Рішення

від 17.04.2008 по справі 2-985/2008

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МАКІЇВКИ

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.  МАКІЇВКИ

Справа № 2-985/2008р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2008 року     м.       Макіївка

Кіровський районний суд міста Макіївки Донецької області у складі

головуючої судді     Запорожець Т.А.

при секретарі     Чепур А.Г.

розглянувши у попередньому відкритому судовому засіданні в приміщенні місцевого суду в м.  Макіївці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до територіальної громади м.  Макіївки про визначення розміру часток у праві спільної сумісної власності,

ВСТАНОВИВ:

24 березня 2008 р. ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до територіальної громади м.  Маківки про визначення розміру часток у праві спільної сумісної власності,  мотивуючи вимоги тим,  що при приватизації квартири не була встановлена належна кожному власнику частка,  у зв'язку з чим він,  як спадкоємець за законом,  позбавлений можливості прийняття спадщини.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав заявлені позовні вимоги,  на обґрунтування яких послався на обставини,  вказані в позовній заяві,  та зазначив,  що квартира № 23,  в будинку № 17,  розташованому в кварталі «Северний» у м.  Макіївці,  на підставі договору міни від 16 січня 1996 р. належить ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власністі. 9 серпня 2005 року ОСОБА_2 померла. Після її смерті відкрилася спадщина у вигляді частки квартири,  спадкоємцем якої на підставі закону є ОСОБА_1 У передбачений законом термін він звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини,  однак державним нотаріусом у видачі свідоцтва на право власності за законом було відмовлено на підставі того,  що частка спадкодавця у праві спільної сумісної власності на квартиру не встановлена.

Посилаючись на вказані обставини,  просить суд визначити розмір частки його частку та ОСОБА_2 у праві спільної сумісної власності на житлове приміщення,  визнавши їх рівними.

Відповідач - територіальна громада м.  Макіївки участі у розгляді справи не приймала була належним чином повідомлена про день і час судового розгляду. В матеріалах справи мається заява,  в якій просять розглянути справу у відсутність їхнього представника,  не заперечують проти задоволення позову.

Вислухавши пояснення позивача,  вивчивши матеріали справи і дослідивши надані докази,  суд у межах заявлених позовних вимог ( ст. 11 ЦПК України) встановив наступне.

Згідно договору міни від 16 січня 1996 року,  квартира АДРЕСА_1 належить ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві приватної спільної сумісної власності. Названий договір зареєстрований в реєстрі прав власності на нерухоме майно комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації м.  Макіївка".

9 серпня 2005 р. ОСОБА_2 померла у віці 75 років,  про що в Макіївському міському відділі реєстрації актів цивільного стану Донецького обласного управління юстиції 9 серпня 2005 року був зроблений актовий запис за№ 1849.

Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина у вигляді належної останній частки вищезазначеної квартири.

Позивач   ОСОБА_1  є сином   померлого спадкодавця,   що  підтверджено  свідоцтвом   про народження.

За таких підстав,  згідно з положеннями  ст.  1261 ЦК України ОСОБА_1 є спадкоємцем першої черги за законом,  тому являється належним позивачем по даній цивільній справі.

Як передбачено статтею 355 ЦК України,  майно,  що є у власності двох або більше осіб (співвласників),  належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належите особам на праві спільної часткової,  або на праві спільної сумісної власності.

Питання про визначення часток у спільній сумісній власності у встановленому законом порядку між співвласниками не вирішувалось.

Відповідно до ч. 2  ст.  8 Закону України від 19 червня 1992 р. № 2482 XII "Про приватизацію державного житлового фонду" передача займаних квартир (будинків) здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім»ї,  які постійно мешкають у цій квартирі (будинку),  у тому числі тих,  що тимчасово відсутні й за якими зберігається право на житло,  з обов'язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку).

Оскільки зазначеним законом не визначено умов,  за яких один із членів сім'ї матиме більшу або меншу частку в приватизованому житлі,  іншої домовленості між власниками не було,  то частка кожного є рівною. За таких обставин частки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у спільній квартирі суд визнає рівними,  тому кожному співвласнику належить право на 1/2 частину вищезазначеної приватизованої квартири.

За таких обставин,  проаналізувавши встановлені обставини по справі,  суд дійшов висновку,  що позов є обгрунтованим і таким,  що підлягає задоволенню.

Позивач не вимагає компенсації за понесені судові витрати,  пов'язані зі зверненням до суду і розглядом судової справи.

Враховуючи викладене,  керуючись статтями 11,  60,  169,  212,  213,  214,  215 Цивільного процесуального кодексу України,   ст.  355 Цивільного кодексу України,  ч. 2  ст.  8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" від 19 червня 1992 р. № 2482 XII,  суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визначити частки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у спільній сумісній власності - приватизованій квартирі АДРЕСА_2 в Кіровському районі м.  Макіївки рівними - по одній другій частині кожному.

Заява про апеляційне оскарження рішення суду подається Апеляційному суду Донецької області через Кіровський районний суд міста Макіївки протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається Апеляційному суду Донецької області через Кіровський районний суд міста Макіївки протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або протягом десяти днів з дня проголошення рішення без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження.