.2020, від 28.04.2020 були задоволені клопотання сторін, розгляд справи по суті відкладався на 28.04.2020; на 14.05.2020.

Задовольняючи клопотання сторін та визначаючись з датами судових засідань з розгляду спору по суті, судом було враховано, що п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 № 343) на всій території України з 12.03.2020 по 22.05.2020 встановлено карантин.

При цьому, 02.04.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", яким, зокрема, внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України та доповнено розділ X "Прикінцеві положення" пунктом 4 такого змісту: "п.4.Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.

Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".

В судовому засіданні за участі представників обох сторін від 14.05.2020 суд розпочав розгляд справи по суті, встановлення обставинр справи.

Протокольною ухвалою суду від 14.05.2020 оголосив перерву в судовому засіданні до 26.05.2020.

В судовому засіданні від 26.05.2020 оголошено за усним клопотанням представника відповідача за первісним позловом оголошено перерву до 28.05.2020; протокольною ухвалою залишено без розгляду подане відповідачем клопотання про долучення до матеріалів справи копій фінансового звіту станом на 31.03.2020, з підстав не подання доказів направлення їх копій іншій стороні.

Відповідачем за первісним позовом через канцелярію суду 27.05.2020 повторно подано клопотання з поясненнями за вих.№16/20 від 26.05.2020 про долучення до матеріалів справи копій фінансового звіту станом на 31.03.2020, з доказами направлення іншій стороні (т.2, а.с.100-103).

В судовому засіданні представником також обґрунтовано несвоєчасність подання відповідних документів під час підготовчого провадження у справі.

З огляду на те, що підготовче провадження у справі було закрито ухвалою суду від 19.03.2020, тоді як подані відповідачем документи надають інформацію про фінансовий стран відповідача станом на час подання податкової звітності 31.03.2020, подаються останнім у зв`язку із значними змінами у фінансовому стані підприємства, що сталися протягом часу, який триває щодо розгляду цього спору; подання цих документів в умовах дії карантинних заходів, введених з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2; з метою забезпечення гарантії реалізації процесуальниз прав кожної сторони під час дії карантинних заходів, суд дійшов висновку про можливість прийняття до розгляду не своєчасно поданих відповідачем документів на підставі положень ч.8 ст.80 та ст.207 ГПК України.

За клопотанням представника позивача за первісним позовом в судовому засіданні 28.05.2020 оголошено перерву до 09.06.2020.

В судове засідання 09.06.2020 після оголошеної перерви прибули повноважні представники обох сторін.

Від позивача за первісним позовом через канцелярію суду 04.06.2020 подані заперечення за вих.№032-032-5543-1 від 04.06.2020 на клопотання відповідача подане в минулому судовому засіданні про долучення до матеріалів справи фінансового звіту станом на 31.03.2020.

Судом розглянуті та відхилені заперечення позивача, з огляду на вирішення вказаного клопотання відповідача в минулому судовому засіданні, про що постановлено протокольну ухвалу.

Суд продовжив встановлення обставин справи, дослідив їх доказами, провів судові дебати.

В судовому засіданні 09.06.2020 проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

04.10.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство Оргсинтез" (відповідач за первісним позовом/постачальник) та Акціонерним товариством "Укргазвидобування" Філія Бурове управління Укрбургаз (позивач за первісним позовом/покупець) укладено договір поставки №УБГ684/015-18 (т.1, а.с.14-27).

Згідно предмету договору постачальник зобов`язується поставити покупцеві поліаміновий інгібітор UMC-PSI LEP ОG (далі - товар), зазначений в специфікації, що додається до договору і є його невід`ємною частиною), а покупець - прийняти і оплатити такий товар.

Найменування/асортимент товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю товару та загальна ціна договору вказується у специфікації, (далі - специфікація), яка є додатком №1 до договору та є її невідємною чатиною (п.п.1.1, 1.2 договору).

Відповідно до п.3.1 ціна цього договору вказується в специфікації в гривнях з урахуванням ПДВ (застосовується якщо постачальник є резидентом, платником ПДВ) або в іноземній валюті без урахування ПДВ (застосовується, якщо постачальник є нерезидентом).

Розрахунки проводяться шляхом: оплати покупцем після пред`явлення постачальником рахунку на оплату (інвойсу) та підписаного сторонами акту приймання-передачі товару або видаткової накладної, шляхом перерахування на рахунок постачальника, на умовах зазначених у специфікаціях або з урахуванням умов, передбачених п.3.4 цього договору (п.4.1 договору).

Відповідно до п.4.2 договору до рахунка додаються: підписаний уповноваженими представниками сторін акт приймання-передачі товару або видаткова накладна. Покупець не здійснює оплату за поставлений товар та така нестача не є порушенням строку оплати зі сторони покупця у випадку ненадання постачальником рахунку на оплату (інвойсу) чи його належного оформлення.

Строк поставки, умови та місце поставки товару, інформація про вантажовідправників і вантажоотримувачів вказується в спеціфікації до цього договору (п.5.1 договору).

Згідно п.5.2 договору обсяг поставки товару (кожної партії товару) визначається в рознарядках покупця та узгоджується до поставки товару. Відвантаження товару проводиться тільки після отримання постачальником рознарядки. Відвантаження товару без рознарядки забороняється. Рознарядка постачальнику може направлятися покупцем в електронному вигляді на електронну адресу постачальника, вказану в розділі ХІV даного договору.

Відповідно до п.5.3 договору датою поставки товару є дата підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі товару, форма якого наведена в додатку №3 до цього договору, який є його невід`ємною частиною (для нерезидентів) або видаткової накладної. Право власності на товар переходить від постачальника до покупця з дати підписання сторонами акту приймання- передачі товару або видаткової накладної (при наявності двух дат, датою підписання акту приймання-передачі товару або видаткової накладної вважається дата підписання покупцем).

За відвантаження товару без отримання рознарядки, постачальник виплачує покупцю штраф у розмірі 10% від суми товару, відвантаженого без рознарядки (п.7.5 договору).

В п.5.11 договору сторони погодили, що відповідальність за правильність та повноту оформлення товаросупровідних документів і наслідки, пов`язані із затримаками при постачанні товару, приймає на себе постачальник.

Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін (за наявності), за умови надання постачальником забезпечення виконання своїх зобов`язань по договору, які відповідають вимогам, вказаним у п.10.2 цього договору діє до повного виконання сторонами зобов`язань (п.10.1 договору).

Згідно п.11.8 договору, всі доповнення, специфікації і додатки до договору є його невід`ємними частинами, якщо вони викладені в письмовій формі, підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками.

04.10.2018 сторонами підписана специфікація №1 (додаток №1 до договору), з якої вбачається, що сторонами було погоджено загальну вартість поставки, ціну за одиницю, загальну кількість товару, що підлягає поставці.

Зокрема, загальна вартість товару, що поставляється по цій специфікації, складає 10 242 000 00 грн 10 коп., у тому числі ПДВ 1 707 000 00 грн 00 коп. (п.1 специфікації).

Умови поставки товару та строк оплати: протягом 30 календарних днів з моменту отримання товару (п.2 специфікації).

Відповідно до п.п.3, 4 специфікації №1 від 04.10.2018 строк поставки товару був визначений сторонами - до 31.12.2018 згідно наданих рознарядок. Граничне відхилення кількості товару, що поставляється +/-200 кг.

Умови та строки оплати: протягом 30 календарних днів з моменту отримання товару (т.1, а.с..28).

Також сторонами були підписані додатки №№2- до договору (т.1, а.с.29-34).

Матеріали справи свідчать про те, що відповідач за первісним позовом/позивач за зустрічним звертався до позивача за первісним позовом/відповідача за зустрічним з листом за вих.№18-Т-521 П-1 від 10.10.2018, в якому повідомляв останнього про те, що фірмою виробником (UNITED MUD-CHEM Pvt.Ltd, Індія) товар поставляється в бочках 210 кг нето на палетах, в морських контейнерах по 80 бочок в контейнері, завантаження одного контейнера складає 16,8 тон. Термін виготовлення товару складає 60 днів.

З метою ефективного використання коштів сторін договору та запобігання утворенню надмірних складських запасів, пропонував узгодити наступний графік поставок та внести відповідні зміни до договору №УБГ 684/015-18 від 04.10.2018: 1) до 31.12.2018 - 50,4 тони (3 контейнери); 2) до 28.02.2018 - 50,4 тони (3 контейнери); 3) до 30.04.2019 - 49,2 тони (3 контейнери).

Також, зважаючи на тривалий термін виготовлення та доставки товару, відповідач за первісним позовом/позивач за зустрічним просив прийняти рішення та надати рознарядку у максимально короткий строк (т.1, а.с.180).

За вказаних обставин, сторонами була укладена додаткова угода №1 від 27.11.2018 (додаток №7 до договору), в якій сторони домовились п.3 специфікації №1 від 04.10.2018 до договору викласти в новій редакції: Строк поставки товару до 31.12.2018 - 50 т, до 31.01.2019 - 50 т, до 28.02.2019 - 50 т. (т.1, а.с.36).

На виконання умов договору відповідачем за первісним позовом було здійснено поставку товару (поліаміновий інгібітор, визначений у специфікації) на загальну суму 10 252 000 грн, що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними (т.1, а.с.37-42):

- за видатковою накладною №2019024 від 23.04.2019 року постачальник поставив товар в кількості 16,8 т. на суму 1 147 104 грн 00 коп.;

- за видатковою накладною №2019031 від 07.05.2019 року постачальник поставив товар в кількості 33,60 т. на суму 2 294 208 грн 00 коп.;

- за видатковою накладною №2019034 від 14.05.2019 року постачальник поставив товар в кількості 33,60 т. на суму 2 294 208 грн 00 коп.;

- за видатковою накладною №2019050 від 01.07.2019 року постачальник поставив товар в кількості 16,80 т. на суму 1 147 104 грн 00 коп.;

-за видатковою накладною №2019063 від 30.07.2019 року постачальник поставив товар в кількості 33,60 т. на суму 2 294 208 грн 00 коп.;

- за видатковою накладною №2019064 від 30.07.2019 року постачальник поставив товар в кількості 15,75 т. на суму 1 075 410 грн 00 коп.

Однак, з огляду на те, що постачання товару було здійснено відповідачем із простроченням встановлених строків поставки, визначених п.3 специфікації №1 від 04.10.2018 в редакції додаткової угоди №1 від 27.11.2018 (додаток №7 до договору), а направлена відповідачу претензія про сплату штрафних санкцій від 22.11.2019 №032-01-13382-1 (т.1, а.с.43-45) також була залишена без виконання, позивач за первісним позовом звернувся до суду з вимогами про стягнення з відповідача за первісним позовом нарахованих на підставі п.7.10 договору пені в сумі 1 311 412 грн 99 коп. та штрафу в сумі 716 940 грн.

Відповідач за первісним позовом заперечує проти задоволення первісних позовних вимог з урахуванням доводів, викладених у заявах по суті та додаткових письмових поясненнях. Також відповідач просить суд зменшити розмір заявлених до стягнення штрафних санкцій.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам сторін за первісним позовом, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 ст.173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно із ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань) є, зокрема, договір.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічні положення передбачені і ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України.

Згідно ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст.663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст.530 Кодексу.

Частинами 1, 2 ст.664 ЦК України пердбачено обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Зобов`язання в силу вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Суд звертає увагу на те, що п. 2 ст. 193 Господарського кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законі інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З аналізу умов укладеного між сторонами договору вбачається, що двосторонній характер договору поставки зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. Тобто, з укладенням такого договору постачальник зобов`язаний виконати свій обов`язок з поставки товару, а покупець прийняти товар та здійснити оплату за нього.

Наявними у справі документами, зокрема підписаними сторонами видатковими накладними підтверджується факт допущення відповідачем як постачальником прострочення у поставці товару позивачу, здійснення поставки товару не у строки погоджені сторонами в п.3 специфікації №1 від 04.10.2018 в редакції додаткової угоди №1 від 27.11.2018 (додаток №7 до договору) - строк поставки товару до 31.12.2018 - 50 т, до 31.01.2019 - 50 т, до 28.02.2019 - 50 т. (т.1, а.с.36).

Пунком 6.3.1 договору передбачено, що постачальник зобов`язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені договором.

Стаття 216 Господарського кодексу України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно з ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 ст.549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною 3 вказаної статті визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Сторони в п.7.10 договору визначили, що у разі невиконання постачальником взятих на себе зобов`язань з поставки товару у строки, зазначені у даному договорі, останній сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення,а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого Товару.

Перевіривши правильність розрахунку заявлених первісним позивачем штрафних санкцій з відповідача (т.1, а.с.5), суд дійшов висновку, що розрахунки виконано арифметично вірно, вони є обґрунтованими, відповідають встановленим судом під час розгляду спору обставинам та підтверджуються наявними у справі матеріалами.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач за первісним позовом заперечував правомірність нарахування позивачем штрафних санкцій на підставі п.7.10 договору, вважаючи що прострочення у поставці не відбулося, з огляду на не надання позивачем рознарядок на відвантаження партій товару згідно п.5.2 договору та передбачення п.7.5 договору штрафу за відвантаження товару без рознарядок.

Дослідивши обставини справи та надані сторонами на підтвердження власних правових позицій доказів, суд не погоджується із запереченнями відповідача та вважає їх помилковими, враховуючи наступне.

Предметом спору у даній справі є стягнення неустойки - штрафу та пені за несвоєчасну поставку товару за умовами договору.

Як уже зазначалося судом, на виконання умов договору, специфікації та додаткової угоди №1 відповіда за період з 22.04.19 по 29.07.19 поставив позивачу товар на загальну суму 10 252 000 грн.

Факт поставки товару саме на виконання умов укладеного між сторонами договору не заперечується жодною зі сторін та підтверджується оформленими документами, які є в даному випадку належними доказами, зокрема видатковими накладними, у яких підставою поставки зазначено договір.

Пунктом 5.1 договору визначено, що строк поставки, умови та місце поставки товару, інформація про вантажовідправників та вантажоодержувачів вказується у специфікації до цього договору.

В п.3 специфікації №1 від 04.10.2018 в редакції додаткової угоди №1 від 27.11.2018 (додаток №7 до договору) сторонами були встановлені строки поставки товару та обсяги відповідних партій, а саме: до 31.12.2018 - 50 т, до 31.01.2019 - 50 т, до 28.02.2019 - 50 т. (т.1, а.с.36).

При чому, як вбачається з матеріалів справи зазначені строки та обсяги партій поставок були визначені сторонами за результатами розгляду позивачем звернення відповідача листом за вих.№18-Т-521 П-1 від 10.10.2018 (т.1, а.с.180).

А відтак умовами договору та додаткової угоди №1 від 27.11.2018 до нього сторони погодили строки поставки товару, та визначили обсяги партій поставок.

При цьому ні договором, ні додатками до нього не визначено умови пов`язаності строків поставки товару з надісланими позивачем рознарядками.

Окремо суд зауважує про те, що умовами договору сторони також не погоджували й форму, в якій мають надаватися рознарядки для поставки відповідного обсягу партії товару згідно п.5.2. договору. А тому відсутні підстави вважати що погоджений сторонами обсяг партії (50 т) та кількість поставок партій (трьома партіями по 50 т) у визначені строки для поставки, що було узгоджено сторонами шляхом підписання додаткової угоди №1 від 27.11.2018, не може свідчити про виконання тим самим обов`язку позивача щодо надання відповідної рознарядки згідно п.5.2. договору.

Крім того, наразі сам позивач зазначає про те, що рознарядки не надавалися відповідачу, з огляду на визначення обсягу партій поставок, їх кількості та строків, безпосередньо в додатковій угоді №1 від 27.11.2018 (в п.3).

Тим більше, що наразі позивач просить стягнути штрафні санкції саме у зв`язку із допущеним простроченням у поставках товару на підставі п.7.10 договору, а не п.7.5. договору - за здійснення поставки товару без рознарядок.

Судом враховується, що наразі функціональне значення надання рознарядки у відповідності до змісту п.5.2 договору полягає у визначенні сторонами саме обсягу поставки кожної партії товару, який узгоджується до поставки.

Обсяг поставки кожної партії товару, як свідчать наявні у справі матеріали, були узгоджені сторонами саме в п.3 специфікації №1 від 04.10.2018 в редакції укладеної додаткової угоди №1 від 27.11.2018.

Крім того, з огляду на на зміст п.10 специфікації №1, відповідач був обізнаний про точну адресу відвантаження товару, яка була єдина та змінювалася.

Враховуючи наведене, покликаючись на п. 3 специфікації №1 від 04.10.2018 в редакції додаткової угоди №1 від 27.11.2018 (додаток №7 до договору), суд дійшов висновку, що граничні строки поставки партій товару закінчувався: першої партії 50 т - 31.12.2018; другої партії 50 т - закінчувався 31.01.2019; третьої партії 50 т, до 28.02.2019 - 50 т.

При цьому матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження того, що сторонами вносились інші зміни до договору поставки або специфікації до нього в частині строку поставки товару чи визначення обсягу партій таких поставок.

Суд не приймає до уваги пояснення представника позивача, надані усно в судовому засіданні під час розгляду спору по суті про те, що позивачем додатково в межах строків, визначених п. 3 специфікації №1 від 04.10.2018 в редакції додаткової угоди №1 від 27.11.2018, також надавалися відповідачу відповідні дозволи на здійснення поставок товару, які направлялися на електронну адресу відповідача, оскільки на підтвердження вказаних обставин суду відповідні документи під час розгляду спору не надавалися.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що поставки відповідачем товару відбулися на виконання умов договору поставки з порушенням строків поставок, визначених п. 3 специфікації №1 від 04.10.2018 в редакції додаткової угоди №1 від 27.11.2018.

При цьому суд враховує, що додаткових змін до договору в частині строків поставки відповідачем не ініціювалося, сторони не вносили.

А тому здійснивши поставки партій товару поза межами визначених сторонами строків, водночас на виконання умов договору відповідач повинен був усвідомлювати наслідки таких дій, зокрема в частині настання ризику - покладення на нього відповідальності, визначеної п. 7.10 договору.

Проаналізувавши узгоджені умови договору, підписаних сторонами специфікації та додаткової угоди, що стосуються рознарядок, встановивши обставини справи з наданих обома сторонами на підтвердження власних позицій доказів, прийшов до висновку, що підписані обома сторонами видаткові накладні, товаро-транспортні накладні, підтверджують обставини поставки відповідачем конкретного обсягу (партії), визначеного специфікацією товару, та свідчать про те, що відповідач був обізнаний про обсяг необхідного позивачу товару та точну адресу його відвантаження, а позивач був обізнаний про його відвантаження та прийняв його.

Враховуючи викладене, господарський суд визнає первісний позов обґрунтованим повністю.

Щодо зустрічних позовних вимог, предметом яких є стягнення із замовника на підставі п.7.12 договору пені в сумі 2 920 грн 81 коп. та у відповідності до положень ст.625 ЦК України - 3% річних в сумі 24 006 грн 69 коп., інфляційних втрат - 17 010 грн 83 коп. у зв`язку із допущеним простроченням у виконанні грошового зобов`язання, судом встановлено наступне.

Як вже зазначалося вище, позивачем за зустрічним позовом на виконання умов договору було поставлено, а відповідачем прийнято товар (поліаміновий інгібітор, визначений у специфікації) на загальну суму 10 252 000 грн, що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними, наявними у справі (т.1, а.с.37-42).

Пунктом 6.1.1. договору передбачений обов`язок покупця своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений товар.

Порядок здійснення оплати поставленого товару був визначений сторонами в розділі ІV договору, а також в підписані специфікації №1 від 04.10.2018.

Так, у відповідності до положень п.4.1 договору сторонами було погоджено, що розрахунки провадяться шляхом: оплати покупцем після пред`явлення постачальником рахунку на оплату (інфойсу) та підписаного сторонами акту приймання-передачі товару або видаткової накладної, шляхом перерахування на рахунок постачальника, на умовах зазначених у специфікації/ях або з урахуванням умов, передбачених п.3.4 цього договору.

До рахунка додаються: підписаний уповноваженими представниками сторін акт приймання-передачі товару або видаткова накладна.

Покупець не здійснює оплату за поставлений товар, та така не сплата не є порушенням строку оплати зі сторони покупця у випадку ненадання постачальником рахунку на оплату (інвойсу) чи його неналежного оформлення (п.4.2. договору).

Відповідно до п.4 специфікації №1 від 04.10.2018 року строк оплати товару - протягом 30 календарних днів з моменту отримання товару.

Датою поставки товару є дата підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі товару, форма якого наведена в додатку №3 до цього договору, який є його невід`ємною частиною (для нерезидентів) або видаткової накладної(п.5.3. договору).

В рахунок оплати поставленого товару замовник (відповідач за зустрічним позовом) в період з 13.06.2019 по 20.09.2019 здійснив оплати постачальнику загалом на суму 10 252 000 грн, що підтверджується наявними у справі копіями платіжних доручень (т.1, а.с.99-104):

- за видатковою накладною №2019024 від 23.04.2019 - оплата здійснена 13.06.2019, що підтверджується платіжним дорученням №161189;

- за видатковою накладною №2019031 від 07.05.2019 - оплата здійснена 11.07.2019, що підтверджується платіжним дорученням №173284;

- за видатковою накладною №2019034 від 14.05.2019 - оплата здійснена 18.07.2019, що підтверджується платіжним дорученням №175787;

- за видатковою накладної №2019050 від 01.07.2019 - оплата здійснена 29.08.2019, що підтверджується платіжним дорученням №194566;

- за видатковою накладної №2019063 від 30.07.2019 - оплата здійснена 20.08.2019, що підтверджується платіжним дорученням №203418;

- за видатковою накладною №2019064 від 30.07.2019 - оплата здійснена 20.09.2019, що підтверджується платіжним дорученням №203419.

Отже, наявні у справі матеріали свідчать про порушення замовником (відповідачем за зустрічним позовом) вимог п.4 специфікації №1, зокрема проведення оплати за поставлений йому товар із простроченням встановленого строку, що стало підставою для нарахування штрафних санкцій та заявлення компенсаційних платежів за ст.625 ЦК України.

Наразі позивач за зустрічним позовом заявив до стягнення з відповідача пені в сумі 2 920 грн 81 коп. згідно наведеного розрахунку (т.1, а.с. 66, 105).

Зокрема, в п.7.12 договору сторонами було погоджено, що за порушення стороків оплати покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі 0,001% від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня. На вимогу постачальника, покупець зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Перевіривши правильність розрахунку позивача за зустрічним позовом щодо нарахування пені, суд дійшов висновку про наявність в ньому помилок, зокрема у визначенні періоду прострочення, за який обраховується пеня (неправомірне включення до періоду обрахунку дня, в який було відповідачем здійснено оплату та погашено заборгованість за відповідною накладною).

За вказаних обставин суд погоджується із доводами відповідача за зустрічним позовом в цій частині, та наводить правильний розрахунок пені:

Номер видатк. накладноїДата поставки, сума поставки, грнРозрахункова дата оплатиНомер платіжного дорученняФактична дата оплатаПеріод, кількість днів простроченняПеня, грн 2019024 23.04.2019 1 147 104,00 23.05.2019 161189 13.06.2019 24.05.2019 -12.06.2019 (20) 229,42 2019031 07.05.2019 2 294 208,00 06.06.2019 173284 11.07.2019 07.06.2019-10.07.2019 (34) 780,04 2019034 14.05.2019 2 294 208,00 13.06.2019 175787 18.07.2019 14.06.2019-17.07.2019 (34) 780,04 2019050 01.07.2019 1 147 104,00 31.07.2019 194566 29.08.2019 02.08.2019-28.08.2019 (28) 321,19 2019063 30.07.2019 2 294 208,00 29.08.2019 203418 20.09.2019 30.08.2019-19.09.2019 (21) 481,78 2019064 30.07.2019 1 075 410,00 29.08.2019 203418 20.09.2019 29.08.2019-21.09.2019 (21) 225,84 Всього: 2 818,31

За вказаних обставин обґрунтовано підлягає стягненню з відповідача за зустрічним позовом пеня в загальній сумі 2 818 грн 31 коп., в іншій частині слід відмовити.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем за зустрічним позовом також на підставі ст.625 ЦК України були нараховані у зв`язку із допущеним простроченням до стягнення 3% річних в сумі 24 006 грн 69 коп., інфляційних втрат - 17 010 грн 83 коп., згідно наведеного розрахунку (т.1, а.с. 66, 105).

У відзиві на зустрічну позовну заяву відповідач заперечував проти правомірності стягнення вказаних сум з посиланням на п.7.12 договору (згідно якої на вимогу постачальника покупець зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми), стверджуючи що позивач для стягнення відповідних сум мав звернутися до відповідача із письмовою вимогою, чого зроблено не було.

Суд визнає безпідставними вказані заперечення відповідача за зустрічним позовом та до у ваги їх не приймає, оскільки в п.7.12. договору, на який посилається відповідач, сторони не узгоджували форму та порядок заявлення відповідної вимоги.

Натомість право кредитора на нарахування до стягнення 3% річних та інфляційних втрат у разі прострочення боржником грошового зобов`язання прямо передбачено нормою Закону, яке і було реалізовано позивачем за зустрічним позовом шляхом подання відповідного позову до суду.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов`язання. Так, за цією нормою Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Перевіривши правильність розрахунку 3% річних, суд зауважує про наявність в ньому таких же помилок, як були допущені при обрахунку пені - у визначенні періоду прострочення (неправомірне включення до періоду обрахунку дня, в який було відповідачем здійснено оплату та погашено заборгованість за відповідною накладною).

За вказаних обставин суд погоджується із доводами відповідача за зустрічним позовом в цій частині, та наводить правильний розрахунок 3% річних:

Номер видаткової накладноїДата поставки, сума поставки, грнРозрахункова дата оплатиНомер платіжного дорученняФактична дата оплатаПеріод, кількість днів прострочення 3% річних, грн 2019024 23.04.2019 1 147 104,00 23.05.2019 161189 13.06.2019 24.05.2019 -12.06.2019 (20) 1885,65 2019031 07.05.2019 2 294 208,00 06.06.2019 173284 11.07.2019 07.06.2019-10.07.2019 (34) 6 411,21 2019034 14.05.2019 2 294 208,00 13.06.2019 175787 18.07.2019 14.06.2019-17.07.2019 (34) 6 411,21 2019050 01.07.2019 1 147 104,00 31.07.2019 194566 29.08.2019 02.08.2019-28.08.2019 (28) 2 639,91 2019063 30.07.2019 2 294 208,00 29.08.2019 203418 20.09.2019 30.08.2019-19.09.2019 (21) 3 959, 87 2019064 30.07.2019 1 075 410,00 29.08.2019 203418 20.09.2019 29.08.2019-21.09.2019 (21) 1 856,19 Всього: 23 164, 04

Отже, обґрунтовано підлягають стягненню з відповідача за зустрічним позовом 3% річних в загальній сумі 23 164 грн 04 коп., в іншій частині слід відмовити.

Відносно вимоги позивача за зустрічним позовом про стягнення з відповідача інфляційних втрат, обрахованих на заборгованість за видатковими накладними №2019024, №2019063, №2019064, на загальну суму 17 010 грн 83 коп., суд зазначає наступне.

За приписами п.3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань" №14 від 17.12.2013, індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Тобто, з огляду на вищенаведене, базою для нарахування інфляційної складової боргу є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, що існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, за який розраховуються інфляційні, є час прострочення з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

Згідно зі статтею 3 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

З вищезазначеного вбачається, що законодавчо так само визначено звітним періодом встановлення індексу інфляції місяць.

Отже, правовий аналіз вищезазначеного надає можливість дійти висновку, про те, що найменший період визначенні індексу інфляції - місяць, і обрахування знецінення боргу можливе лише тоді, коли таке знецінення відбувалось протягом місяця, а не іншої меншої кількості календарних днів.

Судом встановлено, що позивачем за зустрічним позовом неправомірно нараховано інфляційні втрати за періоди, що становили менше місяця, а також без врахування того, що індекс інфляції застосовується починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж.

Враховуючи зазначене, вимога позивача за зустрічним позовом про стягнення інфляційних втрат в сумі 17 010 грн 83 коп. не підлягає задоволенню.

В судовому засіданні від 09.06.2020 під час продовження судом встановлення обставин спору представником відповідача за зустрічним позовом були надані також усно заперечення з приводу правомірності нарахування пені, 3% річних та інфляційних з посиланням на п.4.2. договору, вважаючи, що строк виконання зобов`язання з оплати не настав (або відсутнє фактичне прострочення), з огляду на те, що постачальником (позивачем за зустрічним позовом не були надані рахунки на оплату поставленого товару.

Суд визнає ці заперечення відповідача за зустрічним позовом необґрунтованими та до уваги їх не приймає, оскільки вони не відповідають встановленим судом обставинам справи та спростовуються наявними у справі документами.

Дійсно, п.4.2. договору сторонами було передбачено, що покупець не здійснює оплату за поставлений товар, та така не сплата не є порушенням строку оплати зі сторони покупця у випадку ненадання постачальником рахунку на оплату (інвойсу) чи його неналежного оформлення.

На виконання вказаних умов п.4.2. договору в матеріалах справи наявні рахунки, виставлені позивачем відповідачу за сустрічним позовом на оплату (т.1, а.с.201-224).

Суд зауважує, що порядок виставлення вказаних рахунків сторонами в договорі не визначався.

Натомість як вбачається з матеріалів справи, на перевезення кожної партії товару сторонами також оформлювалися товарно-транспортні накладні, копії яких надані позивачем до справи.

У змісті кожної товаро-транспортної накладної, зокрема в стовпці 8, зазначені документи, які були передані замовнику разом із вантажем (рахунки-фактури та видаткові накладні за відповідними реквізитами), що враховується судом.

Всі товаро-транспортні накладні підписані повноважними представниками сторін, факт їх підписання таотримання товару, зокрема не заперечується замовником.

Враховуючи вищевикладене, вимоги позивача за зустрічним позовом підлягають частковому задоволенню на суму 25 982 грн 35 коп., а саме: з АТ "Укргазвидобування" на користь ТОВ "Науково-виробниче підприємство Оргсинтез" підлягає стягненню пеня в сумі 2 818 грн 31 коп., 3% річних у сумі 23 164 грн 04 коп. В іншій частині зустрічних позовних вимог слід відмовити.

З приводу заявленого відповідачем за первісним/позивачем за зустрічним позовом клопотання про зменшення судом штрафних санкцій на підставі ст.233 ГК України у відзиві на первісний позов (т.1, а.с.59-60), а також усні пояснення з цього приводу, надані представником відповідача в судових засіданнях під час розгляду спору по суті, суд зауважує наступне.

Наразі відповідач обґрунтовуючи необхідність зменшення розміру штрафних санкцій, зазначає, що заявлена сума штрафних санкцій 2 028 352 грн 99 коп. складає 20% від загальної суми договору (10 242 000 грн 00 коп.) та є дуже великою. При тому, що поставка була виконана в повному обсязі, збитків позивачеві та третім особам не спричинено. Відтак, заявлена сума штрафних санкцій є явно надмірно великою та зважаючи на відсутність збитків у позивача та третіх осіб, з посиланням на положення ст.233 ГК України відповідач вважає, що суд має право зменшити розмір штрафних санкцій, врахувати інтереси обох сторін. За час розгляду спору та враховуючи введені в країні карантинні заходи загальний фінансовий стан відповідача значно змінився, про що також свідчать дані фінансової звітності, згідно яких в порівнянні з початком року (14 065 800 грн ) станом на 31. 03.2020 прибутковість підприємства обмежується лише 1 298 100 грн (т.2, а.с.100-102).

Заслухавши пояснення представників обох сторін, встановивши обставини справи та дослідивши подані докази, суд вирішуючи питання щодо необхідності зменшення розміру штрафних санкцій, заявлених позивачем в первісному позові, виходить з наступного.

Разом з тим за частиною третьою статті 509 ЦК України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а частиною першою статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України , які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.

Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Наприклад, такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549-552 ЦК України . Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. Якщо неустойка стягується понад збитки (частина перша статті 624 ЦК України ), то вона також не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.

Така неустойка стягується не понад дійсні збитки, а лише понад збитки у доведеному розмірі, які, як правило, є меншими за дійсні збитки. Для запобігання перетворенню неустойки на каральну санкцію суд має застосовувати право на її зменшення. Тож право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві.

Водночас закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах.

Главою 24 ГК України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.

За частиною другою статті 216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором розміру штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Великої палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18, що враховується судом.

Приписами статті 233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до статті 551 ЦК України розмір неустойки (до якої віднесено штраф і пеню) встановлюється договором або актом цивільного законодавства і може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Так, у даному випадку суд також враховує, що:

- відповідач не має зобов`язань перед позивачем з поставки товару та виконання договірних зобов`язань;

- поставка була повністю здійснена та з незначним строком прострочення;

- позивач не довів, що у зв`язку з несвоєчасністю поставки він або треті особи мають власні збитки;

- в країні запроваджено та тривають карантинні заходи, відбулася зміна у фінансовому стані відповідача як учасника господарських правовідносин;

- у період дії договору позивач сам не належним чином виконував зобов`язання за договором, допускав порушення строків оплати;

- розмір заявлених до стягнення штрафних санкцій є об`єктивно неспівмірним.

З огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум санкцій у вигляді штрафу, пені, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання, враховуючи загальні засади законодавства, встановлені у ст.3 Цивільного кодексу України, а саме справедливість, добросовісність та розумність, суд вважає за можливе реалізувати своє право на зменшення розміру штрафних санкцій, застосованих позивачем за первісним позовом відповідно до п.7.10 договору, зменшивши їх розмір до 35%, а саме до 709 923 грн 55 коп. ( пені - до 458 994 грн 55 коп., штрафу - до 250 929 грн), а отже задовольнити клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій.

Зазначене на думку суду є справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, забезпечить належне відшкодування позивачу компенсації за допущене незначне порушення відповідачем строку поставки прийнятого позивачем товару та не призведе до фінансової неплатоспроможності сторони боржника.

Враховуючи викладене, як вже зазначалося вище, господарський суд визнає первісний позов обґрунтованим повністю. Однак, суд вважає за можливе зменшити розмір заявлених позивачем за первісним позовом штрафних санкцій, а тому позов підлягає задоволенню частково в загальному розмірі 709 923 грн 55 коп. (пеня - 458 994 грн 55 коп., штраф - 250 929 грн), в іншій частині первісного позову слід відмовити.

Частиною 11 ст.238 ГПК України визначено, що у разі часткового задоволення первісного і зустрічного позовів про стягнення грошових сум суд проводить зустрічне зарахування таких сум та стягує різницю між ними на користь сторони, якій присуджено більшу грошову суму.

На підставі викладеного, суд вважає за необхідне провести у даній справі зарахування грошових вимог по первісному та зустрічному позовах та стягнути з ТОВ "Науково-виробниче підприємство Оргсинтез" на користь АТ "Укргазвидобування" заборгованість в сумі 683 941 грн 20 коп. (709 923,55 грн - 25 982,35 грн), що складає різницю між розміром задоволених позовних вимог за зустрічним позовом та розміром задоволених позовних вимог за первісним позовом.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

У відповідності до положень ст.129 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з цим, згідно з положеннями ч.9 ст.129 ГПК України у випадку, коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Наразі позовні вимоги первісного позову були задоволені частково на загальну суму 709 923,55 грн з урахуванням зменшення судом заявлених до стягнення з відповідача штрафних санкцій. Враховуючи положення ч.9 ст.129 ГПК України, суд відносить на відповідача за первісним позовом судовий збір повністю в сумі 30 425 грн 30 коп., без урахування зменшення.

Позовні вимоги зустрічного позову на загальну суму 43 938 грн 33 коп. задоволено частково, у загальній сумі 25 982 грн 35 коп., а тому судовий збір за розгляд справи в суді у пропорційному розмірі задоволеним вимогам в сумі 1 242 грн 99 коп. слід покласти на відповідача за зустрічним позовом.

Суд враховує положення ч.11 ст.129 ГПК України, згідно якої у випадку покладення судових витрат на обидві сторони суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. В такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

У зв`язку з тим, що при розподілі судових витрат на ТОВ "Науково-виробниче підприємство Оргсинтез" покладено більшу суму судових витрат, різниця судових витрат в сумі 29 182 грн 31 коп. (30 425 грн 30 коп. - 1 242 грн 99 коп.) підлягає стягненню з ТОВ "Науково-виробниче підприємство Оргсинтез" на користь АТ "Укргазвидобування".

Керуючись ст.ст. 80, 129, 207, 232 - 233, 238, 240 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Первісний позов Акціонерного товариства "Укргазвидобування" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство Оргсинтез" про стягнення 2 028 352 грн 99 коп. задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство Оргсинтез", пр-т Гвардійський, буд.30, м.Сєвєродонецьк, Луганська область, 93409, ідентифікаційний код 37051658, на користь Акціонерного товариства "Укргазвидобування", вул.Кудрявська, 26/28, м.Київ, 04053, ідентифікаційний код 30019775, пеню у сумі 458 994 грн 55 коп., штаф у сумі 250929 грн 00 коп., а також витрати зі сплати судового збору в сумі 30425 грн 30 коп.

3. В іншій частині первісного позову відмовити.

4. Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство Оргсинтез" до Акціонерного товариства "Укргазвидобування" про стягнення 43 938 грн 33 коп. задовольнити частково.

5. Стягнути з Акціонерного товариства "Укргазвидобування", вул.Кудрявська, 26/28, м.Київ, 04053, ідентифікаційний код 30019775, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство Оргсинтез", пр-т Гвардійський, буд.30, м.Сєвєродонецьк, Луганська область, 93409, ідентифікаційний код 37051658, пеню в сумі 2 818 грн 31 коп., 3% річних у сумі 23 164 грн 04 коп., а також витрати зі сплати судового збору в сумі 1 242 грн 99 коп.

6. В іншій частині зустрічних позовних вимог відмовити.

7. Провести зустрічне зарахування грошових коштів, присуджених до стягнення з кожної із сторін за результатами розгляду первісного і зустрічного позовів, на користь сторони, якій присуджено більшу грошову суму.

8. В результаті зустрічного зарахування стягнутих сум стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство Оргсинтез", пр-т Гвардійський, буд.30, м.Сєвєродонецьк, Луганська область, 93409, ідентифікаційний код 37051658, на користь Акціонерного товариства "Укргазвидобування", вул.Кудрявська, 26/28, м.Київ, 04053, ідентифікаційний код 30019775, заборгованість в сумі 683 941 грн 20 коп., а також витрати зі сплати судового збору в сумі 29 182 грн 31 коп.

Видати наказ позивачу за первісним позовом після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду згідно положень ст.256 Господарського процесуального кодексу України протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення (з урахуванням положень п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Повний текст рішення підписано 18.06.2020.

Суддя О.В. Драгнєвіч