Ухвала

від 19.06.2020 по справі 675/1156/20

ІЗЯСЛАВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 675/1156/20

Провадження № 2-з/675/17/2020

У Х В А Л А

19 червня 2020 року Ізяславський районний суд Хмельницької області в складі головуючої - судді Янішевської О. С., секретаря Беліци М. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Ізяславі в порядку, передбаченому ч. 2 ст. 247 ЦПК України, заяву ОСОБА_1 , інша особа, яка може отримати статус учасника справи - ОСОБА_2 , про забезпечення позову,

в с т а н о в и в :

19 червня 2020 року разом з подачею позову про розірвання шлюбу та поділ спільного майна подружжя звернулась до Ізяславського районного суду Хмельницької області ОСОБА_1 із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру під номером АДРЕСА_1 , загальною площею 68,3 кв. м; нежитлову будівлю, що складається з гаража, прохідної, огорожі та воріт, загальною площею 863,3 кв. м, що знаходиться по АДРЕСА_2 ; земельної ділянки кадастровий номер 6822110100:01:007:1022, площею 0,545 га, що знаходиться по АДРЕСА_2 , з цільовим призначенням для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

В обґрунтування заяви ОСОБА_1 посилається на те, що з ОСОБА_2 вона перебуває у шлюбі з 21 листопада 1992 року.

Заявниця зазначає, що за період перебування у шлюбі з ОСОБА_2 було придбана значна кількість нерухомого майна, серед якого і зазначені вище об`єкти, власником яких по спільній домовленості є останній, при цьому жодної домовленості з приводу того, що нерухоме майно являються особистою приватною власністю ОСОБА_2 , подружжям не встановлювалось.

Заявниця вказала, що останнім часом у неї погіршилися відносини з чоловіком, нею подано до Ізяславського районного суду Хмельницької області позов про розірвання шлюбу та поділ спільного майна подружжя.

08 грудня 1998 року під час перебування у шлюбу було придбано квартиру під номером АДРЕСА_1 , загальною площею 68,3 кв. м, власником якої є ОСОБА_2

25 травня 2016 року під час перебування у шлюбі було придбано нежитлову будівлю у спільну сумісну власність, що складається з гаража, прохідної, огорожі та воріт, загальною площею 863,3 кв. м, що знаходиться по АДРЕСА_2 , розміщені на земельній ділянці кадастровий номер 6822110100:01:007:1022 площею 0,545 га.

За таких обставин заявниця вважає, що ОСОБА_2 як єдиний власник згідно реєстраційних документів на зазначене вище майно може вчинити дії по його відчуженню, що у випадку подання заявницею позову унеможливить виконання рішення суду.

До заяви про забезпечення позову ОСОБА_1 надано договір купівлі-продажу квартири від 08 грудня 1998 року, зареєстрований в реєстрі за № 1835 та договір купівлі-продажу будівлі від 25 травня 2016 року, зареєстрований в реєстрі за № 340.

З урахуванням положень ч. 1 ст. 153 ЦПК України, розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, суд дійшов висновку про наявність підстав для її задоволення, врахувавши наступні обставини.

Згідно змісту статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені ст. 150 цього Кодексу заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Суд констатує, що під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом на прохання учасників справи передбачених законом заходів, спрямованих на реальне виконання майбутнього судового рішення. Інститут забезпечення позову в цивільному процесі дозволяє гарантувати дійсне і ефективне виконання судового рішення, а тим самим і здійснення реального захисту порушених, оспорюваних і невизнаних прав, свобод та інтересів осіб.

У статті 150 ЦПК України встановлені види забезпечення позову, до яких, зокрема, належить і накладення арешту на майно.

При цьому відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 №9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову передбачено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Таким чином, заходи забезпечення позову повинні відповідати заявленим вимогам, тобто бути безпосередньо зв`язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення. Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника про те, що незастосування заходів по забезпеченню позову, може утруднити або взагалі унеможливити виконання рішення суду.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, у даному випадку заявника, від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач, а в даному конкретному випадку заявник, повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Розглядаючи заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що при невжитті таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявницю.

Із заяви про забезпечення позову вбачається, що між заявницею та ОСОБА_2 існує спір, предметом якого є поділ спільного майна подружжя.

Слід зазначити, що заявницею наведені обґрунтовані підстави того, що невжиття заходів забезпечення позову у запропонований нею спосіб впливатиме на ефективність захисту та унеможливить виконання ймовірного рішення суду про задоволення вимог позову про поділ сумісного майна подружжя.

Наведені у заяві факти цілком об`єктивно дають підстави стверджувати про можливі недобросовісні дії з боку особи, яка може отримати статус учасника справи.

Суд прийшов до висновку, що доводи заявниці про потенційну можливість ОСОБА_2 вчиняти дії по відчуженню майна з метою уникнення виконання судового рішення у разі задоволення позову є повністю реальними.

З урахуванням реальних можливостей у ОСОБА_2 для подальшого розпорядження шляхом відчуження майном у виді: квартири під номером АДРЕСА_1 , загальною площею 68,3 кв. м; нежитлової будівлі, що складається з гаража, прохідної, огорожі та воріт, загальною площею 863,3 кв. м, що знаходиться по АДРЕСА_2 ; земельної ділянки кадастровий номер 6822110100:01:007:1022, площею 0,545 га, що знаходиться по АДРЕСА_2 , з цільовим призначенням для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, котрі можуть бути предметом судового розгляду про поділ спільного майна подружжя, суд вбачає наявність об`єктивних ризиків, які свідчать про те, що ефективне виконання судового рішення буде утруднено або взагалі стане неможливим.

З огляду на доведеність обстанин, на які посилається заявниця, враховуючи заявлені вимоги, предмет позову, наведені докази та обґрунтування заявлених вимог у заяві про забезпечення позову, їх розумність та адекватність, наявність зв`язку між заходами забезпечення позову та предметом спору, з метою запобігання порушенню прав та охоронюваних законом інтересів, суд вважає за можливе задовольнити заяву про забезпечення позову.

Суд враховує і те, що накладення арешту у запропонований спосіб на квартиру під номером АДРЕСА_1 , загальною площею 68,3 кв. м; нежитлову будівлю, що складається з гаража, прохідної, огорожі та воріт, загальною площею 863,3 кв. м, що знаходиться по АДРЕСА_2 ; земельну ділянку кадастровий номер 6822110100:01:007:1022, площею 0,545 га, що знаходиться по АДРЕСА_2 , не порушуватиме прав ОСОБА_2 та не завдасть йому будь-яких невиправданих збитків.

Станом на час розгляду заяви про забезпечення позову відсутні підстави вважати, що існують обставини, за наявності яких законодавець встановив обов`язок суду щодо застосування зустрічного забезпечення згідно з ч. 3 ст. 154 ЦПК України .

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 149-154, 247, 260 ЦПК України,

п о с т а н о в и в :

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити.

Накласти арешт на квартиру під номером АДРЕСА_1 , загальною площею 68,3 кв. м; нежитлову будівлю, що складається з гаража, прохідної, огорожі та воріт, загальною площею 863,3 кв. м, що знаходиться по АДРЕСА_2 ; земельну ділянку кадастровий номер 6822110100:01:007:1022, площею 0,545 га, що знаходиться по АДРЕСА_2 , з цільовим призначенням для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, які згідно договорів купівлі-продажу зареєстровані на ОСОБА_2 (РНОКПП - НОМЕР_1 ).

Копію ухвали негайно направити для виконання до Центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету Ізяславської міської ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .

Ухвала діє до вирішення справи по суті та набрання рішенням по справі законної сили.

Ухвала суду про забезпечення позову підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Заходи забезпечення позову, вжиті судом до подання позовної заяви, скасовуються судом також у разі неподання заявником відповідної позовної заяви згідно з вимогами частини третьої статті 152 ЦПК України.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Ухвала може бути оскаржена до Хмельницького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з моменту її підписання суддею.

У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 49, 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354, 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, подання заяви про перегляд заочного рішення, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, заяви про скасування судового наказу, розгляду справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого.

Суддя О. С. Янішевська