Рішення

від 12.06.2020 по справі 520/14688/19

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 520/14688/19

Провадження № 2/947/1410/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.06.2020 року Київський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого - судді Васильків Олени Василівни,

секретаря судового засідання - Белінської Ганни Сергіївни,

за участі: представника позивача ОСОБА_1 та представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в загальному позовному провадженні цивільну справу:

- за позовною заявою ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) про поділ майна подружжя ,

- за зустрічним позовом ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) до ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) про поділ спільного сумісного майна подружжя , -

ВСТАНОВИВ:

І. ПРОЦЕДУРА

25.06.2019 року позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просив визнати особистою приватною власністю ОСОБА_3 земельну ділянку загальною площею 0,0460 га по АДРЕСА_3 , кадастровий №5110136900:25:014:0121, та житловий будинок АДРЕСА_4 загальною площею 297,3 кв.м.

Ухвалою суду від 12.07.2019 року провадження по справі відкрито.

03.09.2019 року представником відповідача ОСОБА_2 до суду подано відзив на позовну заяву.

03.09.2019 року до суду подано зустрічну позовну заяву, в якій ОСОБА_4 просить поділити майно, яке належить на праві спільної сумісної власності таким чином:

- визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частину будинку АДРЕСА_4 , на 1/2 частину земельної ділянки АДРЕСА_4 , на якій розташований спірний будинок;

- визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину будинку АДРЕСА_4 , на 1/2 частину земельної ділянки АДРЕСА_4 , на якій розташований спірний будинок.

24.10.2019 року представником позивача ОСОБА_1 до суду подано заяву про збільшення позовних вимог та зміну підстав позову, відповідно до якої просить:

- визнати за ОСОБА_4 право власності на 4027/10000 частки житлового будинку у АДРЕСА_4 ;

- визнати за ОСОБА_4 право власності на 2314/10000 частки земельної ділянки у АДРЕСА_4 , кадастровий номер 5110136900:25:014:0121, площа 0,0460 га;

- визнати за ОСОБА_3 право власності на 5973/10000 частки житлового будинку у АДРЕСА_4 ;

- визнати за ОСОБА_3 право власності на 7686/10000 частки земельної ділянки у АДРЕСА_4 , кадастровий номер 5110136900:25:014:0121, площа 0,0460 га.

24.10.2019 року від сторони позивача ОСОБА_3 до суду надійшов відзив на зустрічну позовну заяву.

11.11.2019 року від сторони відповідача ОСОБА_4 до суду надійшов відзив на заяву про збільшення позовних вимог та зміну підстав позову.

11.11.2019 року від сторони відповідача ОСОБА_4 до суду надійшла відповідь на відзив.

02.12.2019 року від сторони позивача ОСОБА_3 до суду надано уточнену позовну заяву про збільшення позовних вимог та зміну підстав позову, а також надійшли додаткові пояснення. В заяві про збільшення позовних вимог та зміну підстав позову позивач просить:

- визнати за ОСОБА_4 право власності на 36/100 частки житлового будинку у АДРЕСА_4 ;

- визнати за ОСОБА_4 право власності на 33/100 частки земельної ділянки у АДРЕСА_4 , кадастровий номер 5110136900:25:014:0121, площа 0,0460 га;

- визнати за ОСОБА_3 право власності на 64/100 частки житлового будинку у АДРЕСА_4 ;

- визнати за ОСОБА_3 право власності на 67/100 частки земельної ділянки у АДРЕСА_4 , кадастровий номер 5110136900:25:014:0121, площа 0,0460 га.

20.02.2020 року стороною відповідача ОСОБА_4 до суду подано заперечення проти висновку експерта №94/19 від 26.11.2019 року, складеного судовим експертом Сікорською О.А.

Ухвалою суду від 20.02.2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги ОСОБА_3 в останній редакції від 02.12.2019 року підтримав в повному обсязі та просить їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_3 не визнала, підтримала зустрічні позовні вимоги ОСОБА_4 , які просить задовольнити.

ІІ. АРГУМЕНТИ (ДОВОДИ) УЧАСНИКІВ СПРАВИ

В своїх позовних вимогах позивач посилається на те, що сторони перебувають у шлюбі з 11.06.2004 року, в період якого подружжя набуло у власність житловий будинок АДРЕСА_4 , загальною площею 297,3 кв.м., який є спільною сумісною власністю. Вказаний будинок розташований на земельній ділянці площею 0,0460 га, за адресою: АДРЕСА_4 , кадастровий номер 5110136900:25:014:0121, яка належить ОСОБА_3 на праві приватної особистої власності. Позивач зазначає, що площа забудови (площа зайнятої будинком земельної ділянки) спірного будинку відповідно до технічного паспорту від 25.01.2010 року складає 157,8 кв.м., а площа земельної ділянки, необхідної для обслуговування спірного будинку складає 139,8 кв.м. З огляду на викладене, з урахуванням положень ст. 377 ЦК України, ст. 120 ЗК України, в разі поділу спірного житлового будинку в рівних частинах між подружжям, до ОСОБА_4 має перейти право власності на 1/2 частину від земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, та 1/2 частину земельної ділянки, яка є необхідною для його обслуговування, тобто 148,8 кв.м., що складає 33/100 частку площі земельної ділянки. Інша 67/100 частина земельної ділянки має залишитись в приватній особистій власності ОСОБА_3 . Позивач також вказує, що право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку, яку він отримав в дар і яка не підлягає поділу між подружжям є непорушним і він не може бути позбавлений цього права або обмежений в його здійсненні. При цьому позбавлення ОСОБА_3 права власності на належну йому частину земельної ділянки на користь ОСОБА_4 в результаті поділу спільного будинку є порушенням його права та підлягають захисту шляхом застосування ч. 2 ст. 70 СК України шляхом компенсації у вигляді відступлення від засади рівності часток подружжя. Позивач вважає, що відступлення від рівності часток подружжя має застосовуватись в даній справі наступним чином: частка будинку, яка переходить ОСОБА_4 має бути зменшена на вартість частки земельної ділянки, яка переходить до ОСОБА_4 разом із 1/2 частиною спірного будинку. З урахуванням висновків, проведеної за заявою сторони позивача судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи №94/19 від 26.11.2019 року позивач ОСОБА_4 розрахував, що реальна частка ОСОБА_4 в житловому будинку АДРЕСА_4 буде становити 36/100, а частка ОСОБА_3 становитиме 64/100, стосовно земельної ділянки - 33/100 та 67/100 відповідно.

Відповідач ОСОБА_4 в зустрічному позові посилається на те, що будинок АДРЕСА_4 був спільно побудований подружжям в період шлюбу в зв`язку з чим є спільною сумісною власністю подружжя та підлягає поділу в рівних частках. Щодо земельної ділянки, на якій розташований будинок, сторона відповідача зазначає, що у випадку переходу права власності на об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно з виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об`єкти, тобто особа, яка набула права власності на будівлю чи споруду стає власником земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику. Таким чином, з часу виникнення права спільної сумісної власності подружжя на будинок (з моменту реєстрації КП ОМБТІ та РОН 04.03.2010), виникло право спільної сумісної власності подружжя і на земельну ділянку АДРЕСА_4 , в зв`язку з чим при поділі майна подружжя до ОСОБА_4 переходить право власності на 1/2 частину будинку АДРЕСА_4 і на 1/2 частину земельної ділянки АДРЕСА_4 , на якій розташований спірний будинок. Щодо доводів сторони позивача, викладених в уточненій позовній заяві, представник відповідача зазначає, що діючим законодавством України не передбачене право власника земельної ділянки на зменшення долі співвласника будинку за рахунок вартості земельної ділянки, на якій розташований житловий будинок. При цьому сторона відповідача звертає увагу на те, що позивач добровільно, перебуваючи в осудному стані, будував будинок разом зі своєю дружиною на належній йому земельній ділянці, а в подальшому за власним волевиявленням здійснив державну реєстрацію будинку. Здійснюючи державну реєстрацію спірного житлового будинку, що належить подружжю на праві спільної сумісної власності, відповідач одночасно припинив своє право власності на 1/2 частину земельної ділянки.

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Відповідно до Договору дарування частини земельної ділянки від 18.11.2003 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Рюміною О.О., ОСОБА_5 подарував, а ОСОБА_3 прийняв у дар частину земельної ділянки площею - 460 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_3 1 а.с.10/.

Сторони ОСОБА_3 та ОСОБА_5 11 червня 2004 року уклали шлюб, зареєстрований Міським відділом реєстрації актів цивільного стану Одеського обласного управління юстиції, відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу НОМЕР_3 від 11.06.2004 року, актовий запис № 515 /т.1 а.с.7/.

Відповідно до Свідоцтва про право власності на житловий будинок від 03.03.2010 року виконавчий комітет Одеської міської ради посвідчує, що об`єкт нерухомого майна, який розташований за адресою: АДРЕСА_4 , в цілому, дійсно належить гр. ОСОБА_3 на праві приватної власності. Об`єкт в цілому складається з житлового будинку літ. Е , загальною площею 297,3 кв.м., житловою площею 84,8 кв.м., альтанки літ. Ж , відображених у технічному паспорті від 25.01.2010 р. Свідоцтво видане на підставі свідоцтва №15001247 про відповідність збудованого об`єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил від 12.11.2009 р., розпорядження Київської районної адміністрації Одеської міської ради від 22.01.2010 р. №42 /т.1 а.с.19/.

Реєстрація права власності на вказаний житловий будинок 04.03.2010 року підтверджується відповідним витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №25481690 від 04.03.2010 року /т.1 а.с.20/.

Вказаний житловий будинок АДРЕСА_4 , загальною площею 297, 3 кв.м., побудований в період шлюбу та є спільною сумісною власністю подружжя, що сторонами не оспорюється.

На підтвердження своїх позовних вимог позивачем ОСОБА_3 суду надано Висновок експерта №94/19, складений 26.11.2019 року судовим експертом ОСОБА_6 /т.1 а.с.229-235/. При цьому позивачем на вирішення судовому експерту були поставлені наступні питання:

1.Визначити, яка частка земельної ділянки загальною площею 0,0460 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 , АДРЕСА_5 1/2 частиною житлового будинку, який розташований а адресою: АДРЕСА_4 , та яка необхідна для використання та обслуговування 1/2 частини житлового будинку літ. Е по АДРЕСА_4 ?

2.Визначити частку, яка виділяється ОСОБА_4 в житловому будинку літ. Е по АДРЕСА_4 , з вирахуванням вартості площі земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 , яка необхідна для використання та обслуговування частини житлового будинку літ. Е по АДРЕСА_4 ?

У вказаному висновку судовим експертом визначено, що площа земельної ділянки АДРЕСА_3 , яка зайнята 1/2 частиною житлового будинку літ. Е становить 148,8 кв.м. Реальна частка, яка виділяється ОСОБА_5 в житловому будинку літ. Е по АДРЕСА_4 , з вирахуванням вартості площі земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_4 , та частина земельної ділянки, яка необхідна для використання та обслуговування частини житлового будинку літ. Е по АДРЕСА_4 , становитиме 36/100.

В судовому засіданні 01.06.2020 року судовий експерт ОСОБА_6 надала пояснення, в яких вказала, що надавала висновок за заявою сторони по справі, при цьому позовну заяву не досліджувала. Викладені у висновку обставини підтримала.

IV. ПРАВОВІ НОРМИ, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ

Відповідно до ч.1 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Згідно з ч. 2 ст. 60 СК України вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частиною 1 ст. 70 СК України визначено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 70 СК України при вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї.

Згідно з ч. 3 ст. 70 СК України за рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Частиною 2 ст. 372 ЦК України визначено, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення.

Згідно з ч. 1 ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Згідно з ч. 4 ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

V. ОЦІНКА ДОВОДІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ВИСНОВКИ СУДУ

В ході судового розгляду справи встановлено, що в період шлюбу сторони на земельній ділянці, належній на праві особистої приватної власності позивачу ОСОБА_3 , побудували будинок, який в силу положень ст. 60 СК України є спільною сумісною власністю подружжя, що не оспорюється сторонами.

З огляду на положення ст. 70 СК України частки в спільній сумісній власності подружжя є рівними, а відтак за кожним з подружжя має бути визнано право власності на 1/2 частину вказаного будинку. При цьому суд звертає увагу на те, що сторонами в позовних заявах не ставиться питання щодо виділу часток в натурі, а лише заявляються вимоги про поділ майна з визначенням ідеальних часток.

За таких обставин суд відхиляє наданий стороною позивача Висновок експерта №94/19, складений 26.11.2019 року судовим експертом Сікорською О.А., оскільки викладені експертом висновки стосуються питань щодо виділу частини будинку в натурі, що не відповідає заявленим позовним вимогам. Також суд відхиляє і необгрунтовані твердження сторони позивача щодо необхідності визнання права власності за відповідачем на 36/100 частки житлового будинку та 33/100 частки земельної ділянки.

Щодо доводів сторони позивача щодо того, що позбавлення ОСОБА_3 права власності на належну йому частину земельної ділянки на користь ОСОБА_5 в результаті поділу спільного будинку є порушенням його прав, які підлягають захисту шляхом компенсації у вигляді відступлення від засади рівності часток подружжя, суд зазначає, що нормами СК України чітко визначено, в яких випадках може мати місце відступлення від рівності часток подружжя і побудова спільного будинку на належній позивачу земельній ділянці до такого переліку не входить.

Окрім того суд зазначає, що з моменту виникнення права власності на побудований будинок, який є спільною сумісною власністю, припинилося одноособове право власності позивача ОСОБА_3 на земельну ділянку, оскільки неможливе виникнення спільної сумісної власності на будинок без виникнення спільної сумісної власності на земельну ділянку, на якій він побудований, що відповідає принципу цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований.

Щодо доводів представника відповідача суд звертає увагу на обгрунтування та доведеність правової позиції щодо рівності часток як домоволодіння, так і земельної ділянки.

В ході судового розгляду справи представник позивача посилався на існуючу правову позицію Верховного Суду України від 13.04.2016 року у справі №6-253цс 16 щодо виділення відповідачу тільки тієї частини земельної ділянки, на якій розташована 1/2 частина будівлі, що виділяється відповідачу та частина площі земельної ділянки для обслуговування вказаної 1/2 частки будинку. З цього приводу суд зазначає, що вказана правова позиція стосується іншої справи щодо правовідносин, які не є тотожними правовідносинам, що склались між сторонами по даній справі, в зв`язку з чим суд погоджується з думкою сторони відповідача щодо неможливості застосування вказаної судової практики до даної справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За таких обставин, з урахуванням вищевикладеного, проаналізувавши та оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 належить відмовити в зв`язку з їх безпідставністю, а зустрічні позовні вимоги ОСОБА_5 підлягають задоволенню, так як обґрунтовані та доведені.

VI. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 2, 76-83, 141, 206, 263-265, 273, 354-355 ЦПК України, ст. ст. 57, 60, 69-71 СК України, ст. ст. 16, 357, 372, 377, 392 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) про поділ майна подружжя - відмовити.

Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) до ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) про поділ спільного сумісного майна подружжя - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частину будинку АДРЕСА_4 та на 1/2 частину земельної ділянки АДРЕСА_4 (кадастровий номер 5110136900:25:014:0121, площею 0,460 га).

Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину будинку АДРЕСА_4 та на 1/2 частину земельної ділянки АДРЕСА_4 (кадастровий номер 5110136900:25:014:0121, площею 0,460 га).

Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) судовий збір в розмірі 9605,00 грн. /дев`ять тисяч шістсот п`ять гривень 00 копійок/.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до п.п. 15.5 п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги можуть бути подані через Київський районний суд м. Одеси.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.

Повний текст рішення суду складено 19.06.2020 року.

Суддя Васильків О. В.