Ухвала

від 11.06.2020 по справі 922/3107/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

11 червня 2020 року

м. Київ

Справа № 922/3107/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Міщенка І. С.,

за участю секретаря судового засідання - Мартинюк М. О.,

за участю представників сторін:

позивача - Кравчук О. А.,

відповідача 1 - не з`явився,

відповідача 2 - не з`явився,

відповідача 3 - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника прокурора Харківської області

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.02.2020 (колегія суддів: Шевель О. В., Білоусова Я. О., Фоміна В. О.) і рішення Господарського суду Харківської області від 18.12.2019 (суддя Аюпова Р. М.) у справі

за позовом керівника Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області

до 1) Фермерського господарства "ВЕЕТ", 2) фізичної особи ОСОБА_1., 3) Головного управління Держгеокадастру у Харківської області

про визнання незаконним наказу, визнання недійсними договорів оренди землі, скасування їх державної реєстрації,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Керівник Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача-1 - Фермерського господарства "ВЕЕТ" (далі - ФГ "ВЕЕТ"), відповідача-2 - ОСОБА_1 , м. Васильків, відповідача-3 - Головного управління Держгеокадастру у Харківської області (далі - ГУ Держгеокадастру Харківської області), в якій просив суд:

1) визнати незаконним наказ Головного управління Держземагентства у Харківській області від 23.10.2014 № 2824-СГ щодо надання ОСОБА_1 в оренду для ведення фермерського господарства строком на 49 років земельних ділянок державної власності сільськогосподарського призначення сільськогосподарські угіддя (рілля), розташованих за межами населених пунктів Олексіївської сільської ради на території Краснокутського району Харківської області, загальною площею 130,5448 га, у тому числі: земельної ділянки площею 26,4062 га, кадастровий номер 6323580300:02:001:0349; земельної ділянки площею 13,4681 га, кадастровий номер 6323580300:02:001:0348; земельної ділянки площею 90,6705 га, кадастровий номер 6323580300:02:001:0347;

2) визнати недійсним договір від 06.11.2014 оренди землі площею 26,4062 га, кадастровий номер 6323580300:02:001:0349;

3) скасувати державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки від 12.11.2014 (номер запису про інше речове право 7663482) площею 26,4062 га, кадастровий номер 6323580300:02:001:0349;

4) визнати недійсним договір від 06.11.2014, оренди землі площею 13,4681 га, кадастровий номер 6323580300:02:001:0348;

5) скасувати державну реєстрацію договору оренди земельною ділянки від 11.11.2014 (номер запису про інше речове право 7652682) площею 13,4681 га, кадастровий номер 6323580300:02:001:0348;

6) визнати недійсним договір від 06.11.2014 оренди землі площею 90,6705 га, кадастровий номер 6323580300:02:001:0347;

7) скасувати державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки від 11.11.2014 (номер запису про інше речове право 7652309), площею 90,6705 га, кадастровий номер 6323580300:02:001:0347;

8) зобов`язати Фермерське господарство "ВЕЕТ" повернути у відання держави в особі ГУ Держгеокадастру у Харківської області земельні ділянки державної власності загальною площею 130,5448 га (кадастрові номери: 6323580300:02:001:0349, 6323580300:02:001:0348, 6323580300:02:001:0347), розташовані за межами населених пунктів Олексіївської сільської ради на території Краснокутського району Харківської області.

1.2. В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначив, що, як установлено за результатами вивчення матеріалів, наказ Головного управління Держземагентства в Харківської області від 23.10.2014 № 2824-СГ видано з порушенням вимог земельного законодавства (статей 116, 118, 121, 123, 134 Земельного кодексу України, статей 7, 12 Закону України "Про фермерське господарство" у редакціях, чинних на час виникнення правовідносин). Прокурор вважає, що зазначені земельні ділянки загальною площею 130,5448 га надано спочатку ОСОБА_1 , а потім ФГ "ВЕЕТ" в оренду незаконно, оскільки громадянин право на отримання земельної ділянки державної власності може використати один раз, додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримувати на конкурентних засадах через участь у торгах. Отже, підставою для подання позову, за твердженням прокурора, є недотримання ГУ Держгеокадастру у Харківській області вимог законодавства, що призвело до незаконної передачі у користування ОСОБА_1 земельних ділянок, без проведення обов`язкових земельних торгів (аукціону).

2. Короткий зміст рішень суду першої та апеляційної інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Харківської області від 18.12.2019, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 20.02.2020, у задоволенні позову керівника Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області до ФГ "ВЕЕТ", фізичної особи ОСОБА_1 , ГУ Держгеокадастру у Харківської області відмовлено повністю.

2.2. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, зазначив про правомірність вимог прокурора при зверненні до господарського суду із цим позовом. Зокрема, зазначаючи про обґрунтованість вимоги прокурора про визнання незаконним наказу Головного управління Держземагентства у Харківській області від 23.10.2014 № 2824-СГ, згідно з яким ОСОБА_1 надано в оренду земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 130,5448 га, суд виходив із того, що право на безоплатне отримання земельної ділянки державної власності одного виду громадянин може використати один раз, а додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримати на конкурентних засадах через участь у торгах. Разом із тим підставою для відмови у задоволенні позовних вимог став пропуск прокурором строку позовної давності та відсутність підстав для його поновлення.

3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень

3.1. Не погоджуючись із рішенням Господарського суду Харківської області від 18.12.2019 і постановою Східного апеляційного господарського суду від 20.02.2020, заступник прокурора Харківської області звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 18.12.2019 і постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.02.2020, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

3.2. Касаційну скаргу із посиланням на положення частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права (статті 261, 267, 268 Цивільного кодексу України) без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.10.2018 у справі № 362/44/17, а спір по суті розглянув без урахування правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 18.05.2016 у справі № 6-248цс16. Скаржник зазначає, що у цій справі позивачем є прокурор, а ГУ Держгеокадастру у Харківській області є відповідачем, тому вважає, що висновки судів про початок перебігу позовної давності у цій справі із моменту видання оскаржуваного наказу Головного управніння Держземагентства у Харківській області, зроблені без урахування правових позицій, викладених у постановах Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 389/29/17-ц, від 11.02.2019 у справі № 183/4638/16 та від 06.02.2019 у справі № 587/430/16-ц. Крім того, судові рішення попередніх інстанцій оскаржуються також із підстав, передбачених у пункті 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України.

3.3. У відзиві на касаційну скаргу ФГ "ВЕЕТ" і ОСОБА_1 просять залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення у справі - без змін. Зазначають, що суди правомірно застосували до спірних правовідносин редакцію Закону України "Про прокуратуру", яка була чинною саме на час видання наказу Головного управління Держземагенства у Харківській області. Отже, прокурор мав можливість дізнатися про укладення 06.11.2014 спірних договорів і видання 23.10.2014 наказу у встановлений законом строк, натомість звернувся із позовом лише 24.09.2019, тому, на думку відповідачів, суди правильно застосували положення статті 267 Цивільного кодексу України.

3.4. ГУ Держгеокадастру у Харківській області у відзиві на касаційну скаргу зазначає, що прокурор пропустив позовну давність без поважних причин, оскільки держава в особі Головного управління Держземагенства у Харківській області знала про видання спірного наказу 23.10.2014 і прокурор в силу своїх посадових обов`язків міг дізнатися про порушення прав держави. За таких обставин ГУ Держгеокадастру у Харківській області просить залишити судові рішення без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

4. Розгляд касаційної скарги та обставини справи, встановлені судами

4.1. 08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Розгляд цієї скарги здійснюється з урахуванням положень Господарського процесуального кодексу України у редакції від 08.02.2020 (тут і далі за текстом посилання на положення цього Кодексу у редакції, чинній з 08.02.2020), оскільки касаційну скаргу подано 16.03.2020.

4.2. Ухвалою Верховного Суду від 22.04.2020 (колегія суддів: Багай Н. О. - головуючий, Дроботова Т. Б., Зуєв В. А.) відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою заступника прокурора Харківської області на постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.02.2020 і рішення Господарського суду Харківської області від 18.12.2019 у справі № 922/3107/19, вирішено здійснити розгляд у відкритому судовому засіданні.

4.3. Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 05.06.2020 № 29.3-02/980 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи № 922/3107/19 у зв`язку із запланованою відпусткою судді Зуєва В. А.

4.4. Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 05.06.2020 визначено колегію суддів у складі: Багай Н. О. - головуючий, Дроботова Т. Б., Міщенко І. С.

4.5. Господарські суди установили, відповідно до наказу Головного управління Держземагентства у Харківської області від 23.10.2014 № 2824-СГ, ОСОБА_1 надано в оренду для ведення фермерського господарства строком на 49 років земельні ділянки державної власності сільськогосподарського призначення сільськогосподарські угіддя (рілля), розташовані за межами населених пунктів Олексіївської сільської ради на території Краснокутського району Харківської області, загальною площею 130,5448 га, у тому числі:

- земельну ділянку площею 26,4062 га (кадастровий номер 6323580300:02:001:0349), зареєстровану у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 02.10.2014 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 4680470063235);

- земельну ділянку площею 13,4681 га (кадастровий номер 6323580300:02:001:0348), зареєстровану у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 02.10.2014 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 468009263235);

- земельну ділянку площею 90,6705 га (кадастровий номер 6323580300:02:001:0347) зареєстровану у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 02.10.2014 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 468029963235).

4.6. Згідно з наказом від 23.10.2014 №2824-СГ між Головним управлінням Держгеокадастру в Харківській області та ОСОБА_1 06.11.2014 укладено три договори оренди земельних ділянок строком на 49 років, які зареєстровані у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 11.11.2014 за № 7652682, № 7652309, та від 12.11.2014 № 7663482, до яких укладено додаткові угоди від 09.12.2015. Відповідно до зазначених додаткових угод новим орендарем земельних ділянок з кадастровими номерами 6323580300:02:001:0349, 6323580300:02:001:0348, 6323580300:02:001:0347, загальною площею 130,5448 га, є ФГ "ВЕЕТ", засновником, бенефіціарним власником якого є ОСОБА_1

4.7. Окрім того, судами установлено, що ОСОБА_1 є засновником інших сільськогосподарських підприємств, які здійснюють свою діяльність тривалий час і користуються земельними ділянками на правах оренди. Зокрема, у користуванні ФГ "ВЕЕТ" згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру прав на нерухоме майно перебуває 29 земельних ділянок загальною площею 263,89 га. Частину з цих ділянок отримав ОСОБА_1 раніше, ніж спірні земельні ділянки у цій справі, до моменту відведення Головним управлінням Держземагентства в Харківській області у користування ОСОБА_1 земельних ділянок, що є предметом спору у цій справі. У користуванні як самого ОСОБА_1 , так і заснованих ним підприємств уже знаходилася значна кількість земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та приватної форми власності.

4.8. 25.04.2017 прокуратура Харківської області направила до ГУ Держгеокадастру у Харківській області лист, в якому зазначила, що прокуратурою області під час вивчення стану законності щодо відведення та використання земель державної власності на території області встановлено, що на підставі наказів ГУ Держгеокадастру у Харківській області, виданих упродовж 2013 - 2017 років, фізичній особі ОСОБА_1 . відведено у користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності площею 901,6398 га на території Валківського та Краснокутського районів. Із посиланням на вказані обставини, прокурор просив надати у строк до 25.05.2017: копії актів органу виконавчої влади про надання дозволу на виготовлення документації із землеустрою; копії актів органу виконавчої влади про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок у користування; копії договорів оренди земельних ділянок та інші документи щодо оформлення правовідносин оренди.

4.9. У відповідь на вказаний запит прокуратура 01.06.2017 отримала листа від ГУ Держгеокадастру у Харківській області з додатками згідно із запитом.

4.10. 24.09.2019 прокурор звернувся до Господарського суду Харківської області із позовом у цій справі.

4.11. Спір виник у зв`язку із тим, що, за твердженням прокурора, наказ Головного управління Держземагентства в Харківській області від 23.10.2014 № 2824-СГ прийнято з порушенням положень статей 116, 118, 121, 123, 134 Земельного кодексу України, статей 7, 12 Закону України "Про фермерське господарство", тому земельні ділянки загальною площею 130,5448 га надані спочатку ОСОБА_1 , а потім ФГ "ВЕЕТ" в оренду незаконно.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Відповідно до частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, зокрема:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.

Отже, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України у ній зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був урахований судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

5.2. Згідно з частиною 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо:

1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу; або

2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або

3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або

4) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Отже, умовою для застосування положення пункту 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України є висновок про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених у пунктах 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

5.3. Згідно з ухвалою Верховного Суду від 22.04.2020 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою заступника прокурора Харківської області на постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.02.2020 і рішення Господарського суду Харківської області від 18.12.2019 у справі № 922/3107/19, вирішено здійснити розгляд у відкритому судовому засіданні.

Відкриваючи касаційне провадження, суд касаційної інстанції виходив, зокрема із того, що скаржник обґрунтував наявність підстав для касаційного оскарження, передбачених у пунктах 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, зокрема наголосив на неврахуванні судами під час ухвалення оскаржуваних судових рішень висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.10.2018 у справі № 362/44/17, у постанові Верховного Суду України від 18.05.2016 у справі № 6-248цс16, у постановах Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 389/29/17-ц, від 11.02.2019 у справі № 183/4638/16 та від 06.02.2019 у справі № 587/430/16-ц.

5.4. Дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, Верховний Суд зазначає, що обставини, які стали підставою для відкриття касаційного провадження відповідно до пунктів 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, у цьому випадку не підтвердилися, тому касаційне провадження за касаційною скаргою заступника прокурора Харківської області на постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.02.2020 і рішення Господарського суду Харківської області від 18.12.2019 у справі № 922/3107/19 необхідно закрити з огляду на таке.

5.5. Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними .

Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають із подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

5.6. За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскарження судових рішень з підстави, зазначеної в цьому пункті можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

5.7. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (абзац 1 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

5.8. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України). Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина 1 статті 261 Цивільного кодексу України).

5.9. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.10.2018 у справі № 362/44/17, на яку послався скаржник, зазначаючи при цьому, що правові позиції про застосування положень статей 261, 257 Цивільного кодексу України не були враховані судами під час ухвалення оскаржуваних рішень, Суд дійшов таких висновків. На віндикаційні позови держави та територіальних громад (в особі органів державної влади та місцевого самоврядування відповідно) поширюється загальна позовна давність. Зміна правовідносин, які стали остаточними внаслідок спливу позовної давності або мали би стати остаточними, якби позовна давність була застосована без дискримінації на користь держави, є несумісною із принципом правової визначеності. Якщо у передбачених законом випадках у разі порушення або загрози порушення інтересів держави з позовом до суду звертається прокурор від імені органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, позовну давність належить обчислювати з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Позовна давність починає обчислюватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, у таких випадках: 1) прокурор, який звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, довідався чи мав об`єктивну можливість довідатися (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо) про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше, ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) прокурор звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави за відсутності відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту таких інтересів.

5.10. У цій справі № 922/3107/19, яка розглядається, апеляційний господарський суд погодився із висновком місцевого господарського суду про сплив позовної давності, про застосування якої заявили відповідачі. Суд апеляційної інстанції установив, що позов про визнання незаконним наказу Головного управління Держземагентства у Харківській області від 23.10.2014 №2824-СГ про визнання недійсними договорів оренди землі, укладених у 2014 році, та повернення орендованих земельних ділянок прокурор подав у 2019 році - тобто майже через п`ять років з часу видання спірного наказу та укладення на його підставі відповідних договорів. При цьому апеляційний господарський суд зазначив, що прокурор, зважаючи на надані йому згідно з Законом України "Про прокуратуру" повноваження та беручи до уваги участь прокурора у справі № 627/261/15-ц (за позовом прокурора Краснокутського району Харківської області в інтересах держави в особі Головного управління Держземагентства у Харківській області до Краснокутської районної державної адміністрації Харківської області та ОСОБА_1 про визнання незаконними і скасування розпоряджень голови Краснокутської районної державної адміністрації, визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок та повернення землі у державну власність), міг довідатися про наявність спірного наказу Головного управління Держземагентства у Харківській області від 23.10.2014 №2824-СГ та укладення на його підставі договорів оренди зі ОСОБА_1 із моменту видання такого наказу та вчинення відповідних правочинів - тобто у 2014 році, тому трирічна позовна давність спливла у 2017 році, натомість позов було подано у 2019 році.

5.11. При цьому суд апеляційної інстанції послався саме на правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.10.2018 у справі № 362/44/17, щодо обчислення початку перебігу позовної давності за позовом прокурора, і висновки, викладені в оскаржуваній постанові у цій справі, не свідчать про їх невідповідність висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.10.2018 у справі № 362/44/17.

5.12. У постановах Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 389/29/17-ц, від 11.02.2019 у справі № 183/4638/16 та від 06.02.2019 у справі № 587/430/16-ц, на які посилається скаржник як на підставу касаційного оскарження, наведену у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, визначено правові позиції щодо підстав для представництва в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави прокурором та статусу прокурора у справі у разі, якщо суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого належить захист інтересів держави, не здійснює такого захисту.

5.13. У справі № 922/3107/19, що розглядається, апеляційний господарський суд погодився із висновком місцевого господарського суду про те, що прокурор згідно з чинним законодавством наділений правом звернення до суду з позовом в інтересах держави.

5.14. Отже, аналіз висновків, викладених в оскаржуваних судових рішеннях у справі № 922/3107/19, яка розглядається, не свідчить про їх невідповідність висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 389/29/17-ц, від 11.02.2019 у справі № 183/4638/16 та від 06.02.2019 у справі № 587/430/16-ц, на які послався скаржник у касаційній скарзі, оскільки такі висновки не є різними за змістом, зроблені судами з урахуванням конкретних установлених фактичних обставин у справі і саме залежно від установлених обставин суди й застосували відповідні норми процесуального права.

5.15. У постанові від 18.05.2016 у справі № 6-248цс16 Верховний Суд України дійшов висновку, що з урахуванням вимог статей 7, 12 Закону України "Про фермерське господарство", статей 116, 118, 121, 123, 134 Земельного кодексу України громадянин право на отримання земельної ділянки державної власності може використати один раз, додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримувати на конкурентних засадах через участь у торгах. Оскільки відповідач є засновником чотирьох підприємств, можливість обробляти земельні ділянки має лише одне фермерське господарство, інші два фермерських господарства створені з метою отримання земельних ділянок на позаконкурсній основі, в необґрунтованих розмірах, тому надання відповідачеві для ведення фермерського господарства ще трьох окремих земельних ділянок сільськогосподарського призначення суперечить зазначеним правовим нормам.

5.16. У справі № 922/3107/19 суди, встановивши, що до моменту відведення Головним управлінням Держземагентства в Харківській області у користування ОСОБА_1 земельних ділянок, які є предметом спору у цій справі, у користуванні як самого ОСОБА_1 , так і заснованих ним підприємств, уже перебувала значна кількість земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та приватної форми власності, дійшли висновків, що додатково земельні ділянки ОСОБА_1 міг отримати виключно на конкурентних засадах через участь у торгах, оскільки право на безоплатне отримання земельної ділянки державної власності одного виду громадянин може використати один раз. При цьому, суди врахували усталену судову практику, зокрема взяли до уваги постанови Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 у справі № 525/1225/15-ц, від 16.10.2019 у справі № 365/65/16-ц та постанови Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 314/3881/15-ц, від 23.05.2018 у справі № 389/29/17-ц, від 20.06.2018 у справі №378/766/15-ц та від 22.05.2019 у справі № 366/2648/16-ц.

5.17. Стосовно твердження скаржника, що підставою для скасування судових рішень у справі № 922/3107/19 та ухвалення нового рішення про задоволення позову є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суд не дослідив зібраних у справі доказів (пункт 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України), Верховний Суд зазначає, що умовою для застосування положень пункту 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України є висновок про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу. Проте у цій справі заявлені скаржником підстави для касаційного оскарження судових рішень попередніх інстанцій з посиланням на пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України не підтвердилися.

5.18. Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини 2 статті 287 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, колегія суддів відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 цього Кодексу дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою заступника прокурора Харківської області на постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.02.2020 і рішення Господарського суду Харківської області від 18.12.2019 у справі № 922/3107/19 .

Керуючись статтями 234, 235, 296, 314 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою заступника прокурора Харківської області на постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.02.2020 і рішення Господарського суду Харківської області від 18.12.2019 у справі № 922/3107/19 закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді Т. Б. Дроботова

І. С. Міщенко