Постанова

від 22.06.2020 по справі 826/19911/14

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/19911/14 Суддя (судді) першої інстанції: Кузьменко В.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Земляної Г.В., Сорочка Є.О., при секретарі Войтковській Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 травня 2015 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "ПроКредитБанк" до відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м. Києві, за участю третьої особи: ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування постанови, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ :

У грудні 2014 року Публічне акціонерне товариство ПроКредит Банк звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у місті Києві, третя особа ОСОБА_2 , в якій просило суд визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Маціборук В.О. про повернення виконавчого документа стягувачеві від 18.11.2014 ВП №31834223.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.05.2015 адміністративний позов задоволено, визнано протиправною та скасовано постанову державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у місті Києві Моціборук В.О. про повернення виконавчого документа стягувачеві від 18.11.2014 ВП №31834223.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

ОСОБА_1 перебуває у шлюбі з третьою особою ( боржником), а майно на яке звертається стягнення органами виконавчої служби є спільною власністю подружжя.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.04.2018 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.05.2015 скасовано та ухвалено нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства ПроКредит Банк відмовлено.

Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 06.05.2020 було задоволено касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства ПроКредит Банк , постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05.04.2018 скасовано, та направлено справу на новий апеляційний розгляд до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Верховний Суд зазначив, що для ухвалення справедливого та об`єктивного рішення мають бути повністю встановлені та з`ясовані обставини справи, а також надана належна правова оцінка доказам, що мають істотне значення для вирішення спору, зокрема рамковій угоді від 07.12.2007 №3249 та договорам про надання траншу від 07.12.2007 №1.36253/3249, від 24.06.2008 №1.39372/3249, від 27.01.2010 №111.41172/3249, що укладені між ПАТ ПроКредит Банк та ОСОБА_3 з приводу мети отримання кредитних коштів.

Представник ОСОБА_1 підтримав вимоги своєї апеляційної скарги, просив її задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив відмовити у її задоволенні, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Решта сторін до судового засідання не завились, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, 07.12.2007 між позивачем та третьою особою - ОСОБА_2 , укладено договір іпотеки, відповідно до якого в іпотеку ПАТ ПроКредит Банк передано однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 .

Вказаний договір підписано в якості забезпечення виконання зобов`язань за рамковою угодою від 07.12.2007 №3249 та договорів про надання траншу від 07.12.2007 №1.36253/3249, від 24.06.2008 №1.39372/3249, від 27.01.2010 №111.41172/3249, що укладені між ПАТ ПроКредит Банк та ОСОБА_3 .

16. 18.11.2014 державним виконавцем ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві Маціборук В.О. в межах виконавчого провадження №31834223 при примусовому виконанні виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу від 07.06.2011 №2218 про звернення стягнення на квартиру з ОСОБА_2 на користь ПАТ ПроКредит Банк прийнято постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві.

Вказана постанова мотивована тим, що виконавче провадження з примусового виконання виконавчого документа, за яким виконання не здійснювалось або здійснено частково, підлягає завершенню, а виконавчий документ - поверненню стягувачеві, на підставі п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону України Про виконавче провадження , оскільки Законом України Про мораторій та стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті встановлена заборона щодо звернення на майно боржника, що виключає можливість виконання у встановлений спосіб.

Згідно статті 1 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 47 Закону України Про виконавче провадження виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Відповідно до пункту 1 Закону України Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті протягом дії цього Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами , наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника / майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

З аналізу вказаних правових норм вбачається, що обмеження щодо примусового стягнення (відчуження без згоди власника) нерухомого житлового майна, яке вважається предметом застави та/або предметом іпотеки можуть застосовуватися виключно за наявності визначених цим законом умов.

Отже, за приписами п. 1 Закону України Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті мораторій застосовується за таких умов:

- майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України за споживчими кредитами, наданими в іноземній валюті;

- таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя;

- у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;

- загальна площа квартири, що є предметом іпотеки, не перевищує 140 кв. метрів.

Відповідно до ч. 23 ст. 1 Закону України від 12.05.1991 р. №1023-XII Про захист прав споживачів (в редакції чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин) споживчий кредит - кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції .

Частиною 1 ст. 11 Закону України від 12.05.1991 р. №1023-XII Про захист прав споживачів договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов`язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором , а споживач зобов`язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки від 07 грудня 2007 року №3249-ІД 01, відповідно до якого в іпотеку АТ "ПроКредитБанк" передано однокімнатну квартиру № АДРЕСА_1 .

Даний договір підписано в якості забезпечення виконання зобов`язань за рамковою угодою від 07 грудня 2007 року №3249, що був укладений між АТ "ПроКредитБанк" та ОСОБА_3 та договору про надання траншу від 07 грудня 2007 року №1.36253/3249 (з цільовим призначенням - задоволення особистих потреб), від 24 червня 2008 року №1.39372/3249 (з цільовим призначенням - задоволення особистих потреб), від 27 січня 2010 року №111.41172/3249 (з цільовим призначенням рефінансування кредиту, виданого позичальнику згідно договору про надання траншу від 07 грудня 2007 року №1.36253/3249).

З аналізу вищевикладеного вбачається, що кредит за яким проводилось стягнення за оскаржуваною постановою ВДВС не є споживчим, адже кошти були видані для задоволення особистих потреб, а не для придбання продукції, у зв`язку з чим відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин п. 1 Закону України Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті .

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця Маціборук В.О. про повернення виконавчого документа стягувачеві від 18.11.2014 ВП №31834223.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи.

При цьому, колегія суддів зазначає, що згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 травня 2015 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена безпосередньо до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду у тридцятиденний строк в порядку, встановленому статтями 329-331 КАС України.

Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев

cуддя Г.В.Земляна

суддя Є.О.Сорочко