Постанова

від 08.10.2020 по справі 904/5645/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2020 року

м. Київ

Справа № 904/5645/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Малашенкової Т.М. (головуючий), Бенедисюка І.М., Колос І.Б.,

за участю секретаря судового засідання Барвіцької М.Т.,

представників учасників справи:

позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроскоп Інтернешнл" (далі - ТОВ "Агроскоп Інтернешнл", позивач) - Мєхоношин Д.В. (адвокат),

відповідача - Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Вільне-2002" (далі - СГ ТОВ "Вільне-2002", відповідач, скаржник) - не з`явилися,

розглянув касаційну скаргу СГ ТОВ "Вільне-2002"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.03.2020 (суддя Петренко Н.Е.) та

постанову Центрального апеляційного господарського суду від 16.06.2020 (головуючий - суддя Парусніков Ю.Б. судді: Верхогляд Т.А., Вечірко І.О.,)

у справі № 904/5645/19

за позовом ТОВ "Агроскоп Інтернешнл"

до СГ ТОВ "Вільне-2002"

про стягнення основного боргу у сумі 5 396 062,66 грн, пені у сумі 300 795,75 грн, інфляційних втрат у сумі 31 374,44 грн, відсотків річних у сумі 187 817,81 грн та штраф у сумі 604 514,14 грн.

Історія справи

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У листопаді 2019 року ТОВ "Агроскоп Інтернешнл" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до СГ ТОВ "Вільне-2002" про стягнення заборгованості у сумі 6 520 564,80 грн, з яких: 5 396 062,66 грн, пені у сумі 300 795,75 грн, інфляційних втрат у сумі 31 374,44 грн, відсотків річних у сумі 187 817,81 грн та штраф у сумі 604 514,14 грн. Крім того, позивач просив стягнути з відповідача сплачений судовий збір у сумі 97 808,47 грн.

1.2. Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором купівлі-продажу технологічних наборів від 12.09.2018 № 19 НХ 001 ДНМВ у частині оплати за поставлений товар.

1.3. ТОВ "Агроскоп Інтернешнл" 17.12.2019 подано заяву, у якій останній зазначає, що 27.11.2019 СГ ТОВ "Вільне-2002" сплачено у повному обсязі основний борг у сумі 5 396 062,66 грн, у зв`язку із чим позивач просить суд припинити провадження у справі у частині стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 5 396 062,66 грн, стягнути з відповідача на користь позивача борг у сумі 519 988,00грн, із них: пеню у розмірі 300 795,75 грн, інфляційні втрати у розмірі 31 374,44грн, відсотки річні у розмірі 187 817,81 грн, а також суму сплаченого судового збору у розмірі 97 808,47 грн.

1.4. Від ТОВ "Агроскоп Інтернешнл" 11.02.2020 до суду надійшла відповідь на відзив (із клопотанням про зміну позовних вимог), а саме позивач просить суд припинити провадження у справі у частині стягнення із відповідача основного боргу у розмірі 5 396 062,66 грн, стягнути з відповідача борг у розмірі 1 128 984,49 грн, з них пеню у розмірі 300 795,75 грн, інфляційних втрат у розмірі 35 856,79 грн, відсотки річних у розмірі 187 817,81 грн та штраф у розмірі 604 514,14 грн.

1.5. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.02.2020, зокрема, закрито провадження у частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 5396062,66 грн відповідно до пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

1.6. СГ ТОВ "Вільне-2002" просив суд першої інстанції зменшити штрафні санкції.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

2.1. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 17.03.2020, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 16.06.2020, позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з СГ ТОВ "Вільне-2002" на користь ТОВ "Агроскоп Інтернешнл" пеню у розмірі 240 638,20 грн, інфляційні втрати у розмірі 35 856,79 грн, 20% річних у розмірі 187 817,81 грн, штраф у розмірі 483 611,31 грн та витрати зі сплати судового збору у розмірі 97 875,71 грн, у іншій частині позову відмовлено.

2.2. Оскаржувані рішення мотивовані тим, що: під час підписання договору від 12.09.2018 № 19 НХ 001 ДНМВ сторони визначили розмір відсотків річних, а саме 20 %, тим самим збільшили розмір з 3 % до 20 %, що не суперечить нормам статті 625 Цивільного кодексу України, розрахунок інфляційних втрат та 20 % річних відповідає вимогам законодавства та фактичним обставинам справи, вимоги позивача у частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 35 856,79 грн та 20 % річних у розмірі 187 817,81 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню; відповідач не заперечує щодо нарахування вказаних відсотків, а лише заперечує їх розмір; судом перевірено розрахунок пені та штрафу, та визнано їх арифметично та методологічно правильним, тому вимоги про стягнення 300 795,75 грн пені та 604 514,14 грн штрафу є обґрунтованими.

При цьому, ухвалюючи рішення суд дійшов висновку про можливість зменшення розміру неустойки, взявши до уваги те, що відповідач виконав основне зобов`язання за договором від 12.09.2018 № 19 НХ 001 ДНМВ та оплатив товар; термін прострочення за договором з боку відповідача становить 52 дні, тобто незначний період, а загальна сума пені та штрафу 905 309,89 грн є навпаки значною та неспівмірною із розміром основного боргу (905 309,89 грн, тобто майже 1/5 від 5 396 062,66 грн). З огляду на викладене, суд дійшов висновку про зменшення розміру пені на 20 % до 240 638,20 грн та штрафу на 20 % до 483 611,31 грн.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. У касаційній скарзі до Верховного Суду СГ ТОВ "Вільне-2002" (з урахуванням уточнень до касаційної скарги) просить: скасувати частково постанову Центрального апеляційного господарського суду від 16.06.2020 у справі № 904/5645/19, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.03.2020 змінити у частині стягнення пені, штрафу та розміру судового збору , ухвалити у цій частині нове рішення суду, яким задовольнити позовні вимоги у частині стягнення пені у сумі 150 397,88 грн, штрафу у сумі 302 257,07 грн та судового збору у сумі 16 946, 40 грн.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. Так, СГ ТОВ "Вільне-2002" як на підставу для відкриття касаційного провадження в уточненій касаційній скарзі посилається на пункти 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України.

4.2. СГ ТОВ "Вільне-2002" зазначає, що приймаючи до уваги фактичні обставини та правові підстави, що мають місце у цьому випадку, керуючись положеннями частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 233 Господарського кодексу України (далі - ГК України), судовою практикою у цій категорії справ, можна дійти до однозначного висновку про можливість зменшення розміру пені на 50 % до 150397,88 грн та штрафу на 50 % до 302257,07 грн.

4.3. Так скаржник вказує на те, що: СГ ТОВ "Вільне-2002" до відкриття судом першої інстанції провадження у справі повністю виконав своє основне зобов`язання за договором купівлі-продажу від 12.09.2018 № 19 НХ 001 ДНМВ та оплатив весь товар, що був отриманий ним за цим договором;

- на виконання договору відповідачем було отримано товар на суму 13 547 324,91 грн, при цьому у передбачені договором строки відповідачем оплачений товар на суму 7 502 183,51 грн (більше 55 % від загального обсягу), та решту товару оплачено відповідачем в добровільному досудовому порядку із незначним простроченням;

- середній термін прострочення за договором з боку відповідача складає 52 дні;

- відповідач є агропідприємством та має сезонний характер надходження коштів; термін прострочення у 52 дні є об`єктивно незначним;

- позивач є фактично підприємством з іноземними інвестиціями, так як єдиним засновником позивача є "ОРІДЖІН ХОЛДІНГЗ ЮКРЕЙН Б.В." (адреса засновника: ВАН ХОЙВЕН ГОДХАРЛААН 93 5А, 1181БО АМСТЕЛВЕН, НІДЕРЛАНДИ), при цьому весь товар, що був предметом постачання за договором, має іноземне походження;

- станом на 27.11.2019 (дати повного виконання відповідачем основного зобов`язання за договором) встановлений НБУ курс долара США до гривні складав 398,2702 гривень за 100 доларів США, тобто за період прострочення сплати заборгованості, а саме з вересня 2019 року долар США здешевшав на 3,03 % при незмінних цінах на товар у гривнях та інфляції за цей же період 0,7 %. Таким чином, враховуючи курсову різницю, сума сплаченої відповідачем простроченої заборгованості в листопаді 2019 року мала більшу вартість в доларах США ніж в вересні 2019 року. При цьому за цим позовом позивачу компенсуються інфляційні втрати та відсотки річних в розмірі 20%;

- наслідки порушення відповідачем свого зобов`язання є незначними для позивача.

4.4. СГ ТОВ "Вільне-2002" вважає, що суди не надали належної оцінки всім встановленим обставинам справи та необґрунтовано відхилили клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій у розмірі 50%.

4.5. СГ ТОВ "Вільне-2002" вказує на те, що, посилаючись на правову позицію викладено у постановах Касаційного господарського суду від 19.02.2020 у справі №910/1199/19, від 12.02.2020 у справі №904/4067/18, судом не враховано того, що вказаними постановами суду касаційної інстанції визнано обґрунтованим зменшення неустойки (штрафу та пені) на 50 % за аналогічних обставин, що мають місце у цій справі. При цьому, скаржник зазначає про те, що за аналогічних обставин судом касаційної інстанції визнано обґрунтованим зменшення неустойки (штрафу та пені) на 50 % і у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.04.2018 у справі № 904/12429/16.

4.6. При цьому скаржник вказує, що суди попередніх інстанцій не врахували висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Вищого господарського суду України : від 17.05.2017 у справі №911/3032/16, від 28.11.2017 у справі №905/3376/16, від 24.01.2017 у справі №915/693/16, від 04.04.2017 у справі №916/4590/15, від 23.05.2017 у справі №910/15430/16, від 04.07.2018 у справі №904/11327/16, від 24.10.2017 у справі №916/1419/16, від 28.02.217 у справі №904/6888/16, від 20.06.2017 у справі №904/9947/16, від 14.04.2017 у справі №904/11360/16, від 13.06.2020 у справі №904/11374/16, від 11.07.2017 у справі №917/1608/16; а також у постановах Верховного Суду України : від 17.05.2017 у справі № 911/3032/16, від 28.11.2017 у справі №905/3376/16, від 24.01.2017 у справі №915/693/16, від 23.05.2017 у справі №910/15430/16, від 04.07.2018 у справі №904/11327/16, від 11.07.2017 у справі №907/1608/16, від 20.06.2017 у справі №904/9947/16, від 13.06.2017 у справі №904/11374/16, тощо, щодо застосування до спірних правовідносин положень статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України.

4.7. Скаржник не погоджується з порядком нарахування судового збору судами попередніх інстанцій. Так, СГ ТОВ "Вільне-2002" зазначає, що суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, стягнув з відповідача судовий збір в повному обсязі - 97875,71 грн. При цьому, скаржник вважає, що судами не враховано, що ухвалою суду першої інстанції від 20.02.2020 закрито провадження у частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 5 396 062,66 грн, та відповідно ця сума не стягнута з відповідача.

4.8. Крім того, скаржник зазначає, що відповідно до статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі. Таким чином, на думку скаржника, позивач фактично має реальну можливість компенсувати сплачений судовий збір у подвійному розмірі, що є неприпустимим. За таких обставин, на переконання СГ ТОВ "Вільне-2002", з відповідача необґрунтовано стягнуто судовий збір у розмірі 97 875,71 гри, оскільки підлягав стягненню судовий збір у розмірі 16 946,40 грн, тим самим судами допущено істотне порушення вимог статті 129 ГПК України, та необґрунтовано не застосовано положення статті 7 Закону України "Про судовий збір".

4.9. Також, СГ ТОВ "Вільне-2002" вказує на те, що на цей час відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права - статті 129 ГПК України, статті 7 Закону України "Про судовий збір" у подібних правовідносинах.

5. Позиція інших учасників справи викладена у відзивах на касаційну скаргу

5.1. ТОВ "Агроскоп Інтернешнл" 04.09.2020 направлено на адресу Касаційного господарського суду відзив на касаційну скаргу у якому просило відмовити СГ ТОВ "Вільне-2002" у задоволенні касаційної скарги, оскаржувані рішення та постанову залишити без змін. У зв`язку з відсутністю частини предмета спору через сплату відповідних сум відповідачем після порушення провадження у справі, ТОВ "Агроскоп Інтернешнл" просить припинити провадження в справі № 904/5645/19 у частині стягнення зі СГ ТОВ "Вільне-2002" на користь ТОВ "Агроскоп Інтернешнл" пені у розмірі 240 638,20 грн , інфляційних втрат у розмірі 35 856,79 грн, 20% річних у розмірі 187 817,81 грн, штрафу в розмірі 37 611,31 грн та витрат зі сплати судового збору у розмірі 97 875,71 грн . У задоволенні касаційної скарги СГ ТОВ "Вільне-2002" у іншій частині відмовити повністю, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.03.2020 і постанову Центрального апеляційного господарського суду від 16.06.2020 у справі № 904/5645/19 залишити без змін.

5.2. ТОВ "Агроскоп Інтернешнл" зазначає, що відповідач дійсно виконав зобов`язання за договором повністю, але зроблено це тільки після подачі позивачем позовної заяви. Будь-яких об`єктивних причин для прострочення оплати відповідач не мав, зокрема, прострочення оплати не є наслідком прострочення позивача, відповідач не потерпав від обставин форс-мажору, розмір зобов`язань не зріс раптово і не змінився після настання строків його оплати, тощо. Навпаки, одномоментним платежем на суму 5 396 062,66 грн. Відповідач підтвердив свою платоспроможність і можливість виконувати договірні зобов`язання, але безпідставно не виконував їх. Позивач просить суд касаційної інстанції погодитись із тим, що неможливо помилково чи необережно не виконувати зобов`язання на суму майже 5,5 млн.грн., коли для цього є всі можливості і строк їх виконання достеменно завчасно відомий ще з моменту укладення договору.

5.3. ТОВ "Агроскоп Інтернешнл" вважає недопустимим давати оцінку застосуванню ким-небудь його права, у цьому випадку - право суду зменшити неустойку і про можливість зменшення цих сум на 50%.

5.4. Крім того, позивач зазначає, що обов`язок судів попередніх інстанцій враховувати висновки, викладені у постановах Верховного Суду не є безмежним. По-перше, враховуватись мають тільки висновки, які мають значення для даної справи, а, по-друге, висновки Верховного Суду, які вказують на право суду застосувати чи не застосувати відповідну норму та передбачають свободу розсуду в залежності від обставин справи, а не імперативні вимоги, також не мають обов`язково враховуватись судами попередніх інстанцій у відповідній частині.

6. Розгляд справи

6.1. ТОВ "Агроском Інтернешнл" у відзиві на касаційну скаргу просив суд закрити провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 231 та частини першої статті 313 ГПК України, у частині сум, які були оплачені відповідачем, у тому числі пені, штрафу та витрат зі сплати судового збору на виконання судового рішення.

6.2. Розглянувши зазначене клопотання, суд касаційної інстанції дійшов висновку про його відхилення, оскільки закриття провадження у справі з підстав відсутності предмету спору можливе у разі, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Оскільки скаржник звертаючись до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою вказав на неправильне застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права під час ухвалення рішень у справі, зокрема і на невірний розрахунок розміру судового збору, який стягнуто судом першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, з відповідача, у зв`язку з частковим задоволенням позову. Факт сплати суми коштів на виконання судового рішення, яке набрало законної сили відповідачем не нівелює його права на розгляд справи у суді касаційної інстанції у передбаченому ГПК України порядку.

7. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7.1. ТОВ "Агроском Інтернешнл" (продавець) та ГС ТОВ "Вільне-2002" (покупець) укладено 12.09.2018 договір купівлі-продажу № 19НХ 001 ДНМВ (далі - Договір), відповідно до якого, продавець зобов`язується поставити та передати у власність покупця технологічні набори, найменування якого вказується в Специфікації - Додатку до цього Договору, яка становить його невід`ємну частину, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його вартість згідно з умовами Договору (пункт 1.1 Договору).

7.2. Ціна на товар є договірною. Ціни, загальна вартість, найменування товару, якщо інше не передбачено умовами Додатку (Специфікації), визначаються в еквівалентні національної валюти України - гривні до долара США/Євро або в гривні та зазначаються у додатку до Договору. У ціну товару входить вартість тари, упаковки та маркування (пункт 2.1 Договору).

7.3. Пунктом 2.2. Договору визначено, що ціна товару, якщо інше не передбачено умовами Додатку (Специфікації), вказується у Специфікаціях до цього Договору - в еквіваленті долара США/ЄВРО до гривні або тільки в гривні за правилом визначення курсу валют за Договором. Дана ціна товару є первинною, яка підлягає коригуванню на умовах, які зазначені нижче.

Графік оплати вказується у додатках до цього Договору. Оплата за цим договором здійснюється шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок продавця на підставі умов цього Договору або на підставі рахунку-фактури (пункти 2.3, 2.4 Договору).

Умови та строк поставки. Поставка товару за цим Договором може здійснюватися окремими частинами. Частиною товару сторони визнають кількість товару, зазначеного в окремій видатковій накладній. До моменту фактичного отримання товару покупець зобов`язаний надати продавцю довіреність на отримання відповідного товару згідно з формою, затвердженою сторонами у додатку до цього Договору. Поставка товару здійснюється на умовах та за адресою(-ами), визначеними сторонами у додатковій угоді до Договору (пункти 3.1, 3.2 Договору).

7.4. Товар вважається прийнятим покупцем за кількістю та якістю в момент отримання Товару представником Покупця від представника Продавця/перевізника у відповідності до видаткової накладної. Право власності на Товар переходить до Покупця з моменту прийняття товару Покупцем (пункти 3.3, 3.4 Договору).

7.5. Пунктом 6.1 Договору визначено, що у випадку порушення покупцем термінів оплати, обумовлених у Договорі, а також у випадку прострочення передачі векселя (майна, товарів, послуг, робіт), він (покупець) сплачує продавцю неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення платежів з оплати товару, від своєчасно неоплаченої суми заборгованості, за кожний день прострочення оплати до моменту повної оплати, а також 20 процентів річних від простроченої суми.

7.6. Крім того, в разі порушення покупцем строків попередньої оплати та/або оплати за Товар відповідно до графіку, встановленого договором, продавець має право стрягнути з покупця штраф у розмірі 10% від суми несплаченої або несвоєчасної сплаченої вартості товару. Штраф сплачується за кожне порушення строків проведення оплати, встановлених Договором.

7.7. Строк дії договору. Цей договір набуває чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін та його скріплення печатками сторін і діє до остаточного виконання сторонами своїх зобов`язань (пункт 8.1. Договору).

7.8. Позивач на виконання умов пункту 1.1 Договору поставив відповідачу товар на загальну суму 13 547 324,91 грн, на підставі:

1. Специфікації від 14.09.2017 № ЗК, поставку здійснено на суму 1 591 636,80 грн, що підтверджується видатковими накладними від 19.09.2018 № АІ000026633, від 19.09.2018 № АІ000026635.

За цією специфікацією повна оплата за поставлений товар мала бути здійснена не пізніше 15.09.2019, тобто, прострочення оплати настало з 16.09.2019, проте борг відповідачем погашено частково.

Таким чином, залишок основного боргу за Специфікацією № ЗК від 14.09.2017 до Договору, оплату якого прострочено, складає 1 591 636,80 грн.

2. Специфікації від 12.09.2018 № 2 ЗК, поставку здійснено на суму 70 848,00 грн, що підтверджується видатковою накладною від 11.10.2018 № АІ000027926.

За цією специфікацією повна оплата, за поставлений товар, мала бути здійснена не пізніше 15.09.2019, тобто, прострочення оплати настало з 16.09.2019, проте борг відповідачем не погашено взагалі.

Таким чином, заборгованість з оплати основного боргу за Специфікацією № 2 ЗК від 12.09.2018 до Договору, оплату якого прострочено, складає 70 848,00 грн.

3. Специфікації від 13.09.2018 № 3 ЗК, поставку здійснено на суму 1960617,60 грн, що підтверджується видатковими накладними від 19.09.2018 № АІ000026622, від 19.09.2018 № АІ000026623 на суму 608 236,74грн.

За цією специфікацією повна оплата, за поставлений товар мала бути здійснена не пізніше 15.09.2019, тобто, прострочення оплати настало з 16.09.2019, проте борг відповідачем погашено тільки частково, а саме 29.03.2019 повернуто позивачу товар на суму 399770,64 грн за накладною на повернення постачальнику від 29.03.2019 № 3.

Таким чином, заборгованість з оплати основного боргу за Специфікацією від 13.09.2018 № 3 ЗК до Договору, оплату якого прострочено, складає 1 560 846,96 грн.

4. Специфікації від 13.09.2018 № 4 ПК, поставку було здійснено на суму 454 920,00 грн, що підтверджується видатковою накладною від 19.09.2018 № АІ000026621. За цією специфікацією повна оплата за поставлений товар мала бути здійснена не пізніше 15.09.2019, тобто, прострочення оплати настало з 16.09.2019, проте борг відповідачем не погашено.

Таким чином, залишок основного боргу за Специфікацією № 4 ПК від 13.09.2018 до Договору, оплату якого прострочено, складає 454920,00 грн.

5. Специфікації від 12.10.2018 № 5 ЗК, поставку здійснено на суму 140316,50 грн, що підтверджується видатковою накладною від 17.10.2018 № АІ000028036 на суму 93780,50 грн, видатковою накладною від 19.10.2018 № АІ000028163 на суму 46780,50 грн.

За цією специфікацією повна оплата за поставлений товар мала бути здійснена не пізніше 15.09.2018, тобто, прострочення оплати настало з 16.09.2019, проте борг відповідачем не погашено.

Таким чином, залишок основного боргу за Специфікацією від 12.10.2018 № 5 ЗК до Договору, оплату якого прострочено, складає 140316,50 грн.

6. Специфікації від 17.10.2018 № 6 ЗК, поставку здійснено на суму 663 494,40 грн, що підтверджується видатковою накладною від 17.10.2018 № АІ000028047 на суму 663 494,40 грн.

За цією специфікацією повна оплата за поставлений товар мала бути здійснена не пізніше 01.10.2019, тобто, прострочення оплати настало з 02.10.2019, проте борг відповідачем не погашено.

Таким чином, залишок основного боргу за Специфікацією від 17.10.2018 № 6 ЗК до Договору, оплату якого прострочено, складає 663 494,40 грн.

7. Специфікації від 24.12.2018 № 9 НК, поставку здійснено на суму 959340,60 грн, що підтверджується видатковою накладною від 15.03.2019 № АІ000003368 на суму 959340,60 грн.

За цією специфікацією повна оплата за поставлений товар мала бути здійснена не пізніше 15.10.2019, тобто, прострочення оплати настало з 16.10.2019, проте борг відповідачем погашено частково.

Таким чином, залишок основного боргу за Специфікацією від 24.12.2018 № 9 НК до Договору, оплату якого прострочено, складає 914 000,00 грн.

8. Специфікації від 14.01.2019 № 10 НК, поставку здійснено на суму 603738,14 грн, що підтверджується видатковою накладною від 15.03.2019 № АІ000003369 на суму 603738,14 грн.

За цією специфікацією відповідачем повна оплата за поставлений товар мала бути здійснена не пізніше 15.10.2019, тобто, прострочення оплати настало з 16.10.2019, борг відповідачем погашено у повному обсязі, проте з простроченням.

7.9. Загальний залишок простроченої та непогашеної заборгованості відповідачем за Договором, станом на дату подачі позову, становив 5 396 062,66 грн.

7.10. Судом встановлено, що 27.11.2019 відповідач сплатив суму основного боргу у розмірі 5 396 062,66 грн, що підтверджується випискою з банку.

7.11. Оскільки відповідач не виконав обов`язку щодо своєчасної та повної оплати вартості поставленого позивачем товару, погасив заборгованість перед позивачем за поставлений товар з порушенням встановлених Договором строків, позивач нарахував до стягнення з відповідача пеню, штраф, 20 % річних та інфляційні втрати, стягнення яких і є предметом цього спору.

8. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції

8.1. 08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Оскільки касаційна скарга у цій справі подана після набрання чинності названого закону розгляд цієї скарги здійснюється з урахуванням положень ГПК України у редакції від 08.02.2020 (далі - у редакції, чинній з 08.02.2020).

8.2. Ухвалою Верховного Суду від 14.09.2020 відкрито касаційне провадження у справі № 904/5645/19 за касаційною скаргою на підставі пунктів 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України.

8.3. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

8.4. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

9. Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

9.1. Предметом спору у цій справі є питання наявності чи відсутності підстав для стягнення з відповідача суми основного боргу, пені, штрафу, 20 % річних та інфляційних втрат нарахованих позивачем за неналежне виконання умов Договору.

9.2. Предметом же касаційного розгляду є рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.03.2020 та постанова Центрального апеляційного господарського суду від 16.06.2020 у справі № 904/5645/19 у частині стягнення пені, штрафу та витрат зі сплати судового збору, в іншій частині судові рішення не оскаржуються.

9.3. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 11, статті 629 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини, які є обов`язковими для виконання сторонами.

9.4. Судами попередніх інстанцій встановлено, що правовідносини сторін виникли з договору, який за своєю правовою природою є договором поставки.

9.5. Відповідно до частин першої та другої статті 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

9.6. Частинами першою, другою статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

9.7. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

9.8. Згідно з статтею 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

9.9. Частиною першою статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

9.10. Статтею 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

9.11. Частиною першою статті 525 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

9.12. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) за статтею 610 ЦК України.

9.13. Сторони погодили, що у випадку порушення покупцем термінів оплати, обумовлених у Договорі, він (покупець) сплачує продавцю неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення платежів з оплати товару, від своєчасно неоплаченої суми заборгованості, за кожний день прострочення оплати до моменту повної оплати (пункт 6.1 Договору); у разі порушення покупцем строків попередньої оплати та/або оплати за товар відповідно до графіку, встановленого Договором, продавець має право стрягнути з покупця штраф у розмірі 10% від суми несплаченої або несвоєчасної сплаченої вартості товару. Штраф сплачується за кожне порушення строків проведення оплати, встановлених Договором. (пункт 6.2 Договору).

9.14. Судами першої та апеляційної інстанцій здійснено перерахунок заявлених до стягнення ТОВ "Агроскоп Інтернешнл" сум пені та штрафу та визнано правильним наданий ТОВ "Агроскоп Інтернешнл" розрахунок пені та штрафу. Відповідачем правильність та вірність наданого позивачем розрахунку не спростовувалось та не оскаржувалось.

9.15. Водночас СГ ТОВ "Вільне-2002" під час розгляду справи судом першої інстанцій заявлено клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій (пені та штрафу). Назване клопотання задоволено судом першої інстанції частково - на 20 %, і з цим погодився суд апеляційної інстанції.

9.16. Суд касаційної інстанції відхиляє доводи касаційної скарги СГ ТОВ "Вільне-2002" щодо неправильного застосування норм матеріального права у частині зменшення розміру штрафних санкцій лише на 20 % з огляду на таке.

9.17. Згідно зі статтями 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

9.18. У частині першій статті 230 ГК України унормовано, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у виді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

9.19. За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

9.20. Відповідно до статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

9.21. Згідно з частиною третьою статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

9.22. За змістом зазначених норм, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеня виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

9.23. Таким чином, аналіз зазначених норм права дозволяє дійти висновку, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

9.24. Зменшення розміру неустойки є правом суду , а за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил статті 86 ГПК України на власний розсуд та внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.

Отже, питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує у відповідності до статті 86 ГПК України за наслідками аналізу, оцінки та дослідженню конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу, встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, умов конкретних правовідносин з урахуванням наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії.

9.25. Подібний за змістом висновок щодо застосування норм права, а саме статті 551 ЦК України та 233 ГК України, неодноразово послідовно викладався Верховним Судом у постановах, зокрема, але не виключно, у постанові від 26.07.2018 у справі № 924/1089/17, від 12.12.2018 у справі № 921/110/18, від 14.01.2019 у справі № 925/287/18, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 27.03.2019 у справі № 912/1703/18, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 03.06.2019 у справі № 914/1517/18, від 23.10.2019 у справі № 917/101/19, від 06.11.2019 у справі №917/1638/18, від 17.12.2019 у справі № 916/545/19, від 13.01.2020 у справі № 902/855/18, від 14.01.2020 у справі № 911/873/19, від 10.02.2020 у справі № 910/1175/19, від 19.02.2020 у справі № 910/1303/19, від 26.02.2020 у справі № 925/605/18, від 17.03.2020 № 925/597/19, від 18.06.2020 у справі № 904/3491/19 тощо.

9.26. Змістом оскаржуваних судових рішень підтверджується, що попередні судові інстанції, дослідивши наявні у справі докази та обставини справи в їх сукупності, перевіривши доводи сторін, урахувавши наведені положення законодавства, встановивши наявність обставин, які мають істотне значення для визначення розміру штрафних санкцій та їх зменшення у цьому випадку на 20 %, зокрема, беручи до уваги те, що: відповідач виконав основне зобов`язання за Договором та оплатив весь товар, що свідчить про вжиття відповідачем заходів для виконання зобов`язання за Договором; термін прострочення за договором з боку відповідача становить 52 дні, тобто незначний період, а загальна сума пені та штрафу 905 309,89 грн є навпаки значною та не співмірною із розміром основного боргу (905309,89 грн, тобто майже 1/5 від 5 396 062,66 грн) здійснивши оцінку вищевикладеного з дотриманням статті 86 ГПК України, - з наведенням логічних, послідовних і мотивованих аргументів правильно застосували статтю 233 ГК України та статтю551 ЦК України.

9.27. Визначення конкретного розміру зменшення штрафних санкцій належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Верховний Суд дійшов висновку, що у розгляді справи № 904/5645/19 суди реалізували надане право та зменшили розмір пені і штрафу на 20% за наслідками аналізу, оцінки та дослідженню конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу, встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, умов конкретних правовідносин з урахуванням наданих сторонами доказів, у той час як повноваження суду касаційної інстанції визначаються з урахуванням меж, встановлених приписами статті 300 ГПК України.

9.28. Доводи скаржника про наявність підстав для зменшення розміру пені та штрафу саме до 50 % відхиляються судом касаційної інстанції як необґрунтовані, з огляду на те, що зменшення розміру неустойки є правом суду, а не обов`язком. Посилання скаржника на практику Верховного Суду у якій за клопотанням відповідача судом було зменшено розмір неустойки на 50% не приймаються судом касаційної інстанції до уваги з огляду на те, що питання про зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує на підставі аналізу, оцінки та дослідження конкретної ситуації , тобто сукупності з`ясованих ним обставин справи, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.

9.29. Аналіз висновків, зроблених в оскаржуваних судових рішеннях у справі №904/5645/19 про часткову відмову відповідачу у задоволенні клопотання про зменшення розміру пені та штрафу не свідчить про їх невідповідність висновкам Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду викладеним у постановах від 19.02.2020 у справі № 910/1199/19, від 12.02.2020 у справі № 904/4067/18, від 25.04.2018 у справі № 904/12429/16 (щодо застосування статті 233 ГК України та статті 551 ЦК України при розгляді клопотання сторони про зменшення розміру штрафних санкцій) на які посилається СГ ТОВ "Вільне-2002" у касаційній скарзі (уточненій), оскільки зазначені висновки не є різними за своїм змістом, а зроблені судами з урахуванням різних фактичних обставин, встановлених судами попередніх інстанцій у кожній справі, які формують зміст правовідносин і зумовили прийняття відповідного рішення, та з урахуванням поданих сторонами доказів у справі.

9.30. Суд касаційної інстанції не бере до уваги посилання скаржника в обґрунтування своїх заперечень на правові позиції, викладені у постановах Вищого господарського суду України, оскільки за змістом частини четвертої статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд має враховувати висновки щодо застосування норм права, викладені саме в постановах Верховного Суду, тоді як постанови Вищого господарського суду України не є джерелом правозастосовчої практики в розумінні цієї правової норми.

9.31. Щодо оскарження рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції з підстав, передбачених пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, слід зазначити таке.

Відповідно до частини другої статті 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору встановлено Законом України "Про судовий збір".

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" визначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Наведеною нормою Закону України "Про судовий збір" передбачено повернення судового збору в разі закриття (припинення) провадження у справі.

9.32. Пунктом 2 частини першої статті 231 ГПК України встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що з позовною заявою до місцевого господарського суду у цій справі ТОВ "Агроскоп Інтернешнл" звернулося 25.11.2019 (відповідно до поштових відміток на конверті).

Від ТОВ "Агроскоп Інтернешнл" 17.12.2019 до суду надійшло клопотання про припинення провадження у частині стягнення основного боргу у розмірі 5 396 062,66 грн, у зв`язку із добровільною сплатою основного боргу відповідачем 27.11.2019.

Отже, предмет спору (основний борг у розмірі 5 396 062,66 грн) існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі у частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 5396062,66 грн відповідно до пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України (ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 20.02.2020).

9.33. Разом з тим суд касаційної інстанції вважає безпідставним стягнення судом першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, з відповідача на користь позивача судового збору з посиланням на положення частини дев`ятої статті 129 ГПК України, нарахованого на базі суми основного боргу (5 396 062,66 грн) у частині якого було закрито провадження у справі та покладення судового збору незалежно від результатів вирішення спору на сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір. Припинення провадження у справі є формою закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення, у зв`язку з чим результат вирішення спору відсутній. Відтак з урахуванням положень пункту 5 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" наведений припис ГПК України застосований бути не може.

З огляду на викладене суд касаційної інстанції вважає обґрунтованими твердження скаржника щодо неправильного застосування судами попередніх інстанцій статті 129 ГПК України без урахування пункту 5 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір".

9.34. Інші доводи касаційної скарги СГ ТОВ "Вільне-2002" з урахуванням приписів статті 300 ГПК України, якою визначено, що Верховний Суд перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження , та на підставі встановлених фактичних обставин справи відхиляються з огляду на підстави касаційного провадження.

9.35. Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у надісланих до суду документах (касаційній скарзі та відзиві), не спростовують вказаного висновку.

10. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

10.1. Касаційний перегляд рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.03.2020 та постанови Центрального апеляційного господарського суду від 16.06.2020 у справі № 904/5645/19 здійснювався судом у частині стягнення пені, штрафу та витрат зі сплати судового збору. В іншій частині судові рішення не оскаржуються.

10.2. З огляду на викладене суд касаційної інстанції дійшов висновку про скасування рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.03.2020 та постанови Центрального апеляційного господарського суду від 16.06.2020 у частині стягнення з відповідача на користь позивача 80 940,94 грн судового збору. У іншій оскаржуваній частині зазначені судові рішення підлягають залишенню без змін. Касаційну скаргу слід задовольнити частково.

10.3. Водночас Суд звертає увагу, що сплачена сума судового збору згідно з частиною першою статті 7 Закону України "Про судовий збір" повертається ухвалою суду за клопотанням особи, яка його сплатила.

11. Висновок про правильне застосування норм права

11.1. Закриття провадження у справі є формою закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення, у зв`язку з чим результат вирішення спору відсутній. Тому з урахуванням положень пункту 5 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" припис частини 9 статті 129 ГПК України застосований бути не може.

12. Судові витрати

12.1. З огляду на те, що суд касаційної інстанції дійшов висновку про неправильність застосування судами попередніх інстанцій статті 129 ГПК України, що стало підставою для часткового задоволення касаційної скарги СГ ТОВ "Вільне-2002", проте по суті рішення судів попередніх інстанцій залишено без змін, суд касаційної інстанції вважає за необхідне покласти судові витрати зі сплати судового збору за розгляд справи у суді касаційної інстанції на скаржника.

12.2. СГ ТОВ "Вільне-2002" не позбавлено права, за наявності підстав, звернутися з заявою в порядку статті 333 ГПК України.

Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 311, 314, 315, 317 ГПК України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Вільне-2002" задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.03.2020 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 16.06.2020 у справі №904/5645/19 скасувати у частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Вільне-2002" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроскоп Інтернешнл" 80 940,94 грн (вісімдесят тисяч дев`ятсот сорок грн 94 коп) судового збору. У цій частині прийняти нове рішення, яким відмовити у стягненні 80 940,94 грн (вісімдесяти тисяч дев`ятсот сорока грн 94 коп) витрат зі сплати судового збору.

3. У іншій оскаржуваній частині рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.03.2020 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 16.06.2020 у справі № 904/5645/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Колос