Рішення

від 17.06.2020 по справі 160/1375/20

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2020 року Справа № 160/1375/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Віхрової В.С.

при секретарі судового засідання Піддубцеві О.В.

за участю:

представника позивача Рудич О.С.

представника позивач Бур`янського А.В.

представника відповідача Бохан О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства Томаківка до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

04.02.2020 р. Приватне підприємство "Томаківка" (надалі - позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області (надалі - відповідач), в якій позивач просить визнати незаконною (протиправною) та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Дніпропетровській від 02.01.2020 р. за №ДН-35633/268/АВ/ТД-ФС/06 про порушення ПП "Томаківка" (ЄДРПОУ: 36730336) ч.3 ст. 24 Кодексу законів про працю України та застосовані до останнього штрафні (фінансові) санкції у розмірі 125 190 грн. 00 коп. (сто двадцять п`ять тисяч сто дев`яносто гривень нуль копійок).

В обґрунтування позову позивач вказує про незгоду з висновками проведеної перевірки щодо порушення ПП Томаківка ч.3 ст.24 Кодексу законів про працю України та застосованих на цій підставі штрафних (фінансових) санкцій, оскільки вважає, що контролюючим органом під час проведення перевірки допущені систематичні грубі порушення порядку її проведення, неправильно застосовані норми законодавства України, надана невірна правова оцінка наявним документам у справі, а також зроблені необ`єктивні висновки щодо порушень законодавства з питань праці, наявність яких не підтверджена належними та допустимими доказами. В порушення Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою КМУ від 17 липня 2013 р. № 509, посадові особи Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області без виклику представників підприємства незаконно 02.01.2020 р. здійснили розгляд справи відносно ПП Томаківка про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення. Дана обставина, на думку позивача, свідчить про необ`єктивність та грубе порушення з боку Державної служби України з питань праці під час здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами, які використовують найману працю. Крім того, позивач вказує про системність та грубість порушень норм права з боку суб`єкта владних повноважень також свідчить поверховість висновків щодо обставин порушень, які покладені в основу постанови у справі про адміністративне правопорушення від 02.01.2020 №ДН-35633/268/АВ/ТД- ФС/06. Позивач пояснює, що між замовником в особі ПП Томаківка та виконавцем в особі громадянки України ОСОБА_1 укладено цивільно-правовий договір №1 від 02.01.2019 на виконання робіт, з предметом договору (п.1.2.): оформлення стандартної палітурки документів формату А4 в пластикову та картонну обкладинки з брошуруванням корінця пластиковою пружиною . Термін дії угоди з 02.01.2019 р. по 31.12.2019 р., не перевищує 12 календарних місяців. У відповідності до умов договору (п.п.1.4, 1.5, 4.2), виконавцем та замовником складено та підписано акти виконаних робіт (25.01.2019, 25.02.2019, 25.03.2019, 25.04.2019, 24.05.2019, 25.06.2019, 25.07.2019, 26.08.2019, 25.09.2019, 25.10.2019, 25.11.2019) із зазначенням конкретного та відмінного обсягу виконаних за місяць робіт та сум, що підлягають сплаті за виконану роботу (всього на суму 11691 грн.). Пунктами 1.3 договору №1 від 02.01.2019 передбачено, що виконавець самостійно, на власний розсуд організовує виконання робіт, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку замовника. Пунктами 1.4, 1.5. договору №1 від 02.01.2019 передбачено, що факт виконання робіт з боку виконавця буде засвідчуватися актом виконаної роботи, який підписується сторонами після виконання робіт та є невід`ємною частиною договору. Пунктом 3.3 договору №1 від 02.01.2019 передбачено, що підставою для оплати є підписані сторонами акти виконаних робіт. Пункт 4.1. договору № 1 від 02.01.2019 містить посилання на конкретний вид робіт (оформлення брошурування пластиковою пружиною в пластикову та картонну обкладинку корінця збірки документів - технічної документації із землеустрою. Пункт 4.2. договору №1 від 02.01.2019 містить посилання на фізичну величину обрахунку обсягу виконаних робіт, а саме: 3 грн. за 1 см. товщини оформлених тек , які в наступному (з певною динамікою змін) зазначалися в актах виконаних робіт. Зі змісту наведених положень договору слідує, що фізична особа самостійно і на власний ризик організовує виконання його умов, не підпорядковується правилам внутрішнього розпорядку, а результати виконання робіт оформлюються відповідними актами, на підставі яких виплачується винагорода. При цьому у договорі взагалі відсутні положення щодо контролю за процесом виконання роботи виконавця з боку замовника, як одного з обов`язкових елементів відносин трудової підпорядкованості. Тобто, на переконання позивача, даним правочином забезпечується не організація трудової діяльності фізичних осіб, а забезпечення отримання результату робіт для замовника та винагороди за фактично виконаний обсяг робіт для виконавця. Також зазначає, що жодна з виконуваних виконавцем дій, зазначених у договорі №1 від 02.01.2019, не потребує спеціального допуску чи дозволу, що в певній мірі вказує на неспроможність висновків суб`єкта владних повноважень щодо наявності порушень вимог ст. 24 КЗпП України з огляду на необхідність обов`язкового працевлаштування за трудовим договором та неможливості виконання відповідних робіт за цивільно-правовими угодами. Фізичні особи можуть виконувати роботи (надавати послуги) як на підставі трудового договору, так і на підставі ЦПД. Під час виконання робіт (надання послуг) за трудовим договором мають дотримуватися вимоги трудового законодавства, а за умови укладання ЦПД на виконання роботи (надання послуг) керуються цивільним законодавством. На цьому наголошувало Мінсоцполітики в листах від 20.04.2012 р. № 64/06/187-12, від 16.05.2011 р.№ 151/06/186-11. Окремо позивач звертає увагу на те, що ПП Томаківка здійснює роботи із землеустрою відповідно до діючого законодавства, має необхідних штатних працівників - сертифікованих інженерів-землевпорядників та геодезистів, а саме: складання проектів щодо відведення земельних ділянок, які відповідають вимогам ст.50 Закону України Про землеустрій , а для естетичності здійснюється замовлення в ОСОБА_1 конкретних видів робіт з брошуруванням технічної документації пластиковою пружиною, які не є обов`язковими та не може лише на підставі висновку суб`єкта владних повноважень включатися до основної діяльності ПП Томаківка . За вищевказаних обставин, позивач вважає, що винесення Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області постанови від 02.01.2020 за №ДН-35633/268/АВ/ТД-ФС/06, з приводу порушення ПП Томаківка вимог ч.3 ст.24 Кодексу законів про працю України здійснено незаконно, необґрунтовано, не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тому вважає, що наявні усі підстави для скасування означеної постанови.

За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями Дніпропетровського окружного адміністративного суду справа №160/1375/20 передана до розгляду судді Віхровій В.С. 05.02.2020 р.

Згідно з ч. 2 ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 261 КАС України відзив подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі. Позивач має право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач - заперечення протягом строків, встановлених судом в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Згідно з ч.1 ст. 262 КАС України розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.02.2020 р. відкрито спрощене позовне провадження у справі з викликом сторін у судове засідання, яке призначено на 26.02.2020 р. об 11:20 год.

18.02.2020 р. відповідачем подано відзив на позовну заяву, згідно якого просить відмовити у задоволенні позову. Відповідач пояснює, що за результатами інспекційного відвідування позивача, висновки якого викладені в Акті № ДН-3563/268/АВ встановлено порушення вимог чинного законодавства про працю, а саме: ПП Томаківка фактично було допущено до роботи працівника без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, що порушує вимоги ст.24 КЗпП України. Таким чином, на підставі Акту № ДН-3563/268/АВ та у відповідності до Порядку № 509 (зі змінами в редакції Постанови від 21 серпня 2019 року № 823) Головним управлінням було винесено оскаржувану Постанову про накладення штрафу уповноваженими особами від 02 січня 2020 року № ДН-3563/268/АВ/ТД-ФС/06. Зазначеною Постановою на підставі абзацу 2 частини 2 статті 265 КЗпП України на позивача ПП Томаківка накладено штраф у розмірі 125190,00 грн. Сума штрафу підлягає сплаті до Державного бюджету України. Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області вважає, що при проведенні інспекційного відвідування ПП Томаківка діяло лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а оскаржувана постанова про накладення штрафу уповноваженими особами є законною та обґрунтованою, складеною на підставі та у відповідності до норм діючого законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

У судове засідання 26.02.2020 р. прибули представники сторін. Проте, представник позивача не надав доказів на підтвердження своїх повноважень, у зв`язку із чим не був допущений до участі у судовому засіданні, розгляд справи відкладено до 10:00 год. 18.03.2020 р.

28.02.2020 р. надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, згідно якої позивач зазначає, що у відзиві відповідач не вказує жодних контраргументів обставинам, які викладені у позові та зміст відзиву ідентичний оскаржуваній постанові. Також вказує про суттєву ситуативно-суб`єкту відмінність обставин справ, які вказані відповідачем в якості судової практики. Наголошує на тому, що в даному випадку відсутні будь-які порушення ст. 24 КЗпП України при оформленні відносин з ОСОБА_1 , а також відсутні підстави для застосування штрафів, передбачених ст. 265 КЗпП України, тому наполягає на задоволенні вимог позову.

11.03.2020 р. від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву, згідно яких наполягає на доводах, викладених у відзиві про відсутність підстав для задоволення позову.

У судове засідання 18.03.2020 р. сторони не прибули. Від позивача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі.

Судом ухвалено клопотання позивача задовольнити та зупинити провадження у справі на період дії карантину згідно Постанови КМУ №211.

Ухвалою суду від 27.05.2020 р. провадження у справі поновлено, судове засідання призначено на 01.06.2020 р. о 10:40 год.

28.05.2020 р. позивачем подані додаткові докази по справі.

У судове засідання 01.06.2020 р. прибули уповноважені представники сторін. З метою реалізації сторонами права на подання додаткових доказів по справі, судове засідання відкладено до 12:00 год. 17.06.2020 р.

У судове засідання 17.06.2020 р. прибули уповноважені представники сторін.

Представники позивача позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечувала у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні письмові докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

Відповідно до частини 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до статті 259 Кодексу законів про працю України (надалі - КЗпП України), державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначені Законом України № 877-V Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності від 05 квітня 2007 року (надалі - Закон №877).

Дія цього Закону поширюється на відносини, пов`язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, як зазначено в ч. 1 ст. 2 вказаного закону.

Згідно з ч. 4 ст. 2 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності , заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Відповідно до ч.1 ст. 259 Кодексу законів про працю України (надалі - КЗпП України) державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

30.08.2019 р. набув чинності Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 823 (надалі - Порядок № 823).

Відповідно до пункту 1 Порядку № 823, цей Порядок визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування), з урахуванням особливостей, визначених Конвенцією Міжнародної організації праці №81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованої Законом України від 8 вересня 2004 року № 1985-ІУ, Конвенцією Міжнародної організації праці № 129 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві, ратифікованої Законом України від 8 вересня 2004 року №1986-ІУ, та Законом України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності .

Відповідно до пункту 2 Порядку № 823 заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

Відповідно до підпункту 6 пункту 5 Порядку № 823 встановлено, що інспекційні відвідування проводяться за інформацією Пенсійного фонду України та його територіальних органів щодо фізичних осіб, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами в одного роботодавця більше року.

Таким чином, інспекційне відвідування є формою заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю, запровадженою Порядком № 823, яка відрізняється від перевірки об`єкта нагляду за підстави та порядком проведення. Порядок проведення інспекційного відвідування регламентується виключно Порядком № 823, яким не здійснено розподіл заходів контролю на планові чи позапланові та який не передбачає необхідності отримання погодження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері на проведення інспекційних відвідувань.

Судом встановлено, що у період з 07.11.2019 р. по 15.11.2019 р. відповідно до наказу Головного управління Держпраці у Дніпропетровський області від 06.11.2019 р. №835-І, направлення від 06.11.2019 р. №499-Н у ПП Томаківка проведений позаплановий захід у формі інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин, за результатами якого складено Акт №ДН-3563/268/АВ від 15.11.2019 р.

Актом №ДН-3563/268/АВ від 15.11.2019 р. зафіксоване порушення позивачем ч. 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України, а саме в ході інспекційного відвідування встановлено факти використання праці ПП Томаківка однієї фізичної особи без належного оформлення трудових відносин (підміну трудових відносин цивільно-правовими).

Акт підписаний уповноваженою особою ПП Томаківка ОСОБА_2 . 15.11.2019 р.

На підставі висновків Акту №ДН-3563/268/АВ від 15.11.2019 р.:

-20.11.2019 р. складено припис про усунення виявлених порушень №ДН-3563/268/АВ/П від 20.11.2019 р., яким зобов`язано директора ОСОБА_2 усунути порушення ч. 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України у строк до 28.11.2019 р. та повідомити про це відповідний відділ.

Припис було направлено засобами поштового зв`язку за номером рекомендованого поштового відправлення 5330302366460 на юридичну адресу ПП Томаківка 20.11.2019 р.

-02.01.2020 р. постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ДН-3563/268/АВ/ТД-ФС/06, якої накладено на ПП Томаківка штраф у розмірі 125190,00 грн. відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 265 КЗпП України.

Отже, предметом дослідження даної справи є правомірність застосованого за наслідками інспекційного відвідування штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення ГУ Держпраці у Дніпропетровській області постановою про накладення штрафу уповноваженими особами №ДН-3563/268/АВ/ТД-ФС/06 від 02.01.2020 р.

При цьому суд звертає увагу, що дії щодо проведення інспекційного відвідування та будь-які інші рішення, прийняті за його наслідками позивачем не оскаржувались.

Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 26 квітня 2017 року (надалі - Порядок № 295) визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування).

Відповідно до п. 2 Порядку № 295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі проведення інспекційних відвідувань або невиїзних інспектувань інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

Згідно п. 8 Порядку №295 про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі.

Про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню.

Відповідно до пп. пп. 1, 3 п.11 Порядку №295 інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право:

1) під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, самостійно і в будь-яку годину доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об`єкта відвідування, в яких використовується наймана праця;

3) наодинці або у присутності свідків ставити керівнику та/або працівникам об`єкта відвідування запитання, що стосуються законодавства про працю, отримувати із зазначених питань усні та/або письмові пояснення;

Підставою для проведення інспекційного відвідування став лист Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області від 30 вересня 2019 року № 19865/05-05/26 (вхід.№ 20698 від 04 жовтня 2019 року).

В даному листі Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області надана, в тому числі, інформація щодо застрахованих осіб, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами в одного страхувальника більше року, так само і в додатку 2 до даного листа зазначена інформація щодо застрахованих осіб, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами у одного страхувальника більше року за даними звітів за 06.2018- 06.2019 і під номером 417 зазначено позивача ПП Томаківка .

З огляду на що у відповідача були обґрунтовані підстави для проведення інспекційного відвідування.

Відповідно до пункту 6 Порядку №295 під час підготовки до проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування інспектор праці, якщо тільки він не вважатиме, що це завдасть шкоди інспекційному відвідуванню або невиїзному інспектуванню, може одержати інформацію та/або документи, що стосуються предмета інспекційного відвідування чи невиїзного інспектування, від об`єкта відвідування, державних органів, а також шляхом проведення аналізу наявної (загальнодоступної) інформації про стан додержання законодавства про працю.

Відповідно до п.19 Порядку №295 за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складається акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.

Згідно п.п.20-29 Порядку №295 Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об`єкта відвідування або його уповноваженим представником.

Якщо об`єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід`ємною частиною.

Зауваження можуть бути подані об`єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів з дати підписання акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження.

Два примірники акта і припису не пізніше ніж протягом наступного робочого дня надсилаються об`єкту відвідування рекомендованим листом з описом документів у ньому та з повідомленням про вручення. На примірнику акта та припису, що залишаються в інспектора праці, зазначаються реквізити поштового повідомлення, яке долучається до матеріалів інспекційного відвідування та невиїзного інспектування.

Об`єкт відвідування зобов`язаний повернути інспектору праці підписаний примірник акта та припису не пізніше ніж через три робочих дні з дати його отримання.

У разі ненадходження в установлений строк підписаного примірника акта та припису складається акт про відмову від підпису у двох примірниках, один з яких надсилається об`єкту відвідування рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

У разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об`єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.

Заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

У разі незгоди з рішенням керівника або заступника керівника відповідного територіального органу Держпраці таке рішення може бути оскаржене до керівника або заступника керівника Держпраці.

Відповідно до вимог пункту 20 Порядку № 823 Акт № ДН-3563/268/АВ отриманий 15 листопада 2019 року уповноваженою особою об`єкта відвідування директором позивача Рудич Олександр Сретович без зауважень, про що свідчить його особистий підпис.

На виконання вимог чинного законодавства України два примірника припису №ДН-3563/268/АВ/П для ознайомлення та підписання було направлено 20 листопада 2019 року разом з відповіддю на заперечення на адресу позивача ПП Томаківка з описом вкладення до цінного листа.

Доказів оскарження дій щодо проведення інспекційного відвідування, припису, складеного за його наслідками до суду не надано.

По суті виявлених порушень.

Інспектуванням встановлено, що у процесі здійснення основної діяльності для виконання робіт з робіт по оформленню стандартної палітурки документів формату А4 в пластикову та картонну обкладинки з брошуруванням корінця пластиковою пружиною за винагороду, на основі обслуговування клієнтів ПП ТОМАКІВКА одночасно використовується праця осіб за трудовими договорами так і однієї особи за договором цивільно-правового характеру, що відповідає змісту Інформації, наданої ПП ТОМАКІВКА у якій зазначено, що станом на 08.11.2019 р. чисельність працівників підприємства становить 5 осіб, та з 02.01.2019 р. до роботи залучена одна особа за цивільно- правовим договором (скорочено ЦПД) по теперішній час.

Дослідженням штатних розкладів ПП ТОМАКІВКА , встановлено, що за штатними розкладами ПП ТОМАКІВКА станом на 07.11.2019 в основному виробництві передбачено 6 штатних одиниць: директор; виконавчий директор, начальник відділу землеустрою, інженер-землевпорядник; головний інженер-землевпорядник; геодезист; інженер з інвентаризації нерухомого майна.

До інспектування надано один договір ЦПХ, терміном дії з 02.01.2019 по 31.12.2019 та акти виконаних робіт з січня по жовтень 2019 (у кількості 10 шт., які додаються до акту).

Дослідженням змісту договору ЦПХ, співставленням предмету договору з основним видом діяльності ПП ТОМАКІВКА , вивченням актів виконаних робіт було встановлено факт підміни трудових відносин цивільно- правовими.

Найманий працівник у договорі виступає виконавцем.

Так, з ОСОБА_1 (виконавець), ПП ТОМАКІВКА (замовник) укладено цивільно-правовий договір від 02.01.2019 №1 терміном дії з 02.01.2019 по 31.12.2019.

За своїм змістом, предмет договору, а саме п.2.2 оформлювання стандартної палітурки документів формату А4 в пластикову та картону обкладинки з брошуруванням корінця пластикової пружиною, є основна частка трудового процесу основної діяльності ПП ТОМАКІВКА , а саме діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах.

Предметом договору є виконання робіт, передбачених трудовим процесом основної діяльності ПП ТОМАКІВКА .

Фізичну особу ОСОБА_1 , було залучено до виконання робіт по договору ЦПХ терміном на 1 рік.

Згідно актів приймання-передачі виконаних робіт з січня по жовтень 2019 виконавець ОСОБА_1 виконувала роботу по оформлюванню стандартної палітурки документів формату А4 в пластикову та картону обкладинки з брошуруванням корінця пластикової пружиною.

Роботи (послуги), виконані ОСОБА_1 за договором ЦПХ носять систематичний, регулярний характер на протязі 10 місяців і являються основною часткою трудового процесу основної діяльності ПП ТОМАКІВКА .

Інформація про укладений договір ЦПХ. договір ЦПХ та акти приймання-передачі виконаних робіт наведені у додатках №2, 3 до Акта.

Матеріали і засоби виробництва для забезпечення виконання робіт фізичною особою ОСОБА_1 , у договорі не зазначено.

Фізична особа ОСОБА_1 повинна була виконувати систематично певні трудові функції у ПП ТОМАКІВКА відповідно до-визначеного виду виконуваної роботи, який їй доручало керівництво підприємства, фактично виконувала частку трудового процесу основної діяльності ПП ТОМАКІВКА .

В результаті дослідження змісту договору ЦПХ, співставленням предмету договору з завданнями та обов`язками за посадою, визначеними законодавчими нормами та посадовими інструкціями, актами виконаних робіт, штатними розписами, встановлено, що договір, укладений між ПП ТОМАКІВКА та фізичною особою ОСОБА_1 має ознаки трудових правовідносин, а всі виплати по ним є заробітною платою з наступним обґрунтуванням:

-роботи (послуги), виконані вище переліченою особою мали постійний характер та є часткою трудового процесу основної діяльності ПП ТОМАКІВКА ;

-найманий працівник виконує роботу не на свій власний розсуд, а під керівництвом посадових осіб ПП ТОМАКІВКА , які організовують процес праці, мають право давати вказівки щодо проведення робіт;

-зміст зазначеного договору цивільно-правового характеру, укладений між Сторонами вказує на те, що його предметом є процес праці, а не її кінцевий результат. Не містяться у ньому і відомості щодо того, який саме конкретний результат роботи повинен передати виконавець замовнику, не визначено переліку завдань роботи, її видів, кількісних і якісних характеристик.

Таким чином, у ході інспекційного відвідування було встановлено використання праці найманого працівника без належного оформлення трудових відносин, а саме залучення фізичної особи ОСОБА_1 до виконання робіт за договором ЦПХ, а не трудовим договором відповідно до вимог законодавства, та підміну трудових відносин цивільно-правовими, що є порушенням ч.3 ст.24 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 із змінами і доповненнями за нормою якої працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Суд звертає увагу, що у судовому засіданні представник відповідача пояснила, що під час інспекційного відвідування фізична особа ОСОБА_1 документів на підтвердження своєї особи не надала та відомості відносно неї були записані інспекторами зі слів особи, в результаті чого допустили описку в прізвищі, а саме помилково зазначили " ОСОБА_1 " замість " ОСОБА_1 ".

Враховуючи, що вірне зазначення прізвища особи, з якою було неналежним чином оформлено трудові відносини, не є визначальним при розгляді даної справи, обставини відносно цього не підтверджують та не спростовують виявленого порушення і застосованих за його вчинення штрафних санкцій, оскільки наявність такої особи не спростовується і не є спірним, а дослідженню під час розгляду справи про оскарження постанови про накладення штрафу підлягає саме суть оформлених спірних відносин, що мали наслідком застосування штрафу.

Відносно встановленого порушення суд зазначає наступне.

Правові засади і гарантії здійснення громадянам України права розпоряджатися своїми здібностями ; продуктивної і творчої праці визначено Кодексом законів про працю України.

Частиною першою статті 3 КЗпП України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України, інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

У відповідності до статті 21 КЗпП України, трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату, забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі.

Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами (стаття 23 КЗпП України).

Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у ст. 626 Цивільного кодексу України.

Так, вказаною нормою встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі статтею 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

З аналізу наведених норм вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства.

Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно- правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Відповідно до пункту 1.2 розділу 1 Договору, укладеного між позивачем та ОСОБА_1 , його предметом є оформлення стандартної палітурки документів формату А4 в пластикову та картонну обкладинки з брошуруванням корінця пластикової пружиною.

Відповідно до пункту 1.3 розділу 1 Предмет договору виконавець самостійно, на власний розсуд, організовує виконання робіт, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку замовника, у тому числі використовує власні засоби та матеріали.

Відповідно до пункту 3.2 розділу 3 Обов`язки замовника замовник зобов`язаний забезпечити виконавця всіма необхідними матеріалами та обладнанням.

Крім того, відповідно до пункту 3.4 розділу 3 Обов`язки замовника замовник зобов`язаний на вимогу виконавця провести йому інструктаж про обов`язок з додержанням ним правил охорони праці.

Крім того, у договорах не зазначено, який саме результат роботи повинен передати виконавець замовнику, а процес праці не передбачає будь-якого кінцевого результату, не встановлено обсяг виконуваної роботи у вигляді конкретних фізичних величин, які підлягають вимірюванню, що повинні були бути відображені в акті їх приймання, не містяться у них і відомості щодо того, який саме конкретний результат роботи повинні передати виконавці замовникові, не визначено переліку завдань роботи, її видів, кількісних і якісних характеристик, не встановлено строку виконання робіт, що у сукупності вказує про зобов`язальний характер виконуваної роботи (надання послуг), тобто обумовлений певний процес праці.

Відповідно до Відомостей з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) видом діяльності позивача ПП Томаківка є код КВЕД 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; код КВЕД 82.99 Надання інших допоміжних комерційних послуг, н. в. і. у.; код КВЕД 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; код КВЕД 62.02 Консультування з питань інформатизації; код КВЕД 66.19 Інша допоміжна діяльність у сфері фінансових послуг, крім страхування та пенсійного забезпечення; код КВЕД 69.10 Діяльність у сфері права; код КВЕД 71.12 Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах (основний); код КВЕД 74.90 Інша професійна, наукова та технічна діяльність, н. в. і. у.

Таким чином, предметом укладеного договору є особисте виконання ОСОБА_1 (виконавцем) визначеної позивачем роботи за дорученням позивача, в інтересах якого і виконується дана робота; процес праці протягом тривалого періоду з 02 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року, виконання робіт носить постійний системний характер; отримання фізичною особою плати за виконану роботу здійснюється регулярно щомісячно у грошовій формі за роботу, виконувану (послуги, надані) в інтересах іншої особи; робота виконувалась (послуги надавались) на визначеному позивачем робочому місці (під час інспекційного відвідування ОСОБА_1 перебувала на робочому місці, виконувала роботу за комп`ютером, в приміщенні, де здійснює господарську діяльність позивач); організація умов праці, зокрема, надання засобів виробництва (обладнання, інструментів, матеріалів, сировини, тощо) забезпечувалась позивачем.

За таких обставин слідує висновок, що предметом даного договору є процес праці, а не її кінцевий результат, працівник систематично протягом тривалого часу (з 02 січня 2019 року до 31 грудня 2019 року) виконувала певні трудові функції, робота носить постійний характер.

Крім того, згідно вищевказаного договору працівник позивача ПП Томаківка виконує певні трудові функції, а не індивідуально визначену роботу, результати якої можуть оформлятися актами здавання-приймання виконаних робіт (надання послуг), на підставі яких проводиться їх оплата. В даному випадку, предметом договору, який укладено суб`єктом господарювання з фізичною особою, є виконання саме трудових функціональних обов`язків у відповідності до обраного позивачем виду господарської діяльності.

Тобто, праця за цими угодами не є юридично самостійною.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вказаний договір цивільно-правового характеру, який укладений ПП Томаківка з ОСОБА_1 , має ознаки трудових договорів, тому в діях позивача ПП Томаківка вбачаються порушення вимог частини 3 статті 24 КЗпП України.

Відповідно до листа Мінпраці від 16 травня 2011 року №151/06/186-11 цивільно- правовий договір - це будь-який вид договору, який укладається відповідно до вимог не трудового, а цивільного законодавства.

За цивільно-правовим договором оплачується не процес праці, а його результат. Він визначається після закінчення роботи та оформляється актами здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких здійснюється їх оплата. За цивільно- правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його рамками, метою договору є отримання певного матеріального результату. Особа, яка виконує роботу на підставі цивільно-правового договору, на відміну від працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

Тобто, предметом цивільно - правових договорів є результат праці, який підлягає вимірюванню у конкретних фізичних величинах, а не процес роботи.

Отже, за наявності ознак, притаманних саме трудовим відносинам, укладається трудовий договір, за наявності ж ознак, притаманних цивільно-правовим відносинам, укладається цивільно-правовий договір.

При цьому, неприпустимо оформляти договори цивільно-правового характеру на виконання небезпечних робіт, а також робіт, які мають постійний характер виконання.

В Листі Мінпраці від 26 грудня 2003 року №06/1- 4/200 Щодо застосування трудових договорів та договорів підряду , вказано, що у відповідності до ч.1 ст. 21 КЗпП України, трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилась за розпорядженням чи з відома роботодавця.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове

державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у ст. 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Так, вказаною нормою встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі статтею 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

З аналізу наведених норм вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Як вбачається з наведеного вище договору цивільно-правового характеру, укладеного ПП Томаківка , предметом є процес праці, а не її кінцевий результат. Працівник повинен був виконувати певні трудові функції відповідно до визначеного виду господарської діяльності позивача. При цьому, в договорі не визначається кінцевий обсяг виконуваної роботи, а обумовлюється у вигляді зобов`язання виконувати роботи (надавати послуги).

В самому договорі не зазначається, який саме конкретно результат роботи повинен передати виконавець замовнику на виконання умов даного договору, не визначено переліку завдань роботи, її обсягу, видів тощо.

Ще одна відмінність між трудовим та цивільно-правовим договорами полягає в тому, що за трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації, тощо.

Виходячи із цього, застосування до трудових правовідносин цивільно-правових норм являється недопустимим. При цьому дії ПП Томаківка щодо надання трудовому договору форми цивільно-правового перешкоджає реалізації права фізичної особи на працю, гарантованого Конституцією України та Кодексом законів про працю України, шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації, а також права на соціальний захист у випадку безробіття, при тимчасовій втраті працездатності, смерті у разі нещасного випадку на виробництві або внаслідок професійного захворювання, права на відпочинок, щорічно оплачувану відпустку, право на здорові і безпечні умови праці, на об`єднання в професійні спілки тощо.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, позивачем ПП Томаківка фактично було допущено до роботи працівника без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, що порушує вимоги ст.24 КЗпП України.

Відповідно до частини 3 статті 24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року №413 Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску, за формою згідно з додатком, до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором.

Так, повідомлення про прийняття на роботу працівника ОСОБА_1 до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку позивачем ПП Томаківка надано не було.

Жодних належних спростувань по суті встановленого порушення під час розгляду справи позивачем не надано.

Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України Про зайнятість населення , визначає Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року № 509 зі змінами в редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 823 (далі - Порядок № 509 зі змінами в редакції Постанови від 21 серпня 2019 року № 823).

Суд звертає увагу, що до Порядку № 509 Постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 823 Деякі питання здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю , внесено зміни, які набрали чинності вже 30 серпня 2019 року, тобто, до проведення інспекційного відвідування позивача.

Відтак, суд вважає необґрунтованими посилання позивача на норми пункту 6 Порядку № 509 в редакції Постанови від 26 квітня 2017 року № 295 в обґрунтування своєї позиції, оскільки такі норми на час спірних відносин зазнали змін.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 509 (зі змінами в редакції Постанови від 21 серпня 2019 року № 823) штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, керівниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами третім - сьомим цього пункту), керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами четвертим - шостим цього пункту) (далі - уповноважені посадові особи).

Штрафи можуть бути накладені на підставі, в тому числі, акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю або зайнятість населення, здійсненого у зв`язку з невиконанням вимог припису.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 509 (зі змінами в редакції Постанови від 21 серпня 2019 року № 823) справа про накладення штрафу (далі - справа) розглядається у 45-денний строк з дня, що настає за днем одержання уповноваженою посадовою особою документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку.

Про дату одержання документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, уповноважена посадова особа письмово повідомляє суб`єкту господарювання та роботодавцю не пізніше ніж через п`ять днів після їх отримання рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Відповідно до пункту 4 Порядку № 509 (зі змінами в редакції Постанови від 21 серпня 2019 року № 823) під час розгляду справи досліджуються матеріали і вирішується питання щодо наявності підстав для накладення штрафу.

За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.

Таким чином, на виконання вимог Порядку № 509 (зі змінами в редакції Постанови від 21 серпня 2019 року № 823), в межах визначених строків, 29.11.2019 року Головне управління направило на юридичну адресу суб`єкта господарювання - ПП Томаківка 53500, Дніпропетровська обл., Томаківський район, смт. Томаківка, вул. Лесі Українки (Леніна), буд. 47, лист від 28.11.2019 року № 9490-16/04 щодо отримання копії акту № ДН-3563/268/АВ (поштове відправлення за штрихкодовим ідентифікатором 4910704695927).

Відповідно до повідомлення про вручення поштове відправлення за штрихкодовим ідентифікатором 4910704695927, лист отримано позивачем 09 грудня 2019 року.

За таких обставин, на підставі Акту № ДН-3563/268/АВ та у відповідності до Порядку № 509 (зі змінами в редакції Постанови від 21 серпня 2019 року № 823) відповідачем було винесено оскаржувану Постанову про накладення штрафу уповноваженими особами від 02 січня 2020 року № ДН-3563/268/АВ/ТД-ФС/06 на підставі абзацу 2 частини 2 статті 265 КЗпП України.

Відповідно до абз.2, 8 ч. 2 ст. 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі:

фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення, тобто 30*4173,00 грн. х 1=125190,00 грн., де:

30- коефіцієнт (тридцятикратний розмір);

4173,00 грн. - мінімальна заробітна плата з 1 січня 2019 року (у місячному розмірі) відповідно до Закону України Про Державний бюджет України на 2019 рік від 23 листопада 2018 року № 2629-VIII;

1 - кількість осіб, відносно яких встановлено порушення законодавства про працю (1 особа - ОСОБА_1 ).

Суд не приймає в якості доказів неправомірності накладеного штрафу постанову Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 23.12.2019 р. по справі №195/2036/19, якою закрито провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 41 КУпАП у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, оскільки суд у даній постанові дійшов висновку про відсутність події і складу правопорушення, зокрема, через невірне зазначення прізвища сторони спірного договору у протоколі про адміністративне правопорушення №ДН-3563/268/АВ/П/ПТ від 15.11.2019 р. (вказано ОСОБА_1 замість ОСОБА_1 ), що на думку суду, не вказує на відсутність вцілому правопорушення, що має наслідком застосування до позивача штрафу згідно ст. 265 КЗпП України.

Також, суд в даному випадку виходить з положень, закріплених в ч.ч. 6, 7 ст. 78 КАС України, а саме: вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Підсумовуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про правомірність накладеного оскаржуваною постановою штрафу за порушення позивачем законодавства про працю, оскільки під час розгляду справи виявлене під час інспекційного відвідування порушення не спростоване, у зв`язку із чим підстави для її скасування відсутні.

Крім того суд вважає за необхідне зазначити, що доводи позивача в обґрунтування вимог позову, які стосуються процедурних порушень відповідача під час проведення інспекційного відвідування та оформлення її наслідків, жодним чином не спростовує наявність виявленого під час заходу контролю порушення трудового законодавства.

Таким чином, наведені позивачем обставини порушення процедури проведення інспекції, процедури накладення штрафу, не можуть братися судом як єдині належні підстави для скасування рішень за наслідками інспекційного відвідування.

При цьому, суд акцентує увагу, що позивач, багаторазово вказуючи на підміну понять та маніпулювання відповідачем як суб`єктом владних повноважень нормами закону, в тому числі і з корисливих мотивів, власних спростувань та визначень понять із зазначенням норм чинного законодавства суду не наводить.

Дослідивши доводи, які покладені в основу позовних вимог і на яких побудовано правову позицію позивача у сукупності та кожен окремо, суд не знаходить конкретних та законодавчо обґрунтованих підстав вважати, що права та законні інтереси ПП Томаківка були порушені постановою, яка оскаржується через її протиправність.

Решта доводів позивача висновків суду по суті спору не спростовують.

Згідно із ст. 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень, закріплених ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч. ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Як зазначено ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, правомірність оскаржуваної постанови перед судом доведена.

При цьому, судом враховано, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Оскільки під час розгляду справи судом встановлена правомірність висновків органу владних повноважень про порушення позивачем норм чинного законодавства про працю, а відповідно і накладеного постановою штрафу, позовні вимоги є такими, що задоволенню не підлягають.

Розподіл судових витрат в порядку ст. 139 КАС України, за результатами розгляду даної справи, не здійснюється.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 6, 9, 11, 14, 72, 73, 77, 90, 139, 241, 250 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви Приватного підприємства "Томаківка" до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування постанови від 02.01.2020 р. №ДН-3563/268/АВ/ТД-ФС/06, - відмовити.

Розподіл судових витрат за наслідками розгляду справи не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 22 червня 2020 року.

Суддя В.С. Віхрова