Ухвала

від 16.06.2020 по справі 1.380.2019.005487

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

16 червня 2020 рокуЛьвівСправа № 1.380.2019.005487 пров. № А/857/3271/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Довгополова О.М.,

суддів Гудима Л.Я., Святецького В.В.,

з участю секретаря судового засідання Гавгун С.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю МЕТАГАЛ до Державної архітектурно-будівельної інспекції України про скасування припису, -

ВСТАНОВИВ:

ТзОВ МЕТАГАЛ звернулося до суду з позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, яким просило визнати протиправним і скасувати припис Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 17.09.2019 року № 605/19 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23.12.2019 року позов задоволено.

Рішення в апеляційному порядку оскаржила особа, яка не брала участі у справі, суд вирішив питання про її права, свободи та законні інтереси - ОСОБА_1 .

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.04.2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 було задоволено, зазначене рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

ОСОБА_1 подала до Восьмого апеляційного адміністративного суду заяву про ухвалення додаткового судового рішення, в якій просила вирішити питання про судові витрати, а саме стягнути із ТзОВ МЕТАГАЛ на її користь судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, в розмірі 2881,50 грн.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи заяви, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, не вирішено питання про судові витрати.

Частиною 1 та п. 1 ч. 3 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 11 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь зі сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того, заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.

Колегія суддів зазначає, що зміст цієї норми дає підстави для висновку, що право на відшкодування судових витрат, понесених третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, реалізується за правилами розподілу судових витрат, які встановлені для тієї сторони у справі, на боці якої виступала ця третя особа, та залежно від того, заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.

Аналогічний висновок висловлений в ухвалі Верховного Суду від 27.05.2019 року у справі № 821/410/17.

У справі, що розглядається, ОСОБА_1 заперечувала заявлені ТзОВ МЕТАГАЛ позовні вимоги, тобто фактично виступала на стороні відповідача Державної архітектурно-будівельної інспекції України.

В цьому контексті колегія суддів враховує висновок щодо застосування норм права, висловлений у постанові Верховного Суду від 22.01.2020 року справа № 808/2832/17.

У цій справі суд апеляційної інстанції посилався на те, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - ТзОВ Запорізька перевізна компанія , ТзОВ Запорожградтранс-1 , ТзОВ АТП АСА і ФОП ОСОБА_1 заперечували проти задоволення позовних вимог та підтримували позицію відповідачів - Запорізької обласної державної адміністрації та Конкурсного комітету з визначення автомобільних перевізників Запорізької обласної державної адміністрації, які є суб`єктами владних повноважень. За таких обставин Верховний Суд погодився з правомірністю застосування до спірних правовідносин положень ч. 2 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, яка передбачає відшкодування відповідачу суб`єкту владних повноважень документально підтверджених витрат, пов`язаних лише із залученням свідків та проведенням судових експертиз та не передбачає відшкодування інших судових витрат, зокрема судового збору, при ухваленні рішення на користь такого суб`єкта. А стягнення з особи, яка не є суб`єктом владних повноважень, судового збору при задоволенні апеляційної скарги суб`єкта владних повноважень на користь останнього Кодексом адміністративного судочинства України не передбачено, оскільки третіми особами не було здійснено інших документально підтверджених судових витрат, крім сплати судового збору, тому Верховний Суд погодився з висновком суду апеляційної інстанції, що підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Крім того, колегія суддів враховує, що відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 42 Кодексу адміністративного судочинства України учасниками справи є сторони, треті особи. У справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до змісту ч. 11 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України право на відшкодування судових витрат, зокрема, судового збору, має учасник справи - третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Однак ОСОБА_1 не є учасником справи (третьою особою) в розумінні ст. 42 Кодексу адміністративного судочинства України. А як описано вище, здійснення розподілу судових витрат особам, які не підпадають під визначення учасників справи, наведеними нормами цього Кодексу не передбачено.

При цьому, колегія суддів зазначає, що ні у поданій апеляційній скарзі, ні пізніше в ході апеляційного розгляду справи ОСОБА_1 не заявляла клопотання про надання їй статусу третьої особи. Водночас, суд апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження від 27.03.2020 року та у постанові від 28.04.2020 року дійшов висновку, що оскаржуваним рішенням суду першої інстанції вирішено питання про її права, свободи та законні інтереси, що згідно із ст. 293 Кодексу адміністративного судочинства України є самостійною та достатньою підставою для прийняття до провадження і розгляду її апеляційної скарги без надання процесуального статусу третьої особи.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів дійшла висновку, що заява ОСОБА_1 про розподіл судових витрат, пов`язаних з апеляційним розглядом справи, не підлягає задоволенню, в зв`язку з чим також відсутні підстави для ухвалення додаткового судового рішення з цього питання.

Керуючись ст. ст. 132, 139, 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення у справі № 1.380.2019.005487.

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач О. М. Довгополов судді Л. Я. Гудим В. В. Святецький

Повне судове рішення складено 22 червня 2020 року