Постанова

від 06.10.2020 по справі 372/2641/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 372/2641/19

провадження № 22-ц/824/10665/2020

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Кравець В.А. (суддя-доповідач),

суддів - Мазурик О.Ф. Махлай Л.Д.

секретаря судового засідання - Парфенюк В.А.

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Плеттак

відповідач - ОСОБА_1

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1

на рішення Обухівського районного суду Київської області від 11 червня 2020 року у складі судді Потабенко Л.В.

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Плеттак до ОСОБА_1 про стягнення вартості втрачених риштувань, -

В С Т А Н О В И В:

У липні 2019 року представник ТОВ Плеттак - Шмаров Є.Ю. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просив стягнути з останнього на користь товариства вартість втрачених риштувань на загальну суму 683 886,42 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 25 травня 2011 року між сторонами по справі укладено договір №025/2011, відповідно до якого, позивач передав відповідачу універсальні будівельні риштування згідно Специфікації №1 та акту здачі-прийняття в оренду риштувань до вказаного договору №001/025/2011-вО від 27 травня 2011 року.

Указував, що ОСОБА_1 , починаючи з грудня 2011 року, припинив сплачувати орендні платежі та станом на дату звернення товариства до суду з позовом отримані риштування не повернув.

Зазначав, що ТОВ Плеттак неодноразово зверталося до відповідача з вимогами про погашення заборгованості по орендній платі та повернення усіх отриманих риштувань, що підтверджується листами за вх.№1524 від 05 березня 2019 року та вх.№01585 від 08 червня 2019 року, проте вказані вимоги останнім проігноровані.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 11 червня 2020 року позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ Плеттак вартість втрачених риштувань на загальну суму 683 886,42 грн, 10 469 грн судових витрат та 8 500 грн витрат на правничу допомогу.

Не погоджуючись з указаним рішенням, 09 липня 2020 року відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у зв`язку із пропуском строку позовної давності, оскільки вважає рішення суду незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що рішення суду є таким, що суперечить ч.1 ст. 261 ЦК України, оскільки перебіг позовної давності, на думку апелянта, необхідно відраховувати від моменту, коли позивач дізнався про порушення свого права, тобто у 2013 році, що зумовлено припиненням сплати орендної плати за риштування відповідачем.

Стверджує, що лист за вх.№1524 від 05 березня 2019 року з повідомленням про одностороннє розірвання договору оренди та з вимогою про повернення риштувань, не отримував.

Зазначає, що судом першої інстанції належним чином не аргументовано визначення строку перебігу позовної давності з моменту одностороннього розірвання договору товариством, що, на думку ОСОБА_1 , суперечить нормам чинного цивільного законодавства.

29 липня 2020 року представником ТОВ Плеттак - Шмаровим Є.Ю. подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Уважає, що право позивача на отримання компенсації вартості будівельних риштувань з`явилося у березні 2019 року, у зв`язку з невиконанням ОСОБА_1 вимог про повернення вказаної тимчасової конструкції та одностороннім розірванням договору товариством.

06 серпня 2020 року апелянтом ОСОБА_1 подано відповідь на відзив, в якій останній наголошує на тому, що позивач довідався або мав довідатись про порушення свого права 11 червня 2011 року (оскільки риштування відповідно до умов договору оренди мали бути повернені 10 червня 2011 року), тобто саме з цього дня розпочався перебіг позовної давності.

Представник відповідача у судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав та просив задовольнити з підстав, наведених у скарзі.

Представник позивача проти апеляційної скарги заперечував та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача Кравець В.А., обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не виконав свої зобов`язання по договору (п.8.1. договору) по поверненню риштувань після закінчення терміну оренди та зобов`язання, передбачені п.9.1.4. договору. При цьому, встановив, що позивачем не порушено строк звернення до суду з позовною заявою про стягнення збитків з відповідача, оскільки перебіг позовної давності для вимог про стягнення збитків розпочався з моменту розірвання договору оренди риштувань та невиконання вимоги позивача про їх повернення, а саме з 05 березня 2019 року.

Статтею 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим та має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеного цим Кодексом. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Проте, рішення суду першої інстанції не відповідає вказаним нормам з огляду на наступне.

Частиною 1 статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що 25 травня 2011 року між ТОВ ПЛЕТТАК та ОСОБА_1 був укладений договір №025/2011, за яким позивач передав в оренду універсальні будівельні риштування рlеttас® згідно Специфікації №1, чим свої зобов`язання за договором виконав повністю. Відповідач у свою чергу підписав вищевказаний договір, прийняв риштування в орендне користування та зобов`язався своєчасно здійснювати орендні та інші платежі, передбачені договором.

Відповідно до договору та акту №001/025/2011-вО від 27 травня 2011 року в орендне користування було передано 370 м 2 будівельних риштувань рlеttас® різної номенклатури. Дрібний перелік комплектації переданих риштувань вказаний в специфікації №1.

Як убачається з п. 9.1.4 вказаного договору №025/2011від 25.05.2011 року, орендар у випадку пошкоджень та втрати елементів риштувань, відшкодовує вартість таких елементів, втрачених під час оренди, на підставі додаткового виписаного орендодавцем рахунку-фактури і у відповідності з діючими ринковими цінами на нові елементи риштувань, а також оплачує всі витрати, пов`язані з ремонтними роботами, придбанням нових елементів риштувань, або відшкодовує втрачені елементи риштувань ідентичними, яке придбає сам орендар у безспірному порядку.

У п. 9.1.6 договору передбачено, що у випадку несвоєчасного повернення риштувань орендарем, відповідно до п. 8.1 Договору, термін оренди продовжується до моменту фактичного повернення риштувань, а орендар сплачує орендну плату згідно виписаих орендодавцем рахунків-фактур.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судом першої інстанції, що після отримання риштувань на підставі акту від 27 травня 2011 року відповідач не повернув риштування та припинив сплачувати орендні платежі. Дані обставини не заперечувались відповідачем під час розгляду справи як судом першої, так і апеляційної інстанції.

Відповідно до норми ч. 1 ст. 772 ЦК України наймач, який затримав повернення речі наймодавцеві, несе ризик її випадкового знищення або випадкового пошкодження.

Згідно ч. 1 ст. 780 ЦК України шкода, завдана у зв`язку з користуванням річчю, переданою у найм, відшкодовується наймачем на загальних підставах.

Відповідно до рахунку RE1910539 від 28 травня 2019 року від постачальника риштувань компанії ТОВ АЛЬТРАД Плеттак Асско (Німеччина), вартість риштувань складає 17 353,90 Євро, що відповідно до офіційного курсу НБУ на день підписання цієї заяви складає 503 089,56 гривень.

У заявці-договорі № 28052019 від 28 травня 2019 року, укладеній між позивачем та ТОВ ГрінРоут , зазначено, що вартість доставки товару від постачальника до складу позивача складатиме 65 400 грн.

З відповіді на запит від брокерської компанії ПП Бекас вих. № 290519-1 від 29.01.2019 року вбачається, що митне очищення на території України для товару вказаного в рахунку постачальника складає 115 396,86 грн.

Таким чином, витрати пов`язані з придбанням Товариством з обмеженою відповідальністю ПЛЕТТАК нових втрачених елементів риштувань складають 683 886,42 грн та включають в себе вартість товару, транспортування та витрати на митне очищення.

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно п.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, зважаючи на те, що стороною відповідача під час розгляду справи не заперечувався той факт, що ним у визначені договором строки не повернуто взяті в оренду риштування та припинено орендну плату, при цьому представником ОСОБА_1 - ОСОБА_2 у судовому засіданні в апеляційній інстанції зазначено, що риштування фактично втрачені та наразі відповідач не має можливості повернути останні власнику, колегія суддів доходить висновку, що ОСОБА_1 порушено умови укладеного 25 травня 2011 року з ТОВ ПЛЕТТАК договору №025/2011, у зв`язку з чим у позивача виникло право на звернення до суду з даним позовом.

Разом з тим, 02 січня 2020 року відповідачем подано заяву про застосування строку позовної давності.

В обґрунтування заяви ОСОБА_1 зазначив, що не визнає та не погоджується з позовними вимогами з огляду на пропуск позивачем строку позовної давності.

Послався на те, що оскільки договір оренди №025/2011 був укладений 25 травня 2011 року, плата по орендним платежам припинилась у грудні 2011 року, тому позивач дізнався про порушення своїх прав у грудні 2011 року, однак з позовом до суду звернувся лише 18 липня 2019 року, тобто поза межами строку позовної давності.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність. Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Частиною першою статті 261 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом вказаної норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право у примусовому порядку через суд.

Виникнення права на позов розглядається у двох аспектах: процесуальному (право на пред`явлення позивачем позову і його розгляд судом) і матеріальному (право на задоволення позову, на отримання судового захисту).

Для правильного вирішення справи, зокрема, у частині висновків щодо початку перебігу позовної давності, важливим є така фактична обставина, як момент, коли особа довідалася, або могла довідатися про порушення свого права.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до відповідача про погашення заборгованості по орендній платі та в листі від 05 березня 2019 року вих.№1524 позивач повідомив відповідача про те, що на підставі п.10.1.1. договору, через невиконання останнім зобов`язань по сплаті послуг оренди, позивач в односторонньому порядку розірвав договір оренди №025/2011 від 25 травня 2011 року та вимагав повернення всіх отриманих риштувань та сплати орендної плати за останні три роки на суму 223 035,84 грн згідно з рахунком №058 від 04 березня 2019 року, який був направлений відповідачу відповідно до інформації з офіційного web-сайту ПАТ Укрпошта .

Відповідач жодних вимог позивача не виконав та відповіді не надав.

Зважаючи на те, що відповідач жодним чином не виконує вимоги, викладені в направленому йому листі від 05 березня 2019 року, позивач 08 червня 2019 року направив відповідачу листа (вих. №01585) з вимогою про відшкодування вартості втрачених риштувань та відповідно до умов пункту 9.1.4. договору додав до листа відповідний рахунок-фактуру №165 від 29 травня 2019 року.

Відповідач указані листи не отримував, що підтверджується копіями конвертів з відміткою про повернення поштового відправлення у зв`язку із закінченням встановленого строку зберігання, один з яких міститься в матеріалах справи на аркуші 20, а інший було продемонстровано у судовому засіданні представником позивача в суді апеляційної інстанції.

Отже, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що перебіг позовної давності для вимог про стягнення збитків розпочався з моменту розірвання договору оренди риштувань та невиконання вимоги позивача про їх повернення, а саме з 05 березня 2019 року, оскільки відповідач не був належним чином проінформований про розірвання договору оренди з ініціативи ТОВ ПЛЕТТАК та з вимогою про повернення вартості втрачених риштувань.

Разом з тим, з листа ТОВ ПЛЕТТАК від 05 березня 2019 року вих.№1524 вбачається, що останній платіж за оренду риштувань був сплачений ОСОБА_1 у 2013 році, з того часу платежі за оренду риштувань не сплачувались.

Дані обставини були підтверджені сторонами у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції.

Окрім того, стороною відповідача під час розгляду справи було повідомлено, що з 2011 року риштування втрачені, але у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 мав сподівання повернути риштування, він сплачував орендну плату до 2013 року. При цьому, згідно пояснень сторін, між ОСОБА_1 та ТОВ ПЛЕТТАК весь час велись перемовини щодо виконання умов договору оренди риштувань та щодо їх втрати.

Стороною позивача не заперечувався той факт, що товариство було обізнано про втрату у 2011 році риштувань.

Таким чином, відповідно до п. 9.1.6 договору оренди у випадку несвоєчасного повернення риштувань орендарем термін оренди продовжується до моменту фактичного повернення риштувань, а орендар сплачує орендну плату згідно виписаних орендодавцем рахунків-фактур, проте ОСОБА_1 у порушення умов договору не повернув у визначений договором строк риштування та припинив сплачувати орендну плату ще у 2013 році.

Відповідно до п. 10.1.1 договору договір розірванню в односторонньому порядку не підлягає, за винятком випадків, коли одна із сторін систематично порушує умови договору і свої зобов`язання, зокрема, якщо орендар не сплачує за послуги з оренди у розмірі та строк, встановлений даним договором.

Зважаючи на те, що ОСОБА_1 риштування не повернув, припинив сплачувати орендну плату з 2013 року, у ТОВ ПЛЕТТАК з цього часу виникло право на розірвання договору оренди, повернення вартості втрачених риштувань та на звернення до суду за захистом порушеного права.

З матеріалів справи вбачається, що з позовом про стягнення вартості втрачених риштувань ТОВ ПЛЕТТАК звернулось до суду лише 15 липня 2019 року, тобто з пропуском строку позовної давності.

Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Отже, правильно встановивши наявність порушеного права позивача у зв`язку з неповерненням ОСОБА_1 та втратою риштувань, суд першої інстанції, не звернув уваги на те, що листи позивача відповідачем отримані не були та не встановив обставин, за якими ОСОБА_1 припинив сплачувати орендні платежі ще у 2013 році, про що зазначав сам позивач, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку, що перебіг строку позовної давності ТОВ ПЛЕТТАК не пропущено.

З огляду на наведене, колегія доходить висновку, що суд першої інстанції помилково задовольнив позовні вимоги у повному обсязі.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Наведені порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду згідно з ч. 1 ст. 376 ЦПК України та ухвалення нового рішення.

На підставі викладеного, колегія доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення місцевого суду - скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у зв`язку з пропуском ТОВ ПЛЕТТАК строку позовної давності.

Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції та відмову у задоволенні позовних вимог, витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви слід покласти на позивача та стягнути з ТОВ ПЛЕТТАК на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 15 703,70 грн.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 11 червня 2020 року - скасувати.

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Плеттак до ОСОБА_1 про стягнення вартості втрачених риштувань - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Плеттак на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 15 703,70 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 06 жовтня 2020 року.

Головуючий В.А. Кравець

Судді О.Ф. Мазурик

Л.Д. Махлай