Рішення

від 18.06.2020 по справі 640/24697/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2020 року м. Київ № 640/24697/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Шевченко Н. М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Національного агентства з питань запобігання корупції про визнання протиправними та скасування рішень,

У С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Національного агентства з питань запобігання корупції (відповідач, НАЗК), в якому просить:

- визнати протиправними і скасувати рішення НАЗК від 14.06.2019 № 1686 Про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2017 рік, поданої ОСОБА_1 , народним депутатом України VIII скликання ;

- визнати протиправними і скасувати рішення НАЗК від 14.06.2019 № 1688 Про затвердження обґрунтованого висновку щодо виявлення ознак правопорушення, пов`язаного з корупцією, та направлення рішення Про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2017 рік, поданої ОСОБА_1 , народним депутатом України VIII скликання до Національного антикорупційного бюро України .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішення та висновки НАЗК прийнято без дотримання принципів належності, достатності та законності доказів. Висновок відповідача щодо наявності ознак правопорушення, передбаченого ст.366-1 КК України, є незаконним та без урахування інформації, наданої позивачем. Також наголошено, що рішення були прийняті поза межами законодавчо встановлених строків для перевірки, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, до матеріалів справи надано відзив, в якому зазначено, що рішення прийняті в розумний строк з урахуванням правової та фактичної складності справи, на підставі Закону України Про запобігання корупції та Порядку проведення контролю та повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого рішенням Національного агентства від 10.02.2017 № 56. Оскаржувані рішення по суті прийняті з урахуванням принципів верховенства права, об`єктивності, неупередженості та безсторонності, достовірності та повноти інформації.

Вивчивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, суд зазначає наступне.

Національним агентством з питань запобігання корупції 21.01.2019 прийнято рішення № 112 Про проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування , відповідно до якого доручено провести повну перевірку декларацій осіб, зазначених в додатку до цього рішення, зокрема, декларації ОСОБА_1 за 2017 рік.

Рішенням НАЗК від 22.03.2019 № 825 продовжено строк повної перевірки декларації відносно позивача.

За результатами повної перевірки НАЗК прийнято рішення від 14.06.2019 № 1686 Про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2017 рік, поданої ОСОБА_1 , народним депутатом України VIII скликання , в якому зазначено, що суб`єкт декларування при складанні та поданні декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2017 рік зазначив недостовірні відомості про: тип та категорію займаної посади, вартість об`єктів нерухомості, які належать йому на праві власності, та вартість квартири за останньою грошовою оцінкою, яка належить на праві власності члену сім`ї (дружині), вартість транспортних засобів, що перебувають у нього в оренді, номінальну вартість належних йому акцій, розмір отриманих ним та членом сім`ї (дружиною) доходів у вигляді страхових виплат, а також не зазначив відомості про комплекс, що належить йому на праві власності, чим не дотримав вимоги пунктів 1, 2, 3, 4 та 7 частини першої статті 46 Закону України Про запобігання корупції . Суб`єкт декларування подав недостовірні відомості, що відрізняються від достовірних на суму понад 250 прожиткових мінімумів для непрацездатних осіб. Зазначене є ознаками правопорушення, передбаченого статтею 366і Кримінального кодексу України.

Рішенням НАЗК від 14.06.2019 № 1688 Про затвердження обґрунтованого висновку щодо виявлення ознак правопорушення, пов`язаного з корупцією, та направлення рішення Про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2017 рік, поданої ОСОБА_1 , народним депутатом України VIII скликання до Національного антикорупційного бюро України затверджено обґрунтований висновок щодо виявлення ознак правопорушення, пов`язаного з корупцією та доручено Департаменту перевірки декларацій та моніторингу способу життя забезпечити повідомлення до Національного антикорупційного бюро України про прийняте рішення шляхом надсилання обґрунтованого висновку щодо виявлення ознак правопорушення, пов`язаного з корупцією, та рішення Національного агентства з питань запобігання корупції від 14.06.2019 № 1686 Про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2017 рік, поданої ОСОБА_1 , народним депутатом України VIII скликання .

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частинами 1- 2 ст. 7 КАС України встановлено, що суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень визначені Законом України Про запобігання корупції .

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 11 Закону України Про запобігання корупції , до повноважень Національного агентства належать здійснення в порядку, визначеному цим Законом, контролю та перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зберігання та оприлюднення таких декларацій, проведення моніторингу способу життя осіб, уповноважених на виконання функцій, держави або місцевого самоврядування.

Частиною 1 ст. 48 вказаного Закону визначено, що Національне агентство проводить щодо декларацій, поданих суб`єктами декларування, такі види контролю:

1) щодо своєчасності подання;

2) щодо правильності та повноти заповнення;

3) логічний та арифметичний контроль.

Відповідно до пп. б п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України Про запобігання корупції суб`єктами, на яких поширюються дія цього Закону, є, зокрема, народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутати місцевих рад, сільські, селищні, міські голови.

Частиною 1 ст. 45 Закону України Про запобігання корупції встановлено, що особи, зазначені у п. 1, пп. а і в п. 2, п. 5 ч. 1 ст. 3 цього Закону, зобов`язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - декларація), за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.

Згідно зі ст. 50 Закону України Про запобігання корупції повна перевірка декларації полягає у з`ясуванні достовірності задекларованих відомостей, точності оцінки задекларованих активів, перевірці на наявність конфлікту інтересів та ознак незаконного збагачення і може здійснюватися у період здійснення суб`єктом декларування діяльності, пов`язаної з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, а також протягом трьох років після припинення такої діяльності. Обов`язковій повній перевірці підлягають декларації службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, суб`єктів декларування, які займають посади, пов`язані з високим рівнем корупційних ризиків, перелік яких затверджується Національним агентством. Обов`язковій повній перевірці також підлягають декларації, подані іншими суб`єктами декларування, у разі виявлення у них невідповідностей за результатами логічного та арифметичного контролю. Національне агентство проводить повну перевірку декларації, а також самостійно проводить повну перевірку інформації, яка підлягає відображенню в декларації, щодо членів сім`ї суб`єкта декларування у випадках, передбачених частиною сьомою статті 46 цього Закону. Національне агентство проводить перевірку декларації на підставі інформації, отриманої від фізичних та юридичних осіб, із засобів масової інформації та інших джерел, про можливе відображення у декларації недостовірних відомостей.

У разі встановлення за результатами повної перевірки декларації відображення у декларації недостовірних відомостей Національне агентство письмово повідомляє про це керівника відповідного державного органу, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, їх апарату, юридичної особи публічного права, в якому працює відповідний суб`єкт декларування, та спеціально уповноважені суб`єкти у сфері протидії корупції.

Відповідно до приписів п.п. 1, 2, 2 1 , 3, 4, 7 ч. 1 ст. 46 Закону України Про запобігання корупції у декларації зазначаються відомості: прізвище, ім`я, по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків (серія та номер паспорта громадянина України, якщо особа через свої релігійні переконання відмовилася від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідний орган центрального органу виконавчої влади, відповідальний за формування державної податкової політики, і має про це відмітку у паспорті громадянина України) суб`єкта декларування та членів його сім`ї, зареєстроване місце проживання, а також місце фактичного проживання або поштову адресу, на яку суб`єкту декларування Національним агентством може бути надіслано кореспонденцію, місце роботи (проходження служби) або місце майбутньої роботи (проходження служби), займану посаду, або посаду, на яку претендує, та категорію посади (якщо така є) суб`єкта декларування; про об`єкти нерухомості, що належать суб`єкту декларування та членам його сім`ї на праві приватної власності, включаючи спільну власність, або знаходяться у них в оренді чи на іншому праві користування, незалежно від форми укладення правочину, внаслідок якого набуте таке право; об`єкти незавершеного будівництва, об`єкти, не прийняті в експлуатацію або право власності на які не зареєстроване в установленому законом порядку, які: належать суб`єкту декларування або членам його сім`ї на праві власності відповідно до Цивільного кодексу України; розташовані на земельних ділянках, що належать суб`єкту декларування або членам його сім`ї на праві приватної власності, включаючи спільну власність, або передані їм в оренду чи на іншому праві користування, незалежно від правових підстав набуття такого права; повністю або частково побудовані з матеріалів чи за кошти суб`єкта декларування або членів його сім'; цінне рухоме майно, вартість якого перевищує 100 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня звітного року, що належить суб`єкту декларування або членам його сім`ї на праві приватної власності, у тому числі спільної власності, або перебуває в її володінні або користуванні незалежно від форми правочину, внаслідок якого набуте таке право; цінні папери, у тому числі акції, облігації, чеки, сертифікати, векселі, що належать суб`єкту декларування або членам його сім`ї, із відображенням відомостей стосовно виду цінного папера, його емітента, дати набуття цінних паперів у власність, кількості та номінальної вартості цінних паперів. У разі якщо цінні папери передані в управління іншій особі, щодо цієї особи також вказуються відомості, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, або найменування відповідної юридичної особи із зазначенням коду Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; отримані (нараховані) доходи, у тому числі доходи у вигляді заробітної плати (грошового забезпечення), отримані як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом, гонорари, дивіденди, проценти, роялті, страхові виплати, благодійна допомога, пенсія, доходи від відчуження цінних паперів та корпоративних прав, подарунки та інші доходи.

Механізм проведення Національним агентством з питань запобігання корупції контролю та повної перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відповідно до статей 48 та 50 Закону України Про запобігання корупції визначений Порядком проведення контролю та повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженим рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції від 10.02.2017 № 56 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13.02.2017 за № 201/30069 (Порядок № 56).

Пунктом 3 розділу І Порядку № 56 закріплено, що контроль та повна перевірка декларації здійснюються за принципами: 1) верховенства права; 2) рівності та гарантування прав і законних інтересів усіх суб`єктів декларування; 3) об`єктивності, неупередженості та безсторонності рішень і дій Національного агентства, уповноважених ним осіб; 4) достовірності і повноти інформації, що використовується Національним агентством, правомірності одержання та використання такої інформації; 5) неприпустимості свавільного втручання у сферу особистого життя суб`єкта декларування, окрім як у межах та у спосіб, що передбачені Законом; 6) гарантування права на судовий захист суб`єктів декларування.

Усі передбачені цим Порядком заходи контролю та повної перевірки декларацій повинні відповідати вказаним у цьому пункті принципам.

Вказані у п. 3 розділу І Порядку № 56 принципи також застосовуються до регулювання відносин контролю та повної перевірки декларацій, визначених Законом та цим Порядком, безпосередньо у разі: 1) відсутності у Законі чи цьому Порядку спеціальних правових норм, що регулюють такі відносини; 2) якщо спеціальні норми, які регулюють такі відносини, суперечать одна одній; 3) можливості різного тлумачення однієї спеціальної норми, яка регулює такі відносини (п. 4 розділу ІІІ Порядку № 56).

Відповідно до п. 1 розділу ІІІ Порядку, складовими предмета повної перевірки декларації є: з`ясування достовірності задекларованих відомостей; з`ясування точності оцінки задекларованих активів; перевірка на наявність конфлікту інтересів; перевірка на наявність ознак незаконного збагачення.

За приписами п. 2 розділу ІІІ Порядку № 56, повна перевірка проводиться на підставах, визначених Законом, у разі, якщо: 1) декларацію подано службовою особою, яка займає відповідальне або особливо відповідальне становище, суб`єктом декларування, який займає посаду, пов`язану з високим рівнем корупційних ризиків; 2) у поданій декларації виявлено невідповідності за результатами логічного та арифметичного контролю; 3) подана суб`єктом декларування декларація містить поле (поля), у якому (яких) суб`єкт декларування обрав позначку Член сім`ї не надав інформацію (у випадку, передбаченому частиною сьомою статті 46 Закону); 4) Національне агентство отримало від фізичних чи юридичних осіб, із засобів масової інформації та інших джерел інформацію про можливе відображення у декларації недостовірних відомостей. Така інформація має стосуватися конкретного суб`єкта декларування та містити фактичні дані, що можуть бути перевірені; 5) Національне агентство встановило невідповідність рівня життя суб`єкта декларування задекларованим ним майну і доходам за результатами моніторингу способу життя такого суб`єкта декларування.

Згідно з п. 5 розділу ІІІ Порядку № 56 повна перевірка декларації передбачає такі дії: аналіз відомостей про об`єкти декларування (об`єкти нерухомості; об`єкти незавершеного будівництва (в тому числі інформація щодо власника або користувача земельної ділянки); цінне рухоме майно (крім транспортних засобів); цінне рухоме майно - транспортні засоби; цінні папери; інші корпоративні права; юридичні особи, кінцевим бенефіціарним власником (контролером) яких є суб`єкт декларування або члени його сім`ї; нематеріальні активи; доходи, у тому числі подарунки; грошові активи; фінансові зобов`язання; видатки та правочини суб`єкта декларування; посади чи роботи за сумісництвом суб`єкта декларування; членство суб`єкта декларування в об`єднаннях (організаціях) та входження до їх органів), зазначені в деклараціях суб`єкта декларування, та їх порівняння з відомостями з реєстрів, баз даних, інших інформаційно-телекомунікаційних систем державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, що можуть містити інформацію про об`єкти декларування, які мають відображатися в декларації; створення, збирання, одержання, використання інформації, яка є необхідною для повної перевірки декларації, з використанням джерел інформації, визначених пунктами 8-11 цього розділу; направлення Національним агентством відповідному суб`єкту декларування листа з пропозиціями надати письмові пояснення та/або копії підтвердних документів та розгляд і врахування наданих ним пояснень та/або копій підтвердних документів під час проведення повної перевірки декларації у порядку та на умовах, визначених пунктом 12 цього розділу.

За приписами п. 6 розділу ІІІ Порядку № 56 під час повної перевірки декларацій Національне агентство використовує такі джерела інформації: 1) відомості, отримані з реєстрів, баз даних, інших інформаційно-телекомунікаційних систем державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, а також відомості з реєстрів, баз даних іноземних держав, що можуть містити інформацію, яка має відображатись у декларації; 2) відомості, надані суб`єктом декларування, стосовно якого проводиться перевірка, з власної ініціативи чи за запитом Національного агентства щодо документального підтвердження або пояснення зазначених у декларації відомостей; 3) відомості, що надходять (отримані) від державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, суб`єктів господарювання незалежно від форми власності та їх посадових осіб, громадян та їх об`єднань, а також від державних та інших компетентних органів влади іноземних держав; 4) відомості із засобів масової інформації, мережі Інтернет, які стосуються конкретного суб`єкта декларування та містять фактичні дані, що можуть бути перевірені.

При проведенні повної перевірки декларації Національне агентство зобов`язане забезпечити використання лише достовірної інформації, одержаної від суб`єктів господарювання незалежно від форми власності та їх посадових осіб, громадян та їх об`єднань, із засобів масової інформації, мережі Інтернет.

Національне агентство зобов`язане забезпечити охорону та захист інформації, яка була ним створена, зібрана, одержана, використана під час повної перевірки декларації.

Згідно з п. п. 7, 9 розділу ІІІ Порядку № 56 у разі необхідності з метою здійснення повної перевірки декларації Національне агентство має право направляти запити про надання документів чи інформації до державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, суб`єктів господарювання незалежно від форми власності та їх посадових осіб, громадян та їх об`єднань. Зазначені суб`єкти зобов`язані надавати запитувані Національним агентством документи чи інформацію упродовж десяти робочих днів з дня одержання запиту. Запит оформлюється на офіційному бланку Національного агентства.

Під час здійснення повної перевірки Національне агентство має право вимагати та одержувати лише документи (копії документів) та інформацію щодо відомостей, які відображені суб`єктом декларування у відповідних розділах декларації відповідно до Закону та необхідні для проведення повної перевірки декларації.

Національне агентство має право направляти запити на отримання від державних та інших органів влади іноземних держав інформації, що необхідна для проведення повної перевірки декларації.

Для перевірки інформації про об`єкти декларування, що зазначені у декларації, Національне агентство має право отримувати інформацію з відкритих баз даних, реєстрів іноземних держав, у тому числі після внесення плати за отримання відповідної інформації відповідно до законодавства, якщо така плата вимагається для доступу до інформації.

Виходячи з наведеного в сукупності вбачається, що НАЗК під час повної перевірки декларацій суб`єктів декларування може використовувати лише достовірну інформацію (документи), отриману, зокрема від державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, суб`єктів господарювання незалежно від форми власності та їх посадових осіб, громадян та їх об`єднань за запитами, направленими вказаним суб`єктам в межах такої перевірки відносно конкретно визначеного суб`єкта декларування, декларація (декларації) якого перевіряється.

У рішенні від 14.06.2019 № 1686 Національне агентство з питань запобігання корупції зазначено, що у розділі 2.1 інформація про суб`єкта декларування декларації у полі тип посади позивач зазначив посада державної служби , а у полі категорія посади - А . Отже, зазначено недостовірні відомості стосовно типу та категорії займаної посади, чим порушено вимоги п. 1 ч. 1 ст. 46 Закону.

У розділі 3 об`єкти нерухомості декларації позивач зазначив недостовірні відомості про вартість об`єктів нерухомості, які належать йому на праві власності, та вартість квартири за останньою грошовою оцінкою, яка належить на праві власності члену сім`ї (дружині), а також не зазначив відомості про комплекс, що належить йому на праві власності, чим не дотримав вимоги пункту 2 частини першої статті 46 Закону. Недостовірні відомості відрізняються від достовірних на суму 11 625 974,00 гривень.

Зокрема, в декларації відсутні відомості щодо вартості об`єктів нерухомого майна на дату його набуття, відносно об`єктів, які зазначені суб`єктом декларування в декларації, а саме: земельна ділянка з кадастровим № 3223155400:03:024:0187 загальною площею 1 500,0 кв.м, адреса: с. Козин, Обухівський район, Київська область, вартістю 254 925,00 грн; земельна ділянка з кадастровим № 3223155400:03:024:0188 загальною площею 7 520,0 кв.м, адреса: с. Козин, Обухівський район, Київська область, вартістю 238 304,00 грн; житловий будинок загальною площею 701,5 кв.м, адреса: с. Козин, Обухівський район, Київська область, вартістю 10 473 465,00 грн; житловий будинок загальною площею 336,3 кв.м, адреса: АДРЕСА_2, вартістю 532 470,00 грн; земельна ділянка з кадастровим № 2110100000:33:001:0153 площею 0,10 га, що розташована в АДРЕСА_2 , вартістю 126 810,00 грн; квартира загальною площею 83,5 м 2 за адресою: АДРЕСА_3 , що належить на праві власності члену сім`ї (дружині), вартість на дату набуття та за останньою грошовою оцінкою - не відомо , відповідно до копії договору дарування частини квартири від 07.11.2014 оціночна вартість квартири становить 572 200,00 гривень.

Не зазначено відомості про комплекс, розташований за адресою: АДРЕСА_4 , що належить йому на праві власності. Відповідно до відомостей з Реєстру прав власності на нерухоме майно за позивачем на підставі рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20.04.2011 зареєстровано право власності на комплекс, розташований за адресою: АДРЕСА_4, реєстраційний номер майна 1234664. Разом з тим позивач зазначив комплекс за вказаною адресою у розділі 4 Об`єкти незавершеного будівництва декларації як об`єкт, право власності на який не зареєстроване в установленому законом порядку.

Також у рішенні в розділі 6 цінне рухоме майно - транспортні засоби декларації позивач відобразив недостовірні відомості, не зазначивши вартість транспортних засобів BMW Х5 2013 року та ВМW Х5 2012 року, що перебувають у суб`єкта декларування на праві оренди, на дату набуття їх у користування, чим не дотримав вимоги пункту 3 частини першої, частини п`ятої статті 46 Закону. Недостовірні відомості відрізняються від достовірних на суму 1 500 000,00 гривень.

Зокрема, у відомостях про легкові автомобілі вартість на дату набуття у користування зазначена не відомо .

Відповідно до наданих позивачем копій підтвердних документів, він уклав договір оренди транспортних засобів. Згідно із договорами суб`єкту декларування передано в платне користування автомобілі BMW Х5 2013 вартістю 800 000,00 гривень та BMW Х5 2012 вартістю 700 000,00 гривень.

Також, у розділі 7 цінні папери декларації позивач зазначив відомості про цінні папери - акції публічного акціонерного товариства Ужгородський завод Електродвигун у кількості 2 100 штук номінальною вартістю 21,00 грн, публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк у кількості 146 штук та номінальною вартістю 1 460,00 грн, публічного акціонерного товариства Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд Реал груп у кількості 242 штук та номінальною вартістю 242 000,00 грн, які належать на йому праві власності.

Згідно з документами, доданими до пояснень суб`єкта декларування, номінальна вартість однієї акції публічного акціонерного товариства Ужгородський завод Електродвигун становила 0,01 грн, номінальна вартість однієї акції публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк становила 10,00 грн та номінальна вартість однієї'' акції публічного акціонерного товариства Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд Реал груп становила 1000,00 грн. Таким чином, суб`єкт декларування зазначив загальну номінальну вартість цінних паперів замість номінальної вартості однієї акції.

Таким чином, Позивач у розділі 7 Цінні папери декларації зазначив недостовірні відомості про номінальну вартість належних йому акцій, чим не дотримав вимоги пункту 4 частини першої статті 46 Закону.

У розділі 11 доходи, у тому числі подарунки декларації позивач зазначив про отриманий ним дохід у вигляді страхових виплат у розмірі 5 484,00 гривень.

Відповідно до наданих суб`єктом декларування довідок від страхової компанії ПрАТ АСК Інго Україна від 15.12.2017 № 6077, № 6078 № 6079 протягом 2017 року він отримав дохід у вигляді страхових виплат у розмірі 4 540,58 грн та член сім`ї (дружина) - у розмірі 942,95 гривні. При цьому сукупний розмір зазначених доходів не відрізняється від розміру, зазначеного суб`єктом декларування. Таким чином, у розділі 11 Доходи, у тому числі подарунки декларації суб`єкт декларування зазначив недостовірні відомості про розмір отриманих ним та членом сім`ї (дружиною) доходів у вигляді страхових виплат, чим не дотримав вимоги пункту 7 частини першої статті 46 Закону.

У висновках рішення відповідачем зазначено, що враховуючи, що за результатами з`ясування достовірності задекларованих відомостей установлено, що суб`єкт декларування відобразив недостовірні відомості, що відрізняються від достовірних на суму, що перевищує 250 прожиткових мінімумів для працездатних осіб на день подання декларації, що є ознаками правопорушення, передбаченого ст. 366-1 Кримінального кодексу України.

Позивач посилається на порушення відповідачем строків проведення перевірки, з приводу чого слід зазначити наступне.

Згідно з п. 12 розділу ІІІ Порядку № 56 повна перевірка декларації за цим Порядком здійснюється упродовж 60 календарних днів з дня прийняття Рішення про проведення перевірки.

У разі необхідності строки проведення повної перевірки декларації можуть бути продовжені, але не більше ніж на сукупний строк у 30 календарних днів. Рішення про продовження повної перевірки декларації приймається Національним агентством у випадку неотримання відповідей та/або інформації по суті, необхідних для проведення повної перевірки декларації, у відповідь на запити (листи) Національного агентства до: 1) державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, суб`єктів господарювання незалежно від форми власності та їх посадових осіб, громадян та їх об`єднань; 2) суб`єкта декларування з проханням надати пояснення щодо відомостей, зазначених у декларації.

За результатами проведення повної перевірки декларації Національним агентством приймається рішення про результати здійснення повної перевірки декларації (пункт 1 розділу IV Порядку № 56).

Таким чином, проведення перевірки Національним агентством декларації відповідно до статей 48 та 50 Закону № 1700-VII передбачає встановлену Порядком № 56 процедуру, тобто чітко визначену послідовність дій, результатом якої є обов`язкове прийняття рішення про проведення перевірки декларацій (декларації).

Суд зазначає, що будь-яких підстав для винесення рішення про результати повної перевірки декларацій поза межами визначеного Порядком № 56 строку законодавством не передбачено.

Отже, суд вважає помилковою позицію Національного агентства з питань запобігання корупції про відсутність чітких строків прийняття рішення за результатами повної перевірки декларації та зазначає, що тривале неприйняття передбаченого законом рішення за наслідками проведеної перевірки ставить суб`єктів декларування у стан правової невизначеності, чим порушує принцип верховенства права, закріплений у статті 8 Конституції України.

Європейська Комісія за демократію через право (Венеціанська Комісія) у Доповіді щодо верховенства права від 04.04.2011 № 512/2009 зазначила, що однією з складових верховенства права є правова визначеність; вона вимагає, щоб правові норми були чіткими й точними, спрямованими на те, щоб забезпечити постійну прогнозованість (передбачуваність) ситуацій та правовідносин, що виникають.

Крім цього, в контексті наведеного Верховний Суд вважає за необхідне звернути увагу на статтю 6 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, яка захищає право особи на справедливий суд.

Зокрема, у рішенні ЄСПЛ Христов проти України від 19.02.2009, заява № 24465/04, Суд дійшов висновку, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав .

Аналіз практики Європейського Суду з прав людини дає підстави для висновку, що зазначена стаття, поміж іншого, закріплює принцип юридичної визначеності, який, в свою чергу, є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права.

Крім цього, цей принцип є одним з визначальних принципів доброго врядування і належної адміністрації (встановлення процедури і її дотримання), частково співпадає з принципом законності (чіткість і передбачуваність закону, вимоги до якості закону).

Зокрема, у справі Олександр Волков проти України від 09.01.2013, заява № 21722/11, порушення принципу юридичної визначеності було констатоване Європейським судом з прав людини з огляду на відсутність у законодавстві України положень щодо строків давності притягнення судді до відповідальності за порушення присяги, в контексті дотримання вимог якості закону при перевірці виправданості втручання у права, гарантовані статтею 8 Конвенції.

Аналізуючи дотримання вимог якості закону , ЄСПЛ зазначив, зокрема, таке:

Відсутність будь-яких строків давності, що розглядалася вище за статтею 6 Конвенції, давала дисциплінарним органам повну свободу дій та порушила принцип юридичної визначеності.

Отже, суд наголошує, що принцип правової визначеності має застосовуватись не лише на етапі нормотворчої діяльності, а й під час безпосереднього застосування існуючих норм права, що даватиме можливість особі в розумних межах передбачати наслідки своїх дій, а також послідовність дій держави щодо можливого втручання в охоронювані Конвенцією та Конституцією України права та свободи цієї особи.

Крім цього, у постанові Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №826/16495/17 зазначено, що потреба у визначеності не означає, що органові, який ухвалює рішення, не повинні надаватись дискреційні повноваження (де це необхідно) за умови наявності процедур, що унеможливлюють зловживання ними. У цьому контексті закон, яким надаються дискреційні повноваження певному державному органові, повинен вказати чітко і зрозуміло на обсяг такої дискреції. Не відповідатиме верховенству права, якщо надана законом виконавчій владі дискреція матиме характер необмеженої влади. Отже, закон повинен вказати на обсяг будь-якої такої дискреції та на спосіб її здійснення із достатньою чіткістю, аби особа мала змогу відповідним чином захистити себе від свавільних дій.

Також, у постанові Верховного Суду від 13.02.2020 у справі № 640/1007/19 суд зазначає, що доводи Національного агентства щодо відсутності обмеження будь-якими строками (або в межах поняття розумного строку ) компетенції на прийняття відповідного рішення щодо повної перевірки декларації, з урахуванням принципу верховенства права, не можуть бути прийняті до уваги. Національне агентство створюється відповідно до Закону України Про запобігання корупції і зобов`язано діяти лише на підставі в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, про що зазначено у ч. 2 ст. 19 Конституції України.

Аналогічні висновки у подібних відносинах висловлені у постановах Верховного Суду від 25.07.2019 у справі № 826/13000/18 та від 07.11.2019 у справі № 640/1221/19.

Таким чином, враховуючи, що строк перевірки сплинув 22.04.2019, а відповідачем прийняті рішення 14.06.2019, тобто поза межами встановленого законодавством терміну перевірки, строки проведення перевірки декларацій, передбачених пунктом 12 Порядку № 56 та винесення відповідних рішень порушені.

Таким чином, встановлені обставини свідчать про порушення Національним агентством з питань запобігання корупції ст. 19 Конституції України, положення якої деталізуються, зокрема, ч. 2 ст. 2 КАС України та Порядком № 56. Оскаржувані рішення прийняті без дотримання принципу своєчасності, із порушенням розумного строку, який чітко регламентований, що, у свою чергу корелює із порушенням принципу законності, зміст якого полягає у формалізованій діяльності суб`єкта владних повноважень відповідно до Конституції та законів України.

Наведене вище є безумовними та самостійними підставами для визнання протиправними та скасування повністю рішень НАЗК від 14.06.2019 № 1686 Про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2017 рік, поданої ОСОБА_1 , народним депутатом України VIII скликання ; визнати протиправними і скасувати рішення НАЗК від 14.06.2019 № 1688 Про затвердження обґрунтованого висновку щодо виявлення ознак правопорушення, пов`язаного з корупцією, та направлення рішення Про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2017 рік, поданої ОСОБА_1 , народним депутатом України VIII скликання до Національного антикорупційного бюро України .

Окремо суд зазначає, що позовна заява містить інші доводи в обґрунтування вимог про скасування оскаржуваних рішень. Таким доводам не надано оцінки, оскільки вони мають опосередковане відношення для вирішення спору по суті, водночас, судом досліджено кожен з них.

Судом також враховується п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, згідно з яким обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно з ч. ч. 1- 3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, встановлених на підставі доказів у матеріалах справи фактів, суд дійшов до висновку про те, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 77, 90, 139, 241- 246, 255, 293, 296- 297 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити .

2. Визнати протиправним та скасувати рішення НАЗК від 14.06.2019 № 1686 Про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2017 рік, поданої ОСОБА_1 , народним депутатом України VIII скликання .

3. Визнати протиправним та скасувати рішення НАЗК від 14.06.2019 № 1688 Про затвердження обґрунтованого висновку щодо виявлення ознак правопорушення, пов`язаного з корупцією, та направлення рішення Про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2017 рік, поданої ОСОБА_1 , народним депутатом України VIII скликання до Національного антикорупційного бюро України

4. Стягнути з Національного агентства з питань запобігання корупції на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1 538,80 грн (одна тисяча п`ятсот тридцять вісім) гривень 80 копійок.

Позивач: ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_5 , ІПН НОМЕР_1 ).

Відповідач: Національне агентство з питань запобігання корупції (адреса: 01103, м. Київ, бульвар Дружби народів, 28, код ЄДРПОУ 40381452).

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України та може бути оскаржене протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. 293, 296- 297 КАС України із урахуванням п. 3 Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя Н.М. Шевченко