Постанова

від 15.04.2010 по справі 9/295-09

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" квітня 2010 р.                                                           Справа № 9/295-09  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя , судді  (доповідач),  

при секретарі Голозубовій О.І.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився.

розглянула у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача вх. № 489С/3-7 на рішення господарського суду Сумської області від 07.12.09 р. по справі № 9/295-09

за позовом ФОП ОСОБА_1, м. Суми

до Приватної фірми "Будтехмонтаж", м. Суми

про стягнення 30656,63 грн. -

встановила:

В жовтні 2009 р. позивач –ФОП ОСОБА_1, м. Суми звернувся до господарського суду з позовною заявою в якій просив суд стягнути з відповідача –ПФ «Будтехмонтаж», м. Суми 27500 грн. заборгованості, 1895,15 грн. інфляційних, 1261,48 грн. річних та судові витрати, з посиланням на те, що відповідач не в повному обсязі виконав взяті на себе зобов’язання щодо оплати наданих позивачем послуг за укладеним між сторонами договором про надання бухгалтерських послуг № 1 від 01.07.08 р.

Рішенням господарського суду Сумської області від  07.12.09 р. (суддя Лущик М.С.) по справі № 9/295-09 позов задоволено. З відповідача на користь позивача стягнуто 27500 грн. боргу., 1895,15 грн. інфляційних, 1261,48 грн. річних, 306,60 грн. держмита та 325 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення мотивоване з тих підстав, що відповідач не в повному обсязі виконав взяті на себе зобов’язання щодо оплати наданих позивачем послуг за укладеним між сторонами договором про надання бухгалтерських послуг № 1 від 01.07.08 р.; що інфляційні, та річні підлягають стягненню з відповідача на користь позивача на підставі відповідних вимог чинного законодавства України в зв’язку з простроченням відповідачем грошового зобов’язання та ін.

Відповідач з рішенням господарського суду не погоджується, вважає його таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на те, що при прийнятті рішення господарський суд не врахував той факт, що послуги позивачем в рамках договору надавалися неякісно, в зв’язку з чим, відповідач декілька разів звертався до позивача з пропозицією про розірвання договору, однак жодних відповідей від останнього з цього приводу не отримував. При цьому, позивач наполягає на недійсності підписаних між сторонами актів прийняття наданих послуг.

Крім того, відповідач вказує на порушення господарським судом під час розгляду справи його процесуальних прав. Зазначені обставини відповідач вважає такими, що, на його думку, зумовлюють скасування прийнятого по справі рішення та ін.

В доповненнях до апеляційної скарги відповідач також звертає увагу суду на те, що договір № 1 від 01.07.08 р. всупереч вимогам ст. 181 ГК України не скріплено печаткою позивача. Зазначену обставину відповідач вважає такою, що свідчить про невідповідність вказаного договору вимогам чинного законодавства України та ін.

Відповідач в судове засідання свого представника не направив, хоча належним чином повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги, про причини неявки представника не повідомив.

Позивач в судове засідання не з’явився, хоча належним чином повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги, відзиву чи пояснення по скарзі не надав, про причини неявки не повідомив.

Враховуючи факт належного повідомлення сторін про час та місце розгляду апеляційної скарги, а також те, що сторонам було надано достатньо часу для реалізації своїх процесуальних прав в судах обох інстанцій, колегія суддів вважає за можливе розглядати апеляційну скаргу без участі представників сторін, за наявними в справі матеріалами.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, судова колегія встановила наступне:

Як свідчать матеріали справи, та правомірно встановлено судом першої інстанції, 01.07.2008 року між сторонами укладено договір № 1 про надання бухгалтерських послуг, відповідно до умов якого позивач взяв на себе зобов’язання надавати відповідачу послуги з ведення бухгалтерського обліку на підприємстві, а відповідач взяв на себе зобов’язання за кожний звітний місяць оплачувати надані послуги відповідно до умов договору.

До вказаного договору сторонами була укладена додаткова угода № 1 від 01.08.2008 р.

У договорі, станом на день його підписання сторонами було досягнуто згоди про те, що розмір оплати послуг за кожний звітний місяць становить 4000 грн. Починаючи з 01.08.2008 року, згідно з додатковою угодою № 1 від 01.08.2008 р. до договору, оплата послуг за кожний звітний місяць становить 5000 грн. Одиницею виміру кількості наданих послуг є звітний місяць.

Відповідно до п. 2.1 договору відповідач взяв на себе зобов'язання оплачувати позивачу вартість послуг з розрахунку за кожний звітний місяць в строк до 10-го числа наступного місяця.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконував належним чином умови договору,  щомісяця надавав послуги з ведення бухгалтерського обліку на підприємстві, що підтверджується підписаними між сторонами та скріпленими

печаткою відповідача актами здавання-приймання виконаних послуг від 31.07.2008 року на суму 4000 грн., від 31.08.2008 року на суму 5000 грн., від  31.09.2008          року на суму 5000 грн., від 31.10. 2008 року на суму 5000 грн., від 30.11.2008 року на суму 5000 грн., від 31.12.2008 року на суму 5000 грн., від 31.01.2009 року на суму 5000 грн., від 28.02.2009 року на суму 5000 грн., від 31.03.2009 року на суму 5000 грн.

В даних актах зазначено, що бухгалтерські послуги Позивачем виконані якісно та в повному обсязі і підлягають оплаті у розмірах, зазначених у актах, згідно з умовами договору.

Однак, відповідач на порушення умови договору, не виконав в повному обсязі свої зобов'язання з оплати на користь позивача вартості наданих останнім послуг.

Зокрема, 13.08.08. року відповідач сплатив позивачу 4000 грн. за липень 2008 року, 21. 11.08 року сплатив 5000 грн. за серпень 2008 року, 15.12.08., 19.12.08., 22.12.08. року сплатив за вересень 5000 грн. і частину - 2500,00 грн. за жовтень 2008 року, що підтверджується банківськими та бухгалтерськими документами

Таким чином, станом на 06.10.2009 р. сума боргу відповідача перед позивачем за надані останнім послуги складає 27500 грн. Доказів її оплати відповідач не надав.

З матеріалів справи також вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення крім іншого виходив з того, що відповідач не в повному обсязі виконав взяті на себе зобов’язання щодо оплати наданих позивачем послуг за укладеним між сторонами договором про надання бухгалтерських послуг № 1 від 01.07.08 р.; що інфляційні, та річні підлягають стягненню з відповідача на користь позивача на підставі відповідних вимог чинного законодавства України в зв’язку з простроченням відповідачем грошового зобов’язання та ін.

Викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів,  повністю відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм  надана правильна та належна правова оцінка, в зв’язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого по справі рішення.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу  господарський суд  оцінює  докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді  в  судовому  процесі  всіх обставин справи  в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог —відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи викладене, а також те, що термін виконання відповідачем свого зобов’язання з оплати визначено умовами договору; що відповідач всупереч вимогам ст. 33 ГПК України в обґрунтування своїх вимог не надав доказів неналежного виконання позивачем своїх зобов’язань, тоді як факт належного їх виконання підтверджується двохсторонніми актами здавання-приймання виконаних послуг; що відповідач також не надав суду доказів погашення заборгованості, судова колегія погоджується з висновками господарського суду про задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 27500 грн. заборгованості.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, також законними та обґрунтованими є висновки господарського суду про задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача  1895,15 грн. інфляційних та 1261,48 грн. річних.

При цьому, не можуть бути прийняті судом до уваги доводи відповідача про неналежність йому підпису та печатки на договорі та актах здавання-приймання наданих послуг, оскільки зазначені обставини останнім всупереч вимогам ст. 33 ГПК України жодним чином не доведені.

Також безпідставними є доводи відповідача про неукладеність та недійсність договору № 1 від 01.07.2008 р.  

Cт. 638-639 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Як свідчить договір № 1 від 01.07.2008 р., він є підписаний між сторонами та скріплений печаткою підприємства відповідача. Зазначене, з урахуванням вимог зазначених положень закону, дає підстави вважати, що сторони при його укладанні досягли згоди зі всіх його істотних умов.

Доводи відповідача про відсутність на договорі № 1 печатки позивача не можуть бути підставою для визнання такого договору неукладеним або недійсним, оскільки зазначена обставина може свідчити виключно про невиконання стороною вимоги щодо надання даному договору певної форми, однак зазначене, з урахуванням вимог ст. 203, 215, 638-639 ЦК України не може зумовлювати неукладеність або недійсність даного договору.

Крім того, ст. 241 ЦК України встановлено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Як свідчать матеріали справи, відповідач частково оплачував надані позивачем послуги, тобто вчинив дії що свідчать про схвалення ним договору № 1 від 01.07.2008 р.  Зазначене свідчить про безпідставність доводів відповідача щодо недійсності вказаного договору.

Разом з тим враховуючи, що вказаний договір № 1 у встановленому законом порядку не був розірваний або визнаний недійсним, вказаний договір є таким, що породжує для сторін певні права та обов’язки, передбачені даним договору, в т.ч. обов’язок відповідача оплатити позивачу вартість наданих ним послуг.

Крім того, неукладеність або недійсність договору № 1 не є предметом розгляду суду в межах даної справи, а відповідач не висуває заперечень щодо укладання договору саме з позивачем.

Разом з тим, безпідставними є вимоги відповідача про скасування судового рішення по мотивах того, що господарський суд приймаючи рішення нібито належним чином не повідомив відповідача про час та місце розгляду справи, та прийняв рішення за відсутності відповідача, чим, на думку відповідача, порушив його процесуальні права.

Відповідно до залученого до матеріалів справи зворотного поштового повідомлення (а.с. 31) відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду даної справи в суді першої інстанції. Про зазначене також свідчить надане відповідачем до суду першої інстанції клопотання про відкладення розгляду справи вх. № 23255 від 02.11.09 р. (а.с. 32).

Таким чином, відповідач під час розгляду справи не був позбавлений права на реалізацію своїх процесуальних права, в т.ч. щодо надання заперечень на позов та необхідних документів в його обґрунтування. Разом з тим враховуючи, що норми ГПК України передбачають можливість розгляду справи без участі представників сторін, повідомлених про час та місце розгляду справи, за наявними в справі матеріалами, вимоги відповідача про скасування прийнятого по справі рішення не підлягають задоволенню.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 104 ГПК України порушення або неправильне застосування норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни судового рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення. При цьому,  відповідач, не надав жодного доказу того, що господарський суд при винесенні рішення порушив норми процесуального права, які могли б в будь-якому випадку бути підставою для скасування даного рішення.

Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються не можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись ст. 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, судова колегія -

постановила:

Рішення господарського суду Сумської області від 07.12.2009 р. по справі № 9/295-09 залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Повний текст постанови підписано 15.04.2010 р.

         Головуючий суддя                                                                      

                                 Судді