Постанова

від 09.10.2020 по справі 727/1288/20

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2020 року м. Чернівці

Справа № 727/1288/20

Провадження № 22-ц/822/678/20

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Литвинюк І. М.

суддів: Височанської Н.К., Половінкіної Н.Ю.

секретар - Вовкун Н.Ю.

за участю: представника позивача - ОСОБА_1 , представника відповідача - Гамаля А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 17 червня 2020 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства Чернівецький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою про визнання наказу №15-к від 05 грудня 2019 року про звільнення з роботи незаконним та про його скасування, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, головуючий у І-й інстанції - Семенко О.В.,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 у лютому 2020 року звернувся до суду з позовом до Державного підприємства Чернівецький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою про визнання наказу №15-к від 05 грудня 2019 року про звільнення з роботи незаконним та про його скасування, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що свою трудову діяльність розпочав 17 жовтня 1984 року, будучи прийнятим на посаду інженера інституту Укрземпроект, який згодом був перейменований на ДП Чернівецький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою . Дане підприємство це єдине місце його роботи. За період своєї трудової діяльності був переведений на посади інженера І, ІІ, ІІІ категорії, головного спеціаліста, заступника директора.

24 липня 2014 року відповідно до наказу № 18-к був переведений на посаду завідуючого сектором з посадовим окладом згідно зі штатним розкладом.

16 серпня 2017 року був призначений виконуючим обов`язки заступника директора згідно з наказом № 17-к від 16 серпня 2017 року та 01 серпня 2018 року згідно з наказом № 20-к від 01 серпня 2018 року з нього знято виконання обов`язків заступника директора.

Зазначав, що відповідно до Посадової інструкції він організовує діяльність сектору, забезпечує виконання працівниками сектору своїх посадових обов`язків, бере участь у нарадах, що проводить директор, розробляє посадові інструкції, вирішує питання, що випливають із завдань сектору тощо.

08 травня 2019 року його було притягнуто до дисциплінарної відповідальності шляхом оголошення догани за неналежне виконання службових обов`язків, які виявились у допущенні порушення норм законодавства, ігноруванні доручень, розпоряджень та вимог керівника щодо надання обґрунтованих письмових пояснень та неналежне виконання своїх посадових обов`язків.

Вказував на те, що підставою оголошення догани став юридичний висновок від 06 травня 2019 року, зі змісту якого вбачається, що він порушив строки виконання умов договору із замовником. Щодо даного випадку в своїх поясненнях він зазначив, що при виконанні робіт виникла необхідність додатково виконати геодезичні обміри земельної ділянки, та вказано, що в Державному реєстрі земельних ділянок дана земельна ділянка зареєстрована за ОСОБА_3 , а фактично належить ОСОБА_4 за договором купівлі-продажу.

Наказом Державного підприємства Чернівецький науково - дослідний та проектний інститут землеустрою № 15-к від 05 грудня 2019 року його було звільнено з посади завідувача сектору проектно - технічної документації у зв`язку із систематичним невиконанням без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України.

Підставою для його звільнення став юридичний висновок від 08 листопада 2019 року, згідно з яким відповідач вважає за можливе притягнути до дисциплінарного стягнення завідуючого сектору відділу топографо-геодезичних, картографічних та землевпорядних робіт шляхом розірвання трудового договору з послідуючим погодженням з профспілковим комітетом.

Також з висновку вбачається, що 01 липня 2019 року відповідачу стало відомо про те, що позивачем вчинено дисциплінарні проступки, які полягають у невиконанні договорів із замовниками щодо строків виконання, а також по деяким встановлена невідповідність координат, план меж земельної ділянки не відповідає вимогам законодавства.

Вважає, що перед тим, як надавати такі висновки, особа, яка готувала та підписувала даний висновок, повинна була пересвідчитись чи дійсно порушення, які вказані у юридичному висновку, є прямим невиконанням трудових обов`язків, покладених на позивача трудовим договором. Однак цього не було зроблено.

Просив визнати незаконним та скасувати наказ Державного підприємства Чернівецький науково - дослідний та проектний інститут землеустрою № 15-к від 05 грудня 2019 року Про звільнення з роботи , яким його звільнено з посади завідувача сектору проектно-технічної документації 05 грудня 2019 у зв`язку із систематичним невиконанням без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку на підставі п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, поновити його на роботі та стягнути середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Стягнути з відповідача судові витрати, пов`язані з розглядом справи.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 17 червня 2020 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

На рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 17 червня 2020 року ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Посилається не те, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, незаконним та таким, що прийняте з грубим порушенням норм законодавства.

Зазначає, що звільняючи його за систематичне порушення трудової дисципліни, яке є заходом стягнення, роботодавцем в оскаржуваному наказі не зазначено конкретних фактів порушення ним трудової дисципліни чи невиконання без поважних причин посадових обов`язків, часу та обставин скоєння правопорушення, у чому полягає системність порушення, аргументації щодо необхідності прийняття саме рішення про звільнення.

Відповідачем не надано жодних доказів, що саме на нього покладений обов`язок щодо виконання договорів із землевпорядних робіт.

Встановивши системність правопорушень трудової дисципліни відповідно до наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності в період з 2004 року по 2019 рік, суд не надав оцінки щодо оголошення йому подяк, успішне проходження атестації, виробничим характеристикам.

Розглядаючи питання надання згоди на звільнення працівника, члени профкому обмежились лише поданням в.о. директора та юридичним висновком, не встановили чи застосовувались до працівника заходи дисциплінарного стягнення у вигляді догани протягом року, чи дійсно дії, описані в юридичному висновку, підпадають під ознаки систематичних дисциплінарних проступків.

На апеляційну скаргу Чернівецька філія Державного підприємства Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою подала відзив, у якому просить апеляційне провадження за апеляційної скаргою ОСОБА_2 закрити.

Зазначає, що станом на 17 серпня 2020 року ДП Чернівецький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою на виконання наказу Держгеокадастру України № 23 від 31 січня 2020 року реорганізовано шляхом приєднання в ЧФ ДП Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою . Наказом ДП Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою №14 від 11 червня 2020 року створено Чернівецьку філію без статусу юридичної особи.

Посилається на те, що до відповідача неодноразово надходили скарги від замовників щодо невиконання робіт у визначені строки. Під час проведення дослідження підстав отриманих скарг від замовників протягом першого півріччя 2019 року, виявлено ряд справ з допущеними з вини виконавця порушень, всі скарги стосуються виконавця ОСОБА_2 . У зв`язку з виявленими в них порушеннями, матеріали відправлялися на доопрацювання ОСОБА_2 . Зважаючи на відсутність реакції на доручення керівника, які тривалий час надавались позивачу, з метою уникнення претензій з боку замовників, вони були передані у роботу до іншого спеціаліста Інституту. Зазначені події тривали з липня 2019 року та до встановлення факту постійного невиконання позивачем своїх обов`язків.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частин 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач допустив систематичне порушення трудової дисципліни, оскільки неодноразово мав дисциплінарні стягнення за порушення трудової дисципліни, зокрема, востаннє за аналогічні порушення та невиконання доручень керівника 08 травня 2019 року йому оголошена догана (наказ від 08 травня 2019 року), та порушив її знову, а саме: не виконав трудових обов`язків впродовж одного року з дня застосування стягнення за перше порушення.

Однак колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції.

Матеріалами справи та судом першої інстанції встановлено, що наказом №146-к від 17 жовтня 1984 року ОСОБА_2 прийнято на посаду інженера ОПІ № 2 Чернівецького філіалу інституту Укрземпроект, яке згодом було перейменовано на ДП Чернівецький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою .

За період трудової діяльності ОСОБА_2 обіймав посади інженера І, ІІ, ІІІ категорії, головного спеціаліста, завідуючого сектором, виконуючого заступника директора.

24 липня 2014 року, відповідно до наказу № 18-к, ОСОБА_2 був переведений на посаду завідуючого сектором з посадовим окладом згідно зі штатним розкладом. З посадовою інструкцією завідуючого сектору відділу топографо-геодезичних, картографічних та землевпорядних робіт ОСОБА_2 був ознайомлений 04 серпня 2014 року. На посаду виконуючого обов`язки заступника директора ДП Чернівецький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою завідувач сектору № 5 ОСОБА_2 був призначений відповідно до наказу № 17-к від 16 серпня 2017 року.

Також встановлено, що наказом № 20-к від 01 серпня 2018 року, у зв`язку з невиконанням плану науково-технічних робіт та відсутності в поясненнях ОСОБА_2 об`єктивних причин невиконання покладених на нього обов`язків, з останнього знято виконання обов`язків заступника директора ДП Чернівецький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою з 01 серпня 2018 року. Одночасно попереджено, що за невиконання посадових обов`язків та доручень керівництва ОСОБА_2 може бути притягнуто до відповідальності.

Наказом ДП Чернівецький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою від 08 травня 2019 року ОСОБА_2 притягнуто до дисциплінарної відповідальності шляхом оголошення догани за неналежне виконання службових обов`язків, які виявились у допущенні порушення норм законодавства, ігноруванні доручень, розпоряджень та вимог керівника щодо надання обґрунтованих письмових пояснень та неналежне виконання своїх посадових обов`язків.

Підставою оголошення догани став юридичний висновок від 06 травня 2019 року, пояснення ОСОБА_2 від 17 квітня 2019 року, акт від 06 травня 2019 року фіксації відмови від надання пояснення на лист від 24 квітня 2019 року.

Зі змісту юридичного висновку вбачається, що ОСОБА_2 порушив норми законодавства в землевпорядній сфері, наявна невідповідність технічної документації, яка слугуватиме відмовою в проведенні державної реєстрації земельної ділянки, ігнорування доручень, розпоряджень та вимог керівника щодо надання обґрунтованих письмових пояснень.

З матеріалів справи вбачається, що 22 листопада 2019 року на засіданні Первинної профспілкової організації ДП Чернівецький науково - дослідний та проектний інститут землеустрою , відповідно до протоколу засідання № 1, було надано згоду в.о. директора Інституту Щербаєву Д.А. на звільнення ОСОБА_2 з посади.

Наказом Державного підприємства Чернівецький науково - дослідний та проектний інститут землеустрою № 15-к від 05 грудня 2019 року ОСОБА_2 звільнено з посади завідувача сектору проектно-технічної документації у зв`язку із систематичним невиконанням без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України.

Підставою для звільнення позивача став юридичний висновок від 08 листопада 2019 року, накази про оголошення догани за порушення трудової дисципліни, пояснення ОСОБА_2 , виписка з протоколу засідання профспілкового комітету.

В юридичному висновку від 08 листопада 2019 року зазначено, що зважаючи на тяжкість наслідків, які могли б настати при реєстрації земельної ділянки, ігнорування доручень, розпоряджень та вимог керівника щодо надання обґрунтованих письмових пояснень, а також на наявні протягом року накази про дисциплінарне стягнення у зв`язку з порушенням трудової дисципліни, юрисконсульт ДП Чернівецький науково - дослідний та проектний інститут землеустрою вважає за можливе притягнути ОСОБА_2 до дисциплінарного стягнення шляхом розірвання трудового договору з послідуючим погодженням профспілковим органом.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до пункту 3 статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Звільнення працівника за пунктом 3 частини 1 статті 40 КЗпП України - є видом дисциплінарного стягнення.

До юридичних фактів, які підлягають встановленню при вирішенні спору про законність звільнення з вказаних підстав, відноситься зокрема, чи мав місце дисциплінарний проступок під час раніше застосованих заходів дисциплінарного чи громадського стягнення.

У таких випадках ураховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або не зняті достроково (стаття 151 КЗпП України), і ті громадські стягнення, які застосовані до працівника за порушення трудової дисципліни у відповідності до положення або статуту, що визначає діяльність громадської організації, і з дня накладення яких до видання наказу про звільнення минулого не більше одного року.

Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів (зі змінами та доповненнями), за передбаченими пунктом 3 статті 40 КЗпП України підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або не зняті достроково (стаття 151 КЗпП України).

У пункті 22 вищевказаної постанови роз`яснено, що у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясовувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 статті 40, пункту 1 статті 41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку; невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності; невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків повинно бути систематичним; враховуються тільки дисциплінарні й громадські стягнення, які накладаються трудовими колективами і громадськими організаціями відповідно до їх статутів; з моменту виявлення порушення до звільнення може минути не більше місяця.

При притягненні працівника до даного виду відповідальності роботодавець повинен навести конкретні факти допущеного ним невиконання або неналежного виконання покладених на нього трудових обов`язків, роз`яснити ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, врахувати обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 18 квітня 2019 року у справі №234/3957/17 (провадження № 61-17400св18).

Проте, як вбачається з оскаржуваного наказу про звільнення від 05 грудня 2019 року № 15-К, відповідачем не зазначено, в чому саме полягає систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на ОСОБА_2 трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Крім того, відповідач, як на підставу звільнення, посилається на юридичний висновок, копії наказів про оголошення догани за порушення трудової дисципліни, пояснення ОСОБА_2 та виписки з протоколу засідання профспілкового комітету.

Отже, звільняючи ОСОБА_2 за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку, роботодавцем не зазначено про вчинення ним без поважних причин конкретного дисциплінарного проступку, тобто, що він допустив невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків, що носило систематичний характер, що є необхідною умовою такого звільнення, що є неприпустимим при дотриманні гарантій забезпечення права громадян на правовий захист від необґрунтованого і незаконного звільнення з роботи.

Відповідно до статті 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Згідно з частиною першою статті 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.

Дисциплінарне стягнення не може бути накладено пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Як вбачається з матеріалів справи, дисциплінарне стягнення на позивача ОСОБА_2 накладено наказом ДП Чернівецький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою від 05 грудня 2019 року, тоді як факти порушення, що стали підставою для звільнення позивача з роботи, були відомі відповідачу ще в липні 2019 року.

Дані обставини підтверджуються матеріалами справи, зокрема юридичним висновком від 08 листопада 2019 року № 2, який став підставою для звільнення позивача з посади.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що встановлений законодавством місячний строк для застосування дисциплінарного стягнення має обраховуватися з липня 2019 року, а тому він є пропущеним.

Статтею 149 КЗпП України передбачено, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

Пояснення порушника трудової дисципліни є однією з важливих форм гарантій, наданих порушнику для захисту своїх законних прав та інтересів, направлених проти безпідставного застосування стягнення.

Як вбачається з пояснень позивача від 18 жовтня 2019 року, які зазначені в наказі від 05 грудня 2019 року № 15-к як одна з підстав для його звільнення, в них мова йде про передачу ключа від гаража, власником якого є відповідач, однак щодо подій та допущених порушень, які відображені в юридичному висновку, жодних пояснень від ОСОБА_2 відповідач не отримував.

З огляду на викладене, колегія суддів прийшла до висновку про незаконність звільнення позивача ОСОБА_2 з посади завідувача сектору проектно-технічної документації за пунктом 3 статті 40 КЗпП України, у зв`язку з чим вважає, що наявні правові підстави для поновлення незаконно звільненого працівника на роботі.

За правилами частини другої статті 235 КЗпП України при ухваленні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

У Постанові Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами трудових спорів № 9 від 06 листопада 1992 року зазначено, що орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи.

Задовольняючи позов про виплату позивачу середнього заробітку за період з 05 грудня 2019 року по 09 жовтня 2020 року, апеляційний суд виходить з того, що середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України "Про оплату праці" за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року N 100 (далі - Порядок).

З урахуванням цих норм, зокрема, абзацу 3 пункту 2 Порядку, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата.

Враховуючи, що порушення прав працівника ОСОБА_2 відбулося в грудні 2019 року, середня заробітна плата позивача повинна обчислюватися з виплат, отриманих ним за жовтень і листопад 2019 року.

Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - календарних днів за цей період.

Розраховуючи середній заробіток з дотриманням вищенаведених вимог законодавства, колегія суддів виходить з того, що сума нарахованого доходу ОСОБА_2 за жовтень 2019 року складає 2 845, 23 грн, а за листопад 2019 року - 4 173 грн. За період з 05 грудня 2019 року по 09 жовтня 2020 року кількість днів вимушеного прогулу ОСОБА_2 становить 212 робочих дні.

Отже, розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивача буде таким: сумарна кількість робочих днів, фактично відпрацьованих протягом 2-х місяців (жовтень + листопад 2019 року) = 36 робочих днів; середньоденна заробітна плата (2 845.23+4 173):36 = 194,95 грн; сума оплати вимушеного прогулу за період з 05 грудня 2019 року по 09 жовтня 2020 року складає 194,95*212 = 41 329,40 грн.

З огляду на викладене, з відповідача на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 05 грудня 2019 року по 09 жовтня 2020 року у розмірі 41 329,40 грн.

Відповідно до пунктів 1, 3, 4 частини 1 статті 376 ЦПК України однією з підстав для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи положення зазначеної норми процесуального закону, норми матеріального права, фактичні обставини справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 .

За змістом частин першої, другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини перша, друга статті 133 ЦПК України).

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно з частиною 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

З матеріалів справи вбачається, що інтереси ОСОБА_2 у суді першої інстанції та в суді апеляційної інстанції представляла адвокат Ісар О.Я., яка діяла на підставі договору про надання правової допомоги від 10 січня 2020 року. На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції представник позивача подала до суду першої інстанції акт виконаних робіт від 07 лютого 2020 року, в якому міститься детальний опис робіт, та квитанцію № 1 від 07 лютого 2020 року на суму 15 000 грн. За участь адвоката в суді апеляційної інстанції ОСОБА_2 понесено витрати на правничу допомогу в розмірі 7 000 грн, що підтверджується актом виконаних робіт № 2 від 14 липня 2020 року та квитанцією до прибуткового касового ордеру № 3 від 14 липня 2020 року.

Відповідно до пунктів 1, 2, 4, 5, 6, 12 частини третьої статті 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Зі змісту статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.

При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).

Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Таку правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони викладено у Додатковій Постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року, справа №755/9215/15-ц провадження № 14-382цс19, у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 у справі №922/445/19, від 22 листопада 2019 у справі №902/347/18, від 06 грудня 2019 у справі №910/353/19.

Від відповідача клопотань про зменшення розміру витрат на правничу допомогу чи заперечень щодо неспівмірності цих витрат до суду першої та апеляційної інстанції не надходило.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що у разі відсутності заперечень з боку відповідача проти розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, суд не може з власної ініціативи зменшувати їх розмір.

Оскільки зазначені витрати підтверджуються доказами надання адвокатом правничих послуг, колегія суддів вважає, що витрати ОСОБА_2 на професійну правничу допомогу підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, з відповідача на користь ОСОБА_2 слід стягнути 21 000 грн понесених витрат на професійну правничу допомогу.

Виходячи з того, що задоволено вимогу немайнового характеру про поновлення на роботі та вимогу майнового характеру про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, судовий збір за подачу позовної заяви та за перегляд справи в суді апеляційної інстанції становить 4 204 грн.

В порядку розподілу судових витрат, відповідно до статті 141 ЦПК України, враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору, вказана сума судового збору підлягає до стягнення з відповідача на користь держави.

Керуючись статтями 367, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 17 червня 2020 року скасувати.

Позов ОСОБА_2 до Державного підприємства Чернівецький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою про визнання наказу №15-к від 05 грудня 2019 року про звільнення з роботи незаконним та про його скасування, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу задовольнити.

Визнати незаконним наказ Державного підприємства Чернівецький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою від 05 грудня 2019 року № 15-К про звільнення ОСОБА_2 з посади завідувача сектору проектно-технічної документації 05 грудня 2019 року у зв`язку з систематичним невиконанням без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку, п. 3 ст. 40 КЗпП України.

Поновити ОСОБА_2 на посаді завідувача сектору проектно-технічної документації Державного підприємства Чернівецький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою з 05 грудня 2019 року.

Стягнути з Державного підприємства Чернівецький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою (ЄДРПОУ 00710167, м. Чернівці, вул. Героїв Майдану, 194А) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого по АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 41 329 гривень 40 копійок з відрахуванням податків та інших обов`язкових платежів.

Допустити негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_2 на роботі та стягнення заробітної плати за один місяць.

Стягнути з Державного підприємства Чернівецький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою (ЄДРПОУ 00710167, м. Чернівці, вул. Героїв Майдану, 194А) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого по АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 21 000 (двадцять одну тисячу) гривень, понесених витрат на професійну правничу допомогу в суді першої та апеляційної інстанцій.

Стягнути з Державного підприємства Чернівецький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою (ЄДРПОУ 00710167, м. Чернівці, вул. Героїв Майдану, 194А) на користь держави 4 821 (чотири тисячі вісімсот двадцять одну) гривню 07 копійок судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повна постанова складена 19 жовтня 2020 року.

Головуючий І.М. Литвинюк

Судді: Н.К. Височанська

Н.Ю. Половінкіна