Постанова

від 17.06.2020 по справі 761/48993/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 761/48993/19 Головуючий у суді І інстанції Макаренко І.О.

Провадження № 22-ц/824/5225/2020 Доповідач у суді ІІ інстанції Ігнатченко Н.В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 червня 2020 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Ігнатченко Н.В.,

суддів: Голуб С.А., Таргоній Д.О.,

за участю секретаря судового засідання - Войтенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 27 грудня 2019 року у справі за заявою акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль про забезпечення позову по цивільній справі за позовом акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Коновалов Олександр Сергійович, про звернення стягнення на предмет іпотеки,

в с т а н о в и в:

У грудні 2019 року АТ Райффайзен Банк Аваль звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Коновалов О.С., в якій просило визнати предметом іпотеки квартиру АДРЕСА_1 із внесенням відомостей про обтяження та заборону відчуження до відповідних реєстрів та в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 014/2547/74/25479 від 23 січня 2006 року у розмірі 167 622 дол. США звернути стягнення на цей об`єкт нерухомості.

Одночасно позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 250,30 кв. м, житловою площею 105,70 кв. м.

На обґрунтування заяви позивач зазначив, що в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором № 014/2547/74/25479 та додаткової угоди до нього № 1 від 29 травня 2009 року, 23 січня 2006 року між АППБ Аваль , правонаступником якого є АТ Райффайзен Банк Аваль , та ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки, згідно якого остання передала в іпотеку банку нерухомість (квартиру), що стане її власністю у майбутньому за договором № 51 М пайової участі у фінансуванні будівництва житлового будинку від 21 грудня 2005 року, що укладений між іпотекодавцем та ТОВ Мегаполісстрой .

Відповідно до пункту 1.3. договору іпотеки, предметом іпотеки є майнові права за договором № 51 М пайової участі у фінансуванні будівництва житлового будинку від 21 грудня 2005 року, плановий термін введення якого в експлуатацію - І V квартал 2007 року, та перейдуть у власність інвестора після вводу будинку до експлуатації. Характеристика квартири, що перейде у власність іпотекодавця: адреса забудови - м . Київ , квартал, що обмежений АДРЕСА_1 , та розташований на земельній ділянці, що знаходиться в оренді підприємства відповідно до договору оренди земельної ділянки від 11 червня 2004 року, кадастровий номер - 8000000000:91:050:0047.

23 січня 2006 року між АППБ Аваль , ТОВ Мегаполісстрой та ОСОБА_2 укладено додаткову угоду до договору від 21 грудня 2005 року, тому банк також є стороною договору пайової участі у фінансуванні будівництва житлового будинку.

Рішенням Солом`янького районного суду м. Києва від 26 травня 2011 року у справі № 2-3052/11 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ Райффайзен Банк Аваль в особі Київської регіональної дирекції заборгованість за кредитним договором № 014/2547/74/25479 від 23 січня 2006 року у розмірі 664 038,79 грн та судові витрати у розмірі 1 820 грн.

Під час примусового виконання зазначеного рішення суду приватним виконавцем Коноваловим О.С. було виявлено, що на земельній ділянці кадастровий номер - 8000000000:91:050:0047 згідно з публічної кадастрової карти знаходиться ЖК Затишний , однак на порушення умов укладених договорів ні іпотекодавцем, ні забудовником правовстановлюючі документи на збудовану квартиру банку не надано.

У подальшому було з`ясовано, що квартира АДРЕСА_1, яка перебуває в іпотеці банку, без дозволу іпотекодержателя була перереєстрована на іншу особу - ОСОБА_1 .

Враховуючи відсутність належного виконання зобов`язань за кредитним договором та значний розмір заборгованості, а також те, що ОСОБА_2 не надала банку правовстановлюючі документи на предмет іпотеки та без його дозволу перепродала іпотечне нерухоме майно іншій особі з метою уникнення виконання рішення суду, то заявлений варіант забезпечення позову, а саме: накладення арешту на майно є адекватним способом запобіганню можливих порушень майнових прав чи охоронюваних законом інтересів позивача при виконанні судового рішення у випадку задоволення позовних вимог та спрямований на недопущення відчуження цього майна під час розгляду справи з метою подальшого приховання та неможливості його реалізації.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 27 грудня 2019 року у задоволенні заяви АТ Райффайзен Банк Аваль про забезпечення позову відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що позивачем не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, та не надано відповідних беззаперечних доказів.

Не погоджуючись з указаним судовим рішенням, позивач через представника за довіреністю - адвоката Войтенко К.В. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати, з мотивів неповного з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи та порушення норм процесуального права, і ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заяву про забезпечення позову.

Як на підставу своїх вимог посилається на те, що після завершення будівництва житлова квартира залишається предметом іпотеки відповідно до договору іпотеки, тому в іпотекодавця не існувало жодних законних підстав для відчуження цього майна. Внаслідок її незаконних дій іпотекодержателю було спричинено матеріальний збиток, а в діях контрагентів правочину вбачається ухилення від виконання кредитних зобов`язань перед кредитором, в тому числі й за рішенням суду. Предметом позову у даній цивільній справі є вимога про захист прав і законних інтересів АТ Райффайзен Банк Аваль , порушених внаслідок продажу нерухомого майна іншій особі без його дозволу, яке виступає предметом іпотеки відповідно до кредитного договору. Отже, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов 'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини свідчить вчинення ОСОБА_2 дій, спрямованих на ухилення від виконання кредитних зобов`язань, проте суд першої інстанції належної оцінки доводам заявника не надав та дійшов помилкового висновку про недоведеність заявлених вимог.

Відзиви на апеляційну скаргу інших учасників справи не надійшли.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

За правилом частини першої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

На підставі частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації.

Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Згідно із частинами першою статті 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

При цьому заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина третя статті 150 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 754/4437/18 (провадження № 61-47464св18) зроблено висновок про те, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором № 014/2547/74/25479 від 23 січня 2006 року та додаткової угоди до нього № 1 від 29 травня 2009 року, 23 січня 2006 року між АППБ Аваль ,правонаступником якого є АТ Райффайзен Банк Аваль , та ОСОБА_2 було укладено нотаріально посвідчений договір іпотеки, згідно якого остання передала в іпотеку банку нерухомість (квартиру), що стане її власністю у майбутньому за договором № 51 М пайової участі у фінансуванні будівництва житлового будинку від 21 грудня 2005 року, що укладений між іпотекодавцем та ТОВ Мегаполісстрой , яке є боржником по відношенню до іпотекодавця.

Відповідно до пункту 1.3. договору іпотеки, предметом іпотеки є майнові права за договором № 51 М пайової участі у фінансуванні будівництва житлового будинку від 21 грудня 2005 року, плановий термін введення якого в експлуатацію - І V квартал 2007 року, та перейдуть у власність інвестора після введення будинку в експлуатацію. Характеристика квартири, що перейде у власність іпотекодавця: адреса забудови - м . Київ , квартал, що обмежений АДРЕСА_1 , та розташований на земельній ділянці, що знаходиться в оренді підприємства відповідно до договору оренди земельної ділянки від 11 червня 2004 року, кадастровий номер - 8000000000:91:050:0047; секція № 2 ; квартира № НОМЕР_1 , кількість кімнат - 3, площа - 106,06 кв. м, поверх - 16 , вартість квартири - 660 753,80 грн.

23 січня 2006 року між АППБ Аваль , ТОВ Мегаполісстрой та ОСОБА_2 укладено додаткову угоду до договору № 51 М пайової участі у фінансуванні будівництва житлового будинку від 21 грудня 2005 року, за умовами якої для виконання умов основного договору пайової участі сторони домовилися, що товариство протягом 5 днів після оформлення необхідних документів для оформлення правовстановлюючих документів на збудовану квартиру, передає їх представнику банку згідно наданої ОСОБА_2 довіреності.

Крім цього, з метою приведення умов договору № 51 М від 21 грудня 2005 року у відповідності з положеннями даної додаткової угоди до нього, сторони домовились внести зміни до тексту договору пайової участі у фінансуванні будівництва житлового будинку.

Рішенням Солом`янького районного суду м. Києва від 26 травня 2011 року у справі № 2-3052/11 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ Райффайзен Банк Аваль в особі Київської регіональної дирекції заборгованість за кредитним договором № 014/2547/74/25479 від 23 січня 2006 року у розмірі 664 038,79 грн та судові витрати у розмірі 1 820 грн, а всього стягнуто 665 858,79 грн заборгованості.

Виконавчий лист, виданий 12 січня 2012 року на підставі вказаного рішення суду, перебуває на примусовому виконанні приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Коновалова О.С.

Згідно із копією інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 180975032 від 13 вересня 2019 року, право власності на квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна - 35477348), загальною площею 250,30 кв. м, житловою площею 105,70 кв. м, зареєстровано за відповідачем ОСОБА_1 12 грудня 2011 року на підставі свідоцтва про право власності НОМЕР_2 від 27 липня 2011 року Головного управління житлового забезпечення, наказ № 756-СКІ від 20 червня 2011 року.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, АТ Райффайзен Банк Аваль зазначало, що ОСОБА_2 не надала банку правовстановлюючі документи на предмет іпотеки та без його дозволу відчужила нерухоме майно відповідачу з метою уникнення виконання рішення суду, а тому накладення арешту на майно є адекватним способом запобіганню можливих порушень майнових прав чи охоронюваних законом інтересів позивача при виконанні судового рішення у випадку задоволення позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки та спрямований на недопущення відчуження цього майна під час розгляду справи з метою подальшого приховання та неможливості його реалізації.

Так, забезпечення позову спрямоване насамперед проти несумлінних дій відповідача, який за час розгляду справи може приховати майно, продати, знищити чи знецінити його.

Важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у разі задоволення позову.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Разом з тим, до заяви про забезпечення позову не додано жодного доказу як на підтвердження підстав для накладення арешту нерухоме майно відповідача, яка не була учасником спірних правовідносин з іпотечного кредитування та фінансування будівництва, у зв`язку із загрозою його подальшого відчуження, так і підтвердження ухилення цієї особи від виконання боргових зобов`язань позичальника за кредитним договором.

Заява АТ Райффайзен Банк Аваль містить лише посилання на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки без належного обґрунтування, що не є достатньою підставою для забезпечення позову у запропонований спосіб, оскільки судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

В обґрунтування заяви було зазначено, що позичальник (іпотекодавець) ОСОБА_2 не надала банку правовстановлюючі документи на предмет іпотеки та без його дозволу відчужила нерухоме майно ОСОБА_1 з метою уникнення виконання рішення суду, проте як встановлено апеляційним судом, спірна квартира була зареєстрована за відповідачем 12 грудня 2011 року саме на підставі свідоцтва про право власності НОМЕР_2 від 27 липня 2011 року Головного управління житлового забезпечення, наказ № 756-СКІ від 20 червня 2011 року, а не на підставі будь-якого іншого правочину.

Окрім того, відповідно до статті 23 Закону України Про іпотеку у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Враховуючи викладене, відсутні підстави вважати, що незастосування вказаних у заяві АТ Райффайзен Банк Аваль заходів забезпечення позову може утруднити або взагалі унеможливити виконання рішення суду.

Відмовляючи у задоволенні заяви позивача, суд обґрунтовано виходив з того, що єдиною підставою для забезпечення позову відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України є наявність обставин, що можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або забезпечити ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Указане відповідає роз`ясненням, наданим судам у пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , відповідно до якого, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Зважаючи на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову у запропонований позивачем спосіб, оскільки він є цілком недоречним та необґрунтованим видом забезпечення позову у справі з огляду на те, що матеріали справи не містять переконливих доказів того, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду про задоволення позову.

Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, колегія суддів також враховує те, що майнове право, що є предметом застави (іпотеки) - це обумовлене право набуття в майбутньому прав власності на нерухоме майно (право під відкладальною умовою), яке виникає тоді, коли виконані певні, але не всі правові передумови, що є необхідними й достатніми для набуття речового права.

На час укладення договору іпотеки від 23 січня 2006 року стаття 5 Закону України Про іпотеку не визначала майнові права як предмет іпотеки.

Майнові права на об`єкт незавершеного будівництва віднесені до предмета іпотеки згідно із Законом України від 25 грудня 2008 року № 800-VI Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва , яким були внесені зміни до законодавчих актів України, у тому числі до Закону України Про іпотеку .

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватись лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може привести до порушення прав і законних інтересів учасників процесу або інших осіб, зокрема нинішнього власника спірного нерухомого майна.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги є необгрунтованими, ухвала суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову у даній справі постановлена відповідно до вимог матеріального та процесуального законодавства і підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до вимог статей 141, 382 ЦПК України питання розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції не вирішується, оскільки спір по суті не розглядався.

Керуючись статтями 367 - 369, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль залишити без задоволення, а ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 27 грудня 2019 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та відповідно до пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий Н.В. Ігнатченко

Судді: С.А. Голуб

Д.О. Таргоній