Постанова

від 17.06.2020 по справі 638/13219/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

17 червня 2020 року

м. Київ

справа № 638/13219/15-ц

провадження № 61-2808св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - прокурор м. Харкова в інтересах держави,

відповідачі: Харківська міська рада, ОСОБА_1 ,

представник Харківської міської ради - Новіков Максим Сергійович,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Державна інспекція сільського господарства в Харківській області, ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу заступника прокурора Харківської області на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова, у складі судді Грищенко І. О.,

від 21 березня 2017 року та постанову Харківського апеляційного суду,

у складі колегії суддів: Коваленко І. П., Овсяннікової А. І., Сащенка І. С.,

від 09 січня 2020 року .

Короткий зміст позовної заяви та її обґрунтування

У серпні 2015 року прокурор м. Харкова звернувся до суду в інтересах держави з позовом до Харківської міської ради, ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Державна інспекція сільського господарства в Харківській області, ОСОБА_2 , про скасування рішення, визнання недійсними державних актів на право власності на земельну ділянку та правочинів.

Позовна заява мотивована тим, що в ході вивчення правомірності передачі в приватну власність земельних ділянок, розташованих на території

м. Харкова, прокуратурою встановлено, що відповідно до

пунктів 12.1, 12.2, 12.3 та 12.4 додатку 1 до рішення 45 сесії Харківської міської ради 5 скликання Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для розміщення об`єктів містобудування від 23 червня 2010 року № 151/10 обслуговуючому кооперативу Житлово-будівельний кооператив Зелений квартал (далі - ОК ЖБК Зелений квартал ) було передано у власність земельні ділянки за рахунок земель житлової та громадської забудови, площею 11,9188 га, кадастровий номер 6310136300:16:013:0046, площею 9,3146 га, кадастровий номер 6310136300:16:013:0042, площею 4,8534 га, кадастровий номер 6310136300:16:013:0044, площею 6,3269 га, кадастровий номер 6310136300:16:013:0045, для будівництва та подальшої експлуатації житлової забудови по Білгородському шосе (біля табору Лісова казка ). На виконання вказаного рішення міської ради ОК ЖБК Зелений квартал видано державні акти на право власності на земельні ділянки

серії ЯЛ № 148262, серії ЯЕ № 148259, серії ЯЛ № 16148260 та ЯЛ № 148261. Прокурор вказував, що рішення Харківської міської ради про передачу у власність ОК ЖБК Зелений квартал зазначених земельних ділянок прийнято з порушенням вимог статей 41 ЗК України, статей 133, 135, 137 ЖК УРСР та Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 30 жовтня 1985 року № 186. На думку прокурора, ОК ЖБК Зелений квартал за своєю метою діяльності не відповідає вимогам вказаних статей, оскільки рішення про створення ОК ЖБК Зелений квартал та список членів кооперативу не затверджено виконавчим комітетом Харківської міської ради, при тому, що статут кооперативу зареєстровано саме в цій міській раді. Всупереч положень статті 135 ЖК УРСР та абзацу 1 пункту 8 Примірного статуту члени кооперативу (на момент створення) не потребували поліпшення житлових умов. На момент прийняття зазначеного рішення Харківською міською радою члени кооперативу на обліку громадян, що потребують поліпшення житлових умов, не перебували. ОК ЖБК Зелений квартал фактично не є житлово-будівельним кооперативом в розумінні вимог глави 5 ЖК УРСР та статті 41 ЗК України. Вказаний кооператив фактично є обслуговуючим, його мета, порядок створення, організації та діяльності не відповідають вимогам житлово-будівельного кооперативу. Прокурор вважав, що

пункти 12.1, 12.2, 12.3 та 12.4. додатку 1 до рішення 45 сесії Харківської міської ради 5 скликання Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для розміщення об`єктів містобудування від 23 червня 2010 року № 151/10 є незаконними. Таким чином, оскільки спірне рішення Харківської міської ради, яке слугувало підставою для подальшого оформлення чотирьох державних актів на право власності на чотири земельні ділянки, підлягає визнанню незаконним та скасуванню, то вказані державні акти також не відповідають закону та порушують права держави. Спірні земельні ділянки були в подальшому відчужені на підставі договору купівлі-продажу від 18 лютого 2013 року на користь ОСОБА_1 , який в свою чергу передав земельні ділянки в іпотеку. Факт незаконності набуття ОК ЖБК Зелений квартал права власності на спірні земельні ділянки виключає саму можливість відчуження права власності на ці землі іншій особі на законних підставах. Прокурор вважав, що договір купівлі-продажу та договір іпотеки щодо спірних земельних ділянок спрямовані на протиправне відчуження об`єкта права власності Українського народу, вказані правочини є такими, що порушують публічний порядок, тобто є нікчемними. Враховуючи, що спірні земельні ділянки вибули з володіння держави всупереч вимогам законодавства, у ОСОБА_1 , на користь якого у подальшому було відчужено земельні ділянки, не виникло право власності на них.

Посилаючись на зазначені обставини, прокурор просив суд визнати незаконними та скасувати пункти 12.1, 12.2, 12.3 та 12.4 додатку 1 до рішення 45 сесії Харківської міської ради 5 скликання Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для розміщення об`єктів містобудування від 23 червня 2010 року № 151/10; визнати недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки серії ЯЛ № 148262, серії ЯЕ № 148259, серії ЯЛ № 16148260 та серії ЯЛ № 148261; визнати відсутність у ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку, площею 11,9188 га, кадастровий номер 6310136300:16:013:0046; земельну ділянку, площею 9,3146 га, кадастровий номер 6310136300:16:013:0042; земельну ділянку, площею 4,8534 га, кадастровий номер 6310136300:16:013:0044; земельну ділянку, площею 6,3269 га, кадастровий номер 6310136300:16:013:0045; витребувати із чужого незаконного володіння

ОСОБА_1 вказані земельні ділянки та передати їх Харківській міській раді.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 21 березня

2017 року в позові прокурору відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що створення ОК ЖБК Зелений квартал відбулося не лише на підставі норм ЖК УРСР та Примірного статуту, а й відповідно до положень Закону України Про кооперацію , яким визначена інша процедура організації діяльності і створення житлово-будівельних кооперативів. За таких обставин суд першої інстанції вважав, що Харківська міська рада розпорядилась землями територіальної громади в межах повноважень, наданих їй Законом України Про місцеве самоврядування в Україні , а обслуговуючий кооператив створений та зареєстрований згідно чинного законодавства, тому законні підстави для визнання недійсними та скасування рішень і державних актів на право власності на земельні ділянки відсутні. Одночасно із вказаними підставами, суд першої інстанції встановив, що прокурором без поважних причин пропущено строк позовної давності для звернення до суду із цим позовом та дійшов висновку про відмову в задоволенні позову з підстав пропуску позовної давності.

Історія розгляду справи

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 17 жовтня 2017 року апеляційну скаргу прокурора Харківської області відхилено, рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 21 березня 2017 року залишено без змін з посиланням на відповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права.

Постановою Верховного Суду від 06 листопада 2019 року касаційну скаргу заступника прокурора Харківської області задоволено частково. Ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 17 жовтня 2017 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Суд касаційної інстанції зазначив, що апеляційний суд не перевірив дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права щодо

вирішення позовних вимог прокурора у повному обсязі, не надав оцінки доказам, поданим в обґрунтування всіх позовних вимог та не перевірив відповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи. Також вказано, що апеляційному суду варто звернути увагу на висновки про застосування норм права, сформульовані зокрема у постанові Верховного Суду від 21 березня 2019 року у справі № 922/2751/16, постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Харківського апеляційного суду від 09 січня 2020 року апеляційну скаргу прокурора Харківської області залишено без задоволення. Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова

від 21 березня 2017 року залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши при цьому, що посилання прокурора щодо недотримання Харківською міською радою законодавства України під час прийняття рішення щодо передачі земельної ділянки ґрунтуються на довільному тлумаченні норм права, а зазначені прокурором обставини не підтвердженні нормами закону та не знаходять свого документального підтвердження.Харківська міська рада не є органом державної реєстрації юридичних осіб, вона не наділена повноваженнями щодо контролю за дотриманням порядку створення юридичних осіб. Також суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про те, що прокурором пропущено строк звернення до суду з цим позовом.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка їх подала

У касаційній скарзі заступник прокурора Харківської області просить скасувати оскаржені судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції , посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, вказавши, що суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду

(пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також не дослідив належним чином зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої

статті 389 ЦПК України).

Прокурор зазначає, що у порушення статті 135 ЖК УРСР та

абзацу 1 пункту 8 Примірного статуту члени ОК ЖБК Зелений квартал не потребували поліпшення житлових умов та на момент прийняття органом місцевого самоврядування оспорюваного рішення не перебували на обліку у виконавчому комітеті Харківської міської ради. На думку прокурора, норми ЖК УРСР мають пріоритет як спеціальні над положеннями Закону України Про кооперацію , які є загальними. Також прокурор наголошував на тому, що судами неправильно встановлено початок перебігу строку позовної давності, оскільки сама по собі присутність прокурора м. Харкова на пленарному засіданні ради не може свідчити про обізнаність органів прокуратури про порушення відповідачами положень законодавства. Вказував, що подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження

№ 14-256цс18). При застосуванні до спірних правовідносин позовної давності судами не зроблено висновок щодо порушення прав або охоронюваних законом інтересів держави. Звернення прокурора до суду у цьому спорі спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання про повернення земельної ділянки.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу

У відзиві на касаційну скаргу Харківська міська рада просить залишити касаційну скаргу заступника прокурора Харківської області без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін, посилаючись на їх законність та обґрунтованість.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 28 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження за поданими касаційними скаргами .

Ухвалою Верховного Суду від 10 червня 2020 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що рішенням 45 сесії Харківської міської ради

5 скликання від 23 вересня 2010 року № 151/10 (пункти 12.1, 12.2, 12.3 та 12.4 додатку 1) надано ОК ЖБК Зелений квартал у власність земельні ділянки за рахунок земель житлової та громадської забудови: площею 11,9188 га, кадастровий номер 6310136300:16:013:0046; площею 9,3146 га, кадастровий номер 6310136300:16:013:0042; площею 4,8534 га, кадастровий номер 6310136300:16:013:0044; площею 6,3269 га, кадастровий номер 6310136300:16:013:0045, для будівництва та експлуатації кварталу житлової забудови, що розташовані по Білгородському шосе (біля табору Лісова казка ) у м. Харкові.

На підставі вказаного рішення ОК ЖБК Зелений квартал видано державні акти на право власності на земельні ділянки: площею 11,9188 га (кадастровий номер 6310136300:16:013:0046 ) - серії ЯЛ № 148262, площею 9,3146 га (кадастровий номер 6310136300:16:013:0042) - серії ЯЕ № 148259, площею 4,8534 га (кадастровий номер 6310136300:16:013:0044) - серії ЯЛ № 148260, площею 6,3269 га (кадастровий номер 6310136300:16:013:0045) - серії ЯЛ № 148261.

У подальшому спірні земельні ділянки були відчужені на підставі договорів купівлі-продажу від 19 лютого 2013 року, посвідчених приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Г. І., за реєстровими номерами 360, 354, 327, 333, на користь ОСОБА_2 , яка 22 березня 2013 року на підставі договорів про задоволення вимог іпотекодержателя, посвідчених приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Г. І. за реєстровими номерами 1041, 1044, 1035, 1038, передала спірні земельні ділянки у власність ОСОБА_1 , що підтверджується інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 15 грудня 2016 року.

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до пунктів 1, 3, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою , третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанції не відповідає з огляду на наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 12 Земельного кодексу України (тут і далі у редакції, чинній на момент прийняття оскарженого рішення органу місцевого самоврядування) до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить зокрема, розпорядження землями територіальних громад та передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Громадяни, юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної та комунальної власності за рішеннями органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених законом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами або юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (частина перша, друга

статті 116 ЗК України).

За змістом частини першої статті 41 ЗК України житлово-будівельним (житловим) та гаражно-будівельним кооперативам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування земельні ділянки для житлового і гаражного будівництва передаються безоплатно у власність або надаються в оренду у розмірі, який встановлюється відповідно до затвердженої містобудівної документації.

Вказаною нормою передбачено можливість безоплатної передачі земельних ділянок у власність юридичної особи для здійснення житлового будівництва за умови, що така особа створена як житлово-будівельний кооператив.

При цьому безоплатне надання у власність житлово-будівельного кооперативу земельних ділянок зумовлено необхідністю забезпечити громадян, які потребують поліпшення житлових умов, жилими приміщеннями у будинках створеного ними житлово-будівельного кооперативу.

Згідно зі статтями 133 , 134, 137 Житлового кодексу УРСР громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, вправі вступити до житлово-будівельного кооперативу і одержати в ньому квартиру. На облік бажаючих вступити до житлово-будівельного кооперативу беруться громадяни, які постійно проживають у даному населеному пункті і потребують поліпшення житлових умов. Житлово-будівельні кооперативи організовуються при виконавчих комітетах місцевих радах народних депутатів, при підприємствах, установах і організаціях. Порядок організації та діяльності житлово-будівельних кооперативів установлюється, зокрема, ЖК УРСР

та Примірним статутом ЖБК. Житлово-будівельний кооператив діє на основі статуту, прийнятого відповідно до Примірного статуту ЖБК загальними зборами громадян, які вступають до організовуваного кооперативу, і зареєстрованого в установленому порядку.

Пунктом 1 Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 30 жовтня 1985 року

№ 186, визначено, що житлово-будівельний кооператив організується з метою забезпечення житлом членів кооперативу і членів їх сімей шляхом будівництва багатоквартирного жилого будинку (будинків), а у випадках, передбачених законодавством, - однох- і двоквартирних жилих будинків садибного типу або багатоквартирного блокованого жилого будинку (будинків) з надвірними будівлями за власні кошти кооперативу з допомогою банківського кредиту, а також для наступної експлуатації та управління цим будинком (будинками).

Відповідно до пункту 3 Примірного статуту ЖБК число громадян, які вступають до організовуваного кооперативу, повинно відповідати кількості квартир у жилому будинку (будинках) кооперативу, запланованому до будівництва. При будівництві однох- і двоквартирних жилих будинків садибного типу число громадян, необхідне для організації кооперативу, визначається виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті ради народних депутатів, але не може бути менше 5 чоловік.

Рішення зборів про організацію кооперативу, список громадян, які вступають до кооперативу, і членів їх сімей, що виявили бажання оселитися в будинку кооперативу, затверджуються виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті ради народних депутатів (частина шоста

статті 137 ЖК УРСР та абзац 2 пункту 4 Примірного статуту ЖБК).

Статут житлово-будівельного кооперативу реєструється у виконавчому комітеті ради народних депутатів, який затвердив рішення про організацію кооперативу (пункт 5 Примітного статуту ЖБК).

Із системного аналізу наведених норм слідує, що статтею 41 ЗК України передбачено можливість безоплатної передачі земельних ділянок у власність юридичної особи (ЖБК) для здійснення житлового будівництва за наявності таких умов: така юридична особа створена як житлово-будівельний кооператив; його члени - громадяни потребують поліпшення житлових умов.

За змістом частини першої статті 41 ЗК України місцевій раді надано право передати земельну ділянку безоплатно у власність саме житлово-будівельним кооперативам, які створені відповідно до

статей 133, 134 , 137 ЖК УРСР, Примірного статуту ЖБК, а не будь-яким іншим юридичним особам, в тому числі обслуговуючим кооперативам.

При вирішенні відповідною радою питання про надання житлово-будівельним кооперативам безоплатно земельної ділянки має враховуватися мета створення такого кооперативу, зокрема, потреба засновників та членів кооперативу у поліпшенні житлових умов та їх перебування на квартирному обліку, порядок організації кооперативу відповідно до ЖК УРСР та Примірного статуту ЖБК. Тобто житлово-будівельний кооператив є спеціальним суб`єктом права відповідно до положень статті 41 ЗК України.

Норми ЖК УРСР та постанови Ради Міністрів УРСР від 30 квітня 1985 року № 186, якою затверджено Примірний статут ЖБК, є чинними, вказані їх положення не суперечать чинному законодавству України, а тому обов`язкові до виконання всіма юридичними та фізичними особами, органами влади та посадовими особами.

Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 17 червня 2014 року у справі № 21-195а14, від 19 квітня 2017 року

у справі № 922/4401/15, а також постановах Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 910/9373/17, від 05 червня 2018 року у справі

№ 925/972/16, від 26 липня 2018 року у справі № 926/1111/15, від 21 березня 2019 року у справі № 922/2751/16, від 11 березня 2020 року у справі

№ 922/651/17.

При цьому звернення прокурора з вимогою про витребування земельних ділянок із володіння відповідача спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності під час вирішення суспільно важливого та соціально значущого питання - розпорядження землями значної площі в межах великих міст з метою проведення забудови, а також захист суспільних інтересів загалом, права власності на землю Українського народу.

Вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції на зазначені вище положення законодавства увагу не звернув, не у повному обсязі встановив фактичні обставини справи, не повною мірою врахував висновки та мотиви, викладені в постанові Верховного Суду від 06 листопада 2019 року, не перевірив доводи прокурора щодо неправомірності вибуття спірних земельних ділянок з власності територіальної громади та передачі їх у власність ОК ЖБК Зелений квартал , не надав оцінки статуту вказаного обслуговуючого кооперативу та не перевірив мету створення такого кооперативу, зокрема потребу засновників та членів кооперативу у поліпшенні житлових умов та їх перебування на квартирному обліку, порядок створення й організації діяльності кооперативу відповідно до ЖК УРСР та Примірного статуту ЖБК. Судом також не було враховано, що згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань діяльність ОК ЖБК Зелений квартал була припинена 22 листопада 2013 року, що може свідчити про відсутність у вказаного кооперативу та його членів наміру проводити забудову земельної ділянки, площею близько 30 га.

Крім того, колегія суддів не може погодитись із висновками суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позову у зв`язку із пропуском прокурором строку позовної давності, оскільки у судових рішеннях у справі, яка розглядається, містяться суперечливі висновки щодо фактів порушення прав та інтересів держави.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що спірні земельні ділянки було передано Харківською міською радою у власність ОК ЖБК Зелений квартал у встановленому законом порядку, а неправомірність набуття відповідачами права на землю не доведено, в якості підстави відмови в задоволенні позову зазначив і сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у справі.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Сплив позовної давності, про застосування якої було заявлено стороною у справі, є самостійною підставою для відмови в позові.

Для правильного застосування частини першої статті 261 ЦК України при визначенні початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а й об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав.

Виходячи з вимог статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення, наведених позивачем.

Перебіг позовної давності за загальним правилом починається від дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися суб`єкт, право якого порушене (частина перша статті 261 ЦК України), зокрема, держава в особі органу, уповноваженого нею виконувати відповідні функції у спірних правовідносинах. Перебіг позовної давності починається від дня, коли про порушення права держави або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, лише у таких випадках: 1) якщо він довідався чи міг довідатися про таке порушення або про вказану особу раніше, ніж держава в особі органу, уповноваженого нею здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) якщо держава не наділила зазначеними функціями жодний орган (пункти 46, 48, 65-66 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 рокуу справі № 362/44/17).

Сам по собі факт присутності представника органів прокуратури на пленарному засіданні ради під час прийняття нею оскаржених рішень не є безумовним доказом обізнаності уповноважених органів держави про порушення її прав (пункт 112 постанови Великої Палати Верховного Суду

від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження

№ 14-256цс18).

Таким чином, висновки суду апеляційної інстанції про пропуск прокурором строку звернення до суду є передчасними, оскільки судом не було встановлено початок перебігу строку позовної давності.

Згідно зі статтею 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, що не виключає право суду застосувати положення статті 109 ЦПК України.

Частиною третьою статті 411 ЦПК України передбачено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Враховуючи, що допущені процесуальні недоліки можуть бути усунуті на стадії апеляційного перегляду, колегія суддів, керуючись завданням цивільного судочинства та одним із основних принципів цивільного судочинства - розумність строків розгляду справи судом, дійшла висновку, що скасуванню відповідно до частини третьої статті 411 ЦПК України підлягає постанова суду апеляційної інстанції з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

При новому розгляді справи суду необхідно надати оцінку доводам та поданим сторонами доказам в обґрунтування своїх вимог та заперечень, як в цілому, так і кожному доказу окремо, врахувати висновки, викладені у цій постанові, а також у постанові Верховного Суду від 06 листопада 2019 року.

Керуючись статями 402, 409, 411, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника прокурора Харківської області задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційногосуду від 09 січня 2020 року скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович