Рішення

від 22.06.2020 по справі 727/1288/20

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЧЕРНІВЦІВ

Справа № 727/1288/20

Провадження № 2/727/657/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 червня 2020 року м.Чернівці

Шевченківський районний суд м.Чернівці

в складі : головуючого судді - Семенко О.В.

при секретарі судового засідання - Гомонович Н.Г.

за участю: представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - Гамаль А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі Шевченківського районного суду м.Чернівці цивільну справу за позовом ОСОБА_2 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ), представник позивача адвокат Ісар Оксана Ярославівна до Державного підприємства Чернівецький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою (адреса місцезнаходження: м.Чернівці, вул.Героїв Майдану, 194) про визнання наказу №15-к від 05.12.2019 року про звільнення з роботи незаконним та про його скасування, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до відповідача Державного підприємства Чернівецький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою про визнання наказу №15-к від 05.12.2019 року про звільнення з роботи незаконним та про його скасування, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Позивач в своєму позові посилався на те, що свою трудову діяльність розпочав 17.10.1984 року, будучи прийнятим на посаду інженера інституту Укрземпроект, який згодом був перейменований на ДП Чернівецький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою . Дане підприємство це єдине місце його роботи. За період своєї трудової діяльності був переведений на посади інженера І, ІІ, ІІІ категорії, головного спеціаліста, заступника директора.

24 липня 2014 року відповідно до наказу № 18-к був переведений на посаду завідуючого сектором з посадовим окладом згідно штатного розкладу.

16.08.2017 року був призначений виконуючим обов`язки заступника директора згідно наказу № 17-к від 16.08.2017р. та 01.08.2018р. згідно наказу № 20-к від 01.08.2018р. знято виконання обов`язків заступника директора.

Зазначив, що відповідно до посадової інструкції, він організовує діяльність сектору, забезпечує виконання працівниками сектору своїх посадових обов`язків, бере участь у нарадах, що проводить директор, розробляє посадові інструкції, вирішує питання, що випливають із завдань сектору тощо.

08 травня 2019 року його було притягнуто до дисциплінарної відповідальності шляхом оголошення догани за неналежне виконання службових обов`язків, які виявились у допущенні порушення норм законодавства, ігноруванні доручень, розпоряджень та вимог керівника щодо надання обґрунтованих письмових пояснень та неналежне виконання своїх посадових обов`язків.

Підставою оголошення догани є юридичний висновок від 06.05.2019р. Зі його змісту вбачається, що він порушив строки виконання умов договору із замовником ( ОСОБА_3 ), а саме: невідповідність координат поворотних точок, з поверненням технічної документації на доопрацювання. Щодо даного випадку в своїх поясненнях він зазначив, що при виконанні робіт виникла необхідність додатково виконати геодезичні обміри земельної ділянки, та вказано, що в Державному реєстрі земельних ділянок дана земельна ділянка зареєстрована за гр. ОСОБА_4 , а фактично належить гр. ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу.

Наказом Державного підприємства Чернівецький науково - дослідний та проектний інститут землеустрою № 15-к від 05.12.2019 року його було звільнено з посади завідувача сектору проектно - технічної документації, у зв`язку із систематичним невиконанням без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України.

Підставою для його звільнення був юридичний висновок від 08.11.2019р. В даному висновку зазначені факти порушення з описом події. Згідно юридичного висновку відповідач вважає за можливе притягнути до дисциплінарного стягнення завідуючого сектору відділу топографо-геодезичних, картографічних та землевпорядних робіт шляхом розірвання трудового договору з послідуючим погодженням з профспілковим комітетом.

Зі змісту юридичного висновку вбачається, що 01.07.2019 року відповідачу стало відомо про те, що ним вчинено дисциплінарні проступки, які полягають в невиконанні договорів із замовниками щодо строків виконання, а також по деяким встановлена невідповідність координат, план меж земельної ділянки не відповідає вимогам законодавства.

В своїх поясненнях, які є підставою для видачі наказу про звільнення, він зазначив, що мова йде про передачу ключа від гаража, власником якого є відповідач.

Вважає оскаржуваний наказ № 15-к від 05.12.2019 року про його звільнення із займаної посади та наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності від 08.05.2019 року незаконними.

Зазначив, що він з 24.07.2014 року був переведений на посаду завідуючого сектором, а звільнений з посади завідувача сектору проектно-технічної документації. З посадовою інструкцією ознайомлений як завідуючий сектором відділу топографо-геодезичних, картографічних та землевпорядних робіт.

З 16.08.2017 року згідно наказу № 17-к від 16.08.2017р. був призначений виконуючим обов`язки заступника директора, а згідно наказу № 20-к від 01.08.2018р. знято виконання обов`язків заступника директора.

В даних наказах про призначення та зняття обов`язків, попередня посада має назву завідувач сектору № 5.

Відповідно до штатного розпису від 01.07.2019р. та 01.12.2019р. посада завідувач сектору проектно-технічної документації є неповною, оскільки за структурою шатного розпису повна назва посади має назву завідувач сектору проектно-технічної документації відділу топографо - геодезичних, картографічних, землевпорядних робіт та грошової оцінки земель .

Отже, за наявними матеріалами та враховуючи штатний розпис неможливо визначити яку ж саме посаду він займав з моменту переведення (з 24.07.2014р.) на посаду завідувача сектору до дня звільнення (05.12.2019р.).

Також, оскільки назва його посади та посадова інструкція з якою він ознайомлений, чітких трудових, функціональних обов`язків, які б мав він чітко виконувати відсутні, дає всі підстави дійти висновку про невідповідність юридичного висновку нормам трудового законодавства. Перед тим як надавати такі висновки, особа, яка готувала та підписувала даний висновок, повинна була пересвідчитись чи дійсно порушення, які вказані в юридичному висновку, є прямим невиконання трудових обов`язків, покладених на нього трудовим договором. Однак, цього не було зроблено.

22 листопада 2019 року профспілковим комітетом було постановлено про надання згоди в.о. директора інституту ОСОБА_5 на його звільнення.

Дана згода не містить назву документу профкому, а лише номер, дату та місце проведення. Із змісту мотивувальної частини вбачається, що предметом розгляду на засіданні профкому був юридичний висновок та обґрунтоване подання в.о. директора.

Голова профкому на засіданні комісії проінформував членів профкому про те, що надійшло подання в.о. директора про надання згоди на його звільнення із займаної посади по причині недоліків в роботі з повним обґрунтуванням та юридичним висновком юрисконсульта.

Виступаючи члени профкому ОСОБА_6 та ОСОБА_7 висловили свою підтримку щодо надання згоди на його звільнення, а також зазначили, що він постійно проявляє неповагу до колективу та членів профкому, відмовившись взяти участь в засіданні профкому та надати пояснення щодо причин вчинення своїх дій, але враховуючи всі ті зауваження в.о. директора та письмове обґрунтування юрисконсульта вирішили надати згоду на його звільнення.

При цьому, члени профкому, розглядаючи питання надання згоди звільнення працівника, обмежились лише поданням в.о. директора та юридичним висновком, не встановили чи застосовувались до працівника заходи дисциплінарного стягнення у вигляді догани протягом року, чи дійсно дії, описані в юридичному висновку підпадають під ознаки систематичних дисциплінарних проступків.

Вказав, що рішення профкому - надання згоди в.о. директора на його звільнення, а не надання згоди на звільнення працівника.

Крім цього зазначив, що за весь свій трудовий стаж до нього не застосовувались заходи дисциплінарного стягнення, натомість неодноразово оголошувалися подяки за високі показники в роботі, за активну участь в роботі.

Просив визнати незаконним та скасувати наказ Державного підприємства Чернівецький науково - дослідний та проектний інститут землеустрою № 15-к від 05.12.2019 року Про звільнення з роботи , яким його звільнено з посади завідувача сектору проектно-технічної документації 05.12.2019 у зв`язку із систематичним невиконанням без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку на підставі п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, поновити його на роботі та стягнути середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Стягнути з відповідача судові витрати, пов*язані з розглядом справи.

Ухвалою від 12.02.2020 року відкрито спрощене провадження у справі з повідомленням (викликом) сторін та встановлені сторонам строки для подачі відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечення (а.с.76).

16.03.2020 року Відповідачем подано відзив на позов , згідно якого відповідач заперечує проти позову. Вказував, що за час роботи ОСОБА_2 на їхньому підприємстві, до них неодноразово надходили скарги замовників щодо невиконання у визначені строки робіт. Так протягом першого півріччя 2019р. виявлено ряд справ з допущеними ОСОБА_2 порушень: договір №297 від 13.06.2018р. - заявник ОСОБА_8 ; договір №347 від 04.07.2018р. - заявник ОСОБА_9 ; договір №67 від 09.02.2018р. - заявник ОСОБА_10 ; договір №68 від 09.02.2018р. - заявник ОСОБА_11 ; договір №66 від 09.02.2018р. - заявник ОСОБА_12 . Зазначені вище матеріали технічних документацій неодноразово передавались на підпис сертифікованому інженер-землевпоряднику в.о. директора інституту ОСОБА_5 . У зв`язку з виявленими в них порушеннями, матеріали відправлялись на опрацювання ОСОБА_2 . Виконавець ігноруючи доручення керівника, повторно давав ці ж документи на підпис без усунення зауважень. Зважаючи на відсутність реакції на доручення керівника, які тривалий час надавались позивачу, з метою уникнення претензій з боку замовників, вони були передані у роботу до іншого спеціаліста Інституту. Зазначені події тривали з липня 2019 року та до встановлення факту постійного невиконання своїх обов`язків позивачем. Вищезазначені договори укладались на термін до шести місяців, додаткові угоди на продовження строків не укладались. На виконання згаданих договорів ОСОБА_2 неякісно виконано технічну документацію. Всі вищезазначені справи були вилучені у ОСОБА_2 та передані у роботу іншому спеціалісту з метою проведення достовірності матеріалів, результатом якого було безкоштовне перероблення технічної документації по кожному договору за рахунок коштів підприємства. Вартість виготовлення однієї технічної документації становить 2000 грн., а отже, підприємство недоотримало кошти за надані послуги у сумі не менше 10000 грн. Перевиготовлення згаданих матеріалів триваюча у часі робота, а тому констатувати факт порушення можливо було тільки після реєстрації земельних ділянок, які відбулись в листопаді місяці 2019р.

Зазначав, що у відповідності до ч.3 ст 149 КЗпП України, - при обранні виду стягнення власник або уповноважений орган повинен врахувати ступінь тяжкості проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок і попередню роботу працівника. Зважаючи на вищевказані порушення, підприємством було досліджено особову справу ОСОБА_2 та встановлено, що останній неодноразово притягувався до відповідальності за аналогічні порушення та невиконання доручень керівника. Так, наказом №92 від 20.12.2004р. за недотримання строків в договорах із замовниками, зволікання виконання робіт по видачі державних актів взамін сертифікатів, за що позивачу оголошено сувору догану. Наказом №4-к від 12.02.2005р. за аналогічні правопорушення позивача понижено в посаді. Наказом №50 від 22.07.2010р. на підставі постанови від 14.07.2010 прокуратури Шевченківського району м. Чернівці позивачу винесено догану із занесенням в особову справу. Наказом №54 від 07.12.2011р. в черговий раз за однотипні порушення ОСОБА_2 притягнуто до дисциплінарної відповідальності. Наказом №4 від 17.01.2012р. Про результати проведення перевірки достовірності подання звітів про виконання виробничих завдань ОСОБА_2 суворо попереджено за подання недостовірних звітів та списання невиконаних робіт. Наказом №34 від 22.08.2012р. знову суворо попереджено ОСОБА_2 за подання недостовірних звітів. Наказом №39 від 09.10.2012р. ОСОБА_2 за перевищення своїх посадових обов`язків попереджено про настання відповідальності. Наказом №27 від 24.12.2013р. за складання недостовірних звітів позивачу оголошено догану. Наказом №9 від 08.04.2016р. за порушення трудової дисципліни у вигляді невиконання службових обов`язків попереджено про настання дисциплінарної відповідальності.

Вказував, що ОСОБА_2 постійно допускав однотипні правопорушення, за які систематично притягався до дисциплінарної відповідальності, неодноразово надавав пояснення, якими визнавав свої діяння.

Так, з липня 2019 року справи, які брались до аналізу виконання посадових обов`язків та перебували в роботі ОСОБА_2 постійно відправлялись на доопрацювання. Пояснення останні по даним справам отримані в листопаді 2019р.

Враховуючи те, що правопорушення, вчинене позивачем, носить характер триваючого, а саме: звернення громадян надходили в липні 2019р., а підтвердження відповідності документації вимогам чинного законодавства встановлено в листопаді 2019р., говорити про пропуск строку для притягнення до відповідальності не обґрунтовано. Зокрема, Інститутом під час проведення інвентаризації виявлено на балансі підприємства рухоме майно до якого не було доступу. Було встановлено, що доступ до майна має ОСОБА_2 , та певний час перебуваючи на посаді в.о. заступника директора інституту користувався нерухомим майном підприємства у власних цілях, а саме: розміщував особисті речі та особистий автотранспорт у металевому гаражі №1 (інв.№ 1030311). 18.10.2019р. в.о. директор інституту звернувся усно з вимогою звільнити займане позивачем приміщення та повернути ключі від металевого гаражу (лист №244 від 18.10.2019), даючи пояснення на дану вимогу, ОСОБА_2 зазначив, що у металевому гаражі знаходяться його особисті речі, але ключі від вищезазначеного нерухомого майна так і не повернув. Така поведінка свідчить про невиконання доручень керівника, створення перешкод в користуванні державною власністю та містить ознаки адміністративного правопорушення. Просив відмовити в задоволенні позову.

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, просила позов задовольнити.

Представник відповідача Гамаль А.В. позовні вимоги не визнав, посилаючись на відзив, просив в задоволенні позову відмовити.

Суд, вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового розгляду справи, оцінивши в сукупності наявні у справі докази, приходить до переконання, що в задоволенні позову слід відмовити, виходячи із наступних підстав.

В силу вимог ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з вимогами ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено , що наказом №146-к від 17.10.1984 року ОСОБА_2 прийнято на посаду інженера ОПІ №2 Чернівецького філіалу інституту Укрземпроект, яке згодом було перейменовано на ДП Чернівецький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою (а.с.120).

За період трудової діяльності ОСОБА_2 обирав посади інженера І, ІІ, ІІІ категорії, головного спеціаліста, завідуючого сектором, виконуючого заступника директора (а.с.14 - 18).

24 липня 2014 року відповідно до наказу № 18-к ОСОБА_2 був переведений на посаду завідуючого сектором з посадовим окладом згідно штатного розкладу (а.с.20).

З посадовою інструкцією завідуючого сектору відділу топографо-геодезичних, картографічних та землевпорядних робіт ОСОБА_2 був ознайомлений 04.08.2014 року (а.с.23-25).

На посаду виконуючого обов`язки заступника директора ДП Чернівецький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою завідувач сектору №5 ОСОБА_2 був призначений з 16 серпня 2017 року відповідно до наказу № 17-к від 16 серпня 2017 року (а.с.21).

Наказом №20-к від 01 серпня 2018 року у зв`язку з невиконанням плану науково-технічних робіт та відсутності в поясненнях ОСОБА_2 об`єктивних причин невиконання покладених на нього обов`язків, з останнього знято виконання обов`язків заступника директора ДП Чернівецький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою з 01 серпня 2018 року. Одночасно попереджено, що за невиконання посадових обов`язків та доручень керівництва ОСОБА_2 може бути притягнуто до відповідальності. (а.с.22).

Наказом ДП Чернівецький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою від 08 травня 2019 року ОСОБА_2 було притягнуто до дисциплінарної відповідальності шляхом оголошення догани за неналежне виконання службових обов`язків, які виявились у допущенні порушення норм законодавства, ігноруванні доручень, розпоряджень та вимог керівника щодо надання обґрунтованих письмових пояснень та неналежне виконання своїх посадових обов`язків. (а.с.30).

Підставою оголошення догани є юридичний висновок від 06.05.2019р., пояснення ОСОБА_2 від 17.04.2019 року, акт від 06.05.2019 року фіксації відмови від надання пояснення на лист від 24.04.2019 року. Зі змісту юридичного висновку вбачається, що ОСОБА_2 порушив норми законодавства в землевпорядній сфері, наявна невідповідність технічної документації, яка слугуватиме відмовою в проведенні державної реєстрації земельної ділянки, ігнорування доручень, розпоряджень та вимог керівника щодо надання обґрунтованих письмових пояснень (а.с.31-35).

Наказом Державного підприємства Чернівецький науково - дослідний та проектний інститут землеустрою № 15-к від 05.12.2019 року ОСОБА_2 було звільнено з посади завідувача сектору проектно-технічної документації, у зв`язку із систематичним невиконанням без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України. (а.с.39).

Підставою для звільнення позивача був юридичний висновок від 08.11.2019р., копії наказів про оголошення догани за порушення трудової дисципліни, пояснення ОСОБА_2 , виписка з протоколу засідання профспілкового комітету. (а.с.39).

В юридичному висновку від 08 листопада 2019 року зазначено, що зважаючи на тяжкість наслідків котрі могли б настати при реєстрації земельної ділянки, ігнорування доручень, розпоряджень та вимог керівника щодо надання обґрунтованих письмових пояснень, а також на наявні протягом року накази про дисциплінарне стягнення у зв`язку з порушенням трудової дисципліни, юрисконсульт ДП Чернівецький науково - дослідний та проектний інститут землеустрою вважає за можливе притягнути ОСОБА_2 до дисциплінарного стягнення шляхом розірвання трудового договору з послідуючим погодженням профспілковим органом. (а.с. 40 - 46).

Протоколом Первинної профспілкової організації ДП Чернівецький науково - дослідний та проектний інститут землеустрою №1 від 22 листопада 2019 року постановлено надати згоду в.о. директору ОСОБА_5 на звільнення ОСОБА_2 (а.с. 51).

За змістом ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.

Статтею 149 КЗпП України передбачено, що до застосування до порушника дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

З метою встановлення причин порушення трудової дисципліни 26.07.2019 року ОСОБА_2 було вручено лист щодо надання пояснень про вчиненні дії. У власних поясненнях ОСОБА_2 визнав допущені ним порушення, та повідомив про їх усунення (а.с.40-46).

Крім того, на звернення в.о. директора ДП Чернівецький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою ОСОБА_5 щодо повернення ключів від металевого гаражу в„–1 , ОСОБА_2 повідомив, що ключі поверне після того, як забере особисті речі з даного гаражу (а.с.167-168).

05.12.2019 року на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України позивача було звільнено з посади завідувача сектору проектно-технічної документації, у зв`язку із систематичним невиконанням без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку, що підтверджується наказом ДП Чернівецький науково - дослідний та проектний інститут землеустрою №15-к від 05.12.2019 року (а.с.39).

Перевіряючи законність звільнення ОСОБА_2 з посади завідувача сектору проектно-технічної документації ДП Чернівецький науково - дослідний та проектний інститут землеустрою , суд встановив, що в роботі позивача постійно виявлялись систематичні порушення трудової дисципліни, зокрема за недотримання строків в договорах із замовниками, зволікання виконання робіт по видачі державних актів взамін сертифікатів, подання недостовірних звітів та списання невиконаних робіт, перевищення посадових обов`язків, порушення трудової дисципліни, відмовлення виконувати доручення, розпорядження та вимоги керівника. Допускаючи постійно однотипні правопорушення, ОСОБА_2 систематично притягався до дисциплінарної відповідальності (наказ №92 від 20.12.2004р.; наказ №4-к від 12.02.2005р.; наказ №50 від 22.07.2010р.; наказ №54 від 07.12.2011р.; наказ №4 від 17.01.2012р.; наказ №34 від 22.08.2012р.; наказ №39 від 09.10.2012р.; наказ №27 від 24.12.2013р.; наказ №9 від 08.04.2016р.; наказ №20-к від 01.08.2018 р.; наказ №15 від 08.05.2019р.), неодноразово надавав пояснення, визнававши свою провину (а.с.22, 30, 134, 142, 144, 146, 147, 148, 153, 155, 156, 160-162, 165 ).

На виконання вимог ст.43 КЗпП України Первинна профспілкова організація ДП Чернівецький науково - дослідний та проектний інститут землеустрою розглянула подання в.о. директора Інституту Щербаєва Д.А. щодо надання згоди на звільнення з роботи ОСОБА_2 .

Згідно ч. 1, 2, 3 ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.

У випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п`ятнадцятиденний строк обґрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником.

Подання власника або уповноваженого ним органу має розглядатися у присутності працівника, на якого воно внесено. Розгляд подання у разі відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою. За бажанням працівника від його імені може виступати інша особа, у тому числі адвокат. Якщо працівник або його представник не з`явився на засідання, розгляд заяви відкладається до наступного засідання у межах строку, визначеного частиною другою цієї статті. У разі повторної неявки працівника (його представника) без поважних причин подання може розглядатися за його відсутності.

Про розгляд матеріалів профспілковою організацією ОСОБА_2 . повідомлявся двічі та 20.11.2019 року був складений відповідний акт про те, що ОСОБА_2 категорично відмовлявся ознайомитися із запрошеннями прийти на засідання профкому, а тому вирішено розглядати подання керівника Інституту на профкомі без участі останнього (а.с.48-50).

22.11.2019 року на засіданні Первинної профспілкової організації ДП Чернівецький науково - дослідний та проектний інститут землеустрою було надано згоду в.о. директора Інституту ОСОБА_5 на звільнення ОСОБА_2 , що підтверджується протоколом засідання № 1 від 22.11.2019 року (а.с.51).

Відповідно до п. 4.1 посадової інструкції завідуючого сектору відділу топографо-геодезичних, картографічних та землевпорядних робіт, яка визначає функціональні обов`язки, розкриває зміст робіт (посадових обов`язків), які має виконувати працівник, визначає та наводить делеговані працівникові правові засоби, за допомогою яких забезпечується виконання покладених на нього завдань та обов`язків, містить показники особистої відповідальності за неякісне і несвоєчасне виконання покладених обов`язків, порушення правил внутрішнього трудового розпорядку підприємства (а.с.23-25).

Пунктом 4.1 Правил внутрішнього трудового розпорядку передбачені обов`язки працівника виконувати своєчасно та в повному обсязі робочі завдання (функціональні обов`язки), забезпечувати належну якість виконуваних робіт, виконувати розпорядження роботодавця, додержуватись вимог охорони праці, техніки безпеки, виробничої санітарії, протипожежної охорони; підтримувати своє робоче місце в чистоті; тощо (а.с.61-70).

Згідно ст. 139 КЗпП України, працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Тобто своєчасне виконання та в повному обсязі завдань, виконання розпоряджень роботодавця, виконання обов`язків, покладених трудовим договором або Правилами внутрішнього трудового розпорядку, є складовою трудової функції, тобто належить до функціональних (посадових) обов`язків позивача.

А тому суд вважає, що систематичне невиконання завідуючим сектору відділу топографо-геодезичних, картографічних та землевпорядних робіт ОСОБА_2 своїх обов`язків, невиконання розпоряджень роботодавця, вимог нормативних актів у сфері землевпорядних відносин, свідчить про факт допущення порушення трудової дисципліни і про вину ОСОБА_2 у таких порушеннях.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у разі систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

З урахуванням положень статті 147 КЗпП України звільнення за передбаченими пунктом 3 статті 40 КЗпП України підставами є заходом стягнення, що застосовується до працівника за порушення ним трудової дисципліни.

Працівник може бути звільнений з роботи на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП України, якщо після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення, яке не втратило юридичної сили за давністю і не зняте достроково (стаття 151 КЗпП України), він знову вчинив проступок на роботі.

При звільненні працівника за цією підставою слід враховувати, що на працівника покладаються обов`язки, які є складовими його трудової функції чи іншими обов`язками, передбаченими правилами внутрішнього трудового розпорядку. Підставою для розірвання трудового договору за пунктом 3 статті 40 КЗпП України є систематичне невиконання працівником трудових обов`язків, яке полягає в тому, що працівник допустив не менше двох дисциплінарних проступків, за перші з яких на нього протягом року роботи перед звільненням застосовувались заходи дисциплінарного стягнення. Оскільки невиконання трудових обов`язків має бути без поважних причин, то обов`язковою умовою для звільнення за пунктом 3 статті 40 КЗпП України є вина працівника в неналежному виконанні трудових обов`язків. При встановленні наявності вини працівника в неналежному виконанні трудових обов`язків слід враховувати як об`єктивні (умови праці), так і суб`єктивні фактори (досвід, кваліфікацію).

Для звільнення працівника за систематичне порушення трудової дисципліни необхідно, щоб працівник вчинив конкретний дисциплінарний проступок, тобто допустив невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків, щоб це невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків було протиправним та винним і носило систематичний характер, а за попередні порушення трудової дисципліни (одне чи декілька) до працівника застосовувались заходи дисциплінарного чи громадського стягнення з додержанням порядку їх застосування, але вони не дали позитивних наслідків і працівник знову вчинив дисциплінарний проступок. Систематичним порушенням трудової дисципліни вважається порушення, вчинене працівником, який і раніше порушував трудову дисципліну, за що притягувався по дисциплінарної відповідальності та порушив її знову.

Звільнення є дисциплінарним стягненням, яке може бути накладено на працівника в місячний строк з дня виявлення проступку. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинні враховувати ступінь тяжкості проступку, спричинену ним шкоду, обставини, за яких скоєно проступок, попередню роботу працівника тощо. Доцільність застосування адміністрацією конкретної міри дисциплінарного стягнення за порушення трудової дисципліни перевіряється судом з урахуванням вищезазначених обставин.

Відповідно до положень статті 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення, як то догана чи звільнення.

Стаття 148 КЗпП України передбачає, що дисциплінарне стягнення застосовується безпосередньо за виявленням проступку. Виявлення проступку означає не лише виявлення факту (події), а й визначення працівника, що порушив трудові обов`язки, характеру порушення, шкідливих наслідків, причинного зв`язку між правопорушенням і шкідливими наслідками, вини працівника.

Відповідно п.п. 22, 23 постанови Пленуму Верховного суду України № 9 „Про практику розгляду судами трудових спорів, у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст. 40, п. 1 ст. 41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147(1), 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника. За передбаченими п. 3 ст. 40 КЗпП України підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Таким чином, в суді доведено, що оскільки позивач неодноразово мав дисциплінарні стягнення за порушення трудової дисципліни, зокрема, востаннє за аналогічні порушення та невиконання доручень керівника йому була 08.05.2019 року оголошена догана (наказ від 08.05.2019 року, а.с.30), та порушив її знову, а саме: не виконав трудових обов`язків, впродовж одного року з дня застосування стягнення за перше порушення, він допустив систематичне порушення трудової дисципліни.

Тобто, в суді доведено, що невиконання трудових обов`язків позивачем було протиправним та винним і носило систематичний характер, тому суд вважає, що звільнення ОСОБА_2 з роботи відповідає вимогам трудового законодавства та порядок його звільнення, встановлений КЗпП України, не порушений.

За таких обставин суд приходить до висновку, що вимоги позивача про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення з роботи та поновлення його на посаді є недоведеними, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Згідно ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.1,2 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ч.1, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, суд вважає, що в задоволенні позову ОСОБА_2 до Державного підприємства Чернівецький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою про визнання незаконним та скасування наказу №15-к від 05.12.2019 року Про звільнення з роботи та його поновлення на роботі і стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 40, 41, 43, 139, 147, 148, 149, 151 КЗпП України, ст.ст. 4, 12, 13, 81, 82, 258, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Державного підприємства Чернівецький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою про визнання незаконним та скасування наказу №15-к від 05.12.2019 року Про звільнення з роботи , яким ОСОБА_2 звільнено з посади завідувача сектору проектно-технічної документації, у зв`язку із систематичним невиконанням без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку на підставі п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України та поновлення ОСОБА_2 на роботі і стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу (в порядку вимог ст.352, 354 ЦПК України) до Чернівецького апеляційного суду через Шевченківський районний суд м.Чернівців або безпосередньо до апеляційної інстанції протягом 30 - ти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Роз`яснити сторонам, що відповідно до пункту 3 розділу ХІІ Прикінцевих положень ЦПК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк на апеляційне оскарження рішення продовжуються на строк дії такого карантину.

СУДДЯ : О.В.Семенко