Рішення

від 11.06.2020 по справі 372/2641/19

ОБУХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 372/2641/19

Провадження № 2-235/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2020 року Обухівський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Потабенко Л.В.,

при секретарі Буртовій О.Є.,

за участі представника ОСОБА_1 ,

справа № 372/2641/19

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ПЛЕТТАК до ОСОБА_2 про стягнення вартості втрачених риштувань,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача на користь ТОВ ПЛЕТТАК вартість втрачених риштувань на загальну суму 683 886 гривні 42 копійки. В обгрунутвання позовних вимог, позивач зазначив, що 25.05.2011 року між ним та відповідачем був укладений договір №025/2011 (наділі - договір) за яким позивач передав в оренду універсальні будівельні риштування рlеttас® (надалі - риштування) згідно Специфікації №1, чим свої зобов`язання ТОВ ПЛЕТТАК за договором виконало повністю. Відповідач в свою чергу підписав вищевказаний договір, прийняв риштування в орендне користування та зобов`язався своєчасно здійснювати орендні та інші платежі, передбачені договором та відповідно до п.5.1.1 договору відповідач мав сплатити та сплатив позивачу 2849,00 гривень орендної плати. В грудні 2011 року відповідач припинив сплачувати орендні платежі та до цього часу отримані ним риштування не повернув. На неодноразові письмові вимоги позивача щодо сплати послуг оренди та вимоги повернення всіх отриманих риштувань відповідач відповіді не надав та ніяких дій щодо виконання вимог позивача не вчинив. Таким чином, оскільки відповідач не виконав свої зобов`язання за договором оренди по поверненню риштувань після закінчення терміну оренди та зобов`язання про відшкодування вартості втрачених елементів риштування, що складаються із вартості товару, транспортування та витрат на митне очищення, позивач змушений був звернутись за захистом своїх порушених прав до суду.

На підставі викладеного, позивач просив суд позов задовольнити та стягнути з відповідача також судові витрати по сплаті судового збору.

Ухвалою судді від 03.09.2019 року відкрито провадження у справі за загальними правилами позовного провадження та призначено справу до розгляду в підготовчому судовому засіданні.

Ухвалою суду від 28.01.2020 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив стягнути з відповідача вартість втрачених ним риштувань, з підстав наведених в позовній заяві, вказував на те, що термін оренди та дії договору не закінчився, оскільки риштування до цього часу не повернуті позивачу. Також пояснив, що риштування позивачем було надано 27.05.2011 року в користування, але до 2019 року на момент звернення до суду відповідач його не повернув.

Ввідповідач в судовому засіданні, заперечував щодо задоволення позовних вимог, і просив відмовити в задоволенні позову в зв`язку з закінченням строку дії договору оренди. Також пояснив, що з червня по грудень 2011 року відповідач сплачував орендну плату, але в грудні 2011 року риштування було викрадено, а тому відповідач і припинив сплачувати орендну плату та намагався врегулювати проблему мирним шляхом. Окрім того, відповідач подав до суду заяву про застосування строку позовної давності на звернення до суду та відмову у позові з цих підстав, оскільки відповідач припинив здійснювати орендну плату в грудні 2011 року, про що було відомо позивачу, але він до суду звернувся лише 18.07.2019 року, тобто поза межами строку позовної давності.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд, вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, вважає позов таким, що підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 25.05.2011 між Товариством з обмежено відповідальністю ПЛЕТТАК та ОСОБА_2 був укладений договір №025/2011 (наділі по тексту договір) за яким позивач передав в оренду універсальні будівельні риштування рlеttас® згідно Специфікації №1, чим свої зобов`язання за договором виконав повністю. Відповідач в свою чергу підписав вищевказаний договір, прийняв риштування в орендне користування та зобов`язався своєчасно здійснювати орендні та інші платежі, передбачені договором.

Відповідно до договору та акту №001/025/2011-вО від 27.05.2011 року в орендне користування було передано 370 м 2 будівельних риштувань рlеttас® різної номенклатури. Дрібний перелік комплектації переданих риштувань вказаний в специфікації №1.

Як вбачається з п. 9.1.4 вказаного договору №025/2011від 25.05.2011 року, орендар у випадку пошкоджень та втрати елементів риштувань, відшкодовує вартість таких елементів, втрачених під час оренди, на підставі додаткового виписаного орендодавцем рахунку-фактури і у відповідності з діючими ринковими цінами на нові елементи риштувань, а також оплачує всі витрати пов`язані з ремонтними роботами, придбанням нових елементів риштувань, або відшкодовує втрачені елементи риштувань ідентичними, яке придбає сам у орендар у безспірному порядку.

У п. 9.1.6 договору вказується, що у випадку несвоєчасного повернення риштувань орендарем, відповідно до п. 8.1 Договору, термін оренди продовжується до моменту фактичного повернення риштувань.

Після отримання риштувань на підставі акту від 27.05.2011 року відповідач не повернув риштування та припинив сплачувати орендні платежі в грудні 2011 року.

Позивач звертався до відповідача неодноразово про погашення заборгованості по орендній платі: в листі від 05.03.2019 року вих.№1524, позивач повідомив відповідача про те, що на підставі п.10.1.1. договору, через невиконання останнім зобов`язань по сплаті послуг оренди, позивач в односторонньому порядку розірвав договір оренди №025/2011 від 25.05.2011року та вимагав повернення всіх отриманих риштувань та сплати орендної плати за останні три роки на суму 223035 гривень 84 копійки; в листі від 05.03.2019 року вих.№1524 із вимогою про погашення заборгованості по орендній платі разом із рахунком №058 від 04.03.2019року, який був направлений відповідачу відповідно до інформації з офіційного web-сайту ПАТ УКРПОШТА .

Відповідач жодних вимог позивача не виконав та відповіді на листи не надав.

Зважаючи на те, що відповідач жодним чином не виконує вимоги, викладені в направленому йому листі від 05.03.2019 року, позивач 08.06.2019 року направив відповідачу листа (вих. №01585) із вимогою про відшкодування вартості втрачених риштувань та, відповідно до умов пункту 9.1.4. договору, додав до листа відповідний рахунок-фактуру №165 від 29.05.2019 року.

Відповідач знову не надав на лист ніякої відповіді та не вчинив жодних дій на виконання вимог позивача.

П. 1 ч. 2. ст. 22 ЦК України передбачено, що збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Ч. 3 ст. 22 ЦК України передбачено, що збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Отже судом встановлено, що відповідач не виконав свої зобов`язання по договору (п.8.1. договору) по поверненню риштувань після закінчення терміну оренди, та зобов`язання передбачені п.9.1.4. договору, відповідно до якого у випадку пошкоджень та втрати елементів риштувань орендар відшкодовує вартість таких елементів, втрачених під час оренди, на підставі додаткового виписаного орендодавцем рахунку-фактури і у відповідності з діючими ринковими цінами на нові елементи риштувань, а також оплачує всі витрати пов`язані з ремонтними роботами, придбанням нових елементів риштувань.

Відповідно до норми ч. 1 ст. 772 ЦК України наймач, який затримав повернення речі наймодавцеві, несе ризик її випадкового знищення або випадкового пошкодження.

Згідно ч. 1 ст. 780 ЦК України шкода, завдана у зв`язку з користуванням річчю, переданою у найм, відшкодовується наймачем на загальних підставах.

Відповідно до рахунку RE1910539 від 28.05.2019 року від постачальника риштувань компанії ТОВ АЛЬТРАД Плеттак Асско (Німеччина), вартість риштувань складає - 17353,9 Євро, що відповідно до офіційного курсу НБУ на день підписання цієї заяви складає 503 089,56 гривень.

В заявці-договорі № 28052019 від 28.05.2019 року, укладеній між позивачем та ТОВ ГрінРоут , зазначено, що вартість доставки товару від постачальника до складу позивача складатиме 65 400,00 грн.

З відповіді на запит від брокерської компанії ПП Бекас вих. № 290519-1 від 29.01.2019 року вбачається, що митне очищення на території України для товару вказаного в рахунку постачальника складає 115 396,86 грн.

Таким чином, витрати пов`язані з придбанням Товариством з обмеженою відповідальністю ПЛЕТТАК нових втрачених елементів риштувань складають 683 886 грн.42 коп. та включають в себе вартість товару, транспортування та витрати на митне очищення.

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно п.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Вимоги позивача щодо стягнення 683 886 грн.42 коп.. за зобовязаннями по сплаті коштів за втрачене майно заявлені правомірно та підлягають задоволенню судом.

В розумінні статті 256 Цивільного кодексу України , позовна давність є часовою межею подання особою позову, тобто звернення з вимогою про прийняття рішення про захист конкретного порушено права. Початок перебігу, тривалість та сплив позовної давності пов`язується з конкретною вимогою про захист окремого порушено права.

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

З наведеного вбачається, що момент, з яким пов`язується початок перебігу позовної давності, розпочинається з наступного дня після настання строку виконання зобов`язання або з дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання (а не з дня її пред`явлення), та є єдиним для будь-якого виду зобов`язань: як основного, так і додаткових.

Статтею 763 Цивільного кодексу України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором. Якщо строк найму не встановлений, договір найму вважається укладеним на невизначений строк. Кожна із сторін договору найму, укладеного на невизначений строк, може відмовитися від договору в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону за один місяць.

Відповідно до п. 9.1.6 договору оренди, яким передбачено, що у випадку несвоєчасного повернення риштувань орендарем відповідно до п. 8.1 договору, термін оренди продовжується до моменту фактичного повернення риштувань, а орендар сплачує орендну плату згідно виписаних орендодавцем рахунків-фактур.

Враховуючи викладене, перебіг позовної давності для вимог про стягнення збитків розпочався з моменту розірвання договору оренди риштувань та невиконання вимоги позивача про їх повернення, а саме з 05.03.2019 року, коли позивач повідомив відповідача в листі № 1524 про те, що на підставі п. 10.1.1 договору в зв`язку з невиконанням ОСОБА_2 зобов`язань по оплаті орендної плати, позивач в односторонньому порядку розриває договір оренди № 025/2011 від 25.05.2011 року та вимагає в зв`язку з цим повернення всіх отриманих риштувань та сплати орендної плати.

З вказаного моменту у позивача виникло право пред`явлення вимоги до відповідача про стягнення збитків в розмірі вартості майна, що підлягало поверненню.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позивачем не порушено строк звернення до суду з позовною заявою про стягнення збитків з відповідача, а тому заява відповідача про застосування строку позовної давності до позовних вимог та відмову в їх задоволенні з цих підстав є безпідставною.

За змістом ст.ст. 76 , 77 ЦПК України , суд встановлює наявність або відсутність обставин, котрими обґрунтовують свої вимоги і заперечення сторони, на підставі доказів, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до статті 16 ЦК України , звертаючись до суду із позовом, позивач на власний розсуд обирає відповідний спосіб захисту.

Згідно із ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст. ст. 77-80 Цивільного процесуального кодексу України .

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України ).

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

З огляду на вищевикладені обставини та наведені норми права, і враховуючи, що оскільки під час розгляду справи судом встановлено, що відповідач до цього часу не повернув відповідачу передані йому відповідно до умов договору №001/025/2011-вО від 27.05.2011 року в орендне користування 370 м 2 будівельних риштувань рlеttас® різної номенклатури та в порушення п. 9.1.4 умов договору витрати пов`язані з придбанням Товариством з обмеженою відповідальністю ПЛЕТТАК нових втрачених елементів риштувань в сумі 683 886 грн. 42 коп., що включають в себе вартість товару, транспортування та витрати на митне очищення позивачу не відшкодував, то порушені права позивача підлягають захисту в судовому порядку шляхом стягнення з відповідача вартості придбаних втрачених елементів риштувань.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Відповідно до частин першої - четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правової допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України (§ 80), від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України (§§ 34-36), від 23 січня 2014 року у справі East/West Alliance Limited проти України , від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України (§ 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до статті 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивачем надано копію договору про надання правової допомоги, свідоцтво, попередній розрахунок, акт приймання-передачі наданих послуг, квитанція, а тому понесені судові витрати в сумі 10 469 грн. 15 коп., та витрати на правничу допомогу в розмірі 8 500 грн., слід стягнути з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1-19 , 76-81 , 95 , 141 , 228 , 229 , 235 , 241 , 244 , 245 , 258 , 259 , 263-265 , 268 , 354 , 417 ЦПК України

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю ПЛЕТТАК до ОСОБА_2 про стягнення вартості втрачених риштувань, задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ПЛЕТТАК вартість втрачених риштувань на загальну суму 683 886 грн. 42 коп., понесені судові витрати 10 469 грн. 15 коп. та витрати на правничу допомогу в розмірі 8 500 грн., а всього стягнути 702 855 грн. 57 коп.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Обухівський районний суд Київської області шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю ПЛЕТТАК (код ЄДРПОУ 24918464, адреса: 04128, м. Київ, Садове товариство Берковець-1 , вул Садова, 28, будинок 20).

Відповідач: ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ).

Повний текст рішення виготовлений 19.06.2020 року..

Суддя Л.В.Потабенко