Постанова

від 03.09.2020 по справі 913/698/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" вересня 2020 р. Справа № 913/698/19

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Тарасова І.В. , суддя Білоусова Я.О. , суддя Пуль О.А.

за участю секретаря Гончарова О.В.

за участю представників сторін:

від позивача за первісним позовом - Рябченко М.М., довіреність від 17.12.19 р № 2-343д ;

від відповідача за первісним позовом - Глущенко С.О., довіреність від 03.08.20 р б/н ;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача за первісним позовом - Акціонерного товариства "Укргазвидобування", м. Київ (вх. № 1805 Л 2/5) на рішення господарського суду Луганської області від 09.06.2020 у справі № 913/698/19 (суддя Драгнєвіч О.В., повний текст рішення складено та підписано 18.06.2020)

за позовом Акціонерного товариства "Укргазвидобування", м. Київ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство Оргсинтез", м.Сєвєродонецьк,

про стягнення 2 028 352 грн 99 коп.

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство Оргсинтез", м. Сєвєродонецьк,

до Акціонерного товариства "Укргазвидобування", м. Київ,

про стягнення 43 938 грн 33 коп.,-

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2019 року Акціонерне товариство "Укргазвидобування" звернулось до Господарського суду Луганської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство Оргсинтез" про стягнення штрафних санкцій за допущене прострочення виконання умов договору №УБГ684/015-18 від 04.10.2018, специфікації №1 від 04.10.2018, додаткової угоди №1 від 27.11.2018 до специфікації №1, в частині своєчасного здійснення поставки придбаного позивачем товару в розмірі 2 028 352 грн 99 коп.

Одночасно із відзивом на позов відповідач - ТОВ "Науково-виробниче підприємство Оргсинтез", через канцелярію суду 10.01.2020 подав зустрічну позовну заяву за вих.№02/20 від 10.01.2020 про стягнення з первісного позивача - Акціонерного товариства "Укргазвидобування" господарських санкцій за договором поставки №УБГ684/015-18 від 04.10.2018 у розмірі 43 938 грн 33 коп., з яких: 2920 грн 81 коп. - пені; 24 006 грн 69 коп.- 3% річних; 17 010 грн 83 коп.- інфляційних втрат.

Рішенням господарського суду Луганської області від 09 червня 2020 у справі № 913/698/19 первісний позов Акціонерного товариства "Укргазвидобування" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство Оргсинтез" про стягнення 2 028 352 грн 99 коп. задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство Оргсинтез" на користь Акціонерного товариства "Укргазвидобування" пеню у сумі 458 994 грн 55 коп., штаф у сумі 250929 грн 00 коп., а також витрати зі сплати судового збору в сумі 30425 грн 30 коп., в іншій частині первісного позову відмовлено.

Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство Оргсинтез" до Акціонерного товариства "Укргазвидобування" про стягнення 43 938 грн 33 коп. задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства "Укргазвидобування" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство Оргсинтез" пеню в сумі 2 818 грн 31 коп., 3% річних у сумі 23 164 грн 04 коп., а також витрати зі сплати судового збору в сумі 1 242 грн 99 коп., в іншій частині зустрічних позовних вимог відмовлено.

Проведено зустрічне зарахування грошових коштів, присуджених до стягнення з кожної із сторін за результатами розгляду первісного і зустрічного позовів, на користь сторони, якій присуджено більшу грошову суму. В результаті зустрічного зарахування стягнутих сум стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство Оргсинтез" на користь Акціонерного товариства "Укргазвидобування", заборгованість в сумі 683 941 грн 20 коп., а також витрати зі сплати судового збору в сумі 29 182 грн 31 коп.

Рішення суду в частині зменшення розміру заявлених у первісному позові штрафних санкцій на суму 852418,44 грн. (до 35% - 709 923 грн 55 коп. , з яких пені - до 458 994 грн 55 коп., штрафу - до 250 929 грн) обґрунтовано наявністю виняткових обставин, які відповідно до статті 233 Господарського кодексу України та статті 551 Цивільного кодексу України є підставами для зменшення судом розміру неустойки, а саме:

- відповідач не має зобов`язань перед позивачем з поставки товару та виконання договірних зобов`язань;

- поставка була повністю здійснена та з незначним строком прострочення;

- позивач не довів, що у зв`язку з несвоєчасністю поставки він або треті особи мають власні збитки;

- в країні запроваджено та тривають карантинні заходи, відбулася зміна у фінансовому стані відповідача як учасника господарських правовідносин;

- у період дії Договору позивач сам не належним чином виконував зобов`язання за договором, допускав порушення строків оплати поставленого відповідачем товару;

- розмір заявлених до стягнення штрафних санкцій є об`єктивно неспівмірним.

Позивач за первісним позовом з рішенням суду першої інстанції в частині зменшення заявлених до стягнення у первісному позові штрафних санкцій на суму 852418,44 грн. не погодився та подав на нього до Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, просить це рішення скасувати в частині відмови у задоволенні позову і ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП Оргсинтез" на користь Акціонерного товариства "Укргазвидобування" 852 418, 44 грн. пені та 466 011, 00 штрафу, а в іншій частині рішення залишити без змін.Судові витрати просить покласти на відповідача.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається, зокрема, на недоведеність обставин, які суд визнав встановленими, та послався на них як на виняткові обставини, які є підставою для зменшення неустойки відповідно до положень статті 231 Господарського кодексу України та статті 551 Цивільного кодексу України, а саме, що розмір заявленої до стягнення пені є надмірно великим в порівнянні зі збитками кредитора та може істотно вплинути на скрутний майновий стан відповідача, який за час розгляду справи значно погіршився згідно з даними його фінансової звітності.

При цьому позивач зазначає на те, що суд першої інстанції в порушення вимог статей 80, 113, 115, 118, 207 Господарського процесуального кодексу України долучив до матеріалів справи та прийняв в якості доказу майнового стану відповідача його фінансовий звіт станом на 31.03.2020, який наданий останнім з пропуском встановленого строку подання доказів -після закриття підготовчого провадження, без клопотання про врахування причин пропуску такого строку.

Також скаржник зазначає, що, надаючи оцінку наданому відповідачем балансу, суд першої інстанції помилково вважав показники рядка 1420 цього документу сумою непокритих збитків, оскільки вказана сума не взята в дужки, що свідчить про наявність у відповідача нерозподіленого прибутку. Крім цього,на думку скаржника, судом не враховано показники рядка 1165 Балансу відповідача гроші та їх еквіваленти , з якого вбачається наявність у відповідача на кінець звітного періоду вільних обігових коштів в розмірі 209, 8 тис. грн. приросту інших оборотних активів(показник рядка -з 6,9 тис грн. до 9,4 тис. грн.).

Згідно з протоколом системи автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.07.2020 для розгляду судової справи №913/698/19 було сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - доповідач Тарасова І.В., суддя Білоусова Я.О., суддя Пуль О.А.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 29.07.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Укргазвидобування" на рішення господарського суду Луганської області від 09.06.2020 у справі № 913/698/19 та призначено справу до розгляду на 03 вересня 2020 р. о 12:15.

10.08.2020 від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення -без змін.

В судовому засіданні 03.09.2020 представник позивача за первісним позовом підтримав апеляційну скаргу.

В судовому засіданні 03.09.2020 представник відповідача за первісним позовом проти апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення-без змін.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах, встановлених статтею 269 ГПК України, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, зважаючи на таке.

Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції, 04.10.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство Оргсинтез" (відповідач за первісним позовом/постачальник) та Акціонерним товариством "Укргазвидобування" Філія Бурове управління "Укрбургаз" (позивач за первісним позовом/покупець) укладено договір поставки №УБГ684/015-18 (т.1, а.с.14-27, далі Договір).

Згідно з предметом договору постачальник зобов`язується поставити покупцеві поліаміновий інгібітор UMC-PSI LEP ОG (далі - товар), зазначений в специфікації, що додається до Договору і є його невід`ємною частиною), а покупець - прийняти і оплатити такий товар.

Найменування/асортимент товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю товару та загальна ціна договору вказується у специфікації, (далі - специфікація), яка є додатком №1 до договору та є її невід`ємною частиною (п.п.1.1, 1.2 Договору).

Відповідно до п.3.1 ціна цього Договору вказується в специфікації в гривнях з урахуванням ПДВ (застосовується якщо постачальник є резидентом, платником ПДВ) або в іноземній валюті без урахування ПДВ (застосовується, якщо постачальник є нерезидентом).

Розрахунки проводяться шляхом: оплати покупцем після пред`явлення постачальником рахунку на оплату (інвойсу) та підписаного сторонами акту приймання-передачі товару або видаткової накладної, шляхом перерахування на рахунок постачальника, на умовах зазначених у специфікаціях або з урахуванням умов, передбачених п.3.4 цього договору (п.4.1 договору).

Відповідно до п.4.2 Договору до рахунка додаються: підписаний уповноваженими представниками сторін акт приймання-передачі товару або видаткова накладна. Покупець не здійснює оплату за поставлений товар та така нестача не є порушенням строку оплати зі сторони покупця у випадку ненадання постачальником рахунку на оплату (інвойсу) чи його належного оформлення.

Строк поставки, умови та місце поставки товару, інформація про вантажовідправників і вантажоотримувачів вказується в спеціфікації до цього договору (п.5.1 Договору).

Згідно п.5.2 Договору обсяг поставки товару (кожної партії товару) визначається в рознарядках покупця та узгоджується до поставки товару. Відвантаження товару проводиться тільки після отримання постачальником рознарядки. Відвантаження товару без рознарядки забороняється. Рознарядка постачальнику може направлятися покупцем в електронному вигляді на електронну адресу постачальника, вказану в розділі ХІV даного договору.

Відповідно до п.5.3 Договору датою поставки товару є дата підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі товару, форма якого наведена в додатку №3 до цього договору, який є його невід`ємною частиною (для нерезидентів) або видаткової накладної. Право власності на товар переходить від постачальника до покупця з дати підписання сторонами акту приймання- передачі товару або видаткової накладної (при наявності двух дат, датою підписання акту приймання-передачі товару або видаткової накладної вважається дата

Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін (за наявності), за умови надання постачальником забезпечення виконання своїх зобов`язань за договором, які відповідають вимогам, вказаним у п.10.2 цього договору діє до повного виконання сторонами зобов`язань (п.10.1 Договору).

Згідно п.11.8 Договору, всі доповнення, специфікації і додатки до договору є його невід`ємними частинами, якщо вони викладені в письмовій формі, підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками.

04.10.2018 сторонами підписана Специфікація №1 (додаток №1 до Договору), з якої вбачається, що сторонами було погоджено загальну вартість поставки, ціну за одиницю, загальну кількість товару, що підлягає поставці.

Зокрема, загальна вартість товару, що поставляється за цією специфікації, складає 10 242 000 00 грн 10 коп., у тому числі ПДВ 1 707 000 00 грн 00 коп. (п.1 специфікації).

Умови поставки товару та строк оплати: протягом 30 календарних днів з моменту отримання товару (п.2 Специфікації).

Відповідно до п.п.3, 4 специфікації №1 від 04.10.2018 строк поставки товару був визначений сторонами - до 31.12.2018 згідно наданих рознарядок. Граничне відхилення кількості товару, що поставляється +/-200 кг.

Умови та строки оплати: протягом 30 календарних днів з моменту отримання товару (т.1, а.с..28).

Також сторонами були підписані додатки 2 до Договору (т.1, а.с.29-34).

Матеріали справи свідчать, що відповідач за первісним позовом/позивач за зустрічним звертався до позивача за первісним позовом/відповідача за зустрічним з листом за вих.№18-Т-521 П-1 від 10.10.2018, в якому повідомляв останнього про те, що фірмою виробником (UNITED MUD-CHEM Pvt.Ltd, Індія) товар поставляється в бочках 210 кг нето на палетах, в морських контейнерах по 80 бочок в контейнері, завантаження одного контейнера складає 16,8 тон. Термін виготовлення товару складає 60 днів.

З метою ефективного використання коштів сторін договору та запобігання утворенню надмірних складських запасів, пропонував узгодити наступний графік поставок та внести відповідні зміни до договору №УБГ 684/015-18 від 04.10.2018: 1) до 31.12.2018 - 50,4 тони (3 контейнери); 2) до 28.02.2018 - 50,4 тони (3 контейнери); 3) до 30.04.2019 - 49,2 тони (3 контейнери).

Також, зважаючи на тривалий термін виготовлення та доставки товару, відповідач за первісним позовом/позивач за зустрічним просив прийняти рішення та надати рознарядку у максимально короткий строк (т.1, а.с.180).

За вказаних обставин, сторонами була укладена додаткова угода №1 від 27.11.2018 (додаток №7 до Договору), в якій сторони домовились п.3 Специфікації №1 від 04.10.2018 до договору викласти в новій редакції: "Строк поставки товару до 31.12.2018 - 50 т, до 31.01.2019 - 50 т, до 28.02.2019 - 50 т. (т.1, а.с.36).

На виконання умов Договору відповідачем за первісним позовом було здійснено поставку товару (поліаміновий інгібітор, визначений у специфікації) на загальну суму 10 252 000 грн, що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними (т.1, а.с.37-42):

- за видатковою накладною №2019024 від 23.04.2019 року постачальник поставив товар в кількості 16,8 т. на суму 1 147 104 грн 00 коп.;

- за видатковою накладною №2019031 від 07.05.2019 року постачальник поставив товар в кількості 33,60 т. на суму 2 294 208 грн 00 коп.;

- за видатковою накладною №2019034 від 14.05.2019 року постачальник поставив товар в кількості 33,60 т. на суму 2 294 208 грн 00 коп.;

- за видатковою накладною №2019050 від 01.07.2019 року постачальник поставив товар в кількості 16,80 т. на суму 1 147 104 грн 00 коп.;

- за видатковою накладною №2019063 від 30.07.2019 року постачальник поставив товар в кількості 33,60 т. на суму 2 294 208 грн 00 коп.;

- за видатковою накладною №2019064 від 30.07.2019 року постачальник поставив товар в кількості 15,75 т. на суму 1 075 410 грн 00 коп.

Однак, з огляду на те, що постачання товару було здійснено відповідачем із простроченням встановлених строків поставки, визначених п.3 Специфікації №1 від 04.10.2018 в редакції додаткової угоди №1 від 27.11.2018 (додаток №7 до договору), а направлена відповідачу претензія про сплату штрафних санкцій від 22.11.2019 №032-01-13382-1 (т.1, а.с.43-45) також була залишена без виконання, позивач за первісним позовом звернувся до суду з вимогами про стягнення з відповідача за первісним позовом нарахованих на підставі п.7.10 договору пені в сумі 1 311 412 грн 99 коп. та штрафу в сумі 716 940 грн.

Господарський суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні зазначив, що наявними у справі документами, зокрема підписаними сторонами видатковими накладними підтверджується факт допущення відповідачем як постачальником прострочення у поставці товару позивачу, здійснення поставки товару не у строки погоджені сторонами в п.3 Специфікації №1 від 04.10.2018 в редакції додаткової угоди №1 від 27.11.2018 (додаток №7 до договору) - строк поставки товару до 31.12.2018 - 50 т, до 31.01.2019 - 50 т, до 28.02.2019 - 50 т. (т.1, а.с.36).

Пунктом п.7.10 Договору встановлено, що у разі невиконання постачальником взятих на себе зобов`язань з поставки товару у строки, зазначені у даному договорі, останній сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення,а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого Товару.

Зважаючи на допущене відповідачем за первісним позовом прострочення зобов`язання з поставки товару позивачу за первісним позовом, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність нарахування на підставі зазначеного пункту Договору штрафних санкцій в розмірі 2 028 352 грн 99 коп., з яких 1 311412,99 грн. пені та 716940 грн. штрафу.

Пунктом 6.1.1. Договору передбачений обов`язок покупця своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений товар.

Порядок здійснення оплати поставленого товару був визначений сторонами в розділі ІV договору, а також в підписані специфікації №1 від 04.10.2018.

У відповідності до положень п.4.1 договору сторонами було погоджено, що розрахунки провадяться шляхом: оплати покупцем після пред`явлення постачальником рахунку на оплату (інфойсу) та підписаного сторонами акту приймання-передачі товару або видаткової накладної, шляхом перерахування на рахунок постачальника, на умовах зазначених у специфікації/ях або з урахуванням умов, передбачених п.3.4 цього Договору.

До рахунка додаються: підписаний уповноваженими представниками сторін акт приймання-передачі товару або видаткова накладна.

Покупець не здійснює оплату за поставлений товар, та така не сплата не є порушенням строку оплати зі сторони покупця у випадку ненадання постачальником рахунку на оплату (інвойсу) чи його неналежного оформлення (п.4.2. Договору).

Відповідно до п.4 Специфікації №1 від 04.10.2018 року строк оплати товару - протягом 30 календарних днів з моменту отримання товару.

Датою поставки товару є дата підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі товару, форма якого наведена в додатку №3 до цього договору, який є його невід`ємною частиною (для нерезидентів) або видаткової накладної(п.5.3. договору).

В п.7.12 Договору сторонами було погоджено, що за порушення строків оплати покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі 0,001% від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня. На вимогу постачальника, покупець зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

В рахунок оплати поставленого товару замовник (відповідач за зустрічним позовом) в період з 13.06.2019 по 20.09.2019 здійснив оплати постачальнику загалом на суму 10 252 000 грн, що підтверджується наявними у справі копіями платіжних доручень (т.1, а.с.99-104):

- за видатковою накладною №2019024 від 23.04.2019 - оплата здійснена 13.06.2019, що підтверджується платіжним дорученням №161189;

- за видатковою накладною №2019031 від 07.05.2019 - оплата здійснена 11.07.2019, що підтверджується платіжним дорученням №173284;

- за видатковою накладною №2019034 від 14.05.2019 - оплата здійснена 18.07.2019, що підтверджується платіжним дорученням №175787;

- за видатковою накладної №2019050 від 01.07.2019 - оплата здійснена 29.08.2019, що підтверджується платіжним дорученням №194566;

- за видатковою накладної №2019063 від 30.07.2019 - оплата здійснена 20.08.2019, що підтверджується платіжним дорученням №203418;

- за видатковою накладною №2019064 від 30.07.2019 - оплата здійснена 20.09.2019, що підтверджується платіжним дорученням №203419.

Здійснення Акціонерним товариством "Укргазвидобування" оплати з порушенням строку, встановленого п.4 специфікації №1 від 04.10.2018 до Договору стало підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство Оргсинтез" із зустрічним позовом у даній справі про стягнення з Акціонерного товариства "Укргазвидобування" господарських санкцій за порушення строків оплати поставленого товару за договором поставки №УБГ684/015-18 від 04.10.2018 у розмірі 43 938 грн 33 коп., з яких: 2920 грн 81 коп. - пені за простроченням; 24 006 грн 69 коп.- 3% річних; 17 010 грн 83 коп.- інфляційних втрат.

При розгляді зустрічного позову, суд першої інстанції встановив факт здійснення наведених оплат поставленого за Договором Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство Оргсинтез" Акціонерному товариству "Укргазвидобування" товару з порушенням строку, встановленого п.4 специфікації №1 від 04.10.2018 до Договору, що і стало підставою для часткового задовлення позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем за первісним позовом у відзиві на первісний позов (т.1, а.с.59-60) було заявлено клопотання про зменшення судом штрафних санкцій на підставі ст.233 ГК України.

Обґрунтовуючи необхідність зменшення розміру штрафних санкцій, відповідач за первісним позовом у клопотанні послався на те, що заявлена сума штрафних санкцій 2 028 352 грн 99 коп. складає 20% від загальної суми договору (10 242 000 грн 00 коп.) та є надмірно великою, поставка товару за Договором була ним виконана в повному обсязі, а тому збитків позивачеві та третім особам не спричинено, за час розгляду спору та враховуючи введені в країні карантинні заходи загальний фінансовий стан відповідача значно змінився, про що також свідчать дані фінансової звітності, згідно яких в порівнянні з початком року (14 065 800 грн ) станом на 31.03.2020 прибутковість підприємства обмежується лише 1 298 100 грн (т.2, а.с.100-102).

Як зазначено вище, оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині зменшення розміру пені обґрунтовано навністю виняткових обставин, які відповідно до статті 233 Господарського кодексу України статті 551 Цивільного кодексу України є підставами для зменшення судом розміру пені, а саме:

- відповідач не має зобов`язань перед позивачем з поставки товару та виконання договірних зобов`язань;

- поставка була повністю здійснена та з незначним строком прострочення;

- позивач не довів, що у зв`язку з несвоєчасністю поставки він або треті особи мають власні збитки;

- в країні запроваджено та тривають карантинні заходи, відбулася зміна у фінансовому стані відповідача як учасника господарських правовідносин;

- у період дії договору позивач сам не належним чином виконував зобов`язання за договором, допускав порушення строків оплати поставленого відповідачем товару;

- розмір заявлених до стягнення штрафних санкцій є об`єктивно неспівмірним.

Оскільки позивач за первісним позовом оскаржив рішення господарського суду Луганської області від 09 червня 2020 у справі № 913/698/19 лише в частині зменшення судом заявлених до стягнення у первісному позові штрафних санкцій на суму 852418,44 грн. та просить його скасувати у відповідній частині відмови в задоволенні первісного позову, з огляду на вимоги статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає законність та обґрунтованість зазначеного рішення лише в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а законність та обґрунтованість рішення в іншій частині виходить за межі даного апеляційного перегляду.

Колегія суддів погоджується з наведеним висновком господарського суду першої інстанції про наявність правових підстав для зменшення штрафних санкцій, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Зі змісту наведених норм вбачається, що, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Отже, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду (аналогічна позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.05.2019 у справі № 916/2268/18 та від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18).

Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18.

Як правомірно зазначив суд першої інстанцїї, справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.

Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Зокрема, такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549-552 ЦК України. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. Якщо неустойка стягується понад збитки (частина перша статті 624 ЦК України), то вона також не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.

Така неустойка стягується не понад дійсні збитки, а лише понад збитки у доведеному розмірі, які, як правило, є меншими за дійсні збитки. Для запобігання перетворенню неустойки на каральну санкцію суд має застосовувати право на її зменшення. Тож право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві.

Водночас закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах.

Главою 24 ГК України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.

За частиною другою статті 216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором розміру штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Великої палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18, що враховується судом.

З оскаржуваного рішення вбачається, що вирішуючи питання про зменшення нарахованої відповідачу за первісним позовом неустойки суд правомірно, у відповідності до вищенаведених норм чинного законодавства врахувув: повне виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором з поставки товару та незначний строк прострочення зазначеного зобов`язання; порушення позивачем за первісним позовом у період дії Договору свого зустрічного зобов`язання з оплати поставленого товару, ненадання позивачем за первісним позовом доказів на підтвердження погіршення власного фінансового стану, виникнення ускладнень у здійсненні ним господарської діяльності чи завдання йому збитків в результаті дій відповідача з виконання умов Договору; запровадження в країні карантинних заходів, погіршення фінансового стану відповідача як учасника господарських правовідносин; очевидно надмірно великий розмір заявлених до стягнення штрафних санкцій, який складає більш ніж 20% вартості поставленого товару та в 1,56 рази перевищує вартість активів відповідача за первісним позовом станом на 31.03.2020.

Так, відповідно до наданої відповідачем за первісним позовом фінансової звітності станом на 31.03.2020, зареєстрованої Державною податковою службою України, на початок звітного 2020 року вартість активів відповідача складала 14 065 800 грн. та станом на 31.03.2020, тобто за 3 місяці, зменшилася у 10,8 рази -до 1 298 100. При цьому заявлена позивачем за первісним позовом сума штрафних санкцій становить 2 208352,99 грн.,що в 1, 56 рази перевищує зазначену вартість активів відповідача станом на 31.03.2020.

Колегія суддів відхиляє як безпідставні доводи позивача за первісним позовом, що зазначені докази фінансового стану відповідача за первісним позовом прийнято судом в порушення вимог Господарського процесуального кодексу України через те, що вони подані з пропуском встановленого строку подання доказів -після закриття підготовчого провадження, без клопотання про врахування причин пропуску такого строку.

Відповідно до статті 80 Господарського процесуального кодексу України, відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи(ч. 3).

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу( ч. 4) .

У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів(ч. 5)

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8).

Частиною 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

Статтею 178 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що У строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач має право надіслати суду відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову.

Частиною 7 статті 182 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в підготовчому засіданні суд з`ясовує, зокрема, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази

Відповідно до ч. 2 статті 207 Господарського процесуального кодексу України, суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Господарського суду Луганської області від 23.12.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 21.01.2020; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали суду.

Відзив на первісний позов вих.№01/20 від 10.01.2020, в якому було заявлено клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій подано відповідачем за первісним позовом до канцелярію суду 10.01.2020

Ухвалою господарського суду Луганської області від 11.02.2020 продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів, по 22.03.2020 (включно), відкладено підготовче засідання на 03.03.2020.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 03.03.2020 за клопотанням обох сторін відкладено підготовче засідання на 19.03.2020 року.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 19.03.2020 закрито підготовче провадження, призначено справу до розгляду по суті на 07.04.2020.

Ухвалами Господарського суду Луганської області від 07.04.2020, від 28.04.2020 були задоволені клопотання сторін, розгляд справи по суті відкладався на 28.04.2020; на 14.05.2020.

В судовому засіданні за участі представників обох сторін від 14.05.2020 суд розпочав розгляд справи по суті, встановлення обставин справи.

Протокольною ухвалою суду від 14.05.2020 оголошено перерву в судовому засіданні до 26.05.2020.

В судовому засіданні від 26.05.2020 оголошено за усним клопотанням представника відповідача за первісним позовом перерву до 28.05.2020; протокольною ухвалою залишено без розгляду подане відповідачем клопотання про долучення до матеріалів справи копій фінансового звіту станом на 31.03.2020, з підстав не подання доказів направлення їх копій іншій стороні.

Відповідачем за первісним позовом через канцелярію суду 1-ї інстанції 27.05.2020 повторно подано клопотання з поясненнями за вих.№16/20 від 26.05.2020 про долучення до матеріалів справи копій фінансового звіту станом на 31.03.2020, з доказами направлення іншій стороні (т.2, а.с.100-103).

Представником відповідача за первісним позовом обґрунтовано неподання відповідних документів під час підготовчого провадження у справі, а саме з огляду на те, що підготовче провадження у справі було закрито ухвалою суду від 19.03.2020, тоді як подані відповідачем документи надають інформацію про фінансовий стран відповідача станом на час подання податкової звітності 31.03.2020, подаються останнім у зв`язку із значними змінами у фінансовому стані підприємства, що сталися протягом часу, який триває щодо розгляду цього спору; подання цих документів в умовах дії карантинних заходів, введених з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2; з метою забезпечення гарантії реалізації процессуальних прав кожної сторони під час дії карантинних заходів.

Суд першої інстанції правомірно врахував зазначені поважні причини та дійшов висновку про можливість прийняття до розгляду несвоєчасно поданих відповідачем документів на підставі положень ч.8 ст.80 та ст.207 ГПК України.

Зважаючи на наведене, суд першої інстанції правомірно зазначив, що з огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум штрафних санкцій у вигляді штрафу, пені, наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання, та враховуючи загальні засади законодавства, встановлені у ст.3 Цивільного кодексу України, а саме справедливість, добросовісність та розумність, суд відповідно до наданого йому права реалізував своє право на зменшення розміру штрафних санкцій, застосованих позивачем за первісним позовом відповідно до п.7.10 Договору, зменшивши їх розмір до 35%, а саме до 709 923 грн 55 коп. ( пені - до 458 994 грн 55 коп., штрафу - до 250 929 грн) та задовольнив клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій.Зазначене на думку колегії суддів, є справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, забезпечить належне відшкодування позивачу компенсації за допущене незначне порушення відповідачем строку поставки прийнятого позивачем товару та не призведе до фінансової неплатоспроможності сторони боржника.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення в оскаржуваній частині ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга-без задоволення.

Витраті зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, статтею 269, пунктом 1 статті 275, статтею 276, статтями 28 1-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укргазвидобування" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Луганської області від 09.06.2020 у справі № 913/698/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.Порядок і строк її оскарження передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 14.09.2020

Головуючий суддя І.В. Тарасова

Суддя Я.О. Білоусова

Суддя О.А. Пуль