Постанова

від 16.06.2020 по справі 904/5645/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.06.2020 м. Дніпро Справа № 904/5645/19

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Паруснікова Ю.Б. (доповідач),

суддів: Верхогляд Т.А., Вечірка І.О.

секретар судового засідання Саланжій Т.Ю.

за участю представника відповідача - адвоката Вишневського А.Є., ордер серії ДП № 2029/000004 від 09.01.2020

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду матеріали апеляційної скарги Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Вільне-2002 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.03.2020 по справі № 904/5645/19 (суддя Петренко Н.Е.), повний текст рішення складено 20.03.2020

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агроскоп Інтернешнл , м. Київ

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Вільне-2002 , с. Вільне, Дніпропетровської області

про стягнення основного боргу у сумі 5396062,66 грн, пені у сумі 300795,75 грн, інфляційних втрат у сумі 31374,44 грн, відсотків річних у сумі 187817,81 грн та штраф у сумі 604514,14 грн, -

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.

Товариство з обмеженою відповідальністю Агроскоп Інтернешнл (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Вільне - 2002 (далі - відповідач) про стягнення основного боргу в сумі 5396062,66 грн, пені у сумі 300795,75 грн, інфляційних втрат у сумі 31374,44 грн, відсотків річних у сумі 187817,81 грн та штрафу в сумі 604514,14 грн.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 17.03.2020 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Агроскоп Інтернешнл до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Вільне-2002 про стягнення пені у сумі 300795,75 грн, інфляційних втрат у сумі 35856,79 грн, 20% річних у сумі 187817,81 грн та штрафу у сумі 604514,14 грн (з урахуванням клопотання про зміну позовних вимог) - задоволено частково.

Стягнуто з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Вільне-2002 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агроскоп Інтернешнл (03022, м. Київ, вул. Смольна, 9 Б, код ЄДРПОУ 38948033) пеню у сумі 240638,20 грн, інфляційні втрати у сумі 35856,79 грн, 20% річних у сумі 187817,81 грн, штраф у сумі 483611,31 грн та витрати по сплаті судового збору у сумі 97875,71 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

2. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги.

Не погодившись з рішенням господарського суду відповідач оскаржує його в апеляційному порядку до Центрального апеляційного господарського суду і просить:

- призначити у справі судову лінгвістичну експертизу писемного мовлення (семантико-текстуальну), на вирішення якої поставити питання: в п. 6.1. договору купівлі-продажу № 19 НХ 001 ДНМВ між Товариством з обмеженою відповідальністю Агроскоп Інтернешнл (код ЄДРПОУ 38948003) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма Вільне-2002 (код ЄДРПОУ 32062052) від 12.09.2018 висловлювання 20 (двадцять) процентів річних від простроченої суми є самостійною смисловою частиною речення чи пов`язане із висловлюванням сплачує Продавцю неустойку у вигляді пені у розмірі?

Проведення експертизи просить доручити Державному підприємству Українське бюро лінгвістичних експертиз НАН України (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 4, кім. 307, ідентифікаційний код юридичної особи 33494653).

Зупинити провадження у справі на час проведення експертизи.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.03.2020 по справі № 904/5645/19 просить змінити в частині задоволених вимог та стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Вільне-2002 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агроскоп Інтернешнл пеню у сумі 150397,88 грн, штраф у сумі 302257,07 грн, інфляційні втрати у сумі 26729,98 грн, відсотки річних у сумі 28113,05 грн та витрати по сплаті судового збору у сумі 14402,90 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Агроскоп Інтернешнл на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Вільне-2002 судові витрати у зв`язку із розглядом справи в суді апеляційної інстанції.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що при розрахунку інфляційних втрат суд першої інстанції безпідставно включив суму 663494,40 грн за специфікацією 6 ЗК від 17.10.2018 до суми, з якої рахуються інфляційні втрати, так як початок прострочення сплати грошових коштів за вказаною специфікацією почався 02.10.2019, у вказаної суми відсутнє прострочення терміном понад календарний місяць, а тому вказана сума не може бути проіндексована на індекс інфляції, що мав місце у жовтні 2019 року.

На думку апелянта, розрахунок інфляційних втрат мав бути здійснений без урахування специфікації 6 ЗК від 17.10.2018, а відповідно, за підрахунком апелянта сума інфляційних складає 26729,98 грн.

Також на думку апелянта, необґрунтованим є стягнення відсотків річних в сумі 187817,81 грн, оскільки виходячи із буквального змісту п. 6.1. Договору вбачається, що у випадку прострочення своїх зобов`язань покупець сплачує продавцю неустойку у вигляді пені та у вигляді 20 (двадцяти) процентів річних, тобто 20 (двадцять) процентів річних є формою неустойки. При цьому в п. 6.1. Договору відсутнє посилання, що 20 (двадцять) процентів річних це інший розмір процентів в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Апелянт посилається на висновок спеціаліста - Кандидата філологічних наук, доцента факультету Української й іноземної філології та мистецтвознавства Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара - Шевченко Т.В. від 05.03.2020, яким, на його думку, підтверджується, що висловлювання в договорі: 20 (двадцять) процентів річних від простроченої суми є пов`язаним із висловлюванням сплачує Продавцю неустойку у вигляді пені у розмірі , а тому пунктом 6.1. Договору передбачена неустойка як у вигляді пені так і у вигляді 20 (двадцяти) процентів річних.

На переконання апелянта, висновок спеціаліста є належним письмовим доказом в даній справі, а судом першої інстанції не надано належної оцінки, як доказу, в розумінні ст. 91 ГПК України.

Крім того, апелянт не погоджується з висновком суду про те, що відповідач у своєму контррозрахунку погодився з нарахуванням позивачем суми річних і лише заперечує їх розмір, оскільки контррозрахунок відповідачем зроблений не на підставі положень п. 6.1. Договору, а на підставі норми закону - ст. 625 ЦК України, за якою в даному випадку обґрунтованою сумою відсотків річних (3%) є 28113,05 грн. Детальний розрахунок цієї суми наведено відповідачем у відзиві до позовної заяви.

Також, апелянт погоджується з обґрунтуванням суду першої інстанції стосовно зменшення розміру неустойки, окрім обґрунтування, що під час розгляду справи в суді першої інстанції був в наявності основний борг у сумі 5396062,66 грн, оскільки вказана сума була погашена відповідачем до відкриття судом провадження в даній справі.

Апелянт, керуючись положеннями ч. 3 ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України, звертаючи увагу на численну судову практику з даної категорії справ, наполягає на необхідності зменшення розміру пені на 50 % до 150397,88 грн та штрафу на 50 % до 302257,07 грн.

Також, на думку апелянта, оскільки ухвалою місцевого господарського суду від 20.02.2020 було закрито провадження у справі в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 5396062,66 грн, а відповідно ця сума не була стягнута з відповідача, суд першої інстанції неправильно застосував ст. 129 ГПК України та необґрунтовано стягнув судовий збір у сумі 97875,71 грн, так як стягненню підлягав судовий збір у сумі 14402,90 грн.

3. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи інших учасників справи.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає про безпідставність посилання відповідача про неналежний розрахунок інфляційних втрат до Специфікації № 6 ЗК від 17.10.2018, оскільки апелянт перекручує факти про існування боргу в сумі 663494,40 грн за вказаною специфікацією менше календарного місяця. Так, прострочення відповідачем сплати за вказаною специфікацією почалося 02.10.2019, а закінчилося 27.11.2019 після отримання в поштовому відділенні позовної заяви (поштове відправлення № 0302209516442) та повної оплати основного боргу в сумі 5396062,66 грн.

Позивач зазначає, що розмір інфляції нараховується за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При застосуванні індексу інфляції, розрахунок слід здійснювати не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу.

Також, позивач вважає безпідставним посилання відповідача на відсутність правових підстав для стягнення 20 % річних за користування відповідачем коштами позивача у період порушення строків оплати, оскільки суд першої інстанції при винесенні рішення надав оцінку цій обставині в описовій частині оскаржуваного рішення. При цьому, висновок спеціаліста - лігвіста не може стосуватися окремих правових інститутів, яким є такий вид забезпечення зобов`язань, як неустойка і відсотки річних.

Клопотання апелянта щодо необхідності проведення судово-лінгвістичної експертизи та зупинення у зв`язку з цим провадження по справі, позивач розцінює як зловживання з боку відповідача, направленим на затягування розгляду справи. При цьому, на думку позивача, питання одночасного застосування неустойки і відсотків річних відноситься до сфери права, а не до лінгвістики.

Крім того, позивач вважає відсутніми підстави для зменшення відповідачу штрафу і пені на 50 %, оскільки відсутні будь-які об`єктивні підстави для такого зменшення.

Щодо визнання недійсним п. 6.1. договору, позивач зазначає, що відповідач звертався до Господарського суду міста Києва з окремим позовом про визнання вказаного пункту договору недійсним. 17.03.2020 за результатами розгляду позовної заяви СТОВ Агрофірма Вільне-2002 Господарським судом м. Києва по справі № 910/896/20 ухвалено рішення, яким у задоволенні позову відмовлено повністю, оскільки, як зазначено у судовому рішенні, позивач не навів в контексті статей 203, 215, 216 ЦК України і статей 73, 74 ГПК України підстав, з якими закон пов`язує визнання правочинів недійсними. Рішення опубліковане в ЄДРСР та є у відкритому доступі за № 88243113.

4. Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю Агроском Інтернешнл (далі - позивач або продавець) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю агрофірма Вільне-2002 (далі - відповідач або покупець) укладено Договір купівлі-продажу № 19НХ 001 ДНМВ від 12.09.2018 (далі - Договір), відповідно до якого, продавець зобов`язується поставити та передати у власність покупця технологічні набори, найменування якого вказується в Специфікації - Додатку до даного Договору, яка становить його невід`ємну частину, а покупець зобов`язується прийняти Товар та оплатити його вартість згідно умов Договору. (п. 1.1. Договору).

Ціна на Товар є договірною. Ціни, загальна вартість, найменування Товару, якщо інше не передбачено умовами Додатку (Специфікації), визначаються в еквівалентні національної валюти України - гривні до долара США/Євро або в гривні та зазначаються у Додатку до Договору. В ціну Товару входить вартість тари, упаковки та маркування. (п. 2.1. Договору).

Пунктом 2.2. Договору визначено, що ціна Товару, якщо інше не передбачено умовами Додатку (Специфікації), вказується в Специфікаціях до даного Договору - в еквіваленті долара США/ЄВРО до гривні або тільки в гривні за Правилом визначення курсу валют за Договором. Дана ціна Товару є первинною, яка підлягає коригуванню на умовах, які зазначені нижче.

Графік оплати вказується в Додатках до Даного Договору. Оплата по даному Договору здійснюється шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок Продавця на підставі умов даного Договору або на підставі рахунку-фактури. (пункти 2.3., 2.4. Договору).

Умови та строк поставки. Поставка Товару за даним Договором може здійснюватися окремими частинами. Частиною Товару сторони визнають кількість Товару, зазначеного в окремій видатковій накладній. До моменту фактичного отримання Товару Покупець зобов`язаний надати Продавцю довіреність на отримання відповідного Товару згідно з формою, затвердженою сторонами в додатку до даного Договору. Поставка Товару здійснюється на умовах та за адресою(-ами), визначеними Сторонами в Додатковій угоді до Договору. (пункти 3.1., 3.2. Договору).

Товар вважається прийнятим Покупцем за кількістю та якістю в момент отримання Товару представником Покупця від представника Продавця/перевізника у відповідності до видаткової накладної. Право власності на Товар переходить до Покупця з моменту прийняття Товару Покупцем. (пункти 3.3., 3.4. Договору).

Строк дії договору. Цей договір набуває чинності з моменту його підписання повноважними представниками Сторін та його скріплення печатками Сторін і діє до остаточного виконання Сторонами своїх зобов`язань. (пункт 8.1. Договору).

Позивач на виконання умов п. 1.1. Договору поставив відповідачу Товар на загальну суму 13 547 324,91 грн, на підставі:

1. Специфікації № ЗК від 14.09.2017, поставку здійснено на суму 1 591 636,80 грн. що підтверджується видатковими накладними № АІ000026633 від 19.09.2018, № АІ000026635 від 19.09.2018.

За цією специфікацією повна оплата за поставлений товар мала бути здійснена не пізніше 15.09.2019, тобто, прострочення оплати настало з 16.09.2019, проте борг відповідачем погашено частково.

Таким чином, залишок основного боргу за Специфікацією № ЗК від 14.09.2017 до Договору № 19 НХ 001 ДНМВ від 12.09.2018, оплату якого прострочено, складає 1 591 636,80 грн.

2. Специфікації № 2 ЗК від 12.09.2018, поставку здійснено на суму 70848,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № АІ000027926 від 11.10.2018.

За цією специфікацією повна оплата, за поставлений товар, мала бути здійснена не пізніше 15.09.2019, тобто, прострочення оплати настало з 16.09.2019, проте борг відповідачем не погашено взагалі.

Таким чином, заборгованість з оплати основного боргу за Специфікацією № 2 ЗК від 12.09.2018 до Договору № 19 НХ 001 ДНМВ від 12.09.2018, оплату якого прострочено, складає 70848,00 грн.

3. Специфікації № 3 ЗК від 13.09.2018, поставку здійснено на суму 1960617,60 грн, що підтверджується видатковими накладними № АІ000026622 від 19.09.2018, № АІ000026623 від 19.09.2018 на суму 608236,74грн.

За цією специфікацією повна оплата, за поставлений товар мала бути здійснена не пізніше 15.09.2019, тобто, прострочення оплати настало з 16.09.2019, проте борг відповідачем погашено тільки частково, а саме 29.03.2019 повернуто позивачу товар на суму 399770,64 грн за накладною на повернення постачальнику № 3 від 29.03.2019.

Таким чином, заборгованість з оплати основного боргу за Специфікацією № 3 ЗК від 13.09.2018 до Договору № 19 НХ 001 ДНМВ від 12.09.2018, оплату якого прострочено, складає 1560846,96 грн.

4. Специфікації № 4 ПК від 13.09.2018, поставку було здійснено на суму 454920,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № АІ000026621 від 19.09.2018.

За цією специфікацією повна оплата за поставлений товар мала бути здійснена не пізніше 15.09.2019, тобто, прострочення оплати настало з 16.09.2019, проте борг відповідачем не погашено.

Таким чином, залишок основного боргу за Специфікацією № 4 ПК від 13.09.2018 до Договору № 19 НХ 001 ДНМВ від 12.09.2018, оплату якого прострочено, складає 454920,00 грн.

5. Специфікації № 5 ЗК від 12.10.2018, поставку здійснено на суму 140316,50 грн, що підтверджується видатковою накладною № АІ000028036 від 17.10.2018 на суму 93780,50 грн., видатковою накладною № АІ000028163 від 19.10.2018 на суму 46780,50 грн.

За цією специфікацією повна оплата за поставлений товар мала бути здійснена не пізніше 15.09.2018, тобто, прострочення оплати настало з 16.09.2019, проте борг відповідачем не погашено.

Таким чином, залишок основного боргу за Специфікацією № 5 ЗК від 12.10.2018 до Договору № 19 НХ 001 ДНМВ від 12.09.2018, оплату якого прострочено, складає 140316,50 грн.

6. Специфікації № 6 ЗК від 17.10.2018, поставку здійснено на суму 663494,40 грн, що підтверджується видатковою накладною № АІ000028047 від 17.10.2018 на суму 663494,40 грн.

За цією специфікацією повна оплата за поставлений товар мала бути здійснена не пізніше 01.10.2019, тобто, прострочення оплати настало з 02.10.2019, проте борг відповідачем не погашено.

Таким чином, залишок основного боргу за Специфікацією № 6 ЗК від 17.10.2018 до Договору № 19 НХ 001 ДНМВ від 12.09.2018, оплату якого прострочено, складає 663494,40 грн.

7. Специфікації № 9 НК від 24.12.2018, поставку здійснено на суму 959340,60 грн, що підтверджується видатковою накладною № АІ000003368 від 15.03.2019 на суму 959340,60 грн.

За цією специфікацією повна оплата за поставлений товар мала бути здійснена не пізніше 15.10.2019, тобто, прострочення оплати настало з 16.10.2019, проте борг відповідачем погашено частково.

Таким чином, залишок основного боргу за Специфікацією № 9 НК від 24.12.2018 до Договору № 19 НХ 001 ДНМВ від 12.09.2018, оплату якого прострочено, складає 914000,00 грн.

8. Специфікації № 10 НК від 14.01.2019, поставку здійснено на суму 603738,14 грн, що підтверджується видатковою накладною № АІ000003369 від 15.03.2019 на суму 603738,14 грн.

За цією специфікацією відповідачем повна оплата за поставлений товар мала бути здійснена не пізніше 15.10.2019, тобто, прострочення оплати настало з 16.10.2019, борг відповідачем погашено у повному обсязі, проте з простроченням.

Отже, загальний залишок простроченої та непогашеної заборгованості відповідачем за Договором № 19 НХ 001 ДНМВ від 12.09.2018, станом на дату подачі позову, становить 5396062,66 грн.

Господарський суд встановив, що 27.11.2019 відповідач розрахувався з позивачем, а саме сплатив суму основного боргу у розмірі 5396062,66 грн, що підтверджується випискою з банку.

Оскільки відповідач не виконав обов`язку щодо своєчасної та повної оплати вартості поставленого позивачем товару, погасив заборгованість перед позивачем за поставлений товар з порушенням встановлених договором строків, позивач нарахував до стягнення з відповідача пеню, штраф, 20 % річних та інфляційні втрати, стягнення яких і є предметом даного спору.

5. Мотиви з яких суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апеляційної скарги та залишає рішення місцевого господарського суду в силі.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника апелянта, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду Дніпропетровської області є законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги безпідставними, з наступних підстав.

Згідно зі ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов`язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 ГК України).

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).

Статтею 712 ЦК України, визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ст. 692 ЦК України).

За приписами статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Частиною 2 ст. 218 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання.

У відповідності до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Положеннями ст. 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Дослідивши матеріали справи, суд першої інстанції, з яким погоджується колегія суддів апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що строк оплати за отриманий відповідачем товар є таким, що настав.

Часткове погашення боргу, в тому числі часткове повернення позивачу за первісним позовом отриманого товару, свідчать про визнання відповідачем себе зобов`язаною особою по відношенню до позивача за первісним позовом.

27.11.2019 відповідач розрахувався з позивачем, а саме сплатив суму основного боргу в сумі 5396062,66 грн, що підтверджується випискою з банку (а. с. 82-84).

Ухвалою Господарський суду Дніпропетровської області від 20.02.2020 закрито провадження в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 5396062,66 грн відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Відповідач погасив заборгованість перед позивачем за поставлений товар, проте з порушенням встановлених договором строків, що стало підставою для нарахування позивачем пені, штрафу, 20 % річних та інфляційних втрат.

У відповідності до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Пунктом 6.1. договору визначено, що у випадку порушення покупцем термінів оплати, обумовлених у Договорі, а також у випадку прострочення передачі векселя (майна, товарів, послуг, робіт), він (Покупець) сплачує Продавцю неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення платежів по оплаті Товару, від своєчасно неоплаченої суми заборгованості, за кожний день прострочення оплати до моменту повної оплати, а також 20 процентів річних від простроченої суми.

Статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі п. 6.1. Договору позивачем нараховано за неналежне виконання відповідачем зобов`язань по Договору до сплати 20 % річних у сумі 187817,81 грн.

На підставі ст. 625 ЦК України позивачем нараховано за неналежне виконання відповідачем зобов`язань по Договору до сплати інфляційні втрати у сумі 35856,79 грн.

Місцевим господарським судом здійснено перевірку розрахунку інфляційних втрат та 20 % річних, проведеного позивачем, та встановлено, що під час його проведення позивач вірно визначив суму заборгованості та період прострочення за кожною специфікацією (з урахуванням фактичної дати оплати), не включаючи в період дату оплати, арифметично розрахунок проведено також вірно.

Колегія суддів вважає правильним розрахунок інфляційних втрат та 20 % річних, доданий до позовної заяви та погоджується з рішенням суду першої інстанції, яким визнано такий розрахунок обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам законодавства та фактичним обставинам справи.

Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції безпідставно включив суму 663494,40 грн за специфікацією 6 ЗК від 17.10.2018 до суми, з якої рахуються інфляційні втрати, так як початок прострочення сплати грошових коштів за вказаною специфікацією почався 02.10.2019, а відповідно у вказаної суми відсутнє прострочення терміном понад календарний місяць, колегія суддів відхиляє, оскільки, як правильно зазначає позивач у відзиві на апеляційну скаргу, прострочення відповідачем сплати за вказаною специфікацією почалося 02.10.2019, а закінчилося 27.11.2019 після повної оплати основного боргу в сумі 5396062,66 грн, про що свідчить банківська виписка. При цьому, позов до суду позивач направив по пошті 25.11.2019 (конверт в матеріалах справи, а. с. 75).

Таким чином прострочення відповідача становить більш ніж один місяць, а відповідно, застосований відповідачем індекс інфляції у розмірі 100,7 за жовтень 2019 є правильним.

Оскільки строк оплати у жовтні 2019 року встановлений до 16 числа місяця, то цей місяць підлягає включенню при обрахуванні інфляційних втрат.

Доводи апелянта на предмет того, що суд не прийняв до уваги висновок спеціаліста є безпідставними, адже суд навів мотиви через які визнав неналежним доказом висновок спеціаліста. При цьому, колегія суддів зауважує, що висновок спеціаліста, на який посилається апелянт у справі, не містить тверджень щодо не можливості одночасного нарахування пені і 20 % річних від простроченої суми.

Відповідно до ст. 71 ГПК України, спеціалістом є особа, яка володіє спеціальними знаннями та навичками, необхідними для застосування технічних засобів, і призначена судом для надання консультацій та технічної допомоги під час вчинення процесуальних дій, пов`язаних із застосуванням таких технічних засобів (фотографування, складання схем, планів, креслень, відбору зразків для проведення експертизи тощо).

Крім того, 17.03.2020 за результатами розгляду позовної заяви СТОВ Агрофірма Вільне-2002 Господарським судом м. Києва по справі № 910/896/20 не виявлено підстав для визнання п. 6.1. договору недійсним та відмовлено СТОВ Агрофірма Вільне-2002 у задоволенні позову повністю.

Відповідно до положень статей 6, 627 ЦК України у їх системному зв`язку сторони є вільними у визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, вимог розумності і справедливості і можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої правовідносин на власний розсуд.

У даному випадку, на думку колегії суддів, зміст п. 6.1. договору є очевидним фактом, що за порушення покупцем термінів оплати обумовлених в договорі останній має сплатити продавцеві неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення платежів по оплаті товару, за кожен день прострочення оплати до моменту повної оплати, а також (як окремої санкції за невиконання обов`язку своєчасної оплати за поставлений товар) 20% річних від простроченої суми.

Стягнення з відповідача 20% річних згідно умов договору не суперечить приписам ст. 625 ЦК України, оскільки саме такий розмір річних погоджено сторонами у договорі.

За вище наведених обставин судом апеляційної інстанції відхилено клопотання відповідача про призначення у справі судової лінгвістичної експертизи письменного мовлення (семантико-текстуальну).

Відповідно до ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань , платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань , розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктами 6.1., 6.2. договору визначено, що у випадку порушення покупцем термінів оплати, обумовлених у Договорі, а також у випадку прострочення передачі векселя (майна, товарів, послуг, робіт), він (Покупець) сплачує Продавцю неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення платежів по оплаті Товару, від своєчасно неоплаченої суми заборгованості, за кожний день прострочення оплати до моменту повної оплати, а також 20 процентів річних від простроченої суми. Крім того, в разі порушення Покупцем строків попередньої оплати та/або оплати за Товар відповідно до графіку, встановленого договором, Продавець має право стрягнути з Покупця штраф у розмірі 10% від суми несплаченої або несвоєчасної сплаченої вартості Товару. Штраф сплачується за кожне порушення строків проведення оплати, встановлених Договором.

Отже, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про правомірність розрахунків позивача в частині нарахування до стягнення з відповідача:

- інфляційних втрат у сумі 35856,79 грн (з урахуванням клопотання про зміну позовних вимог, а. с. 112-114);

- 20 % річних у сумі 187817,81 грн;

- пені у сумі 300795,75 грн;

- штрафу у сумі 604514,14 грн.

Доводи апелянта про наявність підстав для зменшення розміру пені та штрафу до 50 % колегія суддів відхиляє, оскільки зменшення розміру неустойки є правом суду, а за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи в їх сукупності, на власний розсуд з дотриманням правил ст. 86 ГПК України вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та його розмір. Аналогічний висновок неодноразово викладено Верховним Судом у постановах, зокрема, але не виключно у постанові від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 06.11.2019 у справі № 917/1638/18, від 17.12.2019 у справі № 916/545/19 від 19.02.2020 у справі №910/1303/19 та інші.

Вирішуючи питання про зменшення розміру заявлених позивачем до стягнення з відповідача штрафних санкцій у цій справі, судом першої інстанції враховано, що відповідач виконав основне зобов`язання по Договору купівлі-продажу № 19 НХ 001 ДНМВ від 12.09.2018 та оплатив весь Товар, що свідчить про вжиття відповідачем заходів для виконання зобов`язання за Договором; термін прострочення за договором з боку відповідача становить 52 дні, тобто незначний період, а загальна сума пені та штрафу 905309,89 грн. є навпаки значною та не співмірною із розміром основного боргу (905309,89 грн, тобто майже 1/5 від 5396062,66 грн.).

Таким чином, судом встановлено відсутність в діях відповідача умисних дій (заздалегідь передбачуваних).

Враховуючи викладене, місцевий господарський суд зменшив розмір пені на 20 % до 240638,20 грн та штрафу на 20 % до 483611,31 грн.

Доводи апелянта про порушення судом першої інстанцій ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України не знайшли свого підтвердження, тому відхиляються колегією суддів, як необґрунтовані.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правомірно зменшено розмір штрафних санкцій на 20%, врахувавши інтереси обох сторін, ступінь виконання зобов`язання боржником та причини неналежного виконання, цим самим забезпечивши баланс інтересів сторін.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.02.2020 по справі № 910/1199/19, від 12.02.2020 по справі № 904/4067/18.

Таким чином, позовні вимоги позивача до відповідача є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Доводи апелянта про неправильне застосування судом першої інстанції ст. 129 ГПК України, колегія суддів також вважає безпідставними, оскільки саме через дії (бездіяльність) відповідача спір доведено до суду.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 9 ст. 129 ГПК України передбачено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи те, що спір доведено до суду внаслідок неправильних дій відповідача (відповідачем сплачено суму основного боргу після направлення позивачем позовної заяви до суду), колегія суддів вважає, що судовий збір у даній справі слід покласти на відповідача у повному обсязі.

На думку колегії суддів, місцевий господарський суд, з урахуванням положень ст. 129 ГПК України дійшов до правильного висновку про покладення судових витрат на відповідача.

З урахуванням всього вищевикладеного, доводи апеляційної скарги не спростовують законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції, покладених в основу судового рішення у даній справі.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

6. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом в оскаржуваному рішенні повно встановлені фактичні обставини справи, належним чином досліджено наявні в матеріалах справи докази, яким надана вірна правова оцінка у відповідності до норм чинного матеріального та процесуального законодавства, а тому місцевий господарський суд дійшов до правильних та обґрунтованих висновків про задоволення позову.

Підстав передбачених ст. 277 ГПК України для скасування або зміни оскаржуваного відповідачем рішення, колегією суддів не виявлено.

Доводи апелянта не спростовують правомірних висновків місцевого господарського суду, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

7. Розподіл судових витрат.

У зв`язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги судові витрати за її подання у відповідності до ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача у справі.

Керуючись ст.ст. 129, 269-270, 275, 276, 281-282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Вільне-2002 про призначення судової лінгвістичної експертизи письменного мовлення - відмовити.

Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Вільне-2002" - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.03.2020 по справі № 904/5645/19 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 22.06.2020.

Головуючий суддя Ю.Б. Парусніков

Судді: Т.А. Верхогляд

І.О. Вечірко