Постанова

від 16.12.2020 по справі 727/1288/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

16 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 727/1288/20

провадження № 61-16536 св 20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду : Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - ОСОБА_2 ,

відповідач - державне підприємство Чернівецький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою , правонаступником якого є Чернівецька філія державного підприємства Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу державного підприємства Чернівецький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою , правонаступником якого є Чернівецька філія державного підприємства Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою , на постанову Чернівецького апеляційного суду від 09 жовтня 2020 року у складі колегії суддів: Литвинюк І. М., Височанської Н. К., Половінкіної Н. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до державного підприємства Чернівецький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою (далі - ДП Чернівецький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою , підприємство), правонаступником якого є Чернівецька філія державного підприємства Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою (далі - ЧФ ДП Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою ), про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Позовна заява мотивована тим, що з 17 жовтня 1984 року він працював інженером інституту Укрземпроект, який був перейменований на ДП Чернівецький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою . За час трудової діяльності його неодноразово переводили на різні посади. 24 липня 2014 року наказом відповідача № 18-к його було переведено на посаду завідуючого сектором. 16 серпня 2017 року наказом відповідача № 17-к він був призначений виконуючим обов`язки заступника директора, 01 серпня 2018 року згідно з наказом від 01 серпня 2018 року № 20-к з нього знято виконання обов`язків заступника директора.

Відповідно до Посадової інструкції завідуючого сектором він організовує діяльність сектору, забезпечує виконання працівниками сектору своїх посадових обов`язків, бере участь у нарадах, що проводить директор, розробляє посадові інструкції, вирішує питання, що випливають із завдань сектору тощо.

08 травня 2019 року його було притягнуто до дисциплінарної відповідальності шляхом оголошення догани за неналежне виконання службових обов`язків, які виявились у допущенні порушення норм законодавства, ігноруванні доручень, розпоряджень та вимог керівника щодо надання обґрунтованих письмових пояснень та неналежне виконання своїх посадових обов`язків.

Вказував на те, що підставою оголошення догани став юридичний висновок від 06 травня 2019 року, зі змісту якого вбачається, що він порушив строки виконання умов договору із замовником. Щодо цього випадку у поясненнях він зазначив про те, що при здійсненні робіт виникла необхідність додатково виконати геодезичні обміри земельної ділянки, також ним було вказано, що у Державному реєстрі земельних ділянок зареєстрована земельна ділянка за ОСОБА_3 , а фактично належить ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу.

Наказом від 05 грудня 2019 року № 15-к ДП Чернівецький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою його звільнено з роботи на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України, у зв`язку із систематичним невиконанням без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Підставою для його звільнення став юридичний висновок від 08 листопада 2019 року, згідно з яким відповідач вважав за можливе накласти на нього дисциплінарне стягнення шляхом розірвання трудового договору з послідуючим погодженням з профспілковим комітетом. З вищевказаного висновку вбачається, що 01 липня 2019 року відповідачу стало відомо про те, що ним вчинено дисциплінарні проступки, які полягають у невиконанні договорів із замовниками щодо строків виконання, а також по деяким встановлена невідповідність координат.

Відповідачем не досліджено, чи дійсно вказаний проступок є прямим невиконанням трудових обов`язків, покладених на нього трудовим договором, чим порушено його трудові права, унаслідок чого незаконно винесено наказ про його звільнення з роботи. Крім того, надана 22 листопада 2019 року профспілковим комітетом згода на його звільнення є незаконною, оскільки не встановлено, чи застосовувались до нього дисциплінарне стягнення у вигляді догани, чи допускались ним систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором.

З урахуванням викладеного ОСОБА_1 просив суд визнати незаконним та скасувати наказ від 05 грудня 2019 року № 15-к ДП Чернівецький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою про його звільнення з роботи, поновити його на роботі та стягнути середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 17 червня 2020 року у складі судді Семенка О. В. у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Судове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що на позивача неодноразово накладалися дисциплінарні стягнення за порушення трудової дисципліни, зокрема, востаннє 08 травня 2019 року також за невиконання доручень керівника, наказом відповідача йому була оголошена догана. Проте ОСОБА_1 знов допустив порушення трудової дисципліни, а саме повторно не виконав трудових обов`язків, упродовж одного року з дня застосування попереднього дисциплінарного стягнення, тобто підтверджено факт того, що позивачем було допущено систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Таким чином, невиконання трудових обов`язків ОСОБА_1 носило систематичний характер, тому його звільнення відбулось з дотриманням положень трудового законодавства. Крім того, протоколом Первинної профспілкової організації ДП Чернівецький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою від 22 листопада 2019 року № 1 надано згоду на звільнення ОСОБА_1 .

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Чернівецького апеляційного суду від 09 жовтня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано. Позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано незаконним наказ від 05 грудня 2019 року № 15-К ДП Чернівецький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою про звільнення ОСОБА_1 з посади завідувача сектору проектно-технічної документації на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України, у зв`язку з систематичним невиконанням без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку. Поновлено ОСОБА_1 на посаді завідувача сектору проектно-технічної документації ДП Чернівецький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою з 05 грудня 2019 року. Стягнуто з ДП Чернівецький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу у розмірі 41 329,40 грн з відрахуванням податків та інших обов`язкових платежів. Допущено негайне виконання рішення у частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення заробітної плати за один місяць. Стягнуто з ДП Чернівецький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою на користь ОСОБА_1 21 000 грн, понесених витрат на професійну правничу допомогу у судах першої та апеляційної інстанцій. Стягнуто з ДП Чернівецький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою на користь держави 4 821,07 грн судового збору.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що, звільняючи ОСОБА_1 за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку, відповідачем, як роботодавцем, не зазначено про вчинення ним без поважних причин конкретного дисциплінарного проступку, тобто не підтверджено факт того, що він допустив невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків, яке носило систематичний характер. У наказі відповідача від 05 грудня 2019 року № 15-К про звільнення позивача підприємством не зазначено, у чому саме полягає систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на ОСОБА_1 трудовим договором.

Встановлений законодавством місячний строк для застосування дисциплінарного стягнення має обчислюватися з липня 2019 року, а тому він пропущений відповідачем, оскільки факт порушення трудових обов`язків, який став підставою для звільнення позивача, був відомий підприємству у липні 2017 року. У поясненнях позивача від 18 жовтня 2019 року, які зазначені у наказі відповідача від 05 грудня 2019 року № 15-к, як одна з підстав для звільнення ОСОБА_1 , вказано про передачу ключа від гаража, власником якого є підприємство, проте відповідач пояснень щодо подій та допущених порушень, які відображені в юридичному висновку, від позивача не отримав. Отже, звільнення позивача з роботи відбулось з порушенням положень КЗпП України, тому на його користь підлягає стягненню середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача понесених останнім витрат на професійну правничу допомогу, для підтвердження чого надані докази. Від відповідача клопотань про зменшення розміру цих витрат не надходило, суд з власної ініціативи не може зменшувати розмір витрат на професійну правничу допомогу.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі ДП Чернівецький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою , правонаступником якого є ЧФ ДП Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою , просить оскаржувану постанову апеляційного суду скасувати й залишити у силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 727/1288/20 з Шевченківського районного суду м. Чернівці.

У листопаді 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що у роботі позивача постійно виявлялись систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором, зокрема недотримання строків у договорах із замовниками, зволікання виконання робіт по видачі державних актів взамін сертифікатів, подання недостовірних звітів та списання невиконаних робіт, перевищення посадових обов`язків, порушення трудової дисципліни, відмови виконувати доручення, розпорядження та вимоги керівника. ОСОБА_1 систематично притягувався до дисциплінарної відповідальності за вищевказані порушення трудової дисципліни, що підтверджується відповідними наказами ДП Чернівецький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою . Протоколом Первинної профспілкової організації ДП Чернівецький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою від 22 листопада 2019 року № 1 надано згоду на звільнення ОСОБА_1 .

Відповідачем дотримано встановлений законодавством шестимісячний строк для накладення на відповідача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення, оскільки 18 липня 2019 року громадяни звернулись до відповідача зі скаргою на бездіяльність позивача, звільнення якого відбулось у грудні 2019 року, тобто через 5 місяців. Позивач надавав письмові пояснення, в яких визнав допущені ним порушення у роботі та повідомляв про їх усунення.

Апеляційний суд не врахував клопотання ЧФ ДП Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою щодо зміни відповідача на належного, оскільки ДП Чернівецький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою наказом Держгеокадастру України від 31 січня 2020 року № 23 реорганізовано шляхом приєднання до ЧФ ДП Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою .

Відсутні докази щодо обсягу наданих представником позивача юридичних послуг з розрахунком витраченого часу, а наявний лише акт виконаних робіт без зазначення конкретних вчинених дій адвокатом для захисту інтересів позивача, тому розмір витрат на професійну правничу допомогу є необґрунтованим.

Доводи особи, яка подала відзив

У грудні 2020 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - подала відзив на касаційну скаргу, посилаючись на те, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду є законним і обґрунтованим, доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на його законність не впливають. ДП Чернівецький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою перебуває у стадії припинення, проте його не виключено з Єдиного державного реєстру юридичних осіб. Таким чином, ЧФ ДП Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою не зазначено, чим порушено його права. Звільнення позивача з роботи відбулось з порушенням положень трудового законодавства, оскільки ним не допускалось систематичного невиконанням без поважних причин трудових обов`язків.

Представником позивача було надано до апеляційного суду всі докази, у тому числі акти виконаних робіт та квитанцію про оплату адвокатських послуг. Акти виконаних робіт містять детальний опис із зазначенням витраченого адвокатом часу та здійсненного обсягу робіт.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження

у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувана постанова апеляційного суду ухвалена з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

У частині першій статті 147 КЗпП України передбачено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення.

Порядок застосування дисциплінарних стягнень визначений статтею 149 КЗпП України.

За правилами вказаної статті до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір , укладенийна невизначений строк, а також строковий трудовий договірдо закінчення строку його чинності можутьбути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Аналіз зазначеної норми права свідчить про те, що при звільненні працівника за систематичне порушення трудової дисципліни, яке є заходом стягнення, необхідною умовою такого звільнення є вчинення ним конкретного дисциплінарного проступку, тобто він допустив невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків, що носило систематичний характер, а за попереднє порушення трудової дисципліни до такої особи застосовувались заходи дисциплінарного чи громадського стягнення, які не втратили юридичної сили за давністю й не зняті.

Отже, до юридичних фактів, які підлягають встановленню при вирішенні спору про законність звільнення з вищевказаних підстав, відноситься обставина про те, чи мав місце дисциплінарний проступок під час раніше застосованих заходів дисциплінарного чи громадського стягнення .

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів судам роз`яснено, що за передбаченими пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або зняті достроково (стаття 151 КЗпП України), і ті громадські стягнення, які застосовані до працівника за порушення трудової дисципліни у відповідності до положення або статуту, що визначає діяльність громадської організації, і з дня накладення яких до видання наказу про звільнення минулого не більше одного року.

Апеляційний суд, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, вірно застосувавши норми матеріального права, дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідачем, як роботодавцем, не зазначено, яке саме систематичне невиконання трудових обов`язків було допущено позивачем та в чому це виявлялося.

Верховний Суд погоджується з висновком апеляційного суду про те, що в оспорюваному наказі відповідача від 05 грудня 2019 року № 15-К про звільнення ОСОБА_1 підприємством не зазначено, у чому саме полягає систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на позивача трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Таким чином, апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що звільнення позивача з роботи відбулося з порушенням трудового законодавства, унаслідок чого на користь ОСОБА_1 вірно стягнуто середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, розмір якого визначено відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.

Крім того, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що з численних порушень позивачем посадових обов`язків мали місце такі, які знаходяться за межами строку притягнення до дисциплінарної відповідальності, а тому не становлять систему порушень, оскільки систематичним порушенням вважається таке, яке вчинено після притягнення працівника до відповідальності та полягає у тому, що незважаючи на застосування дисциплінарного стягнення, працівник знову скоїв порушення, а тому пункт 3 частини першої статті 40 КЗпП України не може бути застосовано.

Апеляційний суд дійшов вірного висновку про те, що у письмових поясненнях позивача, які також були підставою для винесення відповідачем оспорюваного наказу про звільнення, вказано ОСОБА_1 лише про передачу ключа від гаража, власником якого є відповідач. Таким чином, пояснень від позивача відповідач щодо подій та допущених ним порушень, які відображені у юридичному висновку, не отримав, що спростовує доводи касаційної скарги у цій частині.

Посилання касаційної скарги на те, що суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що наказ про звільнення позивача з роботи є законним, у ньому вказані усі порушення, допущені працівником, які мали систематичний характер, до позивача застосовувалися заходи дисциплінарного впливу, які виявилися безрезультатними, є необґрунтованими, оскільки апеляційний суд надав належну правову оцінку цьому наказу і правильно вважав, що з його змісту не вбачається допущення ОСОБА_1 конкретних порушень посадових обов`язків після застосування до нього заходів дисциплінарного впливу.

Доводи касаційної скарги про те, що відсутні докази щодо обсягу наданих представником позивача юридичних послуг з розрахунком витраченого часу, на увагу не заслуговують, так як надані позивачем акти виконаних робіт містять детальний опис із зазначенням витраченого адвокатом часу та здійсненного обсягу робіт, що апеляційним судом досліджено.

Посилання позивача на те, що ЧФ ДП Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою не зазначено, чим порушено його права є безпідставними, оскільки ДП Чернівецький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою наказом Держгеокадастру України від 31 січня 2020 року № 23 реорганізовано шляхом приєднання до ЧФ ДП Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою .

Інші доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують, на законність оскаржуваного судового рішення не впливають, а фактично направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу державного підприємства Чернівецький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою , правонаступником якого є Чернівецька філія державного підприємства Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою , залишити без задоволення.

Постанову Чернівецького апеляційного суду від 09 жовтня 2020 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Д. Д. Луспеник