Ухвала

від 23.06.2020 по справі 463/115/17

ЛИЧАКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа №463/115/17

Провадження №2/463/371/20

УХВАЛА

судового засідання

23 червня 2020 року Личаківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді Леньо С. І.

з участю секретаря Станько Р.О.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові клопотання представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про витребування доказів у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Івентс-Л до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення збитків,

в с т а н о в и в:

Позивач ТзОВ Івентс-Л звернувся до суду з позовом до відповідачів про стягнення з ОСОБА_1 на його користь завданих збитків за договором зберігання від 12.02.2015р. в розмірі 133 030 грн. та про стягнення з ОСОБА_3 завданих збитків в розмірі 1000 грн.

В обґрунтування позовних вимог покликався на те, що 12.02.2015р. між ТзОВ Івентс-Л та ОСОБА_1 укладено договір зберігання, за умовами якого позивач передав відповідачу на зберігання майно на строк до 31.12.2015р. Відповідно до укладеного договору, відповідач зобов`язався після закінчення терміну зберігання протягом трьох днів повернути майно у м. Львові, тобто не пізніше 03.01.2016р. З метою забезпечення виконання зобов`язань за договором зберігання, 12.02.2015р. між позивачем та відповідачем ОСОБА_3 укладено договір поруки, за яким поручитель зобов`язується перед кредитором у повному обсязі відповідати за виконання ОСОБА_1 зобов`язань, що існують або виникають в майбутньому на підставі укладеного договору зберігання. Однак, відповідальність поручителя обмежується сумою 1000 грн. У лютому та вересні 2016р. Товариство направило на адресу відповідача відповідні вимоги про повернення майна, однак вони залишились без відповіді. У зв`язку із втратою зберігачем майна, документально мають змогу підтвердити збитки лише на суму 134 030 грн., які просив стягнути з відповідачів в примусовому порядку.

Заочним рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 10.07.2017р. вказаний позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Івентс-Л завдані збитки за договірним зобов`язанням у розмірі 133 030 грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Івентс-Л завдані збитки за договірним зобов`язанням у розмірі 1000 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Івентс-Л 1995,45 грн. судового збору.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Івентс-Л 15 грн. судового збору.

За заявою представника відповідача ОСОБА_1 ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 19.09.2019р. вказане заочне рішення скасоване, а справа призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження. Визначено сторонам строк для подання відзиву, відповіді на відзив та письмових заперечень.

В подальшому, ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 11.12.2019р. відмовлено у прийнятті зустрічного позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Івентс-Л , ОСОБА_3 про визнання недійсним договору поруки.

03.02.2020р. до суду надійшло клопотання представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про витребування доказів. Зокрема, просить витребувати в Галицького управління Головного управління ДФС у Львівській області засвідчені копії паперової або засвідчені примірники роздруківки електронної звітності за формою №1 ДФ Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку , подану ТОВ Івентс-Л в податкову службу за І, ІІ, ІІІ, IV квартали 2015-го, 2016-го, 2018-го, 2019-го років, а також звітні нові або уточнюючі що змінюються відомості податкового розрахунку за формою № 1 ДФ за вказаний період. Мотивує тим, що вказаний доказ підтвердить обставини про те, що ТОВ Івентс-Л не нараховував, не сплачував податок на дохід ОСОБА_1 з 12.02.2015р. дотепер, оскільки плата за зберігання майна в розмірі 1 грн. за місяць без ПДВ щомісячно не пізніше останнього числа кожного місяця за пунктами 4,1, 4.2, пп.6.1.2 п. 6.2 договору не нараховувалась і не сплачувалась ОСОБА_1 з причин того, що договір зберігання від 12.02.2015р. насправді не укладався між ТОВ Івентс-Л та ОСОБА_1 - подібний правочин зберігання не вчинявся взагалі.

Незважаючи на таку мотивацію, представник відповідача пропонує відхилити його клопотання.

Вивчивши дане клопотання, суд приходить до висновку, що у його задоволенні належить відмовити з огляду на наступне.

Порядок та строки подання доказів визначений у статті 83 ЦПК України.

Згідно ч. 1 ст. 84 ЦПК України, учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Відповідно до частин першої, третьої та четвертої статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За змістом зазначених норм закону доказуванню підлягають лише ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно, витребуванню підлягають лише ті докази, які не можуть бути отримані стороною самостійно і які підтверджуватимуть обставини, на які покликається сторона.

Незважаючи на строк розгляду справи, суду не подано відзиву або іншого письмового заперечення, які б вказували, що сторона відповідача ОСОБА_1 заперечує позовні вимоги з тих підстав, що договір зберігання від 12.02.2015р. насправді не укладався між ТОВ Івентс-Л та ОСОБА_1 - подібний правочин зберігання не вчинявся взагалі , хоча як зазначає представник відповідача, витребовувані документи на його думку повинні підтвердити саме ці обставини.

Згідно пунктів 4 та 5 частини 5 цієї статті, суд зберігаючи об`єктивність і неупередженість лише сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом і неприпустимість зловживання процесуальними правами є основними засадами (принципами) цивільного судочинства (пункти 2 та 11 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу (пункт 1 частини другої статті 43 ЦПК України).

Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України).

В розумінні зазначеної норми під добросовісністю розуміється певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою до іншої сторони та суду.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), застосовуючи підпункт а пункту 3 статті 35 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод оголошує неприйнятною будь-яку індивідуальну заяву, подану згідно зі статтею 34, якщо він вважає, що ця заява є зловживанням правом на її подання. Для прикладу, ЄСПЛ констатує зловживання правом на подання заяви, коли заявник під час спілкування з ЄСПЛ вживає образливі, погрозливі або провокативні висловлювання проти уряду-відповідача, його представника, органів влади держави-відповідача, проти ЄСПЛ, його суддів, Секретаріату ЄСПЛ або його працівників (див., ухвали щодо прийнятності у справах Ржегак проти Чеської Республіки від 14 травня 2004 року ( Rehak v. the Czech Republic , заява № 67208/01), Дюрінже та Грандж проти Франції від 4 лютого 2003 року ( Duringer and Grunge v. France , заяви № 61164/00 і № 18589/02)).

Звертаючись до суду із згаданим вище клопотанням представник відповідача, хоч і просить витребувати документи, проте у вступній частині свого клопотання критикуючи попередню ухвалу суду про відмову у прийнятті зустрічного позову запропонував відхилити дане клопотання, зазначивши зокрема таке:

Хоча папір і витримає будь-які слова без смислу, чи витримає людський розум коли настане час відповідати за написані слова?! Якщо і не перед людьми, то перед ОСОБА_4 точно?!

Отже, на послідовність руйнації правосуддя з його інтересами у Львові, на доведення необ`єктивності і упередженості там судового розгляду, пропонується до відмови ще й це клопотання, як черговий доказ нехтування процесуальними правами наївного ОСОБА_1 , що вимушений керуватись Українськими нормами цивільного процесу, якими лише тільки він і керується у відмінності від персонажів з владою.

Так, як приклад, колись законодавець написав в частині 1 статті 84 Цивільного процесуального кодексу України: учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом . Суд же може вигадати багато слів на папері по причинам цього не робити і ОСОБА_1 вже просто інтересно що вигадає Личаківський районний суд міста Львова в своїх паперах.

Але, закон є закон, і ОСОБА_1 безальтернативно змушений їм керуватись на свій правовий захист, навіть очікуючи надуману відмову у задоволенні свого клопотання.

Очевидно, що такі провокативні по відношенню до суду висловлювання, які містять в собі звинувачення, однак не містять доказів на підтвердження цих звинувачень, з одного боку, свідчать про намір представника відповідача дискредитувати суд та зробити з свого довірителя жертву , переклавши тим самим на суд увесь тягар відповідальності у випадку прийняття рішення не на користь ОСОБА_1 , а з іншого - про відсутність у нього наміру довести обставини на які він посилається як на підставу своїх заперечень, адже як зазначає представник відповідача, дане клопотання подається ним для доведення необ`єктивності та упередженості суду.

Відтак, клопотання представника відповідача, яке по факту є провокацією, слід визнати неприйнятним і в його задоволенні відмовити, звернувши увагу останнього, що необ`єктивність і упередженість суду не доводиться у спосіб подання клопотання про витребування доказів.

Керуючись ст. 84 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

В задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про витребування доказів у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Івентс-Л до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення збитків- відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскаженню не підлягає.

Суддя: Леньо С. І.