Рішення

від 23.06.2020 по справі 916/3755/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" червня 2020 р.Справа № 916/3755/19

Господарський суд Одеської області у складі:

судді Малярчук І.А.,

при секретарі судового засідання Мукієнко Д.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Пойденко О.С., згідно довіреності б/н від 12.02.2019р.

від відповідача: не з`явився,

розглянувши справу №916/3755/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Кредо» (65005, м. Одеса, вул. Бугаївська, 35) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Терра-Україна» (67224, Одеська область, Іванівський район, с.Великий Буялик, вул. Болгарська, 278-А) про стягнення 521668,80грн., з яких 344617грн. основний борг, 55399,14грн. пеня, 108923,40 грн. штраф, 4760,00грн. три проценти річних, 7969,26 грн. інфляційні нарахування,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача, заяв та клопотань, процесуальні дії суду:

Позивач позовні вимоги підтримує, в їх обґрунтування зазначає, що 13.05.2019р. між ТОВ «Агро Кредо» (постачальник) та ТОВ «Терра-Україна» (покупець) укладено договір поставки №70. Відповідно до п.1.1 договору, постачальник зобов`язується поставити покупцюнасіння, добрива з мікроелементами для позакореневого підживлення, засоби захисту рослин іншу хімічну продукцію (надалі Товар ), а покупець зобов`язується прийняти та оплати товар на умовах цього договору. Відповідно до п.2.1. договору, ціна за одиницю, строки, умови оплати та загальна вартість товару зазначаються у специфікаціях до даного договору. Товар було поставлено покупцю у відповідності до умов договору, згідно з специфікаціями та видатковими накладними. Зобов`язання з оплати за поставлений товар встановлюється специфікаціями до договору, а саме: специфікація №1 від 13.05.2019р. визначає строк оплати за товар ціною 203040грн. до 01.08.2019р.; специфікація №2 від 29.05.2019р. вказує на строк оплати за товар вартістю 274995грн. до 01.08.2019р.; специфікація №3 від 30.05.2019р. встановлює строк оплати за товар вартістю 107190,00 грн. до 01.08.2019р. Таким чином, зобов`язання з оплати за товар в загальному розмірі 544617грн. виникло у відповідача 01.08.2019р. В порушення встановлених договором зобов`язань, відповідач в означений строк не сплатив вартість поставленого йому товару. З простроченням дати платежу відповідачем було сплачено 200000грн., проте, повну вартість поставленого товару на момент подачі позову відповідачем оплачено не було. На підтвердження дебіторської заборгованості між ТОВ Агро Кредо та ТОВ Терра-Україна було складено акт звірки взаємних розрахунків за період 9 місяців 2019р., який підтверджує заборгованість відповідача у розмірі 544617грн., яка 31.10.2019р. була зменшена до 344617грн. Таким чином, позивач вимагає, окрім сплати відповідачем основного грошового зобов`язання, оплату штрафу у розмірі 108923,40грн., пені в розмірі 55399,14грн., 3% річних у розмірі 4760грн., а також інфляційного збільшення у розмірі 7969,26грн. Також, позивач зазначає, що на момент подання позовної зави договір не було розірвано або/чи визнано недійсним у судовому порядку. Не існує й інших доказів щодо відкладення/пролонгації або відмови від виконання зобов`язання за вказаним договором, тому зобов`язання за договором поставки №70 від 13.05.2019р. є чинними.

Відповідач 02.01.2020р. подав до суду відзив на позов за вх.№23/20 та клопотання про зменшення розміру штрафу та пені від 02.01.2020р. за вх.№24/20, де зазначив, що частково визнає позов в частині суми основного боргу у розмірі 344617грн., трьох процентів річних у розмірі 4760,00грн. та не погоджується з нарахуванням позивачем інфляційних втрат за прострочення виконання зобов`язання у розмірі 7969,26грн., з розміром нарахованої позивачем пені та двадцяти процентів штрафу.

15.01.2020р. за вх.№867/20 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій відзначено, що позивач підтримує факт визнання відповідачем основного боргу у розмірі 344617грн., а також три проценти річних у розмірі 4760грн., але не погоджується з аргументами відповідача щодо нарахованих інфляційних втрат за прострочення виконання зобов`язання у розмірі 7969,26грн., та пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на суму 55399,14грн., штрафу. Позивач зазначає, що відповідач обґрунтовує свою позицію стосовно неправомірності нарахування інфляційних витрат тим, що останні не підлягають стягненню, оскільки витрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції нібито відновлені еквівалентом іноземної валюти. Відповідачем, також наведено низку постанов Верховного Суду України, які підтримують аналогічні правові висновки. Між тим, в позові не йдеться про валютний еквівалент вартості товару, тому аргументи відповідача з посиланням на судову практику щодо відмови в стягненні інфляційних витрат є неспроможними, а вимоги щодо відмови в задоволенні позовних вимог із стягнення інфляційних витрат, такими що підлягають відхиленню. Стосовно клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій, позивач зауважує, що у встановлений строк виконання зобов`язань, а саме 01.08.2019р., заборгованість відповідача за поставлений товар складала 544617грн., тому нарахування штрафу в розмірі 20% на суму заборгованості неможна вважати надмірно великим. Встановлений в п.7.2. договору розмір пені повністю узгоджується зі ст.ст.1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань . Посилання відповідача на те, що сума нарахованої позивачем неустойки за прострочення оплати становить 47,68% від суми заборгованості є помилковим. Ступінь виконання зобов`язань боржником є незадовільним, оскільки сплачено лише 240608,00грн. з належних 585225грн., що складає 41,11% зобов`язань за договором, подальше виконання договору відповідачем не здійснювалося. Не надано також доказів скрутного фінансового становища боржника та значної кількості зобов`язань перед третіми особами. Окрім цього, позивач зазначає, що договір поставки №70 від 13.05.2019р. та специфікації до нього передбачають постачання товару з відстроченням платежу, у зв`язку з чим, сторони договору враховуючи ризик порушення зобов`язань, передбачили розумні, справедливі та пропорційні умови відповідальності у вигляді нарахування неустойки у вигляді штрафу в розмірі 20% та пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення зобов`язань. З врахуванням того, що ризикова обставина відбулась, застосування встановлених договором штрафних санкцій виправдовує ризик позивача. Також, при вирішенні питання щодо стягнення штрафних санкцій передбачених договором, позивач вважає, що слід врахувати те, що юридична особа позивача не є виробником товару що ним поставляється. Основним видом діяльності позивача є оптова торгівля хімічними продуктами. Отже, позивач сам закуповує товар за договорами дистриб`юції у третіх осіб для подальшого продажу, зокрема і відповідачу. Враховуючи неналежне виконання зобов`язань відповідачем, позивач не одержав доходи, які розраховував одержати у разі належного виконання зобов`язання відповідачем, у зв`язку з чим останній завдав збитків позивачу.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.12.2019р. відкрито провадження у справі №916/3755/19, постановлено розглядати справу №916/3755/19 в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання суду на 02.01.2020р. о 12год.30хв.

У судовому засіданні 02.01.2020р., судом оголошено протокольну ухвалу в порядку ч.ч.4, 5 ст.233 ГПК України про перерву в судовому засіданні до 10.02.2020р. об 11год.00хв.

У судовому засіданні 10.02.2020р., судом оголошено протокольну ухвалу в порядку ч.ч.4, 5 ст.233 ГПК України про перерву в судовому засіданні до 12.02.2020р. об 10год. 30хв.

Ухвалою суду від 12.02.2020р. відмовлено у задоволенні клопотання ТОВ Терра-Україна від 03.02.2020р. за вх.№2672/20 про зупинення розгляду справи №916/3755/19 до закінчення перегляду в касаційному порядку справи №296/10217/15-ц.

У судовому засіданні 12.02.2020р. судом оголошено протокольну ухвалу в порядку ч.ч.4, 5 ст.233 ГПК України про продовження строку розгляду підготовчого провадження на 30 днів за власною ініціативою суду до 17.03.2020р. та про перерву в судовому засіданні до 24.02.2020р. об 11год. 00хв.

У судовому засіданні 24.02.2020р. судом оголошено протокольну ухвалу в порядку ч.ч.4, 5 ст.233 ГПК України про закриття підготовчого провадження та призначення справи №916/3755/19 до розгляду по суті на 04.03.2020р. об 11год.00хв.

У судовому засіданні 04.03.2020р., судом оголошено протокольну ухвалу в порядку ч.ч.4, 5 ст.233 ГПК України про перерву в судовому засіданні до 25.03.2020р. об 10год.00хв.

Ухвалою суду від 25.03.2020р. з огляду на введення в Україні карантину на період з 12.03.2020р. до 03.04.2020р., спираючись на рекомендації РСУ, викладені у листі №9рс-186/20 від 16.03.2020р., призначено розгляд справи на 07.04.2020р. о 12год.30хв.

Ухвалою суду від 07.04.2020р. з огляду на те, що за постановою КМУ від 25.03.2020р. продовжено в Україні карантин до 25.04.2020р. включно, справу №916/3755/19 призначено до слухання у судовому засіданні після закінчення дії карантину на 28.04.2020р. о 10год.30хв.

Ухвалою суду від 27.04.2020р. з огляду на те, що за постановою КМУ від 22.04.2020р. продовжено в Україні карантин до 11.05.2020р. включно, призначено розгляд справи по суті на 20.05.2020р. о 12год.00хв.

У судовому засіданні 20.05.2020р. представник відповідача участі не приймав та від нього надійшло клопотання від 14.05.2020р. за вх.№12069/20 про відкладення судового засідання за межі карантину, у зв`язку з чим, судом було оголошено протокольну ухвалу в порядку ч.ч.4,5 ст.233 ГПК України про перерву в судовому засіданні до 29.05.2020р. о 10год.00хв. та ухвалою від 20.05.2020р., викликано ТОВ «Терра-Україна» у судове засідання 29.05.2020р. о 10год.00хв.

У судове засідання 29.05.2020р. представник відповідача не з`явився та направив до суду клопотання від 29.05.2020р. за вх.№13451/20 про відкладення судового засідання за межі карантину, тому судом було оголошено протокольну ухвалу в порядку ч.ч.4, 5 ст.233 ГПК України про перерву в судовому засіданні до 23.06.2020р. об 11год.00хв. та ухвалою від 29.05.2020р., викликано ТОВ «Терра-Україна» у судове засідання 23.06.2020р. об 11год.00хв.

Заяву позивача про ознайомлення із матеріалами справи №916/3755/19 від 02.01.2020р. за вх.№86/20, клопотання про розгляд справи без участі представника позивача, яке надійшло електронною поштою 27.04.2020р. (зареєстроване за вх.№ГСОО12612/20 від 19.05.2020р.) та клопотання відповідача про відкладення розгляду справи №916/3755/19 від 23.03.2020р. за вх.№7480/20, від 24.04.2020р. за вх.№10088/20, від 14.05.2020р. за вх.№12069/20, від 26.05.2020р. за вх.№13451/20 судом були задоволені.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020р. №211 Про запобігання поширенню на території України коронавірусу СОVID-19 через спалах у світі коронавірусу з 12.03.2020р. в Україні введено карантин.

Постановою КМУ №392 від 20.05.2020р. Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS - CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з 22 травня 2020 р. до 22 червня 2020р. на території Автономної Республіки Крим, Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Кіровоградської, Київської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, м. Києва, м. Севастополя (далі - регіони) із урахуванням епідемічної ситуації в регіоні карантин, продовжено на всій території України дію карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» .

Згідно листа Ради Суддів України №9рс-186/20 від 16.03.2020р. з метою убезпечити населення України від поширення гострих респіраторних захворювань та коронавірусу СОVID-19, який віднесено до особливо небезпечних інфекційних хвороб, рекомендовано, на період з 16.03.2020р. до 03.04.2020р., встановити особливий режим роботи судів України, зокрема: роз`яснити громадянам можливість відкладення розгляду справ у зв`язку із карантинними заходами та можливість розгляду справ в режимі відеоконференції; зменшити кількість судових засідань, що призначаються для розгляду протягом робочого дня; по можливості здійснювати судовий розгляд справ без участі сторін, в порядку письмового провадження. Крім того, Рада суддів України рекомендувала громадянам та іншим особам: всі необхідні документи (позовні заяви, заяви, скарги, відзиви, пояснення, клопотання тощо) надавати суду в електронному вигляді на електронну адресу суду, через особистий кабінет в системі Електронний суд , поштою, факсом або дистанційні засоби зв`язку; учасникам судових засідань подавати до суду заяви про розгляд справ у їхній відсутності за наявними в справі матеріалами; утриматися від відвідування приміщення суду, особливо за наявності захворювання (слабість, кашель, задуха, утруднення дихання, тощо).

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Отже, враховуючи вжиті судом заходи із забезпечення повідомлення відповідача про розгляд судом справи №916/3755/19 засобами поштового та електронного зв`язку, суд, зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, перерви в розгляді справи по суті за участі представників сторін вже на стадії судових дебатів, в контексті гарантій ст.6 ратифікованої Україною Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950 року щодо розумного строку розгляду справи, з огляду на постанову КМУ №392 від 20.05.2020р. Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів та спроможність відповідача клопотати про проведення судових дебатів в режимі відеоконференції або конференції поза межами суду, чи з`явитись безпосередньо в судове засідання, вважає за необхідне розглянути справу по суті за дослідженими у судовому засіданні 04.03.2020р. матеріалами та викладеними позиціями.

Зміст спірних правовідносин, фактичні обставини справи та докази, на підставі яких судом встановлені обставини справи:

13.05.2019р. між ТОВ «Агро Кредо» (постачальник) та ТОВ «Терра-Україна» (покупець) укладено договір поставки №70, відповідно до умов якого Постачальник зобов`язується поставити Покупцю насіння, добрива з мікроелементами для позакореневого підживлення, засоби захисту рослин або іншу хімічну продукцію (надалі Товар ), а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити Товар на умовах цього Договору. Кількість та асортимент Товару зазначаються в специфікаціях та/або накладних, які є невід`ємними частинами даного Договору (п.п.1.1., 1.2. договору поставки №70 від 13.05.2019р.).

Згідно п.п.2.1., 2.2., 3.1., 3.2., 3.3., 3.4., 3.5., 3.6., 3.7., 4.1., 4.2., 4.3., 7.1., 7.2., 7.3., 7.6., 9.2., 9.4., 9.5., 9.8. договору поставки №70 від 13.05.2019р. ціна за одиницю, строки, умови оплати та загальна вартість товару зазначаються у специфікаціях до даного Договору. У випадку відсутності відповідної специфікацій умови оплати та загальна вартість товару визначаються на підставі видаткових накладних на Товар, що поставляється за цим Договором. Оплата товару здійснюється Покупцем в строк передбачений даним Договором, у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів у національній валюті на зазначений в Договорі розрахунковий рахунок Постачальника, Датою оплати вважається день зарахування грошових коштів за Товар на розрахунковий рахунок Постачальника. Покупець зобов`язаний сплатити вартість Товару відповідно до виставленого Постачальником рахунку протягом 3-х календарних днів з моменту отримання рахунку та видаткової накладної на Товар. У випадку поставки на умовах оплати Товару після його отримання, Сторони встановлюють ціну на загальну вартість Товару в гривнях, а також визначають еквівалент ціни в доларах США або Євро, по курсу продажу долару США або Євро (відповідно до валюти Специфікації) за гривню, що склався на міжбанківському валютному ринку України (за даними сайту http://minfin.com.ua/) на банківський день, що передує підписанню Специфікації. В тому випадку, якщо курс долара США або Євро (відповідно до валюти Специфікації) до гривні за момент здійснення платежу за Товар буде вищим ніж курс долара США або Євро зазначений у Специфікації, що діяв на момент укладення цього Договору, то для визначення суми яка підлягає до сплати Покупцем за Товар використовується формула: Вт=(Ко/КП) х В грн., де Вт - вартість товару до сплати з врахуванням різниці між встановленим курсом продажу долару США (Євро) за гривню. В грн.- вартість Товару у національній валюті України, зазначена у відповідній Специфікації; Ко - курс продажу долару США або Євро (відповідно до валюти Специфікації) за гривню, що склався на міжбанківському валютному ринку України (за даними сайту http://minfin.com.ua/), а у разі її недоступності визначається як курс готівкового продажу долара США або Євро відповідно до валюти Специфікації) у банку ПАТ КБ ПРИВАТБАНК ) в день здійснення платежу: Кп - курс гривні до долара США або Євро, зазначений у відповідній Специфікації. Розрахунок зобов`язання з оплати за товар відповідно до п.3.3. цього Договору здійснюється сторонами до моменту повного розрахунку Покупцем за поставлений товар. У встановлений Договором строк оплати за Товар, Покупець зобов`язаний звернутись до Постачальника за наданням відповідної коригуючої специфікації на вартість Товару та рахунку для здійснення платежу, після чого оплатити відповідний рахунок протягом 3-х календарних днів. При цьому, ціна Товару в коригуючій специфікації буде вважатися остаточною та чинною тільки за умови, якщо протягом строку оплати курс долара США що склався на міжбанківському валютному ринку України (за даними сайту http://minfin.com.ua/) не збільшиться по відношенню до гривні більш ніж на 2% від курсу зазначеного в коригуючій специфікацій. У випадку якщо Покупець не звернеться до Постачальника за коригуючою специфікацією та рахунком протягом 5-ти днів з встановленої Договором дати оплати, Постачальник направляє: поштовим відправленням на адресу Покупця відповідні коригуючу специфікацію та рахунок, при цьому датою виникнення зобов`язань з оплати за Товар розрахованих відповідно до п.3.3. цього Договору вважатиметься дата отримання відповідного поштового відправлення з коригуючою специфікацією та рахунком, а у випадку неотримання - дата відправлення цінного листа з описом вкладення зазначених документів. Вартість Товару вважається узгодженою в розмірі встановленому в п.3.3. цього Договору та у відповідній коригуючій специфікації незалежно від того чи підписана вона Покупцем. При зверненні Постачальника до суду із позовною заявою про стягнення з Покупця заборгованості за цим Договором, суми прострочених і несплачених Покупцем платежів розраховуються у вищевказаному порядку на дату складання позовної заяви Постачальником про стягнення із Покупця заборгованості за цим Договором. Якщо показник Ко під час розгляду справи в суді зменшується, то перерахунок вартості товару не проводиться. Якщо показник Ко під час розгляду справи в суді збільшується порівняно із таким показником на дату складання позовної заяви, то Постачальник має право провести перерахунок вартості Товару на день подання заяви про збільшення позовних вимог. Поставка Товару здійснюється на умовах EXW - склад постачальника (згідно міжнародних правил ІНКОТЕРМС) або на інших умовах, якщо такі зазначені в специфікаціях до даного Договору. Товар повинен бути поставлений Покупцю в строки вказані у специфікаціях. Допускається поставка Товару окремими партіями. Якщо протягом дії цього Договору буде укладено декілька Специфікацій, то кожна Специфікація вважається такою, що регулює окрему поставку Товару в рамках цього Договору й не скасовує та не змінює дію інших Специфікацій, якщо інше не передбачено окремою домовленістю Сторін. У випадку невиконання чи неналежного виконання Договору, Сторони несуть відповідальність згідно діючого законодавства та умов даного Договору. У випадку порушення строків та/або умов оплати Товару. Покупець зобов`язаний сплатити останньому пеню від суми простроченого або неналежно здійсненого платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діяла на час порушення зобов`язання) за кожний день прострочення оплати. При простроченні оплати на строк понад 3 (три) календарних дні, Покупець, окрім пені сплачує штраф у розмірі 20 (двадцяти) відсотків від суми простроченої заборгованості. Якщо Покупець допустив порушення строків та/або умов оплати, Постачальник має право відмовитись від подальшого виконання цього Договору та вимагати оплати повної вартості поставленого Товару разом з пенею, штрафом та відсотками передбаченими цим Договором, при цьому Постачальник, самостійно встановлює черговість виконання зобов`язань Покупця за рахунок отриманих від нього коштів. Даний Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань. У випадку невиконання або неналежного виконання Покупцем вимог даного Договору, Постачальник має право в односторонньому порядку розірвати Договір надіславши письмове повідомлення покупцю. Специфікації та інші додатки до Договору вважаються невід`ємною частиною Договору та є дійсними лише за умови підписання та скріплення печатками кожної з Сторін. Належними представниками Сторін вважаються особи, які підписали цей Договір, а у випадку передачі відповідних повноважень іншимпредставникам Сторін - особи повноваження яких підтверджені діючими довіреностями. Договір складений в двох оригінальних примірниках (по одному примірнику для кожної Сторони), які мають однакову юридичну силу. Відповідно до вимог Податкового Кодексу України Сторони домовились, що обмін податковими накладними, що виписуються Продавцем, протягом всього строку дії Договору здійснюється виключно в електронній формі у порядку, визначеному законодавством, з накладенням електронного підпису уповноваженої особи платника, та реєстрацією в Єдиному реєстрі податкових накладних. Для реєстрації та надання Покупцю в електронній формі податкових накладних та розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної Продaвець використовує програмне забезпечення M.E.Doc.

13.05.2019р. між ТОВ «Агро Кредо» (постачальник) та ТОВ «Терра-Україна» (покупець) укладено специфікацію №1 до договору поставки №70 від 13.05.2019р., відповідно до умов якої загальна вартість товару згідно даної специфікації становить 203 040 (Двісті три тисячі сорок) гривень 00 копійок. Еквівалент загальної вартості товару відповідно до п.3.2. Договору складає 7 520 (Сім тисяч п`ятсот двадцять) доларів США 00 центів. Товар, що постачається за цією специфікацією оплачується згідно з наступним графіком: строк оплати до 01.08.2019р.; розмір частини вартості товару, що підлягає оплаті - 100%; розмір частини вартості товару, що підлягає оплаті - 203 040,00грн.; еквівалент частини вартості товару що підлягає оплаті - 7250,00 доларів США; курс долару США на дату укладення специфікації за 1 грн.: 27,00грн. Строк поставки до 30 червня 2019 р., але не раніше здійснення оплати передбаченої п.2.1., цієї Специфікації (п.п.1., 2., 2.1., 4. специфікації №1).

29.05.2019р. між ТОВ «Агро Кредо» (постачальник) та ТОВ «Терра-Україна» (покупець) укладено специфікацію №2 до договору поставки №70 від 13.05.2019р., відповідно до умов якої загальна вартість товару згідно даної специфікації становить 274 995 (Двісті сімдесят чотири тисячі дев`ятсот дев`яносто п`ять) гривень 00 копійок. Еквівалент загальної вартості товару відповідно до п.3.2. Договору складає 10 185 (Десять тисяч сто вісімдесят п`ять) доларів США 00 центів. Товар, що постачається за цією специфікацією оплачується згідно з наступним графіком: строк оплати до 01.08.2019р.; розмір частини вартості товару, що підлягає оплаті - 100%; розмір частини вартості товару, що підлягає оплаті - 274 995,00грн.; еквівалент частини вартості товару що підлягає оплаті - 10 185,00 доларів США; курс долару США на дату укладення специфікації за 1 грн.: 27,00грн. Строк поставки до 30 червня 2019 р., але не раніше здійснення оплати передбаченої п.2.1., цієї Специфікації (п.п.1., 2., 2.1., 4. специфікації №2).

30.05.2019р. між ТОВ «Агро Кредо» (постачальник) та ТОВ «Терра-Україна» (покупець) укладено специфікацію №3 до договору поставки №70 від 30.05.2019р., відповідно до умов якої загальна вартість товару згідно даної специфікації становить 107 190 (сто сім тисяч сто дев`яносто) гривень 00 копійок. Еквівалент загальної вартості товару відповідно до п.3.2. Договору складає 3 970 (три тисячі дев`ятсот сімдесят) доларів США 00 центів. Товар, що постачається за цією специфікацією оплачується згідно з наступним графіком: строк оплати до 01.08.2019р.; розмір частини вартості товару, що підлягає оплаті - 100%; розмір частини вартості товару, що підлягає оплаті - 107 190,00грн.; еквівалент частини вартості товару що підлягає оплаті - 3 970,00 доларів США; курс долару США на дату укладення специфікації за 1 грн.: 27,00грн. Строк поставки до 30 червня 2019р., але не раніше здійснення оплати передбаченої п.2.1., цієї Специфікації (п.п.1., 2., 2.1., 4. специфікації №3).

На виконання договору поставки №70 від 13.05.2019р. позивач поставив відповідачу товар за видатковими накладними №250 від 10.06.2019р. на суму 12150,00грн., №251 від 10.06.2019р. на суму 78435,00грн., №252 від 10.06.2019р. на суму 203040,00грн., №267 від 13.06.2019р. на суму 196560,00грн., №314 від 26.06.2019р. на суму 95040,00грн.

Відповідно до наявного в матеріалах справи акту звірки взаємних розрахунків підписаного поважними представниками сторін, у відповідача станом на 30.09.2019р. наявна заборгованість перед позивачем у розмірі 544617,00грн.

Так, за умовами договору поставки №70 від 13.05.2019р. позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 585225,00 грн. та частково сплатив суму основного боргу, що підтверджується поданими відповідачем платіжними дорученнями №91 від 14.06.2019р. на суму 40608,00 грн., №226 від 31.10.2019р. на суму 200000грн.

За відсутності своєчасної та в повному об`ємі оплати суми боргу за договором поставки №70 від 13.05.2019р., станом на 17.12.2019р. за позицією позивача у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 521668,80грн., де: 344617,00 грн. основний борг, 55399,14грн. пеня, 108923,40грн. штраф, 4760,00грн. три проценти річних, 7969,26грн. інфляційні нарахування.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши пояснення представників сторін, мотивовану оцінку кожного аргументу щодо наявності підстав для задоволення чи відмови у задоволенні позовних вимог, проаналізувавши нижченаведені норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків.

Згідно п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст.691 ЦК України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Договір згідно вимог ст.629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ч.1 ст.175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (абз.1 ч.1 ст.193 ГК України).

Положеннями ч.1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно вимог ч.7 ст.193 ГК України законодавцем в імперативному порядку закріплено, що не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Таким чином, судом встановлено, що позивачем за договором поставки №70 від 13.05.2019р. поставлено відповідачу товар на загальну суму 585225грн., за який відповідач розрахувався частково у сумі 240608грн., у зв`язку з чим неоплаченою залишилась сума 344617грн., яку в подальшому відповідач повністю визнав у відзиві на позов від 02.01.2020р. за вх.№23/20 та у клопотанні про зменшення розміру пені та штрафу від 02.01.2020р. за вх.№24/20.

Враховуючи викладене, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення сума несплаченого боргу за договором поставки №70 від 13.05.2019р. у розмірі 344 617,00грн.

З підстав неналежного та несвоєчасного виконанням договірних зобов`язань, позивач нарахував до стягнення з відповідача пеню у розмірі 55399,14грн.

У відповідності до приписів ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язань може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до п.п.1, 2, 3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежного виконаного зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно ст.ст.1, 3, 4 ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» , платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Пеня за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань або за затримку грошових надходжень на рахунок клієнта банку - одержувача грошових коштів, яку нараховано та не сплачено на день набрання чинності цим Законом, за згодою сторін може бути перерахована за період дії терміну позовної давності, але розмір її не повинен перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховувалася пеня. Сума зменшення розміру пені відноситься на результати фінансово-господарської діяльності одержувача грошових коштів, а щодо державних установ та організацій, що фінансуються за рахунок бюджету, - на зменшення їх фінансування.

Дослідивши та перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми пені в розмірі 55399,14 грн., суд вважає його арифметично помилковим, оскільки, при підрахунку позивачем суми пені, ним при визначенні періодів нарахування пені не враховано зміни ставки Національного банку України, що діяла у відповідні зазначені періоди. У зв`язку з цим судом здійснено самостійно перерахунок нарахованої пені, яка за розрахунком суду складає:

Сума боргуПеріод нарахування пеніКількість днівОблікова ставка НБУСума пені 544617,00 грн. 31.08.2019р.- 05.09.2019р. 6 17% 3043,89 грн. 544617,00 грн. 06.09.2019р.- 24.10.2019р. 49 16,5% 24127,28 грн. 544617,00 грн. 25.10.2019р.- 30.10.2019р. 6 15,5% 2775,31 грн. 344617 грн. 31.10.2019р.- 10.12.2019р. 41 15,5% 12000,22 грн. Всього 41946,70 грн. Враховуючи викладене, позовна вимога позивача про стягнення з відповідача пені підлягає частковому задоволенню у розмірі 41946,70 грн. з врахуванням застосованих судом у вищенаведеному розрахунку облікових ставок НБУ, що діяли у період нарахування.

Судом, також, встановлено правомірність нарахування позивачем штрафу у розмірі 20 відсотків від суми простроченої заборгованості в порядку п.7.2. Договору поставки №70 від 13.05.2019р., яка становить 108923,40грн., оскільки прострочення виконання покупцем зобов`язань перевищує 3 дні, тому розрахунок штрафу проведений позивачем із суми заборгованості 544617грн. є вірним.

Також, позивач через несвоєчасність виконання відповідачем зобов`язань з оплати поставленого товару нарахував до стягнення з останнього 4760,00грн. три проценти річних та 7 969,26 грн. втрат від інфляції.

У відповідності до п.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно абз.5, 6 п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 „Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Суд, перевіривши розрахунок трьох процентів річних у сумі 4760,00грн., наведений позивачем, встановив що він зроблений не вірно, зокрема, на суму боргу 544617,00грн. на дату проведення розрахунків - 31.08.2019р. було нараховано 1343,00грн. процентів річних, на дату проведення розрахунків - 30.09.2019р. було нараховано 1298,00грн. процентів річних; на дату здійснення розрахунків - 30.10.2019р. - 1298грн.; на суму боргу 344617,00грн. на дату проведення розрахунків - 30.11.2019р. було нараховано 821,00грн. процентів річних. З врахуванням встановлення невірного визначення позивачем періодів нарахувань судом самостійно зроблено відповідний розрахунок трьох процентів річних в періоди існування відповідної заборгоіваності:

Сума боргуПеріод нарахування відсотківКількість днів Розмір процентівСума 3% річних 544617,00 грн. 31.08.2019р.- 30.10.2019р. 61 3% 2730,55 грн. 344617,00 грн. 31.10.2019р.- 10.12.2019р. 41 3% 1161,31 грн. Всього 3891,86 грн. Враховуючи викладене, позовна вимога позивача про стягнення із відповідача трьох процентів річних підлягає частковому задоволенню у розмірі 3891,86 грн.

Також, за результатами перевірки наведеного позивачем розрахунку інфляційних втрат судом встановлено, що позивачем його зроблено вірно, у зв`язку із чим позовна вимога позивача про стягнення з відповідача за несвоєчасно виконане зобов`язання інфляційних втрат у розмірі 7969,26 грн. підлягає судом задоволенню у повній мірі.

Між тим, відповідач у відзиві на позов від 02.01.2020р. за вх.№23/20 не погоджується з нарахуванням позивачем інфляційних втрат за прострочення виконання зобов`язання у розмірі 7969,26 грн. та заперечує проти їх стягнення, посилаючись на те, що у випадку порушення грошового зобов`язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквіваленту в іноземній валюті, передбачені частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, інфляційні втрати стягненню не підлягають, оскільки втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені еквівалентом іноземної валюти. Як зазначає, відповідач, відповідно до п.3.4 договору поставки №70 від 13.05.2019р. розрахунок зобов`язання з оплати за товар згідно п.3.3 цього договору здійснюється сторонами до моменту повного розрахунку покупцем за поставлений товар. У п.п.3.5., 3.6., 3.7. договору поставки №70 від 13.05.2019р. також зазначено про залежність суми оплати за Товар від збільшення курсу долару США або Євро (відповідно до валюти Специфікації). У специфікації №1 від 13.05.2019р., специфікації № 2 від 29.05.2019р., специфікації № 3 від 30.05.2019р., укладених до договору поставки № 70 від 13.05.2019р., сторони визначили еквівалент вартості товару, що підлягає оплаті у доларах США (специфікація №1 від 13.05.2019р.- 7520 доларів США, специфікація № 2 від 29.05.2019р. - 10 185 доларів США, специфікація № 3 від 30.05.2019р. - 3970 доларів США), вказали курс долару США у розмірі 27 грн. за 1 долар США, а також зазначили, що у випадку зміни курсу долара США, Євро (відповідно до валюти Специфікації), розрахунок зобов`язання з оплати за товар здійснюється згідно п. 3.3 Договору. Також, відповідач вказує, що фактичною валютою договору поставки є долари США, а у національній валюті здійснюється виключно виконання зобов`язання (перерахування коштів) та гідно зі ст. 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня, яка є законним платіжним засобом на території України. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (стаття 192 Цивільного кодексу України). Отже, гривня як національна валюта вважається єдиним законним платіжним засобом на території України.

Щодо непогодження відповідача з нарахуванням позивачем інфляційних втрат за прострочення виконання зобов`язання у розмірі 7 969,26 грн. суд зазначає, що позивачем у справі №916/3755/19 заявлено до стягнення заборгованість, яка виникла із правовідносин сторін по договору поставки №70 від 13.05.2019р., розраховану в грошовій одиниці України - гривні. Між тим, відповідно до п.2.1. договору поставки №70 від 13.05.2019р. ціна за одиницю, строки, умови оплати та загальна вартість товару зазначаються у специфікаціях до даного договору. У випадку відсутності відповідної специфікацій умови оплати та загальна вартість товару визначаються на підставі видаткових накладних на товар, що поставляється за цим договором.

Із вище проаналізованих судом у даному судовому рішенні положень п.п.3.1., 3.2., 3.3., 3.4., 3.5., 3.6., 3.7. договору поставки №70 від 13.05.2019р., вбачається, що заявлена до стягнення заборгованість виникла по специфікаціям №1 від 13.05.2019р., №2 від 29.05.2019р., №3 від 30.05.2019р., за поставками по видаткових накладних №№250, 251, 252 від 10.06.2019р., №267 від 13.06.2019р., №314 від 26.06.2019р. Так, ані означені видаткові накладні, ані специфікації не містять відомостей щодо визначення ціни поставленого товару із врахуванням коригування його на курсову різницю долара США, Євро. Також заявлені позивачем у справі №916/3755/19 позовні вимоги не враховують будь-яких коливань курсу долара США або Євро. Оплата вартості поставленого товару проводилась відповідачем в грошовій одиниці України - гривні без врахування еквівалентів до іноземних валют. За таких обставин, суд доходить висновку щодо правомірності нарахування позивачем інфляційних втрат за прострочення виконання зобов`язання у розмірі 7 969,26 грн із суми боргу 344617,00грн., оскільки, в даному випадку не має місця відновлення еквівалентом іноземної валюти, втрати позивача від знецінення національної валюти з підстав не застосування даних процедур до правовідносин сторін.

Також, відповідачем подано до суду клопотання від 02.01.2020р. за вх.№24/20 про зменшення розміру штрафу та пені на 80 відсотків відносно їх розміру нарахованого позивачем.

В обґрунтування клопотання від 02.01.2020р. за вх.№24/20 про зменшення розміру штрафу та пені відповідач зазначає, що у позовній заяві міститься вимога про стягнення штрафу на підставі п.7.2 договору поставки №70 від 13.05.2019р. за прострочення оплати на строк понад трьох календарних днів у розмірі двадцяти відсотків від суми простроченої заборгованості, що становить відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості 108923,40грн. Загальний розмір штрафу та пені, розрахованих позивачем за порушення строків оплати товару за договором поставки, становить 164322,54грн. Сума основного боргу складає 344617,00грн. Відповідач, посилаючись на приписи ст.233 ГК України, зазначає, що неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для нього і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Така правова позиція викладена у рішенні Конституційного Суду України № 7-рп/2013 від 11.07.2013., в якому Конституційний суд зауважує, що захист від цих зловживань має базуватись на положеннях законодавства, зокрема ч.3 ст.551 ЦК України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. За практикою судів загальної юрисдикції України істотними обставинами в розумінні вказаних положень Кодексу вважаються, зокрема, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов`язання). Аналогічну правову позицію викладено у постановах Вищого господарського суду України від 23.09.2019р. у справі № 920/1013/18, від 16.03.2016р. у справі № 906/1599/15, від 23.02.2016р. у справі № 903/861/15, від 22.11.2016р. у справі №920/458/16, від 07.12.2011р. у справі №17/77, від 21.10.2015р. у справі №906/575/15 тощо, що свідчить про широку імплементацію судами України положень та позиції, викладеної у рішенні КСУ. Звідси, відповідач зауважує, що у даному випадку є підстави для зменшення розміру штрафу та пені на 80% від розмірів заявлених позивачем.

Також, відповідач вказує, що в матеріалах справи відсутні докази понесення позивачем збитків внаслідок прострочення боржника, а також відсутні докази, що свідчать про можливе погіршення фінансового стану чи ускладнення в господарській діяльності для кредитора і це є однією з підстав зменшення розміру неустойки, що підтверджується судовою практикою, викладеною у постановах ВГСУ від 17.05.2017р. у справі №911/3032/16, від 25.04.2018р. у справі №904/12429/16, від 28.11.2017р. у справі №905/3376/16, від 04.01.2017р. у справі №915/693/16, від 04.04.2017р. у справі № 916/4590/15, від 23.05.2017р. у справі №910/15430/16, від 04.07.2017р. у справі №904/11327/16, від 24.10.2017р. у справі №916/1419/16, від 11.07.2017р. у справі №917/1608/16.

Відповідачем відзначено, що у п.п.3.5., 3.6., 3.7. договору поставки №70 від 13.05.2019р. встановлено залежність суми оплати за Товар від збільшення курсу долару США або Євро (відповідно до валюти Специфікації). У специфікаціях №1 від 13.05.2019р., №2 від 29.05.2019р., №3 від 30.05.2019р., укладених до договору поставки №70 від 13.05.2019р., сторони визначили еквівалент вартості товару, що підлягає оплаті у доларах США (специфікація № 1 від 13.05.2019р.- 7520 доларів США, специфікація № 2 від 29.05.2019р. - 10 185 доларів США, специфікація № 3 від 30.05.2019р. - 3970 доларів США), вказали курс долару США у розмірі 27 грн. за 1 долар США, а також зазначили, що у випадку зміни курсу долара США, Євро (відповідно до валюти Специфікації), розрахунок зобов`язання з оплати за товар здійснюється згідно п. 3.3 Договору. Викладені вище обставини, на думку відповідача, свідчать про те, що фактичною валютою договору поставки є долари США, а у національній валюті здійснюється виключно виконання зобов`язання (перерахування коштів). Сума основного боргу за договором поставки № 70 від 13 05.2019р. становить 344 617,00грн,, що у доларах США за курсом зазначеним у п. 2 специфікацій № 1 від 13.05.2019р., № 2 від 29.05.2019р., №3 від 30.05.2019р., укладених до договору поставки №70 від 13.05.2019р., становить (344617:27) = 12763,59 доларів США. За таких обставин, позивач отримає на 1783,35 доларів США більше у еквіваленті ніж було встановлено специфікаціями, укладеними до договору поставки, оскільки Умовами п. 3.3 договору поставки передбачено зміну суми, яка підлягає до сплати лише у разі збільшення курсу продажу долару США відносно гривні. Тобто, викладене свідчить про відсутність збитків у позивача.

Також, відповідач зазначає, що сума неустойки нарахованої позивачем має значний розмір відносно суми основного боргу для досить незначного часу прострочення виконання зобов`язання. Це є однією з підстав для зменшення розміру неустойки, що підтверджується судовою практикою, зокрема викладеною у постановах ВГСУ від 17.05.2017р. у справі № 911/3032/16, від 28.11.2017р. у справі №905/3376/16, від 28.02.2017р. у справі №904/6888/16, від 23.05.2017р. у справі №910/15430/16, від 20.06.2017р. у справі №904/9947/16. Сума основного боргу за договором поставки №70 від 13.05.2019р. становить 344617грн. Сума нарахованої позивачем неустойки за прострочення оплати за період з 04.08.2019р. по 10.12.2019р. (близько 4 місяців) становить 108 923,40 + 55 399,14 = 164322,54грн. (108 923,40 -штраф за порушення строків оплати, 55 399,14 - пеня за порушення строків оплати), що складає 47,68 % від суми заборгованості за договором поставки.

Відповідачем визначено, що однією з підстав для прийняття рішення про зменшення розміру неустойки є скрутне фінансове становище боржника та значна кількість зобов`язань перед третіми особами, дана позиція означена у постановах ВГСУ від 17.05.2017р. у справі №911/3032/16, від 20.09.2018р. у справі №905/2953/17, від 24.01.2017р. у справі №915/693/16, від 28.02.2017р. у справі №902/613/16, від 28.02.2017р. у справі №904/6888/16, від 12.04.2017р. у справі №904/11360/16, від 23.05.2017р. у справі №910/15430/16, від 13.06.2017р. у справі №904/11374/16, від 04.07.2018р. у справі № 904/11327/16, від 24.10.2017р. у справі №916/1419/16. Основним видом діяльності відповідача є вирощування зернових культур, бобових культур і насіння олійних культур. Прибуток безпосередньо залежить від погодних умов, врожайності та попиту на вирощену продукцію та згідно звіту про фінансові результати за 9 місяців 2019р. чистий прибуток підприємства склав 352700,00грн., у той час як за аналогічний період попереднього року - 616400,00грн. Разом з цим, у відповідача є дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги у розмірі 239200,00грн. Викладене вище на думку відповідача свідчить про досить незначний прибуток товариства за 9 місяців 2019р. та значну кількість зобов`язань перед третіми особами.

Також, однією з підстав для зменшення розміру неустойки, як зазначає відповідач, є фактичне виконання зобов`язання, що підтверджується судовою практикою, зокрема постановами ВГСУ від 17.05.2017р. у справі №911/3032/16, від 28.11.2017р. у справі №905/3376/16, від 28.02.2017р. у справі №904/6888/16, від 24.01.2017р. у справі №915/693/16, від 04.04.2017р. у справі №916/4590/15, від 12.04.2017р. у справі №904/11360/16, від 23.05.2017р. у справі №910/15430/16, від 13.06.2017р. у справі №904/11374/16, від 04.07.2017р у справі №904/11327/16, від 24.10.2017р. у справі №916/1419/16, від 11.07.2017р. у справі №917/1608/16. Незважаючи на фінансовий стан, незначний прибуток, наявність дебіторської заборгованості та значний розмір кредиторської заборгованості відповідач перерахував позивачу 31.10.2019р., до подачі позову в суд, в рахунок погашення заборгованості 200000грн. Від сплати залишку заборгованості відповідач не відмовляється, не заперечує наявність заборгованості, однак, на думку останнього існує необхідність узгодження із позивачем реальних строків погашення цієї заборгованості, неустойки, трьох процентів річних.

На підтвердження клопотання про зменшення штрафних санкцій відповідач подав до суду у копіях: звіт про збирання врожаю сільськогосподарських культур на 01.11.2019р., баланс ТОВ «Терра-Україна» за третій квартал 2019р.

Позивач проти зменшення судом штрафних санкцій заперечує.

Проаналізувавши викладені правові підстави та надані заявником докази, суд у задоволенні клопотання ТОВ «Терра-Україна» про зменшення розміру штрафних санкцій відмовляє виходячи з наступного.

Частиною 1 статті 233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Статтею 551 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Отже, за змістом наведених вище норм зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені, штрафу та розмір, до якого підлягає зменшенню. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Такої позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 17.05.2018р. у справі №910/6046/16.

Отже, наявність обставин, які мають істотне значення при вирішенні питання про зменшення розміру санкцій, вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації.

Так, відповідачем в обґрунтування клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій наведено низку постанов Вищого господарського суду України. Однак, при дослідженні судом наведеної судової практики встановлено, що передумовою для зменшення штрафних санкцій є доведення належними, допустимими та достатніми доказами винятковості випадку та неспіврозмірності нарахованого штрафу, подання доказів того, що підприємство знаходиться у тяжкому фінансовому становищі.

Однією з підстав зменшення штрафних санкцій відповідач зазначив про відсутність доказів понесення позивачем збитків внаслідок прострочення оплати за товари боржником, оскільки договором поставки №70 від 13.05.2019р. передбачено зміну суми, яка підлягає до сплати лише у разі збільшення курсу продажу долару США відносно гривні. Тобто, позивач отримає від відповідача на 1783,35 доларів США більше у еквіваленті ніж було встановлено умовами специфікацій, укладених до договору поставки, що свідчить про відсутність збитків у позивача.

Дані доводи не беруться судом до уваги, оскільки, заявлені позивачем у справі №916/3755/19 позовні вимоги не враховують будь-яких коливань курсу долара США або Євро, а отже містять виключно поміркований характер відповідача.

Також, судом встановлено, що із наданих відповідачем копій фінансової звітності та звіту про збирання врожаю сільськогосподарських культур, неможливо дійти висновку про незначний прибуток відповідача за 9 місяців 2019р., чи за третій квартал 2019р., оскільки, обставини наявності скрутного фінансового стану в 2019р. мають підтверджуватись відповідними доказами фінансової звітності саме за 2019р. Водночас, подана відповідачем до справи фінансова звітність за 9 місяців 2019р., не містить відомостей скрутного фінансового становища відповідача та зобов`язань перед третіми особами.

За таких обставин, суд доходить до висновку, що нараховані позивачем відповідно до договору поставки №70 від 13.05.2019р. та норм діючого законодавства штрафні санкції не є надмірно великими з врахуванням того, що у встановлений строк виконання зобов`язання 01.08.2019р., відповідач повністю не розрахувався за поставлений товар, у зв`зку із чим його заборгованість складала 544617,00 грн., з огляду на яку, нарахування штрафу в розмірі 20% неможна вважати надмірно великим. Також, встановлений в п.7.2. договору розмір пені повністю узгоджується із вимогами ст.ст.1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань та був передбачений сторонами при підписанні договору з врахуванням принципу свободи умов договору.

Враховуючи викладене, суд вбачає, що заявником не обґрунтовано та не доведено належними, допустимими та достатніми доказами винятковості випадку, неспіврозмірності нарахованого штрафу, як передумови зменшення штрафних санкцій. Водночас, відповідачем не надано доказів того, що товариство знаходиться у тяжкому фінансовому становищі, з огляду на що відсутні підстави для зменшення розміру заявлених до стягнення з відповідача штрафних санкцій.

Згідно ч.1 ст.9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997р. N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N2,4,7,11 до Конвенції, прийняття Закону України від 23.02.2006 N3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України no.4241/03 від 28.10.2010р. Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.2 ст.76, ч.1 ст.77, ч.ч.1, 2 ст.79 ГПК України).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч.1, 2 ст.73, ч.ч.1, 3 ст.74 ГПК України).

Таким чином, суд частково задовольняє позов ТОВ «Агро Кредо» та стягненню з ТОВ «Терра-Україна» на користь позивача підлягає 344 617,00грн. основного боргу за договором поставки №70 від 13.05.2019р., 41946,70грн. пені, 3891,86грн. три проценти річних, 7969,26грн. втрат від інфляції та 108923,40 грн. двадцять процентів штрафу.

У попередньому орієнтовному розрахунку судових витрат від 17.12.2019р. за вх.№2663/19 адвокат позивача Пойденко О.С. зазначив, витрати позивача на професійну правничу допомогу, а саме гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, згідно з умовами договору про надання правової допомоги у розмірі 23000,00 грн. з яких: 3000 грн. авансування правничої допомоги, що сплачено позивачем до звернення до суду, 20000,00грн. сплата решти вартості правничої допомоги за результатами повного стягнення заборгованості з відповідача та 500,00 грн. витрат на копіювання письмових доказів для надання сторонам по справі, 500,00 грн. витрат на направлення процесуальних документів засобами поштового та кур`єрського зв`язку.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частиною 5 ст.125 ГПК України визначено, що сума забезпечення витрат на професійну правничу допомогу визначається судом з урахуванням приписів частини четвертої статті 126, частини п`ятої статті 127 та частини п`ятої статті 129 цього Кодексу, а також їх документального обґрунтування.

Приписи ст.126 ГПК України визначають, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч.2 ст.128, ч.8 ст.129 ГПК України, розмір витрат, пов`язаних з проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів та вчиненням інших дій, пов`язаних з розглядом справи чи підготовкою до її розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Судом досліджено матеріали справи №916/3755/19 та встановлено, не подання позивачем до справи договору між позивачем та адвокатом Пойденко О.С. про надання правничої допомоги, не надання доказів (договорів, рахунків, актів виконаних робіт тощо) щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що була сплачена або підлягає сплаті позивачем адвокату Пойденко О.С. Також, позивачем вищенаведені докази не подано до закінчення судових дебатів у справі і не зроблено про це відповідну заяву.

Позивачем в підтвердження витрат на направлення процесуальних документів засобами поштового та кур`єрського зв`язку, які оцінено адвокатом позивача в розмірі 500 грн. подано фіскальний чек від 16.12.2019р. на суму 42,20 грн. - відправка позовної заяви відповідачу та фіскальний чек від 14.01.2020р. на суму 44,60 грн. - відправка позивачем на адресу відповідача відповіді на відзив, що і підлягає судом задоволенню пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, стягненню з відповідача підлягає на користь позивача 84,42грн. судових витрат за направлення процесуальних документів засобами поштового та кур`єрського зв`язку.

Положення п.2 ч.1 ст.129 ГПК України передбачають, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так як позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 7610,22грн. судового збору пропорційно до розміру задоволених судом позовних вимог.

Керуючись ст.ст.123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Задовольнити частково позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Кредо» (65005, м. Одеса, вул. Бугаївська, 35, код ЄДРПОУ 41013655) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Терра-Україна» (67224, Одеська область, Іванівський район, с.Великий Буялик, вул. Болгарська, 278-А, код ЄДРПОУ 35712955) про стягнення 521 668,80грн.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Терра-Україна» (67224, Одеська область, Іванівський район, с. Великий Буялик, вул. Болгарська, 278-А, код ЄДРПОУ 35712955) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Кредо» (65005, м. Одеса, вул. Бугаївська, 35, код ЄДРПОУ 41013655) 344 617 (триста сорок чотири тисячі шістсот сімнадцять) грн. 00 коп. основного боргу, 41946 (сорок одна тисяча дев`ятсот сорок шість) грн. 70 коп. пені, 3891 (три тисячі вісімсот дев`яносто одна ) грн. 86 коп. три проценти річних, 7969 (сім тисяч дев`ятсот шістдесят дев`ять) грн. 26 коп. втрат від інфляції, 108 923 (сто вісім тисяч дев`ятсот двадцять три) грн. 40 коп. двадцять процентів штрафу, 84 (вісімдесят чотири) грн. 42 коп. судових витрат по направленню процесуальних документів засобами поштового та кур`єрського зв`язку, 7 610 (сім тисяч шістсот десять) грн. 22 коп. судового збору.

3. Відмовити у задоволенні решти частини заявлених Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро Кредо» (65005, м. Одеса, вул. Бугаївська, 35, код ЄДРПОУ 41013655) позовних вимог.

У відповідності до ч.1 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Згідно ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення складено 24 червня 2020 р.

Суддя І.А. Малярчук